Рішення

від 27.11.2020 по справі 640/19003/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 листопада 2020 року м. Київ № 640/19003/19

Окружний адміністративний суд міста Києва, у складі головуючого судді Вовка П.В., розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Фенікс до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов позов товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Фенікс (далі також - ТОВ ФК Фенікс , позивач) до Головного управління ДФС у м. Києві, в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві № 0041681409 від 15 липня 2019 року.

Ухвалою суду від 10 жовтня 2019 року (головуюча суддя Васильченко І.П.) було відкрито провадження в даній справі.

Ухвалою від 07 жовтня 2020 року дану справу була прийнята до провадження судді Вовка П.В., вирішено здійснювати її подальший розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до п. 1 постанови Кабінету Міністрів України №1200 від 18 грудня 2018 року Про утворення Державної податкової служби України та Державної митної служби утворено Державну податкову службу України та Державну митну службу України, реорганізувавши Державну фіскальну службу шляхом поділу.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року № 682-р погоджено пропозицію Міністерства фінансів щодо можливості забезпечення здійснення Державною податковою службою покладених на неї постановою Кабінету Міністрів України від 06 березня 2019 р. № 227 Про затвердження положень про Державну податкову службу України та Державну митну службу України функцій і повноважень Державної фіскальної служби, що припиняється, з реалізації державної податкової політики, державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Постановою Кабінету Міністрів України № 537 від 19 червня 2019 року Про утворення територіальних органів Державної податкової служби , зокрема, утворено Головне управління ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ 43141267) шляхом реорганізації Головного управління ДФС у м. Києві (код ЄДРПОУ 39439980 - перебуває в стані припинення).

Враховуючи наведене, судом уточнюється найменування відповідача у справі в якості Головного управління ДПС у м. Києві (далі - ГУ ДПС у м. Києві, відповідач).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про безпідставність оскаржуваного рішення з огляду на порушення порядку проведення фактичної перевірки, за наслідком якої воно було складене. Крім того, позивач наголошує на відсутності обставин порушення ним вимог податкового законодавства, встановлення яких стало підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення.

На адресу суду від відповідача надійшов відзив на адміністративний позов, в якому він просить відмовити в задоволенні заявлених позовних вимог з огляду на відповідність вимогам чинного законодавства як самого оскаржуваного рішення, так і порядку його прийняття.

Позивачем було надано суду відповідь на відзив, в якій заперечено аргументи відповідача.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

В С Т А Н О В И В:

У період з 10 червня 2019 року по 19 червня 2019 року співробітниками ГУ ДФС у м. Києві проведено фактичну перевірку господарської одиниці ТОВ ФК Фенікс , а саме, офісу за адресою: м. Київ, пров. Новопечерський, буд. 5, з питань дотримання ним порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин із працівниками (найманими особами).

За результатами перевірки податковим органом було складено акт фактичної перевірки від 19 червня 2019 року № 001563, згідно висновків якого позивачем, зокрема, було допущено порушення п. 1 статті 3 Закону України від Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг . Так, в акті перевірки зазначено, що TOB ФК Фенікс порушило порядок проведення розрахунків, а саме операції з приймання готівкових коштів через програмно-технічні комплекси самообслуговування - платіжні термінали (далі також - ПТКС) проводилися без застосування реєстраторів розрахункових операцій (далі також - РРО).

На підставі акта перевірки ГУ ДФС у місті Києві було винесене податкове повідомлення-рішення № 0041681409 від 15 липня 2019 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1, 00 грн. за порушення позивачем вимог п. 1 статті 3 Закону України від Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг .

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Згідно зі статтею 15 Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг (тут і далі нормативно-правові акти наведені в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), контроль за додержанням суб`єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону здійснюють органи доходів і зборів шляхом проведення фактичних та документальних перевірок відповідно до Податкового кодексу України.

Згідно з п. 80.2.2 п. 80.2 статті 80 Податкового кодексу України (далі також - ПК України), фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав: у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.

Згідно з пп. 75.1.3 п. 75.1 статті 75 ПК України, фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Згідно вимог пункту 81.1 статті 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення фактичної перевірки на підставі направлення на проведення такої перевірки та копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються, зокрема, найменування та реквізити суб`єкта, адреса об`єкта, перевірка якого проводяться, підстави для проведення перевірки.

У Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної фіскальної служби при організації, проведенні та реалізації матеріалів перевірок платників податків, затверджених наказом ДФС України від 31 липня 2014 року № 22, визначені особливості організації та проведення фактичних перевірок платників податків, які мають відокремлені підрозділи або інші об`єкти, де провадять діяльність.

Зокрема, у п. 1.4.4 такого наказу зазначається, що у разі організації фактичної перевірки платника податків територіальним органом ДФС за основним місцем обліку зазначеного платника податків, та у разі якщо такий платник податків має відокремлені підрозділи або інші об`єкти, де провадиться діяльність та які розташовані поза межами його основного місця обліку, зазначений орган, який здійснює (очолює) перевірку такого платника, може ініціювати організацію проведення перевірки таких відокремлених підрозділів або інших об`єктів за їх фактичним місцезнаходженням.

