Ухвала

від 25.11.2020 по справі 320/12157/20

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі

25 листопада 2020 року м. Київ № 320/12157/20

Суддя Київського окружного адміністративного суду Горобцова Я.В., розглянувши позовну заяву та додані до неї матеріали ОСОБА_1 до Державного реєстратора Комунального підприємства Київської обласної ради Північне бюро технічної інвентаризації Боярчук Вікторії Юріївни про визнання протиправним та скасування рішення,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Цокур Віталія Володимировича в порядку оскарження рішення Державного реєстратора Комунального підприємства Київської обласної ради Північне бюро технічної інвентаризації Боярчук Вікторії Юріївни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 48965348 від 02.10.2019, яким зареєстровано право власності ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 35,7 кв.м.

У якості третіх осіб позивачем визначено ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .

Відповідно до частини першої статті 171 КАС України, суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, зокрема, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною першою статті 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій.

Статтею 124 Конституції України встановлено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Однак, це не означає, що правопорядок в Україні допускає можливість звертатися з будь-якими позовами (позовними вимогами) до будь-якого суду, адже порядок здійснення судочинства в силу вимог статті 92 Конституції України визначається виключно Законами України, тому право на звернення до суду фізичні та юридичні особи мають здійснювати у порядку та спосіб, визначений законами з питань судочинства.

За приписами статті 6 Конституції України, органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів.

Повноваження адміністративних судів щодо розгляду справ адміністративної юрисдикції, порядок звернення до адміністративних судів і порядок здійснення адміністративного судочинства визначаються Кодексом адміністративного судочинства України.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: 1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Пунктом 2 частини першої статті 4 КАС України передбачено, що публічно-правовий спір - це спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи. При цьому, необхідною ознакою суб`єкта владних повноважень є здійснення ним управлінських функцій саме у тих відносинах, у яких виник спір.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у пункті 24 рішення від 20.07.2006 у справі Сокуренко і Стригун проти України зазначив, що фраза встановленого законом поширюється не лише на правову основу самого існування суду , але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін судом, встановленим законом у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Судова юрисдикція - це інститут права, що покликаний розмежувати як компетенцію різних ланок судової системи так і різні види судочинства, якими є цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне.

Критеріями розмежування судової юрисдикції є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Судом встановлено, що предметом спору за цим позовом є незгода позивача з рішенням Державного реєстратора Комунального підприємства Київської обласної ради Північне бюро технічної інвентаризації Боярчук В.Ю. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 48965348 від 02.10.2019, яким зареєстровано право власності ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 35,7 кв.м.

З позовної заяви та доданих до неї матеріалів встановлено, що 16.07.2013 державним реєстратором Києво-Святошинського районного управління юстиції Київської області, ОСОБА_4 зареєстровано право суперфіцію ОСОБА_1 на три земельні ділянки в с. Крюківщина, Києво-Святошинського району Київської області, на підставі договорів суперфіції з ОСОБА_5 (суперфіціар). А саме, земельні ділянки з кадастровим номером 3222484001:01:023:0312, площею 0,15 га (договір № 87 від 16.05.2013), з кадастровим номером 3222484001:01:023:0310, площею 0,1499 га (договір № 85 від 16.05.2013), з кадастровим номером 3222484001:01:023:0311, площею 0,1499 га (договір № 86 від 16.05.2013).

Реалізуючи право суперфіцію, ОСОБА_1 замовив будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудованими нежитловими приміщеннями, якому в подальшому було присвоєно адресу: АДРЕСА_2 .

01 жовтня 2013 року ОСОБА_1 з однієї сторони та ОСОБА_6 укладено попередній договір П/2/37/Ц, відповідно до якого сторони зобов`язувалися в майбутньому на умовах і в порядку визначеному цим договором укласти договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_3 (Основний договір). Пунктом 2.1 договору визначено, що вартість квартири складає 223 312 грн., що у доларах США складало близько 27200. У якості гарантії, відповідно до розділу 4 договору, покупець передав продавцеві у 2013 році 66 993 грн. (8160 доларів США).

29 грудня 2014 року замовником будівництва ОСОБА_1 подано декларацію про готовність об`єкта до експлуатації № КС 143143630788 на об`єкт будівництва Багатоквартирний житловий будинок з вбудованими нежитловими приміщеннями , що розташований за адресою: АДРЕСА_2 .

З метою виконання умов попереднього договору, ОСОБА_1 на початку 2016 року надав ОСОБА_3 та її чоловіку ОСОБА_7 у користування квартиру АДРЕСА_1 . Зазначені особи здійснили ремонт у вказаній квартирі, проживали, здавали в оренду вказану квартиру як фактичні власники. Державна реєстрація права власності ОСОБА_6 на квартиру АДРЕСА_3 затягувалася у зв`язку з необхідністю виконання усіх умов попереднього договору П/2/37/Ц від 01.10.2013.

