Рішення

від 20.10.2020 по справі 911/875/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" жовтня 2020 р. Справа № 911/875/20

Господарський суд Київської області у складі судді Яреми В.А., за участю секретаря судового засідання Гопанок І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Велесгард 2015»

до Вишгородської міської ради

про визнання недійсним договору

за участю представника відповідача: Рогова Ю.Г. (довіреність №2-28/1729 від 28.11.2019)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Через канцелярію Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Велесгард 2015 (далі - ТОВ Велесгард 2015 /позивач) до Вишгородської міської ради (далі - Вишгородська міська рада/відповідач) про визнання недійсним договору про пайову участь (внесок) замовника (юридичної, фізичної особи) у створенні інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Вишгород №73 від 06.12.2016.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірний правочин укладено від імені позивача директором Голяченком С.С. з перевищенням повноважень, встановлених статутом товариства, та без згоди загальних зборів учасників товариства, що суперечить законодавчим приписам та є підставою для визнання недійсним договору згідно ст. ст. 203, 215 Цивільного кодексу України.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 27.04.2020 у справі №911/875/20 прийнято позовну заяву ТОВ Велесгард 2015 до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження з призначенням вказаної справи до розгляду у підготовчому засіданні на 25.05.2020, а також встановлено сторонам строк для вчинення процесуальних дій - до 25.05.2020.

Відповідно до наявних в матеріалах справи рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення про відкриття провадження у справі, відповідні процесуальні права і обов`язки та строки для їх реалізації і виконання, сторони були повідомлені належним чином.

12.05.2020 через канцелярію Господарського суду Київської області від відповідача надійшов відзив на позову заяву, згідно якого Вишгородська міська рада просила суд відмовити у задоволенні позову повністю.

25.05.2020 через канцелярію Господарського суду Київської області від: відповідача надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника Вишгородської міської ради; позивача - клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 25.05.2020 у справі №911/875/20 відкладено підготовче засідання на 15.06.2020.

15.06.2020 через канцелярію Господарського суду Київської області від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника Вишгородської міської ради.

Також 15.06.2020 через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи адвокатського запиту до архівного відділу Вишгородської райдержадміністрації Київської області.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 15.06.2020 у справі №911/875/20, занесеною до протоколу судового засідання 15.06.2020, відкладено підготовче засідання на 30.06.2020.

30.06.2020 через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Згідно резолюції головного спеціаліста відділу автоматизованого документообігу та обробки внутрівідомчої службової кореспонденції Господарського суду Київської області вказане вище клопотання не підписано з використанням електронного цифрового підпису.

Згідно статті 1 Закону України "Про електронні довірчі послуги " електронний підпис - електронні дані, які додаються підписувачем до інших електронних даних або логічно з ними пов`язуються і використовуються ним як підпис.

Відповідно до частини 8 статті 42 Господарського процесуального кодексу України якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в електронній формі, такі документи скріплюються електронним цифровим підписом учасника справи (його представника).

Враховуючи вищевикладене та імперативні приписи норм Господарського процесуального кодексу України, клопотання позивача про відкладення розгляду справи підлягає залишенню без розгляду як таке, що подане з недотриманням форми та порядку, передбачених процесуальним законом для подачі документів в електронній формі.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 30.06.2020 у справі №911/875/20 відкладено підготовче засідання на 21.07.2020.

17.07.2020 через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача надійшло клопотання, відповідно до якого останній просить провести підготовче засідання без участі представника товариства та закрити підготовче провадження.

17.07.2020 через канцелярію Господарського суду Київської області надійшли клопотання від Громадської організації Спільна варта та Громадської організації Чистий шлях про надання дозволу на трансляцію судових засідань возначеній справі та забезпечення трансляції судових засідань технічними засобами Господарського суду Київської області у справі №911/875/20 на YouTube каналі Судова влада України та порталі Судова влада України .

Ухвалою Господарського суду Київської області від 21.07.2020 у справі №911/875/20 у задоволенні клопотань Громадської організації Спільна варта , Громадської організації Чистий шлях про надання дозволу на он-лайн трансляції судових засідань у справі № 911/875/20 відмовлено.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 21.07.2020 у справі №911/875/20 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 18.08.2020.

