Рішення

від 16.11.2020 по справі 922/2270/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" листопада 2020 р.м. ХарківСправа № 922/2270/20

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Прохорова С.А.

при секретарі судового засідання Яковенко Ю.В.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Харківська міська рада, 61003, м. Харків, м-н Конституції, 7, код ЄДРПОУ 04059243 до Товариство з обмеженою відповідальністю"ТАЙГЕР", 61145, м. Харків, вул. Клочківська, 154-А, кв. 14, код ЄДРПОУ 32136569 про стягнення 550 258,64 грн. за участю представників:

позивача - Волинська Я.І. за довіреністю №08-21/4295/2-19 від 19.12.2019

відповідача - не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Харківська міська рада звернулася до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з ТОВ "ТАЙГЕР" 550 258,64 грн. заборгованості з орендної плати за користування земельною ділянкою за адресою вул. Різдвяна, 24 (колишня назва - Енгельса) у м. Харкові площею 0,0859 га відповідно до договору оренди від 25.04.2005 № 7249/05 та додаткової угоди до нього, що була укладена на підставі рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 18.12.2014 та ухвали Ленінського районного суду м. Харкова від 27.10.2015 у справі № 642/9311/14-ц.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.07.2020, для розгляду справи було визначено суддю Прохорова С.А.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 20.07.2020 було прийнято позов до розгляду, відкрито провадження у справі №922/2270/20, призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче провадження по справі.

Відповідачем надано відзив на позовну заяву (вх. №18877 від 17.08.2020) в якому останній заперечує проти позовних вимог.

Позивачем надано відповідь на відзив (пояснення вх. №21402 від 16.09.2020) в яких вважає необгрунтованими доводи відповідача, викладені у відзиві та просить задовольнити його позовні вимоги.

В ході розгляду даної справи господарським судом Харківської області, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строків, встановлених ГПК України.

В ході розгляду даної справи судом було в повному обсязі досліджено письмові докази у справі, пояснення учасників справи, викладені в заявах по суті справи - у відповідності до приписів ч. 1 ст. 210 ГПК України, а також з урахуванням положень ч. 2 цієї норми, якою встановлено, що докази, які не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення.

Враховуючи положення ст.ст. 13, 74 ГПК України якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами і документами без явки в судове засідання відповідача.

Відповідно до ст. 219 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 16.11.2020 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову, виходячи з наступного.

Зазначений позов пред`явлено Харківською міською радою, як орендодавцем земельної ділянки і стороною по договору до ТОВ Тайгер , як орендаря і сторони по договору, місцезнаходження якого: 61145, м. Харків, вул. Клочківська, 154-А, кв. 14 і стосується стягнення заборгованості з орендної плати за договором оренди землі щодо земельної ділянки, як об`єкту нерухомого майна, розташованої за адресою: вул. Різдвяна (колишня назва - Енгельса), 24 у м. Харкові.

Так, з матеріалів справи вбачається, що Рішенням ХХІ сесії Харківської міської ради ХХІV скликання від 28.04.2004 №54/04 "Про припинення та надання в користування земельних ділянок юридичним та фізичним особам", Харківською міською радою надано гр. ОСОБА_1 земельну ділянку загальною площею 0,0859 га за адресою АДРЕСА_1 .

На підставі зазначеного рішення між Харківською міською радою та гр. ОСОБА_1 було укладено договір оренди землі, зареєстрований 25.04.2005 у ХРФ ДП "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі (книга № 4) за № 7249/05.

Згідно з п. 8 Договору його укладено строком до 01.05.2029 року для обслуговування адміністративних і торговельних приміщень.

В обґрунтування своїх вимог, Харківська міська рада зазначає, що згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 10.07.2020 № 2157815514 право власності на нерухоме майно, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 перейшло від гр. ОСОБА_1 до ТОВ Тайгер на підставі договору купівлі-продажу від 02.09.2010 №6217.

Таким чином, позивач зазначає, що, виходячи із положень ст. 377 Цивільного кодексу України, ст. 120 Земельного кодексу України та ст. 7 Закону України Про оренду землі після переходу права власності (а саме з 06.09.2010) на нерухомість для обслуговування якої надавалась земельна ділянка, право користування за договором оренди землі від 25.04.2005 № 7249/05 перейшло до ТОВ Тайгер в обсязі та на умовах, встановлених договором оренди для гр. ОСОБА_1 , а отже перейшов і обов`язок зі сплати орендної в розмірах встановлених договором починаючи з 17.01.2014, тобто з дати набуття законної сили рішення суду, яким внесено зміни до договору повинно було сплачувати новий розмір орендної плати визначений в судовому рішенні з урахуванням індексів інфляції.

Надаючи оцінку та правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до положень статті 80 Земельного кодексу України суб`єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

За змістом статей 122, 123, 124 Земельного кодексу України міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким за положенням частини першої статті 21 Закону України Про оренду землі визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Частиною четвертою ст. 120 Земельного кодексу визначено, що у разі набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності житлового будинку, будівлі або споруди.

