Рішення

від 26.11.2020 по справі 904/5280/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.11.2020м. ДніпроСправа № 904/5280/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАТАВ", м.Звенигородка

до Товариства з обмеженою відповідальністю "МАІС-ТРЕЙД", м.Дніпро

про стягнення заборгованості на суму 248 262,10 грн.

Суддя Красота О.І.

без участі представників сторін

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ВАТАВ" звернулося до Господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "МАІС-ТРЕЙД" і просить суд стягнути 214 000,00 грн. - заборгованості, 34 262,10 грн. - пені та судовий збір.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням Відповідачем зобов`язань за Договором поставки №8 від 26.07.2019р. в частині оплати поставленого товару.

Разом із позовною заявою Позивач заявив клопотання про витребування доказів і просить суд витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю "МАІС-ТРЕЙД" копію оборотно-сальдової відомості по рахунку №631 (розрахунки заборгованості по контрагенту ТОВ "Ватав") за вересень та жовтень 2019 року, копію оборотно-сальдової відомості по рахунку №644 (отриманий податковий кредит по контрагенту ТОВ "Ватав") за вересень та жовтень 2019 року.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 29.09.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами. Витребувано у Товариства з обмеженою відповідальністю "МАІС-ТРЕЙД" копію оборотно-сальдової відомості по рахунку №631 (розрахунки заборгованості по контрагенту ТОВ "Ватав") за вересень та жовтень 2019 року, копію оборотно-сальдової відомості по рахунку №644 (отриманий податковий кредит по контрагенту ТОВ "Ватав") за вересень та жовтень 2019 року.

02.11.2020 Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому визнав позовні вимоги в частині поставки товару за видатковою накладною № 113 від 17.09.2019. Відповідач зазначив, що станом на час розгляду справи несплачена заборгованість за видатковою накладною № 113 від 17.09.2019 складає 45 120,00 грн.

Щодо позовних вимог про стягнення з Відповідача заборгованості за видатковими накладними № 114 від 17.09.2019 на суму 180,00 грн., №123 від 30.09.2019 на суму 161 700,00 грн. та пені у розмірі 34 262,10 грн. Відповідач заперечував у повному обсязі.

В обґрунтування своїх заперечень Відповідач зазначив, що товар за видатковими накладними № 114 від 17.09.2019 та №123 від 30.09.2019 ТОВ МАІС-ТРЕЙД не отримував та не здійснював замовлень на цей товар. За твердженням Відповідача, Позивачем не надано доказів, які б свідчили про те, що Відповідач, як покупець, отримав товар за вказаними видатковими накладними, у зв`язку з чим відсутні підстави для задоволення вимог про стягнення з ТОВ МАІС-ТРЕЙД суми коштів у розмірі 161 880,00 грн. за видатковими накладними №114 від 17.09.2019 та №123 від 30.09.2019. Також Відповідач зазначив, що інформація на яку посилається ТОВ ВАТАВ щодо підтвердження реєстрації податкових накладних не відповідає дійсності, оскільки податкові накладні не містять в собі фактичних даних про факт отримання товару покупцем, як це передбачено договором поставки та законодавством України.

Заперечення Відповідача проти нарахованої Позивачем пені мотивовані пропуском строків позовної давності для звернення до суду з вимогами про стягнення пені.

17.11.2020 Позивач подав до суду відповідь на відзив, в якій заперечував проти тверджень Відповідача, викладених у відзиві на позов, та просив суд позов задовольнити у повному обсязі.

25.11.2020 Відповідач подав до суду заперечення на відповідь на відзив, в яких просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до ч.5 ст.252 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

26.07.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ВАТАВ" (позивач - постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "МАІС-ТРЕЙД" (відповідач - покупець) укладено договір поставки №8 (а.с.13-14).

Відповідно до п. 1.1 договору, постачальник поставляє та передає партіями у власність покупцю, а покупець приймає та оплачує на умовах даного договору борошно пшеничне, подальшому за текстом іменується - товар.

