Рішення

від 17.11.2020 по справі 547/1186/18

СЕМЕНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

СЕМЕНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Шевченка, 41-а, смт Семенівка, Полтавська область, 38200

тел. (05341) 9-17-39, факс (05341) 9-17-39, 9-15-37

Справа №547/1186/18

Провадження №2/547/68/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2020 року смт Семенівка, Полтавська область

Семенівський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді В.Ф.Харченка,

за участі секретарів судових засідань О.В.Постолюк, К.А.Вареник, ОСОБА_1 ,

прокурорів Я.М.Курченко, В.І.Гнідаш,

представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката В.В.Трембача,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 1 Семенівського районного суду Полтавської області за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом першого заступника керівника Лубенської місцевої прокуратури Полтавської області до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , Наріжанської сільської ради Семенівського району Полтавської області, третя особа Семенівська районна державна адміністрація Полтавської області (сектор державної реєстрації), про визнання незаконними та скасування рішень Наріжанської сільської ради Семенівського району Полтавської області, визнання недійсними свідоцтв про право власності на земельні ділянки, скасування рішень про державну реєстрацію права власності на земельні ділянки, повернення земельних ділянок,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2018 року позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що Лубенською місцевою прокуратурою Полтавської області під час здійснення процесуального керівництва у кримінальному провадженні № 42016171240000154 від 07.12.2016, за ознаками складу злочину передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, відносно колишнього начальника відділу Держземагенства у Семенівському районі Полтавської області ОСОБА_9 , який являючись на час вчинення кримінального правопорушення державним службовцем 11 рангу та службовою особою, яка виконує організаційно-розпорядчі обов`язки згідно положення про відділ Держземагенства у Семенівському районі Полтавської області, та уповноважена на виконання функцій держави, допустив неналежне виконання своїх службових обов`язків через несумлінне ставлення до них, що заподіяло тяжких наслідків охоронюваних законом державним інтересам, виявлено факти порушення вимог земельного законодавства під час відведення земельних ділянок у приватну власність на території Наріжанської сільської ради Семенівського району Полтавської області за рахунок земель водного фонду. Встановлено, що ОСОБА_10 21.11.2013 склав висновки про погодження проектів землеустрою щодо відведення у приватну власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд земельних ділянок, які знаходяться у 100-метровій смузі прибережної захисної смуги навколо озера Бурчак, на підставі яких рішенням сесії Наріжанської сільської ради Семенівського району Полтавської області від 14.03.2014 незаконно передано у власність у подальшому Реєстраційною службою Семенівського районного управління юстиції Полтавської області проведено реєстрацію речового права на земельні ділянки загальною площею 0,8193 га, нормативно грошова оцінка яких складає 302481,95 грн.

Прокурор В.І.Гнідаш у судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, наголосив, що під час досудового розслідування щодо дій колишнього начальника Відділу Держкомзему у Семенівському районі Полтавської області ОСОБА_10 було встановлено, що він протиправно погодив 6 проектів землеустрою щодо спірних земельних ділянок у цій справі. Усі ділянки перебувають у межах 100-метрової прибережної смуги озера Бурчак, є землями водного фонду і не можуть передаватися у приватну власність. Висновки експерта підтвердили входження спірних земель повністю і у частинах до земель водного фонду. Наріжанська сільська рада протиправно розпорядилася землями водного фонду. Наразі кримінальне провадження щодо ОСОБА_10 перебуває на розгляді Ленінського районного суду м. Полтави. Є підстави для подання позову прокурором у цій справі. Ця цивільна справа і кримінальне провадження стосовно ОСОБА_10 можуть розглядатися паралельно.

Представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат В.В.Трембач у судовому засіданні проти позову заперечував усно. Зазначив, що прокурор не має права на звернення з позовом у цій справі, таке право має або Наріжанська сільська рада або Семенівська районна рада. Прокурор мав вказати їм на існуюче порушення, якщо вважав, що воно відбулося. Доказів порушень з боку Наріжанської сільської ради земельного законодавства прокурор не надав. Висновки експертів порушень не доводять. Озеро має різні межі у різний межовий період: осінньо-зимовий чи літній. Технічної документації із землеустрою чи проекту відведення стосовно меж і захисних смуг озера Бурчак немає. Результати кримінального провадження не відомі, прокурор бажає отримати рішення у цій справі для можливого "підкріплення" необґрунтованого кримінального обвинувачення стосовно ОСОБА_10 . Сільська рада керувалася висновками органу Держкомзему. Після проведення місцевих виборів 25 жовтня 2020 року відповідач-орган місцевого самоврядування мав би змінитися. У справі відсутні докази видачі спірних свідоцтв про право власності.

Відповідачі-фізичні особи ОСОБА_2 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 у судові засідання не з`являлися жодного разу, повідомлялись судом належним чином, відзиву на позов не складали.

Відповідач Наріжанська сільська рада просила розглянути справу за відсутності свого представника.

Третя особа Семенівська районна державна адміністрація листом від 19.12.2019 № 01-11/108, №01-105, №01-106, №01-107, №01-104, вказала, що державний реєстратор не перевіряє законності поданих йому для реєстрації правовстановлюючих документів (т.1 а.с. 160-161, т. 2 а.с. 172-173, т. 3 а.с. 165-166, т. 4 а.с. 169-170, т. 5 а.с. 173-174, т. 6 а.с. 205-206); листом від 18.11.2019 №01-35/2256 просила розглянути справу за відсутності свого представника та прийняти рішення на розсуд суду (т. 6 а.с.150, 226, т. 7 а.с. 9, 41).

Ураховуючи зазначені обставини суд відповідно до ст. 223 ЦПК України ухвалив вирішити справу по суті за відсутності відповідачів і третіх осіб (їх представників).

