Рішення

від 26.11.2020 по справі 911/2271/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" листопада 2020 р.

м. Київ

Справа № 911/2271/20

Господарський суд Київської області у складі судді Черногуза А.Ф. розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами

позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Керріленд Логістикс ЛТД" (65009, Одеська обл., м. Одеса, Приморський р-н, вул. Маршала Говорова, буд. 18, оф. 4, код ЄДРПОУ 41024321)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Екоюнівьорс" (09161, Київська обл., Білоцерківський р-н, м. Узин, вул. Ярослава Мудрого, буд. 189, код ЄДРПОУ 42314278)

про стягнення 180527,44 грн,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява б/н від 04.08.2020 ТОВ "Керріленд Логістикс ЛТД" до ТОВ "Екоюнівьорс" про стягнення 154653,14 грн боргу, 3513,89 грн 3% річних, 2489,92 втрат від інфляції, 19870,49 грн пені.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 14.08.2020 вказану позовну заяву залишено без руху.

26.08.2020 через канцелярію позивачем, на виконання ухвали Господарського суду Київської області про залишення позовної заяви без руху подано заяву б/н від 21.08.2020. Суд, перевіривши подані документи, встановив, що позивачем усунуто недоліки позовної заяви.

Судом задоволено клопотання позивача про розгляд даної справи в порядку спрощеного позовного провадження, яке зазначено останнім у резолютивній частині позовної заяви.

Так, ухвалою від 07.09.2020 відкрито провадження у справі, визначено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників сторін, встановлено строки для подання: відповідачу - відзиву на позов протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали; позивачу - відповіді на відзив до 28.09.2020; відповідачу - заперечень до 05.10.2020.

Позов обґрунтований наступним:

- між Товариством з обмеженою відповідальністю "Керріленд Логістикс ЛТД" (позивач, виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Екоюнівьорс" (відповідач, виконавець) укладено Договір №KL-270/18 від 01.07.2019 на транспортно-експедиторське обслуговування зовнішньоторгівельних і транзитних вантажів (далі - Договір);

- на виконання умов Договору позивачем було організовано перевезення вантажів замовника у контейнерах MSKU 8766940, SUDU 4891021, SUDU 9701870, MSKU0504115;

- згідно Заявки до Договору між сторонами була узгоджена вартість послуг виконавця в розмірі 6956,70 доларів США. Водночас підрахунок вказаної вартості був здійснений на основі наданої замовником інформації щодо розмірів негабаритних вантажів, а саме розмір 2.8 м. Вказані дані були внесені у відповідні дозвільні документи про перевезення негабаритних вантажів. Однак фактичний розмір вантажу був 3,3 м, у зв`язку з чим, загальна висота автопоїзда склала 5,15 м, що призвело до порушення встановлених обмежень по висоті на в`їзд до терміналу (до 5,05 м) та виникненню необхідності провести попередній розрахунок маршруту та зробити проект перевезення, на основі якого видається дозвіл на перевезення вантажів з загальною висотою автопоїзда більше ніж 4,5 м;

- у зв`язку з тим, що надані габаритні розміри вантажу не відповідали фактичним даними та висота значно перевищувала допустиму (дозволи №13008901-24714НГ та №13008901-2471НГ), в процесі перевезення позивач поніс значні витрати пов`язані зі штрафними санкціями від патрульної поліції, митним оформленням (яке зайняло 16 днів), внаслідок чого вантаж не міг бути доставлений у строки, які були раніше обговорені, а виконавець поніс грошові витрати;

- як наслідок додаткових витрат виконавця в інтересах замовника у виконавця виникли додаткові значні витрати, у зв`язку з чим загальна сума збільшилась до 17166,75 доларів США (по курсу НБУ). Виконавцем виставлено замовнику рахунок №972/19 від 21.10.2019 на загальну суму 429653,14 грн, але рішенням загальних зборів позивача відповідачу надана знижка у розмірі 25000,00 грн. Отже, виконавцем виставлено замовнику Рахунок №972/19 від 21.10.2019 на загальну суму 404653,14 грн яка складається з витрат на: 1) митно-брокерського оформлення, автомобільного перевезення, витрат на Евротерміналі ГТК, витрат на огляд на території ГТК, понаднормового зберігання контейнерів, вантажно-розвантажувальні роботи, експедирування в порту. Експедиторська винагорода на території України; 2) відшкодування витрат на страхування вантажу - 8447,26 грн; 3) відшкодування витрат на страхування обладнання;

