Постанова

від 25.11.2020 по справі 233/553/20

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний номер 233/553/20

Номер провадження 22-ц/804/2881/20

Єдиний унікальний номер 233/553/20 Головуючий у 1 інстанції Малінов О.С.

Номер провадження 22-ц/804/2881/20 Доповідач Агєєв О.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2020 року м. Бахмут

Донецький апеляційний суд у складі:

головуючого судді Агєєва О.В.

суддів Гапонова А.В., Канурної О.Д.,

за участю секретаря судового засідання Гладуха О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Бахмут Донецької області цивільну справу № 233/553/20 за позовною заявою ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства АПК-Інвест про розірвання договорів оренди земельної частки (паю) та за зустрічною позовною заявою Приватного акціонерного товариства АПК-Інвест до ОСОБА_1 про визнання права оренди, з апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства АПК-ІНВЕСТ на рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 09 липня 2020 року у складі судді Малінова О.С.,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2020 року адвокат Байгуш О.Ю., який діяв від імені та в інтересах позивача ОСОБА_1 , звернувся до суду із позовною заявою до ПрАТ АПК-ІНВЕСТ , в якій зазначив, що 20 лютого 2014 року між ОСОБА_2 та ПрАТ АПК-ІНВЕСТ було укладено договір оренди земельної частки (паю), який був зареєстрований у книзі записів реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв) Білокузьминівської селищної ради 20 лютого 2014 року за № 9. Згідно умов договору відповідачеві було передано в оренду земельну частку (пай) розміром 4,65 умовних кадастрових гектарів, яка належала позивачеві на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ДН № 0092306. У подальшому позивачка скористалася правом на виділення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) та 06 травня 2019 року зареєструвала у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право власності на земельну ділянку та отримала витяг, згідно якого вона є власником земельної ділянки площею 3,8977 га, кадастровий номер 1422481500:35:000:0085, що розташована на території Білокузьминівської сільської ради Костянтинівського району Донецької області з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. У зв`язку із тим, що договір оренди земельної частки (паю) припинив свою дію та позивачка прийняла рішення у подальшому господарювати самостійно на своїй земельній ділянці нею 11 грудня 2019 року на адресу відповідача було направлено лист з проханням повернути земельну ділянку з кадастровим номером 1422481500:35:000:0085 в стані, придатному для використання за цільовим призначенням, як це передбачено п. 3.1 Договору оренди земельної частки (паю) та утриматися від вчинення дій, які б перешкоджали позивачеві використовувати земельну ділянку. Однак, до теперішнього часу позивачу не була повернута земельна ділянка та не було надано відповіді на лист. Факт продовження використання відповідачем спірної земельної ділянки підтверджується відомостями, наданими Білокузьминівською сільською радою, а саме листом від 14.01.2020 року за №18. Позивачка бажає самостійно обробляти належну їй земельну ділянку. Вважає, що інакше ніж у судовому порядку її порушені права не можуть бути поновлені та просить суд розірвати договір оренди земельної частки (паю) від 20 лютого 2014 року, укладений між ПрАТ АПК-ІНВЕСТ та ОСОБА_2 , зареєстрований 20 лютого 2014 року у книзі записів реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв) Білокузьминівської селищної ради за №9.

