Рішення

від 27.11.2020 по справі 380/7758/20

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№380/7758/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 листопада 2020 року м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Коморного О.І. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 про визнання протиправним наказу Головного управління держгеокадастру у Львівській області та зобов`язання вчинити дії.

Обставини справи.

Позивачка, ОСОБА_1 , звернулася до Львівського окружного адміністративного суду з позовною заявою у якій містяться вимоги:

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Львівській області від 27.01.2020 №13-1232/16-20-СГ Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою , яким ОСОБА_1 відмовлено у видачі дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2,0 га, для ведення особистого селянського господарства (код цільового призначення згідно КВЦПЗ-01.03.);

- зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Львівській області (ідентифікаційний код юридичної особи 39769942) надати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2,0 га, для ведення особистого селянського господарства (код цільового призначення згідно КВЦПЗ-01.03.), яка знаходиться на території Соколянській сільської ради Буського району Львівської області за межами населених пунктів;

- зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Львівській області (ідентифікаційний код юридичної особи 39769942) протягом тридцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням по даній справі подати звіт про його виконання до суду.

В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначає, що звернулась через представника до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області із клопотанням від 12 грудня 2019 року, в якому просила надати їй дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства (код цільового призначення згідно КВЦПЗ - 01.03.), яка знаходиться на території Соколянської сільської ради Буського району Львівської області за межами населених пунктів за рахунок земельної ділянки з кадастровим номером 4620685800:07:000:0106. Однак за результатами розгляду клопотання Головне управління Держгеокадастру у Львівській області видало наказ від 27.01.2020 №13-1232/16-20-СГ Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою , яким позивачці відмовлено у видачі дозволу на розроблення проекту землеустрою. Відмова обґрунтована тим, що земельна ділянка знаходиться в межах проінвентаризованого та зареєстрованого в ДЗК масиву (кадастровий номер 4620685800:07:000:0106, загальна площа 19,6749 га), поділ якого не проведено. Вважає вказаний наказ відповідача незаконним, відмову безпідставною та такою, що порушує її право на одержання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2,0 га, для ведення особистого селянського господарства.

Ухвалою від 28.09.2020 відкрито спрощене провадження в адміністративній справі без повідомлення (виклику) сторін.

