Рішення

від 26.11.2020 по справі 910/8983/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

26.11.2020Справа № 910/8983/20

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді: Літвінової М.Є.

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НІКТРАНС ІМПЕРІАЛ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПІВНІЧНО - УКРАЇНСЬКИЙ БУДІВЕЛЬНИЙ АЛЬЯНС"

про стягнення 584 940, 27 грн.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "НІКТРАНС ІМПЕРІАЛ" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПІВНІЧНО - УКРАЇНСЬКИЙ БУДІВЕЛЬНИЙ АЛЬЯНС" (далі - відповідач) про стягнення 584 940, 27 грн., з яких: 493 500, 00 грн. основний борг, 69 138, 50 грн. пеня, 11 499, 20 інфляційні втрати та 3% річних у розмірі 10 852, 57 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем порушено умови Договорів про надання послуг технікою № 01/10 від 01.10.2018 та № 02/10 від 12.10.2018 в частині повної та своєчасної оплати.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.06.2020 відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, встановлено відповідачу строк для подачі відзиву на позов, позивачу для подачі відповіді на відзив.

09.07.2020 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

29.07.2020 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшла відповідь на відзив.

Згідно з ч.4 ст.240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

01.10.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю НІКТРАНС ІМПЕРІАЛ (далі - виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю ПІВНІЧНО - УКРАЇНСЬКИЙ БУДІВЕЛЬНИЙ АЛЬЯНС (далі - замовник) укладено Договір № 01/10 про надання послуг технікою.

Відповідно до п. 1.1. Договору виконавець зобов`язується надати замовнику послуги автотранспортом, будівельною технікою та вантажопідйомними машинами (2 автокранами КРАЗ КТА - 25 та механізмами (надалі по тексту Техніка ), зазначеними в додатках до Договору, які є його невід`ємною частиною з особами на керування такою технікою, в технічно справному стані для використання її у виробничій діяльності замовника за адресою: Хмельницька область, Славутський р-н, с. Цвітоха.

Виконавець зобов`язується розпочати надання послуг за Договором через 2 (два) дні з моменту отримання замовлення від замовника з зазначенням найменування техніки та бажаної кількості годин роботи та надавати їх щоденно до моменту отримання письмового повідомлення замовника про припинення надання послуг (п. 1.3. Договору).

Як встановлено п. 2.1. Договору сума оплати за роботу техніки визначається на підставі підписаних сторонами актів приймання - передачі наданих послуг, виходячи з вартостей за надання послуг, визначених у Додатках до Договору.

Основним документом для визначення кількості відпрацьованого технікою часу є акт виконаних робіт (наданих послуг), підписаний представниками виконавця і замовника. Акт виконаних робіт (наданих послуг) готує виконавець і передає на підпис замовнику. Замовник зобов`язаний підписати акт на протязі 10 - х (десяти) банківських днів з моменту отримання або в той самий строк надати мотивовану відмову від його підписання (п. 2.4. Договору).

Пунктом 2.5. Договору встановлено, що розрахунок за послуги виконується на протязі 10 - ти (десяти) банківських після підписання актів виконаних робіт (наданих послуг), підписаних сторонами у відповідності до п. 2.4. Договору шляхом перерахування замовником грошових коштів на поточний рахунок виконавця.

Замовник зобов`язується виконувати оплату послуг на умовах Договору (п. 3.2.1 Договору).

За порушення строків оплати замовником, нараховується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення від суми неоплачених послуг (п. 4.2. Договору).

Договір вступає в силу з моменту його підписання та діє протягом дванадцяти місяців, а в частині здійснення розрахунків - до повного їх виконання (п. 8.1. Договору).

01.10.2018 сторонами підписано Специфікацію до Договору № 01/10.

В подальшому, 12.10.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю НІКТРАНС ІМПЕРІАЛ (далі - виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю ПІВНІЧНО - УКРАЇНСЬКИЙ БУДІВЕЛЬНИЙ АЛЬЯНС (далі - замовник) укладено Договір № 02/10 про надання послуг технікою.

Відповідно до п. 1.1. Договору виконавець зобов`язується надати замовнику послуги автотранспортом, будівельною технікою та вантажопідйомними машинами та механізмами (надалі по тексту Техніка ), зазначеними в додатках до Договору, які є його невід`ємною частиною, з особами на керування такою технікою, в технічно справному стані для використання її у виробничій діяльності замовника за адресою: Кіровоградська область, Знам`янський, с. Богданівка.

