Рішення

від 16.11.2020 по справі 274/1742/19

БЕРДИЧІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 274/1742/19

Провадження № 2/0274/295/20

Рішення

Іменем України

16.11.2020 року Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області в складі: головуючого - судді Вдовиченко Т.М., за участю секретаря судового засідання Лободи В.Л., представника позивача Дем"янчука М.С., відповідача ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Бердичеві Житомирської області цивільну справу за позовом керівника Бердичівської місцевої прокуратури в інтересах держави до Бердичівської районної державної адміністрації, Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, ОСОБА_1 про визнання незаконними і скасування розпорядження і наказу, визнання недійсним договору оренди землі та повернення земельної ділянки, -

В с т а н о в и в :

В березні 2019 року керівник Бердичівської місцевої прокуратури в інтересах держави звернувся до суду із зазначеним позовом, відповідно до якого просив:

- визнати незаконним та скасувати розпорядження Бердичівської районної державної адміністрації № 558 від 16.10.2012 року про надання дозволу ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;

- визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держземагенства в Житомирській області (Головного управління Держгеокадастру в Житомирській області) від 16.02.2015 року № 6-651/14-15-СГ, яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду ОСОБА_1 загальною площею 19,2321 га, для ведення фермерського господарства, розташованої на території Терехівської сільської ради Бердичівського району Житомирської області, за межами населених пунктів;

- визнати недійсним договір оренди № 631 від 01.04.2016 р., що укладений між Головним управлінням Держгеокадастру в Житомирські області та ОСОБА_1 щодо зазначеної земельної ділянки;

- зобов`язати ОСОБА_1 повернути до земель запасу Терехівської сільської ради Бердичівського району Житомирської області земельну ділянку площею 19,2321 га, яка знаходиться на території Терехівської сільської ради Бердичівського району Житомирської області, за межами населеного пункту, шляхом підписання акту прийому-передачі, кадастровий номер 1820886800:03:000:0508.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що Бердичівською місцевою прокуратурою в порядку ст. 23 Закону України Про прокуратуру було вивчено інформацію щодо повноти та своєчасності застосування органами державної влади повноважень у сфері земельних правовідносин на території Бердичівського району Житомирської області при передачі громадянам у користування земельних ділянок для ведення фермерського господарства. Встановлено, що розпорядженням голови Бердичівської районної державної адміністрації від 16.10.2012 № 558 ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду орієнтовною площею 21 га для ведення фермерського господарства на території Терехівської сільської ради Бердичівського району Житомирської області. Наказом Головного управління Держземагентства в Житомирській області від 16.02.2015 р. № 6-651/14-15-СГ затверджено проект землеустрою щодо відведення зазначеної земельної ділянки в оренду ОСОБА_1 та надано в оренду земельну ділянку загальною площею 19,2321 га (кадастровий номер 1820886800:03:000:0508) для ведення фермерського господарства із земель державної власності сільськогосподарського призначення, яка розташована на території Терехівської сільської ради Бердичівського району Житомирської області. Після чого, між Головним управлінням Держгеокадастру в Житомирській області та ОСОБА_1 , як фізичною особою, укладено договір оренди землі № 631 з кадастровим номером 1820886800:03:000:0508, площею 19,2321 га, відповідно до якого Головне управління Держгеокадастру надало відповідачу ОСОБА_1 в оренду на 7 років зазначену вище земельну ділянку сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства на території Терехівської сільської ради Бердичівського району Житомирської області, за межами населених пунктів.

Позивач зазначає, що розпорядження голови Бердичівської районної державної адміністрації та наказ Головного управління Держгеокадастру в Житомирській області суперечать вимогам законодавства, є протиправними, тому мають бути визнані недійсними та скасовані, відповідно договір оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення підлягає визнанню недійсним, а земельна ділянка - поверненню до державної власності, виходячи з наступного.

