Рішення

від 24.11.2020 по справі 917/997/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.11.2020 Справа № 917/997/20

м.Полтава

за позовною заявою Першого заступника керівника Лубенської місцевої прокуратури Полтавської області, вул. Старо-Троїцька,13 м. Лубни, Полтавська область, 35700 в інтересах держави в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, вул. Уютна, 23, м. Полтава, Полтавська область, 36038

до 1. Семенівської районної державної адміністрації Полтавської області, вул.Незалежності,44а, смт.Семенівка, Семенівський район, Полтавська область, 38200

2. ОСОБА_1 , АДРЕСА_1

3. Фермерського господарства "Мар`їн сад", вул.Центральна,43, с. Тарасівка, Оржицький район, Полтавська область, 37752

про розірвання договору оренди землі, зобов`язання повернути земельну ділянку.

Суддя Кльопов І.Г.

Секретар Назаренко Я.А.

Представники сторін згідно протоколу судового засідання.

Обставини справи: До Господарського суду Полтавської області надійшов позов Першого заступника керівника Лубенської місцевої прокуратури Полтавської області, м. Лубни в інтересах держави в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, м. Полтава до Семенівської районної державної адміністрації Полтавської області, ОСОБА_1 , Фермерського господарства "Мар`їн сад", в якому прокурор просить суд

1. Розірвати договір оренди землі від 26.12.2007 укладений між Семенівською районної державної адміністрації Полтавської області (вул.Незалежності,44а, смт.Семенівка, Семенівський район, Полтавська область, 38200, код ЄДРПОУ 04057528) та ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт громадянина України, серія та номер: НОМЕР_2 , виданий 19.03.1998 Радянським РУ ГУ МВС України в місті Києві, АДРЕСА_2 ) щодо земельної ділянки кадастровий номер 5324581500:00:003:0137 площею 157,04га, розташованої на території Горошинської сільської ради за межами с. Горошине, Семенівського району Полтавської області, який зареєстрований у Семенівському райвідділі ПРФ ДП Центр ДЗК 10.02.2008 за №04085620002;

2. Зобов`язати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт громадянина України, серія та номер: НОМЕР_2 , виданий 19.03.1998 Радянським РУ ГУ МВС України в місті Києві, АДРЕСА_2 ) та Фермерське господарство "Мар`їн сад", (код ЄДРПОУ 38345291, вул.Центральна,43, с. Тарасівка, Оржицький район, Полтавська область, 37752) повернути Головному управлінню Держгеокадастру у Полтавській області, м. Полтава (код ЄДРПОУ 39767930, вул.Уютна,23, м. Полтава) земельну ділянку кадастровий номер 5324581500:00:003:0137 площею 157,04га, розташовану на території Горошинської сільської ради за межами с. Горошине, Семенівського району Полтавської області шляхом підписання акту приймання-передачі.

В обґрунтування позову прокурор зазначає, що земельна ділянка площею 157,04га кадастровий номер 5324581500:00:003:0137, яка перебуває в оренді ОСОБА_1 , використовується з грубим порушенням природоохоронного режиму використання земель на території НПП "Нижньосульськитий", а сам: земельна ділянка для сінокосіння використовується як рілля. У зв"язку з неналежним виконанням ОСОБА_1 обов"язкув, встановлених договором оренди землі і порушенням вимог чинного законодавства, що регулює дані ввідносини, договір оренди землі від 26.12.2007, який зареєстровано 10.02.2008 підлягає достроковому розірвання, а орендована земельна ділянка підлягає поверненню.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 24.06.20 суд залишив позовну заяву без руху. 24.07.20 від позивача надійшли матеріали для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 27.07.20 суд ухвалив прийняти позовну заяву до розгляду і відкрити провадження у справі; справу розглядати в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі на 18.08.2020.

Судове засідання, призначене на 18.08.2020 не відбулося у зв`язку з перебуванням судді у відпустці.

