Постанова

від 24.11.2020 по справі 640/806/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/806/20 Суддя першої інстанції: Кузьменко А.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 листопада 2020 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Пилипенко О.Є.

суддів - Глущенко Я.Б. та Степанюка А.Г.,

при секретарі - Кузик О.С.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Київської митниці Держмитслужби на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 липня 2020 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фрізомат до Київської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И Л А :

У січні 2020 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю Фрізомат звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Київської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, в якому просив:

- визнати протиправними дії Київської міської митниці ДФС щодо видачі картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА 100000/2019/01099 від 18 жовтня 2019 року;

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості Київської міської митниці Державної фіскальної служби від 18 жовтня 2019 року № UА 100000/2019/000385/2.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 липня 2020 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач - Київська митниця Держмитслужби звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення було неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального та процесуального права.

22 жовтня 2020 року, відповідно до штампу вхідної кореспонденції суду Вх.№ 40424, Товариством з обмеженою відповідальністю Фрізомат подано відзив на апеляційну скаргу, відповідно до змісту якого позивач повністю заперечує проти задоволення вимог апеляційної скарги, вважає її безпідставною, та такою, що не підлягає задоволенню.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання , хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Відповідно до ч.ч.1, 2, 3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

У відповідності до ст.. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що надані Товариством з обмеженою відповідальністю Фрізомат до митного оформлення основні документи кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, а отже в сукупності заявлені відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових) не давали митному органу підстав для сумніву щодо повноти та правильності визначення її декларантом, у зв`язку з чим рішення Київської митниці ДФС про коригування митної вартості товару № UA100000/2019/000385/2 від 18.10.2019 року є протиправним та підлягає скасуванню.

Колегія суддів вважає вказаний висновок суду першої інстанції правомірним, з огляду на наступне.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 20 червня 2017 року між Sosiete anonyme Frisomat та Товариством з обмеженою відповідальністю Фрізомат укладено контракт № 12 про поставку металоконструкцій збірних модульних будівель (ангарів) типу ASTRA, CEPTRA, ASTRIGMA, SIGMA, DELTA, FLARTO, FLATRIGMA, QUINTO та елементи до них на умовах EXW Інкотермс 2000 року.

17 жовтня 2019 року позивачем надано Київській митниці Держмитслужби митну декларацію №UА100000/2019/356400 з пакетом документів до неї для проходження митного контролю та оформлення товару, а саме документи, які перелічені у статті 53 Митного кодексу України, та є вичерпними для визначення митної вартості товару, а саме:

- рахунок - фактура (інвойс) № VFA1910009 від 10 жовтня 2019 року;

- рахунок - фактура (інвойс) № VFA1910010 від 10 жовтня 2019 року;

- автотранспортна накладна №113424 від 10 жовтня 2019 року;

- декларація про походження товару № VFA1910010 від 10 жовтня 2019 року;

- сертифікат з перевезення (проходження товару форми EUR.1 №Е5.575.919 від 11 жовтня 2019 року;

- акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу (у випадках митного огляду) б/н від 15 жовтня 2019 року;

- зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу № 12 від 20 червня 2017 року.

У митній декларації позивачем визначено вартість товару у відповідності до міжнародного Контракту купівлі-продажу 29 874,83 Євро.

Однак, Київською митницею Держмитслужби прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 18 жовтня 2019 року № UA100000/2019/000385/2, у зв`язку з тим, що документи, які були подані до митного оформлення не містили відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари та скорегована митна вартість на загальну суму 37 878,30 Євро.

Також відповідачем прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 18 жовтня 2019 року №UA100000/2019/01099.

18 жовтня 2019 року, Позивачем через митного брокера ФОП ОСОБА_1 оформлено митну декларацію №UA 100010/2019/356750 у відповідності до визначеної Відповідачем вартості товару.

26 листопада 2019 року позивач звернувся до відповідача із заявою про надання додаткових документів відповідно до частини 8 статті 55 Митного кодексу України, до якої додав:

- копію додаткової угоди № 1 від 11 жовтня 2019 року до Контракту № 12 від 20 червня 2017 року;

- копію специфікації № 31 від 07 жовтня 2019 року до Контракту № 12 від 20 червня 2017 року;

- копію договору №ТС-1043/10 транспортного експедирування вантажних перевезень у міжнародному сполученні від 08 жовтня 2019 року;

- копію заявки на перевезення;

- копію рахунку на оплату № 1193 від 16 жовтня 2019 року;

- копію довідки про вартість доставки вантажу ТОВ Транс-Імперія № 215/1 від 15 жовтня 2019 року;

- копію листа № 27 від 10 жовтня 2019 року про проведення експертного дослідження;

- копію експертного висновку РТПП № Ц-920 від 15 жовтня 2019 року;

- копію листа Sosiete anonyme Frisomat від 16 жовтня 2019 року.

