Постанова від 16.11.2020 по справі 913/199/20

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" листопада 2020 р. Справа № 913/199/20

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Мартюхіна Н.О., суддя Геза Т.Д., суддя Лакіза В.В.,

при секретарі судового засідання: Семенові О.Є.

За участю представників сторін:

від позивача (апелянта): Посохов В.Д. - особисто;

від відповідача: не з'явились;

Розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Посохова Віктора Даниловича, м. Рубіжне, Луганська область (вх. №2576 Л/2),

на рішення Господарського суду Луганської області від 31.08.2020 (повний текст складено 10.09.2020) у справі №913/199/20 (суддя Косенко Т.В.),

за позовом Фізичної особи-підприємця Посохова Віктора Даниловича, м. Рубіжне, Луганська область,

до відповідача Дочірнього підприємства "Рубіжанський ринок" Луганської обласної спілки споживчих товариств, м. Рубіжне, Луганська область,

про визнання недійсним договору про надання торгових місць №136 від 17.01.2018,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2020 Фізична особа-підприємець Посохов Віктор Данилович звернувся до Господарського суду Луганської області з позовом до Дочірнього підприємства "Рубіжанський ринок" Луганської обласної спілки споживчих товариств про визнання недійсним Договору про надання торгових місць №136 від 17.01.2018.

Рішенням Господарського суду Луганської області від 31.08.2020 у справі №913/199/20 відмовлено у задоволенні позову.

Не погодившись з ухваленим рішенням, ФОП Посохов В.Д. звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Луганської області від 31.08.2020 у справі №913/199/20 та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Одночасно, апелянт просить залучити до участі у справі у якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Рубіжанську міську раду Луганської області.

Звертаючись до суду з апеляційною скаргою, заявник посилається на порушення господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне встановлення обставин, що мають значення для справи, та на невідповідність висновків місцевого суду обставинам справи.

В обґрунтування своїх доводів, скаржник зазначає наступне:

- судом першої інстанції не надано належної правової оцінки тому, що Дочірнє підприємство "Рубіжанський ринок" Луганської обласної спілки споживчих товариств не мало права укладати Договір про надання торгівельних місць №136 від 17.01.2018, оскільки не мало достатньої цивільної правоздатності, з огляду на те, що такий суб'єкт господарювання, по-перше, не мав в користуванні або у власності земельної ділянки, відведеної за рішенням Рубіжанської міської ради Луганської області, для розміщення ринку; по-друге, при наданні торговельних місць відповідач не надавав будь-яких послуг, направлених на належну організацію торгівлі на ринку;

- судом не враховано, що відповідач приховав від позивача той факт, що Дочірнє підприємство "Рубіжанський ринок" Луганської обласної спілки споживчих товариств з 26.10.2016 не володіє вказаною земельною ділянкою ані на правах оренди, ані за іншим правочином; при цьому відповідачу не належить жодних речових прав на вказану земельну ділянку, що підтверджується листом Рубіжанської міської ради Луганської області №013-030/1400 від 17.03.2020 та листом ГУ ДПС у Луганській області №8302/9/12-32-21-12 від 17.12.2019;

- оскільки відповідач на момент укладення спірного договору не мав у користуванні земельної ділянки для розміщення ринку, тому не був ринком у розумінні положень законодавства та не мав права на створення торговельних місць та надання їх в оренду чи користування підприємцям; зазначені обставин також встановлені в рішенні Господарського суду Луганської області від 28.07.2020 у справі №913/146/20;

- спірний договір не є договором оренди (найму) у розумінні Цивільного кодексу України, зважаючи на те, що фактично відповідачем будь-яких речей, окрім самої лише земельної ділянки у користування позивачу не передавалось; в свою чергу ФОП Посохов В.Д. не отримував від Дочірнього підприємства "Рубіжанський ринок" Луганської обласної спілки споживчих товариств ані будь-якого необхідного для торгівлі інвентарю, ані власного нерухомого майна, а передані за договором об'єкти для торгівлі (МАФи), які розташовані на торговельному місці, є власністю позивача;

- судом першої інстанції невірно застосовано висновок Верховного суду України, викладений в постанові від 24.10.2011 у справі №3-113гс11, які суттєво відрізняються від обставин у даній справі №913/199/20;

- також в апеляційній скарзі ФОП Посохов В.Д. просить залучити Рубіжанську міську раду Луганської області до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє вимог на предмету спору на стороні позивача, посилаючись на те, що земельна ділянка, на які розташована торгівельна споруда позивача, знаходиться у власності територіальної громади м. Рубіжне Луганської області та є комунальною власністю, отже, на його думку, рішення у справі може вплинути на права та обов'язки органу місцевого самоврядування.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.10.2020 для розгляду апеляційної скарги сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий суддя Мартюхіна Н.О., суддя Геза Т.Д.. суддя Лакіза В.В.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 09.10.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ФОП Посохова В.Д. на рішення Господарського суду Луганської області від 31.08.2020 у справі №913/199/20; встановлено учасникам справи строк до 26.10.2020 для подання відзиву на апеляційну скаргу, заяв, клопотань та письмових пояснень з доказами їх надсилання учасникам провадження; призначено справу до розгляду на 02.11.2020 о 10:00 год.

У відзиві на апеляційну скаргу, який надійшов на адресу апеляційного суду 26.10.2020 від Дочірнього підприємства "Рубіжанський ринок" Луганської обласної спілки споживчих товариств, відповідач заперечував проти доводів та вимог апеляційної скарги, просив суд залишити рішення Господарського суду Луганської області від 31.08.2020 у справі №913/199/20 без змін. Позиція відповідача ґрунтується на наступних обставинах:

- судом першої інстанції обґрунтовано встановлено, що сторони спірного правочину при його укладенні погодили між собою всі істотні умови договору, а в подальшому вчинили дії, спрямовані на його реальне виконання, а саме: ринком надано в користування торгівельне місце, підприємцем здійснювалась оплата за користування цим міцем, договір виконувався сторонами протягом 2018 року;

- передача позивачу за плату торгівельного місця для провадження торговельної діяльності відповідає поняттю договору оренди, визначеному ст. 759 Цивільного кодексу України, а правовідносини, які склалися між стонами, регулюються Правилами торгівлі на ринках та Договором, на підставі якого позивач користувався саме торгівельними місцями (майданчиками), що не є тотожним користуванню земельною ділянкою;

- оскільки позивачем не доведено обставин введення його в оману відповідачем, тому, відсутні підстави для визнання оспорюваного договору недійсним за ст. 230 ЦК України, відтак у задоволенні позову обґрунтовано відмовлено;

- спірні питання між відповідачем та Рубіжанською міською радою Луганської області щодо оформлення права оренди земельною ділянкою, не є предметом розгляду у даній справі і не може бути підставою для визнання недійсним спірного Договору про надання торгових місць №136 від 17.01.2018;

- безпідставними, на думку відповідача, є посилання апелянта на вчинення правочину під впливом обману, адже позивачу були надані всі послуги, отримання яких було метою укладення оспорюваного договору;

- при цьому Дочірнє підприємство "Рубіжанський ринок" Луганської обласної спілки споживчих товариств з 2006 року і до теперішнього часу продовжує користуватись земельною ділянкою за адресою: Луганська область, м. Рубіжне, вул. Визволителів, 94, на якій розміщується об'єкт нерухомого майна - рубіжанський ринок, право власності на яке зареєстровано за відповідачем та відповідач сплачує орендну плату за землю.

