Постанова

від 25.11.2020 по справі 625/183/20

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

25 листопада 2020 року

м. Харків

справа № 625/183/20

провадження № 22-ц/818/4510/20

Харківський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Котелевець А.В.,

суддів - Бурлака І.В., Яцини В.Б.,

за участю секретаря - Кравченко О.О.,

ім`я (найменування) сторін:

заявник - ОСОБА_1 ,

представник заявника - ОСОБА_2 ,

заінтересована особа - Коломацька селищна рада Коломацького району Харківської області,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 - представника ОСОБА_1 на рішення Коломацького районного суду Харківської області від 30 червня 2020 року в складі судді Лосєва Д.К.,

у с т а н о в и в:

У квітні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про встановлення факту проживання однією сім`єю, заінтересована особа - Коломацька селищна рада Коломацького району Харківської області.

Заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , після його смерті якого відкрилась спадщина на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Шелестівської сільської ради Коломацького району Харківської області та належала померлому на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку ХР №108846 від 23 липня 2007 року, кадастровий номер 6323281000:01:000:0156.

Зазначав, що з травня 2000 року та по день своєї смерті ОСОБА_4 проживав разом з його родиною та вів спільний побут. Він піклувався про ОСОБА_4 забезпечував гідний рівень життя та необхідним лікуванням. Інші спадкоємці у ОСОБА_4 відсутні.

Посилаючись на вказані обставини, просив встановити факт проживання однією сім`єю його та ОСОБА_3 з травня 2000 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішенням Коломацького районного суду Харківської області від 30 червня 2020 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім`єю відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що заявником не надано належних та допустимих доказів на підтвердження факту його спільного проживання з ОСОБА_3 однією сім`єю з травня 2000 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 .

24 липня 2020 року засобами поштового зв`язку ОСОБА_2 - представник ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення та неправильне застосування норм матеріального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нову постанову про задоволення заяви в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 спільно проживали та вели сумісне господарство протягом 8 років (з 2000 року по 2008 рік), що підтверджується показами свідків. Відсутність посилання у показаннях свідків на конкретну дату початку та закінчення проживання однією сім`єю не свідчить про недоведеність цього факту, а вказує виключно на незаангажованість цих людей та відсутність впливу на їх показання з боку заявника та його представника. Короткочасні періоди, коли ОСОБА_3 фактично не перебував вдома у зв`язку із алкогольною залежністю, не підлягають виключенню із загального періоду проживання однією сім`єю, оскільки взаємні права та обов`язки не припинялися. Похованням ОСОБА_3 займалося Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Колос (далі - СТОВ Колос ) в оренді якого перебувала земельна ділянка на підставі договору оренди, укладеного з померлим, умовами якого передбачено надання ритуальних послуг у разі смерті орендодавця.

Коломацька селищна рада рішення суду першої інстанції не оскаржила, правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалась.

Частиною третьою статті 3 ЦПК України встановлено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до пункту другого частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог частини першої статті 367 ЦПК України - в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Матеріали справи свідчать, що на підставі Державного акту на право приватної власності на землю від 23 липня 2007 року, серія ХР 108846, виданого згідно з розпорядженням Коломацької районної державної адміністрації від 04 грудня 2002 року № 247, ОСОБА_3 був власником земельної ділянки загальною площею 6,14 га, кадастровий номер № 6323281000:01:000:0156, що розташована на території Шелестівської сільської ради Коломацького району Харківської області.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер.

Відповідно до довідки, виданої Коломацькою селищною радою Коломацького району Харківської області, на день смерті ОСОБА_3 був зареєстрований за адресою: Харківська область, Коломацький район, с. Шелестове. За вказаним місцем реєстрації він зареєстрований з 27 вересня 1986 року (а. с. 69, 8 зворот).

Згідно з інформаційною довідкою Першої Харківської державної нотаріальної контори за № 60527900 від 12 червня 2020 року відомості щодо відкриття спадкової справи після померлого ОСОБА_3 відсутні (а. с. 86).

З довідки, виданої Шелестівським старостинським округом Коломацької селищної ради Коломацького району Харківської області, вбачається, що ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у міській лікарні № 25 міста Харкова. Родичів у ОСОБА_3 не було, його похованням займалася Шелестівська сільська рада Коломацького району Харківської області разом з СТОВ Колос (а. с. 69).

