Рішення

від 18.11.2020 по справі 914/2393/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.11.2020 справа № 914/2393/20

місто Львів

Господарський суд Львівської області у складі судді Сухович Ю.О., за участі секретаря судового засідання Прокопів І.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, м.Львів

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Мімоза , м.Львів

про стягнення 83 290,79 грн неустойки.

За участю представників:

від позивача: Чернобай С.С. - представник (довіреність б/н від 30.01.2020 р.);

від відповідача: не з`явився.

Процес.

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю Мімоза про стягнення 83 290,79 грн неустойки за період з 01.09.2017 р. по 31.07.2020 р.

Ухвалою від 21.09.2020 р. суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі, постановив розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження, розгляд справи по суті призначив на 21.10.2020 р.

Ухвала суду від 21.09.2020 р. про відкриття провадження у справі та призначення розгляду справи по суті на 21.10.2020 р. надсилалась відповідачу на адресу вказану в позовній заяві та у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань, а саме: 79008, м. Львів, вул. Краківська, буд. 7. Як вбачається з інформації, що знаходиться на веб-сайті акціонерного товариства Укрпошта поштове відправлення 23.09.2020 р. відправлено до точки видачі/доставки (місце виконання операції - м.Львів, індекс - 79008). 10.10.2020 року поштове відправлення за номером 7901413448606 вручене адресату (відповідачу).

Протокольною ухвалою від 21.10.2020 суд відклав розгляд справи по суті на 18.11.2020 р., відсутньому в судовому засіданні відповідачу, суд в порядку ст.121 ГПК України, надіслав ухвалу-повідомлення про дату та час наступного судового засідання. Явка представника відповідача у судове засідання 18.11.2020 р. судом не визнавалась обов`язковою.

Представник позивача в судове засідання 18.11.2020 р. для розгляду справи по суті з`явився. Суд заслухав позовні вимоги представника позивача та дослідив докази у справі.

Відповідач явку уповноваженого представника в судове засідання 18.11.2020 р. для розгляду справи по суті не забезпечив, вимог ухвали суду від 21.09.2020 р. не виконав. Станом на 18.11.2020 р. на адресу суду відзив, заяви, клопотання від відповідача не надходили.

Ухвала-повідомлення суду від 21.10.2020 р. про відкладення розгляду справи по суті на 18.11.2020 р. надсилалась відповідачу на адресу вказану в позовній заяві та у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань, а саме: 79008, м. Львів, вул. Краківська, буд. 7. Як вбачається з інформації, що знаходиться на веб-сайті акціонерного товариства Укрпошта поштове відправлення 23.10.2020 р. відправлено до точки видачі/доставки (місце виконання операції - м.Львів, індекс - 79008). 28.10.2020 року поштове відправлення за номером 7901413514668 вручене адресату (відповідачу).

Відповідно до ч.1, ч.3 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Суд, враховуючи належне повідомлення відповідача про дату судового засідання, достатність документів наявних у матеріалах справи для вирішення спору по суті, не вважає відсутність представника відповідача у даному судовому засіданні перешкодою для вирішення спору по суті.

Відводів складу суду та секретарю судового засідання сторонами не заявлено.

Відзив у встановлений судом строк відповідачем не подано.

Відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши наявні у справі докази, врахувавши, що відповідач був своєчасно та належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, суд дійшов висновку про можливість прийняття рішення у справі.

У судовому засіданні 18.11.2020 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору та правова позиція сторін.

Позиція позивача.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 26.04.2006 р. між сторонами було укладено договір оренди №Г-4284-6 нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень), відповідно до умов якого позивач передав, а відповідач прийняв у строкове платне користування нерухоме майно, що знаходиться за адресою: м.Львів, вул.Краківська, 7, загальною площею 50,0 м 2 . Після припинення вказаного договору відповідач не виконав свого обов`язку з повернення орендованого майна та продовжив користуватись ним незаконно, у зв`язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача 83 290,79 грн неустойки у розмірі подвійної плати за користування приміщенням за період з 01.09.2017 р. по 31.07.2020 р.

Позиція відповідача.

Відповідач відзиву на позовну заяву у строк, визначений законом і судом, не подав, проти позову не заперечив.

Обставини встановлені судом.

26.04.2006 р. між Управлінням комунального майна Львівської міської ради правонаступником якого є Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради (надалі по тексту рішення - позивач, згідно з договором - орендодавець) і Товариством з обмеженою відповідальністю Мімоза (надалі по тексту рішення - відповідач, згідно з договором - орендар) було укладено договір оренди №Г-4284-6 нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень), відповідно до умов якого орендодавець на підставі наказу управління комунального майна від 18.07.2005 р. № 326-О, договору оренди від 25.06.1998 р. № 6006 передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно (далі - об`єкт оренди), що знаходиться на балансі ЛМКП Айсберг , надалі балансоутримувач. Об`єктом оренди є приміщення, що знаходиться за адресою: м.Львів, вул.Краківська, 7, загальною площею 50,0 м 2 (підвал), з індексом приміщення VII, відповідно до даних технічного паспорта ЛОБТІ від 09.06.1998 р. №861.

