Рішення

від 26.11.2020 по справі 914/2194/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.11.2020 справа № 914/2194/20

Господарський суд Львівської області у складі судді Бортник О.Ю. розглянув справу за позовом : Приватного підприємства Офісний центр ПАРАЛЕЛЬ , м. Львів

до відповідача : Фізичної особи-підприємця Пелеха Романа Романовича, м. Ужгород

про стягнення 19823,31грн.

Представники сторін не викликались, розгляд справи здійснювався в порядку спрощеного позовного провадження, без проведення судового засідання та без виклику сторін.

Суть спору: Приватне підприємство Офісний центр ПАРАЛЕЛЬ , м. Львів, звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом про стягнення з Фізичної особи-підприємця Пелеха Романа Романовича, м. Ужгород, 18900грн. заборгованості з орендної плати, 923,31грн. дванадцяти процентів річних.

Стислий виклад позиції позивача.

Позивач посилається на те, що він, як суборендар, уклав з відповідачем 01.08.2017р. Договір суборенди нежитлового приміщення за № 02-204-2017-08-с з наступними змінами та доповненнями, а також Додатки до цього Договору. Відповідач не виконав свої зобов`язання в частині своєчасної сплати орендної плати. Строк сплати орендної плати передбачено п.6.5 Договору оренди. На підставі п.13.7 Договору суборенди та ч.2 ст.625 ЦК України, позивач просить стягнути з відповідача 923,31грн. дванадцяти процентів річних.

Стислий виклад заперечень відповідача.

Відповідач у відзиві просить відмовити у задоволенні позову повністю. Відповідач посилається на те, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020р. та постанови Кабінету Міністрів України № 215 від 16.03.2020р. на всій території України встановлено карантин та низку обмежувальних заходів для підприємців. Зокрема заборонено провадити діяльність, яка передбачає приймання відвідувачів. Основний напрям діяльність відповідача - працевлаштування за кордоном та оформлення документів для виїзду за кордон. Його робота передбачає особисті зустрічі з клієнтами, співпрацю з іноземними роботодавцями. Через заборону особистого прийому клієнтів та заборону міжнародних транспортних сполучень відповідач позбувся можливості провадити свою професійну діяльність.

Листом відповідач повідомив позивача про намір розірвати Договір з 01.04.2020р.

Як на правову підставу відмови в позові, відповідач посилається на ч.6 ст.762 ЦК України та вважає карантин передбаченою цією правовою нормою обставиною.

Відповідач вважає карантин форс-мажорною обставиною, яка звільняє його від відповідальності за неналежне виконання зобов`язання.

Стислий виклад відповіді на відзив.

Позивач стверджує, що відповідач не виконав вимог п.14.3., 16.1.- 16.3. Договору суборенди, в частині повідомлення про Форс-мажор.

Відповідач не подав доказів про намір розірвати Договір з 01.04.2020р. Жодні поштові відправлення від відповідача на адресу позивача, які б свідчили про настання несприятливих умов для діяльності відповідача, які дають підстави для розірвання договору з ініціативи відповідача, на адресу позивача не надходили.

Відповідачем не подано доказів на підтвердження наявності обставин, передбачених ст.762 ЦК України. Відповідачем не подано доказів на підтвердження заборони діяльності з працевлаштування. Заборон або обмежень у допуску відповідача до орендованого приміщення не існувало.

Позивач також посилається на п.14 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України. Відповідач, на підставі наведеної правової норми, не звертався до позивача з вимогою про зменшення орендної плати на час дії карантину. Позивач забезпечував експлуатаційне обслуговування будівлі в якій знаходиться об`єкт суборенди (підтримував будівлю в належному технічному стані, забезпечував охорону, освітлення, санітарну обробку, сплачував комунальні та експлуатаційні платежі).

Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 01.09.2020 р. залишено позовну заяву Приватного підприємства Офісний центр Паралель без руху.

Ухвалою суду від 28.09.2020р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та ухвалено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження, без проведення судового засідання та без виклику сторін.

20.10.2020р. представником відповідача скеровано суду клопотання про продовження відповідачу строку на подання відзиву на позов.

Ухвалою суду від 21.10.2020р. клопотання представника відповідача про продовження строку на подання відзиву задоволено та продовжено відповідачу строк для надання відзиву на позовну заяву до 29.10.2020р.

Мотивувальна частина рішення.

Враховуючи зміст позовної заяви, характер спірних правовідносин між сторонами, до переліку обставин, які є предметом доказування у справі, належить доказування існування: факту укладення між сторонами у справі Договору суборенди на законних підставах, факту передачі позивачем відповідачу майна в суборенду, факту неналежного виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань зі сплати орендної плати, або ж спростування наявності наведених вище обставин учасником справи, який має у справі протилежний процесуальний інтерес.

Вичерпний перелік доказів, якими сторони підтверджують або спростовують наявність кожної обставини, яка є предметом доказування у справі, зазначено сторонами в додатках до позовної заяви, відзиву на позовну заяву та відповіді на відзив у справі.

Суд визнає встановленими, з огляду на вірогідність наявних у матеріалах справи доказів, такі обставини, що є предметом доказування у справі.

Позивач, на підставі п.8.3.3. Договору оренди нежитлового приміщення № 000-02-204-2017-08-с від 31.07.2017р. з додатками та внесеними до нього змінами, як орендар, вправі без отримання письмового дозволу орендодавця передавати приміщення № 204, загальною площею 21,00 м 2 , яке знаходиться за адресою: вул.Городоцька,225, м.Львів, 79041 (або його частину) в суборенду чи інше субкористування з додержанням вимог законодавства України, з обов`язковим визначенням умов суборенди таким чином, щоб умови договорів суборенди відповідали умовам цього Договору.

