Рішення

від 16.11.2020 по справі 916/574/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"16" листопада 2020 р.м. Одеса Справа № 916/574/20

Господарський суд Одеської області у складі судді Смелянець Г.Є.,

при секретарі судового засідання Серган А.П.

розглянувши у судовому засіданні справу №916/574/20

за позовом Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (01135, м. Київ, просп. Перемоги, 14, код ЄДРПОУ 38727770) в особі Чорноморської філії державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (Адміністрація морського порту Чорноморськ) (68001, Одеська обл., м. Чорноморськ, вул. Праці, 6, код ЄДРПОУ 38728418)

до відповідача Державного підприємства "Морський торговельний порт "Чорноморськ" (68001, Одеська обл., м. Чорноморськ, вул. Праці, 6, код ЄДРПОУ 01125672)

про стягнення

за участю представників :

від позивача: Тодорашко А.В. /самопредставництво/

від відповідача: не з`явився.

В С Т А Н О В И В:

Державне підприємство «Адміністрація морських портів України» в особі Чорноморської філії державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (Адміністрація морського порту Чорноморськ) звернулось до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» 9 734 789,91 грн., з яких: 9 130 801,64 грн. - заборгованість, 11 082,43 грн. - інфляційні втрати, 532 411,24 грн. - пеня та 60 494,60 грн. - 3% річних, а також 146 021,85 грн. судового збору.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором про відшкодування витрат з використання електричної енергії №118-П-ЧФ-19 від 24.06.2019р. щодо повної та своєчасної оплати наданих послуг.

10.03.2020р. господарським судом Одеської області постановлено ухвалу про прийняття позовної заяви до розгляду, відкриття провадження у справі, та розгляд справи за правилами за правилами загального позовного провадження.

25.05.2020р. за вх. № 13161/20 господарським судом Одеської області одержано клопотання, в якому відповідач просить суд зменшити розмір заявленої позивачем пені до 5%, а саме 26 620,57 грн., з посиланням при цьому на наступне:

- відповідно до Звіту про фінансові результати за 2019 рік у ДП МТП Чорноморськ значно погіршився фінансовий стан, збитки складають більше 177 мільйонів.

- у зв`язку із скрутним фінансовим становищем на підприємстві було прийнято ряд невідкладних та рішучих заходів, а саме: Наказом ДП "МТП "Чорноморськ" № 469 від 20.12.2019р., "Про зміну істотних умов праці" було встановлено з 01.03.2020р. неповний робочий тиждень, зі зменшенням робочого тижня на один робочий день; Наказом від 31.12.2019р. № 500 було скасовано надбавки за виконання особливо важливої роботи на термін її виконання; Наказом від 31.12.2019р. № 501 було скасовано надбавки за високі досягнення у праці та особливий характер роботи; Наказами від 31.12.2019р. № 503, 505 було прийнято заходи щодо подолання фінансової кризи, а саме призупинено нарахування та виплату близько 20 видів доплат, передбачених Колективним договором ДП "МТП "Чорноморськ";

- на підтвердження того факту, що скрутне матеріальне становище перешкоджає сплаті заборгованості відповідачем надані: довідка Філії ПАТ «Державний-імпортний банк України» в м. Одеси від 27.04.2020 № 0636201/9935-20, відповідно до якої станом на 27.04.2020 залишок по рахунку становить 51 96571 грн.; довідку ПАТ «Укргазбанк» від 27.04.2020 № 5-198/15/81/2020, відповідно до якої станом на 27.04.2020 залишок по рахунку становить 152 083,88 грн.; довідка ПАТ «МТБ Банк» від 28.04.2020р., відповідно до якої станом на 27.04.2020 залишок по рахунку становить 207256,82 грн.

- відповідач посилається на те, що позивачем не були понесені збитки, а також відсутні будь-які докази, які б свідчили про можливе погіршення фінансового стану чи ускладнення у господарській діяльності ДП «АМПУ» . Відповідно до Звіту про фінансовий результати за 9 місяців 2019р. ДП «АМПУ» отримало чистий прибуток понад 1 234 946 мільйонів.

- відповідач посилається на те, що згідно інформації щодо суми дебіторської заборгованості станом на 29.02.2019, заборгованість контрагентів та третіх осіб перед ДП «МТП «Чорноморськ» становить 255 545 898,92 грн.

- відповідачем частково було погашено заборгованість, а саме оплачено рахунок № 11865 від 30.09.2019 згідно платіжного доручення №877 від 14.04.2020, що свідчить про те, що ДП МТП Чорноморськ докладає зусилля для погашення заборгованості.

У запереченнях на клопотання відповідача за вх. № 20477/20 від 03.08.2020р. позивач просить суд відмовити у задоволенні клопотання відповідача про зменшення розміру пені у повному обсязі, з посиланням при цьому на те, що як слідує з інформації, яка оприлюднена відповідачем, то проблем із отриманням запланованого прибутку від власної господарської діяльності у нього протягом періоду прострочення зобов`язання не виникало.

Так, згідно Звіту про фінансовий стан на 31.03.2020р. (тобто з І-й квартал 2020р.) https://seaport.com.ua/main/851-fnansova-zvtnst-dp-mtp-chornomorsk-za-i-kvartal-2020-roku.html у відповідача наявний прибуток.