Відповідач ПрАТ АПК-ІНВЕСТ звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про визнання права оренди, зазначивши, що 20 лютого 2014 року між ПрАТ АПК-ІНВЕСТ та ОСОБА_2 було укладено договір оренди земельної частки (паю), зареєстрований 20 лютого 2014 року у книзі записів реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв) Білокузьминівської селищної ради за № 9, згідно умов якого було передано в оренду земельну частку (пай) розміром 4,65 умовних кадастрових гектарів згідно сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ДН № 0092306, виданого 10 січня 1997 року Костянтинівською РДА. 20 лютого 2014 року сторонами було укладено Акт приймання-передачі земельної частки (паю), за яким ОСОБА_2 передала, а ПрАТ АПК-ІНВЕСТ прийняло у володіння та використання (оренду) земельну частку (пай) (рілля) розміром 4,65 умовних кадастрових гектарів, яка розміщена у межах земельної ділянки, виділеної в натурі єдиним масивом. Пунктом 2.3 Договору встановлений 20-річний строк його дії, що на даний момент не сплинув. Починаючи з дати укладення договору позивачем за зустрічним позовом виконуються та не порушуються його умови. При цьому, відповідачем за зустрічним позовом порушено умови укладеного договору та норми чинного законодавства щодо виконання обов`язку повідомити про виділення земельної ділянки в натурі та у подальшому переукласти договір з ПрАТ АПК-ІНВЕСТ . Так, у порушення п.3.1 договору та вимог закону ОСОБА_1 не повідомила своєчасно позивача про отримання нею державного акту, чим грубо порушила права орендаря. Укладеним між ПрАТ АПК-ІНВЕСТ та ОСОБА_1 договором оренди земельної частки (паю) передбачено, що у разі виділення земельної ділянки на основі земельної частки (паю) в натурі, договір оренди землі переукладається відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку на тих самих умовах, що і раніше укладений і може бути змінений лише за згодою сторін. Аналогічні положення стосовно переукладення договору, які носять імперативний характер, містяться і в абзаці 2 Перехідних положень Закону України Про оренду землі . Отже, під час укладення договору оренди земельної частки (паю) ОСОБА_1 вчинила волевиявлення щодо правових наслідків подальшої реалізації ним права на виділ земельної ділянки - переукладення договору оренди землі з орендарем на тих самих умовах, що і раніше укладений договір оренди земельної частки. ОСОБА_1 протиправно вчинила односторонню відмову від взятого на себе зобов`язання з переукладання договору оренди, чим порушила права та законні інтереси позивача як орендаря та користувача земельної ділянки. Позивач за зустрічним позовом - ПрАТ АПК-ІНВЕСТ просить визнати право оренди земельної ділянки кадастровий номер 1422481500:35:000:0085, площею 3,8977 га за орендарем ПрАТ АПК-ІНВЕСТ на підставі договору оренди земельної частки (паю) від 20 лютого 2014 року, укладеного між ОСОБА_2 та ПрАТ АПК-ІНВЕСТ , зареєстрованого 20 лютого 2014 року у книзі записів реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв) Білокузьминівської селищної ради за № 9.

Ухвалою Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 12 березня 2020 року зустрічну позовну заяву ПрАТ АПК-ІНВЕСТ до ОСОБА_1 про визнання права оренди об`єднано в одне провадження з первісним позовом ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Байгуш О.Ю., до ПрАТ АПК-ІНВЕСТ про розірвання договору оренди земельної частки (паю) (а.с.81).

Рішенням Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 09 липня 2020 року первісний позов ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Байгуш Олексій Юрійович до Приватного акціонерного товариства АПК-ІНВЕСТ про розірвання договору оренди земельної частки (паю) - задоволено.

Розірвано договір оренди земельної частки (паю), укладений 20 лютого 2014 року між Приватним акціонерним товариством АПК-ІНВЕСТ та ОСОБА_1 , зареєстрований у книзі записів реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв) Білокузьминівської селищної ради 01 липня 2014 року за № 09.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства АПК-ІНВЕСТ на користь ОСОБА_1 витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, в розмірі 840 гривень 80 копійок.

У задоволенні зустрічного позову Приватного акціонерного товариства АПК-ІНВЕСТ до ОСОБА_1 про визнання права оренди - відмовлено.

Із вказаним рішенням суду не погодився відповідач за первісним позовом та позивач за зустрічним позовом - ПрАТ АПК-ІНВЕСТ та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 09 липня 2020 року у цивільній справі № 233/553/20, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні первісного позову ОСОБА_1 та задоволення зустрічного позову ПрАТ АПК-ІНВЕСТ .

В мотивування апеляційної скарги зазначив, що рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 09 липня 2020 року прийнято з порушенням приписів ч.1 ст.263 ЦПК України, щодо його прийняття на засадах законності, обґрунтованості та верховенства права, з огляду на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та невідповідності висновків викладених у рішенні, обставинам справи, що у відповідності до ст.376 ЦПК України є підставами для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення.

