Рішення

від 18.11.2020 по справі 548/1773/20

ХОРОЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 548/1773/20

Провадження № 2/548/692/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18.11.2020 року м. Хорол

Хорольський районний суд Полтавської області в складі :

головуючого судді - Коновод О. В.

за участю : секретаря судового засідання - Вовк М.І.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду м. Хорол цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Петракіївської сільської ради Хорольського району Полтавської області про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Петракіївської сільської ради Хорольського району Полтавської області про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом, мотивуючи його тим, що ОСОБА_1 є дружиною ОСОБА_2 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 в Петракіївка Хорольського району, Полтавської області, помер ОСОБА_2 .

Після його смерті відкрилася спадщина, в тому числі нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 .

Забудовник державну реєстрацію прав на весь будинок квартирного типу АДРЕСА_2 , у встановленому законом порядку, як новоствореного нерухомого майна, після завершення його будівництва та прийняття його в експлуатацію, у встановленому порядку здійснено не було.

Та за життя ОСОБА_2 правовстановлюючі документи на вказану квартиру АДРЕСА_1 теж не виготовляв, та свої майнові права на вказане нерухоме майно у встановленому законом не реєстрував.

В судове засідання позивач та його представник не з"явилися, але в позовній заяві прохали суд провести розгляд справи за їх відсутності.

В судове засідання представник відповідача Петракіївської сільської ради Хорольського району Полтавської області не з"явився, але подали заяву про розгляд справи за відсутності представника сільської ради.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, від яких надійшли клопотання про розгляд справи за їх відсутності, що відповідає положенням ч. 3ст. 211 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється,що відповідає положенням ч. 2ст. 247 ЦПК України.

Врахувавши позицію позивача, дослідивши матеріали справи, врахувавши думку відповідача, викладену у письмовій заяві, оцінивши докази в їх сукупності, дійшов до висновку, що позовна заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч. 3 ст. 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

За вимогами ч. 3 ст. 12 Цивільно-процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 1 ст. 13 Цивільно-процесуального кодексу України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 Цивільно-процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 Цивільно-процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Спадкоємицею за законом після смерті ОСОБА_2 є його дружина ОСОБА_1 , яка у шестимісячний строк (з часу відкриття спадщини) подала до нотаріуса заяву про прийняття спадщини, за результатами якої нотаріусом 18.02.2009 року було відкрито спадкову справу №83/2009.

З метою підтвердження свого права власності на вказане спадкове майно спадкоємиця звернулася до виконавчого комітету Петрівської сільської ради, яка своїм рішенням №4 від 22.01.2009 року підтвердила право власності на вказане спадкове майно та доручено Лубенському МБТІ підготувати документи для видачі свідоцтва про право власності на квартиру АДРЕСА_1 .

Після виготовлення технічного паспорту на вказану квартиру спадкоємицею було подано вказані документи нотаріусу, для отримання свідоцтва на спадщину.

Однак у зв`язку з відсутністю документів, що підтверджують право власності на вищезазначене нерухоме, Спадкоємиці за законом, було відмовлено нотаріусом у реалізації її спадкового права та рекомендовано для визнання права власності на спадкове майно звернутися до суду.

Згідно Звіту про незалежну оцінку об`єкту нерухомого майна 3-х кімнатна квартира , її вартість становить - 34 688 грн.

Викладені обставини підтверджуються наступними письмовими доказами :

оригіналом листа відмови нотаріуса у видачі свідоцтва на спадщину від 02 жовтня 2020 року за вих. №662/02-14; фотокопіями: сторінок паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 та картки платника податків ; фотокопією повторного свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 ;фотокопією свідоцтва про смерть ОСОБА_2 , серії НОМЕР_3 ;фотокопіями: довідок за вих. №01-14/1010, №02-25/865, № 01-14/1013, №01-14/1010, №01-14/1011;фотокопією Рішення №4 від 22 січня 2020 року;фотокопіями: сторінок технічного паспорту на магазин продовольчих товарів та інформаційної довідки за вих №121-т від 18.09.2020 року, довідки за вих №62 від 01.09.2020 року;фотокопією сторінок Звіту про незалежну оцінку об`єкту нерухомого майна 3-х кімнатна квартира .