- відповідач розрахувався за надані послуги та понесені позивачем витрати лише частково у розмірі 250000,00 грн у зв`язку з чим у відповідача утворилась заборгованість у розмірі 154653,14 грн (404653,14 - 250000,00 грн).

- у зв`язку з простроченням строку оплати, позивачем окрім основного боргу нараховано відповідачу 3513,89 грн 3% річних, 2489,92 втрат від інфляції, 19870,49 грн пені.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач у встановлений судом строк відзив на позов не подав, про причини неподання суд не повідомив.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Судом перевірено та встановлено, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд даної справи судом.

Вказаний факт підтверджується отриманою 16.10.2020 відповідачем ухвалою Господарського суду Київської області від 07.09.2020 про відкриття провадження у справі відповідно до рекомендованого повідомлення №0103275113577 від 08.09.2020 з відміткою про вручення.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Реалізація норми ст. 81 Господарського процесуального кодексу України щодо витребування господарським судом документів і матеріалів, необхідних для вирішення спору, безпосередньо залежить від суб`єктивної реалізації сторонами їх диспозитивного права витребовувати через суд докази.

Загальними вимогами процесуального права визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне та обґрунтоване рішення у справі неможливо.

Згідно з положеннями ст. 236 ГПК України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Від повноти встановлення відповідних обставин справи та правильної оцінки доказів залежить обґрунтованість висновків суду при ухваленні судом рішення по суті спору. При цьому, суд в кожному випадку повинен навести мотиви через які він приймає одні докази та відхиляє інші.

Враховуючи вищенаведене, а також те, що положеннями п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України однією з засад судочинства визначено змагальність сторін та свободу в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарський суд вважає, що судом, в межах наданих повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі документами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Керріленд Логістикс ЛТД" (далі -позивач, виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Екоюнівьорс" (далі - відповідач, виконавець) укладено Договір №KL-270/18 від 01.07.2019 на транспортно-експедиторське обслуговування зовнішньоторгівельних і транзитних вантажів (далі - Договір) (п. 1.1. Договору) за яким, замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов`язання по організації від імені та за рахунок замовника комплексу послуг (далі - послуги), що складаються з двох груп: транспортно-експедиторські послуги з організації за забезпечення мультимодального перевезення (перевезення різними видами транспорту) імпортних, експортних, транзитних вантажів замовника і вантажів замовника в 20-ти, 40-ка і понад 40-футових контейнерів стандартів ISO (далі - Контейнери з вантажами) від місця, вказаного замовником, до місця призначення, за обумовленим маршрутом, включаючи організацію та забезпечення в залежності від маршруту; послуги, спрямовані на забезпечення безперервності мультимодального перевезення (п. 1.1. та п.п. 1.1.1., 1.1.2. Договору).

Асортимент, кількість/обсяг, вантажів, маршрут перевезення, способи транспортування, види транспорту, перевалки, зберігання, їх особливі умови, що вимагають більш детальної регламентації, умови фрахтування (букінга), необхідність стафірування/розстафірування, а також спосіб доставки вантажів до місця призначення можуть обумовлюватися сторонами в письмових інструкціях замовника (заявка, Booking order) або в Додатках дод Договору, які є невід`ємною частиною Договору. Заявки замовника виконуються відповідно до Додатку №1 цього Договору, які можуть бути узгоджені по електронній пошті, з подальшим наданням оригіналів (п. 1.2. Договору).

