Постанова

від 11.11.2020 по справі 910/1940/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" листопада 2020 р. Справа№ 910/1940/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шаптали Є.Ю.

суддів: Яковлєва М.Л.

Мартюк А.І.

при секретарі Токарева А.Г.

за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 11.11.2020.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги з обмеженою відповідальністю "СПЕЦІАЛІЗОВАНА ПЕРЕСУВНА МЕХАНІЗОВАНА КОЛОНА-7" на рішення Господарського суду міста Києва від 08.07.2020 у справі №910/1940/20 (суддя Приходько В. В. повний текст рішення складено 08.07.2020)

за позовом Акціонерного товариства "КИЇВГАЗ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕЦІАЛІЗОВАНА ПЕРЕСУВНА МЕХАНІЗОВАНА КОЛОНА-7"

про стягнення 243 132,19 грн

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "Київгаз" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕЦІАЛІЗОВАНА ПЕРЕСУВНА МЕХАНІЗОВАНА КОЛОНА-7" про стягнення 243 132,19 грн.

Свої позовні вимоги (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог) позивач обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором підряду №П-1300/08-08 від 12.11.2018 в частині повного та своєчасного виконання робіт.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.07.2020 у справі №910/1940/20 позовні вимоги задоволено повністю.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕЦІАЛІЗОВАНА ПЕРЕСУВНА МЕХАНІЗОВАНА КОЛОНА-7" на користь Акціонерного товариства "КИЇВГАЗ" грошові кошти у сумі 243 132,19 грн. та витрати зі сплати судового збору у сумі 3 646,98 грн.

Вказане рішення мотивоване наступним:

- матеріалами справи підтверджується, що позивач на виконання умов п.3.3 договору підряду №П-1300/08-08 від 12.11.2018, перерахував на користь відповідача суму авансу у розмірі 243 132,19 грн., а належних і допустимих доказів повного або часткового виконання підрядником робіт за договором підряду у передбачений строк матеріали справи не містять і відповідач таких доказів суду не надав;

- оскільки відповідач не приступив до виконання робіт та не виконав роботи у строк, визначений умовами договору, а 27.01.2020 позивач направив відповідачеві лист вих. №185/09-1 від 27.01.2020, у якому на підставі п.4.4.5. та п.14.8 договору та ч.2 ст.849 ЦК України повідомив про односторонню відмову від договору підряду та вимагав повернути отриманий за договором аванс у сумі 243 132,19 грн, то суд дійшов висновку, що станом на момент пред`явлення позову договірні зобов`язання між сторонами за договором підряду №П-1300/08-08 від 12.11.2018 припинились на підставі зазначеного листа позивача;

- у зв`язку з наведеними обставинами та враховуючи приписи законодавства, зокрема положення статті 1212 ЦК України, у зв`язку з розірванням договору, кошти в розмірі 243 132,19 грн. на момент вирішення даного спору утримані відповідачем без достатньої правової підстави;

- крім того, приймаючи до уваги, що відповідач не скористався правом на подання відзиву у визначений судом строк, не надав суду жодних належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов`язку повернути позивачу грошові кошти, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "СПЕЦІАЛІЗОВАНА ПЕРЕСУВНА МЕХАНІЗОВАНА КОЛОНА-7" подало до Північного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, у якій просить скасувати повністю рішення Господарського суду міста Києва від 08.07.2020 у справі №910/1940/20 та ухвалите нове, яким закрити провадження по справі у зв`язку з відсутність предмету спору.

