Рішення

від 25.11.2020 по справі 492/284/17

АРЦИЗЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 492/284/17

Провадження № 2/492/12/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2020 року м. Арциз

Арцизький районний суд Одеської області в складі:

Головуючого - судді Череватої В.І.

за участю секретаря судового засідання - Каширної О.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Арциз Одеської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , як правонаступника ОСОБА_2 до Фермерського господарства Мілона (код ЄДРПОУ 34592109) про визнання недійсним договору оренди землі, -

Представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 ,

Представник відповідача Фермерського господарства Мілона - Бондаренко Г.Є.,

ВСТАНОВИВ:

12.02.2016 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Фермерського господарства Мілона про визнання недійсним договору оренди землі.

Позов мотивовано тим, що відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку від 13 лютого 2006 року ОСОБА_2 є власницею земельної ділянки, площею 3,55 га, що розташована на території Главанської сільської ради Арцизького району Одеської області. Відповідач протягом декількох років користується належною позивачу земельною ділянкою, посилаючись на нібито укладений з нею договір оренди земельної ділянки № 39 від 01.01.2011 року. Позивач стверджувала, що договору оренди вона не укладала і не підписувала, волевиявлення та наміру на його укладення вона не мала, а підпис в зазначеному договорі вчинений іншою особою. Протягом тривалого часу позивачу навіть не було відомо про існування цього договору, орендну плату не отримувала та не уповноважувала іншу особу на укладення договору оренди та не бажала перебувати в договірних відносинах з відповідачем. Дізнавшись про існування зазначеного договору оренди, неодноразово усно вимагала від відповідача повернення її земельної ділянки. З огляду на те, що договору оренди земельної ділянки вона не підписувала, між нею та ФГ Мілона жодних зобов`язань не виникло. Відсутність її підпису в договорі оренди свідчить про відсутність її волевиявлення, спрямованого на виникнення цивільних прав та обов`язків. У зв`язку із цим ОСОБА_2 просила визнати недійсним договір оренди земельної ділянки № НОМЕР_1 , площею 3,55 га, що розташована на території Главанської сільської ради Арцизького району Одеської області від 01 січня 2011 року, укладеного між ОСОБА_2 та ФГ Мілона , зареєстрований у відділі Держземагенства Арцизького району Одеської області від 23.10.2012 року, про що в Державному реєстрі земель вчинено запис за № 512040004003303.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла.

Ухвалою Арцизького районного суду Одеської області від 04 квітня 2017 року провадження у справі було зупинено до 16 липня 2017 року для вирішення питання про правонаступництво, у зв`язку зі смертю позивача ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 58 т. 1).

Ухвалою Арцизького районного суду Одеської області від 02 травня 2018 року до участі у справі, в якості правонаступника був залучений ОСОБА_1 , поновлено провадження у справі (а.с. 64 т. 1).

Ухвалою Арцизького районного суду Одеської області від 13 липня 2018 року, залишено без змін постановою Одеського апеляційного суду від 11 вересня 2019 року, призначено у справі почеркознавчу експертизу (а.с. 102 - 103, 155 - 158 т. 1).

Згідно Протоколу автоматичного розподілу справу було передано судді Крутовій О.М.

12.11.2018 р. у зв`язку з припиненням повноважень судді Крутової О.М., вказану цивільну справу повторно розподілено та передано судді Череватій В.І .

Ухвалою Арцизького районного суду Одеської області від 08 квітня 2020 року, провадження у цивільній справі поновлено у зв`язку з залишенням експертом без виконання ухвали суду про призначення експертизи та справа прийнята до провадження судді Череватої В.І. (а.с. 37 т. 2).

Ухвалою суду від 03 червня 2020 року призначено у справі судову почеркознавчу експертизу, провадження у справі зупинено на час проведення експертизи (а.с. 59 т. 2).

Ухвалою суду від 02 жовтня 2020 року провадження у справі поновлено (а.с. 67 т. 2).

Ухвалою суду від 04 листопада 2020 року, у задоволенні клопотання представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 про призначення по справі повторної почеркознавчої експертизи - відмовлено, оскільки те ж саме питання, яке зазначене у клопотанні представника позивача про призначення у справі повторної почеркознавчої експертизи, вже вирішувалось при проведенні експертизи відповідно до ухвал суду від 13.07.2018 року, від 03.06.2020 року, закрито підготовче провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , як правонаступника ОСОБА_2 до Фермерського господарства Мілона про визнання недійсним договору оренди землі та призначено справу до судового розгляду по суті в загальному позовному провадженні.

Особи, що беруть участь у справі, про час і місце судового розгляду сповіщені належним чином у порядку ст. ст. 128, 130, 131 ЦПК України.

