Рішення

від 26.11.2020 по справі 910/12467/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

26.11.2020Справа № 910/12467/20 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Стромат "Спецбетон"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер Інвест Групп"

про стягнення 315 978,36 грн.

Суддя Усатенко І.В .

Представники сторін: не викликались

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Стромат "Спецбетон" звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер Інвест Групп" про стягнення 315978,36 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором № 06/ПБ-19 від 17.01.2019.

Ухвалою суду від 25.08.2020 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

02.09.2020 від позивача через канцелярію суду надійшов супровідний лист на виконання ухвали від 25.08.2020 про усунення недоліків позовної заяви.

Питання про відкриття провадження у справі вирішується поза межами строків, встановлених ГПК України, в зв`язку з перебуванням судді Усатенко І.В. у відпустці.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.09.2020 відкрито провадження у справі № 910/12467/20, розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Надано відповідачу строк на подання відзиву на позовну заяву.

У відповідності до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про відкриття провадження у справі від 21.09.2020 було направлено відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення за адресою, що зазначена в позовній заяві, а саме: 04053, м. Київ, провулок Киянівський, 3-7, приміщення П-9А (номер відправлення 0105475143767), яка згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань є місцезнаходженням відповідача.

Відповідно до п. 3 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.

Відповідач ухвалу суду від 21.09.2020, надіслану за вказаною вище адресою, отримав 26.09.2020, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення за № 0105475143767.

Відповідач своїм правом на подання відзиву у визначений судом строк не скористався, відзив на позовну заяву не подав.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

17.01.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Стромат "Спецбетон" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтер Інвест Групп" (покупець) укладено договір поставки № 06/ПБ-19.

Відповідно до п. 1.1, 1.2. договору постачальник зобов`язується за заявками покупця передавати у встановлений строк (строки) товарний бетон, будівельні розчини - надалі "бетон" та залізобетонні вироби - надалі "ЗБВ" - далі товар у власність покупця, а покупець зобов`язується приймати товар і сплатити за нього грошову суму на умовах, викладених у цьому договорі. Кількість, строки поставки, асортимент та розгорнута номенклатура товару, що постачається за цим договором, визначається на підставі заявок покупця.

Згідно з п. 4.5, 4.6 договору передача товару оформлюється товарно-транспортними накладними/видатковими накладними. Моментом передачі товару покупцеві є момент підписання покупцем відповідної товарно-транспортної накладної/видаткової накладної. Передача товару представнику покупця здійснюється виключно на підставі виданої покупцем та належним чином оформленої довіреності встановленого зразка, оригінал якої передається постачальнику та пред`явлення документа, що посвідчує особу.

Відповідно до п. 5.1, 5.4, 5.5 договору загальна ціна договору дорівнює сумарній вартості фактично поставленого товару та вартості доставки товару на об`єкт покупця у разі поставки товару на об`єкт покупця та визначається на підставі підписаних сторонами протягом строку дії цього договору видаткових накладних. Покупець попередньо оплачує фактично заявлений до поставки товар не пізніше 2 (двох) банківських днів до дати поставки. Відстрочення платежу можливе лише за умови узгодження сторонами іншого строку оплати. Постачальник має право здійснювати поставку товару без здійснення покупцем попередньої оплати. В такому випадку оплата поставленого товару здійснюється покупцем протягом двох банківських днів з моменту отримання товару.

Пунктом 6.3.2 договору визначено, що за порушення строків оплати за отриманий товар, покупець сплачує на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період прострочення, від ціни несвоєчасного оплаченого товару за кожен день прострочення.

Згідно з п. 8.1 договору він вступає в силу з моменту його підписання сторонами і скріплення відтисками їхніх печаток та діє до 31.12.2019 але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань.

На підтвердження обставин щодо поставки товару, позивач надав до матеріалів справи видаткові накладні: № 12/07206 від 08.05.2020 на суму 282039,98 грн, № 12/07175 від 09.05.2020 на суму 10165,69 грн, № 12/07334 від 11.05.2020 на суму 30582,72 грн, № 12/07426 від 13.05.2020 на суму 143453,56 грн, № 12/07508 від 15.05.2020 на суму 4784,56 грн. Загальна вартість поставленого згідно вищезазначених видаткових накладних товару становить 471026,51 грн.