Частиною першою ст. 356 Цивільного кодексу передбачено, що власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Аналогічне положення закріплено в статті 86, 87 Земельного кодексу.

Право спільної часткової власності на земельну ділянку виникає, зокрема, при придбанні у власність будинку двома чи більше особами за цивільно-правовими угодами (ст. 87 цього Кодексу).

Відповідно до частини четвертої ст. 88 Земельного кодексу учасник спільної часткової власності на земельну ділянку має право на отримання в його володіння, користування частини спільної земельної ділянки, що відповідає розміру належної йому частки.

Як уже зазначалося, до особи, яка набула право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Отже, набуття права на частку особи у праві власності будівлі або споруди за договором у результаті державної реєстрації прав є фактом набуття у власність об`єкта нерухомості.

Зазначені норми закріплюють загальний принцип цілісності об`єкта нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташовано. За цими нормами визначення прав на земельну ділянку перебуває у прямій залежності від права власності на розмір частки на будівлю або споруду.

В будівлі літ. А-3 по АДРЕСА_1 згідно даних з Єдиного державного реєстру прав власності на нерухоме майно на момент, коли відповідач був власником приміщень за вказаною адресою, було відображено два власника: відповідач (Товариство з обмеженою відповідальністю Тайгер ) та Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство Енерготехніка (код ЄДРПОУ 22678151), які згідно приписів глави 26 ЦК України були співвласниками в будівлі літ. А-3 по АДРЕСА_1 .

Пунктом 1.1. . Інструкції щодо проведення поділу, виділу та розрахунку часток об`єктів нерухомого майна, затвердженої Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України 18.06.2007 N 55 (Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 6 липня 2007 р. за N 774/14041), встановлено, що ця Інструкція визначає порядок проведення робіт з поділу, виділу та розрахунку часток житлових будинків, будівель, споруд, іншого нерухомого майна (далі - об`єкти нерухомого майна), крім земельних ділянок, та застосовується суб`єктами господарювання, які здійснюють технічну інвентаризацію об`єктів нерухомого майна (далі - суб`єкти господарювання) при підготовці проектних документів щодо можливості проведення робіт з поділу, виділу та розрахунку часток об`єктів нерухомого майна.

Відповідно до пункту 3.4. Інструкції щодо проведення поділу, виділу та розрахунку часток об`єктів нерухомого майна, затвердженої Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України 18.06.2007 N 55 (Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 6 липня 2007 р. за N 774/14041), визначено, що при розрахунку частки кожного співвласника в будинку необхідно визначити всю внутрішню площу будинку, а також площу, яка належить кожному співвласнику окремо відповідно до Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Держбуду України від 24.05.2001 N 127 ( z0582-01 ), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10.07.2001 за N 582/5773 (із змінами).

Отже, частка права власності відповідача в будівлі літ. А-3 за адресою: АДРЕСА_1 , має бути встановлена у відповідному Розрахунку, якого не було надано позивачем

Частка відповідача в праві спільної власності в будівлі літ. А-3 за адресою: АДРЕСА_1 , - не визначена.

Позивач в обґрунтування своїх позовних вимог посилається на Постанову Харківського апеляційного суду від 10.03.2020 року по справі 638/18571/18, в якій, зокрема, зазначено, що ТОВ Тайгер 02.09.2010 року за договором купівлі-продажу, зареєстрованим в реєстрі за №5217, придбало будівлю літ. А-3 по вул. Різдвяній (колишня вул. Енгельса), 24 в м. Харкові.

Приписами частини5 статті 75 ГПК України визначено, що обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Враховуючи те, що ТОВ Тайгер не було стороною по справі 638/18571/18, і те що відповідно до даних з Єдиного державного реєстру прав власності на нерухоме майно на момент, коли відповідач був власником приміщень за вказаною адресою, було два власника: відповідач (Товариство з обмеженою відповідальністю Тайгер ) та Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство Енерготехніка (код ЄДРПОУ 22678151), суд не вважає обґрунтування позовних вимог позивача щодо придбання відповідачем будівлі літ. А-3 по вул. Різдвяній (колишня вул. Енгельса), 24 в м. Харкові, як обставини, що не потребують доказування в розумінні ч.4 ст.75 ГПК України.

Отже, суд вважає недоведеним посилання позивача на те, що за договором купівлі-продажу, зареєстрованим в реєстрі за №5217, до відповідача перейшли обов`язки орендаря на всю земельну ділянку під будівлею літ. А-3 по вул. Різдвяній (колишня вул. Енгельса), 24 в м. Харкові.

Оскільки, відповідач набув право власності лише на частину будівлі літ. А-3 по вул. Різдвяній (колишня вул. Енгельса), 24 в м. Харкові, то й відповідно до ч. 4 ст. 120 Земельного кодексу України, до відповідача перейшли права і обов`язки орендаря відповідної земельної ділянки лише частково.

