Рішення

від 26.11.2020 по справі 826/1389/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 листопада 2020 року м. Київ № 826/1389/17

Колегія суддів Окружного адміністративного суду міста Києва у складі:

головуючий суддя Огурцов О.П.,

судді: Арсірій Р.О., Кузьменко В.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомПриватного підприємства "Ренесанс-7" до Міністерства фінансів України провизнання дії протиправними, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство "Ренесанс-7" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Міністерства фінансів України про визнання дії протиправними, зобов`язання вчинити дії.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем не було належним чином розглянуто та надано відповідь (інформацію) на запит позивача на публічну інформацію від 29.11.2016 №29-11/02.

Відповідач у судове засідання не прибув, заперечень/відзиву на адміністративний позов суду не надав, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Під час розгляду справи, суд встановив наступне.

Приватним підприємством "Ренесанс-7" подано до Міністерства фінансів України запит на публічну інформацію від 29.11.2016 № 29-11/02 в якому вказано про те, що відповідно до інформації, зазначеної у листі Міністерства фінансів від 04.10.2016 № 31-10030-21-5/27916, до проекту розпорядження Уряду не надано інформацію, щодо отримання/неотримання внутрішньо переміщеною особою щомісячної адресної допомоги, передбаченою постановою Кабінету Міністрів від 01.10.2014 № 505 та викладено прохання надати конкретну, повну та об`єктивну інформацію та у термін визначений частиною першою статті 20 Закону України "Про доступ до публічної інформації" з конкретних питань наведених у запиті.

Листом від 21.12.2016 № 31-10030-21/28-827/855 Міністерство фінансів України повідомило позивачу наступне: " 30 вересня 2016 року до Міністерства фінансів надійшов підготовлений Мінекономрозвитку проект розпорядження Кабінету Міністрів України щодо виділення Одеській облдержадміністрації 43,8 мли. грн. з резервного фонду державного бюджету на відшкодування витрат санаторно-курортним закладам за проживання внутрішньо переміщених осіб з інвалідністю та сімей, у яких на утриманні є особи з тяжкими формами захворювання.

За наслідками розгляду означеного проекту Міністерство фінансів листом від 04.10.2016 № 31-10030-21-5/27916 повідомило Мінекономрозвитку про необхідність доопрацювання проекту з частині уточнення категорії громадян, за перебування яких будуть компенсовані витрати санітарно - курортним закладам, а також надання фінансово - економічних розрахунків щодо потреби в бюджетних коштах, як це передбачено Регламентом Кабінету Міністрів Україні від18.07.2007 № 950.

Оскільки повторно надісланий Мінекономрозвитку проект акту залишено у попередній редакції Мінфін погодив його із зауваженнями та листом від 09.12.2016 № 31-10030-03-3/35001 повернув Мінекономрозвитку.

Подальша робота щодо зазначеного проекту має Мінекономрозвитку здійснюватись відповідно то постанови Кабінет Міністрів У країни від 18.07.2007 № 950 "

Позивач вважаючи, що відповідачем було надано неповну інформацію за його запитом від 29.11.2016 № 29-11/02 звернувся з відповідним позовом до суду.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов висновку про те, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 34 Конституції України встановлено, що кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір. Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про інформацію" основними принципами інформаційних відносин є: гарантованість права на інформацію; відкритість, доступність інформації, свобода обміну інформацією; достовірність і повнота інформації; свобода вираження поглядів і переконань; правомірність одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації; захищеність особи від втручання в її особисте та сімейне життя.

Згідно зі статтею 3 зазначеного Закону основними напрямами державної інформаційної політики є: забезпечення доступу кожного до інформації; забезпечення рівних можливостей щодо створення, збирання, одержання, зберігання, використання, поширення, охорони, захисту інформації; створення умов для формування в Україні інформаційного суспільства; забезпечення відкритості та прозорості діяльності суб`єктів владних повноважень; створення інформаційних систем і мереж інформації, розвиток електронного урядування; постійне оновлення, збагачення та зберігання національних інформаційних ресурсів; забезпечення інформаційної безпеки України; сприяння міжнародній співпраці в інформаційній сфері та входженню України до світового інформаційного простору.

Частиною першою статті 5 Закону України "Про інформацію" встановлено, що кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.

