Рішення

від 02.10.2020 по справі 361/1588/19

БРОВАРСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа № 361/1588/19

провадження № 2/361/303/20

02.10.2020

РІШЕННЯ

Іменем України

02 жовтня 2020 року м. Бровари

Броварський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого-судді Дутчака І.М., за участю секретарів: Срібної Ю.О., Зазимко А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Державної організації "Резиденція "Залісся" про визнання права користування житловим приміщенням,

в с т а н о в и в :

У березні 2019 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом, у якому, враховуючи уточнення позовних вимог (а. с. 76-80), просили визнати за ними право користування квартирою АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позову зазначали, що вони тривалий час, більше 30 років, постійно проживають у квартирі АДРЕСА_2 , що знаходиться на території Державної організації "Резиденція "Залісся" (далі - ДО "Резиденція "Залісся"), та належить відповідачу, зокрема, ОСОБА_1 - із 1987 року, ОСОБА_2 - із 1989 року, тобто з народження.

Вказували, що ОСОБА_1 є пенсіонером за віком, на даний час їй уже виповнилося 64 роки, у зазначену вище квартиру вона вселилася як цивільна дружина ОСОБА_3 , який тривалий час працював майстром лісу та лісником у ДО "Резиденція "Залісся". ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народився син ОСОБА_2 , який постійно проживає з народження у цьому будинку. ОСОБА_1 , проживаючи у вказаному житловому будинку, працювала у ДО "Резиденція "Залісся" на різних посадах, про що свідчать записи у її трудовій книжці. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 помер, після його смерті вони, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , постійно проживають у квартирі АДРЕСА_2 , що знаходиться на території ДО "Резиденція "Залісся" та належить відповідачу. Заборгованості по оплаті житлово-комунальних послуг вони не мають.

У березні 2018 року вони звернулися до відповідача ДО "Резиденція "Залісся" із заявою, у якій, посилаючись на зазначені обставини, просили надати їм документи для реєстрації місця проживання у зазначеному будинку, у який вони вселилися на законних підставах як члени сім`ї працівника ДО "Резиденція "Залісся" та у якому проживають тривалий час. Проте, їхню заяву залишено без задоволення, тому вони змушені були звернутися до суду.

Позивачі, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , вважають, що оскільки вони у квартиру АДРЕСА_2 вселилися на законних підставах як члени сім`ї наймача цього службового житла ОСОБА_3 , якому вказана квартира була виділена під час його перебування у трудових відносинах з ДО "Резиденція "Залісся", після його смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 постійно проживають у цій квартирі, тому вони відповідно до положень ст. 64 ЖК Української РСР (далі - ЖК УРСР) набули законне права користування цим службовим житловим приміщенням та реєстрацію в ньому свого місця проживання.

Позивач ОСОБА_1 і ОСОБА_2 та їхній представник ОСОБА_4 у судовому засіданні позов підтримали, надали пояснення, аналогічні викладеному вище, просили суд задовольнити заявлені ними позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача ДО "Резиденція "Залісся" Онопрієнко З.В. у судовому засіданні позов не визнала, проти його задоволення заперечувала, посилаючись на те, що відповідач ОСОБА_1 до 06 липня 2017 року була зареєстрованою в АДРЕСА_3 , а відповідач ОСОБА_2 до 18 квітня 2009 року у тому ж населеному пункті по АДРЕСА_4 , про що свідчать відмітки в їхніх паспортах. Померлому цивільному чоловікові позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 ордер на вселення у спірне службове житлове приміщення не видавався. Враховуючи відсутність ордера, правові підстави для укладення договору найму житла відсутні. Також зазначала, що оскільки ОСОБА_3 ордер на його проживання у спірному будинку АДРЕСА_2 " не видавався, до суду щодо визнання за ним права користування спірним службовим житловим приміщенням не звертався, зареєстрованим у даному будинку він не був, підстави для визнання за позивачами права користування спірним службовим житловим приміщенням відсутні. Просила суд у задоволенні позову відмовити.

З`ясувавши позицію сторін, дослідивши матеріали справи суд встановив такі факти і відповідні їм правовідносини та дійшов наступних висновків.

