Рішення від 23.11.2020 по справі 903/586/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10 E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

23 листопада 2020 року Справа № 903/586/20

Господарський суд Волинської області у складі судді Войціховського Віталія Антоновича, за участі секретаря судового засідання Сердюкової Аліни Олегівни

та за присутності представників сторін:

від позивача: не з`явились

від відповідача: Запуговиченко О.В. - юрисконсульт першої категорії юридичного відділу ДКП "Луцьктепло", член виконавчого органу підприємства - Ради ДКП "Луцьктепло" (довіреність №19/08 від 02.01.2020р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку у приміщенні Господарського суду Волинської області суду в порядку загального позовного провадження матеріали справи

за позовом Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Волиньгаз", м. Луцьк

до відповідача: Державного комунального підприємства "Луцьктепло", м. Луцьк

про стягнення 16 873 373,40 грн.

Встановив: 14 серпня 2020 року на адресу Господарського суду Волинської області надійшла позовна заява №430007-Ск-2085-0820 від 13.08.2020р. Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Волиньгаз" про стягнення з Державного комунального підприємства "Луцьктепло" 12 550 650,04 грн., в т.ч. 12 086 452,19грн. заборгованості по оплаті отриманих на підставі Типового договору розподілу природного газу №09420UAVPPAT016 від 01.01.2016р. послуг з розподілу природного газу за період січня - липня 2020 року, 365 773,79грн. пені, нарахованої за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання по оплаті послуг з розподілу природного газу згідно п. 8.2. Типового договору за період з 11.02.2020р. по 11.08.2020р., 74 695,23грн. 3% річних за період з 11.02.2020р. по 11.08.2020р. та 23 728,83 грн. інфляційних втрат за період з лютого 2020 року по липень 2020 року (включно), нарахованих на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України.

В обґрунтування позовних вимог позивач засвідчував на порушенні відповідачем умов Типового договору розподілу природного газу №09420UAVPPAT016 від 01.01.2016р. в частині здійснення розрахунків за отримані послуги, нарахування у зв`язку з цим пені, 3 % річних та суми індексу інфляції.

Ухвалою суду від 14.08.2020р. за вказаним позовом було відкрито провадження у справі, постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 08.09.2020р., запропоновано сторонам вчинити певні дії та надати суду відповідні додаткові матеріали, явку повноважних представників сторін в судове засідання визначено на власний розсуд.

В судовому засіданні 08.09.2020р. судом, за участі представників позивача, було відкладено розгляд справи у підготовчому засіданні на 30.09.2020р. та продовжено відповідачу строк до 15.09.2020р. для подання суду та позивачу письмових пояснень стосовно пред`явлених позовних вимог, про що суд постановив відповідну протокольну ухвалу.

18.09.2020р. на адресу суду від позивача надійшла заява від 15.09.2020р. Вих.№430007-Ск-2598-1-0920 про збільшення розміру позовних вимог з обгрунтовуючими заяву документами та доказами в підтвердження надіслання останньої на адресу відповідача у справі, в котрій позивач збільшивши період нарахування заборгованості, пені та річних, просив суд стягнути з відповідача 16 873 373,40 грн., в т.ч. 16 322 118,55 грн. заборгованості по оплаті отриманих на підставі Типового договору розподілу природного газу №09420UAVPPAT016 від 01.01.2016р. послуг з розподілу природного газу за період січня - серпня 2020 року, 435 419,27грн. пені, нарахованої за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання по оплаті послуг з розподілу природного газу згідно п. 8.2. Типового договору за період з 11.02.2020р. по 14.09.2020р., 92 106,75 грн. 3% річних за період з 11.02.2020р. по 14.09.2020р. та 23 728,83 грн. інфляційних втрат за період з лютого 2020 року по липень 2020 року (включно), нарахованих на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України.

29.09.2020р. на адресу суду від відповідача надійшов відзив від 28.09.2020р. №3358/08 на позовну заяву з поштовими документами в підтвердження надіслання останнього на адресу позивача у справі, в котрому відповідач позов заперечив та просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог, зокрема, з огляду на наступне:

Державне комунальне підприємство "Луцьктепло" є комунальним підприємством, яке створене і функціонує з метою задоволення потреб у його послугах (роботах, товарах) та реалізації на основі отриманого прибутку інтересів територіальної громади міста Луцька. Остання є власником майна підприємства.

Підприємство має суспільну цінність для територіальної громади міста Луцька.

Основним видом господарської діяльності ДКП "Луцьктепло" є виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, надання послуг централізованого опалення та гарячого водопостачання населенню, бюджетним та іншим юридичним особам міста Луцька.

01.01.2016 р. між Державним комунальним підприємством "Луцьктепло" та Акціонерним товариством "Оператор газорозподільної системи "Волиньгаз" було укладено договір розподілу природного газу шляхом підписання та подання відповідачем позивачу заяви-приєднання № 09420UAVРРАТ016 від 01.01.2016р. Відповідно до умов договору розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим) (типова форма), згідно з умовами пунктів 1.1., 1.3., цей Типовий договір розподілу природного газу є публічним, регламентує порядок та умови переміщення природного газу з метою фізичної доставки Оператором ГРМ обсягів природного газу, які належать споживачам (їх постачальникам), до об`єктів споживачів, а також правові засади санкціонованого відбору природного газу з газорозподільної системи.

Згідно з пунктом 2.1 договору за цим Договором Оператор ГРМ зобов`язується надати Споживачу послугу з розподілу природного газу, а Споживач зобов`язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені цим Договором.

20.01.2020 року між сторонами було укладено Додаткову угоду до договору, якою вносяться зміни та доповнення, зокрема: - в абзаці восьмому п. 1.4 Договору знак та слова "величина приєднаної потужності об`єкта Споживача" виключити; - в абзаці десятому п.1.4 Договору слова "в межах приєднаної потужності його об`єкта" виключити; - в пункті 6.1 слова та символи "за потужність (абонентська плата) " замінити словами "річної замовленої"; - в абзаці другому пункту 6.2 слово "приєднаної" замінити словами "річної замовленої".

Окрім того, Договір доповнено новим пунктом 6.3 такого змісту: "Величина річної замовленої потужності об`єкта (об`єктів) Споживача на розрахунковий календарний рік визначається відповідно до Кодексу ГРМ. Місячна вартість послуги розподілу природного газу визначається як добуток 1/12 річної замовленої потужності об`єкта (об`єктів) споживача на тариф, встановлений Регулятором для відповідного Оператора ГРМ із розрахунку місячної вартості одного кубічного метра замовленої потужності".

Частиною першою статті 41 Закону України "Про ринок природного газу" передбачено, що Регулятор затверджує кодекс газорозподільних систем за результатами консультацій із суб`єктами ринку природного газу. Оператор газорозподільної системи розміщує кодекс газорозподільних систем на своєму веб-сайті.

30.09.2015р. НКРЕКП Постановою №2494 затвердила Кодекс газорозподільних систем. Відповідно до пунктів 2, 3 глави 1 розділу І Кодексу газорозподільних систем цей Кодекс визначає взаємовідносини оператора газорозподільних систем із суб`єктами ринку природного газу, а також визначає правові, технічні, організаційні та економічні засади функціонування газорозподільних систем. Дія цього Кодексу поширюється на операторів газорозподільних систем, замовників доступу та приєднання до газорозподільної системи, споживачів (у тому числі побутових споживачів), об`єкти яких підключені до газорозподільних систем, та на їх постачальників.

07.10.2019р. Постановою НКРЕКП № 2080 "Про затвердження Змін до деяких постанов НКРЕКП" затверджено Зміни до Кодексу ГРС, Типового договору розподілу природного газу, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30.09.2015р. № 2494, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 06.11.2015р. за № 1379/27824, зокрема, пункти 1 та 2 глави 6 Кодексу газорозподільних систем замінили п`ятьма новими пунктами 1-5 такого змісту:

"1. Розрахунки споживача за послугу розподілу природного газу, що надається Оператором ГРМ за договором розподілу природного газу, здійснюються виходячи з величини річної замовленої потужності об`єкта (об`єктів) споживача та оплачуються споживачем рівномірними частками протягом календарного року. Місячна вартість послуги розподілу природного газу визначається як добуток 1/12 річної замовленої потужності об`єкта (об`єктів) споживача на тариф, встановлений Регулятором для відповідного Оператора ГРМ із розрахунку місячної вартості одного кубічного метра замовленої потужності. До встановлення тарифів на послуги розподілу природного газу, виходячи із річної замовленої потужності об`єкта (об`єктів) споживача відповідно до цього Кодексу, оплата послуг здійснюється за тарифами, встановленими Регулятором для Оператора ЕРМ, за фізичний обсяг розподілу природного газу.

2. Річна замовлена потужність об`єкта (об`єктів) споживача на розрахунковий календарний рік визначається Оператором ГРМ виходячи з Фактичного обсягу споживання природного газу цим об`єктом за газовий рік, до передував розрахунковому календарному року, який визначається відповідно до вимог цього Кодексу.