Зазначає, що укладаючи договір оренди земельної частки (паю) 20.02.2014 року ОСОБА_1 погодилась з усіма його умовами, проставляючи власноруч підпис на примірниках договору, та реалізувала своє волевиявлення щодо фактичної передачі у користування земельної частки (паю) на вказаний момент та щодо переукладення договору у майбутньому, у зв`язку із подальшим виділенням земельної ділянки в натурі на місцевості. Строк дії договору було встановлено у п.2.3, терміном на 20 років, і він наразі не сплинув. Та обставина, що у грудні 2019 р. ОСОБА_1 направила лист-повідомлення про припинення договору, так як вирішила самостійно господарювати на земельній ділянці, свідчить лише про недобросовісний характер дій по відношенню до ПрАТ АПК-ІНВЕСТ та про односторонню відмову ОСОБА_1 від виконання умов діючого договору, що в свою чергу свідчить про порушенням нею приписів ст.ст.525, 526, 629 ЦК України.

Вказує на те, що суд першої інстанції не врахував правовий висновок щодо застосування абзацу 2 розділу IX Перехідних положень Закону України Про оренду землі у подібних правовідносинах, викладений у постановах Верховного Суду від 19 березня 2018 року у справі 924/468/14, від 22 травня 2019 року у справі 904/3558/18. Зокрема у постанові від 19 березня 2018 року у справі 924/468/14 Верховний Суд дійшов висновку, що факт оформлення державного акту на право власності на землю, дію раніше укладених їх власниками договорів оренди земельних паїв автоматично не припиняє, а такі договори підлягають переукладенню. Отже, припинення дії договорів оренди земельних паїв має місце тільки після їх переукладення відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку або з підстав, передбачених статтею 31 Закону України Про оренду землі . У постанові від 22 травня 2019 року у справі 904/3558/18 Верховний Суд дійшов висновку, що виділення земельних ділянок на основі земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) не припиняє зобов`язання сторін за такими договорами. Вважав правильним висновок суду першої інстанції про те, що сам факт оформлення державного акту на право власності на землю автоматично не припиняє дію раніше укладеного їх власником договору оренди земельного паю і такий договір підлягає переукладенню.

Зазначає, що висновки суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення первісних позовних вимог є помилковими та такими, що сформовані внаслідок неправильного застосування норм матеріального права. Стосовно зустрічного позову суд першої інстанції обмежився висновком про те, що оскільки вважає договір оренди земельної частки (паю) від 20.02.2014 р. припиненим, а первісні позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, то відповідно задоволення зустрічних позовних вимог є взаємовиключним. При цьому всі з наведених ПрАТ АПК-ІНВЕСТ доводів та доказів, суд оцінив, як такі, що не ґрунтуються на законі та є неспроможними, без обґрунтування власної позиції з посиланням на норми матеріального права, що свідчить про неповне з`ясування обставин справи та невідповідність висновків суду наявним у справі доказам.

Від представника ОСОБА_1 адвоката Байгуша О.Ю., надійшов відзив на апеляційну скаргу, вважає, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, ухвалене з дотримання норм процесуального та матеріального права. Просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржуване рішення без змін.

Представник відповідача ПрАТ АПК-ІНВЕСТ в судовому засіданні апеляційного суду підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити.

Від представника ОСОБА_1 адвоката Байгуша О.Ю., надійшла заява про розгляд справи за відсутності представника позивача (а.с.171).

Апеляційний суд вважає можливим розглянути справу за відсутності учасників справи, які не з`явились в судове засідання, оскільки, відповідно до частини 2 ст.372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши доповідача, пояснення представника відповідача за первісним позовом, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ч.4 ст.367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до частини 1 ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Судом першої інстанції встановлено, що 20 лютого 2014 року між ОСОБА_2 та ПрАТ АПК-Інвест було укладено договір оренди земельної частки (паю) відповідно до п.п.1.1, 2.2, 2.3 якого орендодавець ОСОБА_2 передає, а орендар приймає у володіння та користування (оренду) земельну частку (пай) (рілля) розміром 4,65 умовних кадастрових га, яка розміщена в межах земельної ділянки, виділеної в натурі єдиним масивом терміном на 20 років (а.с.37, 38).

Дана земельна частка (пай) розміром 4,65 умовних кадастрових гектарів належала ОСОБА_2 згідно сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ДН №0092306, виданого 10 січня 1997 року Костянтинівською РДА (а.с.11).

При укладенні договору оренди сторони узгодили розмір орендної плати та її виплату один раз на рік - у грудні поточного року.