02.11.2020 на адресу апеляційного господарського суду від ФОП Посохова В.Д. надійшли письмові пояснення, в яких позивач зазначив, що під час укладання Договору про надання торгових місць №136 від 17.01.2018 відповідачем порушено вимоги ст. 761 Цивільного кодексу України, оскільки ним не доведено правомірного користування об'єктом оренди/найму за оспорюваним договором. Правовстановлюючі документи на підтвердження належним чином оформленого права власності (оренди) на вказану земельну ділянку, на якій розміщуються торгові площі (власником та розпорядником якої є територіальна громада в особі Рубіжанської міської ради Луганської області), на час укладення оспорюваного договору (17.01.2018), а також на час розгляду спору відповідачем не надано. На думку апелянта, відсутність у Дочірнього підприємства "Рубіжанський ринок" Луганської обласної спілки споживчих товариств самої торговельної території (площі), яка надається ним в оренду відповідачу, та, відповідно, передача в оренду торговельних місць, у такому випадку є неправомірними.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 02.11.2020 оголошено перерву у судовому засіданні у справі №913/199/20 до 16.11.2020 о 12:15 год.

У судовому засіданні апеляційної інстанції, яке проводилось 16.11.2020, присутній позивач - Посохов В.Д. підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги з урахуванням письмових пояснень, просив суд скасувати рішення Господарського суду Луганської області від 31.08.2020 у справі №913/199/20 та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Представники відповідача у судове засідання апеляційної інстанції, призначене на 16.11.2020 не з'явились, хоча про дату, час та місце розгляду справи всі сторони були повідомлені належним чином.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України, неявка сторін, або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Зважаючи на те, що в матеріалах справи містяться докази повідомлення всіх учасників судового процесу, а також те, що явка сторін не визнавалася судом обовязковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представника відповідача, у зв'язку з чим переходить до її розгляду по суті.

Згідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною 2 наведеної статті передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Розглянувши матеріали господарської справи, доводи та вимоги апеляційної скарги, заслухавши пояснення присутнього позивача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як встановлено господарським судом першої інстанції, не заперечується сторонами та підтверджується матеріалами справи, згідно свідоцтва про право власності від 20.02.2002, виданого Виконавчим комітетом Рубіжанської міської ради, об'єкт нерухомого майна - рубіжанський ринок, який розташований за адресою: вул. Визволителів, 94, м. Рубіжне, який складається з адміністративної будівлі літ. Б , магазинів літ. Аа , Рр , павільйонів літ. В , Ее , Ж , З , Мм , Н , Пп-п3 , критих прилавків літ. Г , Л , К , И , С , Т , відкритих прилавків 1-4, Д - вбиральня, огорож та споруд, належить Дочірньому підприємству "Рубіжанський ринок" Луганської обласної спілки споживчих товариств.

08.11.2006 між Рубіжанською міською радою (орендодавець) та Дочірнім підприємством "Рубіжанський ринок" Луганської обласної спілки споживчих товариств (орендар) укладено Договір оренди землі №040642000125.

Відповідно до п. 1 Договору оренди землі Рубіжанська міська рада Луганської області на підставі рішення №9/22 від 27.09.2006 надає, а орендар приймає в строкове платне користування (оренду) земельну ділянку для розміщення ринку, яка знаходиться: м. Рубіжне, вул. Визволителів, б. 94.

За умовами п. 2 цього Договору в оренду передавалася земельна ділянка загальною площею 2,9810 га.

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 8478178,63 грн. (п. 5 Договору).

Пунктом 8 Договору оренди землі передбаченою, що договір укладено на 10 (десять) років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Земельна ділянка передається в оренду для розміщення ринку. Цільове призначення земельної ділянки згідно Українського класифікатора цільового використання землі - землі ринкової інфраструктури, код 1.11.4 (п.п. 14, 15 договору).

Договір зареєстровано у Рубіжанському міському відділі Луганської регіональної філії державного підприємства Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах, про що в державному реєстрі земель вчинено запис від 08.11.2006 за №040642000125.

Після закінчення строку договору оренди землі рішенням Рубіжанської міської ради від 26.10.2016 №16/20 поновлено Договір оренди землі від 08.11.2006 (державна реєстрація №040642000125) на земельну ділянку (кадастровий номер 4412500000:09:003:0003) площею 2,9613 га, розташовану за адресою: м. Рубіжне, вул. Визволителів, 94 для розміщення ринку.

Пунктом 2 вказаного рішення Дочірнє підприємство "Рубіжанський ринок" Луганської обласної спілки споживчих товариств зобов'язано укласти додаткову угоду з Рубіжанською міською радою та здійснити заходи щодо державної реєстрації права оренди.

На виконання вказаного рішення 14.11.2016 між Рубіжанською міською радою та Дочірнім підприємством "Рубіжанський ринок" Луганської обласної спілки споживчих товариств укладено додаткову угоду, якою строк дії договору оренди землі поновлено до 08.11.2026.

17.01.2018 між Дочірнім підприємством "Рубіжанський ринок" Луганської обласної спілки споживчих товариств (сторона-1) та Посоховим Віктором Даниловичем (сторона-2) укладено Договір про надання торгівельних місць №136.

Згідно пункту 1.1. Договору про надання торгівельних місць №136 сторона-1 зобов'язалася, відповідно до умов цього договору, надати стороні-2 торгівельне місце (далі - торгівельна площа), площею 40 кв.м. на території торгівельної площі ринку, що знаходиться за адресою: м. Рубіжне, вул. Визволителів, 94 (далі - ринок), для встановлення тимчасової металевої споруди - кіоску, контейнеру, модуля, інших малих архітектурних форм - далі МАФ, як об`єкту торгівлі продовольчими промисловими товарами.

Торгівельна площа в цьому Договорі - це частина торгівельної території (площі) Ринку, яка надається стороною-1 (суб'єктом господарювання) стороні-2 (суб`єкту господарювання у сфері торгівлі) для встановлення кіосків, контейнерів, модулів, інших малих архітектурних форм - МАФ, як об`єкту торгівлі та організації торгівельного місця та продажу товарів.

Торгівельне місце на ринку - це торгівельна площа, визначених розмірів на торгівельній території (площі) ринку (сторона-1), яка обладнана МАФ, для здійснення стороною-2 (суб'єктом господарювання у сфері торгівлі) продажу товарів (послуг), відповідно до плану територій ринку.