Оператор ГРМ зобов`язаний до 12 жовтня щорічно за підсумками газового року проінформувати споживача про фактичний обсяг споживання природного газу об`єктом (об`єктами) споживача за попередній газовий рік, величину планованої місячної плати за послуги розподілу із зазначенням 11 складових (визначається Оператором ГРМ відповідно до абзацу першого цього пункту). Така інформація може бути надана споживачеві шляхом розміщення її в особистих кабінетах споживача (за наявності), актах приймання-передачі природного газу (для споживачів, що не є побутовими), платіжних документах тощо.

Споживач, що не є побутовим, має право не пізніше ніж до 20 жовтня календарного року, що передує розрахунковому (крім замовлення потужності на 2020 рік, яке здійснюється до 01 листопада), подати Оператору ГРМ уточнену заявку на величину річної замовленої потужності сумарно по всіх його об`єктах у газорозподільній зоні відповідного Оператора ГРМ на розрахунковий календарний рік. У такому разі, якщо фактичний обсяг використання потужності (протягом календарного року) буде перевищувати замовлену споживачем річну потужність, величина перевищення має бути сплачена споживачем за двократною вартістю тарифу на розподіл природного газу на користь Оператора ГРМ відповідно до договору розподілу природного газу.

Фактичний обсяг використання потужності визначається виходячи із фактичного обсягу споживання природного газу наростаючим підсумком протягом відповідного календарного року.

У випадку якщо річна замовлена потужність об`єкта (об`єктів) споживача на розрахунковий календарний рік визначається Оператором ГРМ виходячи з фактичного обсягу споживання природного газу цим об`єктом за газовий рік, що передував розрахунковому календарному року, нарахування Оператором ГРМ вартості перевищення замовленої потужності не здійснюється.

На період до кінця 2019 року Оператор ГРМ визначає річну замовлену потужність об`єкта споживача виходячи з фактичного обсягу споживання природного газу цим об`єктом за період з 01 жовтня 2018 року по 30 вересня 2019 року.

3. Споживач, що не є побутовим, який здійснив замовлення річної потужності відповідно до абзацу третього пункту 2 цієї глави, має право з 10 липня по 23 липня розрахункового календарного року подати Оператору ГРМ заявку на уточнення (збільшення/зменшення) величини річної замовленої потужності сумарно по всіх його об`єктах у газорозподільній зоні відповідного Оператора ГРМ на розрахунковий календарний рік.

4. Для нового побутового споживача та/або його об`єкта, що має фактичний період споживання природного газу менший ніж дев`ять місяців або за умови відсутності споживання природного газу побутовим споживачем та/або його об`єктом протягом усього попереднього газового року, річна замовлена потужність споживача (його об`єкта) визначається Оператором ГРМ на рівні планових об`ємів споживання, що розраховуються виходячи з групи споживання побутового споживача відповідно до додатка 1 до цього Кодексу.

З моменту, коли новий побутовий споживач та/або об`єкт побутового споживача фактично споживає природний газ повні дев`ять місяців та до завершення повного календарного року споживання, величина річної замовленої потужності об`єкта споживача визначається як добуток числа 12 на фактичне середньомісячне споживання природного газу за попередні дев`ять місяців.

5. Для нового споживача, що не є побутовим, та/або його об`єкта на період до завершення повного газового року споживання природного газу цим споживачем та/або його об`єктом або за умови відсутності споживання споживачем, що не є побутовим, та/або його об`єктом природного газу протягом усього попереднього газового року річна замовлена потужність споживача (його об`єкта) визначається споживачем за його заявою. При цьому якщо фактичний обсяг використання потужності (протягом календарного року) буде перевищувати замовлену споживачем річну потужність, величина перевищення має бути сплачена споживачем за півторакратною вартістю тарифу на розподіл природного газу на користь Оператора ГРМ відповідно до договору розподілу природного газу.

У випадку коли новий споживач, що не є побутовим, та/або об`єкт споживача, що не є побутовим, фактично споживає природний газ повний газовий рік, величина річної замовленої потужності об`єкта споживача на розрахунковий календарний рік визначається Оператором ГРМ виходячи з фактичного обсягу споживання природного газу цим об`єктом за попередній газовий рік, крім випадку, передбаченого пунктом 2 цієї глави.

У випадку приєднання нового об`єкта споживача, що не є побутовим (за умови наявності інших об`єктів з періодом експлуатації не менше одного повного газового року), величина річної замовленої потужності та фактичне використання такої потужності визначається по цьому об`єкту споживача окремо. По інших об`єктах споживача величина річної замовленої потужності та фактичне використання такої потужності визначається сумарно по всіх об`єктах".

У зв`язку з цим пункти 3-6 вважати відповідно пунктами 6 - 9.

Таким чином, з січня поточного року плата за розподіл природного газу нараховується не за фактичні обсяги споживання газу, а за обсяги споживання в межах річної замовленої потужності об`єктів, що розраховуються виходячи з обсягів споживання природного газу за попередній "газовий рік" (пункт 2 глави 6 змін до Кодексу ГРС, затверджених Постановою НКРЕКП № 2080). Наразі, періодом для розрахунку річної замовленої потужності об`єктів споживання та, відповідно, плати за послуги з розподілу газу визначено період з 1 жовтня 2018 року по 30 вересня 2019 року.

Внесеними змінами до Кодексу та Типового договору передбачено, що Оператор ГРМ зобов`язаний до 12 жовтня щорічно за підсумками газового року проінформувати споживача про фактичний обсяг споживання природного газу об`єктом (об`єктами) споживача за попередній газовий рік, величину планованої місячної плати за послуги розподілу із зазначенням її складових (визначається Оператором ГРМ відповідно до абзацу першого цього пункту).

Така інформація може бути надана споживачеві шляхом розміщення її в особистих кабінетах споживача (за наявності), актах приймання-передачі природного газу (для споживачів, що не є побутовими), платіжних документах тощо.

На виконання Постанови № 2080 від 07.10.2019р., однак в порушення умов укладеного договору та вимог Кодексу ГРС позивач невчасно, а саме 05.12.2019р. проінформував підприємство про фактичний обсяг споживання природного газу об`єктами підприємства за попередній газовий рік з 01.10.2018р. по 30.09.2019р., який склав 65 683 531,66 м.куб., що зазначено в акті приймання - передачі природного газу № ВЛ00015556 від 30.11.2019р..

Таким чином, підприємство не мало змоги своєчасно, відповідно до п.2 розділу 6 Кодексу ГРС подати позивачу, Оператору ГРМ уточнену заявку на величину річної замовленої потужності сумарно по всіх його об`єктах до 01 листопада 2019р., що є порушенням умов Типового договору розподілу природного газу, а, відтак, і наслідком, який в подальшому вплинув на розрахунки за Договором.

Поруч з цим, відповідач звернув увагу, що відповідно до п.6.6 Договору надання Оператором ГРМ послуги з розподілу природного газу Споживачу, що не є побутовим, має підтверджуватися підписаним між сторонами актом наданих послуг, що оформлюється відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем. При цьому всі акти наданих послуг підписані особою, у якої відсутні будь які повноваження на підписання зазначених актів відповідно до умов договору та Кодексу газорозподільних систем.

Присутній в судовому засіданні 30.09.2020р. представник відповідача звернувся до суду з клопотанням від 30.09.2020р. №3379/08 про приєднання до матеріалів справи додаткових доказів у справі, яке було судом задоволене, про що суд постановив відповідну протокольну ухвалу.

Поруч з цим, судом було постановлено протокольну ухвалу про задоволення заяви позивача про збільшення розміру позовних вимог із зазначенням нової ціни позову-16 873 373,40грн. з врахуванням якої і вирішується спір.

Крім того, судом було постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження у справі та призначення справи до судового розгляду по суті на 26.10.2020р. При цьому, судом було встановлено позивачу строк до 10.10.2020р. для подання суду та відповідачу письмових пояснень на відзив на позовну заяву (за наявності), відповідачу встановлено строк до 17.10.2020р. для подачі суду та позивачу письмових пояснень (за наявності) на письмові пояснення позивача.

15.10.2020р. на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив від 12.10.2020р. Вих.№430007-Ск-2239-1020, в котрій позивач позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити останні в повному обсязі з підстав, викладених позивачем у позовній заяві, заяві про збільшення розміру позовних вимог та цій відповіді.

Так, як зазначалось в позовній заяві, відносини щодо розподілу природного газу регулюються Кодексом газорозподільних систем, затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015р. №2494 (далі - Кодекс ГРМ).

За формою Типового договору розподілу природного газу, затвердженого постановою НКРЕКП, від 30.09.2015р. №2498 (далі по тексту - Типовий договір розподілу природного газу / Типовий договір), заявою-приєднання № 09420UAVPPAТ016 від 01.01.2016р. відповідач приєднався до умов Типового договору розподілу природного газу (адреса об`єкту споживання: 43000, Волинська область, м. Луцьк, вул. Гулака-Артемовського, 20).