Відповідно до п.2.3 договору оренди земельної частки (паю) сторони дійшли згоди про те, що у разі виділення земельної ділянки на основі земельної частки (паю) в натурі (на місцевості), договір оренди землі переукладається відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку на тих самих умовах, що і раніше укладений, і може бути змінений лише за згодою сторін. Договір оренди землі переукладається сторонами за цим договором не пізніше ніж в строк до двох місяців з дати виділення земельної ділянки на основі земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) та отримання державного акту на право власності на земельну ділянку. Припинення дії договору оренди допускається у випадках, визначених цим договором та чинним законодавством.

Згідно позначки у договорі, його зареєстровано у книзі записів реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв) Білокузьминівської селищної ради за № 9 від 20 лютого 2014 року за підписом посадової особи ОСОБА_3 , скріплено печаткою Білокузьминівської сільської ради (а.с.38), що відповідає Порядку реєстрації договорів оренди земельної частки (паю), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 січня 2000 року № 119.

20 лютого 2014 року між ОСОБА_1 та ПрАТ АПК-Інвест було підписано акт приймання - передачі земельної частки (паю) відповідно до умов укладеного договору оренди від 20 лютого 2014 року (а.с.39).

Відповідно до довідки Білокузьминівської сільської ради Костянтинівського району Донецької області від 14 січня 2020 року №18, 20 лютого 2014 року було зареєстровано договір оренди земельної частки (паю) на 4,65 га між ПрАТ АПК-ІНВЕСТ та ОСОБА_1 , у книзі реєстрації договорів Білокузьминівської сільської ради за №9, що підтверджується відповідним витягом книги реєстрації. На даний час земельна ділянка (пай) 4, 65 га обробляється ПрАТ АПК-ІНВЕСТ (а.с.18).

Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності 06 травня 2019 року за ОСОБА_1 було зареєстровано право власності на земельну ділянку кадастровий номер 1422481500:35:000:0085, площею 3,8977 га (а.с.12).

11 грудня 2019 року ОСОБА_1 звернулась до ПрАТ АПК-ІНВЕСТ письмово, повідомивши про реєстрацію 06 травня 2019 року у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права власності на земельну ділянку кадастровий номер 1422481500:35:000:0085, площею 3,8977 га, через що зобов`язання сторін з оренди земельної частки (паю) є припиненими. У зв`язку із прийнятим рішенням обробляти свою земельну ділянку у подальшому особисто ОСОБА_1 просила повернути їй земельну ділянку кадастровий номер 1422481500:35:000:0085 в стані, придатному для її використання за цільовим призначенням, а також утриматись від дій, які б перешкоджали їй як власнику використовувати дану земельну ділянку (а.с.13-15).

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції послався на те, що ПрАТ АПК-Інвест уклало договір оренди земельної частки (паю) із ОСОБА_2 , як з власником сертифікату на право на земельну частку (пай), який вважався правовстановлюючим документом та був дійсним до моменту виділення в натурі (на місцевості) земельної ділянки та реєстрації позивачем права власності на земельну ділянку - до 07 травня 2019 року, що відповідає пункту 17 Розділу X Перехідні положення ЗК України.Оскільки з 06 травня 2019 року ОСОБА_1 набула статусу власника земельної ділянки, тобто змінився предмет оренди та статус сторін договору оренди, суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність вважати припиненим договір оренди земельної частки (паю) від 20 лютого 2014 року, укладений між ПрАТ АПК-Інвест та ОСОБА_1 з 06 травня 2019 року.

Враховуючи висновок суду про припинення дії договору оренди земельної частки (паю) та необхідність задоволення первісного позову ОСОБА_1 про розірвання договору оренди, суд першої інстанції дійшов висновку, що зустрічний позов ПрАТ АПК-ІНВЕСТ до ОСОБА_1 про визнання права оренди до задоволення не підлягає, оскільки не ґрунтується на законі.

Апеляційний суд не погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Частиною четвертою статті 124 ЗК України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Частиною 1 ст.626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частиною 1 ст.629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Спеціальним законом, яким регулюються відносини, пов`язані з орендою землі, є Закон України Про оренду землі від 06 жовтня 1998 року № 161-XIV (із змінами і доповненнями).

Статтею 1 вказаного вище Закону передбачено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Частиною 2 статті 651 ЦК України передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до частин 1, 2, 3 статті 652 ЦК України, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання.

Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не укладали б договір або уклали б його на інших умовах.

Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний.