Виконуючи приписи ст.ст. 264, 265 ЦПК України суд зазначає таке.

Прокурорами Лубенської місцевої прокуратури Полтавської області здійснювалось процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 42016171240000154 від 07.12.2016, за ознаками складу злочину передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, відносно колишнього начальника відділу Держземагенства у Семенівському районі Полтавської області ОСОБА_10 , який 21.11.2013 склав висновки про погодження проектів землеустрою щодо відведення у приватну власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд земельних ділянок, які знаходяться у 100 метровій смузі прибережної захисної смуги навколо озера Бурчак, на підставі яких рішенням сесії Наріжанської сільської ради Семенівського району Полтавської області від 14.03.2014 незаконно передано у власність, у подальшому Реєстраційною службою Семенівського районного управління юстиції Полтавської області проведено реєстрацію речового права на земельні ділянки загальною площею 0,8193 га, нормативно грошова оцінка яких складає 302481,95 грн.

Відповідачеві ОСОБА_2 рішенням двадцять першої сесії шостого скликання Наріжанської сільської ради Семенівського району Полтавської області від 14.03.2014 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_3 для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд в с. Наріжжя, на території Наріжанської сільської ради Семенівського району Полтавської області", затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки кадастровий номер 5324584601:01:001:0219 загальною площею 0,1711 га (т. 1 а.с. 56).

03.04.2014 на підставі вказаного рішення ОСОБА_2 видано свідоцтво про право власності № НОМЕР_1 , кадастровий номер земельної ділянки 5324584601:01:001:0219 (т. 1 а.с. 54).

03.04.2014 Реєстраційною службою Семенівського районного управління юстиції Полтавської області прийнято рішення, індексний номер 12165486 від 03.04.2014, про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на земельну ділянку кадастровий номер 5324584601:01:001:0219, площею 0,1711 га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) (т.1 а.с. 54).

Відповідно до листа Відділу у Семенівському районі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 27.08.2018 № 488/115-18 нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 5324584601:01:001:0219 становить 63003,25 грн (т.1 а.с. 53).

Відповідачеві ОСОБА_16 рішенням двадцять першої сесії шостого скликання Наріжанської сільської ради Семенівського району Полтавської області від 14.03.2014 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_4 для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд в с. Наріжжя, на території Наріжанської сільської ради Семенівського району Полтавської області", затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки кадастровий номер 5324584601:01:001:0241 загальною площею 0,125 га. (т. 2 а.с. 52).

03.04.2014 на підставі вказаного рішення ОСОБА_4 видано свідоцтво про право власності № НОМЕР_2 , кадастровий номер земельної ділянки 5324584601:01:001:0241 (т.2 а.с. 53).

03.04.2014 Реєстраційною службою Семенівського районного управління юстиції Полтавської області прийнято рішення, індексний номер 12165260 від 03.04.2014, про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на земельну ділянку кадастровий номер 5324584601:01:001:0241, площею 0,125 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) (т.2 а.с. 53-54).

Відповідно до листа Відділу у Семенівському районі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 17.08.2018 № 465/115-18 нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 5324584601:01:001:0241 становить 46303,15 грн (т.2 а.с. 50).

Відповідачеві ОСОБА_12 рішенням двадцять першої сесії шостого скликання Наріжанської сільської ради Семенівського району Полтавської області від 14.03.2014 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_5 для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд в с. Наріжжя, на території Наріжанської сільської ради Семенівського району Полтавської області , затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки кадастровий номер 5324584601:01:001:0221 загальною площею 0,1367 га (т.3 а.с.52).

03.04.2014 на підставі вказаного рішення ОСОБА_5 видано свідоцтво про право власності № НОМЕР_3 , кадастровий номер земельної ділянки 5324584601:01:001:0221 (т.3 а.с. 53-54).

03.04.2014 Реєстраційною службою Семенівського районного управління юстиції Полтавської області прийнято рішення, індексний номер 12165587 від 03.04.2014, про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на земельну ділянку кадастровий номер 5324584601:01:001:0221, площею 0,1367 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) (т.3 а.с. 53-54).

Відповідно до листа Відділу у Семенівському районі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 17.08.2018 № 465/115-18 нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 5324584601:01:001:0241 становить 50395,22 грн. (т.3 а.с. 50).

Відповідачеві ОСОБА_13 рішенням двадцять першої сесії шостого скликання Наріжанської сільської ради Семенівського району Полтавської області від 14.03.2014 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_6 в с. Наріжжя, на території Наріжанської сільської ради Семенівського району Полтавської області , затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки кадастровий номер 5324584601:01:001:0235 загальною площею 0,1367 га (т.4 а.с.52).

03.04.2014 на підставі вказаного рішення ОСОБА_6 видано свідоцтво про право власності № НОМЕР_4 кадастровий номер земельної ділянки 5324584601:01:001:0235 (т.4 а.с. 50).

03.04.2014 Реєстраційною службою Семенівського районного управління юстиції Полтавської області прийнято рішення, індексний номер 12165587 від 03.04.2014, про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на земельну ділянку кадастровий номер 5324584601:01:001:0221, площею 0,1367 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) (т.4 а.с. 50).

Відповідно до листа Відділу у Семенівському районі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 27.08.2018 № 488/115-18 нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 5324584601:01:001:0235 становить 50395,22 грн. (т.4 а.с. 49).

Відповідачеві ОСОБА_17 .Кощавцеву рішенням двадцять першої сесії шостого скликання Наріжанської сільської ради Семенівського району Полтавської області від 14.03.2014 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_7 для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд в с. Наріжжя, на території Наріжанської сільської ради Семенівського району Полтавської області , затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки кадастровий номер 5324584601:01:001:0227 загальною площею 0,125 га (т.5 а.с.52).

