Рішення

від 16.11.2020 по справі 916/2544/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"16" листопада 2020 р.м. Одеса Справа № 916/2544/20

Господарський суд Одеської області у складі судді Бездолі Д.О.,

секретар судового засідання Овчар А.С.

розглянувши справу за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Сокар Україна» (вул. Б.Хмельницького, 52-А, м. Київ, 01030)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Південна Кабельна Компанія» (вул. Генуезська, 24, офіс №207, м. Одеса, 65009)

про стягнення 521014,26 грн,

за участю представників учасників справи:

від позивача: Гидирим О.А.;

від відповідача : не з`явився.

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Сокар Україна» звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Південна Кабельна Компанія» , в якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача кошти в сумі 521014,26 грн, з яких: 366154,40 грн основного боргу; 13331,71 грн інфляційних втрат; 127100,61 грн пені та 14427,54 грн 3% річних.

Позиції учасників справи

Підставою позову позивач визначив неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за укладеним між сторонами договором поставки нафтопродуктів від 04.01.2017 №1439-2017 в частині повної та своєчасної оплати за фактично отриманий від позивача товар.

Під час розгляду справи по суті представник позивача позовні вимоги повністю підтримав, наполягав на їх задоволенні.

Відповідач відзив на позов і жодних доказів суду не надав, у судові засідання під час розгляду справи не з`являвся, про час та місце судових засідань повідомлений належним чином, а отже справа згідно з ч. 9 ст. 165 ГПК України вирішується судом за наявними матеріалами.

Процесуальні дії у справі

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 07.09.2020 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Сокар Україна» було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №916/2544/20; ухвалено розглядати справу за правилами загального позовного провадження з викликом учасників справи; підготовче засідання у справі призначено на "01" жовтня 2020 р. о 14:00.

01.10.2020 у судовому засіданні судом було протокольно ухвалено відкласти підготовче засідання на 29 жовтня 2020 о 15год.30хв., про що представника позивача було повідомлено під розписку, а відповідача шляхом направлення на його адресу відповідної ухвали в порядку ст.120 ГПК України.

29.10.2020 судом було протокольно ухвалено продовжити строк підготовчого провадження на 30 днів, закрити підготовче провадження та призначити справу до розгляду по суті у судовому засіданні на 16 листопада 2020 о 11год.00хв., про що представника позивача було повідомлено під розписку, а відповідача шляхом направлення на його адресу відповідної ухвали в порядку ст.120 ГПК України.

У судовому засіданні 16.11.2020 судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Обставини справи

04.01.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Сокар Україна» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Південна Кабельна Компанія» (покупець) було укладено договір поставки нафтопродуктів №1439-2017 (а.с.10-18, т.1; далі - договір), згідно з п.1.1. якого постачальник передає у власність покупцю нафтопродукти (далі - товар), а покупець приймає і сплачує їх вартість. Кількість, асортимент, ціна та інші необхідні для поставки партії товару дані визначаються у додаткових угодах та/або в інших документах, що свідчить про досягнення сторонами згоди щодо істотних умов поставки (акцептовані рахунки-фактури, видаткові накладні, ТТН, залізничні накладні, Акти приймання-передачі тощо).

Відповідно до п.п.3.4., 4.1.2. договору точна кількість поставленого товару відображається в перевізних документах на товар та в Акті прийому-передачі товару. Умови поставок кожної партії товару узгоджується сторонами у відповідних додаткових угодах та/або документах, що вказані у п.1.1. договору.

Згідно з п.5.3. договору за результатами поставки товару сторони підписують Акт прийому-передачі товару або видаткову накладну.

За умовами п. 5.8. договору, залежно від поставки товару, під датою поставки, виникнення права власності товару та ризики по його втраті (псуванні) переходять від постачальника до покупця, зокрема, при поставці автомобільним транспортом - дата, яка вказана в товарно-транспортній накладній, акті прийому-передачі товару або видатковій накладній.

Як пояснив суду під час розгляду справи позивач, поставка товару у спірних відносинах здійснювалась автомобільним транспортом, при цьому вказані обставини не спростовані відповідачем.