Також у апеляційній скарзі викладено клопотання про долучення до матеріалів справи доказів, а саме: копію акта про прийом завершеного будівництва об`єкту газопостачання, житлового будинку №23 по вул. Університетська.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до тверджень відповідача про неправильне застосування судом норм процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, що на його думку полягають в наступному:

- посилаючись на порушення судом норм процесуального права, відповідач стверджує, що був позбавлений свого передбаченого права на судовий захист, оскільки подав відзив протягом 15-денного терміну з дати ознайомлення з матеріалами справи, оскільки ні ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.03.2020 про відкриття провадження, ні позовну заяву з додатками він не отримував;

- також заявник звертає увагу на Постанову Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211, якою введено на території України карантин, а також на п. 4 Прикінцевих положень ГПК України, яким продовжено всі процесуальні строки під час дії такого карантину;

- стосовно невиконання договору відповідач заперечує та наводить відповідні аргументи та додає докази (які просить долучити до матеріалів справи), які зводяться до неможливості належного виконання частини робіт за договором до тих пір, поки позивачем не будуть належним чином виконані передбачені умовами Проектної документації та укладеного договору, зобов`язання;

- апелянт вважає, що оскільки роботи за договором ним були виконані належним чином, в підтвердження чого ним до відзиву було додано акт про прийом завершеного будівництва об`єкту газопостачання житлового будинку №23 по вул. Університетська в місті Києві, то в даній справі відсутній предмет спору;

- крім того, апелянт звертає увагу, що відповідач не отримував від позивача зазначених в оскаржуваному рішенні листів та вимог.

13.08.2020 матеріали справи, разом з апеляційною скаргою, надійшли до Північного апеляційного господарського суду та відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями передані на розгляд колегії суддів у наступному складі: головуючий суддя - Шаптали Є.Ю., суддів: Яковлєв М. Л., Мартюк А. І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.08.2020 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕЦІАЛІЗОВАНА ПЕРЕСУВНА МЕХАНІЗОВАНА КОЛОНА-7" на рішення Господарського суду міста Києва від 08.07.2020 у справі №910/1940/20 залишено без руху та надано скаржникові строк для усунення недоліків.

Через канцелярію Північного апеляційного господарського суду 11.09.2020 року від скаржника надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.09.2020 зокрема відкрито апеляційне провадження у даній справі; розгляд апеляційної скарги призначено на 11.11.2020; запропоновано учасникам апеляційного провадження надати свої письмові пояснення щодо заявленого скаржником клопотання про долучення доказів.

11.11.2020 через відділ забезпечення документообігу та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшли пояснення на апеляційну скаргу, у яких Акціонерне товариство "КИЇВГАЗ" заперечує проти доводів апелянта.

Щодо наданих додатків до апеляційної скарги позивач заперечує та просить їх не приймати до уваги, зазначаючи, що відповідач не скористався своїми процесуальними правами відповідно до вимог законодавства.

У наданих поясненнях позивач заперечує проти доводів апелянта щодо неможливості приступити до виконання робіт за договором та наголошує, що зобов`язання за договором у встановлені строки не виконано і результати виконаних робіт та виконавча документація по акту приймання - передачі виконаних робіт не передані. Враховуючи наведене, позивач просить залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

У судове засідання 11.11.2020 з`явились представники позивача та відповідача, та надали свої пояснення по суті спору.

Представник апелянта підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі та просив задовольнити її. У свою чергу, представник позивача заперечив проти доводів, викладених в апеляційній скарзі з урахуванням пояснень, поданих під час апеляційного провадження, та просив відмовити в її задоволенні, а оскаржуване рішення просив залишити без змін.

Згідно з частиною першою статті 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій Главі.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 12.11.2018 між Публічним акціонерним товариством "КИЇВГАЗ" (в подальшому перейменоване у Акціонерне товариство "КИЇВГАЗ") (замовник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "СПЕЦІАЛІЗОВАНА ПЕРЕСУВНА МЕХАНІЗОВАНА КОЛОНА-7" (підрядник, відповідач) було укладено договір підряду № П-1300/08-08 (далі - договір), відповідно до умов якого замовник доручає, а підрядник забезпечує відповідно до проектної документації виконання робіт з монтажу та пусконалагоджувальних робіт вузла обліку газу (далі - роботи) на об`єкті за адресою: м. Київ, вул. Університетська, 23 (а.с. 9-11).