У відповідності до умов Типового договору/договору №09420UAVPPAT016 розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим) від 01.01.2016р. AT "ВОЛИНЬГАЗ" було надано відповідачу та продовжують надаватись послуги з розподілу природного газу, виходячи із величини приєднаної потужності об`єкта споживача за тарифами, встановленими Регулятором. Регулятором, а саме: Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) Постановою від 24.12.2019 року № 3015 "Про встановлення тарифу на послуги розподілу природного газу для AT "ВОЛИНЬГАЗ": на період від 1 січня 2020 року до 30 червня 2020 року включно тариф на послуги з розподілу природного газу становить 0,91 грн. за м. куб., на місяць (без врахування ПДВ); від 1 липня 2020 року тариф на послуги розподілу природного газу становить 1,10 грн. за м. куб. на місяць (без врахування ПДВ).

Відповідно до п.1 глави 6 розділу VI Кодексу ГРМ "розрахунки споживача за договором розподілу природного газу здійснюються за тарифом, встановленим Регулятором для відповідного Оператора ГРМ, виходячи з величини приєднаної потужності об`єкта споживача". У відповідності до п.6.1 та п.6.2 Типового договору розподілу оплата вартості послуги Оператора ГРМ з розподілу природного газу здійснюється Споживачем за тарифом, встановленим Регулятором для Оператора ГРМ, що сплачується як плата за потужність (абонентська плата), з урахуванням вимог Кодексу газорозподільних систем. Тариф, встановлений згідно з пунктом 6.1. цього розділу, є обов`язковим для Сторін з дати набрання чинності постановою Регулятора щодо його встановлення.

Вказані положення Кодексу ГРМ та Типового договору зазначені в редакції чинній до 12.10.2019 року.

Постановою НКРЕКП №2080 від 07.10.2019 року дійсно були внесені зміни до Кодексу ГРМ, відповідно до яких було змінено існуючі та додано нові пукти до глави 6 розділу VI Кодексу ГРМ, перші п`ять пунктів з яких цитуються відповідачем у відзиві, тому потреби в їх повторюванні представник позивача не вбачає.

Проте, важливим є те, що вказана Постанова №2080 від 07.10.2019 року набрала чинності лише 12.10.2019 року, що об`єктивно унеможливило інформування Оператором ГТМ споживача (в даному випадку - ДКП "ЛУЦЬКТЕПЛО") про фактичний обсяг споживання природного газу об`єктом (об`єктами) споживача за попередній газовий рік, величину планованої місячної плати за послуги розподілу із зазначенням її складових до 12 жовтня 2019 року. Тобто, будь-які порушення чи невиконання зобов`язань позивачем перед відповідачем як за нормами Кодексу ГРМ, так і умовами Типового договору виключаються.

Поруч із цим, споживач (володіючи інформацію про власний фактичний обсяг споживання природного газу об`єктом (об`єктами) споживача за попередній газовий рік, величину планованої місячної плати за послуги розподілу із зазначенням її складових) мав і міг скористатись своїм правом не пізніше ніж до 20 жовтня календарного року, що передує розрахунковому (крім замовлення потужності на 2020 рік, яке здійснюється до 01 листопада) на подання Оператору ГРМ уточненої заявки на величину річної замовленої потужності сумарно по всіх його об`єктах у газорозподільній зоні відповідного Оператора ГРМ на розрахунковий календарний рік.

Постанова НКРЕКП є нормативно-правовим актом, який є оприлюдненим та перебуває у вільному доступі, що виключає можливість відповідача посилатися на незнання зазначених правових норм, в т.ч. п.п.2, 3 глави 6 розділу VI Кодексу ГРМ, в т.ч. з огляду на ст.68 Конституції України.

Отже, відповідач своєчасно, тобто до 01.11.2019 року, не подав жодної заявки (звернення), спрямованої на уточнення величини замовленої потужності, а тому і величина річної замовленої потужності на 2020 рік була розрахована та застосована позивачем вірно.

Крім того, відповідач в особі начальника СЕМ ДКП "Луцьктепло" Марчук С.І. з січня до червня 2020 року включно підписав усі акти наданих позивачем послуг з розрахунку за кожен місяць (завірені копії таких актів були додані до позовної заяви), а також самим відповідачем у 2020 році за послуги з розподілу на 2020 рік була проведена часткова оплата вартості таких послуг, що відповідно до ч. І ст.264, ч.2 ст.642 ЦК України свідчить про прийняття пропозиції Оператора ЕРМ на 2020 рік (в рамках потужності та вартості послуг розподілу), а також про визнання відповідачем свого боргу та обов`язку по його оплаті (обгрунтовані докази: підписані зі сторони Відповідача акт наданих послуг та часткова оплата боргу).

Так, відповідно до ч. 1 ст.264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Відповідно до судової практики, що склалася в Україні сплата грошових коштів повністю або частково може свідчити про визнання боржником свого боргу, що мало місце і у правовідносинах між АТ "Волиньгаз" та ДКП "Луцьктепло" і є предметом судового розгляду даної справи.

У відповідності до чинного законодавства України Типовий договір є публічним та укладеним з урахуванням ст. ст. 633-634, 641-642 ЦК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 642 ЦК України якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Підписанням актів надання послуг та частковою сплатою грошей, відповідач фактично погодився на пропозицію позивача отримувати та оплачувати послуги розподілу природного газу, які фактично отримав відповідно до визначених в таких актах параметрах.

Зміни та доповнення в Типовий договір були внесені сторонами лише згідно з додатковою угодою №1 від 20.01.2020 року (завірена копія наявна в матеріалах справи), тому порушень умов Типового договору в редакції, що діяла до 20.10.2020 року зі сторони позивача не було, а позиція відповідача в цій частині, на думку позивача, є безпідставною та необгрунтованою.

Стосовно того, що "всі акти наданих послуг підписані особою, у якої відсутні будь-які повноваження на підписання зазначених актів відповідно до умов договору та Кодексу газорозподільних систем", то таке твердження, на думку позивача, суперечить фактичним обставинам справи з урахуванням змісту ч.1 ст.241 ЦК України.

Так, відповідно до вказаної правової норми, правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема, у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Отже, навіть якщо і припустити, що у начальника СЕМ ДКП "Луцьктепло" Марчук С.І. не було повноважень на підписання актів наданих послуг, то зазначені документи (акти) є дійсними (чинними та обов`язковими) для відповідача через те, що останній прийняв їх до виконання, проводячи відповідну оплату по ним.

19.10.2020р. на адресу суду від відповідача надійшло клопотання від 19.10.2020р. №3569/08 про зупинення провадження у даній справі до набрання законної сили рішенням Господарського суду Волинської області у справі №903/713/20 за позовом ДКП "Луцьктепло" до АТ "Волиньгаз" про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, яке було залишено судом без розгляду, про що суд постановив відповідну протокольну ухвалу від 26.10.2020р.

Присутній в судовому засіданні 26.10.2020р. представник відповідача звернувся до суду з клопотанням №3648/08 від 26.10.2020р. про зменшення розміру пені до 10% від заявленої позивачем суми з обгрунтовуючими вказане клопотання документами.

При цьому посилався на те, що на думку відповідача, належні до сплати штрафні санкції є надмірно великими, порівняно зі збитками кредитора (позивача), а останній не навів у позовній заяві жодних доказів, які б підтверджували факт понесення ним збитків у розмірі, більшому, ніж несплачена сума боргу з врахуванням інфляційних процесів у країні, внаслідок несвоєчасної оплати за природний газ відповідачем.

Відповідач знаходиться в скрутному майновому стані, що викликаний незалежними від нього економічними обставинами (несвоєчасними та неповними розрахунками населення за послуги з теплопостачання, несвоєчасним відшкодуванням державою різниці в тарифах). Фінансова діяльність підприємства за 2016 - 2019 роки є збитковою, загальна сума чистого збитку станом на 31.12.2019р. становить 172 523 000,00 грн.

Також в даному випадку має місце і неповна та несвоєчасна оплата споживачами за послуги з теплопостачання, а заходи, які вживає, у зв`язку з цим ДКП "Луцьктепло" (претензійно-позовна робота) не дають належних результатів через відсутність необхідних коштів на сплату судового збору та низький відсоток виконання рішень органами Державної виконавчої служби.

Відтак, стягнення з підприємства пені у заявленому позивачем розмірі значно погіршить фінансово-економічне становище підприємства, спричинить для нього додаткові збитки, які не мають джерел покриття, а позивач не додав до своєї позовної заяви належних доказів на підтвердження свого важкого фінансового становища та реальності отриманих ним збитків.

Присутній в судовому засіданні 26.10.2020р. представник позивача з приводу задоволення клопотання відповідача про зменшення пені заперечив.

В судовому засіданні 26.10.2020р. судом, за участі представників сторін, було постановлено протокольну ухвалу про оголошення в судовому засіданні перерви до 16.11.2020р.

16.11.2020р. на адресу суду від представника позивача, адвоката Каліщука В.П. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з його хворобою.

В судовому засіданні 16.11.2020р. судом, за участі представника відповідача, судом було постановлено протокольну ухвалу про оголошення в судовому засіданні перерви до 23.11.2020р., запропоновано представникам відповідача надати платіжні доручення на підтвердження оплати заборгованості за договором.