Від відповідача 16.10.2020 надійшов відзив на позовну заяву в якому відповідач проти позовних вимог заперечує повністю. Вказує, що заявлені позовні вимоги є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Зазначає, що позивачка звернулася з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2 га для ведення особистого селянського господарства на території Соколянської сільської ради Буського району Львівської області. За результатами розгляду клопотання надано відповідь у формі наказу від 27.01.2020 № 13-1232/16-20-СГ. Відмова Головного управління Держгеокадастру у Львівській області мотивована тим, що зазначена позивачкою на графічних матеріалах, долучених до клопотання, земельна ділянка, знаходиться в межах проінвентаризованого та зареєстрованого в ДЗК масиву площею 19,6749 га (кадастровий номер: 4620685800:07:000:0106), поділ якої не проведено. Зазначає, що інвентаризація земель проводиться згідно статті 35 Закону України Про землеустрій та Постанови Кабінету Міністрів України від 23.05.2012р. № 513 "Про затвердження Порядку проведення інвентаризації земель" на виконання плану заходів, передбачених бюджетною програмою за КПКВК 2803030 "Проведення земельної реформи" (надалі - Постанова № 513). Згідно із ст. 35 Закону України Про землеустрій , інвентаризація земель проводиться з метою встановлення місця розташування об`єктів землеустрою, їхніх меж, розмірів, правового статусу, виявлення земель, що не використовуються, використовуються нераціонально або не за цільовим призначенням, виявлення і консервації деградованих сільськогосподарських угідь і забруднених земель, встановлення кількісних та якісних характеристик земель, необхідних для ведення державного земельного кадастру, здійснення державного контролю за використанням та охороною земель і прийняття на їх основі відповідних рішень органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування. У разі виявлення при проведенні інвентаризації земель державної та комунальної власності земель, не віднесених до тієї чи іншої категорії, віднесення таких земель до відповідної категорії здійснюється органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування на підставі відповідної документації із землеустрою, погодженої та затвердженої в установленому законом порядку. Згідно з частиною 2 пункту 1 Постанови № 513 до розмежування земель державної та комунальної власності формування земельних ділянок із земель запасу, не переданих у власність та користування, визначення їх угідь, а також віднесення таких земельних ділянок до певної категорії може здійснюватися за результатами інвентаризації земель, проведеної за рішенням сільських, селищних, міських рад - у межах населених пунктів, райдержадміністрацій - за їх межами. Відповідно до статті 14 Закону України Про землеустрій , до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, у сфері землеустрою, належать, зокрема: здійснення землеустрою, у тому числі забезпечення проведення державної інвентаризації земель. Також п. 7 Розділу VII Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про Державний земельний кадастр передбачено, що до державної реєстрації права державної чи комунальної власності на земельні ділянки формування земельних ділянок за рахунок земель державної та комунальної власності, визначення їх угідь, а також віднесення таких земельних ділянок до певних категорій може здійснюватися на підставі технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель. Пунктом 30 Постанови № 513 встановлено, що відомості, отримані в результаті інвентаризації земель, підлягають внесенню до Державного земельного кадастру протягом семи робочих днів після передачі копій матеріалів, отриманих в результаті проведення інвентаризації земель, до місцевого фонду документації із землеустрою. У свою чергу, у випадку якщо громадяни не бажають отримати таку велику площу проінвентаризованої земельної ділянки у користування, однак бажають отримати у власність менші площі, в межах норм безоплатної приватизації, визначені ст. 121 Земельного кодексу України (не більше 2,0 га) необхідно розробити документацію із землеустрою щодо поділу цієї земельної ділянки. Відповідач наголошує, що відповідно до ст. 79-1 Земельного кодексу України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: - у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; - шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок шляхом поділу та об`єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок. У зв`язку з тим, що позивачка звернулася до відповідача для отримання земельної ділянки у власність площею 2 га, тобто частини сформованої земельної ділянки площею 37,3986 га (кадастровий номер: 4621883200:07:000:0249), для надання дозволу на її приватизацію необхідно сформувати нову земельну ділянку площею 2 га, шляхом поділу. Водночас формування земельної ділянки шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок (абз. 1, 3 ч. 2, ч. 6 ст. 79-1 ЗК України). Тобто на законодавчому рівні визначено, що технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок є зовсім іншим видом документації, як проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок, та законодавчо визначені підстави розробки проекту землеустрою є зовсім іншими, ніж при розробленні технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок. Відповідач звертає увагу, що у даному випадку позивачка у своєму клопотанні просила про надання дозволу на розробку саме проекту землеустрою, що чітко суперечить вищезазначеним нормам законодавства, оскільки земельна ділянка, щодо якої виник спір, є вже сформованою із присвоєним їй кадастровим номером, тобто в даній ситуації не відбудеться формування нової земельної ділянки та не відбувається зміна цільового призначення земельної ділянки у відповідності до ст. 50 Закону України Про землеустрій . Просить у задоволенні позову відмовити.

Відповідно до ч.5 ст.262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Оскільки відсутні клопотання будь-якої зі сторін про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Суд всебічно і повно з`ясував всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на позов, об`єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті та

встановив:

ОСОБА_1 звернулась через представника до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області із клопотанням від 12 грудня 2019 року, в якому просила надати їй дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства (код цільового призначення згідно КВЦПЗ - 01.03.), яка знаходиться на території Соколянської сільської ради Буського району Львівської області за межами населених пунктів за рахунок земельної ділянки з кадастровим номером 4620685800:07:000:0106 (а.с.7).

За результатами розгляду клопотання Головне управління Держгеокадастру у Львівській області видало наказ від 27.01.2020 №13-1232/16-20-СГ Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою , яким позивачці відмовлено у видачі дозволу на розроблення проекту землеустрою з тих підстав, що земельна ділянка знаходиться в межах проінвентаризованого та зареєстрованого в ДЗК масиву (кадастровий номер 4620685800:07:000:0106, загальна площа 19,6749 га), поділ якого не проведено (а.с.13).

Позивачка не погоджуючись з вказаним наказом звернулася до суду за захистом порушених прав.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Закріплений у ч. 1 ст.9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають згідно з ч. 6 ст. 118 Земельного кодексу України клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 вказаного Кодексу.

У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Кабінету міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 вказаного Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені зазначеною статтею.

Відповідно до ч.7 ст.118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 вказаного Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Громадяни України відповідно до п. б частини 1 статті 121 Земельного кодексу України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства із земель державної або комунальної власності в розмірі не більше 2,0 га.

Згідно з ч.1, 2 статті 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав.

Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; шляхом інвентаризації земель державної чи комунальної власності у випадках, передбачених законом; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).

Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється відповідно до ч. 5 ст. 79-1 Земельного кодексу України за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Формування земельних ділянок шляхом поділу та об`єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються згідно із ч. 6, 7 статті 79-1 Земельного кодексу України за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок.