Так, заява ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду орієнтовною площею 21 га для ведення фермерського господарства від 06.09.2012 р. не відповідає обов`язковим вимогам статей 1, 7, 8 Закону України Про фермерське господарство , зокрема, в заяві не обгрунтовано розмірів земельної ділянки з урахуванням можливості її обробітку та не зазначено перспективи діяльності фермерського господарства, в тому числі щодо наявності трудових матеріальних ресурсів, не доведено, що новостворене фермерське господарство матиме змогу самостійно, силою та працею членів фермерського господарства обробляти отримані у користування землі та має достатню кількість техніки для обробітку землі, не надано документів, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність аграрної освіти. Зазначена заява була розглянута Бердичівською РДА формально, не надано оцінку обставинам і умовам, зазначеним у заяві, не перевірено доводи заявника, наведені на обґрунтування розміру земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства, у тому числі, щодо наявності трудових та матеріальних ресурсів. За наслідками зазначеної перевірки орган державної влади чи місцевого самоврядування повинен пересвідчитися в дійсності волевиявлення заявника, наявності у нього бажання створити фермерське господарство та спроможність вести господарство такого виду, виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих для ведення фермерського господарства. У протилежному випадку відсутність належної перевірки, формальний підхід до вирішення заяви громадянина створює передумови для невиправданого, штучного використання процедури створення фермерського господарства як спрощеного, пільгового порядку одержання іншими приватними суб`єктами в користування земель державної чи комунальної власності поза передбаченою законом обов`язковою процедурою без проведення земельних торгів. Після чого, Бердичівською РДА та ГУ Держгеокадастру у Житомирській області було надано в оренду ОСОБА_1 вищевказану земельну ділянку. В подальшому ОСОБА_1 уклав договір оренди земельної ділянки № 631 від 01.04.2016 р., зареєструвавши його, отримавши у користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, по теперішній час не створив юридичну особу (фермерське господарство). Встановлено, що він був засновником ФГ Оксана Л . Вищевикладене лише підтверджує той факт, що спірна земельна ділянка, отримувались у користування ОСОБА_1 як громадянином, з метою уникнення процедури земельних торгів та розширення площ земельних ділянок, які використовувалися ФГ Оксана Л для вирощування сільськогосподарських культур.

Отже, враховуючи, що розпорядження Бердичівської районної державної адміністрації, наказ ГУ Держгеокадастру у Житомирській області визнаються незаконними, договори оренди землі, укладені на їх підставі, також мають бути визнані недійсними.

Крім того, отримання ОСОБА_1 вказаних земельних ділянок на пільгових умовах поза процедурою проведення земельних торгів порушує інтереси держави у зв`язку з недоотриманням коштів від продажу права користування до місцевого бюджету Терехівською сільської ради Бердичівського району. Разом з тим, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Незаконна передача у користування землі порушує інтереси держави у сфері контролю за використанням та охороною земель, ефективного використання земельних ресурсів.

Представником відповідача Бердичівської районної державної адміністрації на адресу суду 04.06.2019 р. подано відзив на позовну заяву, згідно якого відповідач просить відмовити у позові з тих підстав, що жодних порушень норм чинного законодавства при прийнятті оспорюваного прокурором розпорядження відповідачем не допущено, прийняте рішення в повній мірі відповідає регламентуючим нормам права: Конституції України та Земельного кодексу України. Відсутні правові підстави для задоволення позову прокурора в частині визнати незаконним та скасувати розпорядження Бердичівської РДА та щодо стягнення на користь позивача судового збору з Бердичівської РДА. Зазначає, що доводи позивача стосовно того, що земельні ділянки повинні були передаватися за результатами земельних торгів, є безпідставними, зважаючи на те, що ОСОБА_1 звернувся до Бердичівської РДА не як представник юридичної особи, а як фізична особа, що, в свою чергу, відповідає вимогам ч. 2 ст. 134 ЗК України. Також право оскаржити нормативно - правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб`єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт, також вбачається, що і право оскаржити індивідуальний акт має особа, якої він стосується. У даному випадку має місце оскарження ненормативного правового акту індивідуального характеру, який вичерпав свою дію у момент видання, стосується він виключно особи, про яку в ньому йдеться. Скасування акту не матиме жодних юридичних наслідків, оскільки він вже виконаний. Однак, прокурором не доведено, а в справі відсутні докази того, який саме конкретний інтерес держави порушено, в чому саме таке порушення виявилося, та як саме задоволення позову призведе до його відновлення.

Разом з тим, прокурором не доведено, що Бердичівська районна державна адміністрація не здійснює або неналежним чином здійснює захист інтересів держави, в чому це конкретно виявляється та якими конкретними доказами підтверджується. У даному випадку прокурор у порушення вимог ст. 23 Закону України Про прокуратуру не обґрунтував наявність обставин, передбачених вказаною нормою, що надало б йому право звернутись із позовом до суду. Також зазначає, що позивачем пропущено строк позовної давності та жодним чином не обґрунтовано причини його пропущення (а.с. 57-60).

Відповідачем ОСОБА_1 18.06.2019 р. на адресу суду подано відзив на позовну заяву, згідно якого відповідач просить відмовити у позові з тих підстав, що в силу вимог ст. 93 ЗК України він має право на оренду земельної ділянки, у зв`язку з чим уклав договір оренди землі за № 631 з Головним управлінням Держеокадастру у Житомирській області, відповідно до якого йому в оренду була передана земельна ділянка загальною площею 19,2321 га, кадастровий номер якої 1820886800:03:000:0508. Відповідно до вказаного договору будь-яких порушень сторонами зазначеного договору вчинено не було, цільове призначення вказаної ділянки не змінювалось. Зазначає, що у нього наявні документи, що підтверджують наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі, оскільки ОСОБА_1 у 1972 році закінчив повний курс Українського ордена Трудового Червоного Прапора сільськогосподарської академії за спеціальністю агрономія, що підтверджує диплом серії НОМЕР_1 . Також зазначає, що у зв`язку із тяжким фінансовим становищем він не міг вчасно відкрити та зареєструвати фермерське господарство, однак на сьогоднішній день у нього є усі належні документи для створення нового фермерського господарства, оскільки це єдиний вид його заробітку, доходу та утримання сім`ї (а.с. 61-64).