У разі розірвання договору внаслідок істотної зміни обставин суд, на вимогу будь-якої із сторін, визначає наслідки розірвання договору виходячи з необхідності справедливого розподілу між сторонами витрат, понесених ними у зв`язку з виконанням цього договору.

Частинами 1-5 статті 31 Закону України Про оренду землі передбачено, що договір оренди землі припиняється в разі: закінчення строку, на який його було укладено; викупу земельної ділянки для суспільних потреб та примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; поєднання в одній особі власника земельної ділянки та орендаря; смерті фізичної особи-орендаря, засудження його до позбавлення волі та відмови осіб, зазначених у статті 7 цього Закону, від виконання укладеного договору оренди земельної ділянки; ліквідації юридичної особи-орендаря; відчуження права оренди земельної ділянки заставодержателем; набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці; припинення дії договору, укладеного в рамках державно-приватного партнерства, у тому числі концесійного договору (щодо договорів оренди землі, укладених у рамках такого партнерства/концесії).

Договір оренди землі припиняється також в інших випадках, передбачених законом.

Договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом.

Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Особа, яка набула право власності на земельну ділянку, що перебуває в оренді, протягом одного місяця з дня державної реєстрації права власності на неї зобов`язана повідомити про це орендаря в порядку, визначеному статтею 148-1 Земельного кодексу України.

Частинами 1, 2 статті 32 Закону України Про оренду землі передбачено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

У разі розірвання договору оренди землі з ініціативи орендаря орендодавець має право на отримання орендної плати на землях сільськогосподарського призначення за шість місяців, а на землях несільськогосподарського призначення - за рік, якщо протягом зазначеного періоду не надійшло пропозицій від інших осіб на укладення договору оренди цієї ж земельної ділянки на тих самих умовах, за винятком випадків, коли розірвання договору було обумовлено невиконанням або неналежним виконанням орендодавцем договірних зобов`язань.

Таким чином, закон пов`язує можливість розірвання договору в судовому порядку у зв`язку із недосягненням згоди сторін щодо розірвання договору та істотністю обставин, що змінилися.

Позивачем за первісним позовом ОСОБА_1 до суду не надано належних та допустимих доказів на підтвердження тієї обставини, що питання припинення договору оренди земельної частки (паю), шляхом його розірвання або зміни було предметом обговорення сторін за договором. ОСОБА_1 суду не надано також належних та допустимих доказів на підтвердження істотності змінених обставин.

Враховуючи зазначене, апеляційний суд вважає, що у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 про розірвання договору оренди земельної частки (паю) від 20.02.2014 року, укладеного між ПрАТ АПК-ІНВЕСТ та ОСОБА_1 , який зареєстрований 20 лютого 2014 року у книзі записів реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв) Білокузьминівської селищної ради за № 09, слід відмовити у повному обсязі та задовольнити зустрічний позов Приватного акціонерного товариства АПК-ІНВЕСТ .

Відповідно до пункту 17 Перехідних положень Земельного кодексу України, сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства. Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

Одночасно частиною 2 Перехідних положень Закону України Про оренду землі врегульовано, що після виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) договір оренди землі переукладається відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку на тих самих умовах, що і раніше укладений, і може бути змінений лише за згодою сторін. Припинення дії договору оренди допускається лише у випадках, визначених цим Законом.

Пунктом 2.3 договору оренди земельної частки (паю), укладеного 20 лютого 2014 року між ПрАТ АПК-Інвест та відповідачем ОСОБА_1 , сторони дійшли згоди про те, що у разі виділення земельної ділянки на основі земельної частки (паю) в натурі (на місцевості), Договір оренди землі переукладається відповідно до державного акту про право власності на земельну ділянку на тих самих умовах, що і раніше укладений, і може бути змінений лише за згодою сторін. Договір оренди землі переукладається Сторонами за цим Договором не пізніше ніж в строк до двох місяців з дати виділення земельної ділянки на основі земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) та отримання державного акту на право власності на земельну ділянку. Припинення дії Договору оренди допускається у випадках, визначених цим Договором та чинним законодавством України.

Як вбачається із позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 19 березня 2018 року у справі № 924/468/14, після виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок в натурі та отримання ними державних актів на право власності на землю відповідні сертифікати на земельну частку (пай) є недійсними. У той же час факт оформлення державного акта на право власності на землю дію раніше укладених їх власниками договорів оренди земельних паїв автоматично не припиняє, а такі договори підлягають переукладенню. Отже, припинення дії договорів оренди земельних паїв має місце тільки після їх переукладення відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку або з підстав, передбачених статтею 31 Закону України Про оренду землі .

