Рішення

від 17.11.2020 по справі 908/1652/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 15/101/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.11.2020 Справа № 908/1652/20

м. Запоріжжя

Господарський суд Запорізької області у складі судді Горохова Ігоря Сергійовича, за участі секретаря судового засідання Чернетенко А.С. розглянувши матеріали

за позовом Концерну "Міські теплові мережі", юридична адреса: 69091, м. Запоріжжя, вул. Гвардійський, 137; фактична адреса: 69057, м. Запоріжжя, вул. Адмірала Нахімова, 4

до відповідача Приватного підприємства "Мілорд-Плюс", юридична адреса: 69057, м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, буд. 86; адреса надання послуг: 69057, м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, буд. 86, прим. 19; 69057, м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, буд. 92, прим. 33

про стягнення коштів

за участю представників сторін та учасників процесу:

від позивача: Білоус Д.С., довіреність № 657/20-19 від 19.11.2019;

від відповідача: не з`явився.

Суть спору

30.06.2020 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Концерну "Міські теплові мережі", м. Запоріжжя до відповідача Приватного підприємства "Мілорд-Плюс", м. Запоріжжя про стягнення заборгованості в розмірі 754 685,46 грн, з яких: сума основного боргу в розмірі 633 035,38 грн, 3% річних в розмірі 35 513,38 грн, інфляційні втрати в розмірі 86 136,70 грн.

Крім того, позивачем заявлено про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.06.2020, справу № 908/1652/20 передано на розгляд судді Горохову І.С.

Ухвалою суду від 03.07.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/1652/20, присвоєно справі номер провадження 15/101/20. Розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження. Судове засідання призначено на 03.08.2020.

Ухвалою суду від 03.08.2020 оголошено у судовому засіданні перерву до 25.08.2020.

Ухвалою суду від 25.08.2020 постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження та замінити засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням. Підготовче засідання призначити на 06.10.2020.

06.10.2020 до суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення судового засідання в зв`язку з перебуванням представника відповідача у відрядженні.

Ухвалою суду від 06.10.2020 відкладено підготовче засідання на 26.10.2020.

Ухвалою суду від 26.10.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу № 908/1652/20 до судового розгляду по суті на 17.11.2020.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що Концерн "Міські теплові мережі" за даними особового рахунку № НОМЕР_1 у період з жовтня 2016 по квітень 2020 відпустив відповідачу теплову енергію на загальну суму 633 035,38 грн за адресою: м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, буд. 86, нежитлове приміщення № 19, та за адресою: м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, буд. 92, нежитлове приміщення № 33. Об`єкт теплопостачання належить на праві власності Приватному підприємству "Мілорд-Плюс". Договір купівлі-продажу теплової енергії, проект якого направлявся на адресу відповідача для підписання, останнім не укладено. Зобов`язання по сплаті за спожиту теплову енергію за спірний період, відповідачем не виконано, що стало підставою звернення із вказаними вимогами. В обґрунтування позову посилається на ст. ст. 11, 15, 16, 258, 509, 525, 629, 712 Цивільного кодексу України, Законом України "Про теплопостачання", "Правилами користування тепловою енергією", ст. ст. 1, 2, 193, 222 Господарського кодексу України.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав зазначених у позові № 42/юр від 22.06.2020, просить суд позов задовольнити в повному обсязі.

06.10.2020 від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення судового засідання на іншу дату, у зв`язку з перебуванням в іншому судовому засідання на призначений час та дату.

Ухвалою суду від 06.10.2020 підготовче засідання було відкладено.

Представник відповідача в інші судові засідання не з`явився, про причини неявки суду не повідомив. Про час та місце слухання справи повідомлявся у встановленому порядку шляхом направлення на адресу відповідних ухвал. Клопотань про розгляд справи без уповноваженого представника або про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило. Вимоги ухвал суду не виконані, відзив на позов не надано.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з п. п. 1, 2 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (п. 1) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки (п. 2).

Отже, враховуючи, що сторони були належним чином повідомлені про дату, час та місце призначеного судового засідання, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників відповідачів за наявними в матеріалах справи документами.

Розгляд справи відповідно до вимог ст. 222 Господарського процесуального кодексу України здійснювався за допомогою звукозаписувального технічного засобу, а саме програмно - апаратного комплексу "Оберіг".

В судому засіданні 17.11.2020 судом, в порядку ст. 240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення, судом оголошено, що повний текст рішення буде складено протягом 10 днів.