03.04.2014 на підставі вказаного рішення ОСОБА_18 видано свідоцтво про право власності № НОМЕР_5 кадастровий номер земельної ділянки 5324584601:01:001:0227 (т.5 а.с. 53-54).

03.04.2014 Реєстраційною службою Семенівського районного управління юстиції Полтавської області прийнято рішення, індексний номер 12165539 від 03.04.2014, про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на земельну ділянку кадастровий номер 5324584601:01:001:0227, площею 0,125 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

Відповідно до листа Відділу у Семенівському районі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 17.08.2089 № 465/115-18 нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 5324584601:01:001:0227 становить 46081,96 грн. (т.5 а.с. 50).

Відповідачеві ОСОБА_19 рішенням двадцять першої сесії шостого скликання Наріжанської сільської ради Семенівського району Полтавської області від 14.03.2014 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_8 для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд в с. Наріжжя, на території Наріжанської сільської ради Семенівського району Полтавської області , затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки кадастровий номер 5324584601:01:001:0243 загальною площею 0,125 га (т. 6 а.с.52).

18.04.2014 на підставі вказаного рішення ОСОБА_8 видано свідоцтво про право власності № НОМЕР_6 кадастровий номер земельної ділянки 5324584601:01:001:0243 (т.6 а.с. 53-54).

03.04.2014 Реєстраційною службою Семенівського районного управління юстиції Полтавської області прийнято рішення, індексний номер 12146451 від 03.04.2014, про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на земельну ділянку кадастровий номер 5324584601:01:001:0243, площею 0,125 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

Відповідно до листа Відділу у Семенівському районі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 17.08.2089 № 465/115-18 нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 5324584601:01:001:0243 становить 46303,15 грн (т.6 а.с. 50).

Згідно листа Полтавського обласного управління водних ресурсів Державного агентства водних ресурсів України від 01.08.2018 № 01-02/968 згідно топографічної карти М 1:25000 Головного управління геодезії і картографії при Раді Міністрів СРСР, зйомки 1953-1954 років; топографічної карти М 1:10000 Головного управління геодезії і картографії при раді Міністрів СРСР, зйомки 1982 року; топографічної карти М 1:100000 - складеної і підготовленої до друку в 1999 році Державним підприємством "Київська військово-карторафічна фабрика" водний об`єкт, що розташований із західної та південної сторін села Наріжжя та за його межами на території Наріжанської сільської ради Семенівського району - є озеро Бурчак (т. 2 а.с. 131).

Листом Наріжанської сільської ради Семенівського району Полтавської області від 27.11.2017 № 394 повідомлено, що згідно картографічних даних площа водного дзеркала даного озера складає 11,9 га (т. 1 а.с. 57).

Відповідно до висновку експерта № 387/388/389 (т. 1 а.с. 22-29) за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи від 01.07.2018 визначити чи розташовані земельні ділянки гр. ОСОБА_4 кадастровий номер 5324584601:01:001:0241, ОСОБА_8 кадастровий номер 5324584601:01:001:0243, ОСОБА_7 , ОСОБА_20 кадастровий номер 5324584601:01:001:0245, ОСОБА_21 кадастровий номер 5324584601:01:001:0246, ОСОБА_5 кадастровий номер 5324584601:01:001:0221, ОСОБА_22 кадастровий номер 5324584601:01:001:0220, ОСОБА_23 кадастровий номер 5324584601:01:001:0244, ОСОБА_6 кадастровий номер 5324584601:01:001:0235, ОСОБА_3 кадастровий номер 5324584601:01:001:0219, ОСОБА_24 кадастровий номер 5324584601:01:001:0242 в межах прибережної захисної смуги озера Бурчак не представляється можливим у зв`язку із тим що, клопотання експерта в частині проекту землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги навколо озера Бурчак незадоволено. При цьому, необхідно зазначити, що частина вищезазначених земельних ділянок потрапляє в нормативні розміри прибережної захисної смуги навколо озера Бурчак, а саме, в смугу шириною 100 метрів повністю потрапляють земельні ділянки ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_25 , частково потрапляють земельні ділянки ОСОБА_7 та ОСОБА_3 .

Крім того, земельні ділянки, ОСОБА_4 кадастровий номер 5324584601:01:001:0241, ОСОБА_8 кадастровий номер 5324584601:01:001:0243, ОСОБА_5 кадастровий номер 5324584601:01:001:0221, повністю потрапляють в нормативні розміри прибережної захисної смуги озера Бурчак, а земельна ділянка ОСОБА_7 кадастровий номер 5324584601:01:001:0227 частково потрапляє у вищезазначені розміри прибережної захисної смуги, що не відповідає п. 2.9 Порядку погодження природоохоронними органами матеріалів щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок.

Визначити чи відповідає затвердження вищезазначених проектів землеустрою не представляється можливим, у зв`язку із тим, що клопотання експерта незадоволене.

Визначити чи відповідає розроблена документація із землеустрою на земельні ділянки гр. ОСОБА_6 кадастровий номер 5324584601:01:001:0235, гр. ОСОБА_3 кадастровий номер 5324584601:01:001:0219, гр. ОСОБА_24 кадастровий номер 5324584601:01:001:0242, для будівництва та обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд в с Наріжжя на території Наріжанської сільської ради Семенівського району Полтавської області та її затвердження вимогам земельного законодавства та іншим нормативним документам з питань землеустрою та землекористування не представляється можливим, у зв`язку із тим, що клопотання експерта незадоволене.