13.08.2020 на електронну пошту Господарського суду Київської області від позивача надійшла сканкопія клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 18.08.2020 у справі №911/875/20 клопотання ТОВ Велесгард 2015 про відкладення розгляду справи залишено без розгляду, у судовому засіданні оголошено перерву до 08.09.2020.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 08.09.2020 у справі №911/875/20 оголошено перерву в судовому засіданні до 29.09.2020.

17.09.2020 через канцелярію Господарського суду Київської області від відповідача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи копії статуту ТОВ Велесгард 2015 в редакції станом на дату укладення спірного договору. Обставини неможливості подання відповідних доказів відповідачем обгрунтовано тим, що під час розгляду вказаної справи раніше позивачем заявлено про звернення до центра надання адміністративних послуг Вишгородської районної державної адміністрації із запитом про отримання копії статуту ТОВ Велесгард 2015 , однак так і не подано відповідного статуту для долучення до матеріалів вказаної справи.

У судовому засіданні 29.09.2020 судом визнано поважними причини пропуску строку для подання доказів та задоволено клопотання відповідача і долучено до матеріалів справи відповідно надану копію ТОВ Велесгард 2015 .

Ухвалою Господарського суду Київської області від 29.09.2020 у справі №911/875/20 оголошено перерву в судовому засіданні до 20.10.2020.

19.10.2020 через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача надійшло клопотання про розгляд без участі представника товариства.

У судовому засіданні 20.10.2020 після закінчення з`ясування обставин та перевірки їх доказами судом оголошено про перехід до судових дебатів, по закінченні яких суд вийшов до нарадчої кімнати. Після виходу з нарадчої кімнати суд

ВСТАНОВИВ:

06.12.2016 між Вишгородською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю Велесгард 2015 , як замовником, укладено договір про пайову участь (внесок) замовника (юридичної, фізичної особи) у створенні інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Вишгород №73 (далі - договір), відповідно до п. 1.1. якого предметом даного договору є пайовий внесок замовника на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Вишгорода при здійсненні будівництва об`єкта містобудування на умовах визначених цим договором.

Відповідно до пп. 1.2., 2.1. та 5.5. договору сторони погодили, що назва та місце розташування об`єкта містобудування - Будівництво багатоквартирного житлового будинку (І черга) в м. Вишгород, вул. Ватутіна (декларація про початок виконання будівельних робіт від 14.08.2015 №КС 083192260347) на земельних ділянках, які належать на праві приватної власності ТОВ Велесгард 2015 (кадастровий номер 3221810100:01:201:0167, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 620215032218; кадастровий номер 3221810100:01:201:0169, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 620264632218; кадастровий номер 3221810100:01:201:0171, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 620612832218) .

Розмір пайової участі замовника у розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Вишгород складає 4 675 027,00 грн. Замовник перераховує коши на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Вишгорода у розмірі 4 675 027,00 грн, частинами згідно з графіком оплати (додаток №2 до цього договору), на рахунок Вишгородської міської ради, відповідно до розрахунку (згідно додатка №1 до цього договору) у строк до 25.12.2017, але не пізніше ніж до моменту прийняття об`єкта в експлуатацію, відповідно до вимог чинного законодавства України.

Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до повного його виконання.

Надалі, 21.03.2017, 18.10.2017, 19.01.2018, 09.08.2018 та 18.01.2019 між сторонами укладено ряд додаткових угод до договору, яким вносились зміни, зокрема, стосовно розміру пайового внеску та графіку його сплати.

Копії вказаних вище договорів та додаткових угод до нього наявні в матеріалах справи.

В обґрунтування відповідного позову позивач зазначив, що договір про пайову участь (внесок) замовника (юридичної, фізичної особи) у створенні інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Вишгород №73 від 06.12.2016 від імені ТОВ Велесгард 2015 укладено директором Голяченком С.С., тоді як згідно підпунктом 9.6.4. пункту 9.6. статуту товариства передбачено право директора укладати без згоди загальних зборів угоди на суму, що не перевищує 1000,00 грн.