Винесення в натуру (на місцевість) меж сформованої земельної ділянки до її державної реєстрації здійснюється за документацією із землеустрою, яка стала підставою для її формування.

Земельна ділянка відповідно до ч. 9, 10 статті 79-1 Земельного кодексу України може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї. Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

Проект землеустрою відповідно до ст. 1 Закону України Про землеустрій - сукупність економічних, проектних і технічних документів щодо обґрунтування заходів з використання та охорони земель, які передбачається здійснити за таким проектом;

технічна документація із землеустрою - сукупність текстових та графічних матеріалів, що визначають технічний процес проведення заходів з використання та охорони земель без застосування елементів проектування.

Документація із землеустрою відповідно до статті 25 Закону України Про землеустрій розробляється у вигляді схеми, проекту, робочого проекту або технічної документації. Видами документації із землеустрою є, зокрема: й) технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку про те, що підставою для формування земельних ділянок шляхом поділу та об`єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення, є технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок.

Суд звертає увагу позивачки, що проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок та технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок є різними за своєю суттю документами із землеустрою, не є тотожними за процедурою виконання цієї документації.

Згідно з положеннями Земельного кодексу України способами формування земельної ділянки, є, у порядку відведення земельної ділянки із земель державної, комунальної власності (за відсутності на даній частині земної поверхні сформованих та зареєстрованих земельних ділянок), шляхом поділу раніше сформованої земельної ділянки. На одній частині земної поверхні неможливим є існування двох одночасно зареєстрованих земельних ділянок, координати яких перетинаються, адже частина 2 статті 79 Земельного кодексу України встановлює, що право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий шар.

Суд зазначає, що надання дозволу на розробку проекту землеустрою має на меті лише формування земельної ділянки як окремого об`єкта. Натомість, коли йдеться про формування земельної ділянки з частини вже сформованого земельного масиву, що має кадастровий номер, її відведення відбувається на підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки.

Судом з поданої позивачкою заяви встановлено (а.с.7), що позивачка клопотала саме про надання їй дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства (код цільового призначення згідно КВЦПЗ - 01.03.), яка знаходиться на території Соколянської сільської ради Буського району Львівської області за межами населених пунктів за рахунок земельної ділянки з кадастровим номером 4620685800:07:000:0106.

Тобто позивачці (її представнику) вже на час подання 12.12.2019 року вказаного клопотання було відомо, що земельна ділянка на частину якої позивачка хоче отримати дозвіл на розробку проекту відведення вже є сформованою згідно технічної документації із землеустрою та має кадастровий номер 4620685800:07:000:0106.

Суд зазначає, що подальше формування земельної ділянки на частину якої позивачка хоче отримати дозвіл на розробку проекту відведення, яка вже є сформованою згідно технічної документації із землеустрою та має кадастровий номер 4620685800:07:000:0106 (а.с.15), здійснюється лише за технічною документацією, а не за проектом землеустрою.

Висновок, що до аналогічних спірних правовідносин підлягає застосуванню частина 6 статті 79-1 Земельного кодексу України, яка встановлює, що формування земельних ділянок шляхом поділу та об`єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення, здійснюється на підставі відповідної технічної документації із землеустрою викладений у постанові Верховного Суду від 23 жовтня 2020 року у справі № 802/1535/17-а провадження № К/9901/28236/18.

Аналогічна правова позиція викладена також у постанові Верховного Суду від 16 липня 2020 року у справі № 802/1447/17-а.

Відповідно до ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст. 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Ч. 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Оскільки у даній справі оспорюється рішення прийняте відповідачем, суб`єктом владних повноважень, суд відповідно до вимог ч.2 ст.2 КАС України, перевіряє чи прийняте (вчинене) воно: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд дійшов висновку, що спірне рішення відповідачем прийняте на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами України; з урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) та неупереджено. Вимоги позивача є необґрунтованими, а тому у позові слід відмовити повністю.

Відповідно до ст. 139 КАС України судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст. 2, 8-10, 14, 72-79, 90, 139, 241-246, 255, 262, 294, 295, КАС України, суд

у х в а л и в :

1. У задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання протиправним наказу Головного управління держгеокадастру у Львівській області від 27.01.2020 №13-1232/16-20-СГ Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою та зобов`язання вчинити дії - відмовити повністю.

2. Судові витрати розподілу не підлягають.

Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений 27.11.2020р.

Суддя Коморний О.І.