Постанова

від 25.11.2020 по справі 640/20060/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/20060/18 Суддя першої інстанції: Костенко Д.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2020 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача: Степанюка А.Г.,

суддів: Губської Л.В., Епель О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на прийняте за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 травня 2020 року у справі за адміністративним позовом Головного управління ДФС у м. Києві до Товариства з обмеженою відповідальністю "СВ-ТРЕЙД ПЛЮС" про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И Л А :

У листопаді 2018 року Головне управління ДФС у м. Києві (далі - Позивач, ГУ ДФС у м. Києві) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "СВ-ТРЕЙД ПЛЮС" (далі - Відповідач, ТОВ СВ-ТРЕЙД ПЛЮС , в якому просило стягнути з рахунків ТОВ "СВ-ТРЕЙД ПЛЮС" податковий борг в сумі 111856,14 грн. .

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.05.2020 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що Позивачем не доведено факту надіслання (вручення) Відповідачу податкової вимоги у порядку, встановленому податковим законодавством. Крім того, суд підкреслив, що позов поданий після закінчення строків давності у частині стягнення податкового боргу у загальній сумі 88 721,94 грн.

Не погоджуючись з постановленим рішенням, Головне управління ДПС у м. Києві подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

В апеляційній скарзі Позивач посилається на порушення судом першої інстанції норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції, як підставу для відмови в задоволенні позовних вимог ГУ ДПС у м. Києві, зазначає, що надана Позивачем копія фіскального чеку від 01.04.2013 року № 6945 не є належним доказом факту надіслання (вручення) податкової вимоги № 329-19 від 26.03.2013, проте відповідно правової позиції Верховного Суду від 20.06.2018 року у справі № 820/3 186/17, належним доказом надіслання суб`єктом владних повноважень позовної заяви з додатками відповідачу та третім особам є квитанція або касовий чек, в якому зазначено найменування оператора та об`єкта поштового зв`язку, які надають послуги, дата та вид послуги, її вартість, таким чином трактування факту направлення (вручення) поштових відправлень, на думку ГУ ДПС у м. Києві, має відбуватись з урахуванням вказаної позиції.

Крім того, Позивач зазначає, що сума боргу, яка увійшла до предмету стягнення у даній справі, складається з нарахованих контролюючим органом грошових зобов`язань ТОВ СВ-ТРЕЙД ПЛЮС , проте не сплачених у визначеному чинним законодавством порядку та які набули статусу податкового боргу. Вказує, що визначене контролюючим органом грошове зобов`язання (незалежно від того, на який з 1095 днів припаде відповідне визначення) в разі його несплати платником податків набуде статусу податкового боргу. З дня виникнення податкового боргу починається відлік строку тривалістю 1095 днів для звернення податкового органу до суду з вимогою, пов`язаною зі стягненням такого боргу.

З огляду на наведене, а також враховуючи, що узгоджена сума податкового зобов`язання набула статусу податкового боргу, а її розмір підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, беручи до уваги направлення контролюючим органом податкової вимоги та відсутність доказів добровільної сплати відповідачем визначеної суми боргу, на думку ГУ ДПС у м. Києві, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.07.2020 відкрито апеляційне провадження у справі та встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу.

Відзив на апеляційну скаргу на адресу суду не надходив.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.11.2020 року справу призначено до розгляду у порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, повно та всебічно дослідивши обставини справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суд першої інстанції - без змін, виходячи з такого.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ТОВ СВ-ТРЕЙД ПЛЮС перебуває на податковому обліку в ДПІ у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві та є платником податків.

У справі наявна копія податкової вимоги від 26.03.2013 року № 329-19 на суму 70816,47 грн., сформованої Коломийською ОДПІ ГУ ДФС в Івано-Франківській області, і копія фіскального чеку від 01.04.2013 року № 6945 про оплату послуг пересилання рекомендованого листа адресату: ТРЕЙД ПЛЮС , на адресу: "78203 КОЛОМИЯ".

Згідно інформації про податковий борг від 20.06.2018 року № 20815/9/26-15-17-02-38 станом на 18.06.2018 року за Відповідачем обліковується податковий борг у загальній сумі 124 407,45 грн., з яких підлягає стягненню 111 856,14 грн. (у т.ч. недоїмка у сумі 78 527,20 грн. і пеня у сумі 33 328,94 грн.).

Згідно розрахунку податкового боргу у сумі 111 856,14 грн., він виник у зв`язку з не сплатою грошових зобов`язань:

- у сумі 39 488,00 грн., визначених у декларації з ПДВ від 17.07.2015 року №9151094882;

- у сумі 15 905,00 грн., визначених у декларації з ПДВ від 08.10.2015 року №9206422990;

- у сумі 11 667,00 грн., визначених у декларації з ПДВ від 18.11.2015 року №9235700562;

- у сумі 10 385,20 грн., визначених у податковому повідомленні-рішенні від 03.02.2016 року №0000661500;

- у сумі 1 074,00 грн., визначених у декларації з ПДВ від 18.02.2016 року №9019498174;

- у сумі 4 грн., визначених у декларації з ПДВ від 19.04.2016 року №9059766941;

- у сумі 4 грн., визначених у декларації з ПДВ від 20.05.2016 року №9081870579;

- у сумі 33 328,94 грн. пені, нарахованої на податкове повідомлення-рішення від 02.03.2012 року №0000162310.