Водночас, зауважуючи на тому, що оскаржуваний договір є правочином, що перевищує суму 1000,00 грн, тоді як згоди на його укладення загальні збори товариства не надавали, позивач вважає, що договір про пайову участь (внесок) замовника (юридичної, фізичної особи) у створенні інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Вишгород №73 від 06.12.2016 директором товариства укладено з перевищенням наданих йому повноважень, що не відповідає приписам ст. ст. 92, 207 Цивільного кодексу України.

Отже, за доводами позивача, укладений між ним та відповідачем договір підлягає визнанню недійсним на підставі ст. ст. 203, 215 Цивільного кодексу України, оскільки оспорюваний договір укладений з порушенням ст. 92, 207 Цивільного кодексу України з огляду на відсутність у директора відповідних повноважень на укладення такого договору.

Заперечуючи проти заявленої позивачем вимоги, відповідач вказав, що укладення спірного договору є обов`язковим в силу приписів ст. 40 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності і не залежить від волі сторін, а після укладення такого договору позивач частково виконав такий договір в частині зобов`язань по сплаті сум пайового внеску та, надалі, між сторонами було укладено додаткові угоди до договору.

Також відповідач зауважив, що позивач листом №2-29/870 від 04.04.2018 гарантував сплату заборгованості за спірним договором, а подання позову про визнання його недійсним у вказаній справі мотивовано лише небажанням позивача виконувати відповідне грошове зобов`язання та з метою затягнути інші судові процеси стосовно вимог відповідача про стягнення з відповідача сум пайового внеску.

Стосовно ж відсутності у директора товариства повноважень на укладення спірного договору, то відповідач, посилаючись на викладені у постановах касаційної інстанції правові позиції, зазначив, що обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи у відносинах із третіми особами не має юридичної сили, крім випадків доведення обізнаності цієї третьої особи з такими обмеженнями.

В розрізі вказаного вище відповідачем також зазначено, що положення п. 9.6. статуту ТОВ Велесгард 2015 в редакції станом на момент укладення договору не передбачають обмежень щодо укладення директором правочинів певними сумами. В підтвердження таких доводів відповідачем надано копію статуту ТОВ Велесгард 2015 в редакції, затвердженій рішенням загальних зборів товариства від 20.07.2016.

Отже, з огляду на вчинення позивачем дій з наступного схвалення спірного договору, оскільки позивачем не доведено недобросовісності та нерозумності поведінки відповідача під час укладення такого правочину, відповідач вважає відсутніми підстави для визнання укладеного між сторонами договору недійсним.

Крім того, відповідачем заявлено про пропуск строку позовної давності та застосування відповідних наслідків у вигляді відмови у задоволенні позову.

З`ясувавши обставини справи та дослідивши подані докази, заслухавши заключне слово представників сторін, суд встановив, що заявлена позовна вимога задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Приписами ч.ч. 1, 2 ст. 16 ст. 202, ч.ч. 1-3, 5 ст. 203 Цивільного кодексу України унормовано, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Таким способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання правочину недійсним.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Так, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків та, у разі задоволення позовних вимог, зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом згідно законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину, а обов`язок доведення наявності обставин, з якими закон пов`язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Частина 1 ст. 92 ЦК України визначає поняття цивільної дієздатності юридичної особи та передбачає, що юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом.

Таким чином, цивільну дієздатність, тобто здатність власними діями і у власному інтересі створювати відповідні права та обов`язки, юридична особа реалізує через свої органи, які формуються та діють відповідно до установчих документів та вимог законодавства.

Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Як слідує зі змісту договору про пайову участь (внесок) замовника (юридичної, фізичної особи) у створенні інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Вишгород №73 останній підписано 06.12.2016, зокрема, від імені ТОВ Велесгард 2015 директором Голяченком Сергієм Сергійовичем, який діє на підставі статуту товариства.