Згідно з п. 6.3. договору покупець зобов`язується оплатити товар на умовах 100% попередньої оплати партії протягом одного дня з дати підписання додаткової угоди або отримання рахунку-фактури, якщо інше не передбачене сторонами в додатковій угоді до даного договору.

Відповідно до п.п.6.7., 6.8. договору сторони щомісячно звіряють заборгованість по договору шляхом підписання Актів звірки взаєморозрахунків, при цьому кожна із сторін зобов`язується протягом 15-ти календарних днів місяця, наступного за звітним, після отримання від іншої сторони Акту звірки взаєморозрахунків, підписати його та надати іншій стороні. В разі необхідності Акти звірки взаєморозрахунків складаються за вимогою сторін. Якщо в результаті звірки взаєморозрахунків буде виявлено, що сум грошових коштів, отриманих від покупця на оплату партії товару за відповідною додатковою угодою до даного договору недостатньо для покриття вартості поставленої партії товару - покупець протягом 1 (одного) банківського дня після підписання сторонами Акту звірки взаєморозрахунків перераховує постачальнику грошову суму, якої не вистачає.

За умовами п.7.1. договору сторони зобов`язуються належним чином виконувати умови цього договору, зокрема, в частині, пов`язаній із своєчасним проведенням оплат, отриманням рахунків, за якими проводяться оплати, оформленням документів та інше.

Згідно з п.7.3. договору у випадку ненадходження від покупця повної оплати за відвантажений товар протягом терміну, зазначеного у додатковій угоді до даного договору, та з врахуванням ч.2 ст.551 ЦК України постачальник має право нараховувати, а покупець зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент виникнення заборгованості, від суми заборгованості за кожний день прострочення виконання грошового зобов`язання.

Крім цього, згідно з п.п.7.4., 7.8. договору при порушенні покупцем пункту 7.1. цього договору, постачальник має право застосовувати до покупця оперативно-господарські санкції, передбачені ст.236 ГК України. Оперативно-господарські санкції нараховуються постачальником за весь час прострочення оплати і на суму, що належить до оплати.

Відповідно до п.11.1. договору він набирає чинності з моменту підписання сторонами договору та діє до 31 грудня 2019 в частині поставок, а в частині здійснення грошових розрахунків - до повного виконання грошових зобов`язань.

Умовами п.11.2. договору визначено, що припинення договору не позбавляє права на стягнення постачальником понесених збитків, в тому числі не отримані доходи, які він одержав би, якби зобов`язання покупцем було виконано своєчасно, а також пені, штрафів, передбачених цим договором.

Як вбачається з матеріалів справи (а.с.9, т.1), між сторонами було підписано акт звірки взаємних розрахунків станом на 15.06.2020 щодо здійснених поставок за договором у спірний період з 30.01.2019 по 29.03.2019 та оплат відповідача. Так, згідно з актом звірки початкове сальдо на користь позивача складало 76547,70 грн , після чого у спірний період позивач поставив на користь позивача товар на загальну суму 1449606,70 грн , що також підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання-передачі: від 30.01.2019 №ОБ-ТД000558 на суму 129640,80 грн; від 25.02.2019 №ОБ-ТД001152 на суму 198007,00 грн; від 26.02.2019 №ОБ-ТД001187 на суму 138865,60 грн; від 22.03.2019 №1772 на суму 187634,90 грн; від 27.03.2019 №1880 на суму 186829,60 грн; від 28.03.2019 №1922 на суму 280418,40 грн; від 29.03.2019 №1949 на суму 328210,40 грн (а.с.20-26, т.1). Водночас, відповідач за отриманий від позивача товар розрахувався частково, сплативши останньому в рахунок погашення заборгованості, яка існувала до спірного періоду, та в рахунок оплати спірних поставок кошти на загальну суму 1160000,00 грн , що підтверджується актом звірки, відомостями з бухгалтерської звітності позивача (а.с.55-57, т.1), поясненнями позивача та не спростовано відповідачем.