Умовами зазначеного договору сторонами погоджено наступне:

- відповідно до пункту 2.2. договору, підрядник зобов`язаний виконати всі роботи за цим договором та передати результати робіт до 31 грудня 2018 року;

- згідно з пунктом 2.3. договору при неможливості виконати роботи в строк вказаний у пункті 2.2. договору, підрядник зобов`язаний повідомити про це замовника з метою перегляду строків. Рішення про перегляд строків оформляється додатковою угодою;

- договірна вартість робіт становить - 303 915,24 грн. (з ПДВ) (п. 3.1.);

- у пункті 3.3. сторони погодили, що оплата замовником за даним договором проводиться у два етапи:

І етап: аванс 80 % від вартості робіт, у розмірі 243 132,19 грн. у строк протягом 5 (п`яти) банківських днів з дати підписання сторонами цього договору;

ІІ етап: остаточний розрахунок 20%, в розмірі 60 783,05 грн. у строк протягом 5 (п`яти) банківських днів з дати підписання сторонами Актів приймання - передачі виконаних робіт;

- за змістом пп. 4.1.1., 4.1.5. та 4.1.14 договору підрядник за договором зобов`язався: виконати роботи у встановлені договором строки відповідно до проектної документації; організувати та передати замовнику у порядку, передбаченому законодавством та даним договором закінчені роботи; здійснити забезпечення робіт матеріалами, устаткуванням, обладнанням;

- замовник має право відмовитися від даного договору та вимагати відшкодування збитків,якщо підрядник своєчасно не розпочав роботи або виконує їх настільки повільно, що їх закінчення у строк, визначений договором, стає неможливим (п.п.4.4.5.);

- забезпечення робіт матеріалами та обладнанням здійснює підрядник (п.5.1);

- відповідно до п.9.3. договору, по закінченню робіт, або у разі припинення дії договору, підрядник готує та передає на розгляд позивачу акт приймання-передачі виконаних робіт, а також надає замовнику належним чином оформлену виконавчу документацію (сертифікати, паспорти, протоколи та акти перевірок, обстеження і випробувань встановлених матеріалів та обладнання, акти прихованих робіт, тощо);

- згідно з п.12.1. даний договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань;

- у п.12.2. договору сторони погодили, що цей договір може бути достроково розірваний в односторонньому порядку на вимогу однієї із сторін у випадку невиконання чи неналежного виконання своїх договірних зобов`язань на строк більше ніж 5 (п`яти) робочих днів;

- відповідно до п.14.8 договору, цей договір може бути також припинений з інших підстав та у порядку, визначеному чинним законодавством.

В обгрунтування позову позивач зазначає, що на виконання умов п.3.3. договору (зокрема - першого абзацу: І етап ), згідно із платіжним дорученням № 8036 від 13.11.2018 (а.с.13) ним було перераховано відповідачу аванс у 243 132,19 грн. Однак, за твердженням позивача, відповідач взяті на себе зобов`язання з виконання робіт у строк передбачений договором не виконав, результати виконаних робіт та виконавчу документацію позивачу по акту приймання-передачі виконаних робіт не передав.

В подальшому, 26.12.2019 позивач звернувся до відповідача із листом (вих. № 3055/09-1 від 26.12.2019), в якому пропонував відповідачу у строк до 28.12.2019 передати за актом приймання-передачі виконаних робіт результати робіт за договором та усю виконавчу документацію (а.с. 15, 16).

Як зазначає позивач, відповідач не надав відповіді на зазначений лист, результати робіт та виконавчу документацію не передав позивачу за актом приймання-передачі виконаних робіт.

27.01.2020 позивач, посилаючись на п.4.4.5. та п.14.8 договору та ч.2 ст.849 ЦК України, направив відповідачу лист вих. № 185/09-1 від 27.01.2020 з повідомленням про односторонню відмову від договору підряду №П-1300/08-08 від 12.11.2018 та з вимогою повернути отриманий за договором аванс у сумі 243 132,19 грн (а.с.17-18).

