Постанова

від 26.11.2020 по справі 640/9937/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/9937/19

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача: Бужак Н. П.

Суддів: Костюк Л.О., Кобаля М.І.

За участю секретаря: Кондрат Л.Г.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 вересня 2020 року, суддя Бояринцева М.А., у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства "Видавництво "Фенікс" до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення,-

У С Т А Н О В И Л А:

Приватне підприємство "Видавництво "Фенікс" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 04.03.2019 року №0187501207.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що податкові накладні №28 від 28.02.2017 року, №26 від 31.03.2017 року, №21 від 30.04.2017 року, №37 від 31.10.2018 року, №73 від 30.11.2018 року, №64 від 31.12.2018 року, №12 від 31.01.2018 року, №18 від 28.02.2018 року, №25 від 31.03.2018 року, №87 від 30.06.2018 року №37 від 31.07.2018 року, №65 від 31.08.2018 року, №71 від 31.08.2018 року, №40 від 30.09.2018 року складені у відповідності до вимог підпункту "б" пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України та не надавались покупцю та складені, щодо товарів, робіт, послуг, які звільненні від оподаткування.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 вересня 2020 року позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, Головне управління ДПС у м. Києві звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.

Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, не вбачає підстав для задоволення клопотання про вихід із письмового провадження та проведення розгляду апеляційної скарги за участю учасників справи у відкритому судовому засіданні.

В матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін у розгляді справи не обов`язкова.

З огляду на викладене, колегія суддів визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження.

Окрім того, в апеляційній скарзі представник Головного управління Державної податкової служби у м. Києві просить здійснити процесуальне правонаступництво замінивши відповідача Головне управління Державної фіскальної служби у м. Києві на його правонаступника - Головне управління Державної податкової служби у м. Києві.

Відповідно до ст. 52 КАС України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.

Постановою Кабінету Міністрів України № 1200 від 18.12.2018 року утворено Державну податкову службу України та Державну митну службу України.

Згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України №682-р від 21.08.2019 року Кабінет Міністрів України погоджується з пропозицією Міністерства фінансів щодо можливості забезпечення здійснення Державною податковою службою покладених на неї постановою Кабінетів Міністрів України від 6 березня 2019 року №227 "Про затвердження положень про Державну податкову службу України та Державну митну службу України" функцій і повноважень Державної фіскальної служби, що припиняється, з реалізації державної податкової політики, державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та законодавства з інших питань, контроль за дотриманням якого покладено на Державну податкову службу.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає за необхідне замінити відповідача Головне управління Державної фіскальної служби у м. Києві його правонаступником - Головним управлінням Державної податкової служби у м. Києві.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 та пункту 75.1 статті 75, в порядку пункту 76.3 статті 76 Податкового кодексу України ГУ ДФС у м. Києві здійснено камеральну перевірку своєчасності реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних Приватного підприємства "Видавництво "Фенікс" за 2017-2019 роки, за наслідком якої складено акт перевірки від 11.02.2019 року №1189/26-15-12-07-20/24379665 (далі - акт перевірки).

У висновках акту перевірки вказано про порушення позивачем граничних строків реєстрації податкових накладних та розрахунків коригування до податкових накладних за 2017-2019 року в Єдиному реєстрі податкових накладних.

А саме встановлено порушення граничних строків реєстрації наступних податкових накладних:

№11 від 31.01.2017 року, дата реєстрації ПН/РК - 17.02.2017 рік, кількість днів затримки - 2;

№28 від 28.02.2017 року, дата реєстрації ПН/РК - 18.03.2017 рік, кількість днів затримки - 3;

№26 від 31.03.2017 року, дата реєстрації ПН/РК - 19.04.2017 рік, кількість днів затримки - 4;

№21 від 30.04.2017 року, дата реєстрації ПН/РК - 18.05.2017 рік, кількість днів затримки - 3;

№34 від 10.08.2017 року, дата реєстрації ПН/РК - 01.09.2017 рік, кількість днів затримки - 1;

№45 від 31.08.2017 року, дата реєстрації ПН/РК - 19.09.2017 рік, кількість днів затримки - 4;

№44 від 31.08.2017 року, дата реєстрації ПН/РК - 18.09.2017 рік, кількість днів затримки - 3;