Згадані документи і висновок експерта у їх сукупності дозволяють зробити висновок, що спірні земельні ділянки повністю або переважною частиною перебувають у межах прибережної захисної смуги озера Бурчак, яка складає 100 метрів.

Відтак суд відхиляє відповідний аргумент представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката В.В.Трембача.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 13, 14 Конституції України визначають, що земля є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією . Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Одним із основних принципів Земельний кодекс України (далі - ЗК) визначає принцип раціонального використання та охорони земель.

Відтворюючи дієвість цього принципу ЗК поділяє земельний фонд України, який складають усі землі країни в межах її території, за особливим правовим режимом та основним цільовим призначенням на категорії.

За змістом ст. 19 ЗК остання закріплює такі категорії земель: землі сільськогосподарського призначення; землі житлової та громадської забудови; землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; землі оздоровчого призначення; землі рекреаційного призначення; землі лісогосподарського призначення; землі водного фонду; а також землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення .

Віднесення земель до тієї чи іншої категорії згідно з частиною першою ст. 20 ЗК здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об`єктів природоохоронного та історико-культурного призначення.

Статтею 83 ЗК (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають, зокрема, усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об`єкти комунальної власності. До земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать, зокрема, землі водного фонду, крім випадків, визначених цим Кодексом.

У відповідності до ч. 1 ст. 116 ЗК (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Разом з тим, спірні земельні ділянки були сформовані за рахунок земель водного фонду, та були передані у приватну власність всупереч вимогам закону з огляду на таке.

Так, відповідно до статті 4 Водного кодексу України (далі - ВК) та частини 1 ЗК (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) до земель водного фонду, серед іншого, належать землі, зайняті прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм .

Прибережна захисна смуга є частиною водоохоронної зони відповідної ширини вздовж річки, моря, навколо водойм, на якій з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення, засмічення та збереження їх водності встановлено більш суворий режим господарської діяльності, ніж на решті території водоохоронної зони (статті 1 , 88 , 90 ВК , статті 60 , 61 ЗК ).

Частиною 1 ст. 60 ЗК встановлено, що вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності у межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги.

Право на землі водного фонду, встановлене ст. 59 ЗК , передбачає можливість передачі земель водного фонду у приватну громадян власність лише в одному випадку, а саме при передачі у власність замкненої природної водойми (загальною площею до 3 гектарів) (ч. 2 ст. 59 ЗК), та виключний перелік випадків передачі земель водного фонду в оренду (ч. 4 ст. 59 ЗК).

Крім того, з метою збереження та дотримання особливого режиму використання земель водного фонду статтею 61 ЗК заборонено будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів у прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах.

Таким чином, наведені приписи зазначених норм матеріального права свідчать про те, що прибережна захисна смуга може перебувати лише в державній чи комунальній власності та використовуватися лише відповідно до її цільового призначення з урахуванням законодавчих обмежень щодо ведення господарської діяльності . Тобто, передача земель водного фонду у приватну власність в цілях житлової забудови, як це визначено спірними рішенням і державним актом на право власності на земельну ділянку, не передбачено приписами законодавства, натомість земельна ділянка вказаної категорії може перебувати виключно у комунальній чи державній власності та наявна імперативна заборона використання вказаної категорії земель в цілях забудови.

До складу земель водного фонду України віднесено землі прибережної захисної смуги, на яких хоча і не розташований водний фонд, але за своїм призначенням вони сприяють його функціонуванню.

Ширина прибережних захисних смуг визначена ч. 2 ст. 88 ВК, ч. 2 ст. 60 ЗК та становить для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 метрів уздовж урізу води.

Пунктами 1, 4, 5 Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 травня 1996 року N 486 , передбачено, що розміри і межі водоохоронних зон визначаються проектом на основі нормативно-технічної документації, яка узгоджується з відповідними органами, власниками землі, землекористувачами і затверджуються відповідними місцевими органами державної виконавчої влади.

Згідно з пунктом 2.9 Порядку погодження природоохоронними органами матеріалів щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 5 листопада 2004 року N 434 , у разі відсутності належної землевпорядної документації та встановлених у натурі (на місцевості) меж щодо водоохоронних зон та прибережних захисних смуг водних об`єктів, природоохоронний орган забезпечує їх збереження шляхом урахування при розгляді матеріалів щодо вилучення (викупу), надання цих земельних ділянок нормативних розмірів прибережних захисних смуг, встановлених статтею 88 Водного кодексу України , та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 8 травня 1996 року N 486 "Про затвердження Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них" , з урахуванням конкретної ситуації.

Отже, виходячи з нормативних розмірів прибережних захисних смуг, встановлених ст. 60 ЗК та ст. 88 ВК , орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до Постанови N 486, відсутність землевпорядної документації не змінює правовий режим захисної смуги.

Прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності. Сама по собі відсутність землевпорядної документації не змінює правовий режим захисної смуги (Судові палати у цивільних та господарських справах Верховного Суду України від 05.11.2014 у справі № 6-171цс14, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України від 22.04.2015 у справі № 6-52цс15, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України від 01.07.2015 у справі № 6-184цс15).

Аналіз наведених вище положень законодавства свідчить про те, що фактичний розмір і межі прибережної захисної смуги визначені нормами закону, а проект землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги є лише документом, який містить графічні матеріали та відомості про обчислену площу в розмірі й межах, встановлених законодавством.

При цьому відсутність такого проекту та невизначення відповідними органами державної влади на території межі прибережної захисної смуги в натурі не може трактуватися як відсутність самої прибережної захисної смуги (права позиція зазначена у постановах Верховного Суду України від 9 вересня 2014 року у справі N 915/1224/13, від 9 вересня 2014 року у справі N 915/1226/13, від 9 вересня 2014 року у справі N 915/1228/13).

