Постанова

від 23.11.2020 по справі 260/1867/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2020 рокуЛьвівСправа № 260/1867/20 пров. № А/857/11002/20

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючий-суддя Довга О.І.,

суддя Глушко І.В.,

суддя Матковська З.М.

секретар судового засідання Гнатик А.З.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Сасівського дошкільного навчального закладу загального типу Свалявського району Закарпатської області на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 20 липня 2020 року (головуючий суддя Калинич Я.М., м.Ужгород) у справі № 260/1867/20 за адміністративним позовом Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Закарпатській області до Сасівського дошкільного навчального закладу загального типу Свалявського району Закарпатської області про застосування заходів реагування, -

В С Т А Н О В И В:

19 травня 2020 року позивач звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Сасівського дошкільного навчального закладу загального типу Свалявського району Закарпатської області про застосування заходів реагування у вигляді повного зупинення роботи шляхом опечатування входу та відключення від джерел енергоживлення Сасівського дошкільного навчального закладу загального типу Свалявського району Закарпатської області, розташованого за адресою: 89309, Закарпатська область, Свалявський район, с. Сасівка, вул. Головна, 58, до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері пожежної та техногенної безпеки.

Позов обґрунтовує тим, що за наслідками позапланової перевірки Сасівського дошкільного навчального закладу загального типу Свалявського району Закарпатської області, розташованого за адресою: 89309, Закарпатська область, Свалявський район, с. Сасівка, вул. Головна, буд. 58 складений акт перевірки щодо дотримання вимог законодавства у сферах пожежної і техногенної безпеки від 18.02.2020 року за №41 (Акт), яким встановлені порушення вимог Кодексу цивільного захисту України, Правил пожежної безпеки в Україні, затверджених наказом МВС України від 30.12.2014 №1417, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 05.03.2015 за №252/26697 (ППБУ), Державних будівельних норм України Системи протипожежного захисту , затверджених наказом Мінрегіону України від 13.11.2014 №312. Тому позивач просить застосувати до відповідача захід реагування у вигляді повного зупинення роботи шляхом опечатування входу та відключення від джерел енергоживлення відповідача до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері пожежної та техногенної безпеки.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 20 липня 2020 року адміністративним позов задоволено. Застосовано заходи реагування у вигляді повного зупинення роботи, шляхом опечатування входу та відключення від джерел енергоживлення Сасівського дошкільного навчального закладу загального типу Свалявського району Закарпатської області до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері пожежної та техногенної безпеки.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, покликаючись на порушенням норм матеріального права зазначив, що із 26 пунктів виявлених порушень відповідачем усунуто 15. Зазначає, що інші порушення вимагають значного фінансування, у зв`язку з чим відповідач звертався до відповідних балансоутримувачів. Вказує, що реальної загрози життю та здоров`ю людей не має, а позивач як суб`єкт владних повноважень таких доказів не надав, а його доводи є лише припущеннями можливого настання негативних наслідків. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову.

Особи, які беруть участь у справі в судове засідання не з`явились. Водночас, відсутність сторін у справі, належних чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи в порядку ст.126 Кодексу адміністративного судочинства України, не перешкоджає розгляду справи у їх відсутності відповідно до норми ст.313 цього Кодексу. Згідно ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на наступні підстави.

Судом встановлені наступні обставини.

На підставі наказу Управління ДСНС України у Закарпатській області від 11.12.2019 № 353 та посвідчення на проведення перевірки від 10.02.2020 року №01/26 у період з 10 по 11 лютого 2020 року працівниками Управління ДСНС України у Закарпатській області здійснено перевірку Сасівського дошкільного навчального закладу загального типу Свалявського району Закарпатської області, розташованого за адресою: 89309, Закарпатська область, Свалявський район, с. Сасівка, вул. Головна, буд. 58.