Відповідно до п.1.2 вказаного Договору торгівельна площа, обладнана тимчасовою нестаціонарною спорудою (МАФ) №363 (18.0); 364 (22.0), право власності на яку має сторона-2.

При передачі стороні-2 торгівельної площі оформлюється акт приймання-передачі, який є невід'ємною частиною цього Договору, підписується сторонами одночасно з підписанням договору та є підставою для передачі торгівельної площі (п.1.7. Договору).

Договір укладено строком на 12 місяців і діє з 01.01.2018 по 31.12.2018 включно (п.1.8 договору).

Актом приймання-передачі торгівельного місця від 17.01.2018 Дочірнє підприємство "Рубіжанський ринок" Луганської обласної спілки споживчих товариств передало, а Посохов В.Д. прийняв у тимчасове платне користування торгівельну площу (місце) на ринку з продажу продовольчих та непродовольчих товарів, яка є предметом договору та розташована за адресою: Луганська область, м. Рубіжне, вул. Визволителів, 94 .

Рішенням Рубіжанської міської ради Луганської області від 06.05.2020 №110/11 скасовано рішення Рубіжанської міської ради від 26.10.2016 №16/20, яким було поновлено строк дії договору оренди до 08.11.2026, у зв'язку з порушенням законодавства під час його прийняття та порушенням законодавства під час укладення додаткової угоди до договору оренди землі.

Звертаючись до господарського суду першої інстанції, позивач посилався на те, що укладений між сторонами 17.01.2018 Договір про надання торгових місць №136 зі троком дії до 31.12.2018, за умовами якого Посохову В.Д. було виділено торгівельну площу - 40 кв.м. (місця №363 та №364) для облаштування торгівельного місця шляхом встановлення МАФу, який належить йому на праві власності, за своєю правовою природою є договором оренди земельної ділянки, оскільки відповідач не надав позивачу ніякого обладнання, споруд та інших засобів для торгівлі відповідно до умов договору, а позивач має свої приміщення - МАФ та засоби торгівлі. Позивач вважає, що Договір про надання торгових місць №136 від 17.01.2018 було укладено ним під впливом обману зі сторони ринку, оскільки відповідач фактично надав позивачеві земельну ділянку для розміщення МАФу і для ведення торговельної діяльності, в той же час Дочірнє підприємство "Рубіжанський ринок" Луганської обласної спілки споживчих товариств не було власником або орендарем земельної ділянки, що знаходиться за адресою: вул. Визволителів, 94, м. Рубіжне, Луганська область, тому відповідач не мав правових підстав для передачі її в оренду третім особам для розміщення торгівельних споруд.

За твердженням позивача, оскільки земельна ділянка за адресою: Луганська область, м. Рубіжне, вул. Визволителів, 94, належить до комунальної власності територіальної громади м. Рубіжне, а у відповідача відсутні правові підстави для використання її в своїй господарській діяльності та здійснення розпорядження нею, Договір про надання торгівельних місць №136 від 17.01.2018 підлягає визнанню недійсним з підстав його невідповідності вимогам закону. Підстави позову позивач нормативно обґрунтовує, посилаючись на ч. 1 ст. 203, ст. 215, ст. 230 Цивільного кодексу України, оскільки на час його укладення він суперечив вимогам закону та був вчинений під впливом обману.

Рішенням Господарського суду Луганської області від 31.08.2020 у справі №913/199/20 відмовлено у задоволенні позову.

Приймаючи вказане рішення, господарський суд першої інстанції відхилив твердження позивача, що між сторонами склались правовідносини з оренди земельної ділянки, яка не надавалась в користування відповідачу, оскільки, за висновком суду, у даному випадку сторони уклали договір оренди (найму) майна - об'єкту торгівлі на території ринку, що підпадає під правове регулювання Правил торгівлі на ринках та Договору, на підставі якого позивач користувався саме торгівельними місцями (майданчиками), що відповідає поняттю, визначеному ст. 759 Цивільного кодексу України. При цьому місцевим судом не встановлено, що орендарю не були надані послуги, отримання яких було метою укладення договору. З наведеного суд першої інстанції дійшов висновку, що здійснення відповідачем діяльності з торгівлі на ринку без належного оформлення права користування земельною ділянкою, не є обставиною, з якою в даному випадку може бути пов'язане порушення права орендаря торгівельного місця. Крім того, судом відзначено, що позивачем не надано суду належних та допустимих доказів, які підтверджували б наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких позивача введено в оману, що свідчить про відсутність підстав для визнання оспорюваного договору недійсними за ст. 230 ЦК України.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, переглянувши справу з урахуванням меж перегляду визначених в ст. 269 ГПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення слід залишити без змін, виходячи з наступних підстав.

За приписами ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 627 ЦК України, ст. 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 ст. 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Приписами ч. 4 до ст. 179 ГК України передбачено, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству; примірного договору, рекомендованого органом управління суб`єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст; типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови; договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб`єктів, коли ці суб`єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту.

Статтями 759 - 760 ЦК України, зокрема, передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди). Особливості найму окремих видів майна встановлюються цим Кодексом та іншим законом.

Договір найму укладається на строк, встановлений договором (ч.1 ст. 763 ЦК України).

В свою чергу відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про оренду землі", законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Частиною 1 ст. 79 Земельного кодексу України передбачено, що земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Статтею 1 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Статтею 8 Закону України "Про оренду землі" також передбачено, що орендована земельна ділянка або її частина може передаватися орендарем у суборенду без зміни цільового призначення, якщо це передбачено договором оренди або за письмовою згодою орендодавця. Якщо протягом одного місяця орендодавець не надішле письмового повідомлення щодо своєї згоди чи заперечення, орендована земельна ділянка або її частина може бути передана в суборенду. Умови договору суборенди земельної ділянки повинні обмежуватися умовами договору оренди земельної ділянки і не суперечити йому. Строк суборенди не може перевищувати строку, визначеного договором оренди землі. У разі припинення договору оренди чинність договору суборенди земельної ділянки припиняється. Договір суборенди земельної ділянки підлягає державній реєстрації.

Системний аналіз укладеного між Дочірнім підприємством "Рубіжанський ринок" Луганської обласної спілки споживчих товариств та ФОП Посоховим В.Д. Договору про надання торгових місць №136 від 17.01.2018 свідчить, що його предметом є торгівельне місце, а не безпосередньо земельна ділянка в розумінні відповідних положень Земельного кодексу України та Закону України "Про оренду землі", тобто вказаний договір не є договором оренди землі в розумінні Закону України "Про оренду землі" як про це помилково зазначає апелянт.

Правове регулювання відносин, пов'язаних із здійсненням діяльності по продажу товарів (виконанню робіт, наданню послуг) на ринку регулюється постановою Кабінету Міністрів України від 29.07.2009 №868 "Деякі питання організації діяльності продовольчих, непродовольчих та змішаних ринків", Правилами торгівлі на ринках, затверджених наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, МВС України, ДПА України, Державного комітету стандартизації, метрології та сертифікації України №57/188/84/105 від 26.02.2002.

