Рішення

від 10.04.2020 по справі 160/12494/19

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2020 року Справа № 160/12494/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Тулянцевої І.В., розглянувши в порядку загального позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю РБО УКРАЇНА до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ :

11 грудня 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю РБО УКРАЇНА звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області, в якій позивач просить:

- визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ДН2582/1809/АВ-ДН-3357П1809/МГ-ФС/604 від 03.12.2019 року, прийняту Головним управлінням Держпраці у Дніпропетровській області.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що за результатами інспекційного відвідування, яке відбувалось у період з 13.09.2019 по 19.09.2019, було складено Акт перевірки №ДН2582/1809/АВ від 19.09.2019. В зазначеному акті перевірки були перелічені та відображені випадки виявлених порушень, у тому числі щодо незастосування коригуючого коефіцієнта при виплаті відпускних працівнику ОСОБА_1 . За результатами перевірки було винесено припис про усунення виявлених порушень №ДН2582/1809/АВ/П від 26.09.2019. Про результати виконання припису та порушень, зафіксованих в акті, позивач листом за вих. № 10/10-19юр від 10.10.2019 разом із підтверджуючими документами письмово повідомив Головне управління Держпраці у Дніпропетровській області. На підставі направлення на проведення інспекційного відвідування №456-Н від 23.10.2019 інспекторами було проведено перевірку стану виконання припису №ДН2582/1809/АВ/П від 26.09.2019, та за результатами перевірки складено акт №ДН2582/1809/АВ-ДН-3357П1809 від 31.10.2019, в якому зафіксовано висновки про не усунення підприємством порушень, зазначених у приписі, а також зазначено про виявлення нових порушень трудового законодавства. Постановою про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ДН2582/1809/АВ-ДН-3357П1809/МГ-ФС/604 від 03.12.2019 до підприємства застосовано штрафні санкції у відповідності до абз. 4 ч. 2 ст. 265 Кодексу законів про працю України у розмірі 250380 грн., що на думку позивача є протиправним, оскільки підприємством було виконано припис про усунення виявлених порушень №ДН2582/1809/АВ/П від 26.09.2019 та здійснено обчислення середньоденної заробітної плати для обчислення відпустки з використанням коефіцієнта підвищення працівникам ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Крім того, не проведення коригування відпускних не відносяться до порушень мінімальних державних гарантій в оплаті праці . Також зазначив, що у спірній постанові не наведено жодних розрахунків розміру штрафу, що унеможливлює перевірку його правильності і свідчить про необґрунтованість рішення. Вважає, що при прийнятті постанови про накладення штрафу відповідачем не було належним чином досліджено сутність виявлених порушень та помилково кваліфіковано дії ТОВ РБО Україна як такі, що підпадають під ознаки мінімальних гарантій в оплаті праці.

Ухвалою суду від 17.12.2019 позовну заяву прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 20 січня 2020 року об 11:00 год.

Ухвалою суду від 20.12.2019 у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю РБО УКРАЇНА про забезпечення позову - відмовлено.

08 січня 2020 року відповідачем до суду подано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що підставою для проведення інспекційного відвідування стало звернення працівника щодо порушення стосовно нього законодавства про працю. За результатами інспекційного відвідування був складений Акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю від 19 вересня 2019 року №ДН2582/1809/АВ, на підставі висновків якого винесено припис про усунення виявлених порушень № ДН2582/1809/АВ/П від 26 вересня 2019 року. У період з 25 жовтня 2019 року по 31 жовтня 2019 року було проведено інспекційне відвідування зі здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю позивача ТОВ РБО Україна щодо виконання припису, за результатами якого складено акт від 31 жовтня 2019 року № ДН2582/1809/АВ-ДН-3357П1809. Так, в ході проведення повторного інспекційного відвідування ТОВ РБО Україна встановлено, що ним не усунуті порушення вимог пункту 10 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100, які виявлені при первинному інспекційному відвідуванні. Позивачем здійснено обчислення середньоденної заробітної плати з коригуванням на коефіцієнт підвищення для нарахування відпустки тільки для двох працівників: ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , однак не здійснено обчислення середньоденної заробітної плати з коригуванням на коефіцієнт підвищення для нарахування відпустки іншим шести працівникам. На підставі викладеного, Головним управлінням Держпраці у Дніпропетровській області було винесено постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ДН2582/1809/АВ-ДН-3357П1809/МГ-ФС/604 від 03.12.2019, в якій розмір штрафу визначено відповідно до абзацу 4 частини 2 статті 265 Кодексу законів про працю України у сумі 250 380,00 грн. Таким чином, відповідач вважає, що оскаржувана постанова прийнята на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені законодавством України.