Рішенням Київського районного суду міста Полтави від 06 серпня 2018 року, залишеним без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 14 листопада 2018 року, відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_5 про встановлення факту проживання однією сім`єю.

Судом встановлено, що ОСОБА_5 звернувся до суду з заявою про встановлення факту проживання однією сім`єю з ОСОБА_3 , посилаючись на те, що після смерті останнього ІНФОРМАЦІЯ_1 відкрилась спадщина на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Шелестівської сільської ради Коломацького району Харківської області. Заявник обґрунтовував заяву тим, що він є єдиним спадкоємцем ОСОБА_3 четвертої черги, оскільки з травня 2000 року та по день своєї смерті вони проживали однією сім`єю за адресою: АДРЕСА_1 та мали спільний побут. ОСОБА_5 піклувався про ОСОБА_3 , забезпечував гідний рівень життя.

Відповідно до актів, складених депутатами Коломацької селищної ради Коломацького району Харківської області Симоненка В.В. та Лисенка Ю.М 02 квітня 2020 року, ОСОБА_3 проживав однією сім`ю разом з ОСОБА_1 в його домоволодінні в АДРЕСА_1 та АДРЕСА_1 з травня 2000 року по квітень 2008 року (а. с. 11-12) .

Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України в указаній редакції визначено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Разом із тим встановлення фактів можливо за наявності певних умов, а саме: 1) факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають безпосередньо залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичної особи без повторного звернення до суду на підставі цього рішення; 2) встановлення факту не пов`язується із вирішенням спору про право.

Відповідно до частин другої, четвертої статті 3 Сімейного кодексу України (далі - СК України) сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Пунктом 6 рішення Конституційного Суду від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 установлено, що до членів сім`ї належать особи, які постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, а й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках. Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т.п.

У пункті 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 Про судову практику у справах про спадкування судам роз`яснено, що при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК України про те, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Зазначений п`ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю до набрання чинності цим Кодексом. До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім`єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки, інші особи, які взяли до себе дитину як члена сім`ї, тощо.

Відповідно до правового висновку, висловленого Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 22 серпня 2018 року у справі № 644/6274/16-ц (провадження № 14-283цс18), законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім`ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов`язки.

Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності.

Стаття 81 ЦПК України надає право сторонам та іншим учасникам справи подавати докази на підтвердження своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1 статті 76ЦПК України).

Частиною 3 статті 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_1 , суд першої інстанції, надавши оцінку показам свідків, письмовим доказам, поданими сторонами, обґрунтовано виходив із того, що ці докази не підтверджують наявність усталених відносин між заявником та ОСОБА_3 , які притаманні родині, а обставини, на які посилається ОСОБА_1 (спільне проживання зі спадкодавцем), не підтверджують факту проживання однією сім`єю, ведення спільного господарства, спільного бюджету, не містять жодних відомостей щодо виникнення між заявником і померлим відносин, притаманних сім`ї.

Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи заявника щодо участі його у похованні ОСОБА_3 та догляді за місцем поховання не можуть свідчити про те, що між ним та ОСОБА_3 протягом вказаного періоду часу склались та мали місце усталені відносини, які притаманні сім`ї.

Суд апеляційної інстанції також відхиляє доводи щодо здійснення догляду заявника за ОСОБА_3 , оскільки надані чеки та медичні виписки стосуються особисто ОСОБА_1 та його доньки ОСОБА_6 . Докази, що такі витрати понесено саме стосовно ОСОБА_3 , матеріали справи не містять. Сам факт захворювання та проходження лікування доньки заявника не є беззаперечним доказом спільного проживання та наявності спільного побуту між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .

При цьому показання свідків не можуть бути єдиною підставою для встановлення вказаного факту, враховуючи, що допитані в суді першої інстанції свідки не зазначили конкретного періоду проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на час смерті останнього.

Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі Проніна проти України , № 63566/00, параграф 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Оскільки апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.

Керуючись ст. ст. 367, 374 ч. 1 п. 1, 375, 382, 384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - представника ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Коломацького районного суду Харківської області від 30 червня 2020 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Повне судове рішення складено 26 листопада 2020 року.

Головуючий А.В. Котелевець

Судді І.В. Бурлака

В.Б. Яцина