Відповідно до п. 1.3.. 1.4., Договору замовник своєчасно і в повному обсязі оплачує виконавцю вартість послуг, виконаних в рамках цього Договору, та винагороду. Виконавець, за дорученням замовника, робить взаєморозрахунки з усіма учасниками транспортного процесу, здійснює оплату фрахту та інших зборів з коштів, перерахованих замовником виконавцю. Такі кошти не є власністю виконавця і призначені виключно для здійснення взаєморозрахунків з усіма учасниками транспортного процесу, які залучаються виконавцем для забезпечення комплексу робіт і послуг, обумовлених цим Договором.

Зокрема, відповідно до п. 4.1. Договору вартість послуг виконавця узгоджується сторонами у заявці. Послуги виконавця, а також витрати та інші платежі, здійснені виконавцем в інтересах замовника, узгоджені з ним, і пов`язані з виконанням цього Договору, оплачуються замовником шляхом безготівкового переказу на розрахунковий рахунок виконавця в національній валюті, узгодженої в Заявці, на підставі виставленого виконавцем рахунку.

Якщо інше не обумовлено в Заявці, розрахунок між замовником та виконавцем здійснюється на умовах 100% передоплати вартості перевезення, не пізніше 2 (двох) банківських днів після підтвердження Заявки та отримання рахунку. Всі додаткові витрати, штрафні санкції, що виникли в результаті несвоєчасної оплати проводяться протягом 2 (двох) банківських днів після отримання рахунку факсом або електронною поштою, на підставі відповідним чином оформлених документів, що підтверджують такі витрати. За рішенням Виконавця 100% передоплата може бути замінена на гарантійні листи з боку Замовника, видані відповідно до Додатку № 2 цього Договору (п. 4.3. Договору).

Згідно положень п. 4.6.1.3. Договору сторони погодили, що у випадку, якщо в процесі надання послуг виникає необхідність у виконанні додаткових дій чи наданні додаткових послуг понад обумовлені раніше, або з причин, не залежних від виконавця, підвищуються витрати виконавця, пов`язані з наданням послуг, зазначених у п. 1.1.1. Договору, виконавець виставляє замовнику додаткові рахунки при попередньому узгодженні сторонами витрат, що виникли.

Виконавець і замовник несуть один перед одним відповідальність за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за цим Договором відповідно до чинного законодавства України та правил і звичаїв, що діють на транспорті. Сторони несуть відповідальність один перед одним за збитки пов`язані з виконанням зобов`язань за цим Договором. Розмір збитків, за який сторона цього Договору вимагає відшкодування, повинен бути документально підтверджений. Сторона, яка залучила третю особу до виконання свого зобов`язання за Договором, несе перед іншою стороною Договору відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов`язання цією третьою особою як за власні дії (п. 5.2. Договору).

Приписами п. 5.4. Договору, сторони погодили, що замовник зобов`язаний власними зусиллями і за рахунок власних коштів вирішувати всі спірні питання, що виникають в процесі перевезення його вантажів, з прикордонними, митними та іншими органами виконавчої влади, на всьому шляху прямування транспортних засобів, що перевозиться за його Заявкою. замовник зобов`язується компенсувати виконавцю всі документально підтверджені збитки, що виникли з причини недотримання або порушення Замовником, так само як і відправником/отримувачем вантажу або третіми особами, пов`язаними з перевезенням вантажу, митного законодавства України, несплати або несвоєчасної сплати митних платежів, зборів за вантаж, поміщений на склад в Зону митного контролю (ЗМК), неправильного оформлення митних і інших вивантажувальних документів, у тому числі внаслідок надання недостовірних ведомостей Замовником, а також неправомірних дій державних органів.

Відповідно до п. 5.25. Договору за порушення термінів розрахунків, понад зазначені в п.4.3 цього Договору, або термінів, додатково погоджених Сторонами в транспортному замовленні на конкретну перевезення, нараховується пеня о розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав і обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини. Однією з підстав виникнення господарського зобов`язання згідно ст. 174 Господарського кодексу України, є господарський договір.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

За змістом положень ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За приписами ч. 6 ст. 306 Господарського кодексу України відносини, пов`язані з перевезенням пасажирів та багажу, регулюються Цивільним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором перевезення, тож відносини, що з нього виникають, регулюються відповідними положеннями Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі.

Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.

