Рішення

від 25.11.2020 по справі 462/251/20

ЗАЛІЗНИЧНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 462/251/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 листопада 2020 року м.Львів

Залізничний районний суд міста Львова у складі : головуючого судді Румілової Н.М., при секретарі Шиманській Я.І., за участю представника позивача Шубака М.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Айпіє-Л про стягнення 3% річних та суми на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції ,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 17.01.2020 року звернулася до суду з позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю АЙПІЄ-Л , в якому зазначила, що постановою Львівського апеляційного суду від 30.05.2019 року по справі № 462/636/18 частково задоволено її апеляцій ну скаргу та ухвалено нове судове рішення про стягнення з ТзОВ АЙПІЄ-Л заборгованості в розмірі 190 000,00 грн. Також зазначила, що звернулась 22.08.2017 року до ТзОВ АЙПІЄ-Л із вимогою про усунення порушень та повернення грошових коштів в сумі 190 000,00 грн., а тому виходячи із вимог ч.2 ст.625 ЦК України строк нарахування 3% річних, а також суму на яку збільшиться сума заборгованість з урахуванням індексу інфляції, слід рахувати з моменту звернення із вимогою до відповідача - 22.08.2017 року і до повного виконання зобов`язань, а саме до 12.07.2019 року винесення приватним виконавцем Меленчуком В.І. постанови про закінчення виконавчого провадження у зв`язку із стягненням заборгованості за виконавчим листом №462/636/18, який виданий 05.07.2019 року Залізничним районним судом м. Львова. Вважає, що відповідач повинен сплатити позивачу: 3% від основної суми заборгованості за 689 днів відповідно до встановленого розрахунку, а саме 10 760,00 грн; інфляційні втрати за 689 днів відповідно до встановленого розрахунку, а саме 37 183,41 грн. Просить суд стягнути з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю АЙПІЄ-Л на свою користь 10 760,00 грн - 3% річних та суму, на яку збільшилася сума заборгованості із урахуванням індексу інфляції у розмірі 37 183,41 грн, що загалом становить 47 943,41 грн та судовий збір.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилась, про час та місце розгляду справи була попереджена належним чином, причина неявки суду невідома.

Представник позивача ОСОБА_2 в судовому засіданні підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити.

Представник відповідача ТзОВ АЙПІЄ-Л в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи був попереджений належним чином, причина неявки суду невідома, надав суду відзив, в якому зазначив, що 30 травня 2019 року Львівським апеляційним судом було винесено постанову, в якій з ТзОВ АЙПІЄ-Л було стягнуто 190 000,00 грн на користь ОСОБА_1 . Періодом прострочення грошового зобов`язання слід вважати не зазначений позивачем період з 22.08.2017 року по 12.07.2020 року, а період з моменту набрання законної сили судовим рішенням про стягнення з відповідача на користь позивача суми 190 000 грн, тобто з 30.05.2019 року по 12.07.2020 року. Просив у позові відмовити.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази по справі в їх сукупності, дійшов до наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 13 ЦПК України визначено принцип диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до вимог ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема: чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини випливають зі встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Отже, суд розглядає справу за наявними у справі доказами, які надані сторонами.

Судом встановлено, що постановою Львівського апеляційного суду від 30 травня 2019 року позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальність АЙПІЄ- Л задоволено частково та стягнуто з відповідача на користь ОСОБА_1 190 000,00 грн.

Відповідно до ч.4 ст.82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Як зазначено у ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його невиконання (договір чи діалект).

Отже, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Вказана правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі №686/21962/15-ц (провадження №14-16цс18).

Великою Палатою Верховного Суду від 10 квітня 2018 року у справі № 910/10156/17 зроблено висновок щодо можливості застосування положень ст. 625 ЦК України до будь- яких грошових зобов`язань незалежно від підстав виникнення. Тобто приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачене договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Постановою ВС від 06 березня 2019 року у справі № 577/5360/15-ц зроблено висновок, що за змістом ст. 625 ЦК України нарахування інфляційних витрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно до ч.5 ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду. Тому суд приходить до висновку, що 30.05.2019 року у відповідача виникло безспірне зобов`язання перед ОСОБА_1 на суму 190 000,00 грн.

Окрім цього, в судовому засіданні встановлено, що сторони не заперечують тієї обставини, що вказане зобов`язання було припинено належним виконанням 12.07.2019 року, що крім визнання сторонами, підтверджується постановою приватного виконавця Меленчука В.І. про закінчення виконавчого провадження ВП № 59515624 від 12.07.2019 року.

Частиною першою статті 528 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Оцінюючи наведені докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що з

30.05.2019 30.05.2020 року по 12.07.2019 року у відповідача існувало прострочене грошове зобов`язання перед позивачем на суму 190 000 грн, а тому відповідач зобов`язаний на підставі ст. 625 ЦК України сплатити позивачу 3% річних.

З урахуванням вищевикладеного, позивач має право на стягнення з відповідача трьох відсотків річних від простроченої суми боргу за період з 30.05.2019 року по 12.07.2019 року.

Сума 3% річних розраховується за формулою: сума заборгованості (190 000,00 грн) х 3% х кількість прострочених днів (43 / 365 (кількість днів у році) / 100. За вказаний період три відсотки річних від простроченої суми боргу становить 672,00 грн та підлягає стягненню з відповідача.

Разом з тим, покликання відповідача на те, що за червень 2019 року індекс інфляції мав від`ємне значення, що має наслідком зменшення суми на 950,00 грн, є безпідставним і не може бути взято судом до уваги, оскільки чинним законодавством не передбачено можливість зменшення грошового зобов`язання, вираженого в гривні України, при наявності від`ємного індексу інфляції.

Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю АЙПІЄ-Л підлягає стягненню 3% річних від простроченого грошового зобов`язання в сумі 190 000,00 грн за період з 30.05.2019 року по 12.07.2020 року, що складає 672,00 грн.

Питання судових витрат суд вирішує на підставі ст. 141 ЦПК України.

Керуючись ст.2, 4, 5,10, 81, 263-268 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Айпіє-Л про стягнення 3% річних та суми на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Айпіє-Л (свідоцтво №17719170; код ЄДРПОУ 19321652; адреса: м. Львів, вул. Щирецька, 36) на користь ОСОБА_1 (паспорт НОМЕР_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) 3% річних від простроченого грошового зобов`язання в сумі 190 000,00 грн. за період з 30.05.2019 року по 12.07.2019 р. в розмірі 672 грн.00 коп. та судовий збір у сумі 840,80 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано.

Повний текст рішення складений 27.11.2020 р.

Суддя: Н.М.Румілова