Постанова

від 17.11.2020 по справі 440/4984/19

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2020 р.Справа № 440/4984/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Русанової В.Б.,

Суддів: Перцової Т.С. , Жигилія С.П. ,

за участю секретаря судового засідання Губарєвої В.А.,

представника позивача - Степанишиної А. В.,

представника відповідача - Орлової М. Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 09.06.2020 року, (головуючий суддя І інстанції: А.О. Чеснокова, повний текст складено 15.06.2020 року) по справі № 440/4984/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім" Павлівський"

до Головного управління ДПС у Полтавській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Павлівський" (далі - ТОВ "ТД "Павлівський", позивач) звернулося до суду з позовом, в якому просило:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області від 31.10.2019 № 000265501, № 000285501, № 000269501.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 09.06.2020 позов задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 31.10.2019 року № 000268501, № 000265501, № 000269501.

Головне управління ДПС у Полтавській області (далі - відповідач), не погоджуючись з судовим рішенням, подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просило скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції неправильно встановлені обставини у справі, не надано оцінки усім доказам, наданим податковим органом на підтвердження безтоварності операцій, фінансові показники яких вплинули на визначення позивачем сум податкових зобов`язань з ПДВ та податку на прибуток.

Зазначає, що позивачем не підтверджено правомірність формування даних податкового обліку за оспорюваними господарськими операціями з огляду на відсутність у контрагентів позивача необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності, що свідчить про відсутність реального вчинення господарських операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей та послуг від спірного постачальника та робіт, у зв`язку з чим відсутні підставі для включення сум податку на додану вартість, податку на прибуток до складу податкових зобов`язань та податкового кредиту.

Зазначає, що підставою для прийняття податкових повідомлень-рішень також слугували висновки податкового органу про "сумнівність" господарських операцій позивача з ТОВ ФГ Заграва , ТОВ ФГ Прометей , ПП Автоторг 7 , ТОВ Мелекес , ТОВ Трансімпульс Плюс (ТОВ Тіаманд ), оскільки контрагенти позивача, а саме: ПП Автоторг 7 , ТОВ Мелекес , ТОВ Трансімпульс Плюс (ТОВ Тіаманд ) не мають кваліфікованого персоналу, основних фондів, матеріальних та інших засобів для вчинення спірних господарських операцій, а тому останні носять характер фіктивності, створені без мети настання правових наслідків, крім того зазначені підприємства є фігурантами у кримінальних провадженнях № 12016220000001270 від 17.11.2016, № 320160800000000105 від 30.09.2016, № 32018110000000038 від 24.05.2018 за ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 212 КК України. Також, під час перевірки встановлено відсутність у ТОВ ФГ Заграва , ТОВ ФГ Прометей матеріальних ресурсів, основних фондів, достатніх трудових ресурсів, які економічно необхідні для виконання операцій за договорами, у останніх відсутнє джерело походження товару, що унеможливлює рух товару за ланцюгом постачання.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду - залишити без змін.

Зазначив, що судом першої інстанції вірно та повно встановлені обставини справи та надана відповідна оцінка спірним рішенням. Зазначає, що позивачем до перевірки надавалися всі первинні документи щодо взаємовідносин із контрагентами, операції по яким ставиться під сумнів податковим органом, зауважень до яких , останнім не висловлено. Також зазначає, що доказів фігурування контрагентів позивача у кримінальних провадженнях, вироків по цим контрагентам податковим органом не надано ні суду першої ні суду апеляційної інстанції. Доводи податкового органу про відсутність необхідних трудових та матеріальних ресурсів у контрагентів позивача є припущеннями, оскільки доказів перевірки останніх, податковим органом не проводилося, первинні документи не досліджувалися.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити.

Представник позивача заперечував проти вимог апеляційної скарги, вважав рішення суду першої інстанції законним, обґрунтованим, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судовим розглядом встановлено, що ГУ ДПС у Полтавській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку документальну планову виїзну перевірку ТОВ "ТД "Павлівський" з питань дотримання вимог податкового, валютного законодавства та іншого законодавства за період з 01 січня 2016 року по 30 червня 2019 року, за наслідками якої складено акт № 1253/16-31-05-01-10/40461244 від 15.10.2019 (т. 1 а.с. 52-83).