Ухвалою від 03.09.2020 суд призначив справу до розгляду у судове засідання на 24.09.2020

12.10.2020 року від ОСОБА_1 надійшов відзив на позов. Відповідач проти позову заперечує, зазначаючи, що спірна земельна ділянка використовується виключно в межах цільового призначення.

19.10.2020 від Лубенської місцевої прокуратури Полтавської області надійшла відповідь на відзив ОСОБА_1 .

29.10.2020 року від ОСОБА_1 надійшли заперечення.

Відповідачі 1,3 відзив на позов не надали.

Ухвалою суду від 29.10.2020 суд закрив підготовче провадження у справі та призначив її до судового розгляду по суті на 24.11.2020.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши всі наявні у справі докази, суд встановив наступне.

Згідно з розпорядженням голови Семенівської РДА від 20 грудня 2007 року №713 Про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчуються право на земельну ділянку для сінокосіння гр. ОСОБА_1 на території Горошиснької сільської ради за межами с. Горошине було вирішено:

1.Дати дозвіл землевпорядній організації, що має відповідний дозвіл (ліцензію) на виконання даних робіту розробку технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку для сінокосіння гр. ОСОБА_1 розташовану за межами с. Горошине Горошинської сільської ради.

2. Надати в оренду для сінокосіння земельну ділянку загальною площею 198,0 га за межами села Горошине терміном на 1 (один) рік з встановленням орендної плати 9,0 грн за 1 га сінокосів.

3.Видатки, пов`язані з підготовкою та реєстрацією договору оренди покласти на орендаря, після виготовлення технічної документації на заключення довготермінового договору оренди, встановити термін оренди 49 років з орендною платою 9,0 грн за 1 га сінокосів.

4. Виготовлену технічну документацію подати на затвердження до районної державної адміністрації.

26 грудня 2007 р. між Орендодавцем (уповноважена ним особа) Семенівська районна державна адміністрація Полтавської області в особі голови Папича Григорія Миколайовича, який діє на підставі Закону України Про місцеві державні адміністрації з одного боку, та орендар ОСОБА_1 з другого, уклали цей договір про нижченаведене.

Відповідно до п.1 Договору, Орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Горошинської сільської ради.

Відповідно до п.2 Договору, в оренду передається земельна ділянка площею 157,04 га, у тому числі 157,04 га сіножатей.

Відповідно до п.8 Договору, договір укладено на 49 років.

Відповідно до пунктів 15-17 Договору, земельна ділянка передається в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Цільове призначення земельної ділянки землі сільськогосподарського виробництва. Умови збереження стану об`єкта оренди використання земельної ділянки за цільовим призначенням.

Відповідно до п.26 Договору, на орендовану земельну ділянку не встановлено обмеження (обтяження) та інші права третіх осіб.

Як встановлено судом та вбачається з наданих позивачем матеріалів, на замовлення відповідача у 2008 році було виготовлено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право користування земельною ділянкою на умовах оренди для сінокосіння гр. ОСОБА_1 на території Горошинської сільської ради Семенівського району. Розпорядженням Голови Семенівської РДА №56 від 05.02.2008 технічну документацію було затверджено. Згідно технічної документації, земельній ділянці було присвоєно кадастровий номер 5324581500:00:003:0137.

На думку прокурора, відповідачем здійснюється використання земельної ділянки не за цільовим призначенням, а саме здійснено розорювання земельної ділянки. Окрім того, на думку прокурора, використання земельної ділянки здійснюється з порушенням природоохоронного режиму використання земель Національного природного парку Нижньосульський .

При вирішенні спору, суд виходить з наступного.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, є зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до положень статті 93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Статтею 792 ЦК України встановлено, що за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема, Законом України "Про оренду землі".

Статтею 13 Закону України "Про оренду землі" визначено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ст. 651 ЦК України, підстави для зміни або розірвання договору, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до ст. 32 Закону України Про оренду землі , на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Відповідно до п. ґ ст. 141 Земельного кодексу України, підставами припинення права користування земельною ділянкою є використання земельної ділянки не за цільовим призначенням.