Підготовче судове засідання 20.01.2020 було відкладено на 17.02.2020 на 16:30 год.

22 січня 2020 року до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач не погоджується з аргументами відповідача, оскільки при проведенні первинного інспекційного відвідування та оформленні його результатів інспектори були зобов`язані відобразити всі виявлені порушення та зазначити повний перелік працівників, по відношенню до яких ці порушення стались, для того, щоб позивач мав можливість усунути такі порушення. Крім того, відповідач не зазначив, яким саме Законом коефіцієнт коригування віднесено до мінімальних соціальних гарантій.

05 лютого 2020 року представником Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області до суду подано заперечення, в яких відповідач виклав доводи, ідентичні наведеним у відзиві.

Ухвалою суду від 14.02.2020 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю РБО УКРАЇНА про забезпечення позову - задоволено частково. Зупинено стягнення на підставі виконавчого документа - постанови Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області №ДН2582/1809/АВ-ДН-3357П1809/МГ-ФС/604 від 03.12.2019 про накладення на Товариство з обмеженою відповідальністю РБО УКРАЇНА штрафу у розмірі 250 380,00 грн. по виконавчому провадженню ВП №61244023 до набрання законної сили рішенням в адміністративній справі №160/12494/19. В іншій частині заяви про вжиття заходів забезпечення позову відмовлено.

17 лютого 2020 року ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті у судовому засіданні 04 березня 2020 року о 09:00 год.

04 березня 2020 року до суду поступило клопотання позивача про долучення до матеріалів справи доказів по справі, а саме, наказу № 192 Про перегляд штатного розкладу підприємства від 24.06.2019 року.

04 березня 2020 року у судовому засіданні ухвалою суду зупинено провадження у справі до 30.03.2020.

27 березня 2020 року до суду поступило клопотання позивача про долучення до матеріалів справи додаткових доказів, а саме: штатних розкладів підприємства з 01.01.2019 року та 01.07.2019 року; відомості про перерахунок відпускних працівникам ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 .

На підставі ухвали суду від 30.03.2020 провадження в адміністративній справі №160/12494/19 поновлено та призначено судове засідання на 30 березня 2020 року о 13 год. 30 хв.

30 березня 2020 року сторони у судове засідання не з`явились, про дату, час та місце судового розгляду справи були повідомлені належним чином. 27 березня 2020 року представником позивача подано до суду заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження. Представником відповідача подано до суду клопотання про відкладення розгляду справи.

Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею (частина 1 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Згідно з пунктом 1 частини 3 статті 205 КАС України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Відповідно до частини 9 статті 205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи відсутність перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених статтею 205 КАС України, суд ухвалив розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними матеріалами.

Згідно зі статтею 193 КАС України, суд має розпочати розгляд справи по суті не пізніше ніж через шістдесят днів з дня відкриття провадження у справі, а у випадку продовження строку підготовчого провадження - не пізніше наступного дня з дня закінчення такого строку. Суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.

Датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення (частина 5 статті 250 КАС України).

Дослідивши матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

На підставі наказу Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області від 12 вересня 2019 року № 599-І та направлення від 12 вересня 2019 року № 213-Н державними інспекторами праці у період з 13 вересня 2019 року по 19 вересня 2019 року було проведено інспекційне відвідування зі здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю позивача ТОВ РБО Україна , юридична адреса 50050, Дніпропетровська обл., місто Кривий Ріг, вул. Хабаровська, буд. 6, офіс 62, з питань оформлення трудових відносин, повноти, своєчасності нарахування та виплати заробітної плати.

За результатами інспекційного відвідування був складений Акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю від 19 вересня 2019 року № ДН2582/1809/АВ, в якому зафіксовані порушення:

- частини 2 статті 23 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України): в заявах працівників, в наказах (розпорядженнях) про прийняття на роботу та у строкових договорах не зазначені терміни строкових договорів;

- частини 1 статті 135-1 КЗпП: укладення договорів про повну індивідуальну матеріальну відповідальність з працівниками професії, яких відсутні у Переліку посад і робіт, що заміщаються або виконуються працівниками, з якими підприємством, установою, організацією можуть укладатися письмові договори про повну матеріальну відповідальність за незабезпечення збереження цінностей, переданих їм для зберігання, обробки, продажу (відпустку), перевезення або застосування у процесі виробництва від 28 грудня 1977 року №447/24;

- частини 1 статті 147 КЗпП України: за порушення трудової дисципліни до працівника застосовувались не тільки заходи стягнення, згідно діючого законодавства;

- частини 5 статті 79 КЗпП України: не дотриманий двотижневий термін ознайомлення з початком щорічної відпустки;

- пункту 10 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100: обчислення середньої заробітної плати працівникам ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проведено без використання коефіцієнта підвищення, що призвело до заниження середньоденної заробітної плати та суми нарахованої виплати за дні відпустки.

