Ухвала

від 23.11.2020 по справі 160/13426/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

23 листопада 2020 року

Київ

справа №160/13426/19

провадження №К/9901/31354/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Коваленко Н.В.,

суддів: Берназюка Я.О., Желєзного І.В.,

перевіривши касаційну скаргу Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2020 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 27 жовтня 2020 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ЛІЗУНОВПРЕС до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування постанови,

У С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю ЛІЗУНОВПРЕС звернулося до суду з позовом, в якому просило визнати неправомірними, скасувати припис Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про усунення виявлених порушень № ДН2919/1862/АВ/П від 06 листопада 2019 року та постанову № ДН2919/1862/АВ/ТД-ФС/590 від 27 листопада 2019 року про накладення на нього штрафу в сумі 250380 грн.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2020 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 27 жовтня 2020 року, позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано припис Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про усунення виявлених порушень № ДН2919/1862/АВ/П від 06 листопада 2019 року, складений відносно Товариства з обмеженою відповідальністю ЛІЗУНОВПРЕС .

Визнано протиправним та скасовано постанову Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ДН2919/1862/АВ/ТД-ФС/590 від 27 листопада 2019 року, складену відносно Товариства з обмеженою відповідальністю ЛІЗУНОВПРЕС .

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Головне управління Держпраці у Дніпропетровській області звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою.

Згідно із відтиском поштового штемпеля на конверті касаційна скарга направлена до суду 17 листопада 2020 року.

Вирішуючи питання щодо відкриття касаційного провадження, суд виходить із такого.

Відповідно до частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Згідно з пунктом 4 частини другої статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

Приписами частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовими рішеннями із урахуванням передбачених Кодексом адміністративного судочинства України підстав для його скасування або зміни (статті 351-354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду (судів), рішення якого (яких) оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом. Необхідно чітко вказати, яку саме норму права судами першої та/або апеляційної інстанцій застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, або обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

У касаційній скарзі Головне управління Держпраці у Дніпропетровській області як на підставу касаційного оскарження рішень вказує на пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки судом апеляційної інстанції при вирішенні справи застосовано норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі №815/5427/17. Однак касаційна скарга в частині наведених у ній обґрунтувань містить лише детально викладені фактичні обставини справи, підстави непогодження з рішенням судів першої та апеляційної інстанцій щодо застосування нормативно-правових актів. Касаційна скарга не містить вказівки на конкретні висновки суду (судів), рішення якого (яких) оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом. Не вказано, яку саме норму права судами першої та/або апеляційної інстанцій застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

З урахуванням змін до Кодексу адміністративного судочинства України, внесених Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX і які набрали чинності 8 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття до розгляду і відкриття касаційного провадження.

Варто зазначити, що відповідно до приписів статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.

У касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовими рішеннями із урахуванням передбачених Кодексом адміністративного судочинства України підстав для його скасування або зміни (статті 351-354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду (судів), рішення якого (яких) оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом. Необхідно чітко вказати, яку саме норму права судами першої та/або апеляційної інстанцій застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, або обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі ж подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України скаржники повинені чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.

У разі, якщо скаржники вважають, що судами порушено норми процесуального права щодо неналежного дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому, на їх думку, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.

Таким чином, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.

Необґрунтування скаржником наявності підстав касаційного оскарження згідно зі статтею 328 цього Кодексу є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження.

Відповідно до частини другої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статті 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу, а саме така касаційна скарга залишається без руху.

За таких обставин, касаційну скаргу Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області слід залишити без руху та встановити строк для усунення її недоліку шляхом подання до суду обґрунтування наявності підстав касаційного оскарження рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2020 року та постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 27 жовтня 2020 року згідно з частиною четвертою статті 328 цього Кодексу.

Керуючись статтями 121, 329, 333 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И В:

1. Залишити без руху касаційну скаргу Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2020 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 27 жовтня 2020 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ЛІЗУНОВПРЕС до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування постанови.

2. Надати Головному управлінню Держпраці у Дніпропетровській області десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліку касаційної скарги, який зазначено в мотивувальній частині ухвали.

3. Надіслати Головному управлінню Держпраці у Дніпропетровській області копію ухвали про залишення касаційної скарги без руху.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Н.В. Коваленко

Суддя Я.О. Берназюк

Суддя І.В. Желєзний