Ухвала

від 12.11.2020 по справі 378/915/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

1[1]

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ

Київського апеляційного суду в складі:

головуючого суддіОСОБА_1 ,суддів при секретарі судового засіданняОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві 12 листопада 2020 року апеляційну скаргу прокурора Ставищенського відділу Білоцерківської місцевої прокуратури ОСОБА_5 , на ухвалу слідчого судді Ставищенського районного суду Київської області від 21 вересня 2020 року,

за участі: представника ТОВ «Інтерагроінвест» ОСОБА_6 ,

ВСТАНОВИЛА:

Вказаною ухвалою відмовлено у задоволенні клопотання дізнавача Ставищенського ВП Сквирського ВП ГУНП в Київській області ОСОБА_7 про арешт майна, а самеурожаю зернової культури сої, загальною вагою 13640 кг, вологістю 6,9 %, зібраногоТОВ «Інтерагроінвест» та вилученого 17 вересня 2020 року під час огляду місця події в межах Стрижавської сільської ради Ставищенського району Київської областіпо кримінальному провадженню № 12020115280000020, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 17вересня 2020 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченогост. 356КК України

Не погоджуючись з таким рішенням, прокурор ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді, постановити нову ухвалу, клопотання задовольнити, накласти арешт на вилучений 17 вересня 2020 року під час огляду місця події в межах Стрижавської сільської ради Ставищенського району Київської областіурожаю зернової культури сої, загальною вагою 13640 кг, вологістю 6, 9 %, зібраний ТОВ «Інтерагроінвест», правомірність дій якого оспорюється ФГ «Агро-2013».

Вважає оскаржувану ухвалу необґрунтовано, через невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та неправильним застосуванням закону, який підлягає застосуванню.

Зазначає, що зібраний врожай зерна сої є предметом кримінального правопорушення, може бути використаний як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, має ознаки речового доказу та відповідає вимогам ч. 1 ст. 98 КПК України, постановою дізнавача від 17 вересня 2020 року його визнано речовим доказом і передано на схоронне (відповідальне) зберігання представникам ТОВ «Інтерагроінвест».

Прокурор в судове засідання не з`явився, надіславши клопотання про розгляд апеляційної скарги за його відсутності, тому колегія суддів вважає за можливе розглянути дану справу за відсутності прокурора, що не суперечить положенням ч. 1 ст. 172 та ч. 4 ст. 405 КПК України.

Заслухавши доповідь судді, доводи представника ТОВ «Інтерагроінвест» який заперечив проти задоволення апеляційної скарги та просив залишити ухвалу слідчого судді без змін, вивчивши матеріали провадження і перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів судового провадження, Сектором дізнання Ставищенського ВП Сквирського ВП ГУНП в Київській області проводиться дізнання у кримінальному провадженні, відомості про яке 17 вересня 2020 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 12020115280000020, щодо факту самоправства, тобто самовільного, всупереч установленого законом порядку, вчинення будь-яких дій, правомірність яких оспорюється ФГ «Агро-2013»(код ЄДРПО 37323626), а саме незаконного збору врожаю сої та протиправного використання земельних ділянок, які орендуються даним підприємством, що завдало значної шкоди останньому, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 356 КК України.

18 вересня 2020 року до слідчого судді Ставищенського районного суду Київської області надійшло клопотання Дізнавача Ставищенського ВП Сквирського ВП ГУ НП в Київській області ОСОБА_7 , погоджене прокурором Ставищенського відділу Білоцерківської місцевої прокуратури ОСОБА_5 про накладення арешту на майно вилучене 17 вересня 2020 року під час огляду місця події в межах Стрижавської сільської ради на урожай зернової культури сої.

Ухвалою слідчого судді Ставищенського районного суду Київської області від 21 вересня 2020 року у задоволенні клопотання відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні вказаного клопотання, внесеного в межах кримінального провадження №12020115280000020 слідчий суддя прийшов до висновку, що прокурором не доведено необхідності застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, для досягнення визначеної ним в клопотанні мети.

Колегія суддів погоджується з таким рішенням слідчого судді з огляду на наступне.

Перевіряючи законність прийнятого рішення слідчим суддею, колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини та дотримання ним вимог КПК України, які регулюють норми застосування заходів забезпечення кримінального провадження, у тому числі щодо накладення арешту на майно.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Так, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно зі ст.ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Відповідні дані повинні міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки, згідно зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

У відповідності до усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення прав в тому числі збереження речових доказів.