Частиною 1 статті 27 Закону України Про оренду землі передбачено, що орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону.

Частиною 2 статті 27 Закону України Про оренду землі передбачено, що орендар в установленому законом порядку має право витребувати орендовану земельну ділянку з будь-якого незаконного володіння та користування, на усунення перешкод у користуванні нею, відшкодування шкоди, заподіяної земельній ділянці громадянами і юридичними особами України, іноземцями, особами без громадянства, іноземними юридичними особами, у тому числі міжнародними об`єднаннями та організаціями.

Ураховуючи ту обставину, що договір оренди земельної частки (паю) від 20 лютого 2014 року між ОСОБА_1 та ПрАТ АПК-Інвест укладено строком на 20 років, апеляційний суд вважає, що вказаний договір оренди автоматично не припинив своєї дії у зв`язку з реєстрацією 06 травня 2019 року права власності на земельну ділянку кадастровий номер 1422481500:35:000:0085.

Укладення договору оренди паю на 20 років, очевидно, свідчить про намір сторін на момент його укладення забезпечити тривалу стабільність свого становища в цих правовідносинах і в такому випадку відмова орендодавця від переукладення та намагання розірвати договір вже через 5 років від початку строку оренди не можна вважати добросовісним.

Вищевказане співпадає з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у Постанові від 01 вересня 2020 року у справі № 233/3676/19, провадження № 14- 65 цс 20.

Отже, фактично ОСОБА_1 заявою від 11 грудня 2019 року висловила намір про припинення договірних відносин в односторонньому порядку та про відмову від переукладання договору, що суперечить як умовам укладеного договору оренди земельної частки (паю) від 20 лютого 2014 року, так і діючому законодавству, зокрема, Закону України Про оренду землі .

Відповідно до підпунктів б та в пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, у випадку скасування або зміни судового рішення та у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Згідно ч.13 ст.141 України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з частиною 2 вказаної вище статті, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що в позовних вимогах позивача по первісному позову ОСОБА_1 відмовлено, а зустрічний позов Приватного акціонерного товариства АПК-ІНВЕСТ задоволено, апеляційний суд вважає за необхідне стягнути з відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства АПК-ІНВЕСТ судові витрати по сплаті судового збору за подання зустрічного позову згідно платіжного доручення № 704 від 19 лютого 2020 року в розмірі 2102,00 грн. (а.с.30, 44) та за подання апеляційної скарги в розмірі 4414,20 грн. згідно платіжного доручення № 7990 від 06 серпня 2020 року (а.с.135, 148), а всього 6516,20 грн.

Керуючись ст. ст. 374, 376, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства АПК-ІНВЕСТ на рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 09 липня 2020 року задовольнити.

Рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 09 липня 2020 року у цивільній справі № 233/553/20 скасувати.

У задоволенні первісного позову ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Байгуш Олексій Юрійович, до Приватного акціонерного товариства АПК-ІНВЕСТ про розірвання договору оренди земельної частки (паю) від 20.02.2014 року, укладеного між Приватним акціонерним товариством АПК-ІНВЕСТ та ОСОБА_4 , який зареєстрований 20 лютого 2014 року у книзі записів реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв) Білокузьминівської селищної ради за №09, відмовити.

Зустрічний позов Приватного акціонерного товариства АПК-ІНВЕСТ задовольнити.

Визнати право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 1422481500:35:000:0085, площею 3,8977 га за орендарем Приватним акціонерним товариством АПК-ІНВЕСТ на підставі і на умовах договору оренди земельної частки (паю) від 20 лютого 2014 року, укладеним між ОСОБА_4 та Приватним акціонерним товариством АПК-ІНВЕСТ , зареєстрованим 20 лютого 2014 року у книзі записів реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв) Білокузьминівської селищної ради за № 09.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Приватного акціонерного товариства АПК-ІНВЕСТ , ЄДРПОУ 34626750, витрати по сплаті судового збору в розмірі 6516 (шість тисяч п`ятсот шістнадцять) гривень 20 коп.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Судді:

Повне судове рішення складено 26 листопада 2020 року.

Головуючий суддя О.В. Агєєв