Постанова

від 24.11.2020 по справі 826/1432/17

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/1432/17 Суддя (судді) першої інстанції: Шевченко Н.М.

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 листопада 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Оксененка О.М.,

суддів: Лічевецького І.О.,

Мельничука В.П.,

При секретарі: Лащевської Д.О.,

За участю представника позивача: Камільовського В.В.,

представника відповідача: Макаренко Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Росшина на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 вересня 2020 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Росшина до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю Росшина звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, в якому просило: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 1164140303 від 07.10.2016, № 1165140303 від 07.10.2016, № 1166140303 від 07.10.2016, вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 28.11.2016 № Ю-1429140303 та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 28.11.2016 № 1430140303.

Рішенням Окружного адміністративного суду від 09.02.2018, залишеним без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 23.04.2018 у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 14 листопада 2018 року касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Росшина задоволено частково. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 лютого 2018 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2018 року скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції на новий розгляд.

Під час нового розгляду справи, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.09.2019, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.01.2020 позов задоволено повністю.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 07.10.2016 № 1164140303, № 1165140303, № 1166140303, рішення про застосування штрафних санкцій № 1430140303 від 28.11.2016.

У подальшому, до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю Росшина , у якій позивач просить стягнути на його користь витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 9 лютого 2018 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2018 року у розмірі 141542,14 грн., сплаченого згідно платіжного доручення від 29 травня 2018 року №2170.

Ухвалою Верховного Суду від 20 серпня 2020 року відмовлено у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Росшина про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат зі сплати судового збору за подання касаційної скарги на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 9 лютого 2018 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2018 року у розмірі 141542,14 грн., сплаченого згідно платіжного доручення від 29 травня 2018 року №2170.

26 серпня 2020 року до Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла заява ТОВ Росшина про ухвалення додаткового рішення, вмотивована правом останнього володіти своїм майном, яким є кошти, сплачені за подання касаційної скарги.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 вересня 2020 року у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Росшина про ухвалення додаткового рішення - відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове рішення, яким заяву про ухвалення додаткового судового рішення - задовольнити, повернути позивачу судовий збір за подання касаційної скарги.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що у даному випадку відсутній принцип правової визначеності, оскільки не повернення позивачу коштів у розмірі 141542,14 грн порушує гарантоване право на належне йому майно.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Відмовляючи у прийнятті додаткового судового рішення, суд першої інстанції виходив з того, що Окружний адміністративний суд міста Києва позбавлений переймати виключні повноваження суду касаційної інстанції, зважаючи на те, що судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 141 542,14 гривень понесені позивачем за подання касаційної скарги на судові рішення першої та апеляційної інстанції.

Колегія суддів не погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до ст. 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Відтак, з аналізу змісту вказаної статті вбачається, що додаткове судове рішення є засобом усунення неповноти судового рішення, внаслідок якої залишилися невирішеними певні вимоги особи, яка бере участь у справі.

У силу вимог до частини першої ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Згідно статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

У силу вимог частини шостої статті 139 КАС України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

З аналізу наведених норм убачається, що додаткове судове рішення ухвалюється саме судом, що ухвалив судове рішення.

Як свідчать матеріали справи, позивачем за подання касаційної скарги на рішення Окружного адміністративного суду від 09.02.2018 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 23.04.2018, було сплачено судовий збір у розмірі 141 542,14 гривень згідно з платіжним дорученням № 2170 від 29.05.2018.

У подальшому, постановою Верховного Суду від 14 листопада 2018 року касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Росшина задоволено частково, рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 лютого 2018 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2018 року скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції на новий розгляд.

Як наслідок, позивач звернувся до суду першої інстанції з заявою про прийняття додаткового рішення у зв`язку з необхідністю повернення сплаченого судового збору.

Частиною четвертою статті 330 КАС України передбачено, що до касаційної скарги додається, зокрема документ про сплату судового збору.