У відповідності до ст. 920 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до Заявки №CLL06785 до Договору № КL-270/18 від 01.07.2019 сторони погодили доставку контейнерів 2х40'НС, 2х40' FR ( контрактні умови поставки - FOB) з порту Сhornomorsk до м. Узин вул. Ярослава Мудрого, буд 189. Узгоджений тариф на перевезення - 6956.7 доларів США по курсу НБУ.

У зв`язку з замовленням на перевезення вантажів позивачем отримано Дозволи №13008901-24714НГ та №13008901-2471НГ від 07.10.2019 на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні (дозволи дійсні з 07.10.2019 по 17.10.2019). Зокрема, відповідно до вказаних дозволів параметри висоти транспортних засобів повинні не перевищувати 4,5 м.

Про належне виконання позивачем свої зобов`язань за Договором (отримання вантажів відповідачем) зокрема свідчать підписані відповідачем міжнародні транспортні накладні (наявні в матеріалах справи), а також, лист останнього яким він підтверджує доставку позивачем трьох з чотирьох контейнерів на адресу кінцевого призначення.

Також, про належне виконання зобов`язання позивачем свідчить відсутність в матеріалах скарг та заперечень від відповідача щодо несвоєчасності та неналежної якості наданих послуг наданих позивачем.

Крім того, під час розгляду даної справи відповідач жодним чином не заперечив щодо того, що він не отримав товар, який мав доставити позивач.

Відтак в суду наявні підстави стверджувати, що Заявка №CLL06785 (далі - Заявка) до Договору № КL-270/18 від 01.07.2019 є виконаною позивачем в повному обсязі.

Між тим, з матеріалів справи вбачається, що позивачем електронним листом від 24.10.2019 (скриншот листа наявний в матеріалах справи) попереджено відповідача про перевищення витрат з перевезення вантажів згідно Заявки. Так, понесені позивачем витрати з перевезення, митного оформлення, плати демереджу тощо, контейнерів (MSKU 8766940, SUDU 4891021, SUDU 9701870, MSK U0504115 з порту Чорноморськ до м. Узин вул. Ярослава Мудрого, буд 189. склали - 17166,74 долларів США по курсу НБУ.

На підставі вказаних витрат позивачем надіслано відповідачу Акт №972/19 здачі-прийняття виконаних робіт (надання послуг) від 25.10.2019 на суму 404653,14 грн з ПДВ.

Водночас, з платіжного доручення №96 від 25.10.2019 вбачається, що відповідачем перераховано на рахунок позивача 250000,00 грн за призначенням платежу: 100% переоплата згідно Договору №KL-270/18 від 01.07.2019.

Тобто з наведеного вбачається, що відповідачем частково погашено, суму виставлену позивачем відповідно до Акту №972/19 здачі-прийняття виконаних робіт (надання послуг) від 25.10.2019, не сплаченою залишилась сума у розмірі - 154653,14 грн.

Водночас, відповідач в листі №22-01/10 від 22.10.2019 не заперечує проти відшкодування витрат понесених позивачем в процесі доставки вантажу, але тільки документально підтверджених витрат.