За наслідками позапланової перевірки Сасівського дошкільного навчального закладу загального типу Свалявського району Закарпатської області, розташованого за адресою: 89309, Закарпатська область, Свалявський район, с. Сасівка, вул. Головна, буд. 58 складений акт перевірки щодо дотримання вимог законодавства у сферах пожежної і техногенної безпеки від 18.02.2020 року за №41, яким встановлені порушення вимог Кодексу цивільного захисту України, Правил пожежної безпеки в Україні, затверджених наказом МВС України від 30.12.2014 №1417, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 05.03.2015 за №252/26697 (ППБУ), Державних будівельних норм України Системи протипожежного захисту , затверджених наказом Мінрегіону України від 13.11.2014 №312, а саме: п. 1. Не відкориговані відповідні документи щодо встановлення протипожежного режиму, (пункт 3 розділу II ППБУ Наказ МВС України №1417 від 30.12.2014 року); п. 2. План (схеми) евакуації людей на випадок пожежі не розроблено згідно вимог правил пожежної безпеки, (пункт 5 розділу II ППБУ Наказ МВС України №1417 від 30.12.2014 року); п. 3. Працівники об`єкта не дотримуються протипожежного режиму, не виконують вимоги цих Правил та інших нормативно-правових актів з питань пожежної безпеки, (пункт 11 розділу II ППБУ Наказ МВС України №1417 від 30.12.2014 року); п. 4. Люки виходу на горище не відповідають вимогам ДБН В.1.1-7:2016 Пожежна безпека об`єктів будівництва Розділ III, пункт 2.3 ППБУ (Наказ МВС України №1417 від 30.12.2014 р.); п. 5. Не проведено вогнезахисну обробку дерев`яних конструкцій горищна (Пункт 2.5. розділу III ППБУ Наказ МВС України №1417 від 30.12.2014 року); п. 6. Двері на шляхах евакуації не відчиняються в напрямку виходу з будівель (приміщень). (Пункт 2.27 глави 2 розділу III ППБУ Наказ МВС України №1417 від 30.12.2014 р.; п. 7. Коридори, проходи та інші шляхи евакуації не забезпечено евакуаційним освітленням. (Пункт 2.31. розділу III ППБУ Наказ МВС України №1417 від 30.12.2014 року); п. 8. З`єднання, відгалуження та окінцювання жил проводів виконано методом скрутки Розділ IV 1.6 ППБУ (Наказ МВС України №1417 від 30.12.2014.); п. 9. Електрощити, групові електрощитки не оснащені схемою підключення споживачів з пояснювальними написами і вказівним значенням номінального струму апарата захисту (плавкої вставки) (Пункт 1.16, глави 1 розділу IV ППБУ Наказ МВС України №1417 від 30.12.2014 року); п. 10 Не проведені заміри опору ізоляції і перевірка спрацювання приладів захисту електричних мереж та електроустановок від короткого замикання. Розділ IV п.1.20 ППБУ (Наказ МВС України №1417 від 30.12.2014.); п. 11 Будівля не захищена від прямих попадань блискавки і вторинних її проявів, а також їх перевірка виконано відповідно до вимог ДСТУ Б В.2.5-38:2008 Інженерне обладнання будинків і споруд. Улаштування блискавкозахисту будівель і споруд Розділ IV п. 1.21 ППБУ (Наказ МВС України №1417 від 30.12.2014.); п. 12. Перед початком опалювального сезону печі, які розташовані у приміщеннях не перевірені й не відремонтовані. Результати перевірок фіксуються у спеціальному журналі із зазначенням дати, особи, яка здійснювала перевірку, та її підпису (Розділ IV. п.2.1 ППБУ, Наказ МВС України №1417 від 30.12.2014 року); п. 13. Не очищені димоходи та пічки від сажі згідно норм. (Розділ IV. п.2.5 ППБУ, Наказ МВС України №1417 від 30.12.2014 року); п. 14. Підлогу не захищено підтопковим листом згідно норм. (Розділ IV. п.2.6 ППБУ, Наказ МВС України №1417 від 30.12.2014 року); п. 15. Не забезпечені протипожежні відстані від пічок та топкових отворів. (Розділ IV. п.2.7 ППБУ, Наказ МВС України №1417 від 30.12.2014 року); п. 16. На горищах димові труби і стіни, в яких проходять димові канали не побілені. (Пункт 2.8 глави 2 розділу IV ППБУ, Наказ МВС України №1417 від 30.12.2014 року); п. 17. Під час експлуатації пічного опалення допускається використання для димових труб азбестобетонних труб (Пункт 2.13 глави 2 розділу IV ППБУ, Наказ МВС України №1417 від 30.12.2014 року); п. 18. Будинки, приміщення та споруди не обладнані системами протипожежного захисту відповідно до ДБН В.2.5-56:2014 Системи протипожежного захисту . (Розділ V п.1.2 ППБУ (Наказ МВС України №1417 від 30.12.2014.); п. 19. Територія, будівлі, споруди, приміщення, не забезпечені первинними засобами пожежогасіння: ящиками з піском, бочками з водою, покривалами з негорючого теплоізоляційного матеріалу, пожежними відрами, совковими лопатами, пожежним інструментом, які використовуються для локалізації і ліквідації пожеж у їх початковій стадії розвитку. (Пункт 3.6 глави розділу V ППБУ наказ МВС України №1417 від 30.12.2014 року); п. 20. Необхідну кількість первинних засобів пожежогасіння не визначено відповідальним за пожежну безпеку на об`єкті окремо для кожного поверху та приміщення. (Пункт 3.8 глави 3 розділу V ППБУ наказ МВС України №1417 від 30.12.2014 року); п. 21. Вибирання типу та визначення необхідної кількості вогнегасників не здійснено відповідно до Типових норм належності вогнегасників. (Пункт 3.9 глави 3 розділу V ППБУ наказ МВС України №1417 від 30.12.2014 року); п. 22. Переносні вогнегасники не розміщено шляхом навішування на вертикальні конструкції на висоті не більше 1,5 м від рівня підлоги до нижнього торця вогнегасника і на відстані від дверей, достатній для її повного відчинення. (Пункт 3.10 розділу V ППБУ Наказ МВС України №1417 від 30.12.2014 року); п. 23. Пожежні щити (стенди) не укомплектовані засобами пожежогасіння: вогнегасники 3 шт., ящик з піском - 1 шт., покривало з негорючого теплоізоляційного матеріалу або повсті розміром 2 х 2м. - 1 шт., гаки - 3 шт., лопати - 2 шт., ломи - 2 шт., сокири - 2 шт. (Розділ 5 пункт 3.11. ППБУ Наказ МВС України №1417 від 30.12.2014 року); п. 24. На пожежних щитах (стендах) не вказано їх порядкові номери та номер телефону для виклику пожежно-рятувальних підрозділів. Порядковий номер пожежного щита вказують після літерного індексу ПІЦ . (Пункт 3.12 глави 3 розділу V ППБУ наказ МВС України №1417 від 30.12.2014 року); п. 25. Не проведено навчання керівного складу, працівників з питань цивільного захисту, у тому числі правилам техногенної безпеки. (Пункт 8 частини першої статті 20 КЦЗУ); п. 26. Не забезпечено працівників об`єкта засобами колективного та індивідуального захисту. (Пункт 2 частини першої статті 20 КЦЗУ).