За змістом ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно із ч. ч. 1, 3 ст. 12, ч. ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У ч. ч. 1, 3 ст. 47 Конституції України закріплено, що кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

За змістом ч. 2 ст. 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Відповідно до ч. 1 ст. 64 ЖК УРСР члени сім`ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов`язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. До членів сім`ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки.

Згідно із ч. 2 ст. 64 ЖК УРСР членами сім`ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.

Судом встановлено, що з 1987 року ОСОБА_3 та ОСОБА_1 перебували у фактичних шлюбних відносинах, проживали вони разом у квартирі АДРЕСА_1 по вулиці Рожнянське лісництво. Під час спільного проживання ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народився син ОСОБА_2 . ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 помер. Після його смерті позивачі, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , із вказаної квартири в„– 1 будинку в„– 6 не виселялися та постійно там проживають по даний час.

Також суд встановив, що ОСОБА_3 , з яким позивач ОСОБА_1 перебувала у фактичних шлюбних відносинах з 1987 року, працював майстром лісу та лісником Заліського державного лісомисливського господарства, правонаступником якого є відповідач ДО "Резиденція "Залісся". За місцем роботи йому було надано вказане службове житлове приміщення - квартиру АДРЕСА_2 (інв. № 10323023 ) по вулиці Рожнянське лісництво, що знаходиться території ДО "Резиденція "Залісся", належить відповідачу та перебуває на його балансі.

Із свідоцтва про народження позивача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , вбачається, що його батьком є ОСОБА_3 , матір`ю - ОСОБА_1 .

Із листа ДО "Резиденція "Залісся" від 28 березня 2018 року за вих. № 93 вбачається, що заборгованості за утримання будинку за інвентарним № 10323023, у якому мешкає позивач ОСОБА_1 відсутня. Договір найму даного будинку із ОСОБА_1 не укладався. Вказаний будинок в„– 10323023 має статус службового житла. Обстеження цього будинку проводилося, обвал будинку не загрожує.

Із листа ДО "Резиденція "Залісся" від 24 квітня 2018 року за вих. № 120 видно, що рішенням виконавчого комітету Броварської районної ради народних депутатів Київської області від 11 липня 1983 року за № 312 усі житлові приміщення, які на той час належали Заліському державному лісомисливському господарству, із 30 грудня 2005 року господарство має назву ДО "Резиденція "Залісся", віднесені до службових, у тому числі житловий будинок, який стояв на балансі за інвентарним номером 10323023.

Свідок ОСОБА_5 , який зареєстрований та проживає на території АДРЕСА_2 ), у судовому засіданні показав, що після закінчення навчання його та ОСОБА_3 направили на роботу у Заліське державне лісомисливське господарство, виділили їм службове житло, чи видавали їм ордера він не пам`ятає, облік проживаючих на території ДО "Резиденція "Залісся" громадян вівся у книзі господарства. Із 1987 року ОСОБА_3 став проживати разом із ОСОБА_1 , у 1989 році у них народився син ОСОБА_2 , з того часу позивачі постійно проживають на території ДО "Резиденція "Залісся". Чи був зареєстрованим ОСОБА_3 за місцем свого постійного проживання йому невідомо.

Свідок ОСОБА_6 , який зареєстрований та проживає на території АДРЕСА_2 ), у судовому засіданні показав, що ОСОБА_3 до дня смерті працював у Заліському державному лісомисливському господарстві, із 1987 року постійно проживав зі своєю дружиною ОСОБА_1 на території ДО "Резиденція "Залісся" у будинку № АДРЕСА_2, у 1989 році у них народився син ОСОБА_2 , позивачі постійно проживають у вказаному будинку по даний час та нікуди не виїжджали. Після смерті у 2001 році ОСОБА_3 позивачів із вказаного будинку ніхто не виселяв та вони продовжують проживати у зазначеній квартирі по даний час.

У ч. 1 ст. 82 ЦПК України визначено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Зазначені вище обставини справи щодо роботи ОСОБА_2 майстром лісу та лісником Заліського державного лісомисливського господарства, отримання ним під час роботи спірного службового жилого приміщення - квартири АДРЕСА_2 , тривалого проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 як членів сім`ї ОСОБА_3 у виділеному йому службовому житловому приміщенні по даний час, відсутності заборгованості по оплаті позивачами житлово-комунальних послуг, сторонами, зокрема, представником відповідача ДО "Резиденція "Залісся", у суді не заперечувалися, тому суд вважає, що згідно із ч. 1 ст. 82 ЦПК України ці обставини доказуванню не підлягають.

