Рішення

від 19.11.2020 по справі 640/23055/20

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 листопада 2020 року м. Київ № 640/23055/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Смолія І.В. розглянувши в спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Луганської області про визнання протипраними та скасування рішень,

встановив:

ОСОБА_1 (надалі також - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва (далі - суд) з позовом до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Луганської області (надалі також - КДКА Луганської області, відповідач), в якому просить суд: визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 06.09.2019 про допуск позивача до складання кваліфікаційного іспиту; визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 12.09.2019 про затвердження результатів кваліфікаційного іспиту та про видачу позивачу свідоцтва про складання кваліфікаційного іспиту.

Ухвалою суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідно до ч. 8 ст. 262 КАС України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їхні усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Відповідач скористався своїм правом та подав відзив на позовну заяву в якому просив суд у задоволенні позову відмовити.

У свою чергу позивачем відповідь на відзив не подано.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, зазначає наступне.

Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначає Закон України Про адвокатуру і адвокатську діяльність (далі - Закон).

Положеннями ч. 1 ст. 6 Закону передбачено, що адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону особа, яка виявила бажання стати адвокатом та відповідає вимогам частин першої та другої ст. 6 цього Закону, має право звернутися до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури за місцем проживання із заявою про допуск до складення кваліфікаційного іспиту. Порядок допуску до складення кваліфікаційного іспиту та перелік документів, що додаються до заяви, затверджуються Радою адвокатів України.

У свою чергу, з вимог ч. 2 ст. 8 Закону вбачається, що кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури перевіряє відповідність особи вимогам, установленим частинами першою та другою ст. 6 цього Закону.

Положеннями ч. 3 ст. 8 Закону визначено, що за результатами розгляду заяви та доданих до неї документів кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури приймає рішення про: допуск особи до кваліфікаційного іспиту; відмову в допуску особи до кваліфікаційного іспиту.

Разом з цим, на виконання положень Закону, рішенням Ради адвокатів України № 270 від 17.12.2013 затверджено Порядок допуску до складання кваліфікаційного іспиту та методика оцінювання результатів складення кваліфікаційного іспиту для набуття права на заняття адвокатською діяльністю в Україні (далі - Порядок), саме який й визначає перелік документів, що подаються особами, які виявили бажання складати кваліфікаційний іспит для набуття права на заняття адвокатською діяльністю, правила допуску до складення кваліфікаційного іспиту, складення кваліфікаційного іспиту, оцінювання результатів кваліфікаційного іспиту та прийняття рішення за результатами складення кваліфікаційного іспиту регіональними кваліфікаційно-дисциплінарними комісіями адвокатури.

При цьому, п. 1 Розділу 2 Порядку передбачено, що особа, яка виявила бажання набути статус адвоката, звертається до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури регіону за місцем проживання із заявою про допуск до складення кваліфікаційного іспиту.

Згідно п. 2.3 Розділу 2 Порядку одночасно із заявою про допуск до складання кваліфікаційного іспиту Заявник подає довідку встановленої форми, яка містить відомості з персонально- довідкового обліку єдиної інформаційної системи Міністерства внутрішніх справ України про відсутність (наявність) судимості (скорочену).

Згідно п. 3.3 Розділу 2 Порядку, документами, що підтверджують місце проживання особи є паспорт громадянина України, тимчасове посвідчення громадянина України, посвідка на постійне проживання в Україні, посвідка на тимчасове проживання в Україні, посвідчення біженця; посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту; посвідчення особи, якій надано тимчасовий захист; довідка про звернення за захистом в Україні; документи, що підтверджують право власності та користування приміщенням тощо.

Судом встановлено, що 06.09.2019 ОСОБА_1 до КДКА Луганської області подано заяву про допуск останнього до складання кваліфікаційного іспиту для отримання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

При цьому, 06.09.2019 позивачем, на виконання вимог Закону і Порядку, до КДКА Луганської області разом із заявою про допуск до складання кваліфікаційного іспиту надані наступні документи: згода на збір та обробку персональних даних від 06.09.2019, довідка про підтвердження факту не складання кваліфікаційного іспиту від 06.09.2019, копія паспорта громадянина України, копія картки фізичної особи платника податків, довідка Міністерства внутрішніх справ України про відсутність судимостей від 03.09.2019, нотаріально завірена копія диплому магістра за спеціальністю правознавство з додатком до нього, довідка видана відділом роботи з кадрами Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України про перебування Позивача на посаді прокурора відділу Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України від 02.09.2019, витяг з послужного списку особової справи виданий відділом роботи з кадрами Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України від 02.09.2019, копія договору оренди житлового приміщення від 01.02.2019, медична довідка від 02.09.2019.