Згідно з п. 1.2 договору, найменування (номенклатура, асортимент) та ціна товару, що постачається за цим договором, вказується у видаткових накладних, кількість товару у кожній партії вказується у замовленнях покупця наданих постачальнику покупцем відповідно до умов договору. Замовлення товару здійснюється в будь-якій зрозумілій сторонами формі (в усній формі, шляхом надсилання замовлення електронною поштою факсимільним зв`язком, тощо). В разі відсутності на складі постачальника товару, зазначеного у замовленні покупця, постачальник повинен протягом 1 календарного дня з моменту отримання замовлення повідомити покупця у той же засіб про неможливість повного або часткового виконання цього замовлення.

Товар, поставка якого здійснюється за цим договором, постачається покупцю окремими партіями за його замовленнями (заявками) (п. 1.3. договору).

Відповідно до п. 2.1. договору, загальна вартість цього договору складається з суми вартості партій товару, фактично поставленого відповідно до підписаних сторонами видаткових накладних. Ціни на товар, погоджені сторонами.

Розрахунки за цим договором за товар здійснюються у національній валюті України у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника (п. 2.2. договору).

Відповідно до п. 2.3 договору покупець здійснює оплату за поставлений товар шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника на протязі 14 (чотирнадцяти) календарних днів з дня отримання відповідної партії товару (отримання товару на складі продавця).

Відповідно до п.п. 3.1., 3.2. договору строк поставки товару - 3 календарних днів з моменту подання покупцем замовлення на поставку окремої партії товару відповідно до п. 1.2. цього договору. Передача та прийом кожної партії товару здійснюється на підставі поданого покупцем замовлення та оформлюється підписанням обома сторонами відповідної видаткової накладної.

Ризик випадкової загибелі товару несе покупець з моменту переходу до нього права власності на товар. Моментом переходу права власності на товар від постачальника до покупця (моментом поставки відповідної партії товару) є фактична дата отримання і підписання уповноваженими представниками сторін видаткової накладної на товар (п. 3.3 договору).

Згідно з п. 8.1 договору, цей договір вважається укладеним і набирає чинності з 26.07.2019 та діє до 31.12.2019 включно, а в частині взаєморозрахунків - до повного виконання своїх зобов`язань Якщо за 30 календарних днів до закінчення терміну дії договору жодна із сторін не висловить в письмовій формі свій намір про припинення дії цього договору, то він вважається пролонгованим на кожний наступний календарний рік на таких самих умовах.

Позивач в період з 17.09.2019 по 30.09.2019 поставив Відповідачу товар на загальну суму 324 230,00 грн.

На підтвердження вказаних обставин Позивачем надано видаткові накладні №113 від 17.09.2019 на суму 162 350,00 грн., №114 від 17.09.2019 на суму 180,00 грн., №123 від 30.09.2019 на суму 161 700,00 грн. (а.с.15-17), товарно-транспортні накладні №32 від 17.09.2019, №33 від 17.09.2019, №48 від 30.09.2019 (а.с.18-20) та податкові накладні №11 від 17.09.2019, №12 від 17.09.2019, №24 від 30.09.2019 (а.с.21-26).

Товар, поставлений Позивачем за видатковою накладною №113 від 17.09.2019, було частково оплачено Відповідачем у сумі 110 230,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями № 485 від 16.10.2019, № 437 від 17.10.2019, №499 від 24.10.2019, № 585 від 08.01.2020, № 602 від 17.01.2020, № 614 від 28.01.2020, №627 від 12.02.2020, № 660 від 25.02.2020, № 685 від 13.03.2020, № 842 від 30.06.2020, №83 від 04.09.2020 (а.с.27-37).

Товар на суму 214 000 грн. Відповідач не оплатив, у зв`язку з чим Позивач звернувся до Відповідача з листом №8 від 16.06.2020 щодо сплати заборгованості за поставлений товар та з листом №7 щодо підписання і повернення бухгалтерських документів (а.с.45-48).

03.09.2020 представник Позивача - адвокат Навроцька Т.В. звернулась до Відповідача з адвокатським запитом №02-09/2020 від 02.09.2020, в якому просила про надання копій оборотно-сальдової відомості по рахунку №361 та по рахунку №644 за вересень та жовтень 2019 року (а.с.49-50).

У відповідь на адвокатський запит, Відповідач повідомив про неможливість надання витребуваних документів, у зв`язку з невідповідністю адвокатського запиту вимогам Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність (а.с.51).

Відповідачем суму заборгованості у розмірі 214 000,00 грн. не оплачено, що і є причиною виникнення спору.