Згідно ст. 89 ВК (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності. У прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, навігаційного призначення, гідрометричних та лінійних), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів.

Отже, однією з основних особливостей правового режиму прибережної захисної смуги є нерозривний зв`язок її використання із водним об`єктом, що з огляду на незаконну передачу спірної земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель несе пряму загрозу нанесення шкоди функціонуванню наявного водного об`єкта включно до його знищення в ході забудови.

Відведені земельні ділянки у приватну власність відповідачам спірним рішенням Наріжанської сільської ради для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель розташовані поблизу озера Бурчак та включають в себе землі, які відносяться до земель водного фонду (прибережна захисна смуга).

Таким чином, набуття права власності на усі 6 спірних земельних ділянок загальною площею 0,8193 га відбулося з порушення вимог ст.ст. 6, 14, 19 Конституції України, ст. ст. 58-61 ЗК, ст. ст. 4, 88, 89 ВК, оскільки землі прибережної захисної смуги взагалі не можуть передаватися у приватну власність для будівництва та обслуговування житлового будинку.

За змістом ст. 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 ЦК суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Статтею 393 ЦК передбачено, що правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується. Власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акта органом державної влади має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта.

Крім того, відповідно до ст. 328 ЦК право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, та вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженої наказом Державного Комітету України по земельних ресурсах 04.05.1999 №43 (чинної на момент виникнення спірних відносин), державний акт на право власності на земельну ділянку видається на підставі рішення, зокрема сільської ради.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2018 року у справі № 362/884/16-ц зроблено висновок, що визнання недійсними державних актів на право власності вважається законним, ефективним та окремим способом захисту та поновлення порушених прав у судовому порядку. Вказана правова позиція неодноразово висловлювалась Верховним Судом України, зокрема у постанові від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2824цс15 та у постанові від 01 липня 2015 року у справі № 6-319цс15.

Так, у постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2824цс15 зроблено висновок, що оскільки державні акти на право власності на земельні ділянки є документами, що посвідчують право власності й видаються на підставі відповідних рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, то у спорах, пов`язаних із правом власності на земельні ділянки, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти на право власності на земельні ділянки. Визнання недійсними державних актів на право власності вважається законним, належним та окремим способом поновлення порушених прав у судовому порядку.

У постанові від 30 січня 2019 року Велика Палата Верховного Суду у справі № 357/9328/15-ц, провадження 14-460цс18 досліджувала питання надання у приватну власність земельних ділянок, які знаходяться у прибережній захисній смузі, а також пов`язаного з цим втручанням у право власності.

Так, ВП ВС вказала, що відповідно до частини першої статті 58 ЗК України та статті 4 Водного кодексу України (далі - ВК України) до земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об`єктами, болотами, а також островами; землі зайняті прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів.

Таким чином, до земель водного фонду України відносяться землі, на яких хоч і не розташовані об`єкти водного фонду, але за своїм призначенням вони сприяють функціонуванню і належній експлуатації водного фонду, виконують певні захисні функції.

Чинним законодавством установлено особливий правовий режим використання земель водного фонду.

Статтею 59 ЗК України передбачено обмеження щодо набуття таких земель у приватну власність та встановлено можливість використання таких земель для визначених цілей на умовах оренди. Відповідно ж до частини четвертої статті 84 ЗК України землі водного фонду взагалі не можуть передаватись у приватну власність, крім випадків, передбачених законодавством.

Випадки передачі земель водного фонду до приватної власності, зокрема громадян, передбачені положеннями частини другої статті 59 ЗК України (у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин).

Громадянам та юридичним особам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть безоплатно передаватись у власність замкнені природні водойми (загальною площею до 3 гектарів). Власники на своїх земельних ділянках можуть у встановленому порядку створювати рибогосподарські, протиерозійні та інші штучні водойми (частина друга статті 59 ЗК України).

Громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, а також озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт тощо (частина четверта статті 59 ЗК України).

Отже, за змістом зазначених норм права (у редакціях, які були чинними на час виникнення спірних правовідносин) землі під водними об`єктами загальнодержавного значення, зокрема зайняті поверхневими водами: водотоками (річки, струмки), штучними водоймами (водосховища, ставки) і каналами; іншими водними об`єктами; підземними водами та джерелами, внутрішніми морськими водами та територіальним морем, а також прибережні захисні смуги вздовж річок (у тому числі струмків та потічків), морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм - не могли передаватись у власність громадян, оскільки є землями водного фонду України.

Крім того, за положеннями статті 60 ЗК України та статті 88 ВК України (у редакціях, які були чинними на час виникнення спірних правовідносин) уздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності у межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги. Правовий режим прибережних смуг визначається статтями 60, 62 ЗК України та статтями 1, 88, 90 ВК України.

Так, згідно зі статтею 61 ЗК України, статтею 89 ВК України прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності. Зокрема, у прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється: розорювання земель (крім підготовки ґрунту для залуження і залісення), а також садівництво та городництво; зберігання та застосування пестицидів і добрив; влаштування літніх таборів для худоби; будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів тощо. Об`єкти, що знаходяться у прибережній захисній смузі, можуть експлуатуватись, якщо при цьому не порушується її режим. Не придатні для експлуатації споруди, а також ті, що не відповідають встановленим режимам господарювання, підлягають винесенню з прибережних захисних смуг.

Відповідно до статті 60 ЗК України, статті 88 ВК України прибережні захисні смуги встановлюються по обидва береги річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною:

- для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менш як 3 гектари - 25 метрів;

- для середніх річок, водосховищ на них, водойм, а також ставків площею понад 3 гектари - 50 метрів;

- для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 метрів.