У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слід переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення, які можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Відповідно до ст. 173 ч.2 КГІК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, зокрема, повинен враховувати правову підставу для арешту майна, наслідки арешту майна для інших осіб, розумність та співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Як вбачається з матеріалів клопотання про арешт майна, слідчий, обгрунтовуючи своє клопотання в розумінні вимог ст. 171 КПК України, зазначив мету відповідно до положень ст. 170 КПК України, з якою пов`язує необхідність у накладенні такого арешту, з метою збереження речових доказів.

Колегія суддів погоджується із висновком слідчого судді, про те, що дізнавач описуючи у своєму клопотанні факт кримінального правопорушення посадовими особамиТОВ «Інтерагроінвест»щодо самоправства будь-яких доказів не надав, свої доводи у цій частині у будь-який спосіб не підтвердив, оскільки, як зазначено самим дізнавачем,ТОВ «Інтерагроінвест», маючи договори з людьми на 12 земельних паїв, загальною площею близько 25 га, однак не засіваючи вказану землю, зібрав посів зернової культури сої із вказаної землі, яку засіяло ТОВ «Агро 2013», що також має відповідні документи на використання зазначеної земельної ділянки.

Окрім того, представник ТОВ «Інтерагроінвест» у суді апеляційної інстанції надав документи, що спірний вражай культури сої зібрано на орендованих ним земельних ділянках. Підтвердженням цьому є наявність копій: акта про встановлення (відновлення) в натурі (на місцевості) меж земельних ділянок та передачі на зберігання межових знаків з абрисом земельної ділянки, списку межових знаків, схеми прив`язки межових знаків до об`єктів і контурів на місцевості, витягу з газети «Сільські обрії» з поміщеним оголошенням щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та закріплення їх межовими знаками землекористувачу ТОВ «Інтерагроінвест» на території Стрижавської сільської ради Ставищенського району Київської області, витягом з публічної кадастрової карти (а. м. 20-28), договори оренди вказаних ділянок.

За викладених обставин відсутні підстави для висновку про наявність у даному кримінальному провадженні підозри у вчиненні кримінального правопорушення, достатньо обґрунтованої для вжиття за клопотанням дізнавача заходів забезпечення кримінального провадження у виді арешту майна.

Окрім того, про арешт майна до слідчого судді звернувся дізнавач Ставищенського ВП Сквирського ВП ГУ НП в Київській області, що суперечить вимогам ч. 2 ст. 64-2 КПК України, в якій чітко зазначено, що з даним клопотанням має право звертатися лише прокурор.

Відтак, колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст.ст. 132, 167, 170 - 173 КПК України, відмовив у задоволенні клопотання прокурора з підстав недоведеності та необґрунтованості необхідності застосування даного заходу забезпечення кримінального провадження, а доводи прокурора в апеляційній скарзі необґрунтовані.

Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді в матеріалах судового провадження і зі змісту апеляційної скарги колегією суддів не встановлено.

Рішення слідчого судді є законним та обґрунтованим, ухвалено на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, що підтверджені достатніми даними, дослідженими судом, а тому апеляційна скарга прокурора задоволенню не підлягає

Керуючись статтями 117, 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Ухвалу слідчого судді Ставищенського районного суду Київської області від 21 вересня 2020 року, якою відмовлено у задоволенні клопотання дізнавача Ставищенського ВП Сквирського ВП ГУНП в Київській області ОСОБА_7 про арешт майна, а самеурожаю зернової культури сої, загальною вагою 13640 кг, вологістю 6,9 %, зібраногоТОВ «Інтерагроінвест» та вилученого 17 вересня 2020 року під час огляду місця події в межах Стрижавської сільської ради Ставищенського району Київської областіпо кримінальному провадженню № 12020115280000020, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 17вересня 2020 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченогост. 356КК України, - залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора Ставищенського відділу Білоцерківської місцевої прокуратури ОСОБА_5 , - без задоволення.

Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3

Єдиний унікальний №378/915/20 Слідчий суддя в 1-ій інстанції: ОСОБА_8

Провадження № 11сс/824/5431/2020 Доповідач: ОСОБА_1

Категорія ст. 170 КПК