Відповідно до частини першої статті 6 зазначеного Закону право на інформацію забезпечується: створенням механізму реалізації права на інформацію; створенням можливостей для вільного доступу до статистичних даних, архівних, бібліотечних і музейних фондів, інших інформаційних банків, баз даних, інформаційних ресурсів; обов`язком суб`єктів владних повноважень інформувати громадськість та засоби масової інформації про свою діяльність і прийняті рішення; обов`язком суб`єктів владних повноважень визначити спеціальні підрозділи або відповідальних осіб для забезпечення доступу запитувачів до інформації; здійсненням державного і громадського контролю за додержанням законодавства про інформацію; встановленням відповідальності за порушення законодавства про інформацію.

Згідно з частинами першою та другою статті 7 Закону України "Про інформацію" право на інформацію охороняється законом. Держава гарантує всім суб`єктам інформаційних відносин рівні права і можливості доступу до інформації. Ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом. Суб`єкт інформаційних відносин може вимагати усунення будь-яких порушень його права на інформацію.

Статтею 1 Закону України "Про доступ до публічної інформації" публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статті 3 зазначеного Закону право на доступ до публічної інформації гарантується: обов`язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом; визначенням розпорядником інформації спеціальних структурних підрозділів або посадових осіб, які організовують у встановленому порядку доступ до публічної інформації, якою він володіє; максимальним спрощенням процедури подання запиту та отримання інформації; доступом до засідань колегіальних суб`єктів владних повноважень, крім випадків, передбачених законодавством; здійсненням парламентського, громадського та державного контролю за дотриманням прав на доступ до публічної інформації; юридичною відповідальністю за порушення законодавства про доступ до публічної інформації.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 5 Закону України "Про доступ до публічної інформації" доступ до інформації забезпечується шляхом надання інформації за запитами на інформацію.

Статтею 12 зазначеного Закону визначено, що суб`єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об`єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб`єктів владних повноважень; розпорядники інформації - суб`єкти, визначені у статті 13 цього Закону; структурний підрозділ або відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації.

Пунктом 1 частини першої статті 13 Закону України "Про доступ до публічної інформації" визначено, що розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 14 зазначеного Закону розпорядники інформації зобов`язані надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об`єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію.

Згідно з частинами першою, другою, четвертою та п`ятою статті 19 Закону України "Про доступ до публічної інформації" запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту. Письмовий запит подається в довільній формі. Запит на інформацію має містити: ім`я (найменування) запитувача, поштову адресу або адресу електронної пошти, а також номер засобу зв`язку, якщо такий є; загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо запитувачу це відомо; підпис і дату за умови подання запиту в письмовій формі.

Частинами першою та четвертою статті 20 зазначеного Закону встановлено, що розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту. У разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.

Відповідно до частини першої, другої та третьої статті 22 Закону України "Про доступ до публічної інформації" розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках: розпорядник інформації не володіє і не зобов`язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону; особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов`язані з копіюванням або друком; не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п`ятою статті 19 цього Закону. Відповідь розпорядника інформації про те, що інформація може бути одержана запитувачем із загальнодоступних джерел, або відповідь не по суті запиту вважається неправомірною відмовою в наданні інформації. Розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов`язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача. У такому разі відлік строку розгляду запиту на інформацію починається з дня отримання запиту належним розпорядником.

Отже, кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів та на розпорядника інформації покладено обов`язок надати достовірну, точну та повну інформацію на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту та у разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних у строк до 20 робочих днів з обґрунтуванням продовження строку на надання інформації про що повідомити заявника. При цьому у наданні інформації можу бути відмолено виключно у випадках визначених частиною першою статті 22 Закону України "Про доступ до публічної інформації", а відповідь не по суті запиту вважається неправомірною відмовою в наданні інформації. Водночас у випадку якщо розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов`язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача.

Позивачем відповідачу було подано запит на публічну інформацію від 29.11.2016 № 29-11/02 у якому викладено прохання надати конкретну, повну та об`єктивну інформацію щодо 15-ти викладених в запиті питань.