Представником відповідача Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області на адресу суду 19.06.2019 р. подано відзив на позовну заяву, згідно якого відповідач зазначає, що викладені позовні вимоги є необгрунтованими та незаконними, тому в їх задоволенні слід відмовити. Зазначає, що у своїй діяльності керується виключно Конституцією та законами України, Положенням про Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області, затверджене Наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 17.11.2016 року № 308. ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області із клопотанням про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у користування. Проект був перевірений на відповідність нормам чинного законодавства та затверджений. Підтвердженням відповідності проекту землеустрою нормам чинного законодавства є наказ Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області про його затвердження. У наказі чітко зазначено, якими нормами керувались. Також згідно ч. 13 ст. 123 ЗК України відповідач здійснює затвердження проекту землеустрою. Нормами Земельного кодексу України (ч. 2 ст. 134) встановлена пряма заборона щодо продажу земельних ділянок на конкурентних засадах (земельних торгах) для ведення фермерського господарства. Відповідач діяв в межах Закону України "Про фермерське господарство", відповідно до якого не заборонено створювати однією особою декілька фермерських господарств, що підтверджується також листом Головного територіального управління юстиції у Житомирській області від 25.04.2019 р. Подані заяви про надання дозволів на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок та затвердження документації із землеустрою є правомірними та відповідають діючому законодавству, а тому у Головного управління не було підстав відмовляти у задоволенні заяви.

Посилання прокуратури в позові на відсутність у власності відповідача ОСОБА_1 сільськогосподарської техніки, є безпідставними, оскільки діючим законодавством не заборонено використовувати найману техніку та найманих працівників.

Зазначає, що прокуратура не є власником спірних земельних ділянок (в даному випадку власником спірних земельних ділянок є держава в особі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області), тому вона не має права позовної вимоги в частині визнання правочину недійсним, оскільки не була стороною укладення даного правочину. Право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб`єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт, також убачається, що право оскаржити індивідуальний акт має особа, якої він стосується. У даному випадку має місце оскарження ненормативного правового акту індивідуального характеру, який вичерпав свою дію у момент видання, стосується він виключно особи, якій наданий. Тому посилання позивача на порушення його прав є безпідставними, оскільки наказ не стосуються його безпосередньо. Зазначає, що прокурор не є належним позивачем у справі, оскільки згідно ст. 28 Закону України Про центральні органи виконавчої влади від 17 березня 2011 року відповідач ГУ Держгеокадастру у Житомирській області (як правонаступник ГУ Держземагенства у Житомирські області), як реальний орган, має самостійне право на звернення до суду відповідно до наведених норм з позовними вимогами, які є предметом розгляду у даній справі. Також прокурором не доведено, а в справі відсутні належні та допустимі докази того, який саме конкретний інтерес держави порушено, в чому виявилося таке порушення та як саме задоволення позову призведе до його відновлення. Не доведено, що ГУ Держгеокадастру не здійснює або належним чином здійснює захист інтересів держави (яких саме конкретних інтересів), в чому це конкретно виявляється та якими конкретними доказами підтверджується (а.с. 79-85).

Керівником Бердичівської місцевої прокуратури 05.07.2019 р. на адресу суду подано відповідь на відзив ГУ Дергеокадастру у Житомирській області, згідно якої позов підлягає задоволенню з тих підстав, що відповідач ОСОБА_1 є засновником ФГ Оксана Л , запис про реєстрацію якого вчинено 21.12.2004 р., таким чином, на момент прийняття розпорядження, наказу та укладання договору оренди земельної ділянки зазначене ФГ вже набуло статусу юридичної особи. Зазначене підтверджує також, що спірна земельна ділянка отримувались у користування ОСОБА_1 , як громадянином, з метою уникнення процедури земельних торгів та розширення площ земельних ділянок, які використовуються ФГ Оксана Л для вирощування сільськогосподарських культур. Зазначає, що подане ОСОБА_1 звернення до відповідачів про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, його затвердження та надання земельної ділянки в оренду, подане з порушенням вимог ст. 7 Закону України Про фермерське господарство . В силу ст. 131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України Про прокуратуру , прокурор має право на представництво інтересів держави в суді у разі порушення або загрози порушення її інтересів, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, тому він має право на позовну вимогу в частині визнання правочину недійсним. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Зазначає, що порушення державних інтересів полягає у незаконному наданні в користування земельної ділянки ОСОБА_1 , оскільки надання йому в користування земельної ділянки за відсутності проведеного аукціону та, як наслідок, ненадходження від його учасників грошових коштів в рахунок цінових пропозицій щодо купівлі прав на земельну ділянку призводить до ненаповнення бюджету розвитку місцевого бюджету, чим унеможливлюється повноцінне фінансування, а отже комплексне вирішення соціально-економічних та інших потреб громади. Правовідносини, пов`язані з розпорядженням земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної та комунальної власності становлять суспільний , публічний інтерес. Внаслідок протиправних дій та рішень відповідачів спірна земельна ділянка площею 19,2321 га вибула з володіння держави. В результаті чого, державу позбавлено можливості здійснити реалізацію права оренди земельної ділянки на більш вигідних засадах в умовах конкурентного ринку та попередити неефективне використання землі (а.с. 90-95).