На підставі акта №ДН2582/1809/АВ від 19.09.2019 винесено припис про усунення виявлених порушень №ДН2582/1809/АВ/П від 26 вересня 2019 року, яким запропоновано у строк до 16.10.2019 письмово проінформувати управління з питань праці про усунення порушення.

Вказаний припис підписаний 26 вересня 2019 року уповноваженою особою об`єкта відвідування - генеральним директором ТОВ РБО Україна ОСОБА_9 .

Листом за вих. № 10/10-19юр від 10.10.2019 позивач повідомив ГУ Держпраці у Дніпропетровській області про виконання припису №ДН2582/1809/АВ/П від 26.09.2019 та надав копії відомостей про перерахунок та виплату відпускних ОСОБА_2 (№ 518 від 20.09.2019 на суму 127,90 грн.) та ОСОБА_1 (№ 523 від 30.09.2019 на суму 545,79 грн.).

Керуючись Порядком здійснення державного контрою за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 823, на підставі невиконання вимог припису №ДН2582/1809/АВ/П від 26.09.2019, за №ДН-3357 внесення до Реєстру інспекційних відвідувань та рішень інспектора про відвідування роботодавця, Головним управлінням Держпраці у Дніпропетровській області прийнято наказ від 23 жовтня 2019 року № 792-І та оформлено направлення від 23 жовтня 2019 року № 456-Н про проведення інспекційного відвідування зі здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю з метою перевірки стану виконання раніше виданого припису від 26.09.2019 №ДН2582/1809/АВ/П у ТОВ РБО Україна , юридична адреса 50050, Дніпропетровська обл., місто Кривий Ріг, вул. Хабаровська, буд. 6, офіс 62.

За результатами інспекційного відвідування був складений Акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю, від 31 жовтня 2019 року № ДН2582/1809/АВ-ДН-3357П1809, в якому зафіксовані такі порушення:

- пункту 10 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100: у Товаристві нарахування заробітної плати за час відпустки здійснюється з порушенням вимог статті 12 Закону України Про оплату праці . Підприємством здійснено обчислення середньоденної заробітної плати для обчислення відпустки з використання коефіцієнта підвищення тільки для двох працівників: ОСОБА_2 (відомість № 518 від 20 вересня 2019 року); ОСОБА_1 (відомість № 523 від 30 вересня 2019 року). Підприємством не здійснено обчислення середньоденної заробітної плати для обчислення відпустки з використання коефіцієнта підвищення, як того вимагає пункт 10 Порядку обчислення середньої заробітної плати № 100, шести працівникам: 1) ОСОБА_4 - провідний інженер з охорони праці (щорічна відпустка з 01.04.2019 - 14.04.2019); 2) ОСОБА_8 - заступник директора з маркетингу (департамент з будівництва м. Маріуполь) (щорічна відпустка з 10.06.2019 - 24.06.2019); 3) ОСОБА_3 - прибиральник службових приміщень (департамент з будівництва м. Кривий Ріг) (щорічна відпустка з 16.08.2019 - 30.08.2019); 4) ОСОБА_6 - підсобний робітник (департамент з будівництва м. Кривий Ріг) (щорічна відпустка з 25.02.2019 -25.03.2019); 5) ОСОБА_7 - начальник дільниці (департамент з будівництва м. Кривий Ріг) (щорічна відпустка з 15.07.2019 - 07.08.2019); 6) ОСОБА_5 - підсобний робітник (департамент з будівництва м. Кривий Ріг) (щорічна відпустка з 21.01.2019 - 15.02.2019).

Таким чином, в акті від 31 жовтня 2019 року № ДН2582/1809/АВ-ДН-3357П1809 встановлено, що вимоги раніше виданого припису про усунення виявлених порушень від 26.09.2019 №ДН2582/1809/АВ/П не виконані.

Не погодившись із висновками акту інспекційного відвідування, позивач подав зауваження вих. №04/11-19юр від 04.11.2019, які були розглянуті відповідачем, та відповіддю на зауваження від 13.11.2019 №776 повідомлено, що Товариством не усунуто порушення норм законодавства про працю про які зазначено у приписі.

Матеріалами справи також підтверджено, що 27.11.2019 року ТОВ РБО Україна звернулось до відповідача із листом за вих. № 27/11-19юр, в якому просило прийняти до уваги при складанні постанови про накладення штрафу, що порушення, відображені в акті перевірки від 31 жовтня 2019 року № ДН2582/1809/АВ-ДН-3357П1809 щодо не проведення коригування відпускних не відносяться до порушень мінімальних державних гарантій в оплаті праці та просять у зв`язку із цим, не допускати неправомірного застосування завищених штрафних санкцій.

