Ухвала

від 27.11.2020 по справі 200/7583/20-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

27 листопада 2020 р. Справа №200/7583/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Логойди Т.В., розглянувши в порядку письмового провадження процесуальні питання в справі за зустрічним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Донецькій області про скасування податкової вимоги та податкових повідомлень-рішень, що подана в адміністративній справі за позовом Головного управління ДПС у Донецькій області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,

в с т а н о в и в:

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 08 вересня 2020 року зустрічну позовну заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Донецькій області про скасування податкової вимоги та податкових повідомлень-рішень, що подана в адміністративній справі за позовом Головного управління ДПС у Донецькій області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу, залишено без руху та надано строк - протягом десяти днів з дня вручення позивачу даної ухвали - для усунення недоліків.

Ухвалою цього ж суду від 30 вересня 2020 року через те, що позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк, вказану зустрічну позовну заяву повернуто позивачеві за зустрічним позовом.

Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2020 року ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 30 вересня 2020 року скасовано та матеріали зустрічної позовної заяви направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

26 листопада 2020 року матеріали зустрічної позовної заяви надійшли до Донецького окружного адміністративного суду.

Відповідно до ч.ч. 2 - 4 ст. 177 Кодексу адміністративного судочинства України зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов`язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову.

Вимоги за зустрічним позовом ухвалою суду об`єднуються в одне провадження з первісним позовом.

У випадку подання зустрічного позову у справі, яка розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, суд постановляє ухвалу про перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження.

В даній справі основний та зустрічний позови взаємопов`язані між собою; задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову.

Однак об`єднання їх в одне провадження та їх спільний розгляд є неможливим.

Так, рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2020 року в справі № 200/7583/20-а, яке ухвалено суддею Логойдою Т.В. за правилами спрощеного позовного провадження, основний позов Головного управління ДПС у Донецькій області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу задоволено: стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь відповідного бюджету податковий борг в загальному розмірі 15992,79 грн., а саме: з єдиного податку з фізичних осіб в розмірі 7451,94 грн.; із земельного податку з фізичних осіб в розмірі 8540,85 грн.

Вказані обставини унеможливлюють виконання судом вимог ч.ч. 2 - 4 ст. 177 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ч. 6 ст. 172 вказаного Кодексу суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи вправі до початку розгляду справи по суті роз`єднати позовні вимоги, виділивши одну або декілька об`єднаних вимог в самостійне провадження, якщо це сприятиме виконанню завдання адміністративного судочинства.

З метою сприяння виконанню завдання адміністративного судочинства суд дійшов висновку про необхідність виділення у самостійне провадження всіх позовних вимог, що заявлені у зустрічному позові.

Розгляд позовних вимог, виділених у самостійне провадження, здійснює суддя, який прийняв рішення про роз`єднання позовних вимог (ч. 6 ст. 172 Кодексу).

В той же час у рішенні Донецького окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2020 року в справі № 200/7583/20-а суддею Логойдою Т.В. надана правова оцінка аргументам фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , що містилися у відзиві на основну позовну заяву, які повністю є аналогічними аргументам, що містяться в його ж зустрічній позовній заяві.

Зазначені обставини можуть викликати сумнів у неупередженості або об`єктивності судді при розгляді зустрічної позовної заяви, навіть після виділення її у самостійне провадження, що є підставою для заявлення таким суддею самовідводу.

Вирішуючи питання про самовідвід судді суд виходить з наступного.

Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом.

Статтею 15 Кодексу суддівської етики, що затверджений рішенням XI чергового з`їзду суддів України від 22 лютого 2013 року, визначено, зокрема, що неупереджений розгляд справ є основним обов`язком судді. Суддя має право заявити самовідвід у випадках, передбачених процесуальним законодавством. Суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи у разі неможливості ухвалення ним об`єктивного рішення у справі.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 36 Кодексу адміністративного судочинства України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.

За наявності підстав, зазначених у статтях 36-38 цього Кодексу, суддя зобов`язаний заявити самовідвід (ч. 1 ст. 39 Кодексу).

У своїй практиці Європейський суд з прав людини розмежував суб`єктивний та об`єктивний підходи до безсторонності суду та вказав на можливість її перевірки різними способами. Так, у рішенні у справі П`єрсак проти Бельгії (Piersack v. Belgium) від 1 жовтня 1982 року, у п. 30 зазначено, що, не дивлячись на те, що безсторонність зазвичай означає відсутність упередження чи схильності, її відсутність чи, навпаки, наявність може бути перевірена різними способами відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У цьому контексті можна провести розмежування між суб`єктивним підходом, що відображає особисті переконання конкретного судді з конкретної справи, і об`єктивним підходом, який визначає, чи були достатні гарантії, щоб виключити будь-який сумнів з цього приводу. Суд, суддя є безсторонні, поки зворотне не буде доведено. Будь-який суддя, стосовно неупередженості якого є обґрунтований сумнів, повинен заявити самовідвід. Правосуддя повинне не тільки чинитися, повинно бути також видно, що воно чиниться (справа Де Куббер проти Бельгії (De Cubber v. Belgium), рішення від 26 жовтня 1984 року, п. 26).

Тобто, у зазначеному сенсі важливою є довіра, яку суди у демократичному суспільстві повинні викликати у громадськості, та відсутність будь-яких сумнівів в неупередженості або об`єктивності суду у стороннього спостерігача.

Відповідно до п. 2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів від 19 травня 2006 року, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН 27 липня 2006 року № 2006/23, суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об`єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.

Питання про самовідвід судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Відвід, який надійшов поза межами судового засідання, розглядається судом у порядку письмового провадження. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість (п.п. 1, 3 та 11 ст. 40 Кодексу адміністративного судочинства України).

Суд дійшов висновку про обґрунтованість самовідводу, що є підставою для його задоволення.

Згідно з ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення відводу (самовідводу) судді, який розглядає справу одноособово, адміністративна справа розглядається в тому самому адміністративному суді іншим суддею, який визначається в порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 36, 39, 40, 41, 172, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

Виділити у самостійне провадження всі позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Донецькій області про скасування податкової вимоги та податкових повідомлень-рішень, що заявлені в його зустрічній позовній заяві, яка подана в адміністративній справі за позовом Головного управління ДПС у Донецькій області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу.

Заяву про самовідвід судді Логойди Тетяни Володимирівни задовольнити.

Відвести суддю Логойду Тетяну Володимирівну від участі у розгляді справи за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Донецькій області про скасування податкової вимоги та податкових повідомлень-рішень, яка виділена у самостійне провадження.

Передати матеріали адміністративної справи, яка виділена у самостійне провадження, керівнику апарата Донецького окружного адміністративного суду для організації автоматизованого розподілу між суддями у порядку, встановленому ч. 1 ст. 31 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.

Суддя Т.В. Логойда