Ухвала

від 24.11.2020 по справі 221/3266/16-к

КАСАЦІЙНИЙ КРИМІНАЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

24 листопада 2020 року

м. Київ

справа № 221/3266/16-к

провадження № 51-5482 ск 20

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі Суд) у складі:

головуючої ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянув касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 в інтересах засудженого ОСОБА_5 на вирок Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 25 листопада 2019 року та ухвалу Донецького апеляційного суду від 17 серпня 2020 року,

встановив:

У касаційній скарзі захисник порушує питання про перегляд указаних судових рішень у касаційному порядку.

Перевіривши касаційну скаргу на відповідність вимогам ст. 427 Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК), Суд дійшов висновку, що скаргу подано без додержання вимог пунктів 1, 4 ч. 2, ч. 4 цієї статті.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 427 КПК у касаційній скарзі, окрім іншого, зазначаються найменування суду касаційної інстанції, обґрунтування вимог щодо незаконності чи необґрунтованості судового рішення з урахуванням підстав для його скасування або зміни судом касаційної інстанції, визначених у ст. 438 КПК.

Відповідно до п. 21 ч. 1 ст. 3 КПК судом касаційної інстанції є Верховний Суд, проте захисник свою касаційну скаргу адресує Вищому спеціалізованому суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

У силу ст. 433 КПК суд касаційної інстанції не уповноважений перевіряти оспорюваних рішень на предмет неповноти судового розгляду, невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, а при здійсненні перегляду виходить із фактичних обставин, установлених судами нижчого рівня.

Як убачається зі змісту касаційної скарги, захисник вказує на однобічність судового розгляду, заперечує відповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, не погоджується з оцінкою доказів, що в силу статей 433, 438 КПК не є предметом перевірки в порядку касаційної процедури.

Посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, захисник, всупереч законодавчим приписам не наводить належного правового обґрунтування заявленої вимоги про скасування обох оспорюваних рішень на цих підставах, з огляду на положення статей 94, 370, 374, 404, 405, 407, 412, 413, 419 цього Кодексу в їх взаємозв`язку.

Крім того, стверджуючи про незаконність ухвали суду апеляційної інстанції захисник, обмежується лише твердженням щодо її невмотивованості, однак не зазначає які доводи його апеляційної скарги залишились поза увагою суду.

Також захисником не враховано положень ст. 415 КПК, якою передбачені підстави для призначення нового розгляду в суді першої інстанції.

Крім того, згідно з ч. 4 ст. 427 КПК якщо касаційну скаргу подає захисник, до неї додаються оформлені належним чином документи, що підтверджують його повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, однак захисник надав Верховному Суду ордер про надання правової допомоги засудженому ОСОБА_5 у Вищому спеціалізованому суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Таким чином, недодержання захисником вимог, передбачених ст. 427 КПК,

є підставою для залишення її касаційної скарги без руху.

Враховуючи наведене та керуючись ч. 1 ст. 429 КПК, Суд

постановив:

Касаційну скаргу захисника ОСОБА_4 в інтересах засудженого ОСОБА_5 на вирок Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 25 листопада 2019 року та ухвалу Донецького апеляційного суду від 17 серпня 2020 року залишити без руху, надавши йому десятиденний строк для усунення недоліків із дня отримання ним ухвали.

У разі невиконання вимог касаційну скаргу буде повернуто особі, яка її подала.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3