Постанова

від 23.11.2020 по справі 640/18249/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/18249/19 Суддя (судді) суду 1-ї інст.:

Аверкова В.В.

ПОСТАНОВА

Іменем України

23 листопада 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Сорочка Є.О.,

суддів Коротких А.Ю.,

Федотова І.В.,

за участю секретаря с/з Грисюк Г.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 квітня 2020 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Оллі-Транс до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 03.06.2019 №0455081213 та №0455111213.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 квітня 2020 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення - рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 03.06.2019 №0455081213 та №0455111213.

Відповідач в апеляційній скарзі просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову, оскільки вважає, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини справи, неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що станом на момент проведення камеральної перевірки та винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, грошові зобов`язання за ППР від 22.09.2017 №00006701402, 00006711402 є узгодженими, тому набули статусу податкового боргу. За таких обставини оскаржувані у даній справі ППР від 03.06.2019 №0455081213 та №0455111213 є правомірними та не підлягають скасуванню.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу просить відмовити у її задоволенні, посилаючись на необґрунтованість доводів скаржника.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Матеріалами справи підтверджується, що за результатом проведеної камеральної перевірки дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасності сплати податку на додану вартість до бюджету ТОВ Оллі Транс складено акт перевірки від 10.05.2019 №10414/26-15-12-13-20, яким встановлено, серед іншого порушення граничного терміну сплати суми боргу за податковим повідомленням - рішенням від 22.09.2017 №6711402.

Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві 03.06.2019 винесено наступні податкові повідомлення-рішення:

- №0455111213 за порушення строку сплати суми грошового зобов`язання з ПДВ зобов`язано сплатити штраф у сумі 50 615,81 грн. (з яких 26037,51 грн. штраф щодо ППР від 22.09.2017 №00006711402; 24578,3 грн. - штраф щодо декларації з ПДВ);

- №0455081213 за порушення строку сплати суми грошового зобов`язання з ПДВ зобов`язано сплатити штраф у сумі 26517,85 грн. (з яких 8290,85 грн. штраф щодо ППР від 22.09.2017 №00006711402; 18227 грн. - штраф щодо декларації з ПДВ);

За результатом адміністративного оскарження, рішенням Державної фіскальної служби України від 12.08.2019 №38717/6/99-99-11-06-01-25 вищевказані податкові повідомлення-рішення залишені без змін, а скарга ТОВ Оллі-Транс від 14.06.2019 №331 - без задоволення.

Не погодившись з податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з позовом.

Задовольняючи позов суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні дійшов висновків про те, що спірні податкові повідомлення-рішення включають штраф за несвоєчасну сплату коштів, визначених згідно ППР від 22.09.2017 №00006701402, №00006711402, які скасовані в судовому порядку. В іншій частині ППР включають штраф щодо сплати податкових зобов`язань згідно податкових декларацій, які були погашені до періоду за який відповідачем нараховано штраф.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції при прийнятті цієї постанови виходить з такого.

Згідно частини першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України, платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно з підпунктом 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до підпункту 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Згідно з п. 31.1 і п. 31.3 ст. 31 Податкового кодексу України, строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов`язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно. Момент виникнення податкового обов`язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою. Строк сплати податку та збору встановлюється відповідно до податкового законодавства для кожного податку окремо. Зміна платником податку, податковим агентом або представником платника податку чи контролюючим органом встановленого строку сплати податку та збору забороняється, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк (п. 38.1 ст. 38 Податкового кодексу України).

Згідно п. 20.1.19 ст. 20 Податкового кодексу України, контролюючі органи наділені, зокрема, правом застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи; стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов`язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України; стягувати суми недоїмки із сплати єдиного внеску; стягувати суми простроченої заборгованості суб`єктів господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитами (позиками), залученими державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державні (місцеві) гарантії, а також за кредитами із бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом та іншими законами України.

Порядок нарахування штрафу регулюється положеннями статті 126 Податкового кодексу України.

Зокрема, встановлено, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Відповідно до пункту 126.2 цієї статті Кодексу, у разі порушення платником податків строку сплати до бюджету узгодженого грошового зобов`язання, передбаченого абзацом другим підпункту 222.1.2 пункту 222.1 статті 222 цього Кодексу, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 20 відсотків суми такого грошового зобов`язання.

Таким чином, підставою для нарахування штрафу відповідно до статті 126 Податкового кодексу України за несплату грошового зобов`язання є узгодженість вказаного грошового зобов`язання.

Згідно п. 46.1 ст. 46 Податкового кодексу України, податкова декларація, розрахунок - це документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов`язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Податкове зобов`язання визначене самостійно платником в податковій декларації в силу положень п. 54.1 ст. 54 Податкового кодексу України не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку і вважається узгодженим.

Відповідно до п. 57.1 статті 57 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Пунктом 56.18 статті 56 Податкового кодексу України встановлено, що при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.04.2018 у справі №826/16685/17, - визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення - рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 22.09.2017 №00006701402 та 00006711402.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 11.09.2018 у справі №826/16685/17, - рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.04.2018 скасовано, ухвалено нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову ТОВ Оллі-Транс відмовлено.

Ухвалою Верховного Суду від 30.10.2018 зупинено дію постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 11.09.2018 у справі №826/16685/17.