Пунктом 2 Правил торгівлі на ринках, затверджених наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства внутрішніх справ України, Державної податкової адміністрації України, Державного комітету стандартизації, метрології та сертифікації України від 26.02.2002р. №57/188/84/105 (чинних на момент укладення угоди від 19.01.2006р.) визначено, що ринок - це суб'єкт господарювання, створений на відведеній за рішенням органу територіальної громади і зареєстрований у встановленому порядку, функціональними обов'язками якого є надання послуг та створення для продавців і покупців належних умов у процесі торгівлі продажу товарів.

Згідно п.20 вказаних Правил адміністрація ринку при наданні продавцям торговельних місць на визначений термін укладає з ними письмову угоду, в якій рекомендується зазначати термін дії угоди, асортимент (вид) товарів, що реалізуються, розташування торговельного місця, умови оренди торговельного місця, розмір та порядок оплати за оренду майна, перелік послуг, які надає ринок, та їх вартість.

До правовідносин, які скались між сторонами даного спору також застосовуються положення Правил торгівлі на ринках м.Рубіжне, затверджених рішенням Рубіжанської міської ради №8/15 від 02.06.2011, які узгоджуються з Правилами торгівлі на ринках, затверджених наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства внутрішніх справ України, Державної податкової адміністрації України, Державного комітету стандартизації, метрології та сертифікації України від 26.02.02 N57/188/84/105

Відповідно до абз.8 п. 2, абз. 3 п. 13, п.15 Правил торгівлі на ринках міста Рубіжне, під торговельним місцем, розуміється площа, відведена для розміщення необхідного інвентарю і здійснення продажу продукції з прилавку, у контейнеру, кіосках, палатках тощо; усі торговельні місця позначаються номерами.

Згідно абз. 4 п. 16 Правил торгівлі на ринках м. Рубіжне у випадку використання торговельного місця на умовах оренди у продавця має бути копія угоди з адміністрацією ринку про оренду, а на умовах суборенди - копія такої угоди із суб`єктом підприємницької діяльності (орендарем).

Пунктом 20 Правил торгівлі на ринках м. Рубіжне передбачено, що адміністрація ринку при наданні продавцям торговельних місць на визначений строк укладає з ними письмову або усну угоду, в якій рекомендується вказувати строк дії угоди, розташування торговельного місця, номер торговельного місця, розмір і порядок оплати за товар за торговельне місце.

Відповідно до п. п. 3.3 п. 3.4 Порядку розрахунку цін на послуги та оренду торгових приміщень (площ) та їх обслуговування на ринках з продажу продовольчих та непродовольчих товарів, затвердженого наказом Міністерства економіки України, Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 30.06.2009 №638/109 оренда торговельного місця - строкове платне користування торговельним місцем для здійснення продажу товарів (надання послуг). Торговельне місце на ринку - торговельна площа встановлених розмірів для здійснення продажу товарів та/або надання послуг згідно з планом території ринку окремим суб`єктом господарювання чи фізичною особою.

Виходячи із системного аналізу Правил торгівлі на ринках, затверджених наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства внутрішніх справ України, Державної податкової адміністрації України, Державного комітету стандартизації, метрології та сертифікації України від 26.02.2002 № 57/188/84/105 договори, укладені між адміністрацією ринку і суб'єктами підприємницької діяльності, які займаються торгівельною діяльністю, є за своєю правовою природою договорами оренди (найму) торгових площ (постанова Верховного Суду України від 24.10.2011 у справі № 3-113гс11).

Постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №278 "Про заходи щодо стабілізації цін за надання послуг та оренду торгових приміщень (площ) у торговельних об`єктах, на ринках з продажу продовольчих та непродовольчих товарів в умовах фінансово-економічної кризи" затверджено Примірний договір оренди торговельного місця.

Частиною 4 ст. 184 ГК України встановлено, що укладення господарських договорів на основі примірних і типових договорів повинно здійснюватися з додержанням умов, передбачених ст. 179 цього Кодексу, не інакше як шляхом викладення договору у вигляді єдиного документа, оформленого згідно з вимогами ст. 181 цього Кодексу та відповідно до правил, встановлених нормативно-правовими актами щодо застосування примірного або типового договору.

Як вбачається з матеріалів справи, укладений сторонами у справі Договір про надання торгових місць №136 від 17.01.2018 відповідає вимогам чинного законодавства України, Правилам, Постанові КМУ від 05.03.2009 №278, та містить всі істотні умови договору найму торгівельного місця.

Предметом даного Договору є передача в оренду торговельного місця, яке має площу (40 кв.м.) і конкретне місцезнаходження (м. Рубіжне, вул. Визволителів, 94, відмічено на плані території ринку). Із договору найму, укладеного між сторонами вбачається, що торговельне місце площею 40 кв.м. обладнане тимчасовими нестаціонарними спорудами (МАФ) №363 (18,0 кв.м.) та №364 (22,0 кв.м.), які належать позивачу.

Виходячи із вказаних обставин справи, колегія суддів вважає, що у даному випадку між сторонами не був укладений договір оренди земельної ділянки, оскільки предметом Договору №136 від 17.01.2018 не є земельна ділянка із визначеним кадастровим номером (доказів виділення земельної ділянки під МАФом позивача на момент виникнення спірних правовідносин матеріали справи не містять). Натомість, як встановлено апеляційним господарським судом, предметом Договору є найм (оренда) індивідуально визначеної неспоживної речі - торговельного місця площею 40 кв м ділянки, розташованої на Рубіжанському ринку за адресою: м. Рубіжне, вул. Визволителів, 94.

Оскільки об'єктом найму за спірним договором є торгове місце, а не земельна ділянка, відтак посилання апелянта на те, що правовідосини, які виникли між сторонами є земельними, суд вважає необґрунтованим, оскільки торгівельне місце на ринку, що надається для розміщення необхідного для здійснення підприємницької діяльності тимчасового спорудження (МАФу) не є земельною ділянкою у розумінні Земельного кодексу України та Закону України "Про оренду землі", тому що між власником землі (землекористувачем) та користувачем торговельного місця на ринку не виникають правовідносини з землекористування, оскільки ринки надають послуги з передачі в користування саме торговельних місць на своїй території (замощення, площадки, покриття, тощо), відтак, зайняття ФОП Посоховим В.Д. торговельного місця на ринку не є тотожним з зайняттям земельної ділянки.

Судова колегія зазначає, що встановлення підприємцями на торгівельному місці ринку власного кіоску (МАФу) не змінює суті відносин з адміністрацією ринку (у разі її згоди) - надання послуг та створення для продавців і покупців належних умов у процесі купівлі-продажу товарів і не призводить до припинення договору оренди торгового місця як площі, відведеної для здійснення продажу продукції.