В якості надання доказів понесення позивачем додаткових витрат в процесі доставки вантажу відповідачу, позивачем додано до матеріалів справи: Рахунок на оплату №159 від 21.10.2019 на суму 112657,82 грн за транспортні послуги негабаритного вантажу; Платіжне доручення №3284 від 25.10.2019 про сплату 112657,82 ТОВ Мастер Трак згідно рахунку №159 від 21.10.2019; Рахунок на оплату №1052 від 18.10.2019 за автоперевезення контейнера MSKU 8766940 та додаткове використання автотранспорту; Платіжне доручення №3365 від 07.11.2019 про сплату 32154.07 ТОВ Траксон Логістик згідно рахунку №1052 від 18.10.2019; Рахунок на оплату №466 від 24.10.2019 за автоперевезення; Платіжне доручення №3396 від 11.11.2019 про сплату 38337,00 грн ТОВ Міраж згідно рахунку №466 від 24.10.2019; Рахунок на оплату №204 від 18.10.2019 за відшкодування витрат експедитора; Платіжне доручення №3307 від 29.10.2019 про сплату 18408,00 грн ПП АБ Макабі згідно рахунку №204 від 18.10.2019; Рахунок на оплату №3672 від 31.10.2019 за інформаційні послуги при здійсненні оформлення товарів у контейнерах; Платіжне доручення №3337 від 04.11.2019 про сплату ТОВ ППЛ 33-35 3325,25 грн згідно рахунку №3672 від 31.10.2019; Рахунок - фактуру №5609082624 від 27.09.2019 відповідно до коносаменту (перевезення вантажів до порту Чорноморськ); Платіжні доручення №3092 від 30.09.2019 на суму 28535,05 грн та №3102 від 30.09.2019 на суму 13063,43 грн про сплату ТОВ Мереск Україна ЛТД згідно рахунку - фактури №5609082624 від 27.09.2019; Рахунок - фактуру №5609087633 від 20.10.2019 на суму 30673,46 грн за понаднормове зберігання контейнеру та Платіжне доручення №3295 від 28.10.2019 яке підтверджує оплату 30673,46 грн ТОВ Мереск Україна ЛТД ; Рахунок - фактуру №5609088768 від 24.10.2019 на суму 23063,04 грн за понаднормове зберігання контейнеру та Рахунок - фактуру №5609088061 від 22.10.2019 на суму 19215,37 грн за понаднормове зберігання контейнеру та Платіжне доручення №3305 від 29.10.2019 яке підтверджує оплату 23063,04 грн та 19215,37 грн ТОВ Мереск Україна ЛТД ; Рахунок - фактуру №5609085051 від 08.10.2019 на суму 15490,49 грн за понаднормове зберігання контейнеру та Платіжне доручення №3261 від 22.10.2019, яке підтверджує оплату 15490,49 грн ТОВ Мереск Україна ЛТД ; Рахунок на оплату №324065 від 31.10.2019 та платіжне доручення №3114 від 01.10.2019, яке підтверджує сплату 12000,00 грн ДП Адміністрація морських портів України згідно рахунку №324065 від 31.10.2019; Рахунок - фактуру №5609084930 від 08.10.2019 на суму 8341,03 грн за понаднормове зберігання контейнеру та Платіжне доручення №3232 від 18.10.2019, яке підтверджує оплату 8341,03 грн ТОВ Мереск Україна ЛТД ; Рахунок № К-22475 від 10.10.2019 на суму 400,00 грн за використання інфраструктури порту; Акт виконаних робіт № К-22475 від 10.10.2019; Платіжне доручення №3034 від 04.09.2019 яке підтверджує попередню сплату 8000,00 грн за митне оформлення; Платіжне доручення №3139 від 03.10.2019, яке підтверджує сплату послуг ТОВ Черноморський рибний порт у розмірі 12000,00 грн; Платіжне доручення №3186 від 10.10.2019, яке підтверджує сплату послуг терміналу ТОВ Євротермінал у розмірі 9000,00 грн; Платіжне доручення №3004 від 29.08.2019, яке підтверджує сплату послуг ДП Адміністрація Морських портів України у розмірі 5000,00 грн; Платіжне доручення №2852 від 05.08.2019 на суму 8447,26 грн - страховий платіж; Платіжне доручення №3129 від 02.10.2019 на суму 868,32 грн - страховий платіж.

Вказані докази понесення додаткових витрат також були направлені відповідачу разом з Претензією про погашення заборгованості б/н від 03.02.2020, тобто позивачем на виконання п. 4.1. Договору та листа відповідача №22-10/10 від 22.10.2019 надано останньому докази понесення додаткових витрат, пов`язаних з перевезенням.

Крім того, позивачем додано до справи докази, які підтверджують узгодження витрат з відповідачем у вигляді скриншотів електронної пошти та переписки у месенжерах.

Відтак з поданих позивачем до справи доказів понесення додаткових витрат прослідковується сплата позивачем на користь третіх осіб грошових коштів у розмірі 398579,59 грн, що разом з винагородою позивача за надання послуг з перевезення є сумою більшою за 404653,14 грн.

