Рішення

від 16.11.2020 по справі 914/1105/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.11.2020 справа №914/1105/20

Суддя Господарського суду Львівської області Король М.Р., за участі секретаря судового засідання Фартушка Н.Б., розглянувши справу

за позовом: Трускавецької міської ради

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю СЕРЕНДА-КОМ

про: розірвання договору

Представники

позивача: Григоришин В.В.;

відповідача: Карпа Д.П.,

ВСТАНОВИВ:

07.05.2020р. на розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Трускавецької міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю СЕРЕНДА-КОМ про розірвання договору.

12.05.2020р. Господарський суд Львівської області постановив ухвалу, якою, зокрема, ухвалив: прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначити на 03.06.2020р.

У підготовче засідання 03.06.2020р. сторони участь повноважних представників не забезпечили.

Протокольною ухвало від 03.06.2020р. підготовче засідання відкладено на 24.06.2020р.

Крім того, ухвалами від 05.06.2020р. Господарський суд Львівської області, в порядку ст.ст.120-121 ГПК України, викликав сторін у цій справі та повідомив про дату, час та місце проведення підготовчого засідання.

У підготовче засідання 24.06.2020р. з`явився представник позивача. Відповідач участь повноважного представника у вищевказане підготовче засідання не забезпечив, причин неявки суду не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи.

Протокольною ухвалою від 24.06.2020р. підготовче засідання відкладено на 15.07.2020р.

Крім того, ухвалою від 26.06.2020р. Господарський суд Львівської області, в порядку ст.ст.120-121 ГПК України, викликав відповідача у цій справі та повідомив про дату, час та місце проведення підготовчого засідання.

На виконання наказу в.о. голови суду №27 від 13.07.2020р. Про тимчасові заходи попередження розповсюдження захворюваності на гостру респіраторну інфекцію, спричинену коронавірусом COVID-19 , в період з 14.07.2020р. по 15.07.2020р. проведено санітарну дезінфекцію приміщення Господарського суду Львівської області.

У зв`язку із вищевикладеним, відкладене на 15.07.2020р. підготовче засідання у цій справі не відбулося.

Враховуючи наведене, 16.07.2020р. Господарський суд Львівської області ухвалив призначити підготовче засідання на 19.08.2020р.

У підготовче засідання 19.08.2020р. з`явився представник позивача. Відповідач участь повноважного представника у вищевказане підготовче засідання не забезпечив, причин неявки суду не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи.

Протокольною ухвалою від 19.08.2020р. підготовче засідання відкладено на 15.07.2020р.

Крім того, ухвалою від 25.08.2020р. Господарський суд Львівської області, в порядку ст.ст.120-121 ГПК України, викликав відповідача у цій справі та повідомив про дату, час та місце проведення підготовчого засідання.

Враховуючи те, що відкладене на 09.09.2020р. підготовче засідання у цій справі не відбулося, 21.09.2020р. Господарський суд Львівської області ухвалив підготовче засідання призначити на 15.10.2020р.

У підготовче засідання 15.10.2020р. сторони участь повноважних представників не забезпечили. При цьому, 15.10.2020р. позивачем подано до суду клопотання про проведення підготовчого засідання без участі його представника, яке зареєстровано відділом автоматизованого документообігу та обробки інформації за вх.№29808/20.

15.10.2020р. Господарський суд Львівської області постановив ухвалу у цій справі, відповідно до якої, ухвалив: закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті; призначити судове засідання з розгляду спору по суті на 04.11.2020р.; явку представників учасників справи у судове засідання з розгляду спору по суті визнати обов`язковою.

У судове засідання 04.11.2020р. з розгляду спору по суті сторони участь повноважних представників не забезпечили.

Протокольною ухвалою від 04.11.2020р. судове засідання з розгляду спору по суті відкладено на 16.11.2020р.

У судове засідання 16.11.2020р. з розгляду спору по суті з`явилися представники сторін.

Суд звертає увагу, що під час розгляду цієї справи враховано те, що, відповідно до редакції пункту 4 Розділу Х Прикінцеві положення Господарського процесуального кодексу України (чинної до 17.07.2020р.), під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки, в тому числі щодо подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину. Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

Так, постановою Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020р. Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 установлено з 12.03.2020р. до 22.05.2020р. на всій території України карантин. Постановою Кабінету Міністрів України №392 від 20.05.2020р. Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів (з урахуванням внесених змін згідно Постанови Кабінету Міністрів України №500 від 17.06.2020р.), з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, установлено карантин з 22.05.2020р. по 31.07.2020р., із урахуванням епідемічної ситуації в регіоні, продовжено на всій території України дію карантину.

Разом з тим, 17.07.2020р. набрав чинності Закон України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) №731-IX від 18.06.2020р., відповідно до положень якого, процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X Прикінцеві положення Господарського процесуального кодексу України закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом.