В акті перевірки зазначено про порушення відповідачем:

- П(С)БО 7 "Основні засоби", П(С)БО "Витрати", пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 97 398,00 грн, в т.ч. І квартал 2018 року 97 398,00 грн;

- п.п. 198.1, 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в сумі 279 515,00 грн, а т.ч. січень 2018 року - 279 515,00 грн;

- пп.14.1.156 п. 14.1 ст. 14, п. 54.1 ст. 54, п. 187.1 ст. 187, п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму податкового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 3 739 972,00 грн;

- п.п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму податкового кредиту з податку на додану вартість в розмірі 3 739 972,00 грн.

31.10.2019 відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення:

- № 000269501 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 1 21 747,50 грн (за податковим зобов`язанням - 97 398,00 грн, за штрафними санкціями - 24 349,50 грн) (т. 1 а.с. 46);

- № 000265501 про зменшення суми податкового зобов`язання для цілей розділу V Податкового кодексу України на 3 739 972,00 грн та зменшення суми податкового кредиту з ПДВ на 3 739 972,00 грн (т. 1 а.с. 48);

- № 000268501 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем ПДВ на загальну суму 349 393,75 грн (за податковим зобов`язанням - 279 515,00 грн, за штрафними санкціями - 69 878,75 грн (т. 1 а.с. 50).

Позивач, не погоджуючись із податковими повідомленнями-рішеннями, звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем підтверджено реальність здійснення господарських операцій з контрагентами належними первинними документами, а тому відсутні підстави для збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств, ПДВ, та зменшення суми податкового зобов`язання для цілей розділу V ПК України та суми податкового кредиту з ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до пп. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк)

Згідно п. 54.1 ст. 54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Згідно з пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Відповідно до п. 6 П(С)БО "Витрати" витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Відповідно до П(С)БО 7 "Основні засоби" основні засоби - матеріальні активи, які підприємство/установа утримує з метою використання їх у процесі виробництва/діяльності або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік).

Згідно з п. 187.1 ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

За операціями з виконання підрядних будівельних робіт суб`єкти підприємницької діяльності можуть застосовувати касовий метод податкового обліку відповідно до пп. 14.1.266 п. 14.1 ст. 14 цього Кодексу.

Відповідно до пп.14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Згідно з п. 201.7 ст. 201 ПК України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, та враховується при визначенні загальних податкових зобов`язань.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, визначальною умовою правомірності формування витрат, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, є їх здійснення для провадження господарської діяльності платника податку, та підтвердження відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено апеляційним судом, що основними видами діяльності підприємства позивача є: оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин (основний); післяурожайна діяльність; діяльність посередників у торгівлі сільськогосподарською сировиною, живими тваринами, текстильною сировиною та напівфабрикатами; надання в оренду сільськогосподарських машин і устатковання; надання послуг перукарнями та салонами краси; діяльність із забезпечення фізичного комфорту; вантажний автомобільний транспорт; складське господарство; інша допоміжна діяльність у сфері транспорту, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

В користуванні ТОВ "Торгівельний дім "Павлівський" перебувають нежитлові будівлі та споруди (асфальтплощадки, зерносклади, пожежні водойми, битовки, вісові, вагова залізнична, контора, котельня, лабораторія, майсерня, склади, водонапірні башні, тощо), розташовані за адресою: Полтавська область, Лохвицький район, с. Юсківці, вул. Лучанська, l-Б, згідно договору суборенди майна № 1 від 12.10.2016, укладеного з ТОВ "Енерго-Люкс" (т. 1 а.с. 118-133).

У спірний період позивач мав господарські взаємовідносини з ТОВ ФГ Заграва , ТОВ ФГ Прометей , ПП Автоторг 7 , ТОВ Мелекес , ТОВ Трансімпульс Плюс (ТОВ Тіаманд ).

Так, ТОВ "ТД "Павлівський" укладено ряд договорів поставки з ТОВ ФГ Заграва та ТОВ ФГ Прометей , за умовами яких позивач придбав зернові культури (далі товар).