Поруч з цим, ухвалою суду від 16.11.2020р. судом було постановлено повідомити Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Волиньгаз" про оголошення в судовому засіданні перерви до 23.11.2020р., згідно протокольної ухвали, постановленої судом за результатами проведеного 16.11.2020р. судового засідання.

18 листопада 2020 року на адресу господарського суду від представника Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Волиньгаз"- адвоката Каліщука В.П. надійшло клопотання в якому останній просив суд забезпечити його участь в судовому засіданні 23.11.2020р. о 15:00 год. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням системи відеоконференцзв`язку EASYCON.

Ухвалою суду від 18.11.2020р. клопотання представника позивача про участь у судовому засіданні 23.11.2020р. по справі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням системи відеоконференцзв`язку EASYCON було задоволено, при цьому повідомлено представника про те, що відповідно до ч.5 ст.197 ГПК України, ризики технічної неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв`язку тощо несе учасник справи, який подав відповідну заяву.

18.11.2020р. на адресу суду від позивача надійшла заява від 16.11.2020р. Вих.№430007-Ск-3321-1120 з обгрунтовуючими заяву документами, в котрій позивач засвідчив, що станом на 11.09.2020 року заборгованість ДКП "Луцьктепло" по договору 09420UАVРРАТ016 від 01.01.2016р. перед АТ "Волиньгаз" становить 16 322 118,55грн. з ПДВ, тобто розмір основного боргу станом на 14.11.2020 року не зменшився.

Так, відповідно до наданої АТ "Волиньгаз" інформації (довідка про нарахування та оплати ДКП "Луцьктепло", починаючи з 11.09.2020р., а також даних оборотно-сальдової відомості - додаються), у вересні АТ "Волиньгаз" було нараховано за послуги з розподілу природного газу 6 436 986,19 грн. з ПДВ, проте ДКП "Луцьктепло" було сплачено 3 828 361,18 грн. з ПДВ, які були зараховані в рахунок поточної заборгованості за вересень 2020 року. Залишок боргу 2 608 625,01 грн. з ПДВ.

У жовтні АТ "Волиньгаз" було нараховано за послуги з розподілу природного газу за жовтень 2020 року на суму 6 386 948,52 грн. з ПДВ, проте відповідачем було сплачено лише 5 860 227,32 грн. з ПДВ. Залишок боргу за жовтень 2020 року склав 526 721,20 грн. з ПДВ.

Отже, загальний борг ДКП "Луцьктепло" перед АТ "Волиньгаз" станом на 14.11.2020р. становить 19 457 464,76 грн. з ПДВ, з яких 16 322 118,55 грн. з ПДВ заборгованість, яка нарахована по серпень 2020 року включно та заявлена до стягнення в судовому порядку, а також складає предмет розгляду в даній справі, а решту: 3 135 346,21 грн. залишок простроченого боргу за вересень-жовтень 2020 року.

При цьому, всі проплати відповідача, в т.ч. щоденні, які надходили із КБ "Ощадбанк" враховуються та були враховані позивачем в розрахунку ціни позову.

Відтак, позивач просив суд продовжувати розгляд справи по суті виходячи із ціни позову у відповідності до заяви позивача про збільшення розміру позовних вимог.

Участь представника позивача в судовому засіданні 23.11.2020р. згідно ухвали суду від 18.11.2020р. було забезпечено в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням системи відеоконференцзв`язку EASYCON, однак зв`язок з представником позивача було перервано з технічних причин, про що засвідчено у долученому до матеріалів справи акті від 23.11.2020р. про несправність (неналежне функціонування) системи технічної фіксації судового процесу (відеоконференцзв`язку), згідно котрого вбачається, що при створенні відеоконференції за участю Каліщука В. П. з технічними засобами відеоконференцзв`язку поза межами приміщення суду було виявлено недостатню швидкість для передачі аудіосигналу від позивача, що унеможливило проведення судового засідання засобами відеоконференцзв`язку.

В даному аспекті суд засвідчує, що ухвалою суду від 18.11.2020р. було повідомлено представника позивача (адвоката Каліщука В.П.) про те, що відповідно до ч.5 ст.197 ГПК України, ризики технічної неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв`язку, тощо несе учасник справи, який подав відповідну заяву.

Присутній в судовому засіданні 23.11.2020р. представник відповідача позов заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

При цьому, представник відповідача звернувся до суду з клопотанням про приєднання до матеріалів справи довідки щодо місячної оплати послуг розподілу природного газу ДКП "Луцьктепло" за червень-серпень 2020 року за уточненою заявкою величини замовленої потужності підприємством та платіжних доручень, яке було судом задоволено.

Суд засвідчує, що частиною 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до п.3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", у випадку нез`явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Водночас суд зауважує, що сторони зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи. У разі неподання учасником судового процесу з неповажних причин або без повідомлення причин матеріалів та інших доказів, витребуваних господарським судом, останній може здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами та доказами (Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 15.03.2010р. №01-08/140 "Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальним правами у господарському судочинстві").

При цьому суд враховує принцип ефективності судового процесу, який діє у господарському судочинстві і направлений на недопущення затягування процесу, а також положення ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою передбачено, що справа має бути розглянута судом у розумний строк.

Поруч з цим, статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди при розгляді справ застосовують Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У п.35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" ("Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989р. вказано, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження.

В поняття "розумний строк" розгляду справи, Європейський суд з прав людини включає: складність справи; поведінку заявника; поведінку органів державної влади; важливість справи для заявника.

Критерій розумності строку розгляду справи також наведений в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 18.11.2003р. №01-8/1427 (зі змінами та доповненнями, внесеними в останнє інформаційним листом ВГСУ від 24.07.2008р. №01-8/451). У цьому листі зазначено: "Критеріями оцінки розгляду справи упродовж розумного строку є складність справи, поведінка учасників процесу і поведінка державних органів (суду), важливість справи для заявника".

Визначаючи ці критерії, ВГСУ посилається на рішення Європейського суду з прав людини у справі "Красношапка проти України" № 23786/02 від 30.11.2006 р. (§ 51).

Аналізуючи практику Європейського суду з прав людини, можна дійти висновку, що критерії оцінки розумності строку розгляду справи має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Відповідно до ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, одним із основних завдань господарського судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Проаналізувавши подані сторонами на обґрунтування позовних вимог та заперечень докази, беручи до уваги те, що сторони належним чином були повідомлені про дату, час та місце проведення розгляду даної справи по суті, зважаючи на необхідність розгляду справи впродовж розумного строку, закінчення строку розгляду справи по суті, а також те, що явка уповноважених представників сторін в судове засідання обов`язковою не визнавалась, господарський суд вважає за можливе в даному судовому засіданні розглянути справу по суті, за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення/заперечення представника відповідача, господарський суд, оцінюючи подані сторонами докази за своїм переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, дійшов до висновку, що пред`явлений до відповідача позов підлягає до часткового задоволення.

Викладена позиція суду пов`язана з наступними обставинами:

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 01 січня 2016 року між Державним комунальним підприємством "Луцьктепло" та Акціонерним товариством "Оператор газорозподільної системи "Волиньгаз" відповідно до заяви приєднання до типового договору укладено договір № 09420UAVPPAТ016 розподілу природного газу.

Пунктами 1.1., 1.2. цього договору визначено, що цей Типовий договір розподілу природного газу є публічним, регламентує порядок та умови переміщення природного газу з метою фізичної доставки Оператором ГРМ обсягів природного газу, які належать споживачам (їх постачальникам), до об`єктів споживачів, а також правові засади санкціонованого відбору природного газу з газорозподільної системи. Умови цього Договору однакові для всіх споживачів України та розроблені відповідно до Закону України "Про ринок природного газу" і Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 року №2494 (Кодекс газорозподільних систем).

Розділом VI Кодексу ГРМ передбачено, що доступ споживачів до газорозподільної мережі (ГРМ) для споживання (постачання) природного газу надається за умови та на підставі укладеного між споживачем та Оператором ГРМ (до ГРМ якого підключений об`єкт споживача) договору розподілу природного газу, що укладається за формою Типового договору розподілу природного газу, затвердженого постановою НКРЕКП, від 30.09.2015р. №2498.

Статтею 40 Закону України "Про ринок природного газу" передбачено, що розподіл природного газу здійснюється на підставі та умовах договору розподілу природного газу в порядку, передбаченому Кодексом газорозподільних систем та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до п. 1 глави 3 розділу VI Кодексу ГРМ, Договір розподілу природного газу має бути укладений Оператором ГРМ з усіма споживачами, у тому числі побутовими споживачами, об`єкти яких в установленому порядку підключені до/через ГРМ, що на законних підставах перебуває у власності чи користуванні Оператора ГРМ.

Споживачі, у тому числі побутові споживачі, для здійснення ними санкціонованого відбору природного газу з ГРМ та можливості забезпечення постачання їм природного газу їх постачальниками зобов`язані укласти договір розподілу природного газу з Оператором ГРМ, до газорозподільної системи якого в установленому законодавством порядку підключений їх об`єкт.