Видаткові накладні підписані обома контрагентами, з боку покупця стоїть підпис директора Василенко Р.О., на підставі довіреності № 1 від 01.05.2020. До матеріалів справи долучена довіреність № 1 від 01.05.2020, якою уповноважено директора Василенко Р.О. отримувати цінності за договором поставки № 06/ПБ-19 від 17.01.2019. Довіреність дійсна до 31.05.2020.

До матеріалів справи долучено підписаний обома контрагентами акт звіряння взаємних розрахунків за період з 01.05.2020 по 31.05.2020 між ТОВ "Стромат "Спецбетон" та ТОВ "Інтер Інвест Групп" за договором № 06/ПБ-19 від 17.01.2019 відповідно до якого початкове сальдо по дебету позивача становило станом на 01.05.2020 суму 592104,89 грн. Дебетова обороти позивача за період склали 580055,44 грн, відповідачем протягом визначеного періоду було оплачено 595000,00 грн. Сальдо кінцеве по дебету позивача становить 577160,33 грн.

Як зазначено позивачем та не спростовано (не заперечено) відповідачем поставлений за видатковою накладною № 12/07206 від 08.05.2020 товар був частково оплачений відповідачем, в зв`язку з чим сума заборгованості саме за цією накладною становить 109173,80 грн. В розрахунку штрафних санкцій позивачем зазначено, що до 29.07.2020 заборгованість по вищезазначеній накладній становила 209173,80 грн, а з 30.07.2020 борг зменшився на 100000,00 грн тобто до 109173,80 грн. Вказані обставини не спростовані та не заперечені відповідачем.

З огляду на вищезазначене, загальна сума заборгованості з урахуванням часткової оплати, за вище переліченими видатковими накладними становить 298160,33 грн. Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву та не спростував доводи позивача про наявну заборгованість, про наслідки не подання відзиву був повідомлений ухвалою суду про відкриття провадження у справі від 21.09.2020.

Відповідно до ст. 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до п. 1. ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Відповідно до ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

З огляду на те, що позивач здійснив поставку товару відповідачу за видатковими накладними без проведення попередньої оплати, то відповідач враховуючи приписи п. 5.5. договору та ст. 253 Цивільного кодексу України мав здійснити оплату товару у строк протягом 2 банківських днів з дати поставки товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 6.2.1 договору покупець зобов`язаний придбати товар та оплатити його відповідно до умов цього договору.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Матеріали справи свідчать, що відповідач не виконав зобов`язання по сплаті отриманого товару у повному обсязі, в результаті чого виникла заборгованість перед позивачем, розмір якої не заперечений відповідачем, що складає 298160,33 грн.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Доказів того, що відповідачем повністю виконано зобов`язання по сплаті поставленого товару не подано.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про наявність передбачених чинним законодавством правових підстав для стягнення з відповідача вартості поставленого товару в розмірі 298160,33 грн.

Позивач також просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 2910,78 грн, інфляційні втрати у розмірі 1993,19 грн та пеню у розмірі 12914,06 грн.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, в порушення умов договору, у визначені строки оплату за отриманий товар не провів, а отже є таким, що прострочив виконання зобов`язання.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно зі ст.ст. 546, 547 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема порукою. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Сторони можуть домовитись про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків передбачених законом.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафних санкцій надано сторонам частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України.

Так, розмір штрафних санкцій відповідно до частини 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пунктом 6.3.2 договору визначено, що за порушення строків оплати за отриманий товар, покупець сплачує на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період прострочення, від ціни несвоєчасного оплаченого товару за кожен день прострочення.

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Даною нормою передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

При укладанні договору сторони визначили відповідальність за порушення зобов`язання щодо оплати за отриманий товар, проте не передбачили інший період нарахування ніж встановлений законом.

Відповідно до частини 2 статті 251 ЦК України терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (частина 2 статті 252 ЦК України).

Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до ч. 5 ст. 254 ЦК України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Згідно з частиною 1 статті 255 ЦК України, якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку.