Судом першої інстанції також встановлено, що у справі наявні копії податкових декларацій з ПДВ від 17.07.2015 року № 9151094882 за червень 2015 року на суму 43751 грн., від 08.10.2015 року № 9206422990 за вересень 2015 року на суму 15905 грн., від 18.11.2015 року № 9235700562 за жовтень 2015 року на суму 11667 грн., від 18.02.2016 року № 9019498174 за січень 2016 року на суму 1074 грн., від 19.04.2016 року № 9059766941 за березень 2016 року на суму 4 грн., від 20.05.2016 року № 9081870579 за квітень 2016 року на суму 4 грн., які підтверджують самостійне нарахування Відповідачем, а відтак узгодження з моменту подання цих декларацій, податкових зобов`язань з ПДВ.

Також, суд першої інстанції вказав на наявність у матеріалах справи акта перевірки Коломийської ОДПІ ГУ ДФС в Івано-Франківській області від 25.01.2016 року №187/09-07-15/36480423 і винесеного на його підставі Коломийською ОДПІ ГУ ДФС в Івано-Франківській області податкового повідомлення-рішення від 02.03.2016 року № 0000661500 на суму 10385,20 грн. та копії поштових повідомлень № 7820317881218 і № 7820317911826 про вручення поштових відправлень відповідачу 29.01.2016 року та 05.02.2016 року.

Враховуючи встановлені вище обставини, виходячи з системного аналізу норм Податкового кодексу України, Порядку направлення органами державної податкової служби податкових вимог платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.10.2012 року № 1113, суд першої інстанції дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог, оскільки Позивачем не доведено факт надіслання (вручення) Відповідачу податкової вимоги у порядку, встановленому податковим законодавством, а подання позову у частині стягнення податкового боргу у загальній сумі 88 721,94 грн. мало місце після закінчення строків давності.

З таким висновком суду першої інстанції не можна не погодитися з огляду на таке.

Згідно підпункту 14.1.175 пункту 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на 01.04.2013 року) податковим боргом є сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до п. 95.1 ст. 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Згідно з нормою п. 95.2 ст. 95 ПК України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Відповідно до п.59.1 ст.59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Згідно приписів пункту 58.3 статті 58 ПК України податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) платнику податків, якщо його передано посадовій особі такого платника податків під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення.

У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

У разі якщо вручити податкове повідомлення-рішення неможливо через помилку, допущену контролюючим органом, податкове повідомлення-рішення вважається таким, що не вручено платнику податків.

Відповідно до пункту 42.2 статті 42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що документ вважається належним чином врученим, якщо він надісланий за місцезнаходженням платника, якому такий адресований або вручений повноважній особі такого. Крім того, направлення рекомендованим листом з повідомленням запитів за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків, але не отриманими ними не з вини податкового органу, вважається належним чином врученим.

Крім іншого, згідно п. 4.6 Порядку направлення органами державної податкової служби податкових вимог платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.10.2012 року №1113 (у редакції, чинній на 01.04.2013 року) податкова вимога вважається надісланою (врученою) юридичній особі, якщо її передано посадовій особі такої юридичної особи під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення.

Згідно п. 4.7 цього Порядку дата надсилання (вручення) проставляється на корінці податкової вимоги: посадовою особою платника податків - юридичної особи (фізичною особою - платником податків) або її законним представником - у разі вручення податкової вимоги під розписку; працівником структурного підрозділу, до функцій якого належать приймання, реєстрація та обробка вхідної і вихідної кореспонденції, у разі надіслання листом з повідомленням про вручення. При цьому повідомлення про вручення прикріплюється до корінця податкової вимоги.

Отже, належним доказом надіслання податкової вимоги юридичній особі є рекомендоване повідомлення про вручення.

Цей висновок суду узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 12.06.2018 року у справі № 809/261/13-а та від 31.03.2020 року у справі № 813/1718/15.

Проте, як вірно зазначено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, на підтвердження факту направлення (вручення) податкової вимоги Відповідач долучив до матеріалів справи копію фіскального чеку від 01.04.2013 року № 6945, із змісту якого вбачається, що 01.04.2013 року оплачено послуги поштового зв`язку адресату: Трейд плюс на адресу: 78203 Коломия . Разом з тим, з огляду на вищевикладене, такий документ не є належним доказом факту надіслання (вручення) податкової вимоги № 329-19 від 26.03.2013 року, оскільки копія вказаного фіскального чеку не містить необхідної інформації про адресу, на яку відправлявся лист та відмітки про вручення листа адресату чи повідомлення про причини невручення.