Постановою Верховного Суду від 27.06.2019 у справі №826/16685/17 постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 11.09. 2018 у справі №826/16685/17 скасовано, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.04.2018 в даній справі залишено в силі.

Отже, на момент проведення камеральної перевірки (10.05.2019) та винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень (03.06.2019), грошові зобов`язання за ППР від 22.09.2017 №00006701402, 00006711402 не були узгодженим, тому нарахування штрафу за несвоєчасну сплату по таких ППР є протиправним. Крім того, такі ППР у подальшому були скасовані постановою Верховного Суду від 27.06.2019.

Як вбачається з наданих відповідачем розрахунків штрафних санкцій, копія якого міститься в матеріалах справи, ППР від 03.06.2019 №0455111213 в частині штрафу на суму 26037,51 грн. - це штраф щодо несплати за ППР від 22.09.2017 №00006711402, яке скасоване в судовому порядку. Крім того, ППР від 03.06.2019 №0455081213 в частині штрафу на суму 8290,85 грн. - це штраф щодо ППР від 22.09.2017 №00006711402, яке скасоване в судовому порядку.

За таких обставин є протиправними та підлягають скасуванню податкові повідомлення-рішення від 03.06.2019 №0455111213 в частині суми штрафу у розмірі 26037,51 грн. та податкове повідомлення - рішення від 03.06.2019 №0455081213 в частині суми штрафу у розмірі 8290,85 грн.

Щодо іншої частини штрафу згідно ППР від 03.06.2019 №0455081213, а саме в частині суми штрафу 18227 грн., який відповідно до розрахунку контролюючого органу нараховано за період з 01.10.2018 - 23.11.2018, за порушення строку сплати грошового зобов`язання за податковою декларацією з податку на додану вартість від 17.09.2018 №9199818458 на суму 91135 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з акту перевірки, контролюючим органом встановлено, що за податковою декларацією з ПДВ від 17.09.2018 №9199818458 на суму 91135 грн. кінцевим строком сплати податкових зобов`язань є 30.09.2018, однак фактична сплата відбулась 23.11.2018, у зв`язку з чим позивачу за період з 01.10.2018 - 23.11.2018 нараховано штрафну санкцію у розмірі 18227 грн.

Проте, як вбачається з наданої контролюючим органом інтегрованої картки платника податків, позивачем сплачено, а відповідачем 28.09.2018 зараховано надходження до бюджету кошти з ПДВ на суму 91135 грн. згідно платіжного доручення від 28.09.2018 №49973409. За таких обставин, нарахування позивачу штрафної санкції за порушення строку сплати грошового зобов`язання є протиправним.

Отже, податкове повідомлення-рішення від 03.06.2019 №0455081213 є протиправним та підлягає скасуванню повністю.

Проте, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо визнання протиправним та скасування повідомлення-рішення від 03.06.2019 №0455111213 в частині суми штрафу 24578,3 грн., виходячи з наступного.

Як вбачається з акту перевірки, контролюючим органом встановлено, що за податковою декларацією з ПДВ від 19.10.2018 №9228370278 на суму 245783 грн. кінцевим строком сплати податкових зобов`язань є 30.10.2018, однак фактична сплата відбулась 23.11.2018, у зв`язку з чим позивачу за період з 31.10.2018 - 23.11.2018 нараховано штрафну санкцію у розмірі 24578,3 грн.

У позовній заяві позивач зазначає, що кошти за декларацією з ПДВ від 19.10.2018 №9228370278 на суму 245783 грн. ним було сплачено 30.10.2018. При цьому, вказує, що платіж здійснено 23.11.2018 в рахунку суми 449612,47 грн. з погашення податкової заборгованості згідно платіжного доручення від 23.11.2018 №2295, що також відображено в картці платника податків, наданої відповідачем. Тобто, має місце порушення строку сплати суми грошового зобов`язання з ПДВ в період з 31.10.2018 - 23.11.2018. Доказів сплати грошових зобов`язань по вказаній декларації до 30.10.2018 позивачем суду не надано.

Отже, податкове повідомлення-рішення від 03.06.2019 №0455111213 в частині суми штрафу 24578,3 грн. є правомірним та в цій частині не підлягає скасуванню, тому судове рішення в цій частині підлягає зміні.

Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення про задоволення позову частково, однак в частині з неповним з`ясування обставин, що мають значення для справи.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі Hirvisaari v. Finland від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі Ruiz Torija v. Spain від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Відповідно до пункту другого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

За змістом частини першої статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Оскільки судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини справи, то оскаржуване судове рішення підлягає зміні в пункті 2 резолютивної частини рішення.

Керуючись статтями 34, 243, 311, 317, 321, 325, 328, 329, 331 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у місті Києві задовольнити частково.

Змінити пункт 2 резолютивної частини рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 квітня 2020 року та викласти його в наступній редакції:

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 03 червня 2019 року №0455081213. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 03 червня 2019 року №0455111213 в частині штрафу на суму 26037,51 грн. .

В іншій частині судове рішення залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. В інших випадках постанова не підлягає касаційному оскарженню.

Суддя-доповідач Є.О. Сорочко

Суддя А.Ю. Коротких

Суддя І.В. Федотов