№38 від 13.09.2017 року, дата реєстрації ПН/РК - 05.10.2017 рік, кількість днів затримки - 5;

№43 від 30.09.2017 року, дата реєстрації ПН/РК - 20.10.2017 рік, кількість днів затримки - 5;

№40 від 30.11.2017 року, дата реєстрації ПН/РК - 19.12.2017 рік, кількість днів затримки - 4;

№84 від 31.12.2017 року, дата реєстрації ПН/РК - 19.01.2018 рік, кількість днів затримки - 4;

№37 від 31.10.2018 року, дата реєстрації ПН/РК - 19.11.2018 рік, кількість днів затримки - 4;

№73 від 31.11.2018 року, дата реєстрації ПН/РК - 17.11.2018 рік, кількість днів затримки - 2;

№64 від 31.12.2018 року, дата реєстрації ПН/РК - 21.01.2019 рік, кількість днів затримки - 6;

№12 від 31.01.2018 року, дата реєстрації ПН/РК - 17.02.2018 рік, кількість днів затримки - 2;

№18 від 28.02.2018 року, дата реєстрації ПН/РК - 18.03.2018 рік, кількість днів затримки - 3;

№25 від 31.03.2018 року, дата реєстрації ПН/РК - 17.04.2018 рік, кількість днів затримки - 2;

№32 від 30.04.2018 року, дата реєстрації ПН/РК - 18.05.2018 рік, кількість днів затримки - 3;

№34 від 11.05.2018 року, дата реєстрації ПН/РК - 05.06.2018 рік, кількість днів затримки - 5;

№49 від 31.05.2018 року, дата реєстрації ПН/РК - 19.06.2018 рік, кількість днів затримки - 4;

№87 від 30.06.2018 року, дата реєстрації ПН/РК - 18.07.2018 рік, кількість днів затримки - 3;

№37 від 31.07.2018 року, дата реєстрації ПН/РК - 20.08.2018 рік, кількість днів затримки - 5;

№65 від 31.08.2018 року, дата реєстрації ПН/РК - 18.09.2018 рік, кількість днів затримки - 3;

№71 від 31.08.2018 року, дата реєстрації ПН/РК - 19.09.2018 рік, кількість днів затримки - 4;

№40 від 30.09.2018 року, дата реєстрації ПН/РК - 19.10.2018 рік, кількість днів затримки - 4.

Не погоджуючись із висновками акту перевірки позивачем подано заперечення, за наслідком розгляду яких ГУ ДФС у м. Києві листом від 01.03.2019 року №38724/10/26-15-12-07-18 висновки акту перевірки від 11.02.2019 року №1189/26-15-12-07-20/24379665 залишено без змін.

У подальшому, на підставі висновків акту перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 04.03.2019 року №0187501207, яким до Приватного підприємства "Видавництво "Фенікс" застосовано штрафні санкції за порушення граничних стоків реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних на загальну суму 153693,88 грн.

Рішенням Державної фіскальної служби України від 14.05.2019 року №22037/6/99-99-11-06-01-25 скаргу позивача на оскаржуване рішення залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення від 04.03.2019 року №0187501207 без змін.

Не погоджуючись із прийнятим податковим повідомленням-рішенням, вважаючи його протиправним та таким, що прийнято з порушенням норм податкового законодавства, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

В силу вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов`язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов`язкових платежів), нарахування і сплату пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків і визначає заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу є Податковий кодекс України від 02.12.2010 року № 2755-VI (далі - ПК України).

Згідно з підпунктом 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України (далі - ПК України) камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість, а також даних Єдиного реєстру податкових накладних (далі - ЄРПН).

Предметом камеральної перевірки може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних в ЄРПН та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.

Відповідно до п.76.1 ст.76 ПК України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення.

Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.

Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов`язкова.

У відповідності до ст. 36 ПК України податковим обов`язком платника податку визнається його обов`язок обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Такий обов`язок виникає у платника за кожним податком та збором, він є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов`язків платника податків, крім випадків, передбачених законом.

Положення ст. 201 ПК України передбачають, що на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в ЄРПН у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків: для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені; для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені.

Згідно з пунктом 120-1.1 статті 120-1 Кодексу за порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою) тягне за собою накладення штрафних санкцій на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов`язок щодо такої реєстрації.