Отримавши зазначену заяву позивача від 06.09.2019 та додані до неї документи, Кваліфікаційна палата КДКА Луганської області, дослідивши їх, прийшла до висновку, що всі ці документи відповідають відповідним вимогам, наведеним до них у Законі та Порядку, і рішенням від 06.09.2019 допустила ОСОБА_1 до складання кваліфікаційного іспиту для отримання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

Так, судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач, як особа, яка виявила бажання стати адвокатом, відповідає вимогам ч.ч. 1, 2 ст. 6 Закону, а документи подані ОСОБА_1 у повному обсязі відповідають переліку та вимогам до них, визначеним Розділом 2 Порядку, а тому КДКА Луганської області за результатом розгляду наведеної вище заяви позивача від 06.09.2019 та наданих разом із нею документів, згідно ч. 3 ст. 8 Закону, прийняла законне, обґрунтоване та єдине можливе за таких обставин рішення від 06.09.2019 про допуск позивача до кваліфікаційного іспиту.

Щодо твердження позивача про можливу відсутності у його кваліфікаційній справі документів, що підтверджують місце проживання особи, так як у скаргах до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури (далі - ВКДКА) на зазначене рішення КДКА Луганської області від 06.09.2019, з якими ознайомився ОСОБА_1 у ВКДКА, скаржниками ставиться під сумнів достатність для підтвердження місця проживання: копії договору оренди житлового приміщення від 01.02.2019, наданої позивачем разом із заявою про допуск до складання кваліфікаційного іспиту від 06.09.2019.

Суд зазначає, що відповідно до п. 3.3 Розділу 2 Порядку, документами, що підтверджують місце проживання особи, зокрема, є документи, що підтверджують право власності та користування приміщенням тощо.

У свою чергу, саме цивільним законодавством України регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. Основу цивільного законодавства України становить Конституція України. Основним актом цивільного законодавства України є ЦК України.

Положеннями ч. 1 ст. 395 ЦК України визначено, що одним із речових прав на чуже майно є право користування (сервітут).

Відповідно до ст. 401 ЦК України, право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.

Водночас, з вимог ст. 402 ЦК України вбачається, що право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду.

Положеннями ч. 1 ст. 759 ЦК України визначено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно п. 6 ст. 3 ЦК України, до засад цивільного законодавства України віднесено, серед іншого, добросовісність.

При цьому, за змістом ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу, і, зокрема, коли зміст правочину суперечить ЦК України, іншим актам цивільного законодавства.

З аналізу зазначених норм цивільного законодавства України у їх взаємозв`язку вбачається, що договір оренди житлового приміщення від 06.09.2019, який наданий позивачем до КДКА Луганської області, відповідає, як змісту зазначеного правочину ЦК України так і всім іншим актам цивільного законодавства України, не оскаржувався жодною із його сторін, і на момент подачі позивачем заяви до КДКА Луганської області про допуск до складання кваліфікаційного іспиту, а також винесення останньою рішення від 06.09.2019, був діючим, не скасованим, у зв`язку з чим не тільки відсутні будь-які підстави для жодного сумніву у його дійсності, але й взагалі з`ясування чи встановлення дійсності даного правочину - знаходиться поза межами повноважень КДКА Луганської області, передбачених Порядком, Законом і суперечить вимогам ст.ст. 3, 203, 215, 369 ЦК України.

Таким чином, позивачем одночасно з заявою до КДКА Луганської області про допуск до складення кваліфікаційного іспиту від 06.09.2019 подано договір оренди житлового приміщення від 01.02.2019, тобто документ, що, у відповідності до вимог Порядку підтверджує його проживання у м. Лисичанськ Луганської області, а тому доводи позивача, викладені у позовній заяві, про відсутність у матеріалах кваліфікаційної справи позивача належних документів, які б підтверджували його місце проживання у Луганській області є такими, що не відповідають фактичним обставинам справи.

Крім того, позивач у своїй позовній заяві вказує також на можливу незаконність рішення КДКА Луганської області від 12.09.2019 про затвердження результатів кваліфікаційного іспиту та видачу ОСОБА_1 свідоцтва про складання кваліфікаційного іспиту.