03 грудня 2019 року відповідачем надано відповідь за вих. № 100552/10/26-70-19-01, якою відмовлено у прийнятті вказаних вище документів та рекомендовано звернутись до суду. Позивач, не погоджуючись із прийнятим відповідачем рішенням про коригування митної вартості товару, звернувся до суду з відповідним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із статтею 248 Митного кодексу України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі МК) митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення, зокрема, код товару згідно з УКТ ЗЕД; фактурна вартість товарів; митна вартість товарів та метод її визначення; суми митних платежів; спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі застосування заходів гарантування їх сплати) (стаття 257 МК).

Статтями 49, 50 МК визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (частина п`ята статті 58 МК).

Відповідно до статті 57 МК, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно із частиною другою статті 54 МК, контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Статтею 58 МК передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо, зокрема, щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Відповідно до положень статті 53 МК, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У силу положень частини п`ятої статті 53 МК, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Дана норма кореспондується з положеннями частини третьої статті 318 МК, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 №3018-VI "Про внесення змін до Закону України "Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур", якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Разом з цим, якщо документи, зазначені у частині другій статті 53 МК, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (частини третя статті 53 МК).

Відповідно до частини 3 статті 58 МК у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Згідно з частинами 1-3 статті 64 МК у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі:

1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України;

2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей;

3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера;

4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 63 цього Кодексу;

5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн;

6) мінімальної митної вартості;

7) довільної чи фіктивної вартості.

Відповідно до частини 1 статті 55 МК рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Частиною 2 статті 55 МК передбачено, що прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування;

5) інформацію про:

а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:

у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів;

у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті;

б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

З аналізу частин першої та другої статті 53 МК слідує, що законом визначений вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 30.06.2015 (справа 21-591а15).

Згідно із пунктом 2 частини шостої статті 54 МК України, на підставі якого відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Тобто умовою, з якою закон пов`язує право митниці самостійно розраховувати митну вартість заявлених декларантом товарів, є наявність документально підтверджених обставин, що свідчать про заявлення декларантом неповних та/або недостовірних відомостей про товар та ціну, яку за нього сплачено.

Відтак рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

Відмовляючи позивачеві визнати митну вартість товару, зазначену ним у митній декларації від 18.10.2019 року № UA100000/2019/000385/2, відповідач виходив з того, що декларантом не було подано до митного оформлення документи згідно з переліком та відповідно до зазначених в частинах 2-4 ст. 53 Митного кодексу України умов, а подані документи містили розбіжності та відсутні відомості щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, проте колегія суддів вважає такі висновки відповідача необґрунтованими, з огляду на наступне.

Зі спірного рішення вбачається, що до митного оформлення позивачем не надано платіжний документ, що підтверджує оплату вартості товару (квитанція).

Як встановлено судом, згідно пункту 1.3. Договору показники кількості, розміру, якості, ціна, умови оплати кожної партії Предмета Контракту визначаються у відповідних Специфікаціях, які погоджуються і підписуються сторонами за Контрактом та є невід`ємною частинами даного Контракту.

07 жовтня 2019 року між Sosiete anonyme Frisomat та Товариством з обмеженою відповідальністю Фрізомат підписано Специфікацію №31 до вищевказаного контракту №12 від 20 червня 2017 року.

Згідно пункту 2 Договору, сторони визначили предмет поставки, а саме: металоконструкції прибудови збірної модульної будівлі СЕРТРА+ 23,24-5,00-22,50 (незавершеної): ширина 23,24 м., довжина 22,5 м., висота 5,00 м. Ціна ех завод Венегейм (Антверпен) Бельгія завантаження на вантажівку складає 29233,24. Загальна ціна складає ту ж суму (пункт 2,3 Специфікації).

Покупець зобов`язується у шестидесятиденний термін з моменту підписання відповідної специфікації перерахувати на поточний рахунок Продавця 50% вартості партії предмета Контракту, зазначеної у Специфікації (пункт 2).

Решту суми, зазначеної у пункті 2 даної Специфікації, Покупець зобов`язується сплатити протягом 120 календарних діб з моменту перетинання товаром митного кордону України.

Тобто, як вбачається з Контракту, оплата вказаного товару здійснюється поетапно, а саме, першій платіж (50% вартості партії товару) в шести десятиденний термін з моменту підписання відповідної специфікації.

Колегія суддів наголошує, що на момент подачі митної декларації, строк сплати коштів за Контрактом не сплинув, а тому посилання відповідача на відсутність у позивача квитанції на оплату вказаного товару не заслуговує на увагу.