12.10.2018 сторонами підписано Специфікацію до Договору № 02/10.

За Договором № 01/10 від 01.10.2018 позивачем надано, а відповідачем прийнято послуг на суму 280 875, 00 грн., що підтверджується актами здачі - прийняття робіт (надання послуг) № НТ - 0000258 від 02.09.2019 на суму 139 125, 00 грн та № НТ - 0000259 від 02.09.2019 на суму 141 750, 00 грн.

За Договором № 02/10 від 12.10.2018 позивачем надано, а відповідачем прийнято послуг на суму 212 625, 00 грн., що підтверджується актом № НТ - 0000257 здачі - прийняття робіт (надання послуг) від 02.09.2019.

Загальна заборгованість за Договорами № 01/10 та № 02/10 становить 493 500, 00 грн.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов Договору № 01/10 від 01.10.2018 та Договору № 02/10 від 12.10.2018 позивач звернувся до суду із позовними вимогами про стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 493 500, 00 грн., 69 138, 50 грн. пені, інфляційних втрат у розмірі 11 449, 20 грн. та 3 % річних у розмірі 10 852, 57 грн.,

Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначив про те, що позивач порушив правила об`єднання позовів, оскільки об`єднав у одній позовній заяві вимоги про стягнення з відповідача заборгованості, що виникла із двох договорів, які мають різну ціну, містять різний обсяг зобов`язань та строки їх виконання.

Позивач у відповіді на відзив заперечив проти доводів відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву та вказав на те, що стягнення заборгованості здійснюється за двома договорами про надання послуг, правовідносини з яких виникли між одними і тими ж сторонами та містять ідентичні умови, а тому позивач зазначає про те, що ним не порушено правила об`єднання позовів.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно частин 1 та 4 статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

В силу положень статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Згідно зі статтею 177 Цивільного кодексу України послуга є самостійним об`єктом цивільних прав.

На виконання умов Договору про надання послуг технікою № 01/10 від 01.10.2018 позивачем було надано послуги автокрана на суму 280 875, 00 грн. та за Договором № 02/10 від 12.10.2018 на суму 212 625, 00 грн., що підтверджується підписаними актами здачі - прийняття робіт (надання послуг).

За приписами ч.1 ст.903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки, та в порядку, що встановлені договором.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, відповідачем не надано зауважень щодо кількості та якості наданих позивачем в вересні 2019 року послуг згідно умов Договорів № 01/10 та № 02/10.

Позивач виконав свої зобов`язання за Договорами належним чином на загальну суму 493 500, 00 грн.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Як зазначалось вище відповідач не оплатив надані позивачем послуги.

Доказів протилежного матеріали справи не містять.

Відповідно до ч. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, всупереч умовам Договорів про надання послуг, відповідач не виконав в належні строки взяті на себе зобов`язання щодо оплати наданих позивачем послуг, тим самим порушуючи майнові права та законні інтереси позивача, що полягали в отриманні оплати за надані послуги, а тому, позовні вимоги про стягнення з відповідача основної суми заборгованості в розмірі 493 500, 00 грн. є доведеними та обґрунтованими.

Разом з тим, позивачем заявлено до стягнення з відповідача за неналежне виконання умов Договорів пеню у розмірі 69 138, 50 грн., інфляційні втрати у розмірі 11 499, 20 та 3 % річних у розмірі 10 852, 57 грн.

Договір, відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 193 Цивільного кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Згідно ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до п. 4.2. Договору за порушення строків оплати замовником, нараховується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення від суми неоплачених послуг.

Згідно з частиною шостою статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов`язання мало бути виконано.

Суд доходить висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені у розмірі 69 138, 50 грн., оскільки позивачем вірно нараховано пеню на суму заборгованості 493 500, 00 грн. за період з 17.09.2019 по 17.03.2020.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, суд зазначає, що сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Відтак, перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат та 3% річних, що здійснений позивачем в період з 17.09.2019 по 10.06.2020, суд вважає його обґрунтованим та таким, що не суперечать положенням договорів та відповідають вимогам чинного законодавства.