Так, позивач стверджує, що з системного аналізу ст.ст. 8, 9 Закону та положень Розділів 3, 4 Порядку вбачається, що рішення про затвердження результатів кваліфікаційного іспиту та про видачу особі свідоцтва про складання кваліфікаційного іспиту приймається лише за наявності та після прийняття рішення про допуск особи про складання кваліфікаційного іспиту і, безумовно, є похідним та пов`язаним з таким рішенням.

Таким чином, на думку позивача, враховуючи можливу безпідставність прийняття КДКА Луганської області рішення про допуск ОСОБА_1 до кваліфікаційного іспиту, можливість якої зумовлена відсутністю серед наданих йому на ознайомлення матеріалів кваліфікаційної справи документів що підтверджують виконання вимог п.п. 1, 2, 3.3 Розділу 2 Порядку, також слід звернути увагу на можливу безпідставність винесення тією ж комісією рішення про затвердження результатів кваліфікаційного іспиту та про видачу позивачу свідоцтва про складання кваліфікаційного іспиту, адже як зазначалось раніше, таке рішення є похідним та нерозривно пов`язаним із рішенням про допуск особи до кваліфікаційного іспиту.

З цього приводу суд зазначає, що, як вже судом встановлено рішення КДКА Луганської області від 06.09.2019 є законним та обґрунтованим, а тому, з наведених вище підстав, рішення КДКА Луганської області від 12.09.2019, не може бути визнано судом протиправним.

У той же час, судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що доводи позивача про протиправність указаного рішення КДКА Луганської області від 12.09.2019 не відповідають фактичним обставинам справи, суперечать вимогам законодавства України та прецедентній практиці Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).

Так, усталеною практикою ЄСПЛ підтверджується, що професія є складовою права на приватне життя. Зокрема, у п. 165 рішення ЄСПЛ від 09.01.2013 у справі Олександр Волков проти України вказано, що: приватне життя включає право особи на формування та розвиток стосунків з іншими людьми, включаючи стосунки професійного або ділового характеру .

Крім того, ст. 8 Конвенції про захист прав і основоположних свобод захищає право на особистий розвиток та право встановлювати та розвивати стосунки з іншими людьми та оточуючим світом.

При цьому, поняття приватне життя в принципі не виключає відносини професійного або ділового характеру. Врешті-решт, саме у рамках трудової діяльності більшість людей мають значну можливість розвивати стосунки з оточуючим світом. Отже, обмеження, накладені на доступ до професії, були неодноразово визнані ЄСПЛ такими, що впливають на приватне життя , як приклад у рішеннях ЄСПЛ у справах Сідабрас та Джяутас проти Литви та Бігаєва проти Греції , в якому предметом розгляду було саме питання допуску до професії адвоката.

У той же час, ЄСПЛ, у п.п. 33 - 35 рішення від 28.05.2009 у справі Бігаєва проти Греції , визнаючи порушення вимог ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод в аспекті права на професію адвоката зазначив, що в цьому випадку проблема полягає у тому факті, що Колегія адвокатів держави-відповідача спочатку надала дозвіл заявниці пройти передбачене законом стажування, проте в решті-решт не дозволила їй брати участь у відповідних екзаменаційних процедурах для отримання свідоцтва адвоката. ЄСПЛ зазначає, що така відмова Колегії адвокатів була здійснена на останній стадії процесу, пов`язаного з зарахуванням заявниці в реєстр адвокатів Колегією адвокатів на стадії, коли вперше виникло питання про громадянство заявниці в контексті перешкоди для участі у екзаменах, організованих колегією. Тому такий крок Колегії адвокатів неочікувано поставив під сумнів професійну ситуацію заявниці після того, як сама ж Колегія адвокатів надала дозвіл на те, що заявниця вісімнадцять місяців свого професійного життя присвятила виконанню умов про передбачене Колегією адвокатів стажування. З урахуванням природи та підстав такого стажування, так як вони встановлені в законодавстві держави-відповідача, заявниця не змогла б пройти стажування, якби Колегія адвокатів відповіла б відмовою на її заяву про стажування.