Водночас, з доданої до позовної заяви банківської довідки №08.7.0.0.0/200819113318 від 19.08.2020 вбачається, що за період з 01.07.2019 по 18.08.2020 від ТОВ Екоюнівьорс на розрахунковий рахунок позивача грошові кошти надійшли у розмірі 250000,00 (25.10.2019), що є доказом неоплати відповідачем решти суми понесених витрат позивачем (154653,14 грн).

Поряд з тим, суд зауважує, що відповідач своїм правом на подання відзиву не скористався, хоча і був належним чином повідомлений про розгляд даної справи, у зв`язку з цим, останній позбавив себе можливості спростувати доводи позивача та надати докази підтвердження відсутності заборгованості перед позивачем.

Також, суд вважає додатково наголосити на тому, що відповідачем не спростовано доводів позивача щодо надання першим неправильної інформації щодо габаритів вантажу (зокрема, додатково підтверджуються листом А/131 від 30.11.2019), що, зокрема, спричинило додаткові витрати позивача у зв`язку з недійсністю складених на основі цих даних дозволів №13008901-24714НГ та №13008901-2471НГ від 07.10.2019.

Отже, з наведеного вбачається, що виконуючи умови Договору позивач діяв в інтересах відповідача, у зв`язку з чим поніс додаткові витрати, які не були погоджені у Заявці та які не на теперішній час залишились не оплаченими відповідачем, а відтак позивач на підставі п. 4.1., 4.6.1.3. та 5.4 Договору має всі законні підстави на відшкодування понесених додаткових витрат.

Підсумовуючи наведе, суд доходить висновків про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача 154653,14 грн є обргунтованою, підтвердженою належними та допустимими доказами, відповідачем не спростованою та такою, що підлягає задоволенню.

Щодо нарахування пені.

Приписами статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст.ст. 251, 252 Цивільного кодексу України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Приписами ст. 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Між тим, як вже зазначено, відповідно до п. 5.25. Договору за порушення термінів розрахунків, понад зазначені в п. 4.3 цього Договору, або термінів, додатково погоджених Сторонами в транспортному замовленні на конкретну перевезення, нараховується пеня о розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення платежу.

Відтак, у зв`язку з порушенням відповідачем умов Договору позивачем нараховано відповідачу пеню у розмірі 19870,49 грн за період прострочення з 21.10.2020 по 21.04.2020 на суму 154653,14 грн (враховуючи 6-місячний термін).

Суд, частково не погоджується з розрахунками позивача виходячи з наступного.

Пункт 5.25. Договору на підставі якого позивач здійснює нарахування пені, надає стороні право нараховувати пеню за порушення п. 4.3. Договору в якому зокрема сказано, що оплата витрат здійснюється на підставі належним чином оформлених документів, що підтверджують такі витрати, водночас, з матеріалів справи вбачається (не надано доказів позивачем), що на момент виставлення рахунку позивачем не були надані відповідачу всі підтверджуючі витрати документи, отже, у розумінні даного пункту Договору у позивача було відсутнє право на нарахування пені з моменту спливу двох днів з виставлення рахунку у разі його не оплати.

Водночас, 03.02.2020 позивачем на адресу відповідача направлено Претензію про погашення заборгованості б/н від 03.02.2020 разом з якою, відповідачу направлено всі належні докази понесення позивачем додаткових витрат (опис вкладення наявний в матеріалах справи), а відтак, у позивача відповідно до положень ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України виникло право нарахування пені зі спливом семиденного строку з моменту пред`явлення вимоги (претензії).

Отже, суд зазначає, що підставним слід вважати нарахування пені за період з 11.02.2020 (семиденний строк з моменту виставлення претензії позивачем) по 21.04.2020 (кінцева дата нарахування пені у розрахунках позивача вийти за межі якої, суд з власної ініціативи не має права) на суму 154653,14 грн.

Відтак, судом зроблено розрахунок пені за вказаним періодом та встановлено, що розмір пені підлягає до стягнення з відповідача у розмірі 6262,18 грн.