Верховний Суд у постанові від 13 лютого 2018 року у справі №803/1112/17 з приводу посилання відповідача на ненадання (декларантом) банківських платіжних документів зазначив, що запитувані митницею документи у позивача були відсутні та не могли бути надані з об`єктивних причин, так як товар оплачувався готівкою без банківських платежів. У даному випадку колегія суддів вважає, що ненадання позивачем банківського платіжного доручення не може бути підставою для коригування митної вартості за наявності інших документів (рахунка-фактури, акта приймання-передачі автомобіля), які є достатніми, підтверджують числові значення усіх складових митної вартості імпортованого товару та не містять розбіжностей.

Крім того, необґрунтованими є посилання апелянта на наявність розбіжностей стосовно умов поставки, адже, як вбачається з матеріалів справи, п.2.1. контракту від 20.06.2017 року умовами поставки є EXW - склад Societe anonyme Frisomat (EX Works (…named place) Франко завод (…назва місця) термін Франко завод означає, що продавець вважається таким, що виконав свої обов`язки з постачання, коли він надасть товар у розпорядження покупця на своєму підприємстві чи в іншому названому місці, продавець не відповідає за завантаження товару на транспортний засіб, а також за митне очищення товару для експорту), втім, відповідно до додаткової угоди № 1 від 11.10.2019 року п.2.1. контракту викласти в наступній редакції: FCA Wijnegem склад Societe anonyme Frisomat (Free Carrier (…named place) Франко перевізник (…назва місця) означає, що продавець доставить товар, який пройшов митне очищення, зазначеному покупцем перевізнику до названого місця.

Аналогічні умови поставки були вказані декларантом у митній декларації, що спростовує доводи відповідача.

Колегія суддів також критично ставиться до посилань відповідача на відсутність підтвердження транспортних витрат, виходячи з наступного.

11 жовтня 2019 року між Sosiete anonyme Frisomat та Товариством з обмеженою відповідальністю Фрізомат укладено додаткову угоду № 1 до вищевказаного контракту № 12 від 20 червня 2017 року, згідно якої, пункт 2.1 Контракту вважати в наступній редакції: FСА Wijnegem склад Sosiete anonyme Frisomat згідно Інкотермс у редакції 2000 року .

10 жовтня 2019 року Продавцем надано Інвойс, згідно якого вартість товару склала 29 874,83 Євро та надано сертифікат з перевезення від 11 жовтня 2019 року, у відповідності до якого маса брутто складає 13 567,70 кг.

08 жовтня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю ПТЛ Груп та позивачем укладено договір №ТС-1043/10 транспортного експедирування вантажних перевезень у міжнародному сполученні.

Згідно умов вказаного Договору, а саме пунктів 1.1. - 1 2., Товариство з обмеженою відповідальністю ПТЛ Груп - Експедитор, приймає на себе обов`язки від свого Імені та за рахунок ТОВ Фрізомат - Замовника організувати надання послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу автомобільним транспортом з метою його доставки від пунктів відправлення до пунктів призначення згідно з Заявками Замовника, а Замовник зобов`язується оплачувати послуги Експедитора в порядку і на умовах, викладених в даному Договорі.

Експедитор на виконання даного Договору зобов`язується від свого імені в

рахунок Замовника укласти договір перевезення з Перевізником та іншими учасниками транспортного процесу; вчинити всі необхідні дії щодо організації транспортування вантажів, в тому числі, але не виключно, залучити третіх осіб до декларування вантажу та його зберігання на митному ліцензійному складі, а також за наявності такого доручення Замовника, здійснити страхування вантажу.

11 жовтня 2019 року позивачем подано заявку на перевезення вантажу.

Товариством з обмеженою відповідальністю ПТЛ Груп виставлено позивачу рахунок № 1193 від 16 жовтня 2019 року на оплату за вищевказаним Договором № ТС-1043/10 транспортного експедирування вантажних перевезень у міжнародному сполученні від 08 жовтня 2019 року на загальну суму 67 810,25 грн. з ПДВ (535,40 грн.)

При цьому, судом встановлено, що до митного оформлення Товариство з обмеженою відповідальністю ПТЛ Груп надало довідку про транспортні витрати доставлення вантажу № 5007536 від 15 жовтня 2019 року, згідно якої вартість транспортних витрат по перевезенню вантажу Т3 МАN НОМЕР_1 від Бельгії до кордону України (Ягодин) складає 45 568,48 грн.

Також, Товариством з обмеженою відповідальністю Транс-Імперія надано довідку № 215/1 від 15 жовтня 2019 року, що вартість доставлення вантажу за маршрутом Бельгія-Ягодин становить 45 568,48 грн. Страхування товару не проводилось. Автомобіль МАN НОМЕР_2 / НОМЕР_3 , власник Товариство з обмеженою відповідальністю Транс-Імперія .

