Рішення

від 18.11.2020 по справі 910/6932/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

18.11.2020Справа № 910/6932/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Нечая О.В., за участю помічника судді Грузького Ю.О., розглянувши у загальному позовному провадженні матеріали справи № 910/6932/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Новітні системи"

(Україна, 03035, м. Київ, вул. Сурикова, буд. 3, літ. "А", 3 поверх, кім. 9 - 56; ідентифікаційний код: 33748424)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Незалежне бюро новин"

(Україна, 03035, м. Київ, вул. Сурикова, буд. 3, літ "А", 5 поверх, кім. 4; ідентифікаційний код: 37593723)

про стягнення 6 538 911,25 грн

Представники сторін :

від позивача: Бородкін Д.І., довіреність від 14.05.2020;

від відповідача: не з`явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Новітні системи" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Незалежне бюро новин" (далі - відповідач) про стягнення 6 538 911,25 грн, з яких 636 000,00 грн заборгованості, 5 755 800,00 грн штрафу, 101 894,26 грн інфляційних втрат та 45 216,99 грн 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за Договором позики № 26/12/12 від 26.12.2012.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.05.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/6932/20, постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 01.07.2020.

У підготовче засідання 01.07.2020 з`явився представник позивача, представник відповідача не з`явився, про дату, час та місце проведення судового засідання відповідач був повідомлений належним чином, явка представників сторін у судове засідання обов`язковою судом не визнавалась.

У підготовчому засіданні 01.07.2020 судом було продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та оголошено перерву до 29.07.2020.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.07.2020, в порядку статей 120 - 121 Господарського процесуального кодексу України, відповідача було повідомлено про те, що підготовче засідання у справі № 910/6932/20 призначено на 29.07.2020.

У підготовче засідання 29.07.2020 з`явився представник позивача, представник відповідача не з`явився, про дату, час та місце проведення судового засідання відповідач був повідомлений належним чином, явка представників сторін у судове засідання обов`язковою судом не визнавалась.

У підготовчому засіданні 29.07.2020 судом було оголошено перерву до 09.09.2020.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.07.2020, в порядку статей 120 - 121 Господарського процесуального кодексу України, відповідача було повідомлено про те, що підготовче засідання у справі № 910/6932/20 призначено на 09.09.2020.

У підготовче засідання 09.09.2020 з`явився представник позивача, представник відповідача не з`явився, про дату, час та місце проведення судового засідання відповідач був повідомлений належним чином, явка представників сторін у судове засідання обов`язковою судом не визнавалась.

Враховуючи, що судом було здійснено усі необхідні та достатні дії для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті, суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 16.10.2020.

Судове засідання, призначене на 16.10.2020, не відбулось у зв`язку з перебуванням судді Нечая О.В. на лікарняному.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.10.2020, в порядку статей 120 - 121 Господарського процесуального кодексу України, сторін було повідомлено про те, що судове засідання у справі № 910/6932/20 призначено на 18.11.2020.

У судове засідання 18.11.2020 з`явився представник позивача, представник відповідача не з`явився, про дату, час та місце проведення судового засідання відповідач був повідомлений належним чином, явка представників сторін у судове засідання обов`язковою судом не визнавалась.

Представник позивача надав суду усні пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

У судовому засіданні 18.11.2020 судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

26.12.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Новітні системи" (далі - позикодавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Незалежне бюро новин" (далі - позичальник, відповідач) було укладено Договір позики № 26/12/12 (далі - Договір), відповідно до п. 1.1 якого позикодавець передає позичальнику у власність грошові кошти в сумі 636 000,00 грн у наступному порядку: 35 000,00 грн у строк до 01.01.2013; 385 000,00 грн у строк до 01.01.2014; 216 000,00 грн у строк до 01.08.2014, а позичальник зобов`язується повернути всю зазначену суму до 31.12.2017.

Договір позики є безпроцентним і для податкового обліку є поворотною фінансовою допомогою (п. 2.1 Договору).

Згідно з п. 3.2 Договору передача коштів позичальнику здійснюється шляхом їх перерахування з рахунку позикодавця на рахунок позичальника, вказаний у цьому Договорі.

Як зазначає позивач, на виконання умов Договору, ним було перераховано на рахунок відповідача грошові кошти в сумі 636 000,00 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками за період з 27.12.2012 по 18.07.2014.

За умовами п. 3.3 Договору повернення коштів здійснюється шляхом їх перерахування з рахунку позичальника на рахунок позикодавця, вказаний у цьому Договорі.

Договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками та скріплення печатками обох сторін і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань (п. 4.2 Договору).

Втім, за твердженнями позивача, відповідач взяті на себе зобов`язання за Договором щодо повернення суми позики не виконав.

З огляду на те, що відповідач не повернув суму позики, позивач звернувся до суду з цим позовом та просить стягнути з відповідача на свою користь 636 000,00 грн заборгованості, 5 755 800,00 грн штрафу, 101 894,26 грн інфляційних втрат та 45 216,99 грн 3% річних.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Укладений між сторонами Договір, з огляду на встановлений статтею 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, є належною підставою, у розумінні статті 11 Цивільного кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків, та за своєю правовою природою є договором позики, який підпадає під правове регулювання Глави 71 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно з п. 14.1.257 Податкового кодексу України поворотна фінансова допомога - це сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов`язковою до повернення.

Частиною першою статті 1047 Цивільного кодексу України передбачено, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

Суд встановив, що позивачем, на виконання умов Договору, було перераховано на рахунок відповідача грошові кошти в сумі 636 000,00 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками за період з 27.12.2012 по 18.07.2014.