З аналізу вказаних питань вбачається, що хоча позивач, як на підставу для його направлення посилається на те, що відповідно до інформації, зазначеної у листі Міністерства фінансів від 04.10.2016 № 31-10030-21-5/27916, до проекту розпорядження Уряду не надано інформацію, щодо отримання/неотримання внутрішньо переміщеною особою щомісячної адресної допомоги, передбаченою постановою Кабінету Міністрів від 01.10.2014 № 505, водночас питання порушені у запиті стосуються не тільки вказаного листа, а й порядку сплати внутрішньо переміщеними особами комунальних послуг санітарно - курортним закладам та діяльності позивача щодо надання послуг з тимчасового проживання та харчування внутрішньо переміщеним особам.

За аналізу листа відповідача від 21.12.2016 № 31-10030-21/28-827/855 "Щодо запиту на публічну інформацію", яким було надано відповідь на запит на публічну інформацію позивача від 29.11.2016 №29-11/02 вбачається, що інформація викладена в ньому стосується виключно листа від 04.10.2016 №31-10030-21-5/27916 та проекту розпорядження Кабінету Міністрів України щодо виділення Одеській облдержадміністрації 43,8 мли. грн. з резервного фонду державного бюджету на відшкодування витрат санаторно-курортним закладам за проживання внутрішньо переміщених осіб з інвалідністю та сімей, у яких на утриманні є особи з тяжкими формами захворювання. При цьому не містить даних щодо неможливості надання позивачу певної інформації чи про те, що її надання не належить до компетенції відповідача.

Відповідачем відзиву на позовну заяву суду надано не було.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

З огляду на зазначене суд дійшов висновку про те, що відповідачем за результатами розгляду запит на публічну інформацію від 29.11.2016 № 29-11/02 не було надано позивачу повної інформації, а отже позовні вимоги у відповідній частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Враховуючи те, що відповідачем не було надано у повному обсязі інформацію на запит позивача на публічну інформацію від 29.11.2016 № 29-11/02 суд дійшов висновку щодо наявності підстав для зобов`язання відповідача надати у повному обсязі інформацію згідно зазначеного запиту.

При цьому суд звертає увагу на те, що оскільки вимоги щодо надання інформації на запит позивача на публічну інформацію від 29.11.2016 № 29-11/02 у чітко встановленому судом порядку будуть спрямовані на майбутній захист прав позивача, які на час розгляду справи не порушені, суд дійшов висновку про те, що належним способом захисту прав позивача у даному випадку буде зобов`язання відповідача надати у повному обсязі інформацію на запит позивача на публічну інформацію від 29.11.2016 № 29-11/02 у порядку визначеному Законом України "Про доступ до публічної інформації".

В запиті на публічну інформацію від 29.11.2016 № 29-11/02 позивачем прохання щодо надання певних документів, зокрема, листа Мінфіну від 09.12.2016 № 31-10030-03-5/35001 та всіх інших матеріалів проекту розпорядження, в тому числі копій пояснювальної записки та резолюції, викладено не було, а отже у відповідача обов`язку щодо надання відповідних документів не виникало.

Таким чином позовні вимоги в частині щодо визнання протиправними дій відповідача щодо надання неповного переліку документів за запитом позивача та зобов`язання відповідача надати позивачу лист Мінфіну від 09.12.2016 № 31-10030-03-5/35001 та всі інші матеріали проекту розпорядження, а тому числі копії пояснювальної записки та резолюції є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 241, 243, 244, 245, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов Приватного підприємства "Ренесанс-7" (Одеська обл., м. Б-Дніпровський, смт Сергіївка, вул. Гагаріна, 16/22, код ЄДРПОУ 32989552) до Міністерства фінансів України (м. Київ, вул. Грушевського,12/2, код ЄДРПОУ 00013480) про визнання дії протиправними, зобов`язання вчинити дії - задовольнити частково .

2. Визнати протиправними дії Міністерства фінансів України щодо надання неповної інформації за запитом на публічну інформацію від 29.11.2016 №29-11/02 Приватного підприємства "Ренесанс-7".

3. Зобов`язати Міністерство фінансів України надати у повному обсязі інформацію на запит Приватного підприємства "Ренесанс-7" на публічну інформацію від 29.11.2016 № 29-11/02 у порядку визначеному Законом України "Про доступ до публічної інформації".

Відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 295-297, пункту 3 Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя О.П. Огурцов

Судді Р.О. Арсірій

В.А. Кузьменко