Щодо нарахування 3% річних.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною першою статті 612 цього Кодексу встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, установлений договором або законом.

Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Суд перевіривши розрахунки позивача щодо нарахування 3% річних та втрат від інфляції встановив, що останні є неправильними з тих самих підстав, що і нарахування пені.

Судом зроблено розрахунок 3% річних за період з 11.02.2020 (дата виникнення права нарахування) по 23.07.2020 (кінцева дата нарахування пені у розрахунках позивача вийти за межі якої, суд з власної ініціативи не має права) на суму 154653,14 грн та встановлено, що сума 3% річних підлягає стягненню з відповідача у розмірі 2078,94 грн.

Також, судом зроблено розрахунок втрат від інфляції за період з лютого по квітень 2020 року та встановлено, що сума інфляційних втрат становить 2012,94 грн та підлягає стягненню з відповідача.

Відтак, у зв`язку з наведеним суд доходить висновків про часткове задоволення позовних вимог, а саме стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Екоюнівьорс" 154653,14 грн боргу, 6262,18 грн пені, 2078,94 грн 3 % річних та 2012,94 грн втрат від інфляції.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Відтак, сторони, звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд. Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку ст. 81 Господарського процесуального кодексу України сторонами доказів.

Відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку з частковим задоволенням позовних вимог, витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Крім того, позивачем у прохальній частині позовної заяви заявлено вимогу про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 17000,00 грн.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Позивачем на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу надано: Витяг з Договору про надання адвокатом правничої допомоги №02/02-19 від 01.02.2019, рахунок-фактуру на оплату адвокатських послуг №000017 від 30.07.2020 на суму 17000,00 грн; Акт про приймання-передачі виконаних робіт від 30.07.2020 на суму 17000,00 грн; Платіжне доручення №3667 від 30.07.2020 з якого вбачається сплата клієнтом (позивачем) 17000,00 грн Адвокатському об`єднанню Марков та Партнери , зокрема, адвокату - Маркову Олександру Сергійовичу.

Отже, у зв`язку з тим, що Марков О.С. є адвокатом (Свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №2447 від 23.10.2012), його повноваження підтверджуються Витягом з Договору про надання адвокатом правничої допомоги №02/02-19 від 01.02.2019, ордером серії: ОД №689712 від 04.08.2020, факт понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу у сумі 17000,00 грн підтверджується належними та допустимими доказами (Актом про приймання-передачі виконаних робіт, платіжним дорученням), та враховуючи, що Марков О.С. належним чином здійснював представництво позивача у справі №911/2271/20, що підтверджується поданими в інтересах відповідача заявами по суті спору, суд вважає за необхідне покласти витрати на професійну правничу допомогу на відповідача, проте, лише у розмірі пропорційному до розміру задоволених позовних вимог.

При цьому, судом для визначення пропорційного розміру судових витрат на правову допомогу використовується наступна формула: А / Б х С, де А - загальний розмір задоволених позовних вимог, Б - загальний розмір позовних вимог згідно прохальної частини позовної заяви, С - розмір судових витрат на професійну правничу допомогу. Суд також зазначає, що аналогічний принцип застосовувався для визначення пропорційності розподілу витрат зі сплати судового збору.

Отже, судом розраховано та встановлено, що розмір витрат на професійну правничу допомогу, що підлягає до стягнення з відповідача становить 15470,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 123, 126, 129, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Екоюнівьорс" (09161, Київська обл., Білоцерківський р-н, м. Узин, вул. Ярослава Мудрого, буд. 189, код ЄДРПОУ 42314278) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Керріленд Логістикс ЛТД" (65009, Одеська обл., м. Одеса, Приморський р-н, вул. Маршала Говорова, буд. 18, оф. 4, код ЄДРПОУ 41024321) 154653,14 грн боргу, 6262,18 грн пені, 2078,94 грн 3 % річних, 2012,94 грн втрат від інфляції, а також 2464,19 грн судового збору та 15470,00 грн витрат на правову допомогу.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення господарського суду підлягає оскарженню в порядку та строки, визначені статтями 254-256 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 26.11.2020.

Суддя А.Ф. Черногуз