Таким чином, зазначення сторонами в пункті 1.2 спірного договору про надання підприємцю в користування торгових площ обладнаних МАФом, право власності на який має ФОП Посохов В.Д., на ринку для здійснення торгівлі промисловими товарами не свідчить, що під торгівельні місця, які займає підприємець, не виділена площа, на якій ці кіоски знаходяться.

Вирішуючи спір про визнання недійсним договору, суд повинен з'ясувати, зокрема, підстави для визнання недійсним договору, оскільки недійсність правочину може наступати лише з певним порушенням закону.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1 - 3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Статтею 203 ЦК України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

В силу статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Стаття 230 цього Кодексу встановлює, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (ч. 1 ст. 229 Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування. Під обманом слід розуміти умисне введення в оману представника підприємства, установи, організації, що уклала угоду, шляхом повідомлення відомостей, які не відповідають дійсності (здійснюються обманні дії в активній формі), або замовчування обставин, що мають істотне значення для угоди (бездіяльність). Однією з умов чинності правочину є дотримання вимог щодо відповідності волевиявлення внутрішній волі суб'єкта правочину. Тому у випадку, коли воля суб'єкту правочину формувалася не вільно і не відповідала волевиявленню, зокрема, знаходилася під впливом обману, такі правочини визнаються недійсними. Обман має місце тоді, коли одна сторона навмисне вводить в оману іншу сторону.

Таким чином, для того, щоб кваліфікувати правочин як обман, необхідно встановити, що омана стосувалася природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. При обмані наслідки правочину, що вчиняється, є відомими та бажаними для однієї зі сторін. Правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.

Матеріалами справи підтверджується, що 17.01.2018 до укладення Договору №136 від 17.01.2018 ФОП Посохов В.Д. звернулась до Дочірнього підприємства "Рубіжанський ринок" Луганської обласної спілки споживчих товариств із заявою, в якій просив закріпити за ним торговельні місця №363 та, №364 (площею 40 кв.м) на ринку для торгівлі промисловиви товарами, зобов'язується плату за надане торговельне місце та інші послуги ринку сплачувати щоденно у встановленому порядку.

Відповідно до акту прийому-передачі торговельного місця від 17.01.2018, торговельне місце передано Посохову В.Д. для ведення торговельної діяльності з тимчасового металевого спорудження, при цьому в акті чітко зазначено номер торговельних місць - №363, №364.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції не може взяти до уваги доводи апеляційної скарги, що ніякого обладнання, споруд та інших засобів для торгівлі позивачем відповідно до Договору відповідачу надано не було, оскільки: по-перше, за умовами спірного договору позивач не мав передавати відповідачу ніякого обладнання, споруд тощо; по-друге, предметом Договору була передача в оренду саме торговельних місць №363 та №364 для ведення ФОП Посоховим В.Д. торговельної діяльності з тимчасового металевого спорудження.

Разом з тим, позивач не заперечує, що він отримав у користування торговельні місця №363 та №364 на ринку згідно з умовами Договору №136 від 17.01.2018. На торговельних місцях №363 та №364 розташований МАФ площею 40 кв.м, який належить апелянту.

Позивач також не ставить під сумів та не спростовує того, що ним здійснювалась фактична господарська діяльність, характерна для торгівлі на ринках, незалежно від права Дочірнього підприємства "Рубіжанський ринок" Луганської обласної спілки споживчих товариств на земельну ділянку.

Відповідно до наявної в матеріалах справи довідки Дочірнього підприємства "Рубіжанський ринок" Луганської обласної спілки споживчих товариств №80 від 27.05.2020 про сплату за торгове місце, ФОП Посоховим В.Д. сплачено згідно договору №136 від 17.01.2018 за торгове місце 25376,00 грн. за 2018 рік. Станом на 31.12.2018 заборгованість за сплату торгового місця відсутня.

Отже, у даному випадку волевиявлення осіб, які вчинили справочин було вільним і відповідало їх внутрішній волі, правочин був спрямований на настання правових наслідків.

Посилання апелянта на те, що передане позивачу за договором торгове місце не наділене індивідуальними ознакам, а також, що в матерілаах справи відсутні докази приналежності відповідачу торгових місць на праві власності, у зв'язку з чим, за відсутності правових підстав на користування земельною ділянкою Дочірнє підприємство "Рубіжанський ринок" Луганської обласної спілки споживчих товариства не мало права передавати позивачу торгові місця у найм (оренду), судом апеляційної інстанції не можуть бути прийняті у якості підстав для висновку про визнання недійсним спірного договору.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що торговим місцем є площа, відведена для розміщення торгівельного інвентарю. В той же час користування підприємцями (продавцями) торгівельною площею здійснюється у спосіб укладення договору оренди, і у такому випадку торгівельна площа є предметом договору оренди як істотної його умови.

Правила торгівлі на ринках не виключають використання продавцями власного торгівельного інвентарю. При цьому розміщення на торгівельній площі МАФу, що належить продавцю на праві власності, не змінює природи оренди торгівельного місця. Наділення торгівельного місця як предмету оренди індивідуальними ознаками, може бути, зокрема, схема розташування торгівельних місць, запропонована ринком. Чинне законодавство не передбачає особливого порядку, визначення розташування торгівельних місць. Підписана сторонами, угода про оренду торгівельного місця, умовою серед яких є розміщення на ньому МАФу і подальше виконання сторонами такої угоди, є достатнім підтвердженням погодження сторонами предмету оренди - торгівельного місця.

В свою чергу, якщо сторони, укладаючи договір оренди торгівельного місця, не визначили його місце розташування, то за аналізом правової природи погодження істотних умов договору, можна дійти висновку про непогодження сторонами предмету оренди, наслідком чого є підстави визнати такий договір як неукладений. Однак, виконання сторонами умов договору виключає посилання на не укладення договору.

При цьому, судом апеляційної інстанції з'ясовано, що Дочірнє підприємство "Рубіжанський ринок" Луганської обласної спілки споживчих товариств є зареєстрованим у встановленому законом порядку суб'єктом господарювання, функціональними обов'язками якого є надання послуг та створення для продавців і покупців належних умов у процесі купівлі-продажу товарів за цінами, що складаються залежно від попиту і пропозицій (п. 2.1 Статуту). Предмет діяльності відповідача є надання торговельних місць та утримання їх в належному стані, бронювання торговельних місць, прокат торгового інвентарю, обладнання, засобів вимірювальної техніки, санітарного одягу, зберігання особистих речей і продукції в камерах схову, тощо (п.2.2.6 Статуту).

Відповідачем були виконані умови Договору про нададня торгових місць №136 від 17.01.2018, а саме: надано позивачу в користування торговельні місця №363 та №364 на ринку, але позивач вважає, що ця обставина не надає права відповідачу використовувати в своїх цілях земельну ділянку, яка перебуває в комунальній власності, та яка не оформлена належним чином Дочірнім підприємством "Рубіжанський ринок" Луганської обласної спілки споживчих товариств.

