Постанова

від 26.11.2020 по справі 280/4908/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2020 року

м. Київ

справа №280/4908/18

касаційне провадження №К/9901/20132/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді -доповідача - Гончарової І .А.,

суддів - Олендера І .Я., Ханової Р .Ф .,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області

на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2020 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Панченко О.М.; судді - Сафронова С.В., Коршун А.О.)

у справі № 280/4908/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю РУЖ

до Головного управління ДПС у Запорізькій області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю РУЖ звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі - ГУ ДПС у Запорізькій області; відповідач; контролюючий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 30 жовтня 2018 року № 0016581401, від 30 жовтня 2018 року № 0016591401, від 30 жовтня 2018 року № 0016611401, від 30 жовтня 2018 року № 0016601401.

Запорізький окружний адміністративний суд рішенням від 13 травня 2019 року позов задовольнив у повному обсязі.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку.

Третій апеляційний адміністративний суд ухвалою від 26 червня 2019 року апеляційну скаргу залишив без руху у зв`язку з тим, що вона подана без додержання вимог статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме - не додано документ про сплату судового збору.

Внаслідок неусунення недоліків апеляційної скарги Третій апеляційний адміністративний суд ухвалою від 31 липня 2019 року повернув її контролюючому органу.

27 квітня 2020 року, тобто з пропуском строку апеляційного оскарження, ГУ ДПС у Запорізькій області повторно звернулося до суду з апеляційною скаргою.

Третій апеляційний адміністративний суд ухвалою від 01 червня 2020 року апеляційну скаргу залишив без руху та запропонував протягом десяти днів з дня вручення ухвали надати заяву про поновлення строку апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції, а також докази сплати судового збору в сумі 31530,00 грн.

Копію ухвали суду апеляційної інстанції від 01 червня 2020 року контролюючий орган отримав 04 червня 2020 року.

Супровідним листом від 12 червня 2020 року № 606/08-01-08-03 відповідач надіслав заяву про продовження строку на сплату судового збору та заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, яка обґрунтована відсутністю коштів для сплати судового збору на час подання відповідної скарги вперше.

Третій апеляційний адміністративний суд ухвалою від 13 липня 2020 року відмовив у відкритті апеляційного провадження за скаргою ГУ ДПС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 13 травня 2019 року.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, відповідач звернувся до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2020 року та направити справу на розгляд до суду апеляційної інстанції.

В обґрунтування своїх вимог ГУ ДПС у Запорізькій області посилається на порушення судом норм процесуального права. При цьому наголошує на об`єктивності причин пропуску строку на апеляційне оскарження рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 13 травня 2019 року.

Верховний Суд ухвалою від 05 жовтня 2020 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ГУ ДПС у Запорізькій області.

Відзиву на касаційну скаргу від позивача не надійшло, що в силу частини четвертої статті 338 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає перегляду рішення суду апеляційної інстанції.

Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Статтею 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Відповідно до частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Згідно з частиною першою статті 293 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено порядок і строки апеляційного оскарження судових рішень.

Враховуючи викладене, учасники справи у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями суду першої інстанції, можуть скористатися правом їх оскарження в апеляційному порядку, яке повинно бути реалізовано у встановлений процесуальним законом строк та у визначеному порядку.

Статтею 296 Кодексу адміністративного судочинства України однією з вимог апеляційної скарги визначено надання документа про сплату судового збору.

Зі змісту положень Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI Про судовий збір та Кодексу адміністративного судочинства України надання документа про сплату судового збору у встановленому законом порядку та розмірі є одним із процесуальних обов`язків для реалізації права на звернення до суду, зокрема з апеляційною скаргою, та не є обмеженням гарантованого права на доступ до суду.

Фінансування витрат на оплату судового збору для державних органів із державного бюджету передбачено за кодом економічної класифікації 2800 Інші поточні платежі , розмір яких щорічно затверджується відповідним кошторисом.

Після прийняття Закону про Державний бюджет України на поточний бюджетний період до затвердження в установлений законодавством термін бюджетного розпису на поточний рік в обов`язковому порядку складається тимчасовий розпис бюджету на відповідний період. Бюджетні установи складають на цей період тимчасові індивідуальні кошториси (з довідками про зміни до них у разі їх внесення).

У пункті 45 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2002 року № 228, зазначено, що під час складання на наступний рік розписів відповідних бюджетів, кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету та планів спеціального фонду, планів використання бюджетних коштів (крім планів використання бюджетних коштів одержувачів) і помісячних планів використання бюджетних коштів враховуються обсяги здійснених видатків і наданих кредитів з бюджету згідно з тимчасовими розписами відповідних бюджетів та тимчасовими кошторисами, тимчасовими планами використання бюджетних коштів і тимчасовими помісячними планами використання бюджетних коштів.

Особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, не обмежена в праві в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору.

Частина друга статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України покладає на учасників справи обов`язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Кодекс адміністративного судочинства України передбачає можливість поновлення пропущеного строку лише в разі його пропуску з поважних причин.

Відсутність бюджетного фінансування не надає суб`єкту владних повноважень право в будь-який час після сплину строку апеляційного оскарження реалізовувати право на апеляційне оскарження судового рішення.

Враховуючи викладене та беручи до уваги, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, суд вважає, що невжиття суб`єктом владних повноважень заходів щодо виділення коштів для сплати судового збору чи перерозподілу наявних кошторисних призначень не може вважатись поважною причиною пропуску процесуального строку для звернення до суду.

Належними доказами поважності підстав пропуску строку на апеляційне оскарження, у зв`язку з відсутністю коштів для сплати судового збору за звернення до суду з апеляційною скаргою, є докази, які б підтверджували сукупність послідовних та регулярних дій контролюючого органу з моменту виникнення права на апеляційне оскарження, спрямованих на отримання достатнього для сплати судового збору фінансування з Державного бюджету України, які б свідчили, що орган доходів і зборів дійсно бажає реалізувати своє право на апеляційне оскарження у справі в найкоротші строки.

При цьому такі дії повинні вчинятися у взаємозв`язку інтервалів часу: з моменту виникнення права на апеляційне оскарження до дати звернення з апеляційною скаргою вперше; з моменту повернення вперше поданої апеляційної скарги до дати повторного звернення з апеляційною скаргою тощо.

Утім, відповідачем не подано суду апеляційної інстанції доказів вчинення дій, спрямованих на отримання достатнього для сплати судового збору за подання апеляційної скарги безпосередньо у справі № 280/4908/18 фінансування з Державного бюджету України у взаємозв`язку вказаних часових інтервалів.

Невжиття суб`єктом владних повноважень, на якого покладено обов`язок виконувати функції і завдання держави, заходів щодо своєчасного оскарження судового рішення не може вважатися поважною причиною пропуску процесуального строку для звернення до суду.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Суд апеляційної інстанції правильно застосував вказані норми процесуального права, відтак підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

З огляду на викладене, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги ГУ ДПС у Запорізькій області без задоволення, а оскаржуваного судового рішення - без змін.

Керуючись частиною другою розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 15 січня 2020 № 460-IX Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ , статтями 341, 345, 349, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області залишити без задоволення.

Ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя -доповідач І. А. Гончарова

Судді І. Я. Олендер

Р. Ф. Ханова