Отже, процесуальні строки (в тому числі і для подання відзиву на позовну заяву), які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X Прикінцеві положення Господарського процесуального кодексу України, в тому числі і строк для подання відзиву на позов, закінчилися 07.08.2020р.

Відповідно до пункту 4 розділу X Прикінцеві положення Господарського процесуального кодексу України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Проте, від відповідача на адресу суду ні відзиву на позов, ні клопотання про поновлення (продовження) строку на його подання не надходили.

Суд враховує, що п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справ упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленні законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейського суду з прав людини у справах проти України.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення Європейського суд з прав людини від 08.11.2005 у справі Смірнова проти України ).

Водночас, необґрунтоване відкладення розгляду справи призводить до затягування строків її розгляду і перебування в стані невизначеності учасників процесу, що може призвести до порушення положень ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка покладає на національні суди обов`язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку.

У ч.3 ст.2 ГПК України визначені як основні засади (принципи) господарського судочинства, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом та розумність строків розгляду справи судом (п.п.2 і 10 ч.3 зазначеної статті).

Беручи до уваги викладене, враховуючи принцип розумності строків розгляду справи судом, з метою забезпечення права на доступ до правосуддя, передбаченого Конституцією України і гарантованого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зважаючи на те, що зібрані у цій справі докази дозволяють суду встановити та оцінити конкретні обставини (факти), якими позивач обґрунтовує свої вимоги та які мають суттєве значення для вирішення цього спору, а отже, розглянути та вирішити спір й здійснити розподіл судових витрат у цій справі, підстави для відкладення розгляду справи відсутні.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Стаття 43 ГПК України зобов`язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Згідно ч.1 ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищенаведене, судом, згідно вимог ГПК України, надавалась в повному обсязі можливість учасникам справи щодо обґрунтування їх правової позиції по суті справи та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

Оскільки норми ст.81 ГПК України щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом учасників справи подавати докази, а п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції.

Згідно з ч.2 ст.178 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи те, що відповідач у строк, встановлений ч.1 ст.251 Господарського процесуального кодексу України та ухвалою Господарського суду Львівської області від 12.05.2020р., з врахуванням продовження такого у зв`язку із запровадженням карантинних заходів на території України, не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданим йому процесуальним правом, з огляду на відсутність підстав для відкладення розгляду справи, передбачених статтями 202 та 216 ГПК України, суд дійшов висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній матеріалами.

Позиція позивача:

позивач з підстав порушення відповідачем зобов`язання, що виникло на підставі укладеного між сторонами 15.01.2020р. договору купівлі-продажу земельної ділянки, щодо сплати вартості земельної ділянки, просить суд розірвати вищевказаний договір.

Позиція відповідача:

представниця відповідача у судовому засіданні з розгляду спору по суті, яке відбулось 16.11.2020р., не заперечила факт порушення відповідачем обов`язку щодо сплати повної вартості спірної земельної ділянки.

За результатами дослідження наданих позивачем доказів та матеріалів справи, суд встановив таке:

26.09.2018р., за результатами розгляду заяви відповідача, позивачем прийнято рішення №1053, відповідно до якого, вирішено: замовити роботи по проведенню експертної грошової оцінки для продажу земельної ділянки (надалі по тексту - Земельна ділянка ), кадастровий номер 4611500000:03:002:0004, що знаходиться за адресою вул. М. Грушевського, 21, площею 0,1502 га для обслуговування пансіонату (Свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 04.12.2005 року), покупець -відповідач; відповідачу затвердити розмір авансового внеску в рахунок оплати ціни Земельної ділянки в розмірі до 20% від нормативної грошової оцінки землі; доручити міському голові укласти договір про оплату авансового внеску.

02.11.2018р. між сторонами укладено договір про оплату авансового внеску №69, відповідно до положень п.п.1., 3.1., 4.1., 4.4. якого, відповідач зобов`язався в порядку і строки, визначені цим договором оплатити авансовий внесок у сумі 216269,98грн. (20% вартості земельної ділянки, визначеної за нормативно-грошовою оцінкою земельної ділянки) в рахунок ціни Земельної ділянки, яку відповідач має намір придбати, а позивач зобов`язується прийняти такий авансовий внесок та зарахувати його до ціни продажу земельної ділянки.

Так, 06.11.2018р., на виконання вищевказаного договору від 02.11.2018р., відповідачем сплачено 216269,98грн.

28.02.2019р., за результатами розгляду клопотання відповідача, звіту про експертну грошову оцінку земельної ділянки та висновку від 16.01.2019р., позивачем прийнято рішення №1250, відповідно до якого, вирішено: погодити звіт про експертну грошову оцінку Земельної ділянки; затвердити вартість Земельної ділянки у розмірі 1220868,00грн./812,83грн. за 1кв.м. на підставі експертної грошової оцінки (висновок про ринкову вартість земельної ділянки від 16.01.2019р.); продати відповідачу Земельну ділянку.