Здійснення відбору (споживання) природного газу споживачем за відсутності укладеного договору розподілу природного газу не допускається.

Відповідно до п. 3 глави 3 розділу VI Кодексу ГРМ, Договір розподілу природного газу є публічним та укладається з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного Кодексу України за формою Типового договору розподілу природного газу.

Згідно з п. 7 глави 3 розділу VI Кодексу ГРМ, фактом приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір розподілу природного газу, зокрема, повернення підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка Оператора ГРМ та/або документально підтверджене споживання природного газу.

У відповідності до умов Типового договору/договору №09420UAVPPAT016 розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим) від 01.01.2016р. (далі - Договір) АТ "Волиньгаз" зобов`язалось надати відповідачу послугу з розподілу природного газу, а відповідач зобов`язався прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені Договором (п.2.1. Договору).

Згідно глави 6 розділу VI Кодексу ГРМ (з урахуванням змін внесених постановою НКРЕКП №2080 від 07.10.2019р.) розрахунки споживача за послугу розподілу природного газу, що надається Оператором ГРМ за договором розподілу природного газу, здійснюються виходячи з величини річної замовленої потужності об`єкта (об`єктів) споживача та оплачуються рівномірними частками протягом календарного року.

Місячна вартість послуги розподілу природного газу визначається як добуток 1/12 річної замовленої потужності об`єкта (об`єктів) споживача на тариф, встановлений регулятором для відповідного Оператора ГРМ із розрахунку місячної вартості одного кубічного метра замовленої потужності (п.6.2. Договору в редакції додаткової угоди від 20.01.2020 року).

Відповідно до п.п. 32) ч. 1 ст. 1 Закону України "Про ринок природного газу" Регулятором на ринку природного газу є Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Річна замовлена потужність об`єкта (об`єктів) споживача на розрахунковий календарний рік визначається Оператором ГРМ виходячи з фактичного обсягу споживання природного газу цим об`єктом за газовий рік, що передував розрахунковому календарному року, який визначається відповідно до вимог Кодексу ГРМ.

Газовий рік - період часу, який розпочинається з першої газової доби жовтня поточного календарного року і триває до першої газової доби жовтня наступного календарного року.

Згідно з п. 6.1. та п. 6.2. Типового договору розподілу природного газу: оплата вартості послуги Оператора ГРМ з розподілу природного газу здійснюється Споживачем за тарифом, встановленим Регулятором для Оператора ГРМ, що сплачується як плата за річну замовлену потужність, з урахуванням вимог Кодексу газорозподільних систем. Тариф, встановлений згідно з пунктом 6.1 цього розділу, є обов`язковим для Сторін з дати набрання чинності постановою Регулятора щодо його встановлення.

Відповідно до постанови НКРЕКП від 24.12.2019 року № 3015 "Про встановлення тарифу на послуги розподілу природного газу для AT "Волиньгаз": на період від 1 січня 2020 року до 30 червня 2020 року включно тариф на послуги з розподілу природного газу становить 0,91 грн. за м. куб. на місяць (без врахування ПДВ); від 1 липня 2020 року тариф на послуги розподілу природного газу становить 1,10 грн. за м. куб. на місяць (без врахування ПДВ). Таким чином на період січня-червня 2020 року з урахуванням вимог глави 6 розділу VI Кодексу ГРМ та п.6.1, п.6.2 Типового договору розподілу для відповідача була розрахована щомісячна плата за доставку газу: 5 473 627,56 м.куб. х 0,91 грн. = 4 981 001,08 грн. (без врахування ПДВ), а на період липня-грудня 2020 року з урахуванням вимог глави 6 розділу VI Кодексу ГРМ та п.6.1, п.6.2 Типового договору розподілу для відповідача була розрахована щомісячна плата за доставку газу: 5 473 627,56 м.куб. х 0,98 грн. = 5 364 155,01 грн. (без врахування ПДВ).

Пунктом 6.1. Договору визначено, що оплата вартості послуги Оператора ГРМ з розподілу природного газу здійснюється Споживачем за тарифом, встановленим Регулятором для Оператора ГРМ, що сплачується як плата за річну замовлену потужність, з урахуванням вимог Кодексу газорозподільних систем.

В свою чергу, згідно із п.6.4. Типового договору розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць.

Відповідно до п. 6.6. Типового договору розподілу природного газу оплата вартості послуги з розподілу природного газу за цим Договором здійснюється Споживачем, який не є побутовим, на умовах попередньої оплати до початку розрахункового періоду на підставі рахунка Оператора ГРМ. Якщо згідно із законодавством Споживач має сплачувати Оператору ГРМ за послуги з розподілу природного газу зі свого поточного рахунку із спеціальним режимом використання, оплата послуг розподілу природного газу здійснюється з поточного рахунку із спеціальним режимом використання Споживача на поточний рахунок Оператора ГРМ кожного банківського дня згідно з алгоритмом розподілу коштів, встановленим Регулятором, та зараховується як плата за послуги розподілу природного газу в тому місяці, в якому надійшли кошти. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться Споживачем до десятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.

Відтак, враховуючи зазначене вище, на виконання умов укладеного Договору, позивач щомісячно впродовж січня-червня 2020 року зобов`язався надати відповідачу послугу з розподілу 5 473 627,56 м.куб. природного газу вартістю 4 981 001,08 грн. (сума без врахування ПДВ), а з липня 2020 року вартістю 5 364 155,01 грн. (сума без врахування ПДВ), яка сплачується як плата за 1/12 річної замовленої потужності об`єктів споживача, з урахуванням вимог Кодексу ГРМ.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору розподілу природного газу №09420UAVPPAT016 від 01.01.2016р., позивачем в період січня 2020 року-серпня 2020 року було надано, а відповідачем прийнято послуг з розподілу природного газу в обсязі 43 789 021,10 м.куб., загальною вартістю 48 737 180,48 грн., що підтверджується долученими до матеріалів справи копіями Актів надання послуг №ВЛЯ800000001226 від 31.01.2020р. на суму 5 977 201,31грн., №ВЛЯ80003516 від 29.02.2020р. на суму 5 977 201,49грн., №ВЛЯ80003898 від 31.03.2020р. на суму 5 977 201,44грн., №ВЛЯ80005689 від 30.04.2020р. на суму 5 977 201,30грн., №ВЛЯ80007819 від 31.05.2020р. на суму 5 977 201,40грн., №ВЛЯ80009784 від 30.06.2020р. на суму 5 977 201,48 грн., №ВЛЯ80011730 від 31.07.2020р. на суму 6 436 985,93 грн., №ВЛЯ80015517 від 31.08.2020р. на суму 6 436 986,13грн.

Судом встановлено, що зазначені Акти наданих послуг містять всі визначені законодавством обов`язкові реквізити, в повному об`ємі відображають зміст та обсяги здійснених сторонами на їх підставі, згідно умов підписаного договору розподілу природного газу №09420UAVPPAT016 від 01.01.2016р. впродовж січня 2020 року - серпня 2020 року господарських операцій.

При цьому, суд засвідчує, що Акти надання послуг №ВЛЯ800000001226 від 31.01.2020р. на суму 5 977 201,31грн., №ВЛЯ80003516 від 29.02.2020р. на суму 5 977 201,49грн., №ВЛЯ80003898 від 31.03.2020р. на суму 5 977 201,44грн., №ВЛЯ80005689 від 30.04.2020р. на суму 5 977 201,30грн., №ВЛЯ80007819 від 31.05.2020р. на суму 5 977 201,40грн., №ВЛЯ80009784 від 30.06.2020р. на суму 5 977 201,48 грн. підписані уповноваженими представниками сторін, скріплені відтисками круглих печаток господарюючих суб`єктів, а Акти надання послуг №ВЛЯ80011730 від 31.07.2020р. на суму 6 436 985,93 грн., №ВЛЯ80015517 від 31.08.2020р. на суму 6 436 986,13грн. не підписані зі сторони відповідача, оскільки як слідує з пояснень представника ДКП "Луцьктепло", отримання від позивача послуг з розподілу природного газу в липні-серпні 2020 року відповідачем не заперечується, однак, засвідчується на загальній (помісячній) вартості останніх, яка, на думку ДКП "Луцьктепло", є нижчою.

Відтак, отримання відповідачем від позивача послуг з розподілу природного газу у визначені періоди в цілому не заперечується ДКП "Луцьктепло" у відзиві на позовну заяву та в судовому засіданні представником підприємства (з врахуванням вартості послуг, яка, на думку ДКП "Луцьктепло", складала 5 473 627,49 грн. помісячно за період з січня 2020 року по червень 2020 року та 4 609 705,84 грн. помісячно за період липня 2020 року по серпень 2020 року).