На підставі статті 259 Кодексу законів про працю України, статті 53 Закону України Про зайнятість населення , частини третьої статті 34 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , пункту 8 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 року № 509, та на підставі абзацу 4 частини 2 статті 265 Кодексу законів про працю України 03 грудня 2019 року Головним управлінням Держпраці у Дніпропетровській області прийнято постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ДН2582/1809/АВ-ДН-3357П1809/МГ-ФС/604, яким до Товариства з обмеженою відповідальністю РБО УКРАЇНА застосовано штраф у розмірі 250 380,00 грн.

З відзиву на позовну заяву вбачається, що штрафні санкції у постанові про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ДН2582/1809/АВ-ДН-3357П1809/МГ-ФС/604, розраховані наступним чином:

10*4173,00 грн.*6=250380,00 грн., де:

- 10 - коефіцієнт (десятикратний розмір);

- 4173,00 грн. - мінімальна заробітна плата на 1 січня 2019 року (у місячному розмірі) відповідно до Закону України Про Державний бюджет України на 2019 рік від 23 листопада 2018 року № 2629 - VIII;

- 6 - кількість працівників ТОВ РБО Україна , відносно яких встановлено порушення законодавства про працю.

Вважаючи вказану постанову №ДН2582/1809/АВ-ДН-3357П1809/МГ-ФС/604 від 03 грудня 2019 року протиправною, позивач звернувся до суду.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість вказаних висновків відповідача і винесених на підставі висновку спірних актів індивідуальної дії на відповідність вимогам частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, проаналізувавши положення законодавчих актів, якими врегульовані спірні правовідносини, суд зауважує на наступному.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає Закон України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності №877-V від 05.04.2007 року (далі - Закон №877-V).

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 1 Закону №877-V, державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Відповідно до частини 1 статті 259 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форм власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 року №96 (далі - Положення №96) Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов`язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Держпраці відповідно до покладених на неї завдань: здійснює державний контроль за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю (пп. 6 п. 4 Положення № 96).

Держпраці для виконання покладених на неї завдань має право безперешкодно проводити відповідно до вимог закону без попереднього повідомлення в будь-яку робочу годину доби перевірки виробничих, службових, адміністративних приміщень та об`єктів виробництва фізичних та юридичних осіб, які використовують найману працю та працю фізичних осіб, експлуатують машини, механізми, устаткування підвищеної небезпеки, та у разі виявлення фіксувати факти порушення законодавства, здійснення нагляду та контролю за додержанням якого віднесено до повноважень Держпраці (пп. 5 пункту 6 Положення №96).

Пунктом 7 Положення №96 встановлено, що Державна служба України з питань праці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Головне управління Держпраці у Дніпропетровській області є територіальним органом Державної служби України з питань праці, що їй підпорядковується.

Отже, відповідач у справі є суб`єктом владних повноважень, якому чинним законодавством України надані владні управлінські функції щодо реалізації державної політики з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №823 Деякі питання здійснення державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю затверджено Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (далі - Порядок №823), який визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об`єкт відвідування), з урахуванням особливостей, визначених, зокрема, Законом України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності .

Відповідно до пункту 2 Порядку № 823, заходи державного контролю за додержанням законодавства про працю здійснюються у формі інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань, що проводяться інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів.

За змістом пункту 5 Порядку № 823, підставами для здійснення інспекційних відвідувань є, зокрема, за зверненням працівника про порушення стосовно нього законодавства про працю.

Згідно з пунктом 19 Порядку № 823, за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) (далі - акт), і в разі виявлення порушень вимог законодавства про працю - припис щодо їх усунення.

Акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та об`єктом відвідування або уповноваженою ним особою. Один примірник акта залишається в об`єкта відвідування (пункт 20 Порядку № 823).

У відповідності до пункту 21 Порядку № 823, якщо об`єкт відвідування не погоджується з викладеною в акті інформацією, акт підписується із зауваженнями, які є його невід`ємною частиною.

Зауваження можуть бути подані об`єктом відвідування не пізніше трьох робочих днів з дня, що настає за днем підписання акта. Письмова вмотивована відповідь на зауваження надається інспектором праці не пізніше ніж через три робочих дні з дати їх надходження.

Пунктом 23 Порядку № 823 визначено, що припис є обов`язковою для виконання у визначені строки письмовою вимогою інспектора праці про усунення об`єктом відвідування порушень вимог законодавства про працю, виявлених під час інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.