Відповідно до п. 2.1. договору об`єкт оренди буде використовуватись орендарем для магазину кулінарних виробів.

Згідно п. п. 3.1.-3.2. договору приймання-передача об`єкта оренди здійснюється орендарем та балансоутримувачем. При передачі об`єкта оренди складається акт здачі-приймання, який підписується орендарем та балансоутримувачем.

Відповідно до п. 3.3. договору у зв`язку з фактичним використанням орендарем об`єкта оренди за попереднім договором, об`єкт оренди вважається переданим в оренду з моменту підписання даного договору.

Згідно п. 3.4. договору передача об`єкта в оренду не тягне за собою виникнення в орендаря права власності на це майно.

Відповідно до п. п. 4.1.-4.2. договору термін договору оренди визначений з 26 квітня 2006 року до 25 квітня 2007 року включно. Перебіг терміну дії договору оренди та настання обов`язку орендаря щодо внесення орендної плати починається з дати його підписання.

Згідно п. п. 4.3.-4.4. договору сторони погодили, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Термін оренди може бути скорочений лише за згодою сторін або за рішенням суду, господарського суду.

Відповідно до п. 4.8. договору чинність цього договору припиняється внаслідок: закінчення строку, на який його було укладено; приватизації об`єкта оренди орендарем; загибелі об`єкта оренди; достроково за взаємною згодою сторін або за рішенням суду, господарського суду; банкрутства орендаря та в інших випадках, прямо передбачених чинним законодавством України.

Згідно п. п. 9.1.-9.2. договору сторони погодили, що повернення орендодавцю об`єкта оренди здійснюється після закінчення терміну дії договору або дострокового його припинення чи розірвання. Сторони повинні приступити до передачі об`єкта оренди протягом 5 днів з моменту закінчення терміну оренди.

Відповідно до п. п. 9.3.-9.4. договору об`єкт оренди повинен бути переданий орендарем та прийнятий орендодавцем (чи за його дорученням - балансоутримувачем) протягом 15 днів з моменту настання однієї із подій, вказаних в п. 9.1. цього договору. При передачі об`єкта оренди складається акт здачі-приймання, який підписується сторонами.

Згідно п. п. 9.5.-9.6. договору сторони погодили, що об`єкт оренди вважається переданим орендодавцю з моменту підписання акту здачі-приймання. У разі припинення або розірвання договору орендар повинен повернути орендодавцеві об`єкт оренди у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу, та відшкодувати орендодавцеві збитки у разі погіршення стану об`єкта оренди з вини орендаря.

Відповідно до п. 10.1. договору за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність згідно із чинним законодавством України.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 09.09.2020 р. у справі №914/1450/17 за позовом Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю Мімоза про зобов`язання повернути об`єкт оренди шляхом виселення, позовні вимоги задоволено. Зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю Мімоза (ідентифікаційний код 23966805) повернути Управлінню комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради (ідентифікаційний код 25558625) об`єкт оренди шляхом виселення з нежитлових приміщень загальною площею 50,0 кв.м, що знаходяться за адресою: м.Львів, вул.Краківська, 7.

Вказане рішення в апеляційному порядку не оскаржувалось, відтак набрало законної сили 02.10.2020 р.

Договір було припинено у зв`язку із закінченням терміну його дії 15.04.2017 р.

Позивач зазначає, що відповідач свого обов`язку по поверненню орендованого майна станом на момент подання позовної заяви не виконав, і воно фактично перебуває в його незаконному користуванні.

Згідно з довідкою від 25.08.2020 р. №4-2302-6858, складеною Управлінням комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, заборгованість контрагента Товариства з обмеженою відповідальністю Мімоза (договір оренди №Г-4284-6 нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) від 26.04.2006 р., площа 50,00 кв.м) перед Управлінням комунальної власності станом на 14.08.2020 р. складає 83 290,79 грн.

Дана довідка сформована за період з 01.09.2017 р. по 31.07.2020 р., містить помісячні відомості про індекси інфляції, суми нарахованої орендної плати і неустойки, здійснені оплати, заборгованість на початок та кінець кожного місяця.

Після припинення вказаного договору відповідач не виконав свого обов`язку з повернення орендованого майна та продовжив користуватись ним незаконно, у зв`язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача 83 290,79 грн неустойки у розмірі подвійної плати за користування приміщенням за період з 01.09.2017 р. по 31.07.2020р.