Таким чином, у зв`язку з введенням в експлуатацію багатоквартирного житлового будинку з вбудованими нежитловими приміщеннями за адресою: АДРЕСА_2 , ОСОБА_1 став власником відповідного об`єкту в цілому та на окремі об`єкти до моменту виконання правочинів з передачі права власності за особами, які були фактичними інвесторами відповідно до попередніх угод, якими передбачалося укладення договорів купівлі-продажу на окремі об`єкти нерухомого майна у вказаному багатоквартирному будинку. Зокрема з ОСОБА_6 .

Однак, у липні 2020 ОСОБА_6 та ОСОБА_7 попри добросовісність користування квартирою АДРЕСА_3 , ОСОБА_2 повідомив про необхідність звільнити квартиру АДРЕСА_3 у зв`язку з тим, що він є її власником.

17 липня 2020 року за інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме представником ОСОБА_7 , було встановлено, що ОСОБА_2 є власником квартири АДРЕСА_3 на підставі оскаржуваного рішення державного реєстратора Комунального підприємства Київської обласної ради Північне бюро технічної інвентаризації Боярчук В.Ю. про державну реєстрацію права власності індексний номер: 48965348 від 02.10.2019.

Підставою здійснення реєстрації є (1) акт приймання-передачі квартири, серія та номер: б/н, виданий 20.09.2019, видавник: сторони за актом; та (2) договір на пайову участь у будівництві, серія та номер П-2-37 від 15.10.2014, видавник: сторони за договором.

Однак, ОСОБА_1 як замовником будівництва та власника приміщення квартири АДРЕСА_3 , жодних правочинів з ОСОБА_2 , або його довіреними особами не укладалося, зокрема договору на пайову участь у будівництві, серія та номер: П-2-37 від 15.10.2014; не укладалося також жодних актів прийому-передачі з ОСОБА_2 , зокрема акт приймання-передачі квартири, серія та номер: б/н, виданий 20.09.2019.

Більше того, станом на 15.10.2014 ОСОБА_2 не міг бути стороною за договором на пайову участь у будівництві, серія та номер: П-2-37 від 15.10.2014, оскільки був малолітнім (13 років). ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Як вбачається з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (номер інформаційної довідки: 216728752 від 17.07.2020), державним реєстратором КП КОР Північне бюро технічної інвентаризації Боярчук Вікторією Юріївною було прийнято рішення індексний номер: 48965348 від 02.10.2019 про державну реєстрацію за ОСОБА_2 права власності на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1927552732224.

Як зазначалося вище, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте, сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

За правилами частини першої статті 19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Згідно з частинами першою та четвертою статті 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

Згідно з пунктом 10 частини другої статті 16 ЦК України, цивільні права та інтереси суд може захистити в спосіб визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Дослідивши матеріали позовної заяви, суд дійшов висновку про те, що спірні правовідносини виникли на підставі цивільно-правових договорів.

Так, позивач, звернувшись до суду з позовною заявою, має намір захистити своє цивільне право, тобто право власності на відповідне нерухоме майно, право власності на яке було зареєстровано за ОСОБА_2 на підставі спірного рішення.

У зв`язку з цим, суд вважає, що цей спір є не публічно-правовим, оскільки він випливає з договірних відносин і має вирішуватися судом за правилами Цивільного процесуального кодексу України.

Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 17.04.2018 у справі № 815/6956/15, від 11.04.2018 у справі № 826/366/16, від 12.03.2019 у справі № 826/7080/16 та від 03.04.2019 у справа № 810/2925/16.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Частиною шостою статті 13 Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII Про судоустрій і статус суддів передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Таким чином, правові висновки, викладені у вищевказаних постановах Великої Палати Верховного Суду, підлягають обов`язковому врахуванню у спірних правовідносинах.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 170 КАС України, суд відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

У зв`язку з викладеним суд вважає за необхідне відмовити у відкритті провадження у справі та роз`яснити позивачу, що цю справу віднесено до юрисдикції цивільного суду, яка має розглядатися за правилами ЦПК України місцевим загальним судом з дотриманням правил підсудності.

Керуючись пунктом 1 частини першої статті 170, статтями 240, 243, 248 КАС України, суд

у х в а л и в:

Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Державного реєстратора Комунального підприємства Київської обласної ради Північне бюро технічної інвентаризації Боярчук Вікторії Юріївни про визнання протиправним та скасування рішення.

Роз`яснити позивачеві, що повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

Роз`яснити позивачеві, що цю справу віднесено до юрисдикції цивільного суду, яка має розглядатися за правилами ЦПК України місцевим загальним судом з дотриманням правил підсудності.

Копію ухвали надіслати позивачеві.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення (підписання) ухвали.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII Перехідні положення КАС України до початку функціонування ЄСІТС апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Я.В. Горобцова