Відповідно до п. 6.6. Типового договору розподілу природного газу оплата вартості послуги з розподілу природного газу за цим Договором здійснюється Споживачем, який не є побутовим, на умовах попередньої оплати до початку розрахункового періоду на підставі рахунка Оператора ГРМ. Якщо згідно із законодавством Споживач має сплачувати Оператору ГРМ за послуги з розподілу природного газу зі свого поточного рахунку із спеціальним режимом використання, оплата послуг розподілу природного газу здійснюється з поточного рахунку із спеціальним режимом використання Споживача на поточний рахунок Оператора ГРМ кожного банківського дня згідно з алгоритмом розподілу коштів, встановленим Регулятором, та зараховується як плата за послуги розподілу природного газу в тому місяці, в якому надійшли кошти. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться Споживачем до десятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.

Проте, ДКП "Луцьктепло" взяті на себе зобов`язання в частині проведення з позивачем належних розрахунків по оплаті послуг з розподілу природного газу (у порядку та строки, визначені вище) не виконувало неналежним чином, чим порушило п.6.6 Типового договору.

Так, відповідач оплатив 32 415 061,93 грн., що стало підставою для звернення позивача з позовом до суду про стягнення 16 322 118,55 грн. суми заборгованості по сплаті отриманих послуг з розподілу природного газу, сум пені, суми індексу інфляції та 3% річних.

У відповідності до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочин є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 173 ГК України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Так, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 205 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Між сторонами був укладений договір, що за своєю правовою природою є договором надання послуг.

Договір розподілу природного газу №09420UAVPPAT016 від 01.01.2016р. предметом судових розглядів не виступав, недійсним судом не визнавався, сторонами розірваний не був.

Згідно із частиною 1 статті 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно з ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч.1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами, що передбачено статтею 629 ЦК України.

Згідно статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання- відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Згідно з ч. ч. 2,3 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. За ч.1 ст.193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених цим Кодексом.

Так, відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обігу або інших вимог, що звичайно ставляться.

З огляду на викладене, враховуючи укладення між сторонами договору розподілу природного газу №09420UAVPPAT016 від 01.01.2016р., надання позивачем на виконання його умов відповідачу послуг з розподілу природного газу, їх отримання ДКП "Луцьктепло" та не проведення при цьому всіх належних розрахунків і платежів, суд прийшов до висновку про підставність пред`явленого до суду позивачем до відповідача позову в частині стягнення заборгованості в сумі 16 322 118,55 грн. Сума боргу повністю підтверджена наявними в матеріалах справи документами, у встановленому випадку не була спростована чи заперечена відповідачем, а, відтак, є такою, що підлягає до задоволення.

Щодо посилання відповідача у відзиві на позовну заяву та представником ДКП "Луцьктепло" в судовому засіданні стосовно відмови позивача в зменшенні річної замовленої потужності на 2020 рік з огляду на невчасне повідомлення про прийняті зміни, та, відповідно, відсутність можливості підприємству відповідача здійснити відповідні коригування, внаслідок чого відбулась значна переплата по договору розподілу природного газу №09420UAVPPAT016 від 01.01.2016р., суд засвідчує наступне:

Взаємовідносини оператора газорозподільних систем із суб`єктами ринку природного газу, а також правові, технічні, організаційні та економічні засади функціонування газорозподільних систем: визначає Кодекс газорозподільних систем, затверджений постановою НКРЕКП від 30.09.2015 року №2494 (із змінами) (далі - Кодекс).

Згідно з положеннями пункту 1 глави 6 розділу VI Кодексу розрахунки споживача за послугу розподілу природного газу, що надається Оператором ГРМ за договором - розподілу природного газу, здійснюються виходячи з величини річної замовленої потужності об`єкта (об`єктів) споживача та оплачуються споживачем рівномірними частками протягом календарного року.

Місячна вартість послуги розподілу природного газу визначається як добуток 1/12 річної замовленої потужності об`єкта (об`єктів) споживала на тариф, встановлений Регулятором для відповідного Оператора ГРМ із розрахунку місячної вартості одного кубічного метра замовленої потужності.

Відповідно до положень пункту 2 глави 6 розділу VI Кодексу річна замовлена потужність (за замовчуванням) об`єкта (об`єктів) споживача на розрахунковий календарний рік визначається Оператором ГРМ виходячи з фактичного обсягу споживання природного газу ним об`єктом за газовий рік (з 01 жовтня по 30 вересня), що передував розрахунковому календарному року, який визначається відповідно до вимог нього Кодексу, крім випадків, передбачених цією главою.

Розмір величини річної замовленої потужності- для споживача, що не є побутовим, визначається Оператором ГРМ виходячи з наявних об`єктів, зазначених у заяві-приєднанні, що є додатком до договору розподілу природного газу.

Оператор ГРМ зобов`язаний до 12 жовтня щорічно за підсумками газового року проінформувати споживача про фактичний обсяг споживання природного газу всіма об`єктами споживача за попередній газовий рік та одночасно повідомити його; що зазначений обсяг споживання газу за замовчуванням споживача буде визначений як розмір річної замовленої потужності споживача на наступний' календарний рік. У такому повідомленні Оператор ГРМ одночасно має зазначити про; величину річної замовленої потужності на поточний календарний рік; величину потужності, яка розрахована для щомісячної оплати споживачем у поточному календарному році; величину потужності, яка розрахована дня щомісячної оплати споживачем у наступному календарному році; покази лічильника природного газу / інші дані, за якими було сформовано (станом на 30 вересня поточного року) розмір річної замовленої потужності (за замовчуванням) на наступний календарний рік (для побутових споживачів).

Споживач, що не є побутовим, має страво не пізніше ніж до 20 жовтня календарного року, шо передує розрахунковому (крім замовлення потужності на 2020 рік, яке здійснюється до 01 листопада), подати Оператору ГРМ уточнену заявку на величину річної замовленої потужності сумарно по всіх його об`єктах з розбивкою по кожному об`єкту в газорозподільній зоні відповідного Оператора ГРМ на розрахунковий календарний рік. У такому разі, якщо фактичний обсяг використання потужності (протягом календарного року) буде перевищувати замовлену споживачем річну потужність сумарно по всіх його об`єктах, величина перевищення має бути сплачена споживачем за півторакратною вартістю тарифу на розподіл природного газу на користь Оператора ГРМ відповідно до договору розподілу природного газу,

У випадку якщо річна замовлена потужність (за замовчуванням) об`єкта (об`єктів) споживача на розрахунковий календарний рік визначається Оператором ГРМ виходячи з фактичного обсягу споживання природного газу цим об`єктом за газовий рік, що передував розрахунковому календарному року, нарахування Оператором ГРМ вартості перевищення замовленої потужності, не здійснюється.

Відповідно до положень пункту 3 глави 6 розділу VI Кодексу, у разі здійснення споживачем, що не є побутовим, замовлення річної потужності відповідно до абзацу десятого пункту 2 або абзацу другого пункту 5 цієї глави споживач, що не є побутовим, має право одноразово з 10 липня по 15 вересня розрахункового календарного року подати Оператору ГРМ заявку на уточнення (збільшення/зменшення) величини замовленої річної потужності сумарно по всіх його об`єктах у газорозподільній зоні відповідного Оператора ГРМ на поточний календарний рік.

Таким чином, положеннями Кодексу визначено, що виключно споживач (що не є побутовим), який здійснив замовлення річної потужності у терміни визначені абзацом 10 пункту 2 глави VI Кодексу, має право подати Оператору ГРМ заявку на уточнення (збільшення/зменшення) величини річної замовленої потужності у період до 01 листопада року, що передує розрахунковому.

Отже, на думку суду, ДКП "Луцьктепло" мало право до 01.11.2019р. подати АТ "Волиньгаз" уточнену заявку на величину річної замовленої потужності сумарно по всіх своїх об`єктах на 2020 рік та лише, у такому випадку, мало право подати Оператору ГРМ заявку на уточнення (збільшення/зменшення) величини річної замовленої потужності у період з 10 липня по 15 вересня 2020 року, однак, у вказаний строк, тобто до 01.11.2019 року, цієї дії не вчинило.

Судом засвідчується, що з відповідною заявкою №3234/10 ДКП "Луцьктепло" звернулось до АТ "Волиньгаз" лише 19.12.2019р.

При цьому, суд констатує, що положеннями Кодексу не передбачено можливості уточнення величини річної замовленої потужності, яка визначена Оператором ГРМ виходячи з фактичного обсягу споживання природного газу об`єктом споживача за попередній газовий рік, зокрема, з тих підстав, що право на подачу заявки на уточнення (збільшення/зменшення) величини замовленої річної потужності сумарно по всіх його об`єктах у газорозподільній зоні відповідного оператора ГРМ на поточний календарний рік (в даному випадку на 2020 рік) протягом вказаного періоду з 10.07.2020р. по 15.09.2020р. мають лише ті споживачі, котрі вчасно , тобто, до 01.11.2019 року подали аналогічну заявку у встановленому порядку.

Несвоєчасне проведення відповідачем належних розрахунків з позивачем, існування у ДКП "Луцьктепло" у певні періоди заборгованості по оплаті послуг з розподілу природного газу стало підставою для здійснення позивачем нарахувань відповідачу суми пені за прострочку виконання грошових зобов`язань, а також процентів річних та суми індексу інфляції, подальше звернення до суду із позовом про стягнення нарахованих сум.

Згідно положень ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

У відповідності до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та закону, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно із статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Статтею 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (стаття 530 ЦК України).