Під час розгляду справи Відповідачем частково оплачено суму заборгованості в розмірі 7000 грн., що підтверджується платіжним дорученням №1006 від 02.10.2020 з призначенням платежу оплата за борошно зг. н. №113 від 17.09.2019, у т.ч. ПДВ 20% 1166,67 грн. .

Відповідно до п.2 ч.1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи, що після винесення судом ухвали про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі від 29.09.2020, Відповідач частково сплатив заборгованість за товар за видатковою накладною №113 від 17.09.2019 у розмірі 7000,00 грн. , тому суд вбачає підстави для закриття провадження у справі в цій частині, у зв`язку з відсутністю предмету спору.

Приймаючи рішення господарський суд виходив з наступного.

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Статтею 628 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст.655 ЦК України одна сторона - продавець передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

В ході судового розгляду справи судом встановлено, що сторонами не заперечується існування правовідносин щодо поставки товару за видатковою накладною №113 від 17.09.2019 на суму 162 350,00 грн. В той же час, Відповідач заперечує отримання товару за видатковими накладними №114 від 17.09.2019 на суму 180,00 грн., №123 від 30.09.2019 на суму 161 700,00 грн. на підставі яких позивач просить суд стягнути заборгованість у розмірі 161 880 грн.

Предметом спору у даній справі є розрахунки за поставлений товар, а відтак кожна сторона повинна довести виконання нею зобов`язань виключно на підставі відповідних доказів, первинних бухгалтерських документів, які складаються при передачі продукції та її оплаті за господарським договором.

Таким чином, враховуючи, що позиції сторін відносно факту поставки товару згідно видаткових накладних: №114 від 17.09.2019 на суму 180,00 грн., №123 від 30.09.2019 на суму 161 700,00 грн. є протилежними, суд вважає за необхідне надати оцінку обставинам відсутності підпису відповідача на вказаних видаткових накладних.

Відповідно до визначення термінів, що містяться в статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Відповідно до ч.1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").

Із врахуванням викладених вище положень Закону, господарський суд дійшов висновку, що видаткові накладні, на які посилається позивач, і які не підписані відповідачем, не можуть бути вірогідним доказом виникнення заборгованості, оскільки вони не містять обов`язкових реквізитів, визначених законом для первинних документів.

Також суд зазначає, що відповідно до п.п. 3.1., 3.2. договору строк поставки товару - 3 календарних днів з моменту подання покупцем замовлення на поставку окремої партії товару відповідно до п. 1.2. цього договору. Передача та прийом кожної партії товару здійснюється на підставі поданого покупцем замовлення та оформлюється підписанням обома сторонами відповідної видаткової накладної.

При цьому Позивачем не надано до суду письмових замовлень Відповідача на постачання товару згідно зазначених вище видаткових накладних.

З огляду на викладені обставини, у суду відсутня можливість надати оцінку наявності волевиявлення Відповідача на поставку товару, який зазначено Позивачем у видаткових накладних: №114 від 17.09.2019 на суму 180,00 грн., №123 від 30.09.2019 на суму 161 700,00 грн., а також наявності у Позивача зобов`язання для його передання останньому.

Стосовно наданих Позивачем до справи товарно-транспортних накладних №32 від 17.09.2019, №48 від 30.09.2019 (а.с.18, 20), суд зазначає наступне.

Так, нормативно-правовим актом, який визначає права, обов`язки і відповідальність власників автомобільного транспорту - перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів - замовників, є Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.97.

Відповідно до Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.97 (далі по тексту також - Правила), товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Розділом 11 Правил врегульовані правила оформлення документів на перевезення. Пунктом 11.1 цього розділу визначено, що основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил. Товарно-транспортна накладна може оформлюватись суб`єктом господарювання без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім`я, по батькові) перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які надають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.

Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля.

Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом.

Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача, передається Перевізнику.

У тих випадках, коли в товарно-транспортній накладній немає можливості перерахувати всі найменування вантажу, підготовленого для перевезення, до такої накладної Замовник додає документ довільної форми з обов`язковим зазначенням відомостей про вантаж (графи 1-10 товарно-транспортної накладної).

У цих випадках в товарно-транспортній накладній зазначається, що до неї додається як товарний розділ документ, без якого товарно-транспортна накладна вважається недійсною і не може використовуватись для розрахунків із Замовником.