Висновки суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно ч.1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов`язань, є зокрема, договори та інші правочини.

Як передбачено ст.174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст.627 ЦК України).

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як встановлено судом, підставою виникнення правовідносин між сторонами є договір оренди №Г-4284-6 нерухомого майна (будівель, споруд, приміщень) від 26.04.2006 р.

Приписами ст.759 ЦК України визначено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України Про оренду державного та комунального майна , положення якого були чинними на час укладення та виконання договору оренди сторонами, цей Закон регулює: організаційні відносини, пов`язані з передачею в оренду майна державних підприємств, установ та організацій, підприємств, заснованих на майні, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності (далі - підприємства), їх структурних підрозділів та іншого окремого індивідуально визначеного майна, що перебуває в державній та комунальній власності; майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання державного майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності.

Орендоване за договором майно є комунальним, а тому на спірні правовідносини поширюється дія Закону України Про оренду державного та комунального майна .

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України Про оренду державного та комунального майна , орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

За умовами ст.631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення. Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

За змістом ч.ч.1 ст.763 ЦК України, договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Як визначено ч.2 ст.795 ЦК України, повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Законодавство визначає наслідки припинення договору найму (оренди) для наймача: у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі (ч.1 ст.785 ЦК України); у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов`язаний повернути орендодавцеві об`єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди (ч.1 ст.27 Закону).

Згідно з розділом 9 договору, повернення орендодавцю об`єкта оренди здійснюється після закінчення терміну дії договору або дострокового його припинення чи розірвання. Сторони повинні приступити до передачі об`єкта оренди протягом 5 днів з моменту закінчення терміну оренди. Об`єкт оренди повинен бути переданий орендарем та прийнятий орендодавцем (чи за його дорученням балансоутримувачем) протягом 15 днів з моменту настання однієї із подій, вказаних в п.9.1. цього договору.

Згідно зі ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 09.09.2020 р. у справі №914/1450/17 за позовом Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю Мімоза про зобов`язання повернути об`єкт оренди шляхом виселення, позовні вимоги задоволено. Зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю Мімоза (ідентифікаційний код 23966805) повернути Управлінню комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради (ідентифікаційний код 25558625) об`єкт оренди шляхом виселення з нежитлових приміщень загальною площею 50,0 кв.м, що знаходяться за адресою: м.Львів, вул.Краківська, 7.

Чинність рішення Господарського суду Львівської області від 09.09.2020 у справі №914/1450/17 суд перевірив у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

При розгляді справи №914/1450/17 судом було встановлено факт надіслання 03.05.2017р. позивачем на адресу відповідача повідомлення №2302-вих-2036 від 27.04.2017р., тобто у місячний термін після закінчення строку дії договору оренди №Г-4284-6 від 26.04.2006р., про припинення договірних відносин у зв`язку із закінченням терміну дії договору оренди, яким повідомлено відповідача, що термін дії договору №Г-4284-6 від 26.04.2006р. на оренду нежитлових приміщень за адресою: м.Львів, вул.Краківська, буд. 7 встановлено до 15.04.2017 року, відтак у зв`язку із закінченням терміну дії договору протягом 15 днів просить повернути балансоутримувачу орендоване приміщення у належному санітарно-технічному стані по акту приймання-передачі, а також провести до моменту припинення договору повний розрахунок по сплаті орендної плати, а у разі наявності заборгованості - погасити її у повному обсязі. Надіслання позивачем відповідачу повідомлення №2302-вих-2036 від 27.04.2017р. підтверджується реєстром згрупованих рекомендованих відправлень від 28.04.2017 року, фіскальним чеком №215600426655 від 03.05.2017р. Факт надіслання позивачем повідомлення про припинення договірних відносин у зв`язку із закінченням договору оренди відповідачем не заперечено, як і не заперечено отримання вказаного повідомлення.

Відповідно до ч.4 ст.75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже обов`язок орендаря повернути майно з орендного користування після розірвання договору оренди передбачений нормами чинного законодавства та умовами договору оренди, який разом з цим встановлює інший строк виконання такого обов`язку порівняно з ч.1 ст.785 ЦК України, яка передбачає негайне повернення речі.

Враховуючи те, що строк дії договору закінчився 15.04.2017 р., об`єкт оренди мав бути переданий орендодавцю чи за його дорученням - балансоутримувачу.