Таким чином, землі, зайняті поверхневими водами, природними водоймами (озера), водотоками (річки, струмки), штучними водоймами (водосховища, ставки), каналами й іншими водними об`єктами, та землі прибережних захисних смуг є землями водного фонду України, на які поширюється окремий порядок надання й використання.

Існування прибережних захисних смуг визначеної ширини передбачене нормами закону (стаття 60 ЗК України, стаття 88 ВК України).

Надання у приватну власність земельних ділянок, які знаходяться у прибережній захисній смузі, без урахування обмежень, зазначених у статті 59 ЗК України, суперечить нормам статей 83, 84 цього Кодексу.

За змістом положень статей 19, 20 ЗК України, зміна цільового призначення земель, у тому числі водного фонду, провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення(викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об`єктів природоохоронного та історико-культурного призначення. Порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою, зокрема, для: визнання недійсними рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам; визнання недійсними угод щодо земельних ділянок.

Крім того, одержання громадянами земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначено статтями 116, 118 ЗК України, відповідно до вимог яких погодження передачі земельної ділянки у власність здійснюється на підставі проекту відведення земельної ділянки, який розробляється на замовлення громадян організаціями, що мають відповідні дозволи (ліцензії) на виконання цих видів робіт, у строки, обумовлені угодою сторін, та погоджується встановленими законом органами.

Відтак, набуття права власності на спірні земельні ділянки у цій справі відбулося з порушення вимог ст.ст. 6, 14, 19 Конституції України, ст. ст. 58-61 ЗК, ст. ст. 4, 88, 89 ВК, оскільки землі прибережної захисної смуги взагалі не можуть передаватися у приватну власність, у т.ч. для будівництва і обслуговування житлового будинку.

Відповідно до сталої практики ЄСПЛ (серед багатьох інших, рішення у справах Спорронґ і Льоннрот проти Швеції від 23 вересня 1982 року, Джеймс та інші проти Сполученого Королівства від 21 лютого 1986 року, Щокін проти України від 14 жовтня 2010 року, Сєрков проти України від 7 липня 2011 року, Колишній король Греції та інші проти Греції від 23 листопада 2000 року, Булвес АД проти Болгарії від 22 січня 2009 року, Трегубенко проти України від 2 листопада 2004 року, East/West Alliance Limited проти України від 23 січня 2014 року) напрацьовано три критерії (принципи), які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно суспільний , публічний інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. ЄСПЛ констатує порушення статті 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинне здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм. Сам лише факт, що правова норма передбачає більш як одне тлумачення, не означає, що закон непередбачуваний. Сумніви щодо тлумачення закону, що залишаються, враховуючи зміни в повсякденній практиці, усувають суди в процесі здійснення правосуддя.

Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення суспільного , публічного інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися значною свободою (полем) розсуду . Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Критерій пропорційності передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. Справедлива рівновага - це наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе індивідуальний і надмірний тягар . Одним із елементів дотримання критерію пропорційності при втручанні в право особи на мирне володіння майном є надання їй справедливої та обґрунтованої компенсації.

У справах Рисовський проти України (рішення від 20 жовтня 2011 року, заява № 29979/04), Кривенький проти України (рішення від 16 лютого 2017 року, заява № 43768/07), пов`язаних із земельними правовідносинами, ЄСПЛ, установивши порушення статті 1 Першого протоколу, зазначив про право добросовісного власника на відповідну компенсацію чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на землю.

Водночас висновки ЄСПЛ потрібно застосовувати не безумовно, а з урахуванням фактичних обставин справи, оскільки цей суд рекомендував оцінювати дії не тільки органів держави-відповідача, але і самого скаржника. Адже певні випадки порушень, на які особа посилається як на підставу для застосування статті 1 Першого протоколу, можуть бути пов`язані з протиправною поведінкою самого набувача майна.

У справі, яка розглядається, з огляду на характер спірних правовідносин, установлені судом обставини та застосовані правові норми, не вбачається невідповідності заходу втручання держави в право власності відповідачів критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, сформованим у сталій практиці ЄСПЛ.

Конституція України (статті 13, 14) визначає, що земля, водні ресурси є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

За правилами статей 4, 5 ЗК України завданням земельного законодавства, яке включає в себе цей Кодекс та інші нормативно-правові акти у галузі земельних відносин, є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель, а основними принципами земельного законодавства є, зокрема: поєднання особливостей використання землі як територіального базису, природного ресурсу і основного засобу виробництва; забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави; невтручання держави в здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом.

Стаття 80 ЗК України закріплює суб`єктний склад власників землі, визначаючи, що громадяни та юридичні особи є суб`єктами права власності на землі приватної власності, територіальні громади є суб`єктами права власності на землі комунальної власності та реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, держава, реалізуючи право власності через відповідні органи державної влади, є суб`єктом права власності на землі державної власності.

З огляду на наведене, положення частини першої статті 83, частини першої статті 84, статті 122 ЗК України, статей 1, 2, 6, 10 Закону України від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР Про місцеве самоврядування в Україні земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, водні ресурси є об`єктами права власності Українського народу, а органи державної влади та органи місцевого самоврядування здійснюють права власника від імені народу, в тому числі й тоді, коли приймають рішення щодо розпорядження землями державної чи комунальної власності.

Прийняття рішення про передачу у приватну власність землі державної чи комунальної власності позбавляє Український народ загалом (стаття 13 Конституції України) або конкретну територіальну громаду правомочностей власника землі в тому обсязі, який дозволяє її статус як землі відповідно державної чи комунальної власності. У цьому контексті у сфері земельних правовідносин важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації права власності на землю в поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (статті 14, 19 Конституції України).

