Ухвала

від 24.11.2020 по справі 461/8254/20

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 461/8254/20 Головуючий у 1 інстанції: Радченко В.Є.

Провадження № 22-ц/811/3002/20 Доповідач в 2-й інстанції: Шандра М. М.

У Х В А Л А

судового засідання

24 листопада 2020 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:

головуючого судді - Шандри М.М.

суддів: Савуляка Р.В., Приколоти Т.І.

секретаря: Бадівської О.О.

за участю: представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові заяву судді Шандри М.М. про самовідвід,

в с т а н о в и л а:

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду цивільної справи № 461/8254/20 (апеляційне провадження № 22-ц/811/3002/20) за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 07 жовтня 2020 року у справі за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову визначено колегію суддів в складі: судді-доповідача Шандри М.М., суддів: Савуляка Р.В., Приколоти Т.І.

Суддя Шандра М.М. заявила самовідвід з тих підстав, що відповідач ОСОБА_3 є її знайомим та сусідом її близьких родичів.

Заслухавши думку учасника справи, який не заперечив проти задоволення заяви про самовідвід, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що заяву про самовідвід слід задовольнити.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

Питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість (частини 1, 2 статті 40 ЦПК України).

Згідно статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

Пунктом 28 рішення Європейського суду з прав людини у справі Газета Україна-центр проти України від 15 жовтня 2010 року зазначено, що відповідно до усталеної практики Суду існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно визначатися на підставі суб`єктивного критерію, в контексті якого слід враховувати особисті переконання та поведінку певного судді, що означає необхідність встановити, чи мав суддя у певній справі будь-яку особисту зацікавленість або упередженість, а також на підставі об`єктивного критерію, в контексті якого необхідно встановити, чи забезпечував суд і, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії аби виключити будь-які обґрунтовані сумніви щодо його безсторонності ( Фей проти Австрії (Fey v. Austria) від 24 лютого 1993 року, пп. 27, 28 і 30, Series A, no. 255, Ветштайн проти Швейцарії (Wettstein v. Switzerland), заява №33958/96, п. 42, ECHR 2000-XII).

У пунктах 105, 106 рішення Європейського суду з прав людини у справі Олександр Волков проти України зазначено, що у деяких випадках, коли може бути важко забезпечити докази для спростування презумпції суб`єктивної безсторонності судді, вимога об`єктивної безсторонності забезпечує ще одну важливу гарантію ( Пулар проти Сполученого Королівства , 10 червня 1996 року §32, Звіти 1996- ІІІ).

У зв`язку з цим, навіть отримане враження щодо безсторонності судді має важливе значення, бо, іншими словами, правосуддя повинно не лише здійснюватися; але й виглядати таким, що здійснюється . На кону стоїть довіра, яку суди в демократичному суспільстві повинні вселяти громадськості ( Де Куббер проти Бельгії , 26 жовтня 1984 року, §26, Серія А, №86).

Суди в демократичному суспільстві мають вселяти суспільству і сторонам у процесі довіру ( Пєрсак проти Бельгії , 01.10.1982 року, Ветштайн проти Швейцарії , Паскал проти України , 15.12.2011 року та інші).

Пунктом 2.5. Бангалорських принципів поведінки суддів, схвалених резолюцією 2006/23 Економічної та Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року, встановлено, що суддя заявляє самовідвід від участі у розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об`єктивного рішення по справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.

Отже, відводу підлягає суддя не лише у разі існування фактів, що свідчать про упередженість судді, але й у тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді. Аналогічне правило має розповсюджуватись і на розгляд питання щодо відводу (самовідводу).

Ураховуючи те, що ОСОБА_3 є знайомим судді Шандри М.М., тому участь судді Шандри М.М. у розгляді даної справи може викликати сумнів сторін в об`єктивності та неупередженості судді та суду в розгляді даної справи, тому з метою усунення цих обставин, заява про самовідвід судді Шандри М.М. підлягає до задоволення.

Керуючись ст.ст. 36, 40, 41 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Заяву судді Шандри М.М. про самовідвід задовольнити.

Відвести суддю Шандру М.М. від розгляду цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 07 жовтня 2020 року у справі за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову.

Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали складено: 24.11.2020

Головуючий

Судді