Із трудової книжки позивача ОСОБА_1 вбачається, що вона з 01 квітня 1997 року по 31 жовтня 2012 року, тобто більше десяти років, працювала у ДО "Резиденція "Залісся" на різних посадах, зокрема, сторожем, опалювачем, робітником по лісокультурних роботах.

Із трудової книжки позивача ОСОБА_2 видно, що 19 вересня 2007 року його прийнято на роботу в ДО "Резиденція "Залісся" на посаду лісника в Рожнянське лісництво, 18 жовтня того ж року його звільнено з роботи у зв`язку із призивом на строкову військову службу, після проходження строкової військової служби 04 листопада 2008 року він повернувся на роботу в ДО "Резиденція "Залісся" та працював майстром лісу в Рожнянському лісництві до 01 жовтня 2012 року, звільнений з роботи із займаної посади на підставі ст. 38 КЗпП України за власним бажанням.

За змістом ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Спір між сторонами виник з приводу користування ОСОБА_1 та ОСОБА_2 службовим житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1 , у якій позивачі тривалий час постійно проживають, та реєстрації їхнього місця проживання в цьому житлі.

Правовідносини, що виникли між сторонами щодо користування позивачами службовим житловим приміщенням, регулюються главою 3 ЖК УРСР (Користування службовими жилими приміщеннями), постановою Ради Міністрів Української РСР "Про службові жилі приміщення" від 04 лютого 1988 року № 37, якою затверджено Перелік категорій працівників, яким може бути надано службові жилі приміщення, та Положення про порядок надання службових жилих приміщень і користування ними в Українській РСР.

У ч. 1 ст. 118 ЖК УРСР встановлено, що службові жилі приміщення призначаються для заселення громадянами, які у зв`язку з характером їх трудових відносин повинні проживати за місцем роботи або поблизу від нього. Жиле приміщення включається до числа службових рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів. Під службові жилі приміщення виділяються, як правило, окремі квартири.

Згідно із ч. 2 ст. 121, ч. 1 ст. 122 ЖК УРСР службові жилі приміщення надаються за рішенням адміністрації підприємства, установи, організації, правління колгоспу, органу управління іншої кооперативної та іншої громадської організації. На підставі рішення про надання службового жилого приміщення виконавчий комітет районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення у надане службове жиле приміщення.

Відповідно до ч. 1 ст. 123 ЖК УРСР порядок користування службовими жилими приміщеннями встановлюється законодавством Союзу РСР, цим Кодексом та іншими актами законодавства Української РСР.

За змістом ч. 1 ст. 125 ЖК УРСР без надання іншого жилого приміщення у випадках, зазначених у статті 124 цього Кодексу, не може бути виселено осіб, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації, що надали їм службове жиле приміщення, не менш як десять років; пенсіонерів по старості, персональних пенсіонерів; членів сім`ї померлого працівника, якому було надано службове жиле приміщення.

У Переліку категорій працівників, яким може бути надано службові жилі приміщення, затвердженого постановою Ради Міністрів Української РСР "Про службові жилі приміщення" від 04 лютого 1988 року № 37, визначено, що лісничий, помічник лісничого, єгер, майстер лісу, лісник мають право на отримання службового житлового приміщення (п. 9).

Порядок надання службових жилих приміщень в будинках державного і громадського житлового фонду і користування ними визначає Положення про порядок надання службових жилих приміщень і користування ними в Українській РСР, затверджене постановою Ради Міністрів Української РСР "Про службові жилі приміщення" від 04 лютого 1988 року № 37 (далі - Положення).

Згідно із п. 2 цього Положення службові жилі приміщення призначаються для заселення громадянами, які у зв`язку з характером їх трудових відносин повинні проживати за місцем роботи або поблизу від нього. Через це зазначені приміщення повинні знаходитися у безпосередній близькості від дільниці, яка ними обслуговується (їх робочого місця).