Відповідно до наявного в матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань стосовно ТОВ Велесгард 2015 слідує, що станом на 06.12.2016 керівником відповідного товариства значився Голяченко Сергій Сергійович (повноваження: вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори тощо (в межах статуту) -представник).

З змісту наданої відповідачем копії статуту ТОВ Велесгард 2015 в редакції, затвердженій рішенням загальних зборів товариства, оформленим протоколом №4 від 20.07.2016, зокрема пункту 9.6.4. вказаного статуту слідує, що директор має право чинити юридичні дії від імені товариства, давати доручення, відкривати та використовувати рахунки товариства в установах банку.

Водночас обмежень стосовно права директора товариства на укладення правочинів, у тому числі і в частині сум таких правочинів, положення вказаного вище статуту не містять.

За приписами статтей 73, 74, 77 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами, зокрема, письмовими, речовими і електронними доказами.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Натомість в порушення вищезазначених норм закону позивачем не доведено належними та допустимими доказами обставин наявності у статуті товариства обмежень щодо права директора на укладення від імені товариства правочинів, у тому числі і стосовно сум, що перевищують 1000,00 грн, станом на момент укладення спірного договору.

Водночас редакція наданого позивачем статуту товариства, що містить згадані вище обмеження, затверджена рішенням загальних зборів товариства, оформленим протоколом №5 від 09.12.2016, тобто після укладення спірного договору, а тому такий статут не є належним та допустимим доказом наявності відповідних обмежень права директора на укладення правочинів від імені товариства станом на момент укладення спорюваного позивачем договору.

Вказане вище свідчить про необґрунтованість посилань позивача на укладення договору директором товариства з перевищенням відповідно наданих йому повноважень, а отже позивачем не доведено наявності встановлених цивільним законодавством умов для визнання договору недійсними з визначених у позовній заяві підстав.

Наявність інших підстав недійсності договору у розумінні 203, 215 Цивільного кодексу України, а також обставин порушення прав позивача оспорюваним правочином, позивачем нормативно та доказово не обгрунтована.

За таких обставин, беручи до уваги наведені нормативні приписи, оскільки позивачем не доведено належними та допустимими доказами покладених в основу обґрунтування позову обставин, наявність яких є необхідною умовою для визнання правочину недійсним з підстав ст. ст. 203, 215 ЦК України, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні вимоги позивача про визнання недійсним договору про пайову участь (внесок) замовника (юридичної, фізичної особи) у створенні інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Вишгород №73 від 06.12.2016.

Стосовно ж посилань відповідача на пропуск строку позовної давності щодо заявленої позивачем вимоги про визнання недійсним договору, суд вважає за необхідне вказати, що положення закону про правові наслідки спливу позовної давності можуть застосовуватися лише у тих випадках, коли буде доведено існування самого суб`єктивного права і факт його порушення або оспорювання, а тому, з огляду на встановлену вище судом необґрунтованість вимог позивача про визнання недійсним договору, суд дійшов висновку про відсутність підстав для застосування передбачених ст. 267 ЦК України наслідків спливу строків позовної давності до відповідних вимог позивача.

Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України судові витрати позивача по сплаті судового збору у даній справі покладаються судом на позивача з огляду на відмову у задоволенні його позовних вимог в повному обсязі.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 233, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Велесгард 2015» (07300, Київська обл., Вишгородський р-н, м. Вишгород, проспект Шевченка, буд. 2Д, прим. 402, ідентифікаційний код 39714040) до Вишгородської міської ради (07300, Київська обл., Вишгородський р-н, м. Вишгород, площа Шевченка, буд. 1, ідентифікаційний код 04054866) про визнання недійсним договору про пайову участь (внесок) замовника (юридичної, фізичної особи) у створенні інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Вишгород №73 від 06.12.2016 відмовити повністю.

2. Понесені позивачем судові витрати покласти на позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку статті 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене у апеляційному порядку - до Північного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені статтями 254, 256 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням пункту 4 Прикінцевих положень Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 23.11.2020.

Суддя В.А. Ярема