За змістом пунктів 24-25 Порядку № 823 припис вноситься об`єкту відвідування не пізніше ніж протягом наступного робочого дня після підписання акта (відмови від підписання), а в разі наявності зауважень - наступного дня після їх розгляду.

У приписі зазначається строк для його виконання. У разі встановлення строку більше ніж три місяці у приписі визначається графік та заплановані заходи щодо усунення виявлених порушень з відповідним інформуванням інспектора праці згідно з визначеною у приписі періодичністю.

Припис складається у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, який проводив інспекційне відвідування або невиїзне інспектування, та об`єктом відвідування або уповноваженою ним особою.

Один примірник припису залишається в об`єкта відвідування.

Стан виконання припису перевіряється після закінчення зазначеного в ньому строку виконання. Якщо об`єкт відвідування не надав відповіді або надав її в обсязі, недостатньому для підтвердження факту виконання припису, проводиться інспекційне відвідування або невиїзне інспектування з підстави, наведеної у підпункті 11 пункту 5 цього Порядку.

Згідно з пунктом 27 Порядку № 823, у разі наявності порушень вимог законодавства про працю, зафіксованих актом, після розгляду зауважень об`єкта відвідування до нього (у разі їх надходження) інспектор праці проводить аналіз матеріалів інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, за результатами якого вносить припис та вживає заходів до притягнення винної у допущенні порушень посадової особи до встановленої законом відповідальності.

У разі виконання припису в установлений у ньому строк, заходи до притягнення об`єкта відвідування до відповідальності не вживаються (пункт 28 Порядку № 823).

Згідно з підпунктом 11 пункту 5 Порядку №823 підставою для проведення інспекційного відвідування є невиконання вимог припису.

Таким чином, відповідачу надані повноваження щодо здійснення перевірки належного та своєчасного виконання вимог виданого припису.

Судом встановлено, що з метою перевірки стану виконання припису про усунення виявлених порушень №ДН2582/1809/АВ/П від 26 вересня 2019 року, відповідачем було призначено повторне інспекційне відвідування Товариства з обмеженою відповідальністю РБО УКРАЇНА , що підтверджується наказом від 23.10.2019 № 792-і.

В ході повторного інспекційного відвідування ТОВ РБО Україна , яке було проведено в період з 25.10.2019 по 31.10.2019 відповідачем було встановлено, що позивачем не усунуті порушення вимог пункту 10 Порядку обчислення середньої заробітної плати №100, які виявлені при первинному інспекційному відвідуванні. Так, позивач не здійснив обчислення заробітної плати коригуванням на коефіцієнт підвищення для нарахування відпустки: ОСОБА_4 (провідний інженер з охорони праці) - щорічна відпустка з 01.04.2019 - 14.04.2019; 2) ОСОБА_8 (заступник директора з маркетингу (департамент з будівництва м. Маріуполь) - щорічна відпустка з 10.06.2019 - 24.06.2019; 3) ОСОБА_3 (прибиральник службових приміщень (департамент з будівництва м. Кривий Ріг) - щорічна відпустка з 16.08.2019 - 30.08.2019; 4) ОСОБА_6 (підсобний робітник (департамент з будівництва м. Кривий Ріг) - щорічна відпустка з 25.02.2019 -25.03.2019; 5) ОСОБА_7 (начальник дільниці (департамент з будівництва м. Кривий Ріг)- щорічна відпустка з 15.07.2019 - 07.08.2019; 6) ОСОБА_5 (підсобний робітник (департамент з будівництва м. Кривий Ріг) - щорічна відпустка з 21.01.2019 - 15.02.2019, про що відображено в акті інспекційного відвідування від 31 жовтня 2019 року № ДН2582/1809/АВ-ДН-3357П1809.

Як передбачено ст. 259 КЗпП України, Державна служба України з праці має реалізовувати державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Частиною другою статті 265 КЗпП України передбачена відповідальність юридичних та фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю, за порушення вимог законодавства про працю.

Відповідно до абз. 4 ч. 2 статті 265 КЗпП України (в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваної постанови), юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення;

Штрафи зазначені у частині другій статті 265 КЗпП України, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 2 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 року № 509, штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками, керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад та їх заступниками.

Згідно з положеннями зазначеного вище пункту штрафи можуть бути накладені, у тому числі, на підставі акта про виявлення під час перевірки порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу, виконавчого органу міської ради міста обласного значення та сільської, селищної, міської ради об`єднаної територіальної громадами.

Відповідно до п. 6 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення про розгляд справи уповноважені посадові особи письмово повідомляють суб`єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п`ять днів до дати розгляду рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.