За приписами п. 120-1.1 ст. 120-1.1 Податкового кодексу України порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою) тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов`язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі:

- 10 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації до 15 календарних днів;

- 20 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 16 до 30 календарних днів;

- 30 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 31 до 60 календарних днів;

- 40 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 61 до 365 календарних днів;

- 50 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації на 366 і більше календарних днів.

Системний аналіз положень статей 201, пункту 120-1.1 статті 120-1 Податкового кодексу України свідчить, що порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних є підставою для накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов`язок щодо такої реєстрації, штрафу, за виключенням випадку порушення строку реєстрації податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою).

При цьому тлумачення словесної конструкції пункту 120-1.1 статті 120-1 Податкового кодексу України дає підстави для висновку, що виняток стосується податкової накладної, яка не надається отримувачу (покупцю), і водночас складена на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою), тобто податкової накладної, яка відповідає одночасно двом умовам.

У відповідності до пункту 201.10. статті 201 Податкового кодексу України, податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. Аналіз наведеної норми свідчить, що у разі, коли законодавець виокремлює податкові накладні, які не надаються покупцю, та податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, ним застосовується слово "а також", натомість у пункті 120-1.1 статті 120-1 Податкового кодексу України використано інші обороти.

За результатами перевірки контролюючим органом застосовано санкції за порушення граничного строку реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в ЄРПН, що не надається отримувачу (покупцю), складених на постачання неплатнику податку, за результатами перерахунку частки використання товарів/послуг та необоротних активів в оподатковуваних операціях за щоденними підсумками операцій, складених отримувачем (покупцем) послуг від нерезидента.

При цьому перевіркою встановлено та не заперечується позивачем, що граничні строки реєстрації таких податкових накладних порушено.

Враховуючи викладене, для звільнення від відповідальності, передбаченої пунктом 120-1.1 статті 120-1 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), необхідна наявність двох обов`язкових складових: податкова накладна не повинна надаватись отримувачу (покупцю) та, водночас, повинна бути складена на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою).

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 04.09.2018 року у справі № 816/1488/17, від 11.12.2018 року у справі № 807/68/18, від 07.02.2019 року у справі № 808/3250/17 та від 10.12.2019 року у справі № 540/830/19.

Порядок заповнення податкової накладної, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015 року № 1307 (далі - Порядок №1307).

Відповідно до пункту 8 Порядку № 1307 при складанні податкових накладних, особливості заповнення яких викладені в пунктах 10-15 цього Порядку, у верхній лівій частині таких накладних у графі "Не підлягає наданню отримувачу (покупцю) з причини" робиться помітка "X" та зазначається тип причини (у редакції до 01.03.2017 року) при складанні податкових накладних, особливості заповнення яких викладені в пунктах 10-15 цього Порядку, у верхній лівій частині таких накладних у графі "Не підлягає наданню отримувачу (покупцю) з причини" робиться помітка "X" та зазначається тип причини:

01 - Складена на суму збільшення компенсації вартості поставлених товарів/послуг (для податкових накладних, особливості заповнення яких викладені в пункті 13 цього Порядку);

02 - Складена на постачання неплатнику податку;

03 - Складена на постачання товарів/послуг у рахунок оплати праці фізичним особам, які перебувають у трудових відносинах із платником податку;

04 - Складена на постачання у межах балансу для невиробничого використання; 05 - Складена у зв`язку з ліквідацією основних засобів за самостійним рішенням платника податку;

06 - Складена у зв`язку з переведенням виробничих основних засобів до складу невиробничих;

07 - Складена на операції з вивезення товарів за межі митної території України;

08 - Складена на постачання для операцій, які не є об`єктом оподаткування податком на додану вартість;

09 - Складена на постачання для операцій, які звільнені від оподаткування податком на додану вартість;

10 - Складена з метою визначення при анулюванні реєстрації платника податку податкових зобов`язань за товарами/послугами, необоротними активами, суми податку за якими були включені до складу податкового кредиту та не були використані в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності;

11 - Складена за щоденними підсумками операцій;

12 - Складена на постачання неплатнику, в якій зазначається назва покупця (для податкових накладних, особливості заповнення яких викладені в пункті 10 цього Порядку);

13 - Складена у зв`язку з використанням виробничих або невиробничих засобів, інших товарів/послуг не в господарській діяльності;

14 - Складена отримувачем (покупцем) послуг від нерезидента;

15 - Складена на суму перевищення ціни придбання товарів/послуг над фактичною ціною їх постачання;

16 - Складена на суму перевищення балансової (залишкової) вартості необоротних активів над фактичною ціною їх постачання;

17 - Складена на суму перевищення звичайної ціни самостійно виготовлених товарів/послуг над фактичною ціною їх постачання.