Згідно відповіді на відзив відповідача ОСОБА_1 , наданої керівником Бердичівської місцевої прокуратури, яка надійшла на адресу суду 05.07.2019 р., позивач просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Зазначив, що розпорядження голови Бердичівської районної державної адміністрації та наказ Головного управління Держгеокадастру в Житомирській області суперечать вимогам законодавства (Закону України "Про фермерське господарство"), є протиправними та такими, що підлягають скасуванню. Так як заява ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду орієнтовною площею 21 га для ведення фермерського господарства від 06.09.2012 р. не відповідає обов`язковим вимогам статей 1, 7, 8 Закону України Про фермерське господарство , оскільки не містить комплекс передбачених законодавством умов і обставин. Зокрема, в ній не обґрунтовано розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства, в тому числі щодо наявності трудових і матеріальних ресурсів, наявність відповідної сільськогосподарської техніки, бажання та можливості обробляти земельні ділянки великої площі, що надаються безкоштовно. У клопотаннях не зазначено кількість членів фермерського господарства та наявність у них права на безоплатне одержання земельних ділянок у власність, не вказано про можливість обробітку земельної ділянки самостійно. Не додано документів, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність аграрної освіти. Лише долучено статут про членство у ФГ ОКСАНА Л . Зазначена заява не була розглянута Бердичівською РДА по суті, не надано оцінку обставинам і умовам, зазначеним у заяві, не перевірено доводи заявника, наведені на обґрунтування розміру земельної ділянки, не пересвідчено в дійсності його волевиявлення, наявності в заявника бажання створити фермерське господарство тощо, що також суперечить вимогам Закону України Про фермерське господарство . Отже, згода Бердичівської РДА у наданні ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою є необґрунтованою та неправомірною. Також після укладення договору оренди земельної ділянки, який був зареєстрований, після отримання у користування земельної ділянки, ОСОБА_1 по сьогоднішній день в порушення ст. 8 Закону України Про фермерське господарство не заснував юридичну особу - фермерське господарство.

Згідно норм діючого законодавства на час прийняття оскаржуваного рішення, наказу та укладання договору оренди, фермерське господарство після державної реєстрації має право на отримання додаткової земельної ділянки, але як юридична особа, а не як громадянин. з метою створення фермерського господарства (а.с. 96-103).

В судовому засіданні представник позивача - прокурор Бердичівської місцевої прокуратури Дем`янчук М.С. позовні вимоги підтримав з підстав, зазначених у позові. Просив задовольнити повністю.

Відповідач ОСОБА_1 у судовому засіданні щодо задоволення позовних вимог заперечує, вважає їх необґрунтованими та недоведеними.

Відповідачі - Бердичівська районна державна адміністрація та Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області, в судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені.

Від представника відповідача - Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області на адресу суду надано клопотання про відкладення судового засідання в зв`язку із запровадженням карантину та надзвичайної ситуації в країні. Щодо задоволення позовних вимог заперечує з підстав, зазначених у відзиві.

Враховуючи думку сторін у справі та те, що зазначене клопотання про відкладення судового засідання подається представником відповідача до суду вже втретє, а також те, що справа в провадженні суду перебуває з 22.03.2019 року, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання представника відповідача та відкладення судового засідання.

Суд, дослідивши матеріали справи, прийшов до наступного висновку.

Відповідно до положень статей 55, 124 Конституції України, ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що 06.09.2012 р. ОСОБА_1 звернувся до Голови Бердичівської РДА з заявою про надання дозволу на розроблення проекту відведення в оренду земельної ділянки площею 21 га, яка розташована на території Терехівської сільської ради, для ведення фермерського господарства (а.с. 22). До заяви додав копію Статуту ФГ "Оксана Л" ( яке припинило свою діяльність 25.02.2013 року ) (а.с. 24).

Розпорядженням голови Бердичівської районної державної адміністрації від 16.10.2012 р. № 558 громадянину-фермеру ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду із земель запасу сільськогосподарського призначення Терехівської сільської ради Бердичівського району Житомирської області, розташованих за межами населених пунктів, орієнтовною площею 21 га для ведення фермерського господарства (а.с. 25).

30.01.2015 р. ОСОБА_1 звернувся до в.о. начальника ГУ Держземагентства у Житомирській області про затвердження документів із землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду ОСОБА_1 терміном 20 років, загальною площею 19,2321 га для ведення фермерського господарства, розташованої на території Терехівської сільської ради Бердичівського району Житомирської області (а.с. 26).