У такому випадку підрозділ органу ДФС, який здійснює (очолює) перевірку, не пізніше ніж за 10 робочих днів до початку її проведення надає засобами електронного зв`язку до територіального органу ДФС, на території якого провадять діяльність, відокремлений підрозділ або інший об`єкт, запит щодо проведення перевірки господарського об`єкта такого платника податків разом із переліком питань, які необхідно відобразити в акті перевірки, та обставин для проведення перевірки відповідно до статті 80 Кодексу.

Визначення господарської одиниці (об`єкта) міститься, зокрема, у Порядку реєстрації та ведення розрахункових книжок, книг обліку розрахункових операцій, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 14 червня 2016 року № 547, згідно якого господарська одиниця - стаціонарний або пересувний об`єкт, у тому числі транспортний засіб, де реалізуються товари чи надаються послуги та здійснюються розрахункові операції.

Як вже зазначалось, фактична перевірка податковим органом була проведена за адресою: м. Київ, пров. Новопечерський, буд. 5, що являє собою адресу місця реєстрації позивача, де розташовано офіс позивача, проте не здійснюється фактичне провадження діяльності з надання фінансових послуг з переказу грошових коштів та здійснення платежів на користь третіх осіб, що здійснюється за допомогою програмно-технічних комплексів самообслуговування - платіжних терміналів (ПТКС), що не заперечено відповідачем.

Суд вбачає за необхідне звернути увагу, що з матеріалів справи не вбачається, що б за вказаною адресою розміщувався хоча б один ПТКС, перевірку якого на предмет наявності РРО можна було б перевірити в межах саме фактичної перевірки. Тоді як по суті під час вказаної перевірки контролюючим органом лише отримано інформацію щодо кількості ПТКС в регіональному розрізі (10 083 шт.) та обсяги проведених операцій по них (11 258 680 067, 00 грн.).

Не дивлячись, на чітко визначену в наказі Головного управління ДФС у м. Києві від 30 травня 2019 року № 7263 про проведення фактичних перевірок адресу об`єкта перевірки позивача - м. Київ, пров. Новопечерський, буд. 5 (офіс), працівники контролюючого органу вдалися до перевірки дотримання позивачем порядку здійснення розрахункових операцій по усім 10 083 ПТКС, які використовуються ним не за вказаною адресою.

Враховуючи вимоги наведені вище ПК України та розроблених на підставі них Методичних рекомендацій, вбачається, що законодавством України не передбачено можливості проведення фактичної перевірки у дистанційний спосіб, без відвідування об`єктів, які використовуються у господарській діяльності. Отже, проведена перевірка позивача не є фактичною в розумінні вимог статті 75 ПК України.

Таким чином, суд приходить до висновку про протиправність даної перевірки, оскільки перевірка була проведена з порушенням чинного законодавства, передбаченого для проведення фактичної перевірки, що являє собою самостійну підставу для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, прийнятого за результатами даної перевірки.

Необхідно зазначити, що правова позиція щодо необхідності визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, у разі встановлення в судовому порядку обставин проведення відповідної податкової перевірки, за результатами якої вони були прийняті, з порушенням вимог законодавства, неодноразово була підтверджена обов`язковою для врахування судовою практикою Верховного Суду, яка була відображена, зокрема, в його постанові від 13 червня 2018 року по справі №806/902/16 та постанові від 03 квітня 2018 року по справі № 820/4482/17.

Щодо висловленої у постановах Верховного Суду від 30 листопада 2018 року у справі № 804/1297/16 та від 12 квітня 2019 року у справі № 805/3873/17-а позиції про те, що платник податків, який вважає порушеним порядок та підстави призначення виїзної перевірки щодо нього, має право не погодитись з рішенням про призначення перевірки і оскаржити його в суді або застосувати інші заходи, передбачені статтею 81 Податкового кодексу України, шляхом недопущення посадових осіб контролюючого органу до її проведення, проте якщо ж допуск до виїзної податкової перевірки відбувся і наказ реалізований як прийнятий в межах закону і компетенції, в подальшому предметом розгляду в суді має бути зміст виявлених порушень податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, суд не вважає за можливе застосувати таку позицію під час розгляду даної справи, оскільки позивачем не ставиться під сумнів наявність підстав для проведення фактичної перевірки, тобто у нього були відсутні підстави не допускати посадових осіб контролюючого органу до перевірки. В той же час, обставини, які свідчать про порушення порядку проведення перевірки, виникнули вже під час її здійснення і не могли були бути виявлені позивачем раніше від ознайомлення з актом перевірки, в якому відображено фактичне здійснення перевірки не лише за місцезнаходженням позивача, як це визначено наказом про призначення перевірки, а й за місцерозташуванням ПТКС позивача, тобто дистанційно.

Щодо суті встановленого контролюючим органом порушення, суд зазначає наступне.