Відповідно до положень статті 1 Закону України "Про землеустрій" цільове призначення земельної ділянки - використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку.

Отже, основою для визначення цільового призначення земельної ділянки є її належність до відповідної категорії земель і відповідного способу використання. Поділ земельного фонду країни на категорії передбачено ЗК України.

Відповідно до статті 19 ЗК України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії:

а) землі сільськогосподарського призначення;

б) землі житлової та громадської забудови;

в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення;

г) землі оздоровчого призначення;

ґ) землі рекреаційного призначення;

д) землі історико-культурного призначення;

е) землі лісогосподарського призначення;

є) землі водного фонду;

ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Отже, усі землі у межах України мають своє цільове використання, як це передбачено статтею 19 ЗК України, цільове використання земельних ділянок є одним із принципів земельного законодавства.

Частиною 1 статті 20 ЗК України передбачено, що віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення.

Отже, зміна цільового призначення земельних ділянок (тобто переведення земельної ділянки з однієї категорії, визначеної частиною 1 статті 19 ЗК України в іншу) здійснюється за проектами землеустрою та з дотриманням відповідної процедури.

Зміна виду використання земельної ділянки в межах однієї категорії земель не є зміною її цільового призначення, а отже, не потребує проходження процедур, які відповідно до земельного законодавства України застосовуються при зміні цільового призначення (розробки проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, його затвердження тощо).

Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у справі № 806/5308/15 (постанова від 31.07.2019).

Наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 № 548 затверджено Класифікацію видів цільового призначення земель.

Відповідно до пунктів 1.2, 1.4 цієї Класифікації код та цільове призначення земель застосовуються для забезпечення обліку земельних ділянок за видами цільового призначення у Державному земельному кадастрі.

Підпунктом 10 пункту 24 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051, визначено, що до Державного земельного кадастру вносяться відомості про земельні ділянки, зокрема про цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель), що включає такі складові: категорія земель згідно з підпунктом 6 пункту 22 цього Порядку; цільове призначення згідно з документацією із землеустрою; вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель згідно з частиною 5 статті 20 ЗК України.

Згідно з Класифікацією до секції А належать землі сільськогосподарського призначення, код 01 - землі сільськогосподарського призначення (землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей; землі, надані для діяльності у сфері надання послуг у сільському господарстві, та інше).

Правовий режим земель сільськогосподарського призначення визначено у статті 22 ЗК України, згідно з частинами 1 та 2 якої, землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

До земель сільськогосподарського призначення належать: а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель інших категорій, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).

Поняття "використання земельної ділянки не за цільовим призначенням" стосується тих випадків, коли на земельній ділянці з певним цільовим призначенням проводиться діяльність, яка виходить за межі цільового призначення та передбачає фактичне використання такої ділянки.

Згідно п. б) ч.3 ст. 22 ЗК України, землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування сільськогосподарським підприємствам - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Тобто, вказана норма права чітко визначила, що землі сільськогосподарського призначення незалежно від виду використання земельної ділянки (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги) надаються у користування сільськогосподарським підприємствам лише для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Згідно витягу з державного земельного кадастру про право власності та речові права щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5324581500:00:003:0137, який міститься в матеріалах справи, категорія земель за видом цільового призначення 01.01 Для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Згідно Українського класифікатора цільового використання землі, затвердженого листом Держкомзему України від 24.04.98 № 14-1-7/1205, землі сільськогосподарського призначення за напрямками цільового використання поділяються на землі: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; для ведення особистого підсобного господарства, садівництва, городництва, сінокосіння і випасання худоби; для ведення дослідних і навчальних цілей, пропаганди передового досвіду, для ведення сільського господарства; для ведення підсобного сільського господарства; для ведення селянського (фермерського) господарства; для традиційних народних промислів і підприємницької діяльності; для іншого сільськогосподарського призначення.