Встановлені у справі обставини свідчать про здійснення відповідачем господарської діяльності на ринку, що ніким не заперечується, відтак, слід дійти висновку що між сторонами у спорі склалися правовідносини щодо торгівлі на ринку, які підпадають під вищенаведене правове регулювання.

Використання торгівельного місця не є тотожним використанню земельної ділянки, і хоч і передбачає таке використання, правовідносини підприємства, що управляє ринком та міської ради щодо земельної ділянки не впливають на предмет доказування даного провадження та не мають правового значення для даного спору.

Із встановлених обставин справи вбачається, що ФОП Посохову В.Д. були надані всі послуги, отримання яких було метою укладення договорів. Порушенням прав і охоронюваних законом інтересів орендаря є неможливість одержання ним того, на що він розраховував при укладенні договору, або його виконання призведе (призводить) до звуження належного їй блага. Здійснення відповідачем діяльності з торгівлі на ринку без належного оформлення права користування земельною ділянкою, не є обставиною, з якою в даному випадку може бути пов'язане порушення права орендаря торгівельного місця.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За приписами ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Положеннями ч. 2 ст. 4 ГПК України встановлено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що кожна особа має право на захист свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права чи законного інтересу, який не суперечить загальним засадам законодавства.

Отже, на позивача покладено обов'язок довести які його права чи законні інтереси як орендаря торгівельного місця порушені оспорюваними договорами, а суд повинен навести правові мотиви з яких він виходить, визнаючи порушеними відповідні права чи інтереси такого позивача.

Разом з тим, судом встановлено, що порушення свого права позивач пов'язує не з майновими правами на об'єкт оренди - торгівельні місця на ринку, а з правами міської ради на земельну ділянку. При цьому, своїх прав щодо земельної ділянки позивач не доводить.

Таким чином, суд апеляційної інстанції приймає до уваги, що позивач не доводить ані своїх майнових прав на об'єкт оренди, ані своїх прав на земельну ділянку. Більше того, стверджує, що відповідні права на землю належать Рубіжанській міській раді Луганської області.

Судова колегія зазначає, що кожна особа самостійно здійснює свої права, позивач не має повноважень на представництво прав та інтересів міської ради, порушення права останньої доводити не може. При цьому майнові права на об'єкт оренди не є предметом спору у даному провадженні, оскільки позивач таких прав також не заявляє та не доводить.

Порушенням прав і охоронюваних законом інтересів орендаря є неможливість одержання ним того, на що він розраховував при укладенні договору, або його виконання призведе до звуження чи обмеження належного йому блага.

Здійснення відповідачем діяльності з управління ринком без належного оформлення права на земельну ділянку не є обставинами з якими в межах даного спору може бути пов'язано порушення права орендаря торгівельного місця.

Вимоги про визнання правочинів недійсними, заявлені на підставі ст. 230 ЦК України, можуть бути задоволені за умови доведеності позивачем фактів обману і наявності їх безпосереднього зв`язку з волевиявленням другої сторони щодо вчинення правочину.

Під обманом слід розуміти певні винні, навмисні дії сторони, яка намагається запевнити іншу сторону про такі властивості й наслідки правочину, які насправді наступити не можуть. При обмані наслідки правочину, що вчиняється, є відомими й бажаними для однієї зі сторін.

Враховуючи наведені норми суд апеляційної інстанції зазначає про відсутність підстав для застосування ч. 1 ст. 230 ЦК України, зважаючи на те, що що у даному випадку ФОП Посохов В.Д. своєю поведінкою, проявляючи ініціативу до укладення договору, оскільки саме він звернувся з пропозицією укласти відповідний Договір №136 від 17.01.2018, самостійно сприяв встановленню договірних відносин, законність яких він в подальшому заперечує. З досліджених обставин справи вбачається, що позивачем як особою, котра отримала всі наслідки правочину, на які вона розраховувала, не надано будь-яких доказів факту введення його в оману, чим друга сторона (відповідач) скористалась, у зв'язку з чим, не доведено й умислу відповідача та істотність значення обставин, щодо введення позивача в оману стосовно укладення оспорюваного правочину.

Як вже зазначалось вище, 08.11.2006 між Рубіжанською міською радою Луганської області, як орендодавцем, та Дочірнім підприємством "Рубіжанський ринок" Луганської обласної спілки споживчих товариств, як орендарем був укладений Договір оренди землі, відповідно до умов якого, Рубіжанська міська рада на підставі рішення №9/22 9 сесії 5 скликання від 27.09.2006 надала, а орендар прийняв в строкове платне користування (оренду) земельну ділянку, для розміщення ринку, яка знаходиться: м. Рубіжне, вул. Визволителів, 94. В оренду передається земельна ділянка площею 2,9810 га. Відповідно до п. 8 Договору оренди земельної ділянки, договір укладено на 10 років; після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк, у цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Рішенням Рубіжанської міської ради сьомого скликання 16 сесії від 26.10.2016 №16/20 "Про поновлення договору оренди землі з Дочірнім підприємством "Рубіжанський ринок" Луганської обласної спілки споживчих товариств поновлено договір оренди землі (державна реєстрація №040642000125 від 08.11.2006) укладений між Рубіжанською міською радою та ДП "Рубіжанський ринок" ЛОССТ, а саме, земельної ділянки (кадастровий номер 4412500000:09:003:0003) площею 2,9613 га, розташовану за адресою: м. Рубіжне, вул. Визволителів, 94, для розміщення ринку.

Наведеним підтверджується, що станом на період дії спірного Договору (з 17.01.2018 по 31.12.2018) органом місцевого було виділено відповідачу земельну ділянку для розміщення ринку.

14.11.2016 між Рубіжанською міською радою, як орендодавцем, та ДП "Рубіжанський ринок" ЛОССТ, як орендарем була укладена додаткова угода про поновлення дії договору оренди землі, відповідно до умов якої, поновлено термін дії договору оренди землі (державна реєстрація №040642000125 від 08.11.2006) на земельну ділянку (кадастровий номер 4412500000:09:003:0003) строком до 08.11.2026.

Судом встановлено, що в подальшому Рубіжанською міською радою Луганської області було прийнято рішення від 18.12.2019 №101/109, яким відмовлено Дочірньому підприємству "Рубіжанський ринок" Луганської обласної спілки споживчих товариств у наданні земельної ділянки, розташованої за адресою: м.Рубіжне, вул.Визволителів, буд. 94 та зобов'язано Рубіжанську міську раду розглянути на найближчому пленарному засіданні питання про затвердження проекту землеустрою щодо відведення та надання в оренду земельної ділянки Дочірньому підприємству "Рубіжанський ринок" Луганської обласної спілки споживчих товариств.