В судове засідання представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 , не з`явився, звернувся до суду з заявою про розгляд справи за відсутності позивача та його представника, згідно якій позов підтримав та просив суд позов задовольнити у повному обсязі, з підстав, зазначених у позові.

В судове засідання представник відповідача Фермерського господарства Мілона - Бондаренко Г.Є., не з`явилася, звернулась до суду з заявою, в якій просила суд розглянути справу за її відсутності, позов не визнала та просила суд у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, в силу ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, прийшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог з наступних підстав.

Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до копії державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯА № 849385 від 13 лютого 2006 року, ОСОБА_2 належала земельна ділянка, площею 3,55 га, розташована на території Главанської сільської ради Арцизького району Одеської області, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с. 11 т. 1).

Відповідно до умов договору оренди земельної ділянки площею 3,55 га від 01.01.2011 року, зареєстрованого у державному реєстрі земель за № 512040004003303 від 23.10.2012 року, ОСОБА_2 надала, а ФГ Мілона прийняло у строкове платне користування земельну ділянку на 10 років. У договорі установлено розмір орендної плати - 3 % від вартості земельного паю - 1 060,14 грн. (а.с. 14 - 15, 36 - 41 т. 1).

Пред`являючи позов, ОСОБА_2 стверджувала, що оспорюваний договір вона не підписувала, підпис у ньому вчинено іншою особою.

Для з`ясування цих обставин у справі призначались судово - почеркознавчі експертизи, проведення яких було доручено судовим експертам Одеського наукового-дослідницького інституту судових експертиз.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла, що підтверджується копією актового запису про смерть № 44 від 18 січня 2017 року (а.с. 43 т. 1).

Як вбачається з копії свідоцтва про право на спадщину за законом серії НМТ № 346370 від 15.02.2018 року, посвідченого державним нотаріусом Арцизької районної державної нотаріальної контори Одеської області Панашенко І.П., спадкоємцем майна ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , є її син ОСОБА_1 . Спадщина, на яку видано свідоцтво, складається із земельної ділянки площею 3,5500 гектарів в межах згідно з планом, розташованої на території Главанської сільської ради Арцизького району Одеської області. Кадастровий номер земельної ділянки - 5120481400:01:003:0082. Цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Вказана земельна ділянка належала померлій на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯА № 849385, виданого на підставі розпорядження Арцизької районної державної адміністрації Одеської області від 15 серпня 2005 року № 368, зареєстрованого 13 лютого 2006 року в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010651300374 (а.с. 61 - 62 т. 1).

На адресу ОСОБА_2 ФГ Мілона неодноразово направлялись повідомлення про необхідність отримання орендної плати (а.с. 90 - 97 т. 1).

Як вбачається з повідомлення судового експерта № 20-4204 про неможливість надання висновку судово - почеркознавчої експертизи за матеріалами цивільної справи № 492/284/17 від 11 вересня 2020 року, оскільки для вирішення питання про справжність (несправжність) підпису від імені ОСОБА_2 в договорі оренди землі № 39 від 01.01.2011 року, укладеного між ОСОБА_2 і ФГ Мілона в особі засновника ОСОБА_5 , на строкове платне користування земельною ділянкою для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Главанської сільської ради Арцизького району Одеської області, площею 3,55 га надані зразки підпису ОСОБА_2 у недостатньої кількості та якості, а інші зразки її підпису відсутні та судом не можуть бути надані, на підставі ст. 72 ЦПК України та п. п. 2.2. Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 р. № 53/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України від 03.11.1998 р. за № 705/3145 (в чинній редакції), повідомлено про неможливість надання висновку (а.с. 62 - 66 т. 2).

За змістом статті 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Згідно із частиною першою статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво - чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).

Відповідно до законодавчого визначення правочином є перш за все вольова дія суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки. Здійснення правочину законодавством може пов`язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов`язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі його суб`єктів). У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети; породжуючи правовий наслідок, правочин - це завжди дії незалежних та рівноправних суб`єктів цивільного права.

Частиною третьою статті 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину, є підставою для визнання його недійсним у силу припису частини першої статті 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.

Як у частині першій статті 215 ЦК України, так і у статтях 229 - 233 ЦК України, йдеться про недійсність вчинених правочинів, тобто у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі (зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину.

У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.

За частиною першою статті 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Частиною ж другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України і відповідно до статті 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).

За частиною першою статті 14 Закону України Про оренду землі , договір оренди землі укладається в письмовій формі, а за статтею 18 цього Закону договір оренди набирає чинності після його державної реєстрації.

За частиною першою статті 15 Закону України Про оренду землі , істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об`єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4 - 6, 11, 17, 19 цього Закону, є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону (частина друга цієї ж статті).

У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним.

Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.

За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини другої статті 16 цього Кодексу способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Таким чином, суд звертає увагу на те, що такий спосіб захисту, як визнання правочину неукладеним, не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом.