Отже, станом на цей час у відповідача рахується заборгованість перед позивачем за договором поставки нафтопродуктів від 04.01.2017 №1439-2017 в розмірі 366154,40 грн. На підтвердження іншого відповідач жодного доказу суду не подав.

Як вбачається з матеріалів справи (а.с.44-48, т.1), позивач звертався до відповідача з претензією від 03.02.2020 №77, в якій вимагав сплатити заборгованість за вищевказаним договором, яка на момент пред`явлення претензії складала 476642,89 грн, з яких: 366154,40 грн основної заборгованості; 95767,40 грн пені; 5845,90 грн інфляційних втрат та 8875,19 грн 3% річних.

Проте відповідач заборгованість за договором не сплатив, що стало підставою для подання позивачем до господарського суду відповідного позову, що розглядається в межах цієї справи. Так, в позовній заяві позивач, окрім основного боргу в розмірі 366154,40 грн, також заявив до стягнення з відповідача інфляційні нарахування в розмірі 13331,71 грн, пеню в розмірі 127100,61 грн та 3% річних в розмірі 14427,54 грн. Розрахунок інфляційних нарахувань позивачем здійснено за період квітень 2019 - червень 2020, а пені та 3% річних за період з 15.04.2019 по 06.08.2020 (а.с.3-5, т.1).

Законодавство, застосоване судом до спірних відносин

Відповідно до ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності зі статтею 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Згідно з ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Вказане цілком кореспондується з положеннями статті 193 ГК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За умовами ч.1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Згідно з ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У відповідності до ст. 538 ЦК України виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання. При зустрічному виконанні зобов`язання сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту. Сторона, яка наперед знає, що вона не зможе виконати свого обов`язку, повинна своєчасно повідомити про це другу сторону. У разі невиконання однією із сторін у зобов`язанні свого обов`язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов`язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов`язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі. Якщо зустрічне виконання обов`язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов`язку, друга сторона повинна виконати свій обов`язок.

Згідно з ст. 263 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. У відповідності до ч. 5 ст. 254 ЦК України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст. 611 ЦК України передбачено можливість настання правових наслідків, встановлених договором або законом, зокрема, у вигляді сплати неустойки.

Згідно з ч. 2 ст. 217 ГК України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 статті 232 ГК України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором , припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до ст.235 ГК України за порушення господарських зобов`язань до суб`єктів господарювання та інших учасників господарських відносин можуть застосовуватися оперативно-господарські санкції - заходи оперативного впливу на правопорушника з метою припинення або попередження повторення порушень зобов`язання, що використовуються самими сторонами зобов`язання в односторонньому порядку. До суб`єкта, який порушив господарське зобов`язання, можуть бути застосовані лише ті оперативно-господарські санкції, застосування яких передбачено договором. Оперативно-господарські санкції застосовуються незалежно від вини суб`єкта, який порушив господарське зобов`язання.

Статтею 236 ГК України передбачено, що у господарських договорах сторони можуть передбачати використання таких видів оперативно-господарських санкцій: 1) одностороння відмова від виконання свого зобов`язання управненою стороною, із звільненням її від відповідальності за це - у разі порушення зобов`язання другою стороною; відмова від оплати за зобов`язанням, яке виконано неналежним чином або достроково виконано боржником без згоди другої сторони; відстрочення відвантаження продукції чи виконання робіт внаслідок прострочення виставлення акредитива платником, припинення видачі банківських позичок тощо; 2) відмова управненої сторони зобов`язання від прийняття подальшого виконання зобов`язання, порушеного другою стороною, або повернення в односторонньому порядку виконаного кредитором за зобов`язанням (списання з рахунку боржника в безакцептному порядку коштів, сплачених за неякісну продукцію, тощо); 3) встановлення в односторонньому порядку на майбутнє додаткових гарантій належного виконання зобов`язань стороною, яка порушила зобов`язання: зміна порядку оплати продукції (робіт, послуг), переведення платника на попередню оплату продукції (робіт, послуг) або на оплату після перевірки їх якості тощо; 4) відмова від встановлення на майбутнє господарських відносин із стороною, яка порушує зобов`язання. Перелік оперативно-господарських санкцій, встановлений у частині першій цієї статті, не є вичерпним. Сторони можуть передбачити у договорі також інші оперативно-господарські санкції.