Між позивачем (покупець) та ТОВ ФГ Заграва (продавець) укладено договори поставки №09/10-18 від 09.10.2018, № 10/10-18 від 10.10.2018, № 24/1018 від 24.10.2018, відповідно до умов яких позивач придбав у ТОВ ФГ Заграва кукурудзу, загальною кількістю 110 тонн, ціна за одиницю товару - 3 840,00 грн, загальна вартість товару - 422 400,00 грн. ( п.п. 2.2, 2.3, 2.4 Договору №09/10-18 від 09.10.2018); 2 000 тонн, ціна за одиницю товару - 4 230,00 грн, загальна вартість товару - 8 460 000,00 грн. (п.п. 2.2, 2.3, 2.4 Договору № 10/10-18 від 10.10.2018) та 1 000 тонн, ціна за одиницю товару - 3 870,00 грн, загальна вартість товару - 3 870 000,00 грн( п.п. 2.2, 2.3, 2.4 Договору № 24/1018 від 24.10.2018) (т. 2 а.с.153- 154, 171-172, т. 3 а.с. 110-111).

В підтвердження виконання договорів позивачем як до податкового органу, так і до суду надано: договори, видаткові накладні, реєстри ТТН на прийняте зерно з визначенням якості по середньодобовому зразку, товарно-транспортні накладні, виписки з банківського рахунку, повідомленнями про відступлення права вимоги (т.2 а.с.155-170, 173-251, т. 3 а.с. 1- 109, 112-204, т. 4 а.с. 202-225).

Між позивачем (покупець) та ТОВ ФГ Прометей (продавець) укладено договори поставки №02/08 від 02.08.2018, №14/09-18 від 14.09.2018, № 20/09-18 від 20.09.2018, відповідно до умов яких позивач придбав у ТОВ ФГ Прометей кукурудзу та пшеницю озиму (т. 2 а.с.205- 206, т. 4 а.с. 35-36,78-79).

Загальна кількість товару - 900,79 тонн, загальна вартість товару - 4 729 129,48 грн. за п.п. 1.2, 3.1, 3.2, 3.3 Договору №02/08 від 02.08.2018 , - 300 тонн, ціна за одиницю товару - 3 600,00 грн, загальна вартість товару - 1 287 500,00 грн. згідно п.п. 2.2, 2.3, 2.4 Договору №14/09-18 від 14.09.2018 та 1 000 тонн, ціна за одиницю товару - 3 840,00 грн, загальна вартість товару - 3 840 000,00 грн. за п.п. 2.2, 2.3, 2.4 Договору № 20/09-18 від 20.09.2018 . Право власності на товар переходить по видатковим накладним. Транспортування товару за рахунок покупця. Умови поставки EXW, зі складу продавця.

За умовами договорів №14/09-18 від 14.09.2018, № 20/09-18 від 20.09.2018 продавець проводить передачу товару партіями на умовах поставки Франко-Завод EXW (згідно Інкотермс-2010). Датою отримання, перехід права власності на товар, є дата підписання сторонами видаткової та передачі документів на товар, вказаних п. 5.2 договору. Під час передачі товару продавець зобов`язаний передати покупцю оригінали рахунку-фактури, видаткову на товар, а покупець зобов`язаний прийняти товар та підписати всі необхідні документи, що підтверджують передачу товару.

Якість товару повинна відповідати технічним умовам і вимогам, вказаних у п. 5.2 цього договору. Товар вважається відвантаженим продавцем та прийнятим Покупцем:

- за якістю: вологість - до 14 %, сміттєва домішка - до 2 %, зернова домішка - до 10 %, зараженість амбарними шкідниками не допускається. Всі інші показники згідно ДСТУ 4525:2006;

- за кількістю - на підставі даних, що вказані у видатковій накладній і підписані покупцем та продавцем.(п.п. 5.1, 5.2 Договорів)

В підтвердження виконання договорів позивачем як до податкового органу, так і до суду надано: видаткові накладні, реєстри ТТН на прийняте зерно з визначенням якості по середньодобовому зразку, товарно-транспортні накладні, відомості про вантаж, виписки з банківського рахунку щодо оплати товару (т.3 а.с.207-250, т. 3 а.с. 1- 34, 37-77, 80-201).

За всіма договорами умовами поставки є EXW Інкотермс 2010 / Франко завод (EXW - самовивіз), що означає, що продавець/постачальник здійснює поставку/відвантаження товару, коли він передає його в розпорядження покупця в узгодженому раніше місці: на своєму виробництві (заводі або фабриці), на складі, в магазині і т.д. При цьому, відповідальність продавця закінчується в момент передачі товару, що поставляється безпосередньо покупцеві або залученої покупцем компанії-перевізнику. За навантаження свого товару на транспортний засіб покупця продавець не відповідає.

За умовами вищезазначених договорів поставка товару здійснювалась силами покупця.