Твердження відповідача про те, що заявка на перевезення не містить посилання на договір транспортного експедирування, а також номеру та дати, не відповідає дійсним обставинам справи, оскільки із вказаної заявки чітко вбачається номенклатура товару та вага, дата завантаження та орієнтовна дата розвантаження, маршрут перевезення, що повністю співпадає із специфікацією № 31 від 07 жовтня 2019 року та додатковою угодою № 1 від 11 жовтня 2019 року.

Недоцільними є доводи відповідача стосовно рахунку від експедитора, який містить інформацію про вартість експедиторських послуг по території України, зазначені двома окремими строками, оскільки розмежування в рахунку перевезення по території України та іноземної держави не є забороненим та не впливає на обсяг, вартість та суть наданих послуг.

Також, з матеріалів справи вбачається, що 15 жовтня 2019 року на замовлення позивача Київською торгово-промисловою палатою складено експертний висновок № Ц-920 щодо вартості вищевказаного товару. Експертом визначена вартість на рівні 29 874,83 Євро.

При цьому, для визначення вартості товару для розрахунку експертом взято надані замовником товаросупровідні документи, дані інтернет-сайту компанії товаровиробника про продукцію, що виготовляється та її асортимент, інформацію компанії Sosiete anonyme Frisomat , що була надана на запит Київської торгово-промислової палати по каналу електронного зв`язку, дані металургійного видання Metal Bulletin про рівень цін на сталь на Європейському ринку.

В апеляційній скарзі відповідачем наголошено, що продавець та покупець мають тотожні найменування, а засновником Товариства з обмеженою відповідальністю Фрізомат є директор (засновник) компанії продавця, який володіє 100% акцій, що могло б вплинути на ціну товару, проте такі доводи колегія суддів вважає необґрунтованими, з огляду на наступне.

Частинами 12 - 14 ст. 58 Митного кодексу України передбачено, що той факт, що продавець і покупець пов`язані між собою особи, сам по собі не може бути підставою для розгляду вартості операції як неприйнятної. У таких випадках необхідно розглянути обставини продажу та прийняти вартість операції за умови, що взаємовідносини покупця і продавця не вплинули на ціну оцінюваних товарів.

За наявності достатніх підстав вважати, що відносини, зазначені у частині дванадцятій цієї статті, вплинули на ціну оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен надати декларанту або уповноваженій ним особі свої письмові обґрунтування, що такий вплив мав місце.

У разі відсутності обґрунтувань з боку органу доходів і зборів необхідно вважати, що взаємовідносини, зазначені у частині дванадцятій цієї статті, не вплинули на ціну оцінюваних товарів.

Колегія суддів наголошує, що Товариством з обмеженою відповідальністю Фрізомат до декларації надано документи, які не зважаючи на пов`язаність осіб, підтверджують дійсну вартість товару, разом з тим відповідачем не доведено що пов`язаність осіб вплинула на ціну оцінюваних товарів.

Інших розбіжностей у поданих до митного оформлення документах у спірних рішеннях про коригування митної вартості не зазначено. Колегія суддів також вважає необґрунтованими посилання відповідача на завищену вартість отриманих послуг з правової допомоги, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною 3 вищевказаної статті передбачено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду;

3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз;

4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до положень статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Як вбачається з аналізу наведених правових норм, документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. При цьому, склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21 березня 2018 року у справі № 815/4300/17, від 11 квітня 2018 року у справі № 814/698/16.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті першої Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність від 05 липня 2012 року №5076-VI договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Статтею 19 цього ж Закону визначено такі види адвокатської діяльності, як: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Тобто, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.

Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (пункт 9 частини першої статті 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність від 05 липня 2012 року №5076-VI ).

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність від 05 липня 2012 року №5076-VI ).

Відповідно до статті 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність від 05 липня 2012 року №5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу представником позивача надано копію договору про надання правничої допомоги від 04 листопада № 1104/19-1/Д, додаткової угоди № 1 до договору № 1104/19-1/Д від 04 листопада 2019 року, ордеру, копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, рахунок № 1210/19-1-Р від 10 грудня 2019 року, банківську виписку на суму 15 000,00 грн., рахунок № 1122/19-1-Р від 22 листопада 2019 року на суму 3 500,00 грн., розмір витрат на правничу допомогу складає 18 500 грн.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було правильно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, правильно застосовано норми матеріального та процесуального права. У зв`язку з цим суд вважає необхідним апеляційну скаргу Київської митниці Держмитслужби - залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 22 липня 2020 року - без змін.

Керуючись ст..ст. 241, 242, 308, 311, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Київської митниці Держмитслужби - залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 22 липня 2020 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя: О.Є.Пилипенко

Суддя: Я.Б.Глущенко

А.Г.Степанюка

Повний текст виготовлено 24 листопада 2020 року.