Згідно з п. 7 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення справа розглядається за участю представника суб`єкта господарювання або роботодавця, щодо якого її порушено. Справу може бути розглянуто без участі такого представника у разі, коли його поінформовано відповідно до пункту 6 цього Порядку і від нього не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення її розгляду.

Суд зазначає, що позивачем не заперечується факт того, що він був проінформований про розгляд відповідачем справи про накладення штрафу за порушення законодавства про працю. Дії відповідача щодо дотримання порядку розгляду питання накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, не оскаржуються.

Матеріалами справи підтверджено, що за результатами розгляду справи про накаладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, на підставі акта інспекційного відвідування від 31 жовтня 2019 року №ДН2582/1809/АВ-ДН-3357П1809, у відповідності до положень статті 259 Кодексу законів про працю України, статті 53 Закону України Про зайнятість населення , частини третьої статті 34 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , пункту 8 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 року № 509, та на підставі абзацу 4 частини 2 статті 265 Кодексу законів про працю України 03 грудня 2019 року Головним управлінням Держпраці у Дніпропетровській області прийнято постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ДН2582/1809/АВ-ДН-3357П1809/МГ-ФС/604, яким до Товариства з обмеженою відповідальністю РБО УКРАЇНА застосовано штраф у розмірі 250 380,00 грн.

З відзиву на позовну заяву та пояснень відповідача судом з`ясовано, що нездійснення обчислення середньої заробітної плати з коригуванням на коефіцієнт підвищення для нарахування відпустки, як того вимагає п. 10 Порядку обчислення середньої заробітної плати шести працівникам ТОВ РБО Україна , є недотримання позивачем мінімальних державних гарантій в оплаті праці, що свідчить про правомірність застосування штрафних санкцій, визначених в оскаржуваній постанові.

Суд зазначає, що відповідно до статті 94 КЗпП заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.

Питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначається цим Кодексом, Законом України "Про оплату праці" та іншими нормативно-правовими актами.

Статтею 1 Закону України "Про оплату праці" визначено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.

Основна заробітна плата. Це - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців (ч. 1 ст. 2 Закону України "Про оплату праці").

Додаткова заробітна плата. Це - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій (ч. 2 ст. 2 Закону України "Про оплату праці").

Частиною 1 статті 12 Закону України Про оплату праці від 24.03.1995 № 108/95-ВР (далі - Закон № 108/95-ВР) передбачено, що норми оплати праці (за роботу в надурочний час; у святкові, неробочі та вихідні дні; у нічний час; за час простою, який мав місце не з вини працівника; при виготовленні продукції, що виявилася браком не з вини працівника; працівників молодше вісімнадцяти років, при скороченій тривалості їх щоденної роботи тощо) і гарантії для працівників (оплата щорічних відпусток; за час виконання державних обов`язків; для тих, які направляються для підвищення кваліфікації, на обстеження в медичний заклад; для переведених за станом здоров`я на легшу нижчеоплачувану роботу; переведених тимчасово на іншу роботу у зв`язку з виробничою необхідністю; для вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років, переведених на легшу роботу; при різних формах виробничого навчання, перекваліфікації або навчання інших спеціальностей; для донорів тощо), а також гарантії та компенсації працівникам в разі переїзду на роботу до іншої місцевості, службових відряджень, роботи у польових умовах тощо встановлюються Кодексом законів про працю України та іншими актами законодавства України.

Норми і гарантії в оплаті праці, передбачені частиною першою цієї статті та Кодексом законів про працю України, є мінімальними державними гарантіями (частина 2 статті 12 Закону № 108/95-ВР).

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку суду про те, що норми і гарантії в оплаті праці, є мінімальними державним гарантіями.

Відповідно до пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 (далі - Порядок №100), обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.

Пунктом 10 Порядку №100 також передбачено, що у випадках підвищення тарифних ставок і посадових окладів на підприємстві, в установі, організації відповідно до актів законодавства, а також за рішеннями, передбаченими в колективних договорах (угодах), як у розрахунковому періоді, так і в періоді, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток, заробітна плата, включаючи премії та інші виплати, що враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, за проміжок часу до підвищення коригуються на коефіцієнт їх підвищення. На госпрозрахункових підприємствах і в організаціях коригування заробітної плати та інших виплат провадиться з урахуванням їх фінансових можливостей.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку суду про те, що у випадку підвищення на підприємстві посадових окладів у періоді, у продовж якого за працівником зберігається середній заробіток, при обчисленні середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки підлягають коригуванню виплати, які враховуються при розрахунку середнього заробітку. При цьому, коефіцієнт підвищення окладів потрібно розраховувати за посадою, на якій перебував працівник у відповідних місяцях розрахункового періоду, оскільки під час роботи працівника саме на цій посаді відбулось підвищення посадових окладів.