Сам Договір оренди землі за № 7249/05 від 25.04.2005 року в пункті 40 передбачає, що перехід права власності на будівлю та споруди, які розташовані на орендованій земельній ділянці до другої особи є підставою для розірвання договору та укладання договору оренди з новим власником будинків та споруд. Дані домовленості сторін також спростовують обґрунтування позивача, що ТОВ Тайгер набув прав та обов`язків орендаря за Договором оренди землі за № 7249/05 від 25.04.2005 року при купівлі нежитлових приміщень за договором купівлі-продажу, зареєстрованим в реєстрі за №5217.

Частиною 1 статті 124 ЗК України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою спільної сумісної власності здійснюються за договором або законом. Співвласники земельної ділянки, що перебуває у спільній сумісній власності, мають право на її поділ або на виділення з неї окремої частки, крім випадків установлених законом (Постанова ВС від 22.04.2020 року по справі 127/23809/18).

Право користування земельною ділянкою визначається відповідно до часток кожного з власників нерухомого майна, розташованого на цій земельній ділянці, якщо інше не було встановлено домовленістю між ними. Визначаючи варіанти користування земельною ділянкою, суд повинен виходити з розміру часток кожного зі співвласників на нерухоме майно, наявності порядку користування земельною ділянкою, погодженого власниками або визначеного на підставі відповідного договору, оформленого у встановленому законом порядку (Постанова ВС від 01.11.2017 року по справі 334/2465/14-ц).

Визначення частини земельної ділянки, необхідної для обслуговування частини будинку, яка належала відповідачу, при винесенні судового рішення є необхідною та обов`язковою умовою. (Висновок Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020 року по справі 689/26/17).

Позивачем не надано суду Розрахунку частки відповідача в об`єкті нерухомості, нежитловій будівлі літ. А-3 за адресою: м. Харків, вул. Різдвяна (колишня вул. Енгельса), 24, а також розрахунку заборгованості відповідача відповідно до Розрахунку частки відповідача в об`єкті нерухомості, нежитловій будівлі літ. А-3 за адресою: м. Харків, вул. Різдвяна (колишня вул. Енгельса), 24.

Таким чином, враховуючи приписи ч. 4 ст. 120 Земельного кодексу України, а також обмеження, встановлені пунктом 40 Договору оренди землі за № 7249/05 від 25.04.2005 року та приписи ч.1 ст.124 ЗК України і пункти 1.1. та 3.4. Інструкції щодо проведення поділу, виділу та розрахунку часток об`єктів нерухомого майна, суд позбавлено можливості визначити розмір частки земельної ділянки під будівлею літ. А-3 по вул. Різдвяна, 24 в м. Харкові, якою став користуватись відповідач при придбанні нежитлових приміщень в будівлі літ. А-3 за адресою: м. Харків, вул. Різдвяна, 24, що в свою чергу унеможливлює для суду встановити суму заборгованості з орендної плати за користування відповідачем частиною земельної ділянки за адресою: вул. Різдвяна, 24 (колишня назва - Енгельса) у м. Харкові.

Згідно зі ст. 17 Закон України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Суд зазначає, що навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов`язаний мотивувати свої дії та рішення (див. рішення від 1 липня 2003 р. у справі "Суомінен проти Фінляндії", заява N 37801/97, п. 36).

У п.50 рішення Європейського суду з прав людини від 28.10.2010 "Справа "Трофимчук проти України"" (Заява N 4241/03) зазначено, що Суд повторює, що оцінка доказів є компетенцією національних судів і Суд не підмінятиме власною точкою зору щодо фактів оцінку, яку їм було надано в межах національного провадження. Крім того, гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами (див. рішення від 27 жовтня 1993 року у справі "Домбо Беєер B. V. проти Нідерландів", п. 31, Series A, N 274).

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог Харківської міської ради в повному обсязі.

Також суд має вирішити питання розподілу та стягнення судових витрат.

Згідно з ч. 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Судовий збір, відповідно приписів ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається судом на позивача.

Інших судових витрат учасниками справи заявлено не було.

Керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 1, 4, 20, 73, 74, 76-79, 86, 126, 129, 130, 185, ст. ст. 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В позові відмовити повністю.

Судові витрати позивача, пов`язані з розглядом справи, залишити за позивачем.

Згідно із ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Харківської області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

УЧАСНИКИ СПРАВИ

Позивач - Харківська міська рада, 61003, м. Харків, м-н Конституції, 7, код ЄДРПОУ 04059243.

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю"ТАЙГЕР", 61145, м. Харків, вул. Клочківська, 154-А, кв. 14, код ЄДРПОУ 32136569.

Повне рішення складено "24" листопада 2020 р.

Суддя С.А. Прохоров