Заслухавши доводи представника позивача, суд установив наступне.

Взаємовідносини, які виникають в процесі споживання теплової енергії регулюються Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Законом України "Про теплопостачання", Правилами користування тепловою енергією, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 за № 1198, які визначають взаємовідносини між теплопостачальними організаціями та споживачами теплової енергії.

Статтею ст. 1 Закону України "Про теплопостачання" визначено, що теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об`єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу; система централізованого теплопостачання - сукупність джерел теплової енергії, магістральних та місцевих (розподільчих) теплових мереж, що об`єднані між собою та використовуються для теплозабезпечення споживача, населеного пункту, яка включає системи децентралізованого та помірно-централізованого теплопостачання.

Згідно з ч. 2 ст. 275 ГК України, відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Отже, споживання теплової енергії можливо лише на підставі договору.

З метою укладення договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді позивачем на адресу Приватного підприємства "Мілорд-Плюс", м. Запоріжжя, як споживача та власника нежитлових приміщень № 19 за адресою: м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, буд. 86 та № 33 за адресою: м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, буд. 92, надіслано лист від 02.12.2016 № 106/09, яким повідомлено про необхідність терміново звернутись до відділу збуту філії Концерну МТМ Вознесенівського району з заявою про укладення договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді.

Крім того, згідно з описом вкладення від 02.08.2019, позивачем на адресу Приватного підприємства "Мілорд-Плюс", м. Запоріжжя направлявся супровідний лист від 09.07.2019 № 204053 разом з договором від 09.07.2019 № 204053 у 2-х примірниках для його підписання відповідачем.

Як вказує позивач, незважаючи на відсутність укладеного між сторонами договору, Концерн МТМ у період з жовтня 2016 по квітень 2020 відпустив відповідачу теплову енергію на загальну суму 633 035,38 грн.

Згідно з Інформаційними довідками від 06.09.2018 за № 136720383 та від 19.04.2018 № 121268557 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна власником нежилих приміщень № 19 та № 33 за адресами: м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, буд. 86 та за адресою: м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, буд. 92 є Приватне підприємство "Мілорд-Плюс".

Як встановлено судом, позивачем на адресу відповідача направлялись акти та рахунки на оплату спожитої теплової енергії за спірний період для подальшої їх оплати, а також надсилались листи та претензії щодо погашення заборгованості за теплову енергію (листи № 790/09 від 11.04.2018 та № 1259/09 від 12.09.2018, претензія щодо погашення заборгованості за теплову енергію № 388/05-юр від 24.04.2019, вимога щодо погашення заборгованості за теплову енергію № 414/05-юр від 27.04.2020).

Проте, відповідач договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді з позивачем не уклав, підписані акти приймання-передачі за період з жовтня 2016 по квітень 2020 позивачу не повернув, оплату рахунків за вказаний період не здійснив.

В підтвердження своїх вимог позивачем до позовної заяви надано акт від 18.04.2018 складений представниками Концерну МТМ про обстеження системи теплопостачання за адресами за адресами: м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, буд. 86 та за адресою: м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, буд. 92 є Приватне підприємство "Мілорд-Плюс".

Нездійснення відповідачем оплати за спожиту теплову енергію в гарячій воді у період з жовтня 2016 по квітень 2020 по об`єктам: нежитлові приміщення № 19 за адресою: м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, буд. 86 та № 33 за адресою: м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, буд. 92, стало підставою для звернення позивача з позовом до суду.

Відповідно до ст.ст. 13, 16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" централізоване опалення належить до житлово-комунальних послуг, порядок надання, якісні та кількісні показники яких мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства.

Відповідно до частини 4 статті 19 Закону України "Про теплопостачання", теплогенеруюча організація має право постачати вироблену теплову енергію безпосередньо споживачу згідно з договором купівлі-продажу теплової енергії та частини 1 статті 25 цього Закону, теплопостачальна організація має право укладати договори купівлі-продажу теплової енергії із споживачами.

Статтею 25 Закону України "Про теплопостачання", закріплено права та основні обов`язки споживача теплової енергії, яка містить обов`язок споживача на своєчасне укладення договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.

Згідно з пунктом 4 "Правил користування тепловою енергією", затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1198 від 03.10.2007 року, користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору, а пунктом 14 Правил передбачений обов`язок споживача до початку подачі теплоносія до системи теплоспоживання укласти з теплопостачальною організацією такий договір.