Отже, правовідносини, пов`язані з вибуттям земель з державної чи комунальної власності, становлять суспільний , публічний інтерес, а незаконність (якщо така буде встановлена) рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, на підставі якого земельна ділянка вибула з державної чи комунальної власності, такому суспільному інтересу не відповідає.

Правовідносини, пов`язані з вибуттям земель із державної чи комунальної власності, становлять суспільний , публічний інтерес, а отже примусове витребування земельних ділянок із володіння …відповідає критерію законності: воно здійснюється на підставі норми статті 388 ЦК України в зв`язку з порушенням органом державної влади низки вимог ВК України та ЗК України.

Витребування спірної земельної ділянки з володіння відповідача-фізичної особи відповідає критерію законності: воно здійснюється на підставі норми статті 388 ЦК України у зв`язку з порушенням органом місцевого самоврядування низки вимог ВК України та ЗК України, які відповідають вимогам доступності, чіткості, передбачуваності.

Відповідачі не мали перешкод у доступі до законодавства й у силу зовнішніх, об`єктивних, явних і видимих природних ознак спірних земельних ділянок, проявивши розумну обачність, могли і повинні були знати про те, що ділянка має ознаки земель водного фонду, а тому земельна ділянка вибула з володіння держави з порушенням вимог закону, що ставить під обґрунтований сумнів добросовісність відповідачів під час передачі і набуття земельної ділянки у власність.

З огляду на викладене, води та землі водного фонду України є об`єктами підвищеного захисту зі спеціальним режимом використання та спеціальною процедурою надання земельних ділянок, що обумовлює беззаперечний підвищений суспільний інтерес до правильного застосування законодавства у даній сфері.

Таким чином, законно набути в приватну власність спірну земельну ділянку водного фонду із земель комунальної власності для будівництва не могла жодна юридична чи фізична особа.

Натомість відповідачі-фізичні особи набули спірні земельні ділянки у приватну власність у спосіб, який за формальними ознаками має вигляд законного: юридичне оформлення права власності на землю стало можливим у результаті прийняття органом місцевого самоврядування - Наріжанською сільською радою відповідного рішення, незаконної видачі на його підставі свідоцтва про право власності на земельну ділянку та подальша державна реєстрація права власності на неї.

Фактично відбулась незаконна зміна цільового призначення земельної ділянки водного фонду, яку було передано у приватну власність.

Однак, в силу зовнішніх, об`єктивних, явних і видимих, характерних для земель водного фонду (ст. ст. 1, 3, 4 ВК), відстань до природних водойм (озер) (ст. 60 ЗК і ст. 88 ВК) спірних земельних ділянок, відповідачі, а особливо Наріжанська сільська рада, як орган місцевого самоврядування, знали або, проявивши розумну обачність, могли знати про те, що ділянки передані у приватну власність з порушенням вимог закону, що ставить їх добросовісність під час набуття земельних ділянок у власність під обґрунтований сумнів.

Частиною першою статті 15 ЦК визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК, частини першої статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтею 16 ЦК передбачено, зокрема, такі способи захисту цивільних прав як відновлення становища, яке існувало до порушення; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. 387 ЦК власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

За змістом ст. 393 ЦК правовий акт органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується. Якщо інше не встановлено законом, власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акта органом місцевого самоврядування, має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта.

Згідно положень статті 152 ЗК захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Прийняття рішення про передачу земель комунальної власності в приватну власність за умов імперативної заборони таких дій позбавляє Український народ загалом (стаття 13 Конституції України) або конкретну територіальну громаду правомочностей власника землі в тому обсязі, який дозволяє її статус. В цьому контексті у сфері земельних правовідносин важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації права власності та користування на землю в поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (статті 14, 19 Конституції України).

Згідно ч. 3 ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Ураховуючи зазначене та з урахуванням встановлених у справі обставин та зазначених норм матеріального права, суд робить висновок про законність та обґрунтованість позовних вимог і задовольняє їх повністю.

Доказів реорганізації або ліквідації Наріжанської сільської ради як юридичної особи після місцевих виборів 25 жовтня 2020 року судові не надано.

Керуючись ст.ст. 1-5, 11-13, 56, 76-81, 89, 141, 258, 259, 264, 265, 273, 351, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задоволити повністю.

1. Визнати незаконним і скасувати рішення двадцять першої сесії шостого скликання Наріжанської сільської ради Семенівського району Полтавської області від 14.03.2014 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_3 для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд в с. Наріжжя, на території Наріжанської сільської ради Семенівського району Полтавської області".

Визнати недійсним свідоцтво про право власності № 19988909 від 03.04.2014 Реєстраційної служби Семенівського районного управління юстиції Полтавської області.

Скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 12165486 від 03.04.2014 про державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 на земельну ділянку кадастровий номер 5324584601:01:001:0219, площею 0,1711 га, номер запису про право власності 5224935, з одночасним припиненням вказаного речового права ОСОБА_3 .

Зобов`язати ОСОБА_3 повернути територіальній громаді Наріжанської сільської ради Семенівського району Полтавської області в особі Наріжанської сільської ради Семенівського району Полтавської області земельну ділянку, кадастровий номер 5324584601:01:001:0219, площею 0,1711 га.

2. Визнати незаконним і скасувати рішення двадцять першої сесії шостого скликання Наріжанської сільської ради Семенівського району Полтавської області від 14.03.2014 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_4 для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд в с. Наріжжя, на території Наріжанської сільської ради Семенівського району Полтавської області".