Відповідно до п. п. 15, 16 даного Положення службове жиле приміщення надається робітникам, службовцям і колгоспникам на час виконання ними обов`язків, які потребують проживання в такому приміщенні. Службові жилі приміщення надаються за рішенням адміністрації підприємства, установи, організації, правління колгоспу, органу управління іншої кооперативної та іншої громадської організації, у віданні якої ці приміщення знаходяться, затвердженим виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів, на території якої знаходиться відповідне підприємство, установа, організація.

Згідно із п. 27 вказаного Положення наймач службового жилого приміщення вправі проживати в ньому разом з членами своєї сім`ї. Наймач вправі у встановленому порядку за письмовою згодою всіх членів сім`ї, які проживають разом з ним, вселити в займане ним службове жиле приміщення свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб. На вселення до батьків їхніх неповнолітніх дітей зазначеної згоди не потрібно.

Суд встановив, що померлому працівникові Заліського державного лісомисливського господарства, правонаступником якого є відповідач ДО "Резиденція "Залісся", ОСОБА_3 під час роботи виділялося спірне службове житло - квартира АДРЕСА_2 , право користування цим службовим житловим приміщенням він набув на законних підставах. Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вказане службове житлове приміщення вселилися як члени сім`ї наймача, право користування цим службовим жилим приміщенням вони набули правомірно.

Доводи відповідача ДО "Резиденція "Залісся" про те, що ордер на вселення ОСОБА_3 у спірне службове житлове приміщення не видавався, договір найму цього службового житла із ним не укладався, у даному приміщенні він зареєстрованим не був, висновків суду щодо правомірності вселення ОСОБА_3 у зазначене службове житло, у зв`язку з характером його трудових відносин, не спростовують.

Доказів на спростування правомірності вселення у спірне службове житлове приміщення позивачів ОСОБА_1 і ОСОБА_2 відповідачем ДО "Резиденція "Залісся" суду не надано, факт їхнього проживання тривалий час у квартирі АДРЕСА_2 " відповідачем не заперечується. Відмітки про реєстрацію місця проживання за іншою адресою, без фактичного проживання там позивачів, не свідчить про відсутність правових підстав для визнання за ними права користування спірним службовим житловим приміщенням.

Оцінивши досліджені у судовому засіданні докази в їх сукупності, враховуючи обставини щодо правомірного вселення позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у спірне жиле приміщення - квартиру АДРЕСА_2 , тривалого, більше 30 років, проживання позивачів у даному службовому приміщенні, своєчасну оплату ними житлово-комунальних послуг за користування цим житлом, а також факт роботи позивача ОСОБА_1 більше десяти років у ДО "Резиденція "Залісся" та її вік, суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ґрунтується на вимогах закону, обґрунтованість заявлених вимог ними в суді доведена, тому позов підлягає задоволенню.

За змістом ст. 3 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" місце проживання - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини; реєстрація - внесення інформації до реєстру територіальної громади, документів, до яких вносяться відомості про місце проживання/перебування особи, із зазначенням адреси житла/місця перебування із подальшим внесенням відповідної інформації до Єдиного державного демографічного реєстру в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.

У п. 18 Правил реєстрації місця проживання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 02 березня 2016 року, визначено, що документами, що підтверджують, право на проживання в житлі, є ордер, свідоцтво про право власності, договір найму (піднайму, оренди), рішення суду, яке набрало законної сили, про надання особі права на вселення до житлового приміщення, визнання за особою права користування житловим приміщенням або права власності на нього, права на реєстрацію місця проживання або інші документи.

Виходячи з наведених вище правових норм, суд вважає, що після набуття цим рішенням суду про визнання за позивачами права користування квартирою АДРЕСА_2 законної сили, позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 матимуть можливість зареєструвати в установленому законом порядку своє місце проживання за вказаною вище адресою.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4, 5, 12, 13, 76, 81, 89, 259, 263 - 265 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , право користування квартирою АДРЕСА_2, та належить Державній організації "Резиденція "Залісся" (код ЄДРПОУ 00993662).

Визнати за ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , право користування квартирою АДРЕСА_2, та належить Державній організації "Резиденція "Залісся" (код ЄДРПОУ 00993662).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду через Броварський міськрайонний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники справи, які не були присутні у судовому засіданні під час ухвалення судового рішення, мають право подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Дутчак І. М.