За визначенням статі 2 Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг , реєстратор розрахункових операцій - пристрій або програмно-технічний комплекс, в якому реалізовані фіскальні функції і який призначений для реєстрації розрахункових операцій при продажу товарів (наданні послуг), операцій з купівлі-продажу іноземної валюти та/або реєстрації кількості проданих товарів (наданих послуг), операцій з приймання готівки для подальшого переказу. До реєстраторів розрахункових операцій відносяться: електронний контрольно-касовий апарат, електронний контрольно-касовий реєстратор, вбудований електронний контрольно-касовий реєстратор, комп`ютерно-касова система, електронний таксометр, автомат з продажу товарів (послуг) тощо.

Місце проведення розрахунків - місце, де здійснюються розрахунки із покупцем за продані товари (надані послуги) та зберігаються отримані за реалізовані товари (надані послуги) готівкові кошти, а також місце отримання покупцем попередньо оплачених товарів (послуг) із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо.

Відповідно до пункту 1 статті 3 Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг , суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов`язані: проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.

Як було встановлено вище, під час перевірки контролюючим органом встановлено, що позивач здійснює свою діяльність з переказу коштів, зокрема, встановлено порушення позивачем п. 1 статті 3 Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг , а саме: надання фінансові послуги з переказу коштів із застосуванням ПТКС без застосування належним чином зареєстрованого, опломбованого та переведеного у фіскальний режим роботи реєстратора розрахункової операції.

За визначенням статті 2 Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг , програмно-технічний комплекс самообслуговування застосовується у значенні, наведеному в Законі України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні .

Розрахункова операція - приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.

Отже, технічні особливості ПТКС полягають у тому, що сам по собі ПКТС це частина системи до якої входять сервер фінансової компанії, комп`ютерна система фінансової компанії, разом із програмним забезпеченням, що забезпечує сам переказ.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що ПТКС це програмно-технічний комплекс самообслуговування - пристрій, що дає змогу користувачеві здійснювати операції з ініціювання переказу коштів, а також виконувати інші операції відповідно до функціональних можливостей цього пристрою без безпосередньої участі оператора (касира).

Тобто, ПТКС виконує лише частину операції з усього циклу операції з переказу коштів. Суть функції ПТКС полягає в прийнятті готівкових коштів для переказу. Отже, це лише частина операції за якою слідують інкасація, фінансовий моніторинг та безпосередньо сам переказ.

Так, загальні засади функціонування платіжних систем і систем розрахунків (далі - платіжні системи) в Україні, поняття та загальний порядок проведення переказу коштів у межах України, встановлює відповідальність суб`єктів переказу, а також визначає загальний порядок здійснення нагляду (оверсайта) за платіжними системами визначено Законом України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні .

Відповідно до п. 1.24 статті 1 Закону України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні , переказ коштів (далі - переказ) - рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі. Ініціатор та отримувач можуть бути однією і тією ж особою.

Відповідно до п. 8.5 статті 8 цього ж Закону, строки проведення переказу за допомогою платіжних інструментів, крім встановлених пунктами 8.1 - 8.4 цієї статті, визначаються правилами платіжної системи та договорами, що укладаються між учасниками та користувачами платіжної системи. Строк виконання міжбанківського переказу, що здійснюється на підставі клірингових вимог, не може перевищувати строк, установлений пунктом 8.4 цієї статті.

Таким чином, за місцем прийняття готівкових коштів, тобто за місцем розташування ПТКС, не здійснюється будь яких розрахункових операцій, оскільки не здійснюється продажу товарів, робіт, послуг; не надається послуга з переказу коштів, оскільки момент отримання послуги з переказу коштів не пов`язаний у часі з моментом внесення грошових коштів до ПТКС. Час надання послуги пов`язаний з моментом зарахування грошових коштів на рахунок отримувача.

Отже, операція з переказу коштів, яку виконує позивач, не є розрахунковою операцією в розумінні Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг , що в свою чергу унеможливлює застосування штрафних санкцій, передбачених п. 1 статті 17 Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг .

Виходячи з наведеного вище, суд доходить до висновку про те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесено всупереч вимогам чинного законодавства, а тому його слід визнати протиправним та скасувати.

При вирішенні даної справи суд враховує, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України , § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до статті 244 КАС України, під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:

1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Відповідно до положень ч.ч. 1 та 2 статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно положень статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 2 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За наслідком здійснення аналізу оскаржуваного рішення на відповідність наведеним вище критеріям, суд, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень наведеного законодавства України, матеріалів справи, дійшов до висновку про те, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню, оскільки оскаржуване рішення не відповідає наведеним у ч. 2 статті 2 КАС України критеріям.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 241-246, 250, 263 КАС України суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Фенікс (01042, місто Київ, пров. Новопечерський, будинок 5; код ЄДРПОУ 35075436) до Головного управління ДПС у м. Києві (04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 33/19; код ЄДРПОУ 43141267) про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві № 0041681409 від 15 липня 2019 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві на користь товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Фенікс понесені останнім судові витрати у розмірі 1 921, 00 грн. (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна гривня).

Рішення суду, відповідно до ч. 1 статті 255 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 КАС України.

Відповідно до п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII Перехідні положення КАС України в редакції Закону №2147-VIII, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя П.В. Вовк