Перевезення товару здійснювалося позивачем, із залученням перевізників ТОВ Агроіновації Нафта Груп , ТОВ Сієста Лайф , ТОВ Укр ВЕБ Партнерс , ТОВ Альтернатива ЮГ , що підтверджується товарно-транспортними накладними.

Придбаний товар використано позивачем в господарській діяльності, шляхом подальшої реалізації його частини ТОВ "Луї Дрейфус Компані Україна" та ТОВ "Агрофонд ЛТД", що підтверджується договорами поставки, видатковими накладними, довіреностями, актами приймання-передачі (т. 4 а.с. 226-250, т. 5 а.с. 1-59).

Нереалізована частина товару зберігається на складі позивача, що підтверджується відповідною оборотно-сальдовою відомістю (т. 4 а.с. 60-71).

Доказів повернення коштів після їх перерахування, наявності у позивача та його контрагентів спільного інтересу щодо фіктивного отримання коштів за поставлений товар в матеріалах справи не міститься.

Отже, як вірно зазначено судом першої інстанції, надані первинні документи підтверджують, що господарські операції по придбанню та реалізації кукурудзи та пшениці, отриманих від ТОВ ФГ Заграва , ТОВ ФГ Прометей , спричинили зміни майнового стану та зміни у структурі зобов`язань підприємства позивача.

Також , ТОВ "ТД "Павлівський" укладено ряд договорів підряду з ПП Автоторг 7 , ТОВ Мелекес , ТОВ Трансімпульс Плюс (ТОВ Тіаманд ), за умовами яких позивач був замовником будівельних робіт зерносховища, яке перебуває в його користуванні на підставі договору оренди.

Відповідно до ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 838 ЦК України підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник. Генеральний підрядник відповідає перед субпідрядником за невиконання або неналежне виконання замовником своїх обов`язків за договором підряду, а перед замовником - за порушення субпідрядником свого обов`язку.

Судовим розглядом встановлено, що 02.08.2017 між позивачем (замовник) та ТОВ Мелекес (підрядник) укладено договір підряду № 02/08, за умовами якого позивач замовник доручає, а підрядник зобов`язується виконати роботи з улаштування асфальтобетонного покриття па території ХПП (поточний ремонт покриття "ямковий") за адресою: Полтавська обл., Лохвицький р-н, с. Юсківці, вул. Лучанська, 1-Б, а замовник зобов`язується надати проектну документацію, здійснити фінансування будівництва та оплатити вартість виконаних робіт (т. 2 а.с. 47-53).

15.08.2017 між позивачем та ТОВ Трансімпульс Плюс (ТОВ Тіаманд ) укладено договір № 15/08, за умовами якого позивач (Замовник) доручає, а ТОВ Трансімпульс Плюс (ТОВ Тіаманд ) (Підрядник) зобов`язується виконати роботи з улаштування залізобетонного (підсилюючого) покриття заїздів на ГУАР- 30, автовагової, нижніх галерей, складів № 1-5, № 8-13, та інші за адресою: Полтавська обл., Лохвицький р-н, с. Юсківці, вул. Лучанська, 1-Б, а Замовник зобов`язується надати проектну документацію, здійснити фінансування будівництва та оплатити вартість виконаних робіт (т. 2 а.с. 79-85).

Також , між позивачем (замовник) та ПП "Автоторг 7'' (підрядник) укладено договори підряду:

- від 12.06.2017 № 12/06, за умовами якого замовник доручає, а підрядник зобов`язується виконати роботи з перекладання зіпсованих кабельних ліній від КПТ до складів та частково на складах за адресою: Полтавська обл., Лохвицький р-н, с. Юсківці, вул. Лучанська, 1-Б. Замовник зобов`язується надати проектну документацію, здійснити фінансування будівництва та оплатити вартість виконаних робіт (т. 1 а.с. 134-139).

- від 04.07.2017№ 3/2, за умовами якого замовник доручає, а підрядник зобов`язується виконати роботи щодо заміни опор бетонних по території ХПП (часткова) - 380В за адресою: Полтавська обл., Лохвицький р-н, с. Юсківці, вул. Лучанська, 1-Б, замовник зобов`язується надати проектну документацію, здійснити фінансування будівництва та оплатити вартість виконаних робіт (т. 1 а.с. 166-171).