Наказом Головного управління Держземагентства у Житомирській області від 16.02.2015 р. № 6-651/14-15-СГ затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду ОСОБА_1 загальною площею 19,2321 га для ведення фермерського господарства, розташованої на території Терехівської сільської ради Бердичівського району Житомирської області, за межами населених пунктів. Надано ОСОБА_1 в оренду земельну ділянку загальною площею 19,2321 га (кадастровий номер 1820886800:03:000:0508) для ведення фермерського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, яка розташована на території Терехівської сільської ради Бердичівського району Житомирської області, строком на 20 років (а.с. 27).

Надалі, 01.04.2016 р. між Головним управлінням Держгеокадастру в Житомирській області (орендодавець) та ОСОБА_1 (орендар), укладено договір оренди землі № 631, відповідно до якого Головне управління Держгеокадастру в Житомирській області надало ОСОБА_1 в оренду земельну ділянку площею 19,2321 га, кадастровий номер 1820886800:03:000:0508, для ведення фермерського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, яка розташована на території Терехівської сільської ради Бердичівського району Житомирської області, за межами населених пунктів, нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 500 417 грн, строком на 7 років (а.с. 28).

Згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань встановлено, що одним із засновників та керівником юридичної особи - фермерського господарства "Оксана Л" виступає ОСОБА_1 . Вид діяльності фермерського господарства - вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур. Державна реєстрація відбулася 21.12.2004 р. 25.02.2013 року фермерське господарство припинено за рішенням засоновників (а.с. 38-46).

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина друга статті 19 Конституції України).

Відповідно до ст. 31 ЗК України землі фермерського господарства можуть складатися із: земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі; земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності; земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди.

Згідно з частинами 1 та 2 ст. 93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземцям і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об`єднанням і організаціям, а також іноземним державам.

Відповідно до ч. 1 ст. 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених ч.ч. 2, 3 ст. 134 цього Кодексу (ч. 2 ст. 124 ЗК України).

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу (ч. 3 ст. 124 ЗК України).

Згідно з ч. 2 ст. 134 ЗК України, яка діяла у такій редакції на час звернення ОСОБА_1 із заявою про надання дозволу на виготовлення проекту відведення в оренду земельної ділянки до Бердичівської РДА та прийняття головою Бердичівської РДА розпорядження № 558 від 16.10.2012 р., не підлягали продажу на конкурсних засадах (земельних торгах), зокрема, земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі передачі громадянам земельних ділянок для ведення фермерського господарства.

Відповідно до частин 2 та 3 ст. 123 ЗК України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проєктом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови в наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проєктів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Отже, ст. 123 ЗК України врегульовано загальний порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування в тих випадках, коли згідно із законом земельні торги не проводяться; визначено вимоги до змісту клопотання про надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; заборонено компетентним органам вимагати не передбачені цією статтею матеріали та документи; установлено загальні підстави для відмови в наданні такого дозволу.

Разом із тим, відносини, пов`язані зі створенням, діяльністю та припиненням фермерських господарств, регулюються, крім положень Земельного кодексу України, положеннями Закону України від 19 червня 2003 року №973-IV Про фермерське господарство (надалі - Закон №973-IV) та іншими нормативно-правовими актами України (стаття 2 цього Закону).

У спірних правовідносинах Закон України Про фермерське господарство є спеціальним нормативно-правовим актом, а Земельний кодекс України загальним.

Відповідно до частин першої та другої статті 1 Закону України Профермерське господарство фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону. Фермерське господарство може бути створене одним громадянином України або кількома громадянами України, які є родичами або членами сім`ї, відповідно до закону.

Можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) йому земельних ділянок для ведення фермерського господарства,що є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства (стаття 8 Закону України Про фермерське господарство ).

Згідно з частиною першою статті 7 Закону України Про фермерське господарство (у редакції станом на час звернення ОСОБА_1 із заявою до Бердичівської РДА) для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації. Для отримання у власність або в оренду земельної ділянки із земель комунальної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до місцевої ради.

У заяві зазначаються: бажаний розмір і місце розташування ділянки, кількість членів фермерського господарства та наявність у них права на безоплатне одержання земельних ділянок у власність, обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства. До заяви додаються документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі.

Заяву громадянина про надання земельної ділянки у власність або в оренду районна або міська державні адміністрації або орган місцевого самоврядування розглядають у місячний строк і в разі її задоволення дають згоду на підготовку землевпорядною організацією проєкту відведення земельної ділянки (ч. 2 ст. 7 Закону України Про фермерське господарство ).

Проєкт відведення земельної ділянки погоджується та затверджується відповідно до закону.

У разі відмови органів державної влади та органів місцевого самоврядування у наданні земельної ділянки для ведення фермерського господарства питання вирішується судом (ч. 4 ст. 7 Закону України Про фермерське господарство ).