Вказана додаткова угода до договору оренди землі не зареєстрована у встановленому законом порядку, у звязку з чим між ринком та міською радою виник спір про повернення землі до комунальної власності, який вирішує адміністративний суд.

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 02.06.2020 у справі №360/5438/19, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 15.09.2020, вказане рішення Рубіжанської міської ради Луганської області було визнано протиправним та скасовано.

Як зазначає відповідач, у зв'язку зі зміною площі земельної ділянки об'єкту нерухомого майна (Рубіжанський ринок) за адресою: м. Рубіжне, вул. Визволителів, 94, з кадастровим номером 4412500000:09:003:0003, присвоєно земельній ділянці новий кадастровий номер 4412500000:09:003:0171.

Із наданого позивачем витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку вбачається, що земельна ділянка (кадастровий номер 4412500000:09:003:0171) знаходиться за адресою: Луганська обл., м. Рубіжне, вул. Визволителів, 94; вид використання земельної ділянки - для розміщення об`єкта нерухомого майна (рубіжанський ринок), площа - 2, 9295 га.

Згідно матеріалів справи, ДП "Рубіжанський ринок" ЛОССТ на підставі свідоцтва про право власності від 20.02.2002 належить право власності на об`єкт нерухомого майна - рубіжанський ринок, який розташований в місті Рубіжне по вул. Визволителів, 94 на праві колективної власності, що складається з павільйонів, адміністративної будівлі, магазинів, будинків (будівель), критих прилавків, відкритих прилавків, вбиральні, огорож та споруд.

07.05.2019 зареєстровано право власності за Дочірнім підприємством "Рубіжанський ринок" Луганської обласної спілки споживчих товариств на об'єкт нерухомого майна (рубіжанський ринок), який розташовано за адресою: Луганська область, м. Рубіжне, вулиця Визволителів, 94, на земельній ділянці кадастровий номер 4412500000:09:003:0171, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №166310246 від 13.05.2019.

Поряд з цим, згідно наданої позивачем довідки Головного управління ДФС у Луганській області від 05.03.2019 №1820/10/12-32-51-05, податкові декларації з плати на землю (орендна плата) до Рубіжанського управління ГУ ДФС у Луганській області за період 2016-2019 роки по ДП "Рубіжанський ринок" ЛОССТ подані своєчасно, без порушень; станом на 02.03.2019 заборгованість відсутня.

Колегія суддів зазначає, що за загальним правилом, закріпленим у ч. 1 ст. 120 Земельного кодексу України, особи, які набули права власності на будівлю чи споруду стають власниками земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику.

Перехід майнових прав до іншої особи зумовлює перехід до неї і прав на ту частину земельної ділянки, на якій безпосередньо розташований відповідний об`єкт нерухомості, та частини земельної ділянки, яка необхідна для його обслуговування. Особа, яка набула право власності на об'єкт нерухомості , розташований у межах земельної ділянки, якою користувався попередній власник нерухомого майна, набуває право вимагати оформлення на своє ім'я документів на користування всією земельною ділянкою на умовах і в обсязі, які були встановлені для попереднього землекористувача-власника об'єкта нерухомості, або частиною земельної ділянки, яка необхідна для обслуговування об`єкта нерухомості розташованого на ній (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2018 у справі № 910/18560/16)".

З матеріалів справи вбачається, що після закінчення дії Договір оренди землі від 08.11.2006, за умовами якого відповідачу надавалась земельна ділянка площею 2,9810 га для розміщення ринку за адресою: м. Рубіжне, вул. Визволителів, 94, Дочірнє підприємство "Рубіжанський ринок" Луганської обласної спілки споживчих товариств продовжувало користуватись (в т.ч. й в період з 17.01.2018 по 31.12.2018) земельною ділянкою та здійснювати господарську діяльність з надання послуг організації торгівлі на ринку. Відповідачем укладено ряд договорів для обслуговування діяльності ринку, зокрема, договори про: постачання електричної енергії, про оперативно-технічне обслуговування електрообладнання, водопостачання та водовідведення, вивіз твердих побутових відходів, охороні території та майна ринку.

У відповідності до п. 44 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання : встановлення відповідно до законодавства правил з питань благоустрою території населеного пункту, забезпечення в ньому чистоти і порядку, торгівлі на ринках , додержання тиші в громадських місцях, за порушення яких передбачено адміністративну відповідальність.

Пунктом 7 Положення про основні вимоги до організації діяльності продовольчих, непродовольчих та змішаних ринків, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.07.2009 №868, передбачено, що реконструкція (переобладнання, модернізація) та закриття ринку здійснюються в установленому порядку за умови забезпечення підприємців іншими торговельними місцями з урахуванням рекомендацій місцевої галузевої ради підприємців. Суб'єкт господарювання за рік до початку проведення робіт з реконструкції (переобладнання, модернізації) та закриття ринку повідомляє про це підприємців, які провадять торговельну діяльність на території ринку, та подає до органу місцевого самоврядування заяву про необхідність забезпечення таких підприємців іншими торговельними місцями.

Зазначеними вище нормативно-правовими актами передбачено певний порядок закриття ринку; так, у випадку закриття ринку орган місцевого самоврядування зобов'язаний прийняти на пленарному засіданні відповідне рішення та вирішити питання про забезпечення підприємців торговими місцями.

Проте, з досліджених матеріалів справи судом не встановлено обставин ініціювання Рубіжанською міською радою Луганської області припинення дільності (закриття) рубіжанського ринку за адресою: м. Рубіжне, вул. Визволителів, 94, на території якого розташований об'єкт оренди (торгівельне місце), котрий перебував в користуванні ФОП Посохова В.Д.

При цьому, щодо твердження скаржника, викладених у судовому засіданні про відсутність підтвердження того, що надані йому за умовами Договору №136 від 17.01.2018 торгівельні місця знаходяться саме на території рубіжанського ринку, яке обслуговує відповідачем, судом з'ясовано настуне.

Присутній в судовому засіданні апеляційної інстанції позивач - Посохов В.Д., у відповідь на запитання головуючого судді, підтвердив, що територія ринку огороджена парканом, в якому розміщено спіецально облаштований вхід для відвідувачів та покупців ринку, над входом розміщена інформаційна вивіска з назвою ринка, площа території ринку обладнанна замощенням, тощо.

Отже, з наведеного слід діти висновку, що площа рубіжанського ринку не є абстрактною (без визначення чітких меж) земельною ділянкою, а є відокремленою територією, яка обладнана спеціальним замощенням (торгівельною територією) для оснащення торгівельних місць.

Матеріалами справи, а саме укладеним між сторонами правочином, актом приймання-передачі торгового місця, заявою про закріплення торгового місця, тощо підтверджується, що позивач мав намір та займав своїм МАФом саме торгівельні місця, розташовані на виділеній відповідачу земельній ділянці для організації та обслуговування ринку з дозволу суб'єкта обслуговування - відповідача, тобто не самовільно.

