Ухвала

від 23.11.2020 по справі 466/4696/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

23 листопада 2020 року

місто Київ

справа № 466/4696/19

провадження № 61-17035ск20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Яремка В. В., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 19 липня 2019 року та постанову Львівського апеляційного суду від 05 жовтня 2020 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального закладу Львівської обласної ради Львівський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф , третя особа - ОСОБА_2 , про стягнення протиправно невиплаченої надбавки за тривалість безперервної роботи,

ВСТАНОВИВ:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Стислий виклад позиції позивача

ОСОБА_1 у червні 2019 року звернулася до суду з позовом до Комунального закладу Львівської обласної ради Львівський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф (далі - КЗ ЛОР ЛОЦ ЕМДМК , Центр), третя особа - ОСОБА_2 , про стягнення частини протиправно невиплаченої надбавки за тривалість безперервної роботи за період з лютого 2018 року до березня 2019 року у розмірі 34 249, 80 грн та витрати на професійну правову допомогу у розмірі 7 792, 00 грн.

Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 19 липня 2019 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного суду від 05 жовтня 2020 року, у задоволенні позову відмовлено.

Суд першої інстанції встановив, що наказом генерального директора Центру Похмурського В. В. від 04 червня 2018 року № 424-к Про призупинення виплати надбавки у зв`язку з проведенням перевірки з 12 лютого 2018 року Західного офісу Держаудитслужби та на виконання підпункту 4.1.12 наказу Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства охорони здоров`я України від 05 жовтня 2005 року № 308/519 Про впорядкування умов оплати праці працівників закладів охорони здоров`я та установ соціального захисту населення ОСОБА_1 призупинено з лютого 2018 року виплату надбавки за тривалість безперервної роботи як лікареві для надання консультацій телефоном оперативно-диспетчерського відділу Центру.

Оскільки зазначений наказ ухвалено у межах повноважень, його не оскаржено та він є чинним, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, зробив висновок про відсутність підстав для стягнення надбавки за тривалість безперервної роботи позивача за період з лютого 2018 року до березня 2019 року.

ІІ. ВИМОГИ та АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

ОСОБА_1 13 листопада2020 року із застосуванням засобів поштового зв`язку звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 19 липня 2019 року та постанову Львівського апеляційного суду від 05 жовтня 2020 року. Ухвалити нове рішення про стягнення Комунального некомерційного підприємства Львівської обласної ради Львівський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф суми в розмірі 34 249, 80 грн протиправно не виплаченої відповідачем надбавки за тривалість безперервної роботи за період з лютого 2018 року до березня 2019 року та 7 792, 00 грн витрат, понесених за професійну правову допомогу.

ІІІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний Суд вивчив касаційну скаргу, додані до неї матеріали, зробив висновок про наявність підстав для відмови у відкритті касаційного провадження, оскільки скаргу подано на судові рішення, ухвалені у малозначній справі, які не підлягають касаційному оскарженню.

Щодо оцінки судових рішень, які оскаржуються учасником справи, до категорії тих, що підлягають касаційному оскарженню

Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частина третя статті 3 ЦПК України).

Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню (пункт 1 частини другої статті 394 ЦПК України).

Касаційному оскарженню не підлягають судові рішення у малозначних справах (пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України).

Малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (пункт 1 частини шостої статті 19 ЦПК України).

Згідно з частиною дев`ятою наведеної статті для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Статтею 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2020 рік установлено у 2020 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня 2020 року - 2 102, 00 грн.

Предметом позову у цій справі є майнові вимоги про стягнення надбавки за тривалість безперервної роботи .

Ціна позову у цій справі складає 34 249, 80 грн, яка станом на 01 січня 2020 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 102, 00 грн х 100 = 210 200, 00 грн).

Урахувавши, що ціна позову у цій справі становить 34 249, 80 грн, судові рішення, ухвалені у такій справі не підлягають касаційному оскарженню відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Щодо наявності винятків для допуску до касаційного оскарження судового рішення у малозначній справі

Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

ОСОБА_1 у касаційній скарзі зазначила, що судове рішення може бути оскаржено у касаційному порядку, оскільки зазначена справа має значний суспільний інтерес та резонанс у професійному середовищі лікарів-консультантів медицини невідкладних станів.

Верховний Суд відхиляє наведені доводи, оскільки такі носять формальний характер та не мають сутнісного значення для правової системи України, заявником не зазначено, яким чином рішення у цій справі мають суспільний інтерес у контексті індивідуального інтересу заявника та лікарської спільноти, не наведено у чому не відповідають оскаржувані рішення інтересами суспільства.

Доводи касаційної скарги, що зазначена справа має виняткове значення для ОСОБА_1 , оскільки справа розглядається судами тривалий час, при розгляді справи судами першої та апеляційної інстанцій не враховано її трудовий стаж, отримання виробничої травми, втрата 40 % працездатності, Верховним Судом відхиляються. Такі доводи направлені на здійснення зміни оцінки доказів, досліджених судами першої та апеляційної інстанцій щодо законності зупинення виплати позивачу надбавки за тривалість роботи.