За таких обставин, спеціальний Закон України Про фермерське господарство визначає обов`язкові вимоги до змісту заяви про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства, які відрізняються від загальних вимог, передбачених статтею 123 ЗК України, до змісту клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Зокрема, у заяві про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства потрібно зазначити не лише бажаний розмір і місце розташування ділянки та кількість членів фермерського господарства, але й зазначити наявність у них (якщо це навіть один один громадянин - наявність у нього) права на безоплатне одержання земельних ділянок у власність та обґрунтувати розміри земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства.

Зазначені вимоги відповідають загальним принципам земельного законодавства (ст. 5 ЗК України) та меті регулювання земельних відносин у сфері діяльності фермерських господарств, яка полягає у створенні умов для реалізації ініціативи громадян щодо виробництва товарної сільськогосподарської продукції, її перероблення та реалізації на внутрішньому і зовнішньому ринках, а також для забезпечення раціонального використання й охорони земель фермерських господарств, правового та соціального захисту фермерів України (преамбула Закону України Про фермерське господарство ).

Отже, при вирішенні вимог про законність рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування щодо надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства застосуванню підлягає порядок надання (передачі) земельних ділянок для ведення фермерського господарства, визначений ст. 7 Закону України Про фермерське господарство , як спеціального щодо ст. 123 ЗК України.

Із аналізу змісту статей 1, 7, 8 Закону України Про фермерське господарство слідує, що заява громадянина про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства повинна містити сукупність передбачених частиною 1 ст. 7 цього Закону відомостей і обставин. У свою чергу, розглядаючи заяву громадянина по суті, орган виконавчої влади чи місцевого самоврядування (а в разі переданого на судовий розгляд спору суд) повинен дати оцінку обставинам і відомостям, зазначеним у заяві, перевірити доводи заявника, наведені на обґрунтування розміру земельної ділянки, з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства, у тому числі, щодо наявності трудових і матеріальних ресурсів.

За наслідками зазначеної перевірки орган державної виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування повинен пересвідчитися в дійсності волевиявлення заявника, наявності в нього бажання створити фермерське господарство та спроможності вести господарство такого типу: виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих для ведення фермерського господарства. Разом з тим, відсутність належної перевірки, формальний підхід до вирішення заяви громадянина створює передумови для невиправданого, штучного використання процедури створення фермерського господарства як спрощеного, пільгового порядку одержання іншими приватними суб`єктами в користування земель державної чи комунальної власності поза передбаченою законом обов`язковою процедурою - без проведення земельних торгів.

Відповідний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду України від 03 лютого 2016 року в справі №6-2902цс15, від 11 травня 2016 року в справі №6-2903цс15, від 18 травня 2016 року в справі №6-248цс16 та в постанові Великої ПалатиВерховного Суду від 24 квітня 2019 року в справі №525/1225/15-ц.

Із урахуванням статей 7, 12 Закону України Про фермерське господарство , статей 116, 118, 121, 123, 134 ЗК України право на безоплатне отримання земельної ділянки державної власності одного виду громадянин може використати один раз. Додатково земельні ділянки громадянин або фермерське господарство можуть отримати на конкурентних засадах через участь у торгах. Відповідний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України, прийнятій у складі судових палат у цивільних та адміністративних справах, від 18 травня 2016 року в справі №6-248цс16, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2019 року в справі №525/1225/15-ц та у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 14 листопада 2018 року в справі № 314/3881/15-ц та від 25 вересня 2019 року в справі № 397/30/17.

Судом встановлено, що подана ОСОБА_1 голові Бердичівської районної державної адміністрації заява від 06 вересня 2012 року не містила відомостей про наявність (відсутність) у ОСОБА_1 , як одного члена фермерського господарства, права на безоплатне одержання земельних ділянок у власність. Окрім того, заява містить лише загальні відомості щодо розмірів та місце розташування земельної ділянки. Також в заяві відсутній принаймі хоча б бізнес-план, який би містив обґрунтування щодо обробітку саме тих розмірів земельної ділянки, яку заявник мав намір отримати в оренду на території Терехівської сільської ради площею 21 га.

Окрім того, судом встановлено, що в матеріалах справи наявні недостатні, обмежені докази для того, щоб дійти беззаперечного висновку про обробіток спірної земельної ділянки ОСОБА_1 та вироблення товарної сільськогосподарської продукції ним, відсутні докази щодо створення та реєстрації фермерського господарства, яке не має власної технічної бази, а також перспектив для розвитку, а у Законі України Про фермерське господарство та у закладеному в ньому механізмі, а саме: можливості одержати у користування земельну ділянку із земель державної та комунальної власності без конкурентних засад та за процедурою поза проведення земельних торгів (аукціону), переслідується мета створення умов громадянам України з використанням організаційно-правової форми фермерського господарства вирощувати товарну сільськогосподарську продукцію, що має забезпечити раціональне використання та охорону земель держави Україна.