Визнати недійсним свідоцтво про право власності № 19988456 від 03.04.2014 Реєстраційної служби Семенівського районного управління юстиції Полтавської області.

Скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 12165260 від 03.04.2014 про державну реєстрацію права власності ОСОБА_4 на земельну ділянку кадастровий номер 5324584601:01:001:0241, площею 0,125 га, номер запису про право власності 5224793, з одночасним припиненням вказаного речового права ОСОБА_4 .

Зобов`язати ОСОБА_4 повернути територіальній громаді Наріжанської сільської ради Семенівського району Полтавської області в особі Наріжанської сільської ради Семенівського району Полтавської області земельну ділянку, кадастровий номер 5324584601:01:001:0241, площею 0,125 га.

3. Визнати незаконним і скасувати рішення двадцять першої сесії шостого скликання Наріжанської сільської ради Семенівського району Полтавської області від 14.03.2014 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_5 для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд в с. Наріжжя, на території Наріжанської сільської ради Семенівського району Полтавської області".

Визнати недійсним свідоцтво про право власності № 19989111 від 03.04.2014 Реєстраційної служби Семенівського районного управління юстиції Полтавської області.

Скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 12165587 від 03.04.2014 про державну реєстрацію права власності ОСОБА_5 на земельну ділянку кадастровий номер 5324584601:01:001:0221, площею 0,1367 га, номер запису про право власності 5224992, з одночасним припиненням вказаного речового права ОСОБА_5 .

Зобов`язати ОСОБА_5 повернути територіальній громаді Наріжанської сільської ради Семенівського району Полтавської області в особі Наріжанської сільської ради Семенівського району Полтавської області земельну ділянку, кадастровий номер 5324584601:01:001:0221, площею 0,1367 га.

4. Визнати незаконним і скасувати рішення двадцять першої сесії шостого скликання Наріжанської сільської ради Семенівського району Полтавської області від 14.03.2014 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_6 в с. Наріжжя, на території Наріжанської сільської ради Семенівського району Полтавської області".

Визнати недійсним свідоцтво про право власності № 19952134 від 03.04.2014 Реєстраційної служби Семенівського районного управління юстиції Полтавської області.

Скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 12145854 від 03.04.2014 про державну реєстрацію права власності ОСОБА_6 на земельну ділянку кадастровий номер 5324584601:01:001:0235, площею 0,1367 га, номер запису про право власності 5215209, з одночасним припиненням вказаного речового права ОСОБА_6 .

Зобов`язати ОСОБА_6 повернути територіальній громаді Наріжанської сільської ради Семенівського району Полтавської області в особі Наріжанської сільської ради Семенівського району Полтавської області земельну ділянку, кадастровий номер 5324584601:01:001:0235, площею 0,1367 га.

5. Визнати незаконним і скасувати рішення двадцять першої сесії шостого скликання Наріжанської сільської ради Семенівського району Полтавської області від 14.03.2014 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_7 для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд в с. Наріжжя, на території Наріжанської сільської ради Семенівського району Полтавської області".

Визнати недійсним свідоцтво про право власності № 19989012 від 03.04.2014 Реєстраційної служби Семенівського районного управління юстиції Полтавської області.

Скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 12165539 від 03.04.2014 про державну реєстрацію права власності ОСОБА_7 на земельну ділянку кадастровий номер 5324584601:01:001:0227, площею 0,125 га, номер запису про право власності 5224965, з одночасним припиненням вказаного речового права ОСОБА_7 .

Зобов`язати ОСОБА_7 повернути територіальній громаді Наріжанської сільської ради Семенівського району Полтавської області в особі Наріжанської сільської ради Семенівського району Полтавської області земельну ділянку, кадастровий номер 5324584601:01:001:0227, площею 0,125 га.

6. Визнати незаконним і скасувати рішення двадцять першої сесії шостого скликання Наріжанської сільської ради Семенівського району Полтавської області від 14.03.2014 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_8 для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд в с. Наріжжя, на території Наріжанської сільської ради Семенівського району Полтавської області".

Визнати недійсним свідоцтво про право власності № 20742172 від 18.04.2014 Реєстраційної служби Семенівського районного управління юстиції Полтавської області.

Скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 12146451 від 03.04.2014 про державну реєстрацію права власності ОСОБА_8 на земельну ділянку кадастровий номер 5324584601:01:001:0243, площею 0,125 га, номер запису про право власності 5215515, з одночасним припиненням вказаного речового права ОСОБА_8 .

Зобов`язати ОСОБА_8 повернути територіальній громаді Наріжанської сільської ради Семенівського району Полтавської області в особі Наріжанської сільської ради Семенівського району Полтавської області земельну ділянку, кадастровий номер 5324584601:01:001:0243, площа 0,125 га.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку учасниками справи до Полтавського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач - перший заступник керівника Лубенської місцевої прокуратури Полтавської області (Полтавська обл., м. Лубни, вул. Старо-Троїцька, 13).

Відповідач - ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_7 ).

Відповідач - ОСОБА_4 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_8 ).

Відповідач - ОСОБА_5 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_9 ).

Відповідач - ОСОБА_6 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_10 )

Відповідач - ОСОБА_7 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_11 ).

Відповідач - ОСОБА_8 ( АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_12 ).

Відповідач - Наріжанська сільська рада Семенівського району Полтавської області (Полтавська обл., Семенівський р-н, с. Наріжжя, вул. Касяненка, 1, ідентифікаційний код 25154000).

Третя особа - Семенівська районна державна адміністрація Полтавської області (сектор державної реєстрації) (Полтавська обл., смт. Семенівка, вул. Незалежності, 44, ідентифікаційний код 04057528).

Суддя В.Ф.Харченко

Повний текст рішення складено 27.11.2020