Постанова

від 24.11.2020 по справі 826/18356/15

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 листопада 2020 року

м. Київ

справа №826/18356/15

адміністративне провадження №К/9901/27714/18

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Хохуляка В.В.,

суддів - Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф.,

розглянув в попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу за позовом Приватного підприємства МВВ ПОСТАЧ до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 15.02.2016 (суддя - Мєзєнцев Є.І., судді: Старова Н.Е., Файдюк В.В.) у справі №826/18356/15.

встановив:

Приватне підприємство МВВ ПОСТАЧ (далі - ПП МВВ ПОСТАЧ ) звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом, в якому просило:

визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві) щодо відмови у прийнятті податкової декларації ПП МВВ ПОСТАЧ з податку на додану вартість за липень 2015 року;

вважати прийнятою та зареєстрованою звітну податкову декларацію з податку на додану вартість за липень 2015 року днем її фактичного отримання відповідачем - 14.08.2015.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.11.2015 в позові відмовлено.

При прийнятті цієї постанови суд першої інстанції виходив з того, що судовим рішенням, яке набрало законної сили, встановлено протиправність дій щодо розірвання в односторонньому порядку договору про визнання електронних документів від 18.11.2014 №181120141, а тому цей договір не втратив своєї юридичної значимості для цілей реалізації позивачем свого права на подання звітності в електронному вигляді. Однак, податкова звітність з податку на додану вартість не була прийнята на рівні Державної податкової служби України, правонаступником якої є Державна фіскальна служба України, та не надсилалась до районного рівня, а, отже, не надходила до ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві. При цьому, ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві не приймала рішень про відмову у прийнятті податкової звітності ПП МВВ ПОСТАЧ з податку на додану вартість за липень 2015 року, оскільки така звітність фактично не була отримана з причин, незалежних від волі відповідача, а тому у межах спірних правовідносин відсутні протиправні дії чи бездіяльність відповідача щодо прийняття податкової звітності.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 15.02.2016 рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове, яким позов задоволено.

Задовольняючи позовні вимоги суд апеляційної інстанції виходив з того, що у відповідача не було законних підстав для неприйняття поданої податкової звітності ПП Агрос-Юг , яка була надіслана до ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві, в якому перебуває на обліку платник податку .

Не погодившись з висновками суду апеляційної інстанції, ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві оскаржила його у касаційному порядку.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 15.02.2016 та залишити в силі постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.11.2015.

В обґрунтування своїх вимог ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві зазначає про необґрунтованість задоволення позовних вимог та правомірність неприйняття поданої позивачем податкової звітності з підстав розірвання договору про визнання електронних документів в односторонньому порядку, про що було повідомлено позивача.

Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, ПП МВВ ПОСТАЧ подано до ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві засобами телекомунікаційного зв`язку податкову декларацію з податку на додану вартість за липень 2015 року, яка згідно з квитанцією №1 доставлена до центрального рівня Державної податкової служби України 14.08.2015, однак не прийнята, у зв`язку із помилкою: Порушено вимоги Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв`язку, затвердженої наказом ДПА України від 10.04.2008 №233, а саме: для платника код ЄДРПОУ 39286764, код ДПІ 2655, не укладено договір про визнання електронної звітності .

Відповідно до підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України, платник податків зобов`язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Пунктом 46.1. статті 46 Податкового кодексу України визначено, що податкова декларація - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов`язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Пунктами 48.1 і 48.3 статті 48 Податкового кодексу України встановлено, що податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями пункту 46.5 статті 46 цього Кодексу та чинному на час її подання. Форма податкової декларації повинна містити необхідні обов`язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору.

У той же час, згідно з пунктом 49.1 статті 49 Податкового кодексу України, податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

Відповідно до пункту 49.8 статті 49 Податкового кодексу України прийняття податкової декларації є обов`язком контролюючого органу. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов`язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов`язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

Згідно з пунктом 49.9 статті 49 Податкового кодексу України за умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов`язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання контролюючим органом.

Статтею 14 Закону України Про електронні документи та електронний документообіг передбачено, що електронний документообіг здійснюється відповідно до законодавства України або на підставі договорів, що визначають взаємовідносини суб`єктів електронного документообігу.

Порядок подання платником податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв`язку визначений у розділі ІІІ Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв`язку, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 10.04.2008 № 233. У додатку 1 до цієї Інструкції міститься примірний договір про визнання електронних документів, який укладається платником та контролюючим органом для врегулювання правовідносин з приводу визнання податкової звітності платника в електронному вигляді.

Судами встановлено, що 18.11.2014, між платником податків код ЄДРПОУ 39286764 - ПП МВВ ПОСТАЧ , в особі ОСОБА_1 та ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві укладено договір про визнання електронних документів №181120141, предметом якого є визнання податкових документів (податкової звітності, реєстрів отриманих та виданих податкових накладних з податку на додану вартість та інших звітних податкових документів), поданих платником податків в електронному вигляді із застосуванням електронного цифрового підпису до органу ДПС засобами телекомунікаційного зв`язку або на електронних носіях, як оригіналу.

Листом від 10.12.2014 №61699/10 ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві повідомлено позивача про розірвання договору про визнання електронних документів у зв`язку із порушенням істотних умов договору.

Єдиною підставою для неприйняття спірної податкової звітності стало розірвання Договору про визнання електронної звітності.

Разом з тим, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.04.2015 в адміністративній справі №826/3967/15, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21.05.2015, визнано протиправними дії ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві щодо розірвання в односторонньому порядку договору про визнання електронних документів від 18.11.2014 №181120141.

Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Враховуючи, що судовим рішенням, яке набрало законної сили, встановлено протиправність дій щодо розірвання в односторонньому порядку договору про визнання електронних документів від 18.11.2014 №181120141, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що цей договір не втратив своєї юридичної значимості для цілей реалізації позивачем свого права на подання звітності в електронному вигляді.

Крім того, у листі від 24.07.2015 №12420/10/26-55-11-03 Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві повідомила позивача, що умови договору про визнання електронних документів від 18.11.2014 №181120141 виконуються відповідно до вимог чинного законодавства.

При цьому, вирішуючи даний спір суд апеляційної інстанції цілком обґрунтовано не погодився з висновком суду першої інстанції стосовно того, що податкова звітність з податку на додану вартість не надходила до Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві з огляду на те, що не була прийнята на рівні Державної податкової служби України, правонаступником якої є Державна фіскальна служба України, оскільки відповідно до приписів пункту 49.5 статті 49 Податкового кодексу України в разі подання податкової звітності в електронній формі платник податку здійснює таке відправлення на адресу відповідного контролюючого органу, тобто в даному випадку до ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві.

За наведених обставин, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтовано висновку про задоволення розглядуваних позовних вимог.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, судом апеляційної інстанції виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

постановив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 15.02.2016 у справі №826/18356/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

СуддіВ.В. Хохуляк Л.І. Бившева Р.Ф. Ханова