З урахуванням вищеописаного, оскільки відповідач на вимогу позивача суму авансу не повернув, позивач звернувся до суду з позовом про стягненням з відповідача грошових коштів у сумі 243 132,19 грн, як таких, що утримуються відповідачем без достатньої правової підстави.

Оцінюючи подані докази та дослідивши обставини справи в їх сукупності, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

За змістом ст.11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Так, права та обов`язки сторін у даній справи виникли на підставі договору підряду №П-1300/08-08 від 12.11.2018.

Частиною 1 статті 837 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ч. 1 ст. 843 ЦК України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.

Згідно з ч. 1 ст. 854 ЦК України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

За змістом п.3.3 договору позивач сплачує відповідачу аванс 80 % від вартості робіт, у розмірі 243 132,19 грн. у строк протягом 5 (п`яти) банківських днів з дати підписання сторонами цього договору.

Позивачем на виконання умов п.3.3 договору перераховано на користь відповідача суму авансу у розмірі 243 132,19 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 8036 від 13.11.2018 та банківською випискою з рахунку позивача по операціях за 13.11.2018, наявними в матеріалах справи.

Отже, зі свого боку Акціонерне товариство "КИЇВГАЗ" як замовник належним чином виконало свій обов`язок зі сплати на користь відповідача як підрядника авансу у розмірі 243 132,19 грн.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з статті 846 ЦК України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов`язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов`язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.

У пункті 2.2. договору сторони погодили, що відповідач зобов`язаний виконати всі роботи за цим договором та передати результати робіт до 31 грудня 2018 року, а відповідно до п.12.1. договору, даний договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Стаття 629 ЦК України встановлює, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною першою статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Статтею 599 ЦК передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням проведеним належним чином.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

У розділі 9 договору сторони зокрема погодили, що приймання виконаних відповідачем робіт оформляється та підтверджується актом приймання-передачі виконаних робіт (п.9.1.). Окрім того, відповідач надає позивачу належним чином оформлену виконавчу документацію (сертифікати, паспорти, протоколи та акти перевірок, обстеження і випробувань встановлених матеріалів та обладнання, акти прихованих робіт) (п.9.3.).

Судом першої інстанції встановлено, що належних і допустимих доказів повного або часткового виконання підрядником робіт за договором підряду №П-1300/08-08 від 12.11.2018 у передбачений строк матеріали справи не містять і відповідач таких доказів суду не надав.

Таким чином, суд дійшов вірного висновку, що оскільки відповідач не приступив до виконання робіт та не виконав роботи у строк, визначений умовами договору, то замовник правомірно 27.01.2020 направив підряднику лист вих. №185/09-1 від 27.01.2020, у якому на підставі п.4.4.5. та п.14.8 договору та ч.2 ст.849 ЦК України, повідомив про односторонню відмову від договору підряду та вимагав повернути отриманий за договором аванс у сумі 243 132,19 грн. Проте, вказаний лист залишений відповідачем без відповіді та задоволення.

У п. 12.2. договору сторони домовились, що цей договір може бути достроково розірваний в односторонньому порядку на вимогу однієї із сторін у випадку невиконання чи неналежного виконання своїх договірних зобов`язань на строк більше ніж 5 (п`яти) робочих днів.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; сплата неустойки; відшкодування збитків.

Приписами частини другої статті 598 ЦК України передбачено, що припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

За змістом ч.1 ст.651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною другою статті 849 ЦК України якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

Також судом враховано правову позицію, викладену об`єднаною палатою Верховного Суду у постанові від 16.03.2020 у справі №910/2051/19 щодо застосування статті 849 Цивільного кодексу України.

Враховуючи вище викладене, оскільки відповідач не виконав взяті на себе зобов`язання за договором підряду у частині виконання робіт та у строки передбачені договором, місцевий господарський суд дійшов висновку, що на підставі частини 2 статті 849 Цивільного кодексу України, у позивача виникло право відмовитись від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

Так, за змістом частини 2 статті 22 ЦК України, збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Зазначена норма кореспондує положенням статті 224 Господарського кодексу України, відповідно до якої учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Таким чином, положеннями частини 2 статті 849 Цивільного кодексу України законодавцем визначено більш широке поняття збитків при їх відшкодуванні за наслідками порушення умов договору підряду, де відшкодуванню підлягають і витрати зроблені замовником на виконання договірних зобов`язань.