Між сторонами у справі 01.08.2017р. укладено Договір суборенди нежитлового приміщення № 02-204-217-08-с. Згідно з умовами цього Договору з додатками, позивач передав відповідачу в суборенду предмет договору оренди, а саме: приміщення № 204 загальною площею 21,00 м 2 , яке знаходиться за адресою: вул.Городоцька,225, м.Львів (Додаток № 1 до Договору суборенди). Факт передачі приміщення в суборенду підтверджується Актом приймання-передачі від 01.08.2017р. (Додаток № 3 до Договору суборенди).

У Додатку № 1-02 від 12.12.2019р. до Договору суборенди сторони погодили, що орендна плата за один місяць орендної плати з 1 січня 2020р. становить 4620грн. без ПДВ, а з 01.06.2020р. - 5040грн. без ПДВ. Термін оренди до 30.06.2020р. включно.

Позивач стверджує, що відповідач не сплатив орендної плати за період користування приміщенням з лютого по червень 2020р.

Відповідно до ч.5 ст.762 ЦК України, плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з п.6.5. Договору суборенди, орендна плата сплачується орендарем до 10 (десятого) числа розрахункового місяця на підставі наданого рахунку.

Матеріали справи не містять доказів сплати відповідачем орендної плати за період користування приміщенням з лютого по червень 2020р., а також доказів розірвання Договору суборенди у встановленому законом порядку, повернення відповідачем позивачу об`єкта суборенди, обмеження позивачем використання відповідачем об`єкта суборенди. За наведених обставин, відповідачем порушено право позивача на своєчасне отримання орендної плати за лютий-червень 2020р., яке підлягає захисту в судовому порядку шляхом стягнення з відповідача на користь позивача 18900грн. заборгованості.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з п.13.7. Договору суборенди, у випадку прострочення грошового зобов`язання по оплаті орендної плати, відповідач, у порядку, визначеному ст.625 ЦК України, зобов`язаний сплатити суму боргу та 12 (дванадцять) процентів річних від простроченої суми.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача 12% процентів річних в сумі 923,31грн. за період з 11.02.2020р. по 08.07.2020р. Однак заявлені позивачем до стягнення з відповідача 12% процентів річних за період з 11.02.2020р. по 08.07.2020р. підлягають до задоволення частково, в сумі 723,63грн. Решта позовних вимог, в цій частині є безпідставними, так як позивачем при їх обчисленні не враховано, що у 2020р. є 366 календарних днів, а не 365, заборгованість з орендної плати у розмірі 18900грн. не існувала протягом усіх днів починаючи з 11.02.2020р. до 08.07.2020р. Вказана заборгованість накопичувалась помісячно.

Суд не бере до уваги доводи відповідача, викладені у відзиві, оскільки відповідачем не подано доказів неможливості використання ним орендованого приміщення (ч.6 ст.762 ЦК України). Постанова Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020р. з подальшими змінами та доповненнями не забороняє використовувати орендоване майно для здійснення господарської діяльності. Відповідачем не подано доказів того, що діяльність агентства з працевлашування здійснюється лише та виключно шляхом приймання відвідувачів і не може здійснюватися за допомогою сучасних технічних засобів, дистанційно. Відповідачем не доведено причинно-наслідкового зв`язку між забороною провадити діяльність, яка передбачає приймання відвідувачів, та неможливістю використання орендованого майна за цільовим призначенням. Відповідачем не подано доказів призупинення діяльності у зв`язку з запровадженням карантину. Докази засвідчення Торгово-промисловою палатою України форс-мажорних обставин відсутні.

Крім цього, докази погодження між сторонами у справі, у встановленому законом порядку, зменшеного розміру орендної плати відповідачем не надано.

Пунктом 14 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, не зменшено автоматично плату за користування нерухомим майном до якоїсь конкретної грошової суми. У цій правовій нормі лише зазначено, що ця плата підлягає зменшенню за вимогою наймача, який здійснює підприємницьку діяльність з використанням цього майна, впродовж усього часу, коли майно не могло використовуватися в підприємницькій діяльності наймача в повному обсязі через запроваджені обмеження та (або) заборони. Докази такого зменшення плати за користування майном, у встановленому законом порядку, відсутні.

Беручи до уваги встановлені судом обставини та зміст спірних правовідносин між сторонами у справі, суд при вирішенні справи застосував норми права, встановлені ч. 2 ст. 11, ч. 1 статті 15, ст.ст. 509, 510, 526, 530, 599, 610, 612, 626, 629, 759, 762 ЦК України, статей 179, 180, 193, 283, 284, 286 ГК України.

Відповідно до перелічених вище правових норм, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України, зокрема із договорів та інших правочинів.

Сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення.

Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Договір є обов`язковим до виконання сторонами.

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

За договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або єдиний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Об`єктом оренди може бути, зокрема й нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення).

Істотними умовами договору оренди є: об`єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу.

Орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Судовий збір у справі на підставі вимог статті 129 ГПК України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 2, 3, 13, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 236, 238, 240, 241, 242, 247-252, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Позов Приватного підприємства Офісний центр ПАРАЛЕЛЬ (79041, м. Львів, вул.Городоцька, 225 код ЄДРПОУ 38821648) до Фізичної особи-підприємця Пелеха Романа Романовича ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Пелеха Романа Романовича ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) на користь Приватного підприємства Офісний центр ПАРАЛЕЛЬ (79041, м. Львів, вул.Городоцька, 225 код ЄДРПОУ 38821648) 18900грн. заборгованості з орендної плати, 723,63грн. 12% процентів річних та 2080,83 грн. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.

2. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

3. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

4. Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.Ю. Бортник