15.01.2020р. між позивачем, як Продавцем, та відповідачем, як Покупцем, укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки (надалі по тексту - Договір ), відповідно до п.1.1. якого, Продавець відповідно до рішення Трускавецької міської ради Про продаж земельної ділянки площею 0,1502 га по вул. Грушевського, 21, ТзОВ Серенда-ком №1250 від 28.02.2019 року продав, а Покупець купив Земельну ділянку.

Згідно з абз.1 п.2.2. Договору, продаж земельної ділянки вчиняється за 1220868,00грн.

Разом з тим, відповідно до умов вищевказаного, укладеного 02.11.2018р. договору про оплату авансового внеску, сума сплаченого відповідачем авансованого внеску не повертається у випадку відмови позивача від укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки. При цьому, як зазначено вище, відповідна сума зараховується в якості оплати вартості земельної ділянки. Аналогічні за своїм змістом положення абз.2 п.2.2. Договору, відповідно до умов якого, Покупець здійснює оплату вартості земельної ділянки, яка є предметом цього договору, за згодою Сторін, наступним чином:

- частину вартості земельної ділянки, яка є предмет цього договору, в розмірі 216269,98грн., сплачена Покупцем, до підписання цього договору, в якості авансового внеску за викуп земельної ділянки;

- решту вартості земельної ділянки, що зараховується до Місцевого бюджету, в розмірі 1004598,02грн., за згодою сторін, Покупець сплачує протягом 30-ти календарних днів після нотаріального посвідчення цього договору.

Проте, як зазначає позивач, відповідач оплату вищезазначеної решти вартості земельної ділянки у розмірі 1004598,02грн.не здійснив.

Згідно з п.9.3. Договору, у разі невиконання однією із сторін умов цього договору він може бути змінений або розірваний на вимогу другої сторони за рішенням суду.

Враховуючи викладене, у зв`язку із допущеним відповідачем порушенням виконання зобов`язання щодо сплати повної вартості Земельної ділянки, позивач звернувся до суду з позовом про розірвання Договору.

Оцінивши подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позов слід задовольнити повністю виходячи з такого:

згідно ч.1 ст.509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч.1 ст.173 ГК України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частиною 2 ст.11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

У відповідності до вимог ст.174 ГК України, господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з ч.ч.1, 3 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч.1 ст.128 ЗК України, продаж громадянам і юридичним особам земельних ділянок державної (крім земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти, які підлягають приватизації) та комунальної власності для потреб, визначених цим Кодексом, провадиться місцевими державними адміністраціями, Радою міністрів Автономної Республіки Крим або органами місцевого самоврядування в межах їх повноважень

Як встановлено судом, 15.01.2020р. між сторонами укладено Договір, відповідно до п.1.1. якого, Продавець, відповідно до рішення Трускавецької міської ради Про продаж земельної ділянки площею 0,1502 га по вул. Грушевського, 21, ТзОВ Серенда-ком №1250 від 28.02.2019 року, продав, а Покупець купив Земельну ділянку.

Договір посвідчено приватним нотаріусом Трускавецького міського нотаріального округу Скрипченко А.Д. 15.01.2020р. та зареєстровано в реєстрі за №33.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Беручи до уваги викладене, на підставі Договору у сторін виникли відповідні права та обов`язки, при цьому, відносини, які виникли між сторонами за Договором, регулюються, зокрема, спеціальним нормативно-правовим актом, а саме, Законом.

Відповідно до ч.9 ст.128 ЗК України, розрахунки за придбання земельної ділянки можуть здійснюватися з розстроченням платежу за згодою сторін, але не більше ніж на п`ять років.

Згідно з п.2.2. Договору, продаж земельної ділянки вчиняється за 1220868,00грн. Покупець здійснює оплату вартості земельної ділянки, яка є предметом цього договору, за згодою Сторін, наступним чином: частину вартості земельної ділянки, яка є предмет цього договору, в розмірі 216269,98грн., сплачена Покупцем, до підписання цього договору, в якості авансового внеску за викуп земельної ділянки; решту вартості земельної ділянки, що зараховується до Місцевого бюджету, в розмірі 1004598,02грн., за згодою сторін, Покупець сплачує протягом 30-ти календарних днів після нотаріального посвідчення цього договору.

Враховуючи наведене, а також те, що 216269,98грн. вартості Земельної ділянки сплачено відповідачем до моменту укладення Договору, сторони погодили тридцятиденний строк з моменту нотаріального посвідчення Договору для здійснення відповідачем платежу в розмірі 1004598,02грн.