Крім того, позивач в судовому засіданні підтвердив, що в попередні роки (2017, 2016) ним також укладались аналогічні договори про надання торгових місць, сплачувалась орендна плата та здійснювалась підприємницька діяльність з реалізації товарів промисловості на території рубіжанського ринку.

Наведеним спростовуються доводи апеляційної скарги про те, що у зв'язку із не продовженням Дочірньому підприємству "Рубіжанський ринок" Луганської обласної спілки споживчих товариств договору оренди земельної ділянки від 08.11.2006, у зв'язку з чим відповідач не є ринком в розумінні положень Правил торгівлі на ринках та відповідач не мав права на укладення договору про надання торгових місць.

Поряд з викладеним суд апеляційної інстанції відхиляє посилання апелянта на згадані Правила торгівлі на ринках, в яких, як вказує позивач, визначено, що ринком є лише той суб'єкт господарювання, якому виділено земельну ділянку у встановленому законом порядку, оскільки:

По-перше, як зазначено в пункті 2 Наказу від 26.02.2002 №57/188/84/105 зазначені Правила носять рекомендаційний характер для затвердження правил торгівлі на ринках органами місцевого самоврядування, зазначаючи водночас на необхідність регулювання окремим договором правовідносин, що складаються між ринком та продавцями при здійсненні ринком діяльності з надання послуг та створення для продавців і покупців належних умов у процесі купівлі-продажу товарів у разі використання торговельного місця на умовах оренди та на визначений термін;

По-друге, питання щодо правомірності користування відповідачем земельною ділянкою, на якій розташовані торгівельні місця під ринком, є виключною компетенцією контролюючих за використанням земельних ділянок правоохоронних органів та органів місцевого самоврядування. До того ж останні в силу вимог Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" приймають рішення про надання дозволу на діяльність ринків, встановлення режиму і порядку роботи та здійнють нагляд за організацією та діяльністю ринків. Як вже зазначалось, міською радою не приймалось рішення про припинення діяльності (закриття) рубіжанського ринку, а доказів на підтвердження зворотнього сторонами не надано.

Натомість, обставини справи свідчать про те, що позивач фактично оспорює права Дочірнього підприємства "Рубіжанський ринок" Луганської обласної спілки споживчих товариств на земельну ділянку, а також зазначає про відсутність у відповідача правових підстав на користування земельною ділянкою, на якій розташовані торгівельні місця рубіжанського ринку.

За приписами ч. 2 ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що оспорювати законність чи незаконність використання земельних ділянок може лише їх власник або законний землекористувач. Проте, позивач не є ані власником, ані землекористувачем земельних ділянок на яких розміщений ринок.

Між тим, спірні правовідносини, які виникли між Дочірнім підприємством "Рубіжанський ринок" Луганської обласної спілки споживчих товариств на земельну ділянку та Рубіжанською міською радою Луганської області щодо продовження (оформлення та реєстрації) орендних правовідносин з користування земельною ділянкою, на якій знаходиться рубіжанський ринок, не вплинули на здійснення відповідачем фактичної господарської діяльності, характерної для торгівлі на ринках, незалежно від права такого суб'єкта на земельну ділянку. Наявність спорів між відповідачем та Рубіжанською міською радою жодним чином не перешкоджало веденню ФОП Посоховим В.Д. підприємницької діяльності з торгівлі на території ринку, не порушили та не впливали на права орендараря торгового місця на отримання ним того, на що він розраховував при укладенні Договору №136 від 17.01.2018.

У постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 27.01.2020 у справі №761/26815/17 (провадження № 61-16353сво18) зроблено висновок, що "недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим".

Таким чином, враховуючи, що позивачем не доведено обставин, які б свідчили про введення його в оману при укладанні чпірного правочину, не доведено факту обману, наявності умислу в діях відповідача та істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про відсутність підстав для визнання Договору про надання торгових місць №136 від 17.01.2018 недійсним згідно ч. 1 ст. 230 ЦК України, у зв`язку з чим позовні вимоги ФОП Посохова В.Д. не підлягають задоволенню.

Що стосується заявленого позивачем клопотання про залучення Рубіжанської міської ради Луганської області в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, суд апеляційної інстанції зазнача наступне.

Відповідно до ст. 50 ГПК України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, залучаються до участі у справі, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї із сторін.

Предметом спору у спірних правовідносинах є визнання недійсним Договору про надання торгових місць №136 від 17.01.2018, укладеного між двома суб'єктами господарювання. В свою чергу апелянт не наводить суду обґрунтованих підстав, яким чином оскаржуване рішення може вплинути на права та обов'язки Рубіжанської міської ради. Не вказано й аргументів про те, чим саме результат вирішення спору про визнання недійсним правочину оренди (найму) вплине. До того ж судова колегія зазначає, що позивач не звертався до суду першої інстанції з відповідним клопотанням про залучення Рубіжанської міської ради Луганської області до участі у справі в якості третіх осіб.

Відносно доводів апеляційної скарги про помилкове зазначення в ухвалі Господарського суду Луганської області від 11.06.2020 про відкладення розгляду справи іншого договору про надання торгових місць (№256 від 17.07.2018), суд апеляційної інстанції зазначає, що зазначена помилка не є тим порушенням, яке призвело до постановлення незаконного рішення по суті розглянутого спору та не свідчить про наявність сумнівів у неупередженості суду, а відповідно до приписів ст. 243 ГПК України може бути підставою для виправлення технічної описки. В абз. 2 ч. 2 ст. 277 ГПК України унормовано, що порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. Тому, оскільки норми матеріального та процесуального права застосовані правильно, тобто, по суті спір вирішений правильно, вказана обставина жодним чином не впливає на правильність висновку місцевого суду щодо відмови у задоволенні позову.

Інші доводи апелянта були спростовані в даній постанові апеляційного господарського суду, крім того, судова колегія апеляційної інстанції зазначає, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.

Таким чином, оскільки доводи заявника апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права під час прийняття оскаржуваного рішення не знайшли свого підтвердження, у зв`язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що судом першої інстанції в повному обсязі досліджені обставини, що мають значення для справи, а викладені в оскаржуваному судовому рішенні висновки відповідають фактичним обставинам справи, у зв`язку з чим апеляційна скарга ФОП Посохова В.Д. задоволенню не підлягає, а рішення Господарського суду Луганської області від 31.08.2020 у справі №913/199/20 підлягає залишенню без змін.

З огляду на те, що апеляційна скарга залишається без задоволення, відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір за її подання покладається судом на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281 - 284 ГПК України, Східний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Посохова Віктора Даниловича на рішення Господарського суду Луганської області від 31.08.2020 у справі №913/199/20 - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Луганської області від 31.08.2020 у справі №913/199/20 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення її повного тексту.

Головуючий суддя Н.О. Мартюхіна

Суддя Т.Д. Геза

Суддя В.В. Лакіза

(Повний текст постанови складено та підписано 25.11.2020).