Щодо дійсності волевиявлення заявника та наявності в нього бажання створити фермерське господарство, то слід зазначити наступне. Після укладення з ОСОБА_1 договору оренди землі № 631 від 01.04.2016 року, та її державної реєстрації - 26.09.2016 року , заявник одержав можливість подати документи для реєстрації фермерського господарства, проте по сьогоднішній день так і не заснував ( створив) фермерське господарство.

Отже, суд дійшов висновку, що оскаржене розпорядження голови Бердичівської РДА та наказ Головного управління Держземагентства у Житомирській області прийняті з порушенням вимог земельного законодавства та всупереч законодавчо встановленій процедурі набуття права оренди на земельні ділянки відповідно до Закону України Про фермерське господарство .

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою, третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Визнання угоди недійсною є одним зі способів захисту прав на землю, передбаченим частиною третьою статті 152 ЗК України.

Оскільки земельна ділянка надана ОСОБА_1 із порушенням законодавства, то суд доходить висновку про визнання договору оренди землі № 631 від 01.04.2016 р. недійсним.

Метою інституту недійсності правочину є повне скасування правочину як юридичного факту, а його застосування має приводити до відновлення стану, який існував до укладення правочину, який суперечить законодавству. Наслідком визнання правочину недійсним є недійсність зобов`язання, породженого таким правочином.

При цьому правом оспорювати правочин і вимагати проведення реституції ЦК України наділяє не лише сторону (сторони) правочину, але й інших, третіх осіб, що не є сторонами правочину, визначаючи їх статус як заінтересовані особи (статті 215, 216 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Для відновлення спочатку порушеного права державної, а згодом комунальної власності спірна земельна ділянка підлягає поверненню Терехівській сільській раді Бердичівського району Житомирської області.

Питання цільового призначення земельних ділянок не є предметом розгляду даного спору, а тому вимога до ОСОБА_1 , як сторони недійсних договорів, про повернення отриманих ним земельних ділянок саме до земель запасу органу місцевого самоврядування не може бути задоволена в частині ознаки щодо конкретизації певної категорії.

Позовна вимога про скасування рішень органу реєстрації про державну реєстрацію договорів оренди земельних ділянок є похідною від інших позовних вимог тому також підлягає до задоволення.

Оцінюючи наявність підстав для втручання у право на мирне володіння майном, суд виходить із такого.

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних своб (далі Конвенція) передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до сталої практики Європейського суду з прав людини (серед багатьох інших, рішення у справах Спорронґ і Льоннрот проти Швеції від 23 вересня 1982 року, Джеймс та інші проти Сполученого Королівства від 21 лютого 1986 року, Щокін проти України від 14 жовтня 2010 року, Сєрков проти України від 07 липня 2011 року, Колишній король Греції та інші проти Греції від 23 листопада 2000 року, Булвес АД проти Болгарії від 22 січня 2009 року, Трегубенко проти України від 02 листопада 2004 року, East/West Alliance Limited проти України від 23 січня 2014 року) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції, а саме: 1) чи є втручання законним; 2) чи переслідує воно суспільний , публічний інтерес; 3) чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

Європейський суд з прав людини констатує порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм. Сам лише факт, що правова норма передбачає більш як одне тлумачення, не означає, що закон непередбачуваний. Сумніви щодо тлумачення закону, що залишаються, враховуючи зміни в повсякденній практиці, усувають суди в процесі здійснення правосуддя.

Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення суспільного , публічного інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися значною свободою (полем) розсуду . Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громадчи сфер людської діяльності.

Принцип пропорційності передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання.

Справедлива рівновага передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе індивідуальний і надмірний тягар . Одним із елементів дотримання принципу пропорційності при втручанні в право особи на мирне володіння майном є надання їй справедливої та обґрунтованої компенсації.

У справах Рисовський проти України (рішення від 20 жовтня 2011 року, заява № 29979/04), Кривенький проти України (рішення від 16 лютого 2017 року, заява № 43768/07), пов`язаних із земельними правовідносинами, Європейський суд з прав людини, встановивши порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, зазначив про право добросовісного власника на відповідну компенсацію чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на землю.

Водночас висновки Європейського суду з прав людини потрібно застосовувати не безумовно, а з урахуванням фактичних обставин справи, оскільки Європейський суд з прав людини рекомендував оцінювати дії не тільки органів держави-відповідача, а й самого скаржника. Це пов`язано з тим, що певні випадки порушень, на які особа посилається як на підставу для застосування статті 1 Першого протоколу до Конвенції, можуть бути пов`язані з протиправною поведінкою самого набувача майна.