Місцевим господарським судом вірно встановлено, що станом на момент пред`явлення позову договірні зобов`язання між сторонами за договором підряду №П-1300/08-08 від 12.11.2018 припинились на підставі листа позивача вих. №185/09-1 від 27.01.2020.

Відповідно до ч. 1 ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Аналіз статті 1212 ЦК України дає підстави для висновку, що передбачений нею вид позадоговірних зобов`язань виникає за таких умов:

1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи;

2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що зважаючи на наведені вимоги законодавства, у зв`язку з розірванням договору, що є правовою підставою, яка відпала, кошти в розмірі 243 132,19 грн. на момент розгляду справи утримані відповідачем без достатньої правової підстави, а тому у відповідача існує зобов`язання повернути позивачу 243 132,19 грн. сплачених за роботи, які фактично виконано не було, у зв`язку з чим позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, суд прийняв до уваги, що відповідач не скористався правом на подання відзиву у визначений судом строк, не надав суду жодних належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов`язку повернути позивачу грошові кошти.

Заперечуючи проти наведених висновків суду, апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права.

Щодо таких доводів колегія суддів зазначає наступне.

Зокрема, відповідач стверджує, що не отримував копії позовної заяви та ухвали Господарського суду міста Києва від 05.03.2020 про відкриття провадження, а про наявність судової справи дізнався з офіційного сайту Судової влади.

З матеріалів справи вбачається, що 25.06.2020 відповідач звернувся до Господарського суду міста Києва з клопотанням про ознайомлення з матеріалами справи, а 26.06.2020 було здійснене ознайомлення з матеріалами справи представником відповідача, про що свідчить відмітка на такому клопотанні (а.с.77-78).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.03.2020 (після усунення недоліків позовної заяви) відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи в порядку (за правилами) спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Крім того, вказаною ухвалою було встановлено строк відповідачу, який становить 15 днів з дня вручення даної ухвали, для подачі до суду обґрунтованого письмового відзиву на позовну заяву, а також усіх письмових та електронних доказів, що підтверджують заперечення проти позову (в тому числі доказів повного або часткового погашення боргу).

Ухвала Господарського суду міста Києва від 05.03.2020 була надіслана рекомендованим листом з повідомленнями про вручення поштового відправлення № 0103053744854 на юридичну адресу місцезнаходження відповідача, яка зазначена в позовній заяві та відповідає відомостям, внесеним до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 02093, м. Київ, ВУЛИЦЯ БОРИСПІЛЬСЬКА, будинок 11-А.

Разом з цим, 18.03.2020 конверт з поштовим відправленням №0103053744854 повернувся до суду без вручення з поміткою: "не вручено під час доставки, інші причини".

Суд першої інстанції зазначив, що приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, не заявив інших заяв та клопотань по суті спору, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами.

Крім цього, судом належним чином мотивовано такі висновки з посиланням на норми чинного законодавства та практику ЄСПЛ.

Натомість апелянт заперечує проти таких висновків, наголошуючи на тому, що оскільки він ознайомився зі справою лише 26.06.2020, то в силу положень частини 1 статті 165 ГПК України, строк на подання відзиву обраховується з дати ознайомлення (26.06.2020) та закінчується через 15 днів - тобто 13.07.2020.

При цьому, відзив на позовну заяву направлений до суду поштою 10.07.2020 (як вбачається з конверта, у якому направлений відзив), а отриманий судом 14.07.2020 (про що свідчить вхідний штемпель суду). Оскаржуване рішення прийняте 08.07.2020.

Отже, за переконанням апелянта, він був позбавлений свого передбаченого законодавством права на судовий захист.