За приписами частини першої ст. 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право: 1) залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення; 2) скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду; 3) скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд; 4) скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині; 5) скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі чи залишити позов без розгляду у відповідній частині; 6) у визначених цим Кодексом випадках визнати нечинними судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі у відповідній частині; 7) у визначених цим Кодексом випадках скасувати свою постанову (повністю або частково) і прийняти одне з рішень, визначених пунктами 1-6 частини першої цієї статті.

З аналізу наведенного вбачається, що за наслідками апеляційного оскарження учасник справи має право звернутись із касаційною скаргою, до якої статтею 330 КАС України встановлені вимоги, зокрема щодо сплати судового збору, з метою перегляду судових рішень судом касаційної інстанції та отримання судового рішення в межах повноважень, передбачених частиною першою ст. 349 КАС України за результатами такого перегляду.

При цьому, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша ст. 341 КАС України).

За приписами пп. в п. 4 частини першої ст. 356 КАС України постанова суду касаційної інстанції складається, поміж інших, з резолютивної частини із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Разом з тим, з постанови Верховного Суду від 14.11.2018 вбачається відсутність розподілу судових витрат.

Окрім того, ухвалою Верховного Суду від 20 серпня 2020 року відмовлено у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Росшина про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат зі сплати судового збору за подання касаційної скарги на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 9 лютого 2018 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2018 року у розмірі 141542,14 грн., сплаченого згідно платіжного доручення від 29 травня 2018 року №2170.

Приймаючи вказану ухвалу, суд касаційної інстанції виходив з того, що рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 лютого 2018 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2018 року скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції на новий розгляд, питання щодо розподілу судових витрат, понесених позивачем у справі, повинен розглядати суд під час нового розгляду справи та з урахуванням результатів її вирішення.

Так, частина шоста статті 139 КАС України не передбачає умов, за яких здійснюється розподіл судових витрат у разі повернення адміністративної справи на новий розгляд, у той же час, наведена норма не виключає обов`язку суду касаційної інстанції та не регламентує право суду першої інстанції вирішувати питання судових витрат на касаційне провадження.

При цьому, судове рішення про направлення справи на новий розгляд не є рішенням, прийнятим на користь однієї із сторін у справі, оскільки передбачає повторну передачу справи до суду відповідної інстанції для нового розгляду по суті.

Системний аналіз викладених положень дає підстави для висновку про те, що у випадках передачі справи на новий розгляд розподіл судового збору у справі, в тому числі й сплаченого за подання касаційної скарги, здійснює адміністративний суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Таким чином, при ухваленні судового рішення про повернення справи на новий розгляд розподіл судових витрат не здійснюється.

Зазначене узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеного в ухвалі від 20 грудня 2019 року у справі № 826/4788/17 та в ухвалі від 13 жовтня 2020 року усправі №540/474/19.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що питання розподілу судових витрат вирішується судом у судовому рішенні, яким закінчується розгляд справи та залежить від кінцевого рішення, яким буде вирішено позовні вимоги по суті спору.

Оскільки питання розподілу судових витрат (судового збору), понесених ним на стадії касаційного перегляду, касаційним судом не вирішувалось, відтак саме суд першої інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, так як цей суд є судом, який вирішив спір по суті заявлених вимог та рішення якого набрало законної сили.

Враховуючи вищевикладене, з`ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України та судову практику, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Росшина про стягнення судових витрат, понесених позивачем у суді касаційної інстанції.

У силу вимог частини першої статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Оскільки суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, тому оскаржувана ухвала підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення заяви про прийняття додаткового рішення.

Керуючись ст. ст. 242, 250, 308, 310, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Росшина - задовольнити.

Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 вересня 2020 року - скасувати.

Прийняти додаткову постанову, якою заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Росшина про розподіл судових витрат - задовольнити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/16, код ЄДРПОУ 39439980) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Росшина (04073, м. Київ, вул. Ливарська, 2, код ЄДРПОУ 33483573) понесені ним витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги в розмірі 141 542,14 гривень (сто сорок одна тисяча п`ятсот сорок дві гривні 14 копійок) згідно з платіжним дорученням № 2170 від 29 травня 2018 року.

Додаткова постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 329-331 КАС України.

Головуючий суддя О.М. Оксененко

Судді І.О. Лічевецький

В.П. Мельничук