Відповідно до вимог статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача

Проте, Позивач не надав належних доказів, які б підтверджували факт вручення податкової вимоги посадовій особі відповідача (поштове повідомлення про вручення), або доказів неможливості її вручення із зазначенням відповідних причин (довідка чи повідомлення пошти про причини невручення), що свідчить про відсутність підстав вважати доведеним факт надіслання (вручення) відповідачу податкової вимоги від 26.03.2013 року № 329-19.

Таким чином, оскільки порядок стягнення податкового боргу передбачає надіслання (вручення) платнику податків податкової вимоги, а стягнення коштів платника податків провадиться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки Позивачем не доведено та не підтверджено факт надіслання (вручення) Відповідачу податкової вимоги.

Крім цього, судом першої вірно зазначено про порушення ГУ ДФС у м. Києві строків давності щодо частини заявленого до стягнення податкового боргу, а саме стягнення податкового боргу по деклараціям з ПДВ за червень 2015 року у сумі 39 488,00 грн. (від 17.07.2015 року № 9151094882) та за вересень 2015 року у сумі 15 905,00 грн. (08.10.2015 року № 9206422990), з огляду на наступне.

Строки давності та їх застосування визначені у статті 102 ПК .

Згідно п. 102.1 ст. 102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов`язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.

Відповідно до пункту 102.4 статті 102 ПК України у разі якщо грошове зобов`язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв`язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов`язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.

Аналізуючи зазначені норми закону, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку, що за кожним податком та збором у платника податку виникає безумовний податковий обов`язок сплатити суму такого податку чи збору в порядку і строки, визначені законом. Виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк. У разі виникнення у платника податку податкового боргу платник зобов`язаний його сплатити, а у разі несплати - податковий обов`язок не є виконаним.

У такому разі контролюючий орган вживає заходів з метою погашення платником податку податкового боргу, до яких належать стягнення коштів, які перебувають у власності платника податків, а також продаж майна платника податків, що перебуває в податковій заставі (пункт 95.1 статті 95 ПК України).

При цьому стягнення коштів контролюючий орган має право ініціювати тільки в межах 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Податковий борг платника податків, стосовно якого минув цей строк давності, не може бути ініційований контролюючим органом до стягнення, оскільки безумовно вважається безнадійним.

Як вбачається з матеріалів справи, Позивачем направлено позов до суду 29.11.2018 року, а тому, у даному спорі може бути стягнутий податковий борг, який виник, починаючи з 29.11.2015 року.

Враховуючи викладене, заявлений до стягнення податковий борг по деклараціям з ПДВ за червень 2015 року у сумі 39 488,00 грн. (від 17.07.2015 року № 9151094882) та за вересень 2015 року у сумі 15 905,00 грн. (08.10.2015 року № 9206422990) вважається безнадійним, оскільки спір був ініційований контролюючим органом після закінчення 1095-денного строку з дня виникнення зазначеного податкового боргу. Крім іншого, суд першої інстанції вірно зауважив, що пеня в сумі 33 328,94 грн., нарахована товариству на несплачене грошове зобов`язання згідно податкового повідомлення-рішення від 02.03.2012 року №0000162310, останній раз нараховувалася Відповідачу 24.11.2015 року, у той час як із вказаним позовом до суду ГУ ДФС у м. Києві звернулося 29.11.2018 року, тобто поза межами встановленого 1095-денного строку.

При цьому, згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.

Положеннями ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розглянувши доводи ГУ ДПС у м. Києві, викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Крім того Позивачем заявлено клопотання про заміну Головного управління ДФС у м. Києві правонаступником Головним управлінням ДПС у м. Києві.

Розглянувши заявлене клопотання, суд вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до ст. 52 КАС України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.

Зі змісту постанови Кабінету Міністрів України від 19.06.2019 року №537 Про утворення територіальних органів Державної податкової служби випливає, що територіальні органи Державної податкової служби є правонаступниками майна, прав та обов`язків територіальних органів Державної фіскальної служби, що реорганізуються згідно з пунктом 2 цієї постанови, у відповідних сферах діяльності.

Згідно додатку 2 до вказаної постанови Головне управління ДФС у м. Києві реорганізується шляхом приєднання до Головного управління ДПС у м. Києві. При цьому, згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, запис про створення Головного управління ДПС у м. Києві здійснено 30.07.2019 року.

З урахуванням наведеного суд вважає за можливе задовольнити клопотання Позивача та допустити заміну Головного управління ДФС у м. Києві (код ЄДРПОУ 39439980) його правонаступником - Головним управлінням ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ 43141267).

Керуючись ст. ст. 52, 241, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

П О С Т А Н О В И Л А:

Клопотання Головного управління ДПС у м. Києві про процесуальне правонаступництво - задовольнити.

Допустити заміну Головного управління ДФС у м. Києві його правонаступником - Головним управлінням ДПС у м. Києві.

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 травня 2020 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не підлягає касаційному оскарженню, відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Суддя-доповідач: А.Г. Степанюк

Судді: Л.В. Губська

О.В. Епель