Позиція суду

Під час розгляду справи судом встановлений факт наявності у відповідача заборгованості перед позивачем за договором поставки нафтопродуктів від 04.01.2017 №1439-2017 в розмірі 366154,40 грн, а отже позов позивача в цій частині позовних вимог належить задовольнити.

У зв`язку з тим, що бездіяльність відповідача у вигляді несплати коштів за фактично отриманий товар суперечить вищевказаним нормам права та договору, позивачем правомірно нараховані до стягнення з відповідача пеня, 3% річних та інфляційні нарахування.

При перевірці розрахунків спірних сум 3% річних та інфляційних нарахувань (а.с.5, т.1), судом було здійснено власний розрахунок, згідно з яким судом встановлено, що вірною сумою 3% річних є 14427,42 грн, а інфляційних нарахувань - 13331,60 грн.

Водночас, при перевірці розрахунку суми пені (а.с.3-4, т.1) судом встановлено, що позивачем розрахунок здійснено без врахування положень ч.6 ст.232 ГК України, при цьому суд зауважує, що за своєю правовою природою пеня є штрафною санкцією, а не оперативно-господарською санкцією, а тому п.7.8. договору у даному випадку не підлягає застосуванню. Так, судом було встановлено, що сума заборгованості відповідача на час розгляду справи становить 366154,40 грн, отже, на цей час відповідачем не оплачено товар, отриманий згідно акту від 29.03.2019 на суму 328210,40 грн та частково за актом від 28.03.2019 на суму 37944,00 грн. Умовами договору сторони передбачили обов`язок відповідача здійснювати попередню оплату за товар, а отже оскільки відповідачем цього обов`язку не було виконано, у спірних відносинах слід застосовувати положення ст. 538 ЦК України, тобто відповідач мав сплатити кошти одночасно з прийняттям товару від позивача. Врахувавши ці обставини судом було здійснено власний розрахунок пені, в межах визначеного позивачем періоду початку нарахування (з 15.04.2019) та станом на дату, коли нарахування пені у спірних відносинах мало бути припиненим (за актом від 28.03.2019 - 28.09.2019; за актом від 29.03.2019 - 29.09.2019). Отже, за розрахунком суду розмір пені, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить 58088,97 грн.

Враховуючи викладене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Сокар Україна» , заявлені до Товариства з обмеженою відповідальністю «Південна Кабельна Компанія» , підлягають частковому задоволенню та з відповідача слід стягнути на користь позивача основний борг в сумі 366154,40 грн, інфляційні нарахування в сумі 13331,60 грн, 3% річних в сумі 14427,42 грн та пеню в сумі 58088,97 грн.

Розподіл судових витрат

Згідно з ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Приймаючи до уваги часткове задоволення позову, судовий збір покладається на сторін пропорційно розміру задоволених вимог та з відповідача слід стягнути на користь позивача 6780,04 грн судового збору.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1 . Позов задовольнити частково.

2 . Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Південна Кабельна Компанія» (вул. Генуезська, 24, офіс №207, м. Одеса, 65009, код ЄДРПОУ 34674867) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Сокар Україна» (вул. Б.Хмельницького, 52-А, м. Київ, 01030, код ЄДРПОУ 37037544) основний борг в сумі 366151 /триста шістдесят шість тисяч сто п`ятдесят одну/грн 40 коп, пеню в сумі 58088 /п`ятдесят вісім тисяч вісімдесят вісім/грн 97 коп, 3% річних в сумі 14427 /чотирнадцять тисяч чотириста двадцять сім/грн 42 коп, інфляційні нарахування в сумі 13331 /тринадцять тисяч триста тридцять одну/грн 60 коп та судовий збір в сумі 67800 /шістдесят сім тисяч вісімсот/грн 04 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги у строки, визначені ст. 256 ГПК України.

Повний текст складено 25 листопада 2020 р.

Суддя Д.О. Бездоля