Крім того, суд звертає увагу що згідно з розділом ІІ Наказу Державного комітету статистики України від 05.08.2008, № 270 "Про затвердження Методики проведення розрахунків основних показників обсягів виробництва продукції тваринництва у господарствах усіх категорій" - сільськогосподарські угіддя - земельні ділянки, які систематично використовуються для одержання сільськогосподарської продукції. До їхнього складу входять рілля (включаючи чисті пари), перелоги, багаторічні насадження, сіножаті та пасовища.

Рілля - земельні ділянки, які систематично обробляються та використовуються під посіви сільськогосподарських культур, уключаючи посіви багаторічних трав, а також чисті пари, площі парників та теплиць. До площі ріллі не належать сіножаті та пасовища, які розорано з метою їх докорінного поліпшення та які використовуються постійно під трав`яними кормовими культурами для сінокосіння та випасу худоби, а також міжряддя садів, які використовуються під посіви.

З аналізу чинного законодавства випливає, що сіножаті - це земельна ділянка, яка розорана з метою її докорінного поліпшення та яка використовуються постійно під трав`яними кормовими культурами для сінокосіння.

Аналогічні за змістом положення містяться в Наказі Держкомстату №377 від 05.11.98 в редакції від 26.10.2001 року, який був чинний на дату укладення спірного договору оренди.

Отже, відповідно до ст.ст. 19, 20 Земельного кодексу України, під зміною цільового призначення земельної ділянки слід розуміти перехід з однієї категорії земель до іншої. Зміна використання земельної ділянки в межах однієї категорії не є зміною її цільового призначення. Як встановлено судом, Відповідач використовує земельну ділянку відповідно до умов договору оренди, а саме для ведення товарного сільськогосподарського виробництва як це передбачено п.15 вказаного договору оренди та п. б) ч.3 ст. 22 ЗК України.

Надані прокурором до позовної заяви акт обстеження земельної ділянки від 30 січня 2020 року №37-ДК/003/АО/10/01/-20, акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства щодо об`єкту оренди - земельної ділянки від 05 лютого 2020 року №37-ДК/000063/АП/09/01/-20 та протокол огляду місця події в кримінальному провадженні №42020111240000015 від 04.02.2020 року судом оцінюються критично, адже вони не містять будь яких-фактичних даних, які б вказували на систематичне розорювання земельної ділянки, вирощування на ній будь-яких сільськогосподарських культур, збирання урожаю, які б вказували на використання земельної ділянки з кадастровим номером 5324581500:00:003:0137, а сам по собі факт перебування зазначеної земельної ділянки у відповідача в оренді не свідчить про порушення ним вимог земельного законодавства.

Відповідно до ч.1-3 ст. 111 ЗК України, обтяження прав на земельну ділянку встановлюється законом або актом уповноваженого на це органу державної влади, посадової особи, або договором шляхом встановлення заборони на користування та/або розпорядження, у тому числі шляхом її відчуження.

Законом, прийнятими відповідно до нього нормативно-правовими актами, договором, рішенням суду можуть бути встановлені такі обмеження у використанні земель:

а) умова розпочати і завершити забудову або освоєння земельної ділянки протягом встановлених строків;

б) заборона на провадження окремих видів діяльності;

в) заборона на зміну цільового призначення земельної ділянки, ландшафту;

г) умова здійснити будівництво, ремонт або утримання дороги, ділянки дороги;

ґ) умова додержання природоохоронних вимог або виконання визначених робіт;

д) умови надавати право полювання, вилову риби, збирання дикорослих рослин на своїй земельній ділянці в установлений час і в установленому порядку;

е) обов`язок щодо утримання та збереження полезахисних лісових смуг.

Обтяження прав на земельні ділянки (крім обтяжень, безпосередньо встановлених законом) підлягають державній реєстрації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно у порядку, встановленому законом.

Ні Договором оренди від 26.12.2007 року, ні розпорядженням Семенівської РДА №713 від 20.12.2007, ні технічною документацією із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право користування земельною ділянкою на умовах оренди для сінокосіння гр. ОСОБА_1 на території Горошинської сільської ради Семенівського району Полтавської області не встановлено жодних обмежень (обтяжень) у використанні земельної ділянки з кадастровим номером 5324581500:00:003:0137.