У зв`язку з чим, вимоги позивача про стягнення з відповідача суми інфляційного збільшення у розмірі 11 499, 20 та 3 % річних у розмірі 10 852, 57 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо тверджень відповідача про порушення правил об`єднання позовів у даній справі, суд зазначає наступне.

Відповідно до приписів частини першої статті 173 Господарського процесуального кодексу України в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.

За своїм процесуальним призначенням інститут об`єднання позовних вимог забезпечує правильність і одностайність розгляду та вирішення окремих позовних вимог, які можуть бути розглянуті як самостійні справи, але об`єднуються однорідністю вимог, тобто вимог, які випливають з одних і тих же правовідносин.

Крім того, об`єднання позовних вимог дає можливість досягти процесуальної економії, ефективніше використати процесуальні засоби для відновлення порушеного права, а також унеможливити винесення різних рішень за однакових обставин.

Зі змісту частини 1 статті 173 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що вона визначає можливість об`єднання позовних вимог лише за умови, коли вони пов`язані між собою підставою виникнення або поданими доказами.

Таким чином, однорідними можуть вважатися позовні заяви, які, пов`язані з однорідними позовними вимогами і водночас подані одним і тим же позивачем до одного й того самого відповідача (чи відповідачів) або хоча й різними позивачами, але до одного й того ж відповідача. Однорідними ж позовними вимогами є такі, що виникають з одних і тих самих або з аналогічних підстав і водночас пов`язані між собою одним і тим самим способом захисту прав і законних інтересів.

Питання щодо утруднення вирішення спору, у зв`язку з об`єднанням однорідних позовних вимог, оцінюється судом у кожному конкретному випадку окремо.

Тобто, прийняття позову з об`єднаними однорідними вимогами залишається на розсуд суду та є його правом, але повинно бути об`єктивно обґрунтоване.

В даному випадку, позивачем заявлені позовні вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю ПІВНІЧНО - УКРАЇНСЬКИЙ БУДІВЕЛЬНИЙ АЛЬЯНС заборгованості за двома Договорами про надання послуг від 01.10.2018 та 12.10.2018.

Суд зазначає, що сумісний розгляд об`єднаних позивачем вимог у даній справі № 910/8983/20 дає можливість досягти процесуальної економії, ефективніше використати процесуальні засоби для відновлення порушеного права, а також унеможливити винесення різних рішень за однакових обставин, а тому твердження відповідача з його приводу відхиляються судом як безпідставні та необґрунтовані.

Відповідно до ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Як встановлено ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно з ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов`язки.

У відповідності до статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбаченим цим Кодексом.

Принцип змагальності тісно пов`язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з`ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Надаючи оцінку іншим доводам сторін судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п.3 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі Руїс Торіха проти Іспанії ). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі Проніна проти України , в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини Серявін та інші проти України (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. ) від 9 грудня 1994 року, серія A, 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen . ), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі Гірвісаарі проти Фінляндії (Hirvisaari v. ), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019 Верховного Суду по справах №910/13407/17 та №915/370/16.

З огляду на вищевикладене, всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані, безпідставні та такі, що не впливають на висновки суду щодо задоволення позовних вимог.

Відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у зв`язку із задоволенням позовних вимог покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 236 - 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю НІКТРАНС ІМПЕРІАЛ задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ПІВНІЧНО - УКРАЇНСЬКИЙ БУДІВЕЛЬНИЙ АЛЬЯНС (03150, м. Київ, вул. Горького (Антоновича), буд. 131; ідентифікаційний код 35129952) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю НІКТРАНС ІМПЕРІАЛ (09100, Київська область, м. Біла Церква, вул. Івана Кожедуба, буд. 306; ідентифікаційний код 38452382) суму заборгованості у розмірі 584 940, 27 грн., з яких: основний борг у розмірі 493 500 (чотириста дев`яносто три тисячі п`ятсот) грн. 00 коп., пеню у розмірі 69 138 (шістдесят дев`ять тисяч сто тридцять вісім) грн. 50 коп., інфляційні втрати у розмірі 11 449 (одинадцять тисяч чотириста сорок дев`ять) 00 грн. 20 коп., 3 % річних у розмірі 10 852 (десять тисяч вісімсот п`ятдесят дві) грн. 57 коп., а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 8 874 (вісім тисяч вісімсот сімдесят чотири) грн. 11 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 26.11.2020.

Суддя М.Є.Літвінова