Згідно з п. 2 ст. 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги належить до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг, що повністю кореспондується зі ст. 28 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні". Аналогічні норми щодо встановлення тарифів містяться у ст. 13 Закону України "Про теплопостачання".

Правовідносини між Теплопостачальною організацією та Споживачем в сфері виробництва, транспортування та постачання теплової енергії регулюються Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Законом України "Про теплопостачання" від 02.06.2005 року за № 2633-ІУ, "Правилами користування тепловою енергією", затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України, від 03.10.2007 року за № 1198 та іншими нормативно-правовими актами України.

Зокрема, в Законі та в правилах законодавець надає поняття "Споживач":

споживач теплової енергії - фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі до договору (Закон);

споживач теплової енергії - фізична особа, яка є власником будівлі або суб`єктом підприємницької діяльності, чи юридична особа, яка використовує теплову енергію відповідно до договору (Правил).

В розумінні Закону України "Про теплопостачання" та Правил користування тепловою енергією, Споживачем теплової енергії є фізична або юридична особа, що використовує теплову енергію на підставі договору.

Виходячи зі змісту ст. 2 Закону України "Про теплопостачання", він регулює відносини, що виникають у зв`язку з виробництвом, транспортуванням, постачанням і використанням теплової енергії, державним наглядом за режимами споживання теплової енергії, безпечною експлуатацією теплоенергетичного обладнання та безпечним виконанням робіт на об`єктах у сфері теплопостачання суб`єктами господарської діяльності незалежно від форм власності.

Теплогенеруюча організація - суб`єкт господарської діяльності, який має у своїй власності або користуванні теплогенеруюче обладнання та виробляє теплову енергію; Теплопостачальна організація - суб`єкт господарської діяльності з постачання споживачам теплової енергії (ст. 1 Закону України "Про теплопостачання", надалі - Закону). Таким є позивач у справі.

Основним предметом діяльності Концерну є виробництво теплової енергії, розподіл теплової енергії для підігріву житла і побутових потреб населення, підприємств, організацій і її збут.

Відповідно до Законів України "Про теплопостачання" та Правил користування тепловою енергією, затверджених Постановою КМУ від 03.10.2007 № 1198 теплова енергія може споживатись лише на підставі договору.

Статтею 24 Закону визначено, що одним з основних обов`язків споживача теплової енергії є своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.

Згідно з ст. 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник, при чому виробник послуг може бути і їх виконавцем.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 20 Закону "Про житлово-комунальні послуги" споживач зобов`язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору.

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 21 Закону "Про житлово-комунальні послуги" виконавець зобов`язаний підготувати та укласти із споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.

Пунктом 5 ч. 3 ст. 20 Закону "Про житлово-комунальні послуги" встановлено обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

У статті 179 Господарського кодексу України закріплено, що укладення господарського договору є обов`язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов`язковим для суб`єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов`язковості укладення договору для певних категорій суб`єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Таким чином, законодавством передбачений двосторонній обов`язок, щодо укладання договору про надання житлово-комунальних послуг, у зв`язку з чим у разі відмови на оплату таких послуг споживачем з посиланням на відсутність укладеного договору не беруться до уваги, оскільки споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

За приписами ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, у силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності, виконуються на підставі договорів.

Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК).

Згідно з ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання, згідно із ст. 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, ст. 525 Цивільного кодексу України.

За договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами. (ст. 714 ЦК України).

Як передбачає ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у встановлений строк.

Як свідчать надані суду документи, між сторонами склалися господарські відносини, що породили взаємні обов`язки.

Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (далі ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

У спірний період споживач свого обов`язку щодо укладення договору не виконав, договору купівлі-продажу теплової енергії з Концерном "МТМ" укладено не було, акт приймання - передачі теплової енергії не підписаний, у зв`язку з чим облік відпущеної теплової енергії здійснювався по особовому рахунку № НОМЕР_1 .

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (надати послуги, виконати роботу, сплатити гроші тощо), а кредитор вправі вимагати виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, виходячи зі змісту якої цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Споживач заперечень щодо нарахувань, зазначених у рахунку та акті приймання-передачі теплової енергії за спірний період на адресу теплопостачальної організації не

надав, належним чином оформлений акт приймання - передачі теплової енергії за спірний

період не повернув, що свідчить про те, що він фактично погодився з кількістю спожитої

теплової енергії та з сумами нарахованими до оплати.

Таким чином, акти приймання-передачі теплової енергії за період з жовтня 2016 по квітень 2020, які були надіслані на адресу відповідача є погодженими та є підставою для проведення остаточних розрахунків.