Фермерське господарство Мар`їн Сад надало довідку, згідно якої не володіє будь-якою інформацією про фактичне обстеження земельної ділянки 5324581500:00:003:0137, про проведення перевірок його представники не повідомлялися і не викликалися. Земельна ділянка з кадастровим номером 5324581500:00:003:0137 фермерським господарством не розорювалася та не засівалася.

Відомості, зазначені в даній довідці прокурором не спростовано належними та допустимими доказами, відтак прокурором не доведено факт нецільового використання відповідачами 2, 3 спірної земельної ділянки не за цільовим призначенням.

Судом до уваги не приймається і посилання щодо того, що ОСОБА_1 направлено повідомлення про виклик для надання пояснень з питань, пов"язаних з порушенням земельного законодавства від 10.02.2019 №37-ДК/0022/04/01/-20, однак останній на виклик не прибув та про об`єктивні причини неприбуття не повідомив, оскільки не надано належних доказів його направлення чи вручення відповідачу ( ОСОБА_1 ). Як вбачається з наданої копії вказаного повідомлення, остання не містить відомостей яка саме особа ознайомилася з даним повідомленням (не зазначено прізвище та ініціали).

Посилання прокурора на недотримання відповідачами вимог природоохоронного законодавства спростовується наступним.

Національний природний парк Нижньосульський було створено указом Президента України від 10.02.2010 року №155.

Згідно п.1.6. Положення про національний природний парк Нижньосульський , який затверджено Наказом міністерства екології та природних ресурсів України від 04.11.2011 року №435, загальна площа Парку становить 18635,11 гектара земель, у тому числі 2187,3 гектара, які надаються Парку в постійне користування та 16447,81 гектара земель, які включаються до його складу без вилучення у землекористувачів. На землях, які передаються Парку без вилучення, може здійснюватися традиційна господарська діяльність відповідно до вимог Проекту організації території Парку та за погодженням науково-технічної ради Парку.

Відповідно до п.4.2. Положення, на території Парку відповідно до природоохоронного законодавства виділяються такі зони:

заповідна зона;

зона регульованої рекреації;

зона стаціонарної рекреації;

господарська зона.

Відповідно до п.4.2.4 Положення, в межах господарської зони проводиться господарська діяльність, спрямована на виконання покладених на Парк завдань, знаходяться населені пункти, об`єкти комунального призначення Парку, а також землі інших землевласників та землекористувачів, що включені до складу Парку, на яких господарська діяльність здійснюється з додержанням вимог та обмежень, встановлених для зон антропогенних ландшафтів біосферних заповідників та за погодженням НТР Парку.

Земельна ділянка 5324581500:00:003:0137 знаходиться в межах господарської зони національного природного парку, про що зазначено самим позивачем у позовній заяві, в якій згідно Положення передбачена можливість здійснення господарської діяльності.

Таким чином, можливість здійснення господарської діяльності на земельній ділянці, яка входить до складу національного природного парку та не вилучена у землекористувача, дозволяється як Законом України Про природно-заповідний фонд України , так і Положенням про національний природний парк Нижньосульский відповідно до зонування парку.

Без винесення меж національного природного парку в натурі (на місцевості) та визначення меж зонування парку не може йти мова про те, що допущено будь-які порушення земельного законодавства чи обмежень, які встановлені ЗУ Про природно-заповідний фонд України , адже матеріали справи не містять жодних топографо-графічних матеріалів, які б вказували що відповідачами здійснюється господарська діяльність поза межами господарської зони національного природного парку Нижньосульський

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Виходячи з фактичних обставин даної справи, враховуючи, що у задоволенні позову відмовлено повністю, суд відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України відносить судові витрати на рахунок позивача.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 232-233, 237-238, 240 ГПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.ст.256 ГПК України). Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено: 25.11.2020

Суддя Кльопов І.Г.