Судом встановлено, що згідно із штатними розкладами, затвердженими наказами по підприємству від 26.12.2018 року № 204 про введення Штатного розкладу ТОВ РБО Україна з 01.01.2019 року та від 24.06.2019 року № 192 про введення Штатного розкладу ТОВ РБО Україна з 01.07.2019 року, здійснювалось підвищення за посадами, які займали працівники:

- ОСОБА_4 - провідний інженер з охорони праці;

- ОСОБА_8 - заступник директора з маркетингу (департамент з будівництва м. Маріуполь);

- ОСОБА_3 - прибиральник службових приміщень (департамент з будівництва м. Кривий Ріг);

- ОСОБА_6 - підсобний робітник (департамент з будівництва м. Кривий Ріг);

- ОСОБА_7 - начальник дільниці (департамент з будівництва м. Кривий Ріг);

- ОСОБА_5 - підсобний робітник (департамент з будівництва м. Кривий Ріг).

Згідно наданих позивачем до перевірки відомостей про нарахування відпустки на період з 16.08.2019 по 30.08.2019 ОСОБА_3 № 00000000154 від 05.08.2019 року, судом встановлено, що розрахунок середнього заробітку для оплати щорічної відпустки було здійснено за період з 01.08.2018 по 31.07.2019 (середньоденна заробітна плата складає 136,10 грн.). При цьому, не зважаючи на те, що з 01.01.2019 та з 01.07.2019 року відбулось підвищення посадового окладу вказаного працівника, коефіцієнт, на який необхідно було скоригувати виплати, які враховуються при обчисленні середньої зарплати (в даному випадку посадовий оклад), відповідачем застосовано не було.

Про аналогічні порушення свідчать розрахунки середнього заробітку для оплати щорічної відпустки:

- № 00000000154 від 05.08.2019 при наданні щорічної відпустки ОСОБА_3 на період з 16.08.2019 по 30.08.2019;

- № НОМЕР_1 від 28.03.2019 при наданні щорічної відпустки ОСОБА_4 на період з 01.04.2019 по 14.04.2019;

- № НОМЕР_2 від 15.01.2019 при наданні щорічної відпустки ОСОБА_5 на період з 21.01.2019 по 15.02.2019;

- № НОМЕР_3 від 15.02.2019 при наданні щорічної відпустки ОСОБА_6 на період з 25.02.2019 по 25.03.2019;

- № НОМЕР_4 від 10.07.2019 при наданні щорічної відпустки ОСОБА_7 на період з 15.07.2019 по 07.08.2019;

- № НОМЕР_5 від 04.06.2019 при наданні щорічної відпустки ОСОБА_8 на період з 10.06.2019 по 24.06.2019.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем не заперечувався факт того, що на момент проведення повторного інспекційного відвідування ним при обчисленні середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки вказаним працівникам не було проведено коригування виплат (застосовано коефіцієнт), які враховуються при розрахунку середнього заробітку.

Також, в матеріалах справи відсутні докази винесення відповідного наказу по підприємству про застосування конкретного коефіцієнту на який необхідно скоригувати виплати, які враховують при обчисленні середньої зарплати.

Вказані обставини вказують на обгрунтованість висновків відповідача щодо недотримання підприємством вимог пункту 10 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995.

При цьому, суд також звертає увагу на ту обставину, що позивачем до суду надані копії відомостей: 1) № 554 від 07.11.2019 про перерахунок відпускних ОСОБА_3 на суму 132,76 грн.; 2) № 552 від 07.11.2019 про перерахунок відпускних ОСОБА_4 на суму 83,01 грн.; № 3) 553 від 07.11.2019 про перерахунок відпускних ОСОБА_5 на суму 133,12 грн.; 4) № 548 від 06.11.2019 про перерахунок відпускних ОСОБА_6 на суму 258,32 грн.; 5) № 555 від 07.11.2019 про перерахунок відпускних ОСОБА_7 на суму 852,98 грн.; реєстр № 123 від 06.11.2019 про перерахунок відпускних ОСОБА_8 на суму 72,58 грн. яким підтверджено, що підприємством виконані вимоги, визначені п. 10 Порядку обчислення середньої заробітної плати, щодо коригування виплат, які враховуються при розрахунку середнього заробітку для оплати часу щорічної відпустки вказаним працівникам.

Між тим, доказів направленні на адресу відповідача вказаних доказів до моменту розгляду Головним управлінням Держпраці у Дніпропетровській області справи про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення (тобто до 03.12.2019 року), за умови того, що підприємство було обізнано про слухання справи, не надано.