При цьому, в матеріалах справи відсутні докази в підтвердження того, що відповідачу послуги з централізованого теплопостачання позивачем не надавались або що відповідач ці послуги не отримував.

Згідно з пунктом 1 частини першої ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність.

Відсутність між сторонами укладеного договору за наявності доказів надання відповідних послуг не звільняє відповідача від обов`язку оплати за фактично спожиту теплову енергію.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінивши надані докази, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги про стягнення заборгованості за отриману теплову енергію за період з жовтня 2016 по квітень 2020 у сумі 633 035,38 грн, обґрунтовані та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім того, за порушення виконання відповідачем грошового зобов`язання позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 35 513,38 грн за період з 20.11.2016 по 11.03.2020 та інфляційні втрати у розмірі 86 136,70 грн за період жовтень 2016 - квітень 2019.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України підставою застосування передбаченої цією нормою відповідальності є прострочення боржником виконання грошового зобов`язання. Як передбачено ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору (ч. 1 ст. 631 ЦК України).

Згідно зі статтями 251, 253 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення; перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Статтею 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Виходячи з аналізу викладеного слідує, що для оцінки правильності нарахування позивачем компенсаційних санкцій слід встановити не тільки документально підтверджену суму боргу, а й дату коли зобов`язання мало бути виконано, тобто з`ясувати момент прострочення боржником виконання грошового зобов`язання. Прострочення слід розглядати як юридичний склад, що тягне за собою зміну правовідносин сторін по зобов`язанню, яке не виконано в строк. Складовими прострочення при цьому є такі юридичні факти: наявність між сторонами договірних відносин, настання строку виконання зобов`язання, невиконання стороною зобов`язання у встановлений строк.

Позивач дату прострочення виконання відповідачем зобов`язань розраховує виходячи з 20 числа місяця наступного за місяцем, що передує звітному періоду за кожним актом приймання - передачі теплової енергії.

Суд не погоджується з такою позицією позивача, оскільки між позивачем та відповідачем не укладено договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді. Перелічені документи (акти та рахунки), в розумінні норм чинного законодавства, є підставою для оплати наданих послуг після пред`явлення відповідної претензії про сплату заборгованості, втім перелічені документи не містять посилань на строк його виконання.

Наданий до позовних матеріалів реєстр вручення споживачам актів та рахунків на оплату наданих послуг, також не є вимогою в розумінні ст. 530 ЦК України.

В даному випадку належним доказом-документом для початку обліку строку прострочення заборгованості із визначенням періоду початку та кінцевого строку виступає:

- лист № 790/09 від 11.04.2018 в якому зазначається про заборгованість по особовому рахунку № НОМЕР_1 у розмірі 335 800,36 грн, який було надіслано на адресу відповідача 13.04.2019 разом з доданими до нього Акту звірки взаємних розрахунків, розрахунком заборгованості, рахунками та актами приймання - передачі теплової енергії за спірний період;

- лист № 1259/09 від 12.09.2018 в якому зазначається про заборгованість по особовому рахунку № НОМЕР_1 у розмірі 377 241,74 грн, який було надіслано на адресу відповідача 12.09.2019 разом з доданими до нього Акту звірки взаємних розрахунків, розрахунком заборгованості, рахунками та актами приймання - передачі теплової енергії за спірний період;

- претензія щодо погашення заборгованості за теплову енергію № 388/05-юр від 24.04.2019 по особовому рахунку № НОМЕР_1 у розмірі 520 406,71 грн, яка була надіслана на адресу відповідача 13.05.2019 про що свідчить реєстр відправленої простої кореспонденції - претензій;

- вимога щодо погашення заборгованості за теплову енергію № 414/05-юр від 27.04.2020 по особовому рахунку № НОМЕР_1 у розмірі 585 915,98 грн, яка була надіслана на адресу відповідача 02.05.2020 про що свідчить реєстр відправленої простої кореспонденції - вимог.

Строк прострочення зобов`язання з оплати за поставлену теплову енергії за відсутності договору повинен відраховуватись зі завершенням семиденного строку з дня отримання листів № 790/09 від 11.04.2018 та № 1259/09 від 12.09.2018, претензії № 388/05-юр від 24.04.2019, вимоги № 414/05-юр від 27.04.2020).