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком з огляду на наступне.

Згідно із положеннями частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначаються Законом України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності .

Статтею 1 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності визначено, що державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Частиною 7 статті 7 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності передбачено, що на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п`яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу.

Відносини, пов`язані із захистом населення, територій, навколишнього природного середовища та майна від надзвичайних ситуацій, реагуванням на них, функціонуванням єдиної державної системи цивільного захисту, повноваження органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, права та обов`язки громадян України, іноземців та осіб без громадянства, підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності регулює та визначає Кодекс цивільного захисту України.

Пунктами 1, 3 та 4 частини 1 статті 7 Кодексу цивільного захисту України передбачено, що цивільний захист здійснюється за такими основними принципами: гарантування та забезпечення державою конституційних прав громадян на захист життя, здоров`я та власності; пріоритетності завдань, спрямованих на рятування життя та збереження здоров`я громадян; максимально можливого, економічно обґрунтованого зменшення ризику виникнення надзвичайних ситуацій.

Згідно з правовими нормами пункту 21 частини 1 статті 20 Кодексу цивільного захисту України до завдань і обов`язків суб`єктів господарювання у сфері цивільного захисту належить: забезпечення виконання вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, а також виконання вимог приписів, постанов та розпоряджень центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сферах техногенної та пожежної безпеки.

Відповідно до пункту 3 частини 1статті 50 Кодексу цивільного захисту України джерелами небезпеки виникнення надзвичайних ситуацій техногенного характеру є потенційно небезпечні об`єкти та об`єкти підвищеної небезпеки.

Відповідно до частини 3 статті 55 Кодексу цивільного захисту України забезпечення пожежної безпеки суб`єкта господарювання покладається на власників та керівників таких суб`єктів господарювання.

Згідно зі статтею 64 Кодексу цивільного захисту України центральний орган виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, уповноважений організовувати та здійснювати державний нагляд (контроль) щодо виконання вимог законів та інших нормативно-правових актів з питань техногенної та пожежної безпеки, цивільного захисту і діяльності аварійно-рятувальних служб. Центральний орган виконавчої влади, який здійснює нагляд (контроль) у сфері техногенної та пожежної безпеки, реалізує повноваження безпосередньо і через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, районах у містах, містах обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення. До складу центрального органу виконавчої влади, який здійснює нагляд (контроль) у сфері техногенної та пожежної безпеки, і його територіальних органів входять: 1) органи державного нагляду у сфері пожежного нагляду; 2) органи державного нагляду у сфері цивільного захисту і техногенної безпеки; 3) підрозділи забезпечення та інші структурні підрозділи.

Статтею 67 Кодексу цивільного захисту України передбачено, що до повноважень центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, належить, зокрема: здійснення державного нагляду (контролю) у сфері техногенної та пожежної безпеки, цивільного захисту щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства органами та суб`єктами господарювання, аварійно-рятувальними службами, зазначеними у статті 65 цього Кодексу; складення актів перевірок, приписів про усунення порушень вимог законодавства у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки у разі виявлення таких порушень; звернення до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, експлуатації будівель, об`єктів, споруд, цехів, дільниць, а також машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, зупинення проведення робіт, у тому числі будівельно-монтажних, випуску і реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту, надання послуг, якщо ці порушення створюють загрозу життю та/або здоров`ю людей.

Згідно з частиною 1 та 2 статті 68 Кодексу цивільного захисту України посадові особи центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, у разі порушення вимог законодавства з питань техногенної та пожежної безпеки, у тому числі невиконання їх законних вимог, зобов`язані застосовувати санкції, визначені законом. У разі встановлення порушення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, що створює загрозу життю та здоров`ю людей, посадові особи центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сферах техногенної та пожежної безпеки, звертаються до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів, експлуатації будівель, споруд, окремих приміщень, випуску та реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту у порядку, встановленому законом.