Дослідивши такі обставини, апеляційний господарський суд не вбачає порушення судом першої інстанції норм процесуального права з огляду на наступне.

Згідно з ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є:

1) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом;

3) змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997 Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції зазначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

За приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є:

1) день вручення судового рішення під розписку;

2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи;

3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;

4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;

5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

В силу положень п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України день проставлення у поштовому повідомленні відповідної відмітки вважається днем вручення відповідачу ухвали суду.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

Судом апеляційної інстанції перевірено, що ухвала Господарського суду міста Києва від 05.03.2020 була надіслана рекомендованим листом з повідомленнями про вручення поштового відправлення № 0103053744854 на юридичну адресу місцезнаходження відповідача, яка зазначена в позовній заяві та відповідає відомостям, внесеним до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 02093, м. Київ, ВУЛИЦЯ БОРИСПІЛЬСЬКА, будинок 11-А.

На таку ж адресу позивачем направлялись лист та вимога відповідачеві, про неотримання яких також вказує відповідач.

Суд наголошує, що така адреса: 02093, м. Київ, ВУЛИЦЯ БОРИСПІЛЬСЬКА, будинок 11-А зазначена також в договорі, укладеному між сторонами, як юридична та фактична адреса відповідача. Відомості про її зміну не надано, як і не обґрунтовано в апеляційній скарзі причини неможливості отримання поштової кореспонденції, що направлялась судом.

Крім того, ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.03.2020 (п. 4 резолютивної частини) відповідача було попереджено, у разі ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи (частина 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України). При цьому, якщо докази не можуть бути подані разом з відзивом з об`єктивних причин, відповідач повинен про це письмово повідомити суд та зазначити такі причини (частина 3, 4 статті 80 Господарського процесуального кодексу України).

Отже, щодо застосування норм процесуального права апеляційний суд відзначає, що з боку суду всі дії, спрямовані на повідомлення сторони про спір, були здійснені відповідно до норм чинного законодавства, а з урахуванням положень частини 6 статті 242 ГПК України відповідач вважається таким, що отримав судове рішення.

Зазначаючи про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, апелянт посилається на неврахування судом приписів Постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211, якою введено на території України карантин, а також на п. 4 Прикінцевих положень ГПК України, яким продовжено всі процесуальні строки під час дії такого карантину.

Відповідно до п. 4 Прикінцевих положень ГПК України (у редакції, що діяла на момент розгляду справи) під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину.

Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

Апеляційний суд звертає увагу апелянта, що в силу приписів законодавства за наявності поважних причин неможливості подання відзиву у встановлений судом строк учасник справи може звернутись із заявою про продовження такого строку.

Також, ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.03.2020 встановлено відповідачу строк, який становить 15 днів з дня вручення даної ухвали, для подачі до суду обґрунтованого письмового відзиву на позовну заяву.

Отже, висновки апелянта щодо обрахування подання відзиву з дати ознайомлення з матеріалами справи, а не з дати отримання ним рішення (у даному випадку - повернення відповідної ухвали суду, що в силу законодавства є днем вручення рішення) спростовуються наведеними вище висновками суду про належне повідомлення відповідача щодо відкриття провадження у даній справі.

З урахуванням наведеного, колегія суддів такі доводи апелянта відхиляє, оскільки судом першої інстанції було дотримано вимог процесуального законодавства при прийнятті оскаржуваного рішення.

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції щодо неподання відповідачем до суду відзиву на позов, а також щодо відсутності інших заяв та клопотань по суті спору, а відтак правильним є висновок, що відповідач не скористався наданими йому процесуальними правами.

Заперечуючи проти оскаржуваного рішення по суті апелянт посилається на те, що не міг належним чином виконати умови договору з вини позивача. Такі твердження зводяться до неможливості належного виконання частини робіт за договором до тих пір, поки позивачем не будуть належним чином виконані передбачені умовами Проектної документації та укладеного договору, зобов`язання.