Разом з цим, у п. 34 вказаного рішення ЄСПЛ вказано, що держава-відповідач надала докази того, що заявниця була допущена до процедур, пов`язаних з отриманням свідоцтва адвоката через недбалість. ЄСПЛ вважає, що навіть якщо припустити, що спершу заявниця була допущена до стажування внаслідок помилки зі сторони Колегії адвокатів, і що, відповідно, мова не йшла про мовчазну згоду щодо її права на участь в екзаменах після стажування всупереч її громадянства, однієї цієї складової було б недостатньо, щоб посягати на професійне життя заявниці. Дійсно, питання про те, чи був мотив недопущення заявниці до її участі в екзаменах, а саме її громадянство, достатньо обґрунтованим не є першочерговим у цій справі. Суттєвим є той факт, що влада надала дозвіл заявниці пройти передбачене стажування, хоч було зрозуміло, що по закінченню стажування вона не отримає право брати участь в екзаменах в адвокатуру.

За таких обставин, у п. 35 цього рішення ЄСПЛ зазначив, що в діях компетентних органів держави-відповідача не було достатньої послідовності та поваги до особи та професійного життя заявниці і що держава-відповідач за таких умов порушила право заявниці на повагу до її приватного життя за змістом ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У той же час, Порядком визначені правила складення кваліфікаційного іспиту, оцінювання результатів кваліфікаційного іспиту та прийняття рішення за результатами складення кваліфікаційного іспиту регіональними кваліфікаційно-дисциплінарними комісіями адвокатури

Згідно п. 13.2 Порядку, одразу після обрання білету особою, яка допущена до складення кваліфікаційного іспиту, номер такого білету оголошується всім присутнім та фіксується у відомості з оцінювання результатів складення кваліфікаційного іспиту.

Положеннями п. 13.11 Порядку передбачено, що результати оцінювання мають бути відображені у відомості з оцінювання результатів складення кваліфікаційного іспиту особи та негайно передані голові кваліфікаційної палати.

Відповідно до п. 14.10 Порядку, загальна оцінка (сумарна кількість середньоарифметичних балів) за результатами складення письмового та усного іспитів вноситься до відомості з оцінювання результатів складення кваліфікаційного іспиту особи.

Згідно п. 14.11 Порядку, особа, яка за результатами оцінювання письмового та усного іспитів отримала у сумі 125 балів і більше, вважається такою, що успішно склала кваліфікаційний іспит.

Водночас, як вбачається з Відомостей з оцінювання результатів кваліфікаційного іспиту позивача від 12.09.2019, за результатами кваліфікаційного іспиту, загальна його оцінка склала 125 балів, тобто він набрав більше 125 та успішно склав указаний іспит на право заняття адвокатською діяльністю.

У зв`язку з цим, КДКА Луганської області прийнято законне та обґрунтоване рішення від 12.09.2019 про затвердження результатів кваліфікаційного іспиту та видачу позивачу свідоцтва про складання кваліфікаційного іспиту.

Крім того, слід відмітити, сталу практику ЄСПЛ щодо неприпустимості скасування рішень внаслідок такого явища як правовий пуризм , тобто надмірного прагнення до переваги форми над змістом.

Так, у рішенні у справі Сутяжник проти Росії ЄСПЛ зробив висновок про те, що не може бути скасоване правильне по суті судове рішення та не може бути відступлено від принципу правової визначеності лише задля правового пуризму, судове рішення може бути скасоване лише з метою виправлення істотної судової помилки. У цій справі рішення арбітражного суду, яке набрало законної сили, було скасовано в порядку нагляду з припиненням провадження у справі суто з підстави того, що спір не підлягав розгляду арбітражними судами, хоча у подальшому вимоги заявника були задоволені судом загальної юрисдикції. Ухвалюючи рішення ЄСПЛ виходив з того, що, хоча як принцип, правила юрисдикції повинні дотримуватися, однак, враховуючи обставини даної справи, була відсутня соціальна потреба, яка б виправдовувала відступлення від принципу правової визначеності.

Таким чином, правовий пуризм на відміну від обставин істотного та непереборного характеру завжди призводить до порушення принципу правової визначеності; правовий пуризм - невідступне слідування вимогам процесуального закону при вирішенні питання щодо застосування чи скасування таких, що набрали законної сили, судових рішень без врахування того, чи призведе це у подальшому до реального, а не формального усунення допущених судових помилок; надмірно формальне, бюрократичне застосування правових норм й вчинення дій, що мають юридичне значення, безвідносне врахування їх доцільності, виходячи з обставин конкретної справи й необхідності забезпечення ефективного захисту прав, свобод та інтересів в цивільному або іншому судочинстві, що призводить до порушення права на справедливий судовий розгляд; правовий пуризм може носити як добровільний характер й проявлятися в діяльності окремих посадових осіб, так і бути вимушеним через санкціонування державою, яка обмежує реалізацію дискреційних повноважень суб`єктів правозастосування, не допускаючи відступ від правових приписів.