- від 15.08.2017 № 15/08, за умовами якого замовник доручає, а підрядник зобов`язується виконати роботи з огорожі проблемних ділянок ХПП бетонними плитами та металевою сіткою по периметру підприємства за адресою: Полтавська обл., Лохвицький р-н, с. Юсківці, вул. Лучанська, l-Б, а Замовник зобов`язується надати проектну документацію, здійснити фінансування будівництва та оплатити вартість виконаних робіт (т. 1 а.с.194- 200).

- від 03.10.2017 № 31 за умовами якого замовник доручає, а підрядник зобов`язується виконати роботи з часткового ремонту системи водовідведення по території підприємства за адресою: Полтавська обл., Лохвицький р-н, с. Юсківці, вул. Лучинська, l-Б, замовник зобов`язується надати проектну документацію, здійснити фінансування будівництва та оплатити вартість виконаних робіт (т. 1 а.с. 221-227).

- від 01.12.2019 № 01/12/17, за умовами якого замовник доручає, а підрядник зобов`язується виконати роботи з улаштування залізобетонного (підсилювача) покриття заїздів на ГУАР-30, автовагової, нижніх галерей, складів № 1-5, № 7-13, та інші за адресою: Полтавська обл., Лохвицький р-н, с. Юсківці, вул. Лучинська, 1-Б, а замовник зобов`язується надати проектну документацію, здійснити фінансування будівництва та оплатити вартість виконаних робіт (т. 1 а.с. 235-241).

- від 16.12.2017 № 16/12/17, за умовами якого замовник доручає, а підрядник зобов`язується виконати роботи з улаштування залізобетонного (підсилюючого) покриття заїздів па ГУАР-30, автовагової, нижніх галерей, складів № 1-5, № 8 -13, та інші за адресою: Полтавська обл., Лохвицький р-п, с. Юсківці; вул. Лучанська, 1-Б, а замовник зобов`язується надати проектну документацію, здійснити фінансування будівництва та оплатити вартість виконаних робіт (т. 2 а.с. 16-22).

Відповідно до п. 5.1 всіх договорів здавання-приймання виконаних робіт оформляється згідно актів приймання виконаних робіт формою КБ-2 та довідками про їх вартість формою КБ-3, підписаними обома сторонами.

В підтвердження виконання договору позивачем як до податкового органу, так і до суду надано: протоколи узгодження договірної ціни, довідки про вартість виконаних робіт (КБ-3), акти приймання виконаних робіт (КБ-2),підсумкові відомості ресурсів, розрахунки загальновиробничих витрат до акту КБ-2в, локальні кошториси, розрахунки загальновиробничих витрат до локального кошторису, договірну ціну, відомість обсягів робіт, дефектний акт (т. 2 а.с. 23-46, 54-77, 86-109, т.1 140-164,172-193, 201-220,228-234,242-250).

Результати прийняття виконаних робіт за зазначеним договором оформлено Актами № 1 приймання виконаних робіт за грудень 2017 року (т.1 а.с.143-146, 175-177,204-207, 221-227,245-248т. 2 а.с. 29, 57-60, 78,89-90).

Виконані роботи за вищезазначеними договорами підряду, укладеними з ПП "Автоторг 7", позивачем віднесено до витрат на ремонт основних засобів, про що свідчить наказ ТОВ "ТД "Павлівський" № 31/12-2 від 31.12.2017 (т. 1 а.с. 165).

Зазначені обставини свідчать, що виконання послуг контрагентами позивача було необхідне для здійснення господарської діяльності ТОВ "ТД" Павлівський", позивачем отримано позитивний економічний ефект від здійснення господарських операцій з вищезазначеними контрагентами, зокрема, операції направлені на приріст (збереження) активів платника (їх вартість), а також створення умов такого приросту в майбутньому.

Судом встановлено, що позивач та його контрагент на час вчинення спірних операцій були зареєстровані як юридичні особи, платниками податку.

Колегія суддів зазначає, що відсутність права у позивача на включення до складу податкового кредиту та податку на прибуток, за такими операціями податковий орган пов`язує з їх "сумнівним" характером, зокрема наявністю інформації СУ ГУ Національної поліції в Харківській області в рамках кримінальних проваджень від 17.11.2016, 30.09.2016 ,24.05.2018 щодо встановлення факту організації групою осіб створення та реєстрації підприємств ( зокрема ПП " Автоторг7", ТОВ "Трансімпульс Плюс" (нова назва ТОВ " Тіаманд"), ТОВ " Мелекес" без мети зайняття господарською діяльністю, відсутністю у контрагентів кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень та матеріальних ресурсів.

