Ухвала

від 26.11.2020 по справі 915/1395/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

УХВАЛА

26 листопада 2020 року Справа № 915/1395/20

м.Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Мавродієвої М.В.,

розглянувши заяву: Товариства з обмеженою відповідальністю «ІВАМАКС»

(49000, м.Дніпро, Ж/М ТОПОЛЯ-1, буд.3, кв.83, код ЄДРПОУ 37373860)

про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВОДНИЙ СВІТ НАПОЇ»

(54028, м.Миколаїв, вул.12 Повздовжня, буд.84, код ЄДРПОУ 36881115)

заборгованості за Договором поставки товару №210313 від 21.03.2013 у розмірі 21539,28 грн,-

в с т а н о в и в:

18.11.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю «ІВАМАКС» звернулось до Господарського суду Миколаївської області з заявою б/н від 13.11.2020 (вх.№14664/20) про видачу судового наказу про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВОДНИЙ СВІТ НАПОЇ» заборгованості за Договором поставки товару №210313 від 21.03.2013 у розмірі 21539,28 грн, з яких: 20979,81 грн основний борг, 207,70 грн втрати від інфляції, 351,77 грн - 3% річних.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу від 18.11.2020 здійснено автоматизований розподіл судової справи між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 915/1395/20 та визначено головуючим суддею Мавродієву М.В.

У відповідності до ч.2 ст.12 ГПК України наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про наявність його заявнику невідомо.

Відповідно до ч.ч.1, 4 ст.147 ГПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених ст.148 цього Кодексу. Судовий наказ підлягає виконанню за правилами, встановленими законом для виконання судових рішень.

Приписами ст.148 ГПК України визначено, що судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним в письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Особа має право звернутися до суду з вимогами, визначеними у частині першій цієї статті, в наказному або спрощеному позовному провадженні на свій вибір.

У відповідності до ч.ч.1, 2 ст.154 ГПК України суд розглядає заяву про видачу судового наказу протягом п`яти днів з дня її надходження. Розгляд проводиться без судового засідання і повідомлення заявника і боржника. За результатами розгляду заяви про видачу судового наказу суд видає судовий наказ або постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу.

Суддя постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу (ч.2 ст.152 ГПК України).

Розглянувши подану заяву про видачу судового наказу та додані до неї документи, суд дійшов висновку про відмову у видачі судового наказу, з огляду на наступне.

У відповідності до п.п.1), 8) ч.1 ст.152 ГПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, зокрема, якщо: заяву подано з порушенням вимог статті 150 цього Кодексу; із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу.

Згідно з вимогами ч.ч.2, 3 ст.150 ГПК України у заяві повинно бути зазначено, зокрема: вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються; перелік доказів, якими заявник обґрунтовує обставини, на яких ґрунтуються його вимоги. До заяви про видачу судового наказу, зокрема, додаються: копія договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред`явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості; інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.

Таким чином, для задоволення заяви про видачу судового наказу, суд повинен перевірити виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу, на підставі викладених у ній обставин та доданих до заяви доказів.

Відповідно до ст.ст.76, 77, 78 ГПК України належними, допустимими та достовірними доказами є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно ст.86 цього Кодексу суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, в також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Із змісту заяви, поданої Товариством з обмеженою відповідальністю «ІВАМАКС» вбачається, що заявник просить стягнути з боржника суму 20979,81 грн заборгованості, яка виникла за Договором поставки товару №210313 від 21.03.2013, а саме за поставлений товар на загальну суму 261252,29 грн за видатковими накладними: №14 від 16.01.2020 на суму 28597,68 грн; №26 від 28.01.2020 на суму 51643,34 грн; №40 від 17.02.2020 на суму 6680,90 грн; №41 від 17.02.2020 на суму 62138,59 грн; №61 від 24.02.2020 на суму 60488,04 грн; №62 від 24.02.2020 на суму 2481,12 грн; №98 від 10.03.2020 на суму 31543,92 грн; №122 від 10.03.2020 на суму 8157,60 грн; №123 від 10.03.2020 на суму 9521,10 грн та товарно-транспортними накладними: №Р14 від 16.01.2020 на суму 28597,68 грн; №Р26 від 28.01.2020 на суму 51643,34 грн; №Р40 від 17.02.2020 на суму 6680,90 грн; №Р41 від 17.02.2020 на суму 62138,59 грн; №Р61 від 24.02.2020 на суму 60488,04 грн; №Р62 від 24.02.2020 на суму 2481,12 грн; №Р98 від 10.03.2020 на суму 31543,92 грн; №Р122 від 10.03.2020 на суму 8157,60 грн, а також надані рахунки на оплату на загальну суму 261252,29 грн. Загальна вартість поставленого товару склала 261252,29 грн.