В інших випадках у верхній лівій частині податкової накладної тип причини не зазначається (нулі, прочерки та інші знаки чи символи не проставляються).

Разом з цим, 01.03.2017 року вказаний пункт Порядку №1307 викладено у наступній редакції: при складанні податкових накладних, особливості заповнення яких викладені в пунктах 10-15 цього Порядку, у верхній лівій частині таких накладних у графі "Не підлягає наданню отримувачу (покупцю) з причини" робиться помітка "X" та зазначається тип причини:

01 - Складена на суму збільшення компенсації вартості поставлених товарів/послуг (для податкових накладних, особливості заповнення яких викладені в пункті 13 цього Порядку);

02 - Складена на постачання неплатнику податку;

03 - Складена на постачання товарів/послуг у рахунок оплати праці фізичним особам, які перебувають у трудових відносинах із платником податку;

04 - Складена на постачання у межах балансу для невиробничого використання;

05 - Складена у зв`язку з ліквідацією основних засобів за самостійним рішенням платника податку;

06 - Складена у зв`язку з переведенням виробничих основних засобів до складу невиробничих;

07 - Складена на операції з вивезення товарів за межі митної території України;

08 - Складена на постачання для операцій, які не є об`єктом оподаткування податком на додану вартість;

09 - Складена на постачання для операцій, які звільнені від оподаткування податком на додану вартість;

10 - Складена з метою визначення при анулюванні реєстрації платника податку податкових зобов`язань за товарами/послугами, необоротними активами, суми податку за якими були включені до складу податкового кредиту та не були використані в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності;

11 - Складена за щоденними підсумками операцій;

12 - Складена на постачання неплатнику, в якій зазначається назва покупця (для податкових накладних, особливості заповнення яких викладені в пункті 10 цього Порядку);

13 - Складена у зв`язку з використанням виробничих або невиробничих засобів, інших товарів/послуг не в господарській діяльності;

14 - Складена отримувачем (покупцем) послуг від нерезидента;

15 - Складена на суму перевищення бази оподаткування, визначеної відповідно до статей 188 і 189 Податкового кодексу України, над фактичною ціною постачання.

В інших випадках у верхній лівій частині податкової накладної тип причини не зазначається (нулі, прочерки та інші знаки чи символи не проставляються).

Судом першої інстанції встановлено, що спірні податкові накладні, порушення строків реєстрації яких зафіксовано контролюючим органом в акті перевірки не підлягали наданню отримувачу (покупцю) із зазначенням причини " 09", тобто такі податкові накладні складені на постачання для операцій, які звільнені від оподаткування податком на додану вартість.

Таким чином, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції, що позивач звільняється від відповідальності, передбаченої п. 120-1.1 ст. 120-1 ПК України за порушення термінів реєстрації спірних податкових накладних, оскільки податкові накладні не надавались отримувачу (покупцю) та, водночас, були складені на постачання товарів/послуг для операцій, які звільнені від оподаткування.

Окрім того, відповідачем взагалі не перевірено вказані факти, не прийнято до уваги, що під час камеральної перевірки встановлено порушення граничних строків реєстрації саме зведених податкових накладних та розрахунків коригування до них, тобто, не перевірено чи складені податкові накладні (які увійшли до складу зведених податкових накладних) на постачання товарів/послуг в межах операцій, які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою або складені за операціями, що підлягають адмініструванню ПДВ за загальним правилом.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним, підстави для його скасування відсутні, так як суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

При цьому судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 вересня 2020 року.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду є законним і обґрунтованим, ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування не має.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у місті Києві залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 вересня 2020 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк визначений ст. 329 КАС України.

Судя-доповідач: Бужак Н.П.

Судді: Костюк Л.О.

Кобаль М.І.