У сфері земельних правовідносин важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації права власності на землю в поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд дійшов висновку, що прийняття рішень, якими надано дозвіл ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для ведення фермерського господарства на території Терехівської сільської ради Бердичівського району Житомирської області з порушенням законодавства позбавляє Український народ загалом (стаття 13 Конституції України) або конкретну територіальну громаду правомочностей власника землі в тому обсязі, який дозволяє її статус як землі відповідно державної чи комунальної власності. Правовідносини у цій справі пов`язані з вибуттям об`єкта з державної власності та становлять суспільний, публічний інтерес.

Власник земельної ділянки може вимагати усунення порушення його права власності на цю ділянку, зокрема, оспорюючи відповідні рішення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договори або інші правочини та вимагаючи повернути таку ділянку.

Отже, враховуючи наведене, повернення власникові державі в особі відповідних органів спірної земельної ділянки, яка передана в оренду без дотримання вимог закону, є пропорційним вищевказаній легітимній меті заходом.

Відповідний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06 червня 2018 року у справі № 372/1387/13-ц (провадження № 14-147цс18).

Відповідно до Закону України Про прокуратуру представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Із метою представництва інтересів громадянина або держави в суді прокурор в межах повноважень, визначених законом, звертається до суду з позовною заявою (заявою), бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення Верховним Судом України, про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

Звертаючись до суду з позовом, прокуратура зазначила, що заявляє позов в інтересах держави. При цьому в спірних правовідносинах уповноважений державою здійснювати відповідні функції орган Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області та Бердичівська районна державна адміністрація, є відповідачами у справі.

Судом встановлено, що Бердичівська районна державна адміністрація, надаючи дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області, затверджуючи проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду та укладаючи оспорюваний договір оренди на підставі спрощеної процедури, без проведення земельних торгів, неналежно здійснювали свої повноваження, а тому прокурор мав право звертатися з позовом до суду в інтересах держави та набув статусу позивача.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 389/29/17.

Щодо клопотання відповідача - Бердичівської районної державної адміністрації Житомирської області про застосування строку , то суд зазначає наступне.

Згідно ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки ( ст. 257 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту ( ст. 267 ЦК України).

Як вбачається з листа Управління Служби безпеки України в Житомирській області від 21.01.2019 року на ім"я керівника Бердичівської місцевої прокуратури " Щодо протиправного механізму в сфері управління земельними ресурсами державної форми власності" керівника Бердичівської місцевої прокуратури було поінформовано про можливе порушення вимог чинного земельного законодавства в ході надання в оренду земельних масивів сільськогосподарського призначення державної форми власності лише в січні 2019 року, до суду з позовом керівник Бердичівської місцевої прокуратури звернувся 22.03.2019 року в межах строку позовної давності - від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила, тому підстав для задоволення заяви Бердичівської районної державної адміністрації Житомирської області про застосування строку позовної давності суд не вбачає.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідачів - Бердичівської районної державної адміністрації, Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, ОСОБА_1 на користь прокуратури Житомирської області підлягають стягненню понесені позивачем судові витрати в розмірі по 2561,33 грн. з кожного ( а.с. 2).

Керуючись ст.ст. 4, 12- 13, 76-81, 258-261, 263-265, 273, 280-282, 354 ЦПК України, суд, -

В и р і ш и в :

Позовні вимоги керівника Бердичівської місцевої прокуратури в інтересах держави до Бердичівської районної державної адміністрації, Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, ОСОБА_1 про визнання незаконними і скасування розпорядження і наказу, визнання недійсним договору оренди землі та повернення земельної ділянки задовольнити:

визнати незаконним та скасувати розпорядження Бердичівської районної державної адміністрації № 558 від 16.10.2012 року про надання дозволу ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;

визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держземагенства в Житомирській області (Головного управління Держгеокадастру в Житомирській області) від 16.02.2015 року № 6-651/14-15-СГ, яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду ОСОБА_1 загальною площею 19,2321 га, кадастровий номер 1820886800:03:000:0508, для ведення фермерського господарства, розташованої на території Терехівської сільської ради Бердичівського району Житомирської області, за межами населених пунктів;

визнати недійсним договір оренди № 631 від 01.04.2016 року, що укладений між Головним управлінням Держземагенства в Житомирській області та ОСОБА_1 щодо земельної ділянки загальною площею 19,2321 га, кадастровий номер 1820886800:03:000:0508;

зобов`язати ОСОБА_1 повернути Теріхівській сільській раді Бердичівського району Житомирської області земельну ділянку площею 19,2321 га, кадастровий номер 1820886800: 03: 000: 0508, яка знаходиться на території Терехівської сільської ради Бердичівського району Житомирської області за межами населеного пункту.

Стягнути з Бердичівської районної державної адміністрації, Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, ОСОБА_1 на користь прокуратури Житомирської області по 2561,33 грн. судового збору з кожного.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Житомирського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно п.п.15.5 п. 15 Перехідних положень ЦПК України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги можуть також подаватися учасниками справи до або через відповідні суди.

Повний текст рішення виготовлений 26 листопада 2020 року.

Головуючий Т.М. Вдовиченко