Посилання апелянта на відсутність у контрагентів позивача необхідної кількості кваліфікованого персоналу, незначну чисельність працюючих (до 3-х осіб), основних засобів, що на думку податкового органу є недостатнім для виконання умов договорів, колегія суддів вважає припущеннями. Крім того, за умовами спірних договорів виконавець послуг мав право залучати до виконання робіт субпідрядників. У комерційній діяльності (виконання послуг) не завжди вимагає наявності власних основних засобів, значної кількості персоналу, оскільки наявна можливість укладення договорів найму тощо.

Зазначені обставини не виключають можливості реального виконання контрагентами позивача господарських операцій та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди замовником, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу).

Відповідачем, всупереч вимог КАС України, не було доведено та надано належних доказів, які б свідчили, що наявні у контрагентів трудові ресурси та матеріально - технічне забезпечення були недостатніми або не кваліфікованими для проведення господарської діяльності, як не було доведено та надано належних доказів, які б свідчили про наявність фактів, які встановлені судами, однак не були враховані під час прийняття рішень, та свідчили про протиправну поведінку контрагентів та про обізнаність платника податків щодо такої та злагодженості дій між ними.

Також відповідачем не надано доказів проведення зустрічної звірки із зазначеними суб`єктами господарювання та дослідження первинних документів, які б підтверджували реальний обсяг фізичного навантаження на працівників, реальну, а не ймовірну, кількість відпрацьованих ними робочих днів та не досліджено чи залучались контрагентами позивача додаткові трудові ресурси, в тому числі на підставі цивільно-правових договорів.

Доводи апеляційної скарги стосовно неможливості встановити придбання позивачем кукурудзи та пшениці по ланцюгах постачання: ТОВ РТЛ , ТОВ Укрлітконтракт , ТОВ Блоссом-груп , ТОВ ТК Геліон , ТОВ Мірта ТМ , ТОВ СПСД Трейд , ТОВ Техномрія , оскільки зазначені підприємства формують податковий кредит за рахунок документального оформлення придбання сигарет, взуття, електроніки та не мають трудових, матеріальних ресурсів та по ланцюгу постачання, ґрунтуються виключно на податковій інформації, що наявна в інформаційно-аналітичних базах, а саме АС "Податковий блок", тому такі відомості носять інформаційний характер та не є беззапереченим свідченням нереальності господарських операцій, за умови їх підтвердження належними і допустимими первинними документами, як підставами формування бухгалтерського обліку.

Проте відповідачем , в судовому засіданні підтверджено, що податкової перевірки по цих контрагентах не проводилося, первинні документи не дослуджувалися.

Також, суд апеляційної інстанції враховує, що чинне законодавство не ставить умову виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов`язань, адже поняття добросовісний платник , яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань. А відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що факт придбання та оплати товарів, виконання робіт, підтверджується документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському обліку позивача та податковій звітності; право на формування податкового кредиту підтверджується належними первинними документами.

Доводи апеляційної скарги стосовно того, що контрагенти позивача ПП Автоторг 7 , ТОВ Мелекес , ТОВ Трансімпульс Плюс (ТОВ Тіаманд ) є фігурантами у кримінальних провадженнях № 12016220000001270 від 17.11.2016, № 320160800000000105 від 30.09.2016, № 32018110000000038 від 24.05.2018 за ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 212 КК України, що свідчить про безтоварність господарських операцій, колегія суддів вважає недоведеними.

В акті перевірки та в апеляційній скарзі податковий орган посилається на інформацію слідчого управління Головного управління Національної поліції України в Харківській області в рамках кримінальних провадженнях № 12016220000001270 від 17.11.2016, інформацію щодо відкриття кримінального провадження № 320160800000000105 від 30.09.2016, та витягу ухвали слідчого судді по кримінальному провадженню № 32018110000000038 від 24.05.2018 за ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 212 КК України, проте остання в матеріалах справи відсутня та податковим органом суду не надавалася.

Колегія суддів зазначає, що в апеляційній скарзі, та в акті перевірки відповідач посилається на інформацію слідчих органів та ухвали слідчого судді, проте ні суду першої, ні суду апеляційної інстанції інформацію щодо відкритих кримінальних проваджень, не надано.

Викладені в акті перевірки та апеляційній скарзі посилання щодо обставин наявності кримінальних правопорушень не містять назви підприємства позивача та його безпосередніх контрагентів.