Статтею 193 ГК України передбачено, що господарські зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог , що у певних умовах звичайно ставляться; кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно з ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Приписами ч.1 ст.527 ЦК України передбачено, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок.

Частина 1 ст.530 ЦК України передбачає, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ч.1 ст.253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

У ч.1 ст.255 ЦК України вказано, якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку.

Отже, першим днем встановленого п.2.2. Договору строку для здійснення відповідачем оплати 1004598,02грн. вартості Земельної ділянки, був 16.01.2020р., а останнім - 14.02.2020р.

Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

З урахуванням п.30.1 ст.30 Закону України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні , моментом виконання грошового зобов`язання є дата зарахування коштів на рахунок кредитора або видачі їх йому готівкою, а згідно з п.8.1 ст.8 цього Закону, банк зобов`язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.

Як зазначає позивач та підтверджено представницею відповідача в судовому засіданні з розгляду спору по суті, яке відбулось 16.11.2020р., відповідачем не виконано умов Договору в частині сплати 1004598,02грн. вартості Земельної ділянки

Доказів виконання відповідачем в повному обсязі вищевказаного грошового зобов`язання, як протягом встановленого Договором строку, так і станом на момент ухвалення цього рішення, сторонами не подано та в матеріалах справи такі відсутні.

Згідно з ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Враховуючи вищенаведене, матеріалами справи підтверджено факт порушення відповідачем виконання передбаченого умовами Договору грошового зобов`язання зі сплати вартості Земельної ділянки.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, розірвання договору.

Згідно з ч.2 ст.651 ЦК України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Так, відповідно до п.9.3. Договору, у разі невиконання однією із сторін умов цього договору він може бути змінений або розірваний на вимогу другої сторони за рішенням суду.

З огляду на викладені положення законодавства, умови Договору та підтверджений факт порушення відповідачем умов Договору, позовні вимоги про розірвання Договору є обґрунтованими, підставними та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.ст.73, 74 ГПК України, доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Згідно з ст.76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 ст.77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до ст.78 ГПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно з ч.1 ст.79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч.2 ст.79 ГПК України).

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч.5 ст.236 ГПК України, обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За приписами ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, хоч йому було створено усі можливості для надання заперечень, судом не виявлено на підставі наявних документів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору.

Враховуючи вказане, позовні вимоги є такими, що підлягають до задоволення повністю шляхом розірвання Договору.

При цьому, суд звертає увагу учасників справи на положення ст.188 ГК України, якими визначено, що якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне:

відповідно до ч.1 ст.123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Позивачем за подання позову у цій справі, сплачено судовий збір у розмірі 2102,00грн., що підтверджується платіжним дорученням №209 від 07.04.2020р.

Доказів понесення інших судових витрат, окрім сплаченого судового збору станом на момент ухвалення цього рішення позивачем суду не заявлено та не подано, в матеріалах справи такі докази відсутні.

Згідно з п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З підстав наведеного, а також недоведення позивачем в порядку, визначеному главою 8 розділу 1 ГПК України, розміру судових витрат, окрім суми сплаченого за подання позовної заяви до господарського суду судового збору, судові витрати у справі, а саме сплачений позивачем судовий збір в розмірі 2102,00грн. слід покласти на відповідача, оскільки, як зазначено вище, позов підлягає до задоволення повністю.

Керуючись ст.ст. 13, 73-74, 76-79, 86, 129, 236, 238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Розірвати договір купівлі-продажу земельної ділянки від 15.01.2020р., реєстровий №33, укладений між територіальною громадою міста Трускавця в особі Трускавецької міської ради (місцезнаходження: Україна, 82200, Львівська обл., місто Трускавець, вулиця Бориславська, будинок 2; ідентифікаційний код: 26230588) та Товариством з обмеженою відповідальністю СЕРЕНДА-КОМ (місцезнаходження: Україна, 82200, Львівська обл., місто Трускавець, вулиця М. Грушевського, будинок 21; ідентифікаційний код: 32703597), площею 0,1502га у м. Трускавці, кадастровий номер - 4611500000:03:002:0004.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю СЕРЕНДА-КОМ (місцезнаходження: Україна, 82200, Львівська обл., місто Трускавець, вулиця М. Грушевського, будинок 21; ідентифікаційний код: 32703597) на користь Трускавецької міської ради (місцезнаходження: Україна, 82200, Львівська обл., місто Трускавець, вулиця Бориславська, будинок 2; ідентифікаційний код: 26230588) 2102,00грн. судового збору.

3. Наказ видати набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку та строк, передбачені ст.241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку в порядку та строки, визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Інформацію по справі, яка розглядається можна отримати за наступною веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015.

Повний текст рішення складено 25.11.2020р.

Суддя М.Р. Король