Невиконання наймачем обов`язку щодо поверненні речі зумовлює право наймодавця на застосування до наймача особливого виду майнової відповідальності у сфері орендних правовідносин, що відповідно до частини 2 статті 785 ЦК України полягає у сплаті наймачем, який прострочив виконання обов`язку повернення речі, неустойки у вигляді подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Особливий статус зазначеної неустойки обумовлений тим, що зобов`язання наймача (орендаря) з повернення об`єкта оренди виникає після закінчення дії договору оренди і наймодавець (орендодавець) в цьому випадку позбавлений можливості застосовувати щодо недобросовісного наймача інші засоби стимулювання до виконання, окрім як використання права на стягнення неустойки в розмірі подвійної плати за користування орендованим майном.

Право наймодавця вимагати оплати неустойки відповідно до частини 2 статті 785 ЦК України та обов`язок наймача сплачувати таку неустойку зберігається до моменту повернення наймачем наймодавцю орендованого майна. Винятком з такого правила можуть бути, зокрема, підтверджені належними доказами неправомірні дії (бездіяльність) наймодавця, спрямовані на ухилення від обов`язку прийняти орендоване майно та оформити повернення наймачем орендованого майна, про що зроблено висновок Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у постанові від 28.08.2018 р. у справі №913/155/17 та об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 13.12.2019 р. у справі №910/20370/17.

Крім того, як вказав Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постанові від 06.02.2020 р. у справі №915/1429/19, визначальним для застосування частини другої статті 785 ЦК України у спірних правовідносинах є саме факт неповернення об`єкта найму наймодавцю, а не факт користування/не користування наймачем об`єктом найму, оскільки поняття неповернення речі не є тотожним поняттю не користування у правовому сенсі статті 785 ЦК України.

Для застосування наслідків, передбачених ч. 2 ст. 785 ЦК України, необхідна наявність вини (умислу або необережності) в особи, яка порушила зобов`язання, відповідно до вимог статті 614 ЦК України. Тобто суду необхідно встановити обставини, за яких орендар мав можливість передати майно, що було предметом оренди, але не виконав цього обов`язку зі своєї вини.

Згідно зі ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст.612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частинами першою та другою статті 614 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Отже, в зобов`язальних правовідносинах вина особи, яка порушила зобов`язання, презюмується. Враховуючи те, що відповідач не виконав у строк обов`язок щодо повернення орендованого майна, а також не спростував своєї вини в порушенні зобов`язання, в тому числі не довів вчинення орендодавцем дій, спрямованих на ухилення від прийняття об`єкта оренди від орендаря або на ухилення від підписання акта приймання-передачі майна, нарахування позивачем неустойки у вигляді подвійної плати за користування річчю за час прострочення є підставним.

Відповідач не довів виконання свого обов`язку щодо повернення орендованого майна та оформлення передання майна шляхом підписання акта здачі-приймання майна ні в строк, визначений умовами договору, ані станом на час ухвалення рішення у справі, не подав доказів передачі майна чи доказів вчинення орендодавцем дій, спрямованих на ухилення від прийняття об`єкта оренди від орендаря або на ухилення від підписання акта приймання-передачі майна.

Враховуючи все вищезазначене, суд дійшов висновку про те, що позивачем доведено належними, допустимими, достовірними та вірогідними, доказами наявність правових підстав для задоволення його позовних вимог, внаслідок чого суд вирішив позов задовольнити повністю.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно ст.78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

У відповідності до ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

На думку суду надані позивачем докази, про які суд вказував вище, є вірогідними. Відповідач не подав доказів на спростування вірогідності доказів наданих позивачем та не подав доказів, які б суд міг визнати більш вірогідними ніж ті, що наявні у матеріалах справи.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Розподіл судових витрат.

Як вбачається з матеріалів справи, при зверненні до суду із позовною заявою позивачем було сплачено судовий збір в сумі 2 102,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №405 від 08.09.2020 р.

У зв`язку з тим, що спір доведений до суду з вини відповідача сплачений позивачем судовий збір в сумі 2 102,00 грн слід покласти на відповідача.

Керуючись ст. ст. 4, 13, 73-79, 86, 129, ч.9 ст.165, ст. ст. 236-238, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Мімоза (79008, м.Львів, вул.Краківська, буд. 7; ідентифікаційний код 23966805) на користь Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради (79008, м.Львів, пл.Галицька, буд.15; ідентифікаційний код 25558625) 83 290,79 грн неустойки та 2 102,00 грн судового збору.

3. Наказ видати згідно ст. 327 ГПК України.

Рішення набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, встановленому ст. ст. 256-257 ГПК України.

Інформація щодо руху справи розміщена в мережі Інтернет на інформаційному сайті за посиланням http://www.reyestr.court.gov.ua та на офіційному веб-порталі судової влади України за посиланням: http://court.gov.ua.

Повне рішення

складено 23.11.2020 року.

Суддя Ю.О. Сухович