Положеннями частини 1 статті 70 Кодексу цивільного захисту України визначено, що підставою для звернення центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, об`єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів є: 1) недотримання вимог пожежної безпеки, визначених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами, стандартами, нормами і правилами; 2) порушення вимог пожежної безпеки, передбачених стандартами, нормами і правилами, під час будівництва приміщень, будівель та споруд виробничого призначення; 3) випуск і реалізація вибухопожежонебезпечної продукції та продукції протипожежного призначення з відхиленням від стандартів чи технічних умов або без даних щодо відповідності такої продукції вимогам пожежної безпеки; 4) нездійснення заходів щодо захисту персоналу від шкідливого впливу ймовірних надзвичайних ситуацій; 5) відсутність на виробництвах, на яких застосовуються небезпечні речовини, паспортів (формулярів) на обладнання та апаратуру або систем із забезпечення їх безперебійної (безаварійної) роботи; 6) невідповідність кількості засобів індивідуального захисту органів дихання від небезпечних хімічних речовин нормам забезпечення ними працівників суб`єкта господарювання, їх непридатність або відсутність; 7) порушення правил поводження з небезпечними речовинами; 8) відсутність або непридатність до використання засобів індивідуального захисту в осіб, які здійснюють обслуговування потенційно небезпечних об`єктів або об`єктів підвищеної небезпеки, а також в осіб, участь яких у ліквідації наслідків надзвичайної ситуації передбачена планом локалізації і ліквідації наслідків аварій; 9) відсутність на об`єкті підвищеної небезпеки диспетчерської служби або її неготовність до виконання покладених на неї завдань, у тому числі через відсутність відповідних документів, приладів, обладнання або засобів індивідуального захисту; 10) неготовність до використання за призначенням аварійно-рятувальної техніки, засобів цивільного захисту, а також обладнання, призначеного для забезпечення безпеки суб`єктів господарювання; 11) проведення робіт з будівництва будинків та споруд, розміщення інших небезпечних об`єктів, інженерних і транспортних комунікацій, які порушують встановлений законодавством з питань техногенної безпеки порядок їх проведення або проведення яких створює загрозу безпеці населення, суб`єктам господарювання, обладнанню та майну, що в них перебувають.

Відповідно до частини 2 статті 70 Кодексу цивільного захисту України повне або часткове зупинення роботи підприємств, об`єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, виконання робіт, надання послуг здійснюється виключно за рішенням адміністративного суду.

Підставою для звернення позивача до суду з цим позовом, стало наявність порушень 26 пунктів вимог нормативних актів у сфері цивільного захисту, пожежної і техногенної безпеки, які створюють загрозу життю та/або здоров`ю людей. Суд апеляційної інстанції зазначає, що апелянтом вказано про вжиття деяких заходів по усуненню порушень виявлених позивачем, а саме: п.1, п.2, п.3, п.8, п.9, п.10, п.13, п.14, п.15, п.16, п.17, п.20, п.22, п.25, п.26, на підтвердження чого надано суду ряд доказів. Разом з тим, колегія суддів акцентує увагу, що належним, допустимим та достатнім доказом усунення порушень є акт перевірки з висновками про відсутність порушень, який може дійсно свідчити про такий факт, оскільки у спірних правовідносинах саме контролюючий орган наділений дискреційними повноваженнями щодо встановлення наявності або відсутності порушень законодавства, зокрема у сфері техногенної та пожежної безпеки. Оглядаючи матеріали справи суд апеляційної інстанції звертає увагу, що ряд порушень, що становлять загрозу для життя і здоров`я людей та слугували підставою для звернення Управління до суду першої інстанції залишаються не усунені.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції, зробивши системний аналіз положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, дійшов вірного висновку про задоволення позову, а тому апеляційну скаргу слід відхилити.

Згідно з ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Зазначене положення поширюється на доказування правомірності оскаржуваного рішення (дії чи бездіяльності). Окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб`єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов`язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї.

В розумінні ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним, обґрунтованим та відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст.242, 243, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу Сасівського дошкільного навчального закладу загального типу Свалявського району Закарпатської області залишити без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 20 липня 2020 року у справі № 260/1867/20 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя О. І. Довга судді І. В. Глушко З. М. Матковська Повне судове рішення складено 26 листопада 2020 року.