Мотивуючи апеляційну скаргу, відповідач зазначає, що не мав можливості надати свої заперечення проти позову та надати докази на їх спростування, які наразі просить долучити до матеріалів справи (в апеляційній скарзі міститься клопотання про долучення доказів).

Так, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.09.2020 зокрема запропоновано учасникам апеляційного провадження надати свої письмові пояснення щодо заявленого скаржником клопотання про долучення доказів (п.3 резолютивної частини).

На виконання ухвали суду позивач надав пояснення на апеляційну скаргу, у яких щодо наданих додатків до апеляційної скарги позивач заперечує та просить їх не приймати до уваги, зазначаючи, що відповідач не скористався своїми процесуальними правами відповідно до вимог законодавства.

Так, відповідно до положень частин 1, 2, 3, 4 статті 80 ГПК України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду; позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви; відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи; якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Частиною 8 статті 80 ГПК України передбачено, що докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Положеннями частин 1-3 статті 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Судова колегія наголошує, що ухвалою суду першої інстанції про відкриття провадження відповідач був попереджений про те, що у разі неподання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відтак, оскільки відзив на позовну заяву з доказами на підтвердження своєї позиції апелянт подав після прийняття оскаржуваного рішення з порушенням строку, встановленого судом на його подання, то відповідно такі доводи та докази не можна вважати такими, що подані з пропущенням строку з поважних причин, оскільки колегією суддів вище встановлено відсутність порушенням судом при прийнятті оскаржуваного рішення норм процесуального права.

Отже, з огляду на встановлення факту належного повідомлення відповідача про розгляд справи, обґрунтованість висновків місцевого господарського суду щодо розгляду справи за наявними матеріалами, апеляційний господарський суд відповідні доводи апелянта відхиляє та не приймає докази, подані відповідачем разом з апеляційною скаргою.

Окремо колегія суддів звертає увагу апелянта, що в силу умов договору (зокрема пункту 2.3. Договору про повідомлення підрядника у випадку неможливості виконання) відповідач не був позбавлений можливості письмово проінформувати позивача про обставини, що на його думку унеможливили своєчасне виконання зобов`язань, які позивачем на виконання умов договору було оплачено у 80 % розмірі від погодженого сторонами розміру.

Разом з цим, доводи апелянта щодо відсутності предмета спору у даній справі суд відповідно також відхиляє з огляду на вищенаведені висновки.

Також колегія суддів сприймає критично аргументи апелянта про неотримання від позивача зазначених в оскаржуваному рішенні листів та вимог, оскільки як також було досліджено вище, вся поштова кореспонденція, що надсилалась відповідачеві на адресу місцезнаходження (як позивачем так і судом) не отримувалась апелянтом з невідомих причин.

Дослідивши вищенаведені обставини, апеляційний господарський суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення Господарського суду міста Києва від 08.07.2020 у справі №910/1940/20.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (ч. 8 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації" зазначено, що одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції.

Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Проніна проти України") і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Так, у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Суд апеляційної інстанції зазначає, що враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 р. N 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів N 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 р. N3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України № 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

За таких обставин, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсним обставинам справи і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду міста Києва від 08.07.2020 у справі №910/1940/20 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.

Колегія суддів зазначає про те, що при апеляційному перегляді не встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права щодо винесення судом першої інстанції рішення.

З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕЦІАЛІЗОВАНА ПЕРЕСУВНА МЕХАНІЗОВАНА КОЛОНА-7" на рішення Господарського суду міста Києва від 08.07.2020 у справі №910/1940/20 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв`язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281 - 284 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕЦІАЛІЗОВАНА ПЕРЕСУВНА МЕХАНІЗОВАНА КОЛОНА-7" - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 08.07.2020 у справі №910/1940/20 - залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/1940/20 повернути до господарського суду першої інстанції.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені ГПК України.

Повний текст постанови складено 23.11.2020.

Головуючий суддя Є.Ю. Шаптала

Судді М.Л. Яковлєв

А.І. Мартюк