Відповідно до частин 1, 3 статті 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З огляду на положення пункту 1.1 Договору, зобов`язання відповідача щодо повернення суми позики мало бути виконане у строк до 31.12.2017.

Приймаючи до уваги умови укладеного сторонами Договору, суд приходить до висновку, що строк виконання відповідачем своїх грошових зобов`язань за Договором є таким, що настав.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з нормами статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З огляду на викладене, оскільки невиконання зобов`язання відповідачем за Договором підтверджується матеріалами справи, доказів оплати заборгованості відповідач не надав, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 636 000,00 грн визнаються судом обґрунтованими.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 5 755 800,00 грн штрафу, 101 894,26 грн інфляційних втрат та 45 216,99 грн 3 % річних.

У разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, не виконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з частинами 1, 2 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

За приписами частин 1, 2 статті 551 Цивільного кодексу України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно з п. 3.4 Договору за прострочення позичальником строків повернення грошових коштів, встановлених п. 1.1 Договору, на нього покладається штраф у розмірі 5 % (п`ять відсотків) від суми позики за кожний день прострочення.

Неустойка - це спосіб забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов`язку.

Згідно з визначенням поняття неустойки, що передбачено статтею 549 Цивільного кодексу України, грошовою сумою, яку боржник повинен передати кредитору у разі порушення зобов`язання, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання, є пеня.

За змістом параграфу 2 глави 49 Цивільного кодексу України особливість пені у тому, що вона нараховується з першого дня прострочення та доти, поки зобов`язання не буде виконане. Період, за який нараховується пеня за порушення зобов`язання, не обмежується. Її розмір збільшується залежно від тривалості порушення зобов`язання. Тобто, вона може нараховуватись на суму невиконаного або неналежно виконаного грошового зобов`язання протягом усього періоду прострочення, якщо інше не вказано у законі чи в договорі.

Отже, розмір погодженої сторонами у Договорі штрафної санкції, обрахованої у відсотковому розмірі за кожен місяць прострочення відповідає поняттю "пеня". Зазначення в Договорі неустойки (пені) як штрафу не перетворює її в штраф і не є підставою для відмови у стягненні неустойки (пені) у випадку прострочення виконання зобов`язання (сплати коштів).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, постановах Верховного Суду від 25.07.2018 у справі № 922/4400/17, від 05.06.2020 у справі № 922/3578/18.

Відтак, враховуючи умову Договору щодо нарахування штрафу в розмірі 5 % (п`ять відсотків) від суми позики за кожний день прострочення, суд вважає, що за своєю правовою природою вказаний штраф підпадає під визначення пені.

Згідно зі статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

З огляду на викладене, оскільки розмір погодженої сторонами неустойки (пені) перевищує граничний розмір пені, встановлений законом, суд вважає за необхідне самостійно здійснити розрахунок пені за заявлений позивачем період по подвійній обліковій ставці Національного банку України, що діяла у період, за який нараховано пеню, як це передбачено статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань".

Таким чином, за розрахунком суду, на заборгованість за Договором у розмірі 636 000,00 грн за заявлений позивачем період з 01.01.2018 по 30.06.2018 (з урахуванням положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України) обґрунтованою є пеня в розмірі 103 833,53 грн (636 000,00 грн х кількість днів прострочення х розмір подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у вказаний період : 365).

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Судом також перевірено розрахунок інфляційних втрат та 3 % річних за заявлений позивачем період та встановлено, що розраховані позивачем суми інфляційних втрат та 3 % річних є завищеними, відтак суд вважає за необхідне здійснити власний розрахунок.

За розрахунком суду, на заборгованість за Договором у розмірі 636 000,00 грн за заявлений позивачем період з 01.01.2018 по 14.05.2020 обґрунтованими є інфляційні втрати в розмірі 101 412,44 грн (636 000,00 грн х сукупний індекс інфляції за вказаний період - сума заборгованості) та 3 % річних у розмірі 45 197,70 грн (636 000,00 грн х 3% х кількість днів прострочення : 365 (366)).

Відповідно до частин 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вищевикладене, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено часткову обґрунтованість заявленого позову, відтак до стягнення з відповідача на користь позивача підлягають 636 000,00 грн заборгованості, 103 833,53 грн неустойки, 101 412,44 грн інфляційних втрат та 45 197,70 грн 3 % річних.

Витрати по сплаті судового збору в розмірі 13 296,65 грн, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, відповідно до ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача, а решта сплаченого позивачем судового збору, в зв`язку з необхідністю часткової відмови у задоволенні позову - на позивача.

Керуючись статтями 129, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Незалежне бюро новин" (Україна, 03035, м. Київ, вул. Сурикова, буд. 3, літ "А", 5 поверх, кім. 4; ідентифікаційний код: 37593723) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Новітні системи" (Україна, 03035, м. Київ, вул. Сурикова, буд. 3, літ. "А", 3 поверх, кім. 9 - 56; ідентифікаційний код: 33748424) 636 000 (шістсот тридцять шість тисяч) 00 коп. заборгованості, 103 833 (сто три тисячі вісімсот тридцять три) грн 53 коп. неустойки, 101 412 (сто одну тисячу чотириста дванадцять) грн 44 коп. інфляційних втрат, 45 197 (сорок п`ять тисяч сто дев`яносто сім) грн 70 коп. 3 % річних та 13 296 (тринадцять тисяч двісті дев`яносто шість) грн 65 коп. судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Витрати по сплаті судового збору в розмірі 84 787,02 грн покласти на позивача.

5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 27.11.2020

Суддя О.В. Нечай