У відповідності до ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

У встановлені п. 6.6. договору розподілу природного газу №09420UAVPPAT016 від 01.01.2016р. строки відповідач за отримані послуги з розподілу природного газу з позивачем не розрахувався, що стало підставою для здійснення позивачем нарахувань відповідачу 435 419,27грн. пені, нарахованої за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання по оплаті послуг з розподілу природного газу згідно п. 8.2. Типового договору за період з 11.02.2020р. по 14.09.2020р., 92 106,75 грн. 3% річних за період з 11.02.2020р. по 14.09.2020р. та 23 728,83 грн. інфляційних втрат за період з лютого 2020 року по липень 2020 року (включно), нарахованих на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України (з врахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог від 15.09.2020р.).

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд зазначає, що відповідальність, визначена ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті, а тому відповідно застосовується за прострочку виконання грошового зобов`язання незалежно від домовленості сторін.

Положеннями ст. 611 ЦК передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Зокрема, статтею 625 ЦК врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов`язання, які мають особливості. Так, відповідно до наведеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Формулювання ст. 625 ЦК, коли нарахування процентів тісно пов`язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 3 % річних не є неустойкою у розумінні положень ст. 549 ЦК і ст. 230 ГК.

Отже, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, нарахування, передбачені ст. 625 ЦК України, не є штрафними санкціями відповідальності відповідача, а становлять особливий компенсаційний вид відповідальності, що відрізняється від штрафної, яка полягає, наприклад, у стягненні пені чи штрафу.

Крім того, судом було враховано, що відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові 07.04.2020 у справі №910/4590/19, зобов`язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимоги (пункт 43 мотивувальної частини постанови).

Цивільним кодексом України, як основним актом цивільного законодавства, не передбачено механізму здійснення розрахунку інфляційних втрат кредитора у зв`язку із простроченням боржника у виконанні грошового зобов`язання.

Водночас, частиною першою статті 8 ЦК України визначено, що якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Частиною п`ятою статті 4 ЦК України передбачено, що інші органи державної влади України у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, можуть видавати нормативно-правові акти, що регулюють цивільні відносини.

Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" визначено індексацію грошових доходів населення як встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг (стаття 1 Закону). Статтею 2 цього Закону передбачено як об`єкти індексації грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України, що не мають разового характеру, перелік яких визначено у частині першій цієї статті; водночас, частиною другою статті 2 цього Закону законодавець передбачив право Кабінету Міністрів України встановлювати інші об`єкти індексації, поряд з тими, що зазначені у частині першій цієї статті.

З метою реалізації Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" Кабінет Міністрів України постановою №1078 від 17.07.2003р. затвердив Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі - Порядок), пунктом 1 якого передбачено, що цей Порядок визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (пункти 1-1, 4 Порядку).

Отже, при розрахунку інфляційних втрат у зв`язку з простроченням боржником виконання грошового зобов`язання до цивільних відносин, за аналогією закону, підлягають застосуванню норми Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" та приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003р. та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України №265 від 27.07.2007р. Порядок індексації грошових коштів для цілей застосування статті 625 ЦК України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника, як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац п`ятий пункту 4 постанови КМУ №1078).

Статтею 625 ЦК України передбачено розрахунок індексу інфляції не за окремі інтервали часу, а в цілому за весь період прострочення і якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю та має при цьому економічну характеристику - "дефляція", то це не змінює його правової природи та не може мати наслідком пропуску такого місяця, оскільки протилежне зруйнує послідовність математичного ланцюга розрахунків, визначену Порядком проведення індексації грошових доходів населення.

Вказана правова позиція відображена і в постанові Верховного Суду від 26.06.2020р. у справі №905/21/19.

Поруч з цим, у застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997р. № 62-97р, а також в інформаційно-пошукових системах "Законодавство" і "Ліга".

Зокрема, за змістом даного листа індекс інфляції повинен розраховуватися не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць, а тому слід вважати, що у випадку, коли сума внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, то вона індексується за цей місяць, а якщо - з 16 по 31 число - вона індексується починаючи з наступного місяця.

Згідно з представленими розрахунками позивачем відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України було нараховано відповідачу 23 728,83 грн. суми індексу інфляції за період з лютого 2020 року по липень 2020 року (включно) та 92 106,75 грн. 3% річних за період з 11.02.2020р. по 14.09.2020р. (по кожному акту окремо) (з урахуванням заяви позивача про збільшення розміру позовних вимог від 15.09.2020р.).

Розглянувши позовні вимоги в частині стягнення суми індексу інфляції, перевіривши методику та періоди її нарахування за допомогою комплексної системи інформаційно-правового забезпечення "ЛІГА:ЗАКОН", суд вважає, що остання підставно нарахована позивачем, відповідає фактичним обставинам справи, є арифметично вірною, а, відтак, підлягає до задоволення у визначеному позивачем розмірі.

Стосовно вимоги позивача про стягнення з відповідача 92 106,75 грн. 3% річних за період з 11.02.2020р. по 14.09.2020р. (по кожному акту окремо), суд засвідчує, що остання є підставною в розмірі 76 805,72грн. за період з 11.02.2020р. по 14.09.2020р. (по кожному акту окремо) з огляду на те, що в силу положень ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 251 ЦК України визначено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Відповідно до ст. 252 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

В даному випадку, в п.6.6. Типового договору розподілу природного газу визначено, що оплата вартості послуги з розподілу природного газу за цим Договором здійснюється Споживачем, який не є побутовим, на умовах попередньої оплати до початку розрахункового періоду на підставі рахунка Оператора ГРМ. Якщо згідно із законодавством Споживач має сплачувати Оператору ГРМ за послуги з розподілу природного газу зі свого поточного рахунку із спеціальним режимом використання, оплата послуг розподілу природного газу здійснюється з поточного рахунку із спеціальним режимом використання Споживача на поточний рахунок Оператора ГРМ кожного банківського дня згідно з алгоритмом розподілу коштів, встановленим Регулятором, та зараховується як плата за послуги розподілу природного газу в тому місяці, в якому надійшли кошти. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться Споживачем до десятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.

Таким чином, на переконання суду, відповідач, повинен був розрахуватись за отримані в серпні по Акту №ВЛЯ80015517 від 31.08.2020р. послуги на суму 6 436 986,13 грн. до 10 вересня 2020 року, однак оплати не здійснив, а, відтак, вважається таким, що боргує з 11.09.2020р., а не з 11.08.2020р., як помилково зазначає позивач.

З огляду на викладене, з відповідача на користь позивача слід стягнути 76 805,72грн. 3 % річних за період з 11.02.2020р. по 14.09.2020р. (з розрахунку 74 695,23грн. підставно нарахованих 3% річних за період з 11.02.2020р. по 11.08.2020р. (по кожному акту окремо за період з січня 2020 року по липень 2020 року) + 2 110,49 грн. 3% річних, нарахованих за період з 11.09.2020р. по 14.09.2020р. (по акту за серпень 2020 року) (в межах розрахунку позивача)), а в позові в частині стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 15 301,03грн., нарахованих за несвоєчасну оплату, отриманих на підставі Акту №ВЛЯ80015517 від 31.08.2020р. послуг, за період з 11.08.2020р. по 10.09.2020р. позивачу слід відмовити, як нарахованих безпідставно.

Крім того, як вбачається з матеріалів позовної заяви, позивачем при зверненні до суду з даним позовом було включено до ціни позову вимоги щодо стягнення з відповідача 435 419,27грн. пені, нарахованої за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання по оплаті послуг з розподілу природного газу згідно п. 8.2. Типового договору за період з 11.02.2020р. по 14.09.2020р. (по кожному акту окремо) (з врахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог від 15.09.2020р.).

Згідно п. 8.2. Типового договору у разі порушення споживачем строків оплати за цим договором він зобов`язується сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Згідно ч.2 ст.4 Господарського кодексу України особливості регулювання майнових відносин суб`єктів господарювання визначаються цим кодексом. Згідно зі статтями 230, 231 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, яку відповідач зобов`язаний сплатити за невиконання чи неналежне виконання господарського зобов`язання. Якщо розмір штрафних санкцій не визначено, санкції застосовуються у розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 546 ЦК України визначено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно з ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до положень статей 230, 231 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. У разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. Розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

В даному випадку п. 8.2 Типового договору визначено, що у разі порушення споживачем строків оплати за цим договором він зобов`язується сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Отже, сторони у п. 8.2 Типового договору визначили можливість нарахування штрафних санкцій у вигляді пені за невиконання споживачем умов договору щодо строків оплати вартості наданих послуг з розподілу природного газу. Зазначений договір недійсним чи зміненим, зокрема, в частині п. 8.2 не визнавався. Відповідач зобов`язання щодо своєчасної оплати отриманих послуг з розподілу природного газу не виконав, тому сплата пені є його договірним зобов`язанням.