Разом із цим, суд може застосувати не встановлений законом спосіб захисту лише за наявності двох умов одночасно: по-перше, якщо дійде висновку, що жодний установлений законом спосіб захисту не є ефективним саме у спірних правовідносинах, а по-друге, якщо дійде висновку, що задоволення викладеної в позові вимоги позивача призведе до ефективного захисту його прав чи інтересів.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала про те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц.

Позивач звернувся з вимогою про визнання недійсним договору оренди, посилаюсь на те, що цей договір не підписував, його умови не погоджував, тож відповідач безпідставно відмовляє в поверненні використовуваної земельної ділянки позивачу, як власнику цієї земельної ділянки, покликаючись до умов договору, підписаного невстановленою особою замість позивача.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Зазначена норма кореспондує частинам другій, третій статті 215 ЦК України, висвітлює різницю між нікчемним і оспорюваним правочином і не застосовується до правочинів, які не відбулися, бо є невчиненими. Разом із тим Велика Палата Верховного Суду констатує, що у випадку оспорювання самого факту укладення правочину, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірного договору.

Враховуючи підстави позову, наведені позивачем у позовній заяві, позивач у цій справі наполягає на поверненні йому земельної ділянки, вважаючи, що ця ділянка знаходиться у фактичному користуванні відповідача без установлених законом підстав. Зайняття земельної ділянки фактичним користувачем (тимчасовим володільцем) треба розглядати як таке, що не є пов`язаним із позбавленням власника його права володіння на цю ділянку. Тож, у цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельної ділянки, вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майно, зокрема шляхом заявлення вимоги про повернення такої ділянки. Більше того, негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки.

Аналогічна практика викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц, від 4 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц, від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц.

Відмова у задоволенні позову через обрання неефективного (неналежного) способу захисту не позбавляє позивача права заявити негаторний позов про повернення земельної ділянки.

Аналогічна практика викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц.

За таких обставин Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку, висловленого в постанові Верховного Суду України від 22 квітня 2015 року у справі № 6-48цс15, зазначаючи, що правочин, який не вчинено (договір, який не укладено) не підлягає визнанню недійсним.

У такому випадку власник земельної ділянки вправі захищати своє порушене право на користування земельною ділянкою, спростовуючи факт укладення ним договору оренди земельної ділянки у мотивах негаторного позову та виходячи з дійсного змісту правовідносин, які склалися у зв`язку із фактичним використанням земельної ділянки.

Тому в позові слід відмовити з підстав обрання позивачем неефективного способу захисту.

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. 3 ст. 10, ч. 2 ст. 59, ч. ч. 1, 4 ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести допустимими та належними доказами ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, як мають значення для вирішення справи; ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко - і відео записів, висновків експертів; а відповідно до положень ст. 58 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування; сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень; суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Наявність чи відсутність наведених обставин та можливість встановлення відповідних фактів суд вирішує відповідно до положень ст. ст. 10, 11, 27, 57 - 60 ЦПК України, за якими сторони при вирішенні справи зобов`язані довести перед судом ті обставини, на які вони посилаються як на підстави їх вимог.

Згідно із ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст. ст. 12, 76, 77, 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін . Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до положень статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ч. 1 ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду України. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з вимогами ст. ст. 124, 129 Конституції України, задачами цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних, прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Основними засадами судочинства є законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження та обов`язковість рішень суду до виконання.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача. Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові. Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Таким чином, зібрані у справі докази та їх належна оцінка вказують на відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 , як правонаступника ОСОБА_2 до Фермерського господарства Мілона про визнання недійсним договору оренди землі з підстав обрання позивачем неефективного способу захисту.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд виходить з такого.

Згідно ст. 141 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позову, на підставі ст. 141 ЦПК України, суд відмовляє також і у задоволенні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 551,20 гривень судового збору, сплаченого при зверненні до суду.

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд дійшов висновку про необхідність відмови в задоволенні позову, з підстав, зазначених в рішенні суду.

Керуючись ст. ст. 204, 215, 638 ЦК України, ст. ст. 14, 15 Закону України Про оренду землі , ст. ст. 12, 19, 76, 81, 141, 258 - 260, 263 - 265, 354 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 , як правонаступника ОСОБА_2 до Фермерського господарства Мілона (код ЄДРПОУ 34592109) про визнання недійсним договору оренди землі - відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду через Арцизький районний суд Одеської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду виготовлено 26 листопада 2020 року.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , (РНОКПП: НОМЕР_2 ), який проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Фермерське господарство Мілона , місцезнаходження: вул. Будьонного, 23, с. Главані Арцизького району Одеської області, (код ЄДРПОУ 34592109).

СУДДЯ

Арцизького районного суду В.І. Черевата

Одеської області