Час прибуття (вибуття) автомобіля для завантаження і розвантаження Замовник зобов`язаний зазначати відповідно до пунктів 8.25 і 8.26 цих Правил (п.п.11.3-11.8 Правил).

Таким чином, встановлення товарно-транспортних накладних як належних доказів надання послуг перевезення залежить від відповідності їх змісту до визначених сторонами умов та Правил перевезення.

В матеріалах справи містяться наступні товарно-транспортні накладні: №32 від 17.09.2019, №33 від 17.09.2019, №48 від 30.09.2019 (а.с.18-20).

Однак, всупереч наведених вище вимог до оформлення товарно-транспортних накладних, вказані вище документи в графі "Прийняв (відповідальна особа вантажоодержувача)" не містять підпису відповідальної особи.

Зазначене виключає можливість встановлення факту доставки зазначеного в товарно-транспортних накладних товару вантажоодержувачу - Відповідачу.

Щодо відображення господарських операцій у податковій звітності сторін господарський суд зазначає наступне.

Відповідно до підпункту "а" пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування є, зокрема постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Відповідно до частин 201.7 Податкового кодексу України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п.201.10 Податкового кодексу України).

Частинами першою та другою статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства. Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

При цьому як зазначалось вище, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.

З викладеного слідує, що в податковому обліку понесені витрати на придбання товарів/послуг та доходи від реалізації товарів/послуг мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення. До первинних документів бухгалтерського обліку, що підтверджують показники, відображені платником податків у податковій звітності, належать усі документи в їх сукупності, складені щодо господарської операції, які за змістом відповідають вимогам закону та які відображають реальні господарські операції.

Верховний Суд неодноразово наголошував (постанови від 04 листопада 2019 року у справі №905/49/15, від 29 січня 2020 року у справі №916/922/19), що як доказ, податкова накладна може оцінюватися судом лише у сукупності з іншими доказами у справі, проте не може буди єдиним доказом на підставі якого суд встановлює факт постачання товару покупцю та його прийняття ним.

Крім того, Верховний Суд зазначає, що визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів, отже, судам у розгляді справи належало дослідити, окрім обставин оформлення первинних документів, наявність або відсутність реального руху такого товару. Зокрема, обставини здійснення перевезення товару поставленого за спірними видатковими накладними, обставини зберігання та використання цього товару у господарській діяльності покупця.

У разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару, сторони не позбавлені можливості доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару.

Таким чином, сам факт вчинення оподаткування не свідчить про наявність господарської операції та взагалі правовідносин між сторонами.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 28.08.2020 у справі №922/2081/19.

При цьому судом враховано, що в матеріалах справи відсутній будь-який інший доказ, який би підтверджував поставку/прийняття Відповідачем товару згідно видаткових накладних, оформлених в односторонньому порядку та/або схвалення зі сторони останнього виконання такої господарської операції.

На підставі викладеного суд дійшов висновку про невідповідність вимогам статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" наданих Позивачем видаткових та товарно-транспортних накладних, які не містять підписів та відтисків печатки Відповідача.

Інших доказів на підтвердження поставки товару за видатковими накладеними №114 від 17.09.2019 на суму 180,00 грн., №123 від 30.09.2019 на суму 161 700,00 грн., Позивачем надано не було.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову в частині стягнення з Відповідача основного боргу у розмірі 161 880,00 грн.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 45 120,00 грн. за поставлений товар на підставі видаткової накладної №113 від 17.09.2019, суд зазначає наступне.

Частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Господарське зобов`язання виникає, зокрема із господарського договору (стаття 174 Господарського кодексу України).

Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова вiд зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до пункту 2.3 Договору поставки, строк оплати поставленого товару є таким, що настав.

Станом на час розгляду справи доказів сплати заборгованості у повному обсязі від представників сторін не надійшло.

З урахуванням викладеного, господарський суд дійшов висновку, що позовна вимога Позивача щодо стягнення з Відповідача заборгованості за поставлений товар, на підставі видаткової накладної №113 від 17.09.2019 у розмірі 45 120,00 грн., підлягає задоволенню.

В іншій частині позовних вимог про стягнення з Відповідача на користь Позивача заборгованості за поставлений товар за договором поставки №8 від 26.07.2019 у сумі 161 880,00 грн. суд відмовляє.

Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч. 1. ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 5.3 договору, за прострочення здійснення розрахунку за товар покупець зобов`язаний виплатити на користь постачальника пеню в розмірі 2% від вартості несплаченого товару за кожний день прострочення платежу.

У зв`язку з несвоєчасним виконанням Відповідачем своїх зобов`язань щодо оплати поставленого товару, Позивачем останньому нараховано пеню у розмірі 34 262,10 грн. наступним чином:

- на заборгованість за видатковою накладною №113 від 17.09.2019 на суму 162 350,00 грн. позивач нарахував пеню за період з 02.10.2019 по 02.04.2020 на суму 13 114,83 грн.

- на заборгованість за видатковою накладною №114 від 17.09.2019 на суму 180,00 грн. позивач нарахував пеню за період з 02.10.2019 по 02.04.2020 на суму 24,36 грн.

- на заборгованість за видатковою накладною №123 від 30.09.2019 на суму 161 700,00 грн. позивач нарахував пеню за період з 15.10.2019 по 15.04.2020 на суму 21 122,91 грн.

Оскільки судом було відмовлено у задоволенні позовних вимог про стягнення суми основного боргу за видатковими накладними №114 від 17.09.2019, №123 від 30.09.2019, суд також відмовляє в задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені у розмірі 21 147,27 грн., яка обрахована Позивачем з посилання на порушення Відповідачем строків виконання зобов`язань за вказаними накладними в частині оплати вартості отриманого товару.

Перевіривши правильність розрахунку пені, нарахованої на заборгованість за видатковою накладною №113 від 17.09.2019, суд зазначає, що вказаний розрахунок Позивачем зроблено вірно, тому вказана вимога повинна бути задоволена у розмірі 13 114,83 грн.

В решті позовних вимог про стягнення пені у сумі 21 147,27 грн. суд відмовляє.

Як вище встановлено судом, до прийняття рішення у справі, Відповідачем подано заяву про застосування строку позовної давності до вимог про стягнення пені.

Відповідно до ч.1 ст.256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, в межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права та інтересу.

Статтею 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з пп. 1 п. 2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог: про стягнення неустойки (штрафу, пені);

Відповідно до ч.3 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою Сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Кінцевий термін оплати за видатковою накладною №113 від 17.09.2019 року, з урахуванням п. 2.3 договору - 01.10.2019.

Позовна заява, згідно відмітки поштової установи подана Позивачем 23.09.2020 року, тобто в межах строку позовної давності щодо стягнення пені.

На підставі викладеного, заперечення Відповідача щодо пропущення Позивачем строку позовної давності судом не приймаються.

З урахуванням встановлених судом обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню частково з стягненням з Відповідача на користь Позивача суми боргу в розмірі 45 120,00 грн. та 13 114,83 грн. - пені.

В частині стягнення 7 000,00 грн. суми основного боргу - закрити провадження по справі.

В іншій частині позову - відмовити.

Відповідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволення позовних вимог.

Крім того, суд звертає увагу позивача на те, що сума судового збору за подання до суду позову про стягнення 248 262,10 грн. повинна була складати 3 723,93 грн.

При зверненні до суду із даним позовом позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 3724,00 грн., відповідно до квитанції №ПН511 від 23.09.2020.

Таким чином, переплата судового збору складає 0,07 грн.

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі: зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом. У випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми.

З огляду на викладене, позивач може звернутися до суду з відповідним клопотанням про повернення зайво сплаченого судового збору у розмірі 0,07 грн.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 174, 193, 216, 217, 230, 265 Господарського Кодексу України, ст. ст. 256-258, 267, 509, 525-526, 530, 549, 610- 612, 628, 655, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст. ст. 123, 129, 231, 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково .

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МАІС-ТРЕЙД" (49074, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Батумська, 11, офіс 302, ідентифікаційний код 39056265) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАТАВ" (20202, Черкаська область, м. Звенигородка, вул. Козачанська, 32, ідентифікаційний код 36773338) суму боргу в розмірі 45 120,00 грн., 13 114,83 грн. - пені та 978,52 грн. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення 7 000,00 грн. суми основного боргу - закрити провадження по справі.

В іншій частині позову - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.

Рішення може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області протягом 20 днів з дня його оголошення.

Суддя О.І. Красота

Повне рішення складено

26.11.2020р.