Виходячи з наведеного, в жодному разі не применшуючи значення необхідності дотримання процесуальних норм, їх порушення повинно бути підставою для скасування рішення суб`єкта владних повноважень лише за умови, якщо останнє за своєю суттю є необґрунтованим та/або незаконним й підлягало би скасуванню чи зміні навіть за відсутності вказаної підстави.

У той же час, оскаржувані позивачем рішення КДКА Луганської області, стали у подальшому підставою для видачі ОСОБА_1 15.05.2020, рішенням Ради адвокатів Волинської області, свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, яку з того часу він здійснює.

Водночас, до початку 2020 року та до набуття статусу адвоката, ОСОБА_1 проходив службу на різних посадах у Головній військовій прокуратурі Генеральної прокуратури України.

Разом з цим, отримавши вказане вище свідоцтво та набувши право на зайняття адвокатською діяльністю, ОСОБА_1 також набув гарантоване Законом і ст. 43 Конституції України, право на здійснення такої діяльності, а також можливість заробляти собі на життя відповідною працею, яку він вільно обрав.

Проте, внаслідок можливої протиправності зазначених рішень КДКА Луганської області, зокрема сумніву у правомірності дій ОСОБА_1 у ході допуску до та складання кваліфікаційного іспиту, а також подальшої видачі позивачу свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, виник значний суспільний резонанс, у тому числі серед адвокатського співтовариства, що й став підставною для звернення Заступника Голови Ради адвокатів України Кухаря О.І. до ВКДКА зі скаргами на відповідні рішення КДКА Луганської області.

У той же час, описані вище обставини, беззаперечно впливають на права, свободи та законні інтереси ОСОБА_1 , як особи, професійна діяльність якої на теперішній час спрямована на дотримання принципів верховенства права, законності й незалежності, а також виконання інших покладені на нього Законом і присягою адвоката України обов`язків.

Відповідно до вимог ч. 8 ст. 50 Закону, рішення кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його прийняття до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури або до суду.

Положеннями п. 3.49 Регламенту ВКДКА, затвердженого рішенням звітно-виробничого з`їзду адвокатів України 2017 року від 09.06.2017, визначено, що у разі оскарження одного і того ж рішення кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, або/та дій чи бездіяльності кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури до ВКДКА та до суду, ВКДКА виносить постанову про закриття провадження, виходячи з принципу правової визначеності, встановленого Законом.

Разом з цим, ч. 1 ст. 2 КАС України визначено, що саме завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Таким чином, оскаржити наведені вище рішення КДКА Луганської області має право не будь-яка особа, якій сталі відомі такі порушення Порядку, а виключно лише особа, стосовно якої безпосередньо винесені комісією відповідні рішення, якщо дана особа вважає, що ці рішення якимось чином порушують особисто її права, свободи та законні інтереси.

У зв`язку з чим, суд погоджується з тим, що з метою справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення даної спірної ситуації, а також найбільш ефективного способу захисту своїх прав, свобод та інтересів, у ОСОБА_1 були правомірні підставі для звернення до адміністративного суду з позовною заявою про оскарження рішень КДКА Луганської області, так як по-перше таке звернення загалом відповідає завданням та основним засадам адміністративного судочинства, а по-друге звернутися до суду з таким позовом може виключно лише особа, стосовно якої безпосередньо винесені вказані рішення КДКА Луганської області.

При цьому, під час судового розгляду, як твердження позивача, наведенні останнім у позовній заяві, так і доводи, викладені у долучених позивачем скаргах на наведенні рішення КДКА Луганської області до ВКДКА, щодо протиправності рішень КДКА Луганської області, не знайшли свого підтвердження, загалом ці твердження та доводи є такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, суперечать вимогам чинного законодавства України, прецедентній практиці ЄСПЛ та гарантіям, закріпленим в Конституції України, а також є наслідком правового пуризму , тобто надмірного прагнення скаржників до переваги форми над змістом, що в свою чергу не повинно бути підставою для скасування законного та обґрунтованого рішення суб`єкта владних повноважень.

При цьому, ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 72 - 77, 90, 139, 241 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

вирішив:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН: НОМЕР_1 ).

Відповідач: Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури Луганської області (93404, Луганська обл., м. Сєвєродонецьк, бул. Дружби, буд. 14, код ЄДРПОУ 24206663).

Рішення суду, відповідно до ч. 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону № 2147-VIII, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя І.В. Смолій