Відтак, за прострочення виконання грошових зобов`язань по оплаті за отримані відповідачем послуги з розподілу природного газу, згідно розрахунку позивача, останнім було нараховано відповідачу 435 419,27грн. пені, нарахованої за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання по оплаті послуг з розподілу природного газу згідно п. 8.2. Типового договору за період з 11.02.2020р. по 14.09.2020р. (по кожному акту окремо).

Розглянувши позовні вимоги в частині стягнення суми пені, перевіривши методику та періоди її нарахування за допомогою комплексної системи інформаційно-правового забезпечення "ЛІГА:ЗАКОН", суд вважає, що остання є підставною та такою, що підлягає до задоволення у розмірі 374 215,74 грн. за період з 11.02.2020р. по 14.09.2020р. (по кожному акту окремо) з огляду на те, що як вже зазначалось в даному випадку, в п.6.6. договору розподілу природного газу визначено, що оплата вартості послуги з розподілу природного газу за цим Договором здійснюється Споживачем, який не є побутовим, на умовах попередньої оплати до початку розрахункового періоду на підставі рахунка Оператора ГРМ. Якщо згідно із законодавством Споживач має сплачувати Оператору ГРМ за послуги з розподілу природного газу зі свого поточного рахунку із спеціальним режимом використання, оплата послуг розподілу природного газу здійснюється з поточного рахунку із спеціальним режимом використання Споживача на поточний рахунок Оператора ГРМ кожного банківського дня згідно з алгоритмом розподілу коштів, встановленим Регулятором, та зараховується як плата за послуги розподілу природного газу в тому місяці, в якому надійшли кошти. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться Споживачем до десятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.

Таким чином, на переконання суду, відповідач повинен був розрахуватись за отримані в серпні по Акту №ВЛЯ80015517 від 31.08.2020р. послуги на суму 6 436 986,13 грн. до 10 вересня 2020 року, однак оплати не здійснив, а отже вважається таким, що боргує з 11.09.2020р., а не з 11.08.2020р., як помилково зазначає позивач.

Відтак, на думку суду, з відповідача на користь позивача слід стягнути 374 215,74грн. пені за період з 11.02.2020р. по 14.09.2020р. (яка складається з 365 773,79грн. підставно нарахованої пені за період з 11.02.2020р. по 11.08.2020р. (по кожному акту окремо за період з січня 2020 року по липень 2020 року) та 8 441,95грн. пені, нарахованої за період з 11.09.2020р. по 14.09.2020р. (по акту за серпень 2020 року) (в межах розрахунку позивача)), а в позові в частині стягнення з відповідача пені в розмірі 61 203,53 грн., нарахованої за несвоєчасну оплату отриманих на підставі Акту №ВЛЯ80015517 від 31.08.2020р. послуг за період з 11.08.2020р. по 10.09.2020р. позивачу слід відмовити, як нарахованої безпідставно.

Водночас, відповідачем відповідно до положень статті 83 ГПК України у клопотанні від 26.10.2020р. №3648/08 заявлено про зменшення розміру нарахованої до стягнення пені до 10%.

У клопотанні відповідач просить зменшити розмір, заявленої до стягнення пені до 10%, посилаючись на те, що штрафні санкції є надмірно великими порівняно зі збитками кредитора, відповідач знаходиться в скрутному фінансовому становищі, що викликане незалежними від нього економічними обставинами (несвоєчасними та неповними розрахунками населення за послуги з теплопостачання, несвоєчасним відшкодуванням державною різниці в тарифах), на те, що позивач не додав належних доказів на підтвердження свого важкого фінансового становища та реальності отриманих ним збитків.

На підтвердження клопотання відповідачем додано до матеріалів справи довідку про фінансовий стан підприємства від 09.10.2020р. №3507/05, баланс (звіт про фінансовий стан) станом на 30.09.2020р., звіт про фінансові результати за 9 місяців 2020 року.

Статтею 233 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

За приписами частини четвертої статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Правовий аналіз наведеної норми свідчить про те, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи тощо.

Крім цього, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності в законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши подані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Водночас, висновок суду щодо необхідності зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, також на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України).

Підприємство "Луцьктепло" є комунальним підприємством, фінансування якого здійснюється за рахунок платежів від наданих послуг населенню та підприємствам, установам, організаціям. Підприємство спрямовує свою діяльність на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, на експлуатацію обслуговування, поточний та капітальний ремонт котелень і теплових мереж та здійснює забезпечення мешканців міста Луцька, навчальні заклади, дитячі садки, інших споживачів послугами з теплопостачання.

Фінансова діяльність підприємства за 2016 -2019 роки є збитковою, загальна сума чистого збитку станом на 31.12.2019р. становить 172 523 000,00грн., а результатом фінансово-господарської діяльності ДКП "Луцьктепло" за період січень-серпень 2020 року є збиток в сумі 19 021 502,60 тис.грн., кредиторська заборгованість підприємства станом на 31 серпня 2020 складає 322 694 959,48 грн.(перед постачальниками за енергоносії, товарно-матеріальні цінності, розрахунки за надані послуги, виплата працівникам підприємства заробітної плати, сплата податків до бюджету та ін.), дебіторська заборгованість становить -147 170 461,99 грн., в т. ч. за відпущену споживачам теплову енергію та надані послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води -110 999 321,70 грн., заборгованість перед працівниками підприємства із виплати заробітної плати складає 17 883 239,69 грн. (травень-серпень 2020 року), що стверджується довідкою про фінансовий стан ДКП "Луцьктепло" від 09.10.2020р. №3507/05, балансом (звітом про фінансовий стан) станом на 30.09.2020р., звітом про фінансові результати за 9 місяців 2020 року.

Враховуючи положення діючого законодавства, з огляду на всі фактичні обставини справи, враховуючи важливість збереження господарської діяльності відповідача як комунального підприємства, що забезпечує мешканців міста Луцька, навчальні заклади, дитячі садки, інших споживачів послугами теплопостачання, приймаючи до уваги відсутність доказів, які б свідчили про погіршення фінансового стану, ускладнення в господарській діяльності чи завдання позивачу збитків саме в результаті порушення відповідачем умов договору розподілу природного газу №09420UAVPPAT016 від 01.01.2016р., відсутність в діях відповідача прямого умислу, спрямованого на порушення зобов`язання, часткове визнання позову відповідачем в частині основного боргу, а також те, що плата за послуги з розподілу природного газу залежить від оплати за теплову енергію підприємствами, організаціями та іншими споживачами, суд на підставі ст.233 ГК України, ст.551 ЦК України вважає за можливе зменшити розмір пені на 50% та стягнути її з Державного комунального підприємства "Луцьктепло" на користь Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Волиньгаз" в розмірі 187 107,87грн. (374 215,74 х 50%).

В частині стягнення пені в розмірі 187 107,87 грн. слід відмовити в задоволенні позову в зв`язку із зменшенням судом розміру пені.

Доводи позивача про те, що відсутність коштів через несвоєчасність розрахунків контрагентів відповідача та інші обставини не можуть бути підставою для зменшення розміру пені, не приймаються судом до уваги, оскільки ці обставини не є єдиними підставами для зменшення розміру пені, а оцінені судом в сукупності з іншими.

Разом з цим, зменшуючи розмір пені лише на 50%, судом враховується принцип збалансованості майнових інтересів обох сторін, нарахування 3 % річних та суми індексу інфляції у справі.

Суд також враховує позицію Конституційного Суду України від 11.07.2013р. № 7-рп/2013, з мотивувальної частини рішення якої вбачається, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст. 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

За таких обставин, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог з наведених вище підстав.

Інші доводи та заперечення сторін судом розглянуті та відхилені як такі, що на результат вирішення спору - часткове задоволення позовних вимог з наведених вище підстав, впливу не мають.

Згідно п.2 ч.1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При цьому, частиною 9 вказаної статті визначено, що у випадку якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Враховуючи, що спір до суду було доведено з вини відповідача, суд вважає, що витрати, пов`язані з поданням позовної заяви до суду та розглядом справи в суді (сплата судового збору), котрі поніс позивач, слід відшкодувати йому у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України пропорційно розміру підставних позовних вимог за рахунок Державного комунального підприємства "Луцьктепло".

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 13, 14, 73, 74, 75, 76-80, 129, 232, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного комунального підприємства "Луцьктепло" (Волинська область, місто Луцьк, вулиця Гулака-Артемовського, будинок 20, код ЄДРПОУ 30391925) на користь Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Волиньгаз" (Волинська область, місто Луцьк, вулиця Франка, будинок 12, код ЄДРПОУ 03339459) 16 322 118,55грн. заборгованості, 187 107,87 грн. пені, 76 805,72 грн. трьох процентів річних, 23 728,83грн. суми індексу інфляції, а всього 16 609 760,97 грн., а також 251 953,03 грн. витрат, пов`язаних з оплатою судового збору.

3. В позові в частині стягнення 248 311,40 грн. пені, 15 301,03 грн. трьох процентів річних, відмовити.

4. Наказ на виконання п. 2 рішення суду видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. ст. 253, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У той же час згідно підпункту 17.5 пункту 17 Перехідних положень ГПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справи витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне судове рішення

складено 26.11.2020р.

Суддя В. А. Войціховський