За таких обставин, відповідачем обгрунтовано було зроблено висновок про те, що позивачем вимоги, викладені у приписі №ДН2582/1809/АВ/П від 26 вересня 2019 року, виконані не були, що свідчить про порушення норм трудового законодавства, встановлених абз. 4 ч. 2 ст. 265 Кодексу законів про працю України.

З урахуванням наведеного, постанова про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ДН2582/1809/АВ-ДН-3357П1809/МГ-ФС/604 від 03.12.2019, прийнята Головним управлінням Держпраці у Дніпропетровській області є правомірною і підстави для її скасування, відсутні.

При цьому, суд не погоджується з твердженням позивача з приводу того, що обчислення середньої заробітної плати з коригуванням на коефіцієнт підвищення для нарахування відпустки не являється мінімальними державними гарантіями у розумінні статті 17 Закону України Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії від 05.10.2000 року №2017-ІІІ, оскільки частиною 2 статті 12 Закону України Про оплату праці визначено, що норми і гарантії в оплаті праці, в тому числі норми щодо розрахунку середньої заробітної плати, є мінімальними державними гарантіями.

Також, суд не приймає до уваги твердження позивача з приводу того, що до нього безпідствно були застосовані штрафні санкції, встановлені абз. 4 ч. 2 ст. 265 КЗпП України, посилаючись при цьому на лист Міністерства соціальної політики України зазначило у листі від 16.08.2016 року №1143/13/84-16 в якому зазначено, що не проведення коригування середньої заробітної плати є порушенням законодавства про працю, за що встановлена відповідальність абзацом 6 частини другої статті 265 КЗпП України, а саме штраф у розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, оскільки вказаний лист носить рекомендаційний характер та не має сили закону.

Також, суд не приймає до уваги твердження позивача з приводу того, що п. 10 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 передбачено, що на госпрозрахункових підприємствах і організаціях коригування заробітної плати та інших виплат провадиться з урахуванням їх фінансових можливостей, оскільки вважає їх помилковими до застосування у спірних відносинах.

Суд також критично ставиться до тверджень позивача з приводу того, що при проведенні повторного інспекційного відвідування в період з 25.01.2019 по 31.10.2019 відповідачем повинно було бути перевірено виконання припису №ДН2582/1809/АВ/П від 26 вересня 2019 року, а не проведення нової перевірки, за результатами якої були виявлені інші працівники яким не було скориговано виплати при обчисленні середнього заробітку при нарахуванні відпустки.

Так, згідно з розділом III Акту інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю №ДН2582/1809/АВ від 19.09.2019, посадовими особами Держпраці були зафіксовані неодинокі випадки, коли нарахування заробітної плати за час відпустки здійснювалось з порушенням вимог ст. 12 закону України Про оплату праці та п. 10 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 та для прикладу було зазначено лише двох працівників - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Тобто, до обов`язку позивача належало привести у відповідність до норм вказаного законодавства виплати щодо всіх інших працівників, яким нараховувались виплати при наданні відпусток.

Між тим, погоджуючись із допущенням порушення відносно працівників ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , та здійснивши їм нарахування та виплату необхідних сум, стосовно інших працівників підприємства такі перерахунки до моменту проведення повторного інспекційного відвідування проведено не було, що дозволяло відповідачу провести перевірку правильності обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки і відносно інших працівників.

Не заслуговують до уваги і доводи позивача з приводу не наведення в оскаржуваній постанові №ДН2582/1809/АВ-ДН-3357П1809/МГ-ФС/604 від 03.12.2019 на формули та вихідні дані на підставі яких було здійснено розрахунок штрафу, що також, на його думку свідчить про її протиправність, оскільки зазначення норми на підставі якої були застосовані штрафні санкції у конкретному розмірі - 250 380,00 грн., є зрозумілими та додаткового розрахунку не потребують.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (частина 2 статті 77 КАС України).

В ході розгляду справи відповідачем було доведено правомірність прийняття оскаржуваного рішення, у зв`язку із чим, відсутні підстави для задоволення позову.

Розподіл судових витрат у відповідності до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, не здійснюється.

Керуючись статтями 9, 73-78, 90, 139, 243, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю РБО УКРАЇНА (50050, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Хабаровська, буд. 6, офіс 62; код ЄДРПОУ 39544128) до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області (49107, м. Дніпро, вул. Казакова, буд. 3; код ЄДРПОУ 39788766) про визнання протиправною та скасування постанови - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені статтями 295 та 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 Кодексу адміністративного судочинства України, а також інші процесуальні строки, продовжуються на строк дії такого карантину.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.В. Тулянцева