Відповідно до ч. 6 ст. 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності , є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Сам факт порушення кримінальної справи не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами.

В судовому засіданні представник відповідача зазначив, що вироків за кримінальними провадженнями, про які зазначено в апеляційній скарзі , судом не приймалося.

В матеріалах даної адміністративної справи відсутні вироки суду, які набрали законної сили, та якими встановлено здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентами з метою, яка порушує публічний порядок, вчинення господарських операцій з метою, що суперечать інтересам держави і суспільства, так само і ухилення від сплати податків за наслідками виконання господарських зобов`язань з боку позивача.

Окрім того, посилання податкового органу, що контрагенти позивача є фігурантами у кримінальних провадженнях, не дає підстав до висновку про безтоварність господарських операцій, оскільки їх реальність підтверджується зібраними у справі доказами, зокрема первинними бухгалтерськими документами, і не спростована у встановлений законом спосіб (належними й допустимими доказами).

Крім того, відповідачем не доведено, що порушені кримінальні провадження стосуються безпосередньо взаємовідносин позивача із зазначеними контрагентами.

Водночас висновки про нереальність господарських операцій мають підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не можуть ґрунтуватися на припущеннях.

Контролюючим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Згідно правової позиції Верховного Суду викладеній в постановах від 28.05.2019 по справі №815/2960/17, від 15.10.2019 по справі 813/1066/16, від 23.07.2019 по справі №826/10852/158, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податку як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України. Подані платником документи повинні достовірно підтверджувати реальність господарських операцій та інші обставини, з якими законодавець пов`язує право платника на податкову вигоду. Податкова вигода може бути визнана необгрунтованою, зокрема, у випадках, якщо для цілей оподаткування операції обліковані не у відповідності з їх дійсним економічним змістом або враховані операції, що не обумовлені розумними економічними або іншими причинами (цілями ділового характеру).

Відповідно до ч. 3 ст. 77 КАС України докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Проте податковим органом ні до суду першої, ні до суду апеляційної інстанції не надано вироків суду по вищезазначеним кримінальним провадженням.

Мета отримання доходу як кваліфікуюча ознака господарської діяльності кореспондує з вимогою щодо наявності розумної економічної причини (ділової мети) під час здійснення господарської діяльності. Оскільки господарська діяльність складається із сукупності господарських операцій платника податку, які є формою здійснення господарської діяльності, то розумна економічна причина має бути наявною в кожній господарській операції. Лише в такому разі та чи інша операція може вважатись вчиненою в межах господарської діяльності платника податку та лише за таких умов платник має право на врахування в податковому обліку наслідків відповідних господарських операцій.

Отже, зміст поняття розумної економічної причини (ділової мети) передбачає обов`язкову спрямованість будь-якої операції платника на отримання позитивного економічного ефекту, тобто на приріст (збереження) активів платника (їх вартість), а так само створення умов для такого приросту (збереження) в майбутньому.

Таким чином, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції , що надані первинні документи відображають суть господарських операцій, рух товарів від контрагентів позивача, а й отже, реальність господарських операцій.

На противагу зазначеному, податковим органом під час судового розгляду справи, не наведено будь-яких переконливих доводів та не надано належних доказів, які б ставили під сумнів реальність здійснених позивачем господарських операцій, та/або свідчили б про невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, та/або про наявність інших обставин що підтверджують недобросовісність позивача, як платника податків.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

Проте контролюючим органом не наведено доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені належними документами, а також не представлено доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі. Також, не надано відповідачем доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податку на додану вартість або можливої фіктивності його постачальника, як-от: судових рішень, вироків, не наведено доводів щодо здійснення позивачем операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що досліджені господарські операції по правочинам між позивачем та контрагентами були реально здійснені, що повністю підтверджується наявністю належним чином оформлених первинних документів, такі операції пов`язані з господарською діяльністю підприємства, всі учасники господарських операцій володіли спеціальною податковою правосуб`єктністю, а висновок відповідача про безтоварність укладених правочинів є таким, що не відповідає дійсності, та не ґрунтується на належних доказах.

За таких обставин, податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області від 31.10.2019 № 000265501, № 000285501 та № 000269501 є протиправними та правомірно скасовані судом.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 09.06.2020 року по справі № 440/4984/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя В.Б. Русанова Судді Т.С. Перцова С.П. Жигилій Повний текст постанови складено 26.11.2020