Заявник зазначає, що свої зобов`язання стосовно поставки божнику товару по Договору поставки товару №210313 від 21.03.2013 виконав в повному обсязі, одна божник здійснив лише часткове погашення заборгованості.

Так, в якості доказів часткової оплати товару заявник зазначає та надає:

- акт звірки взаєморозрахунків підписаний обома сторонами станом на 24.06.2020, згідно якого заборгованість на користь заявника становить 179476,89 грн. Реквізитів платіжних документів, за якими відбулось часткове погашення боргу, у заяві не наведено: відповідні докази погашення боргу до неї не додані.

- два акти звірки взаєморозрахунків станом на 26.10.2020, згідно яких заборгованість на користь заявника становить 20979,81 грн. Зазначені акти не містять підпису та печатки боржника - ТОВ «ВОДНИЙ СВІТ НАПОЇ» . При цьому, позивач зазначає, що зменшення суми заборгованості сталося на підставі останнього платежу покупця від 23.07.2020 у розмірі 158497,08 грн, однак реквізитів платіжного документу, за яким ця сума сплачена, у заяві також не наводить.

Слід зазначити, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є саме первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Акти звірок до первинних документів не відносяться.

Тобто, матеріали заяви не містить повного переліку доказів (та самих доказів), якими заявник обґрунтовує обставини, на яких ґрунтуються його вимоги в частині часткової оплати товару, що є порушенням ч.ч.2, 3 ст.150 ГПК України.

Інших доказів на підтвердження розміру заборгованості, що стягується, а саме підтвердження часткової оплати боржником 240272,48 грн за поставлений йому товар, заявником у заяві не вказано та до неї не додано.

Тобто, із вищенаведеного вбачається, що вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються, не підтверджуються доданими до заяви документами.

Крім того, заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача 207,70 грн втрат від інфляції та 351,77 грн - 3% річних, нарахованих на суму заборгованості також не підлягають задоволенню, оскільки є похідними від цієї суми.

На підставі викладеного, суд дійшов до висновку, що у задоволенні заяви про видачу судового наказу щодо стягнення з боржника 20979,81 грн основного боргу, 207,70 грн втрат від інфляції та 351,77 грн - 3% річних, слід відмовити на підставі п.п.1), 8) ч.1.ст.152 ГПК України.

За змістом ч.1 ст.153 цього Кодексу відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 8, 9 частини першої статті 152 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою після усунення її недоліків.

Керуючись п.п.1), 8 ) ч.1, ч.2 ст.152, ст.ст.153, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «ІВАМАКС» у видачі судового наказу про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВОДНИЙ СВІТ НАПОЇ» 21539,28 грн заборгованості за Договором поставки товару №210313 від 21.03.2013.

2. Направити на адресу заявника Акт відділу документального забезпечення Господарського суду Миколаївської області б/н від 18.11.2020 на 1-му аркуші.

Ухвала суду, у відповідності до ч.2 ст.235 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Відповідно до п.1) ч.1 ст.255 ГПК України, ухвала про відмову у видачі судового наказу може бути оскаржена в апеляційному порядку у строки визначені ст.256 ГПК України.

Повний текст ухвали складено та підписано 26.11.2020.

Суддя М.В.Мавродієва