Відповідно до ст. 316 ЦК України право власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осібю право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Статтею 328 ЦК України визначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

У відповідності до ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності встановлена судом.

Статтею 17 Загальної декларації прав людини, передбачено - ніхто не може бути безпідставно позбавлений свого майна.

Згідно ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Суду як джерело права.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Поняття власності чи майна за ст. 1 Першого протоколу Конвенції тлумачиться дуже широко, охоплює цілу низку інтересів економічного характеру. За рішеннями Європейського суду з прав людини майном в розумінні статті 1 Протоколу 1 до Конвенції вважається законне і обґрунтоване очікування набуття майна або майнового права.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спобіг, визначений законами України (ст. 4 ЦПК України).

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа також має право на захист свого інетерсу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства.

Відтак, зазначена норма визначає об`єкт захисту порушене, невизнане або оспорене право чи цивільний інтерес.

Порушення права пов`язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

При оспоренні чи невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

У розумінні закону, суб`єктивне право на захист - юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для повновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Цивільне законодавство не містить визначення поняття способів захисту цивільних прав та інтересів. За їх призначенням вони можуть вважатися визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цивільних прав та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Матеріально-правовий аспект захисту цивільних прав та інтересів насамперед полягає в з`ясуванні, чи має особа таке право або інтерес та чи були вони порушені або було необхідним їх правове визначення.

При цьому слід виходити з положень ст. 11 ЦК України про підстави виникнення цивільних прав і цивільних обов`язків. Відповідно до них цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, передбачених актами цивільного законодавства, Конституцією України та міжнародними договорами України, а також із дій осіб, не передбачених цими актами, але які породжують цивільні права та обов`язки.

Рішенням Конституційного Суду України від 01.12.2004 року №1-10/2004 визначено, що охоронюваний законом інтерес треба розуміти - це прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони для задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності та іншим загально-правовим засадам.

Таким чином, під способами захисту суб`єктивних цивільних прав/інтересів розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться повновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та охоронюваних законом інтересів.

Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів дається в ст. 16 ЦК України.

У вказаній нормі визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Зі змісту ч. 3 ст. 16 ЦК України випливає, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом ніж той, який встановлений договором або законом.

Законодавчі обмеження матеріально- правових способів захисту цивільно права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Оскільки положення Конституції України та Конвенції мають вищу юридичну силу (ст.ст. 8-9 Конституції України), а обмеження матеріального права суперечать цим положенням, порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту і у спосіб, не передбачений законом, зокрема статтею 16 ЦК України, але який є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

Такий правовий висновок викладений Верховним Судом України у постанові від 12 червня 2013 року у справі № 6-32цс13.

За даних обставин суд приходить до висновку, що права позивача є доведеним, а тому позовні вимоги підлягають до задоволення.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.15,16,328,392 ЦК України, ст.ст.1-18,76-81,141,209-241,259,263-265,268,354,355 ЦПК України, суд-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Петракіївської сільської ради Хорольського району Полтавської області про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом - задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_4 , право власності на нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 61,0 кв.м., житловою площею 36,1 кв.м., вартістю : 34 688 грн., в порядку спадкування за законом, після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст судового рішення складено 18.11.2020 року.

Учасники справи:

ПОЗИВАЧ: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , картка платника податків НОМЕР_4 , адреса реєстрації: 37805, Полтавська область, Хорольський р-н, село Петракіївка.

ПРЕДСТАВНИК ПОЗИВАЧА: адвокат - Павелко Руслан Сергійович, 37800, Полтавська область, адреса знаходження : м. Хорол, вул. 1 Травня, буд. 8"Б" оф.1 .

ВІДПОВІДАЧ: Петракіївська сільська рада, код ЄДРПОУ: 22535523, місцезнаходження: 37805, с. Петракіївка Хорольського району, Полтавської області.

Суддя : О.В. Коновод