Непогодження заявника з оскаржуваними судовими рішеннями в цілому, за відсутності інших обставин, не має розглядатися як така обставина, що має впливати на визначення справи як такої, що має виняткове значення, оскільки це може бути оцінкою сторони щодо кожної конкретної справи, учасником якої вона є.

З огляду на наведені доводи, Верховний Суд визнає, що винятки, зазначені у пункті 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, заявником не обґрунтовані.

При цьому, Верховний Суд дав оцінку та врахував: предмет позову, складність справи, значення справи для сторін і суспільства в цілому, за результатами чого не встановив наявності випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, у тому числі касаційна скарга не стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України).

Таким чином, конституційним принципом судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судових рішень виключно у випадках, визначених законом.

Цьому конституційному принципу відповідає загальне правило пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України щодо того, що усі судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню. Це означає, що рішення суду апеляційної інстанції у таких справах є остаточними і подальшому оскарженню не підлягають.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 05 квітня 2018 року (справа Зубац проти Хорватії (Zubac v.Croatia), №40160/12) наголосив на обмеженості доступу ratione valoris до судів вищої інстанції. Так, право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати обмеженням, які дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, і таке регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб (справа Станєв проти Болгарії (Stanev v. Bulgaria) [ВП], № 36760/06, пункт 230, ЄСПЛ 2012). Спосіб застосування пункту 1 статті 6 Конвенції до апеляційних та касаційних судів залежить від особливостей судового провадження, про яке йдеться, і необхідно враховувати всю сукупність процесуальних дій, проведених в рамках національного правопорядку, а також роль судів касаційної інстанції в них; умови прийнятності касаційної скарги щодо питань права можуть бути суворіші, ніж для звичайної скарги (рішення у справі Леваж Престасьон Сервіс проти Франції (Levages Prestations Services v. France), пункт 45; рішення у справі Бруалья Гомес де ла Торре проти Іспанії (Brualla Gomez de la Torre v. Spain), пункт 37; та Козліца проти Хорватії (Kozlica v. Croatia), № 29182/03, пункт 32, від 02 листопада 2006 року; Шамоян проти Вірменії (Shamoyan v. Armenia) від 07 липня 2015 року № 18499/08, пункт 29).

Застосування передбаченого законодавством порогу ratione valoris для подання скарг до верховного суду є правомірною та обґрунтованою процесуальною вимогою, враховуючи саму суть повноважень верховного суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості

( Бруалья Гомес де ла Торре проти Іспанії , пункт 36; рішення у справі Козліца проти Хорватії , пункт 33; рішення у справі Булфрахт Лтд проти Хорватії , пункт 34, Добріч проти Сербії (Dobric v. Serbia), Зубац проти Хорватії (Zubac v. Croatia), №№ 2611/07 та 15276/07, пункт 54, від 21 червня 2011 року; та Йовановіч проти Сербії (Jovanovic v. Serbia), 32299/08, пункт 48, від 02 жовтня 2012 року).

При цьому, саме національний верховний суд, якщо цього вимагає національне законодавство, повинен оцінювати те, чи досягнуто передбачений законодавством поріг ratione valoris для подання скарги саме до цього суду. Таким чином, в ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволяло йому відфільтровувати справи, що надходять до нього, верховний суд не може бути зв`язаний або обмежений помилками в оцінюванні зазначеного порогу, яких припустилися суди нижчої інстанції при визначенні того, чи надавати доступ до нього (згадане рішення у справі Добріч проти Сербії , пункт 54).

Також Європейський суд з прав людини постановив ухвалу щодо неприйнятності заяви від 09 жовтня 2018 року №26293/18 у справі Азюковська проти України (Azyukovska v. Ukraine), у якій зазначив, що застосування критерію малозначності справи у справі було передбачуваним, справа була розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявниця не продемонструвала наявності інших виключних обставин, які за положеннями кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи.

Європейський суд у цьому рішенні зазначив, що в контексті аналізу застосування критерію ratione valoris щодо доступу до вищих судових інстанцій він також брав до уваги наявність або відсутність питання щодо справедливості провадження, яке здійснювалося судами нижчих інстанцій.

Отже, за прецедентною практикою Європейського суду з прав людини обмеження доступу до Верховного Суду охоплюється загальновизнаною легітимною метою встановленого законодавством порогу ratione valoris для скарг, що подаються на розгляд Верховного Суду, яка полягає в тому, щоб забезпечувати розгляд у Верховному Суді, з огляду на саму суть його функцій, лише справ необхідного рівня значущості.

Оскільки, оскаржувані заявником судові рішення ухвалені у малозначній справі, а отже, не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, статтями 19, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального закладу Львівської обласної ради Львівський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф , третя особа - ОСОБА_2 , про стягнення протиправно не виплаченої надбавки за тривалість безперервної роботи, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 19 липня 2019 року та постанову Львівського апеляційного суду від 05 жовтня 2020 року, відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання судом та оскарженню не підлягає.

Судді С. О. Погрібний

А. С. Олійник

В. В. Яремко