Однак, розрахунок 3% річних та суми інфляційних втрат позивачем зроблено з урахуванням 20 числа кожного місяця та за загальний період з 20.11.2016 по 11.03.2020 щодо 3% річних та жовтень 2016 року - квітень 2020 року за інфляційними втратами, окремо за кожним актом приймання - передачі теплової енергії. Тобто до дати надсилання зазначених вище листів та претензій з вимогою оплати заборгованості за поставлену теплову енергії.

Відповідно до наказу Міністерства інфраструктури України від 28 листопада 2013 року N 958, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 28 січня 2014 за N 173/24950 Про затвердження Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень , нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв`язку (без урахування вихідних днів об`єктів поштового зв`язку): місцевої - Д+2, пріоритетної - Д+1. При пересиланні рекомендованої письмової кореспонденції зазначені в пункті 1 цього розділу нормативні строки пересилання збільшуються на один день.

Приймаючи до уваги положення ст. 530 ЦК України та надані позивачем докази направлення відповідних листів-вимог про погашення заборгованості, суд дійшов висновку, що датою прострочення виконання відповідачем зобов`язання щодо погашення виниклої заборгованості:

за листом № 790/09 від 11.04.2018 (період листопад 2015 року по лютий 2018 року, сума боргу 335 800,36 грн), надіслано 13.01.2018 (опис вкладення) починається з 25.04.2018 по 11.03.2020;

за листом № 1259/09 від 12.09.2018 (період листопад 2015 року по квітень 2018 року, сума боргу 377 241,74 грн), надіслано 12.09.2018, починається з 24.09.2018 по 11.03.2020;

за претензією № 388/05-юр від 24.04.2019 (заборгованість станом на 22.04.2019, сума боргу 520 406,71 грн), надіслано 01.05.2019, починається з 13.05.2019 по 11.03.2020;

за вимогою № 414/05-юр від 27.04.2020 (заборгованість станом на 01.05.2020, сума боргу 585 915,98 грн), надіслано 02.05.2020 починається з 13.05.2020.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи Законодавство , виходячи з простроченої вартості теплової енергії за кожним окремо актом та листами, вимогами суд встановив, що з огляду на допущення помилки при підрахуванні кількості днів прострочення за актам приймання-передачі теплової енергії до стягнення підлягає:

За період:

- 25.04.2018 по 11.03.2020 на суму боргу 335 800,6 грн, розмір 3% річних становить 18 928,26 грн;

- 24.09.2018 по 11.03.2020 на суму боргу 41 441,38 грн, розмір 3% річних становить 1818,22 грн;

- 13.05.2019 по 11.03.2020 на суму боргу 143 164,97 грн, розмір 3% річних становить 3563,11 грн;

- з 13.05.2020 на суму боргу 65 509,27 грн, враховуючи надсилання претензії на вказану суму боргу 02.05.2020 та початок нарахування 3% річних наведений в розрахунку позивача з 20.05.2019 по 11.03.2020 щодо окремого місяця, нарахування 3% річних на суму боргу та їх стягнення суд вважає безпідставним, оскільки початок прострочення припадає на дату 13.05.2020.

Відтак загальна сума 3% річних, які суд вважає правомірно нарахованими за прострочення оплати вартості теплової енергії становить 24 309,59 грн.

Обґрунтованими періодами нарахування та розмір інфляційних втрат становить:

- жовтень 2016 року по лютий 2018 року на суму боргу 335 800,6 грн, розмір інфляційних втрат становить 31 350,5 грн;

- березень 2018 року, квітень 2018 року на суму боргу 41 441,38 грн, розмір інфляційних втрат становить 3337,6 грн;

- листопад 2018 року по березень 2019 року на суму боргу 143 164,97 грн, розмір інфляційних втрат має від`ємне значення та становить - 299,33 грн;

- квітень 2019 року на суму боргу 7389,46 грн, враховуючи надсилання претензії на вказану суму боргу 02.05.2020 та період нарахування інфляційних втрат наведений в розрахунку позивача 06.2019 по 02.2020 щодо окремого місяця, нарахування та стягнення інфляційних втрат за квітень 2019 року суд вважає безпідставним, оскільки початок прострочення припадає на дату 13.05.2020.

Відтак загальна сума інфляційних втрат, яка є правомірно нарахованою і яка підлягає присудженню до стягнення становить 34 687,9 грн.

В іншій частині вимог про стягнення 3% річних у розмірі 11 203,79 грн та інфляційних втрат у розмірі грн суд відмовляє в задоволенні позову 51 448,8 грн.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Позивачем надано всі належні та допустимі докази на підтвердження своїх вимог. Відповідачем жодним чином не спростовано доводів позивача.

Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Посилання позивача на те, що обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору є правом, а не обов`язок особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів його використовує. Встановлення законом обов`язкового досудового врегулювання спору обмежує можливість реалізації права на судовий захист, суд вважає правомірним. Однак, враховуючи відсутність підписаного між сторонами у справі договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді, здійснений позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат з урахуванням 20-го числа місяця, наступного за розрахунковим без врахування положень ст. 530 ГК України є безпідставним та таким, що суперечить приписам чинного законодавства України.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно із ч. 2 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

За приписами ст. 1 Закону України "Про судовий збір" визначено, що судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, а також за видачу судами документів і включається до складу судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при подачі позову до господарського суду було сплачено судовий збір за платіжними дорученнями № 22915 від 09.08.2019 у розмірі 1921,00 грн, № 22914 від 09.08.2019 у розмірі 1921,00 грн, № 22913 від 09.08.2019 у розмірі 1921,00 грн, № 22912 від 09.08.2019 у розмірі 1921,00 грн, № 22911 від 09.08.2019 у розмірі 1921,00 грн, № 22909 від 09.08.2019 у розмірі 1921,00 грн на загальну суму 11 526,00 грн.

Судом встановлено, що сума судового збору, що підлягає сплаті за вказаним позовом становить 11 320,28 грн, тобто позивачем було внесено судовий збір у більшому розмірі ніж встановлено законом, переплата судового збору складає 205,72 грн.

Згідно з ч. 2 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" у випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми.

Враховуючи наведені приписи ГПК України, Закону України "Про судовий збір" суд дійшов висновку, що питання про повернення 205,72 грн переплаченої суми судового збору позивачу буде вирішено судом за наявності відповідного клопотання позивача.

Керуючись ст. ст. 129, 202, 232, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства "Мілорд-Плюс" (юридична адреса: 69057, м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, буд. 86; адреса надання послуг: 69057, м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, буд. 86, прим. 19; 69057, м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, буд. 92, прим. 33; ідентифікаційний код юридичної особи 32297864) на користь Концерну "Міські теплові мережі" (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137; фактична адреса: 69057, м. Запоріжжя, вул. Адмірала Нахімова, 4 на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання НОМЕР_2 , установа банку Запорізьке управління АТ Ощадбанк , МФО 313957, ідентифікаційний код юридичної особи 32121458) основний борг за відпущену теплову енергію у сумі 633 035,38 грн (шістсот тридцять три тисячі тридцять п`ять гривень 38 коп.). Видати наказ.

Стягнути з Приватного підприємства "Мілорд-Плюс" (юридична адреса: 69057, м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, буд. 86; адреса надання послуг: 69057, м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, буд. 86, прим. 19; 69057, м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, буд. 92, прим. 33; ідентифікаційний код юридичної особи 32297864) на користь Концерну "Міські теплові мережі" (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, буд. 137, фактична адреса: 69057, м. Запоріжжя, вул. Адмірала Нахімова, 4 на поточний рахунок р/р НОМЕР_3 , установа банку ПАТ АБ "Укргазбанк" МФО 320478, ідентифікаційний код юридичної особи 32121458) суму 3% річних у розмірі 24 309,59 грн (двадцять чотири тисячі триста дев`ять гривень 59 коп), суму інфляційних витрат у розмірі 34 687,90 грн (тридцять чотири тисячі шістсот вісімдесят сім гривень 90 коп). Видати наказ.

Стягнути з Приватного підприємства "Мілорд-Плюс" (юридична адреса: 69057, м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, буд. 86; адреса надання послуг: 69057, м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, буд. 86, прим. 19; 69057, м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, буд. 92, прим. 33; ідентифікаційний код юридичної особи 32297864) на користь Концерну "Міські теплові мережі" (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, буд. 137, фактична адреса: 69057, м. Запоріжжя, вул. Адмірала Нахімова, 4 на поточний рахунок р/р НОМЕР_3 , установа банку ПАТ АБ "Укргазбанк" МФО 320478, ідентифікаційний код юридичної особи 32121458) судовий збір у розмірі 10 380,50 грн (десять тисяч триста вісімдесят гривень 50 коп). Видати наказ.

У задоволенні позову в частині стягнення 3% річних у розмірі 11 203,79 грн та суми інфляційних втрат у розмірі 51 448,80 грн, відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 27 листопада 2020 року.

Суддя І. С. Горохов