Оскільки, оплата мала бути здійсненна протягом 2 банківських днів з моменту отримання товару, позивачем не по кожній поставці було вірно визначено дати, з яких відповідачем є таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання, в тому числі без врахування святкових та неробочих днів. Отже по поставках, що мали місце 08.05.2020, 09.05.2020, 11.05.2020 прострочення відповідача настало з 14.05.2020, по поставці, що мала місце 13.05.2020 відповідач прострочив виконання грошового зобов`язання з 16.05.2020, по поставці від 15.05.2020, прострочення з 20.05.2020. З огляду на визначені судом дати початку прострочення, суд здійснив перерахунок пені з визначених судом дат, в рамках заявлених позивачем періодів. Згідно розрахунку суду, сума пені, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить 12740,00 грн.

В іншій частині позовних вимог про стягнення пені в позові слід відмовити, оскільки розрахунок здійснений з порушенням чинного законодавства України.

В зв`язку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті поставленого товару, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача 1993,19 грн інфляційних втрат та 2910,78 грн - 3% річних.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як уже зазначено вище, позивачем невірно визначено дати з яких відповідач є таким, що прострочив грошове зобов`язання. Суд здійснив перерахунок 3% річних загалом з 14.05.2020 по 14.08.2020 (з урахуванням дат виникнення зобов`язань по кожній поставці). Згідно розрахунку суду, сума 3% річних, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить 2878,14 грн.

Щодо визначених позивачем втрат від інфляції, суд вбачає обґрунтованість посилання позивача на Постанову Верховного Суду від 26.06.2020 № 905/21/19 щодо визначення порядку розрахунку втрат від інфляції, в тому числі щодо неперервності розрахунку. Проте, суд наголошує, що у випадку, коли індекс інфляції є меншим 100, має місце дефляція, яка також має бути врахована при здійсненні розрахунку. При дефляції, інфляційне збільшення не дорівнює 0,00, як зазначив позивач у своєму розрахунку, а є від`ємним, в зв`язку з чим, сума розрахованих позивачем інфляційних нарахувань має бути зменшена на суму дефляції. А отже, якщо позивач розраховує втрати від інфляції саме за період з травня по липень 2020 року, то згідно перерахунку суду, який здійснений з урахуванням вимог про неперервність розрахунку становить 192,27 грн і підлягає стягненню з відповідача саме у такому розмірі.

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Руїс-Матеос проти Іспанії" від 23 червня 1993 р.).

Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.

Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов`язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.

До того ж, суд зазначає, що однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до ст.2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом

Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні "справедливого балансу" між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.33 Рішення віл 27.10.1993р. Європейського суду з прав людини у справі "Домбо Бегеер Б.В. проти Нідерландів").

У п.26 рішення від 15.05.2008р. Європейського суду з прав людини у справі "Надточій проти України" суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.

Проте, відповідачем обставини, які повідомлені позивачем, спростовано не було, доказів оплати в повному обсязі товару за договором №06/ПБ-19 від 17.01.2019 не надано.

Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 ГПК України. Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїм вимог або заперечень вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

З урахуванням викладеного суд приходить до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Стромат "Спецбетон" підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене та керуючись ст. 129, ст.ст. 237, 238, 240 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер Інвест Групп" (04053, м. Київ, провулок Киянівський, 3-7, приміщення П-9А, код ЄДРПОУ 40247802) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Стромат "Спецбетон" (03680, м. Київ, вул. Пшенична, 2, код ЄДРПОУ 39038754) 298160 (двісті дев`яносто вісім сто шістдесят) грн 33 коп. основного боргу, 12740 (дванадцять тисяч сімсот сорок) грн 00 коп. пені, 192 (сто дев`яносто дві ) грн 27 коп. інфляційних втрат, 2878 (дві тисячі вісімсот сімдесят вісім) грн 14 коп. - 3% річних, 4709 (чотири тисячі сімсот дев`ять) грн 56 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В частині позовних вимог про стягнення пені у розмірі 174,06 грн, 3% річних у розмірі 32,64 грн та втрат від інфляції у розмірі 1800,92 грн - відмовити.

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Суддя І.В.Усатенко