Згідно новин на сайті ДП «МТП «Чорноморськ» залучено новий вантажопотік, досягнуто зростання обсягу вантажообігу, у жовтні обробка вантажів, без урахування обсягу вантажів, перероблених комерційними структурами, склала 509 тис.859 тон, проблем із отриманням запланованого прибутку від власної господарської діяльності у нього протягом періоду прострочення зобов`язання не виникло.

Згідно з аналізом інформації за електронним посиланням https://prozzoro.gov.ua/tender/search/?guery=01125672&value=2000000&date(tender)=01.07.2019%Е2%80%9401.01.2020 , за період з 01.07.2019 р. по 01.01.2020 р. ДП «МТП «Чорноморськ» здійснено 31 процедуру закупівель товарів, робіт та послуг лише на суми, які перевищують 2 млн. грн. кожна, на загальну суму майже 81 мільйон грн.

Посилання відповідача на те, що за звітами про фінансові результати за І-й квартал 2019р. та за І- півріччя 2019р. відповідач має збиток жодним чином не є доказом винятковості випадку в розумінні ст. 233 ГК України та не є підставою для зменшення неустойки, яка підлягає до стягнення.

Посилання відповідача на значну заборгованість контрагентів перед відповідачем за звітний період в жодному разі не є підставою для зменшення розміру штрафних санкцій, оскільки виникнення такої значної дебіторської заборгованості ще раз доводить те, що показники діяльності підприємства безпосередньо залежать від ефективності діяльності його менеджменту та раціонального використання державних грошових коштів.

Надані відповідачем довідки АТ «Укрексімбанк» , АБ «УКРГАЗБАНК» та МТБ БАНК про залишки коштів, є неналежними доказами винятковості випадку невиконання зобов`язань, оскільки видані відповідачу 27-28.04.2020р., тобто на три тижні раніше дати подання клопотання про зменшення пені, що не підтверджує стан зазначених рахунків ні на дату подання клопотання (25.05.2020р.), ні на дати виникнення зобов`язань (з 20.09.2019 по 20.01.2020р.). В той же час зазначені три банки є не єдиними, в яких у відповідача наявні рахунки, про що свідчить договір про надання послуг з технічного огляду та випробувань №165-9-20/61-ППз від 19.06.2020р., який укладений відповідачем, та в якому мітяться відомості про наявність у відповідача рахунків у Філії Одеське ОУ АТ «Ощадбанк» . Окрім того, зазначені в довідках банків залишки на рахунках не відповідають оприлюдненому відповідачем Звіту про фінансовий стан на 31.03.2020р., а саме згідно рядку « 1167» балансу на рахунках відповідача у банках станом на 01.01.2020р. було 108 770 000 грн., а станом на 31.03.2020р. було вже 147 199 000 грн.

Позивач вважає, що відповідачем оплачуються рахунки за надані послуги також за іншими договорами, укладеними між ДП «МТП «Чорноморськ» та ЧФ ДП «АМПУ» , лише після відкриття проваджень у справах за позовними заявами ЧФ ДП «АМПУ» до ДП «МТП «Чорноморськ» про стягнення заборгованості та штрафних санкцій і ця тенденція вже є систематичною. Таким чином зменшення розміру штрафних санкцій лише спонукатиме відповідача і в подальшому ухилятися від своєчасної оплати виставлених рахунків.

Твердження відповідача про відсутність у позивача будь-яких збитків внаслідок допущеного відповідачем порушення строку виконання грошового зобов`язання за Договором не відповідає дійсності, оскільки предметом договору є саме відшкодування витрат з використання електричної енергії, спожитої відповідачем, а саме витрат на закупівлю такої електроенергії у постачальників енергоринку, які позивач своєчасно (з серпня 2019р. по грудень 2019р.) та в повному обсязі сплатив таким постачальникам, бо в іншому випадку всі об`єкти і обладнання відповідача, які споживають електричну енергію, були б дуже оперативно відключені.

Тобто, позивач фактично витратив власні кошти на «авансування» відповідних витрат Відповідача і не отримує відшкодування вже більше ніж півроку. Зазначене також спростовує твердження відповідача про незначність прострочення виконання, адже таке прострочення склало: за рахунком № Пр/10865 від 30.09.2019 - 6 місяців; - за рахунком № Пр/15076 від 31.10.2019 - 8,5 місяців; - за рахунком № Пр/16061 від-30.11.2019 - 7,5 місяців; - за рахунком № Пр/17272 від 31.12.2019 - 6,5 місяців.

23.09.2020р. за № 25187/20 господарським судом одержано клопотання про часткове закриття провадження у справі, в якому позивач просить суд закрити провадження у справі 916/574/20 про стягнення заборгованості та штрафних санкцій в частині стягнення основної заборгованості у розмірі 1 758 232,75 грн., стягнути з Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» на користь Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Чорноморської філії державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (Адміністрація морського порту Чорноморськ) 7 372 568,89 грн. заборгованості, 11 082,43 грн. інфляційних втрат, 532 411,24 грн. пені, 60 494,60 грн. 3% річних та судові витрати, з посиланням при цьому на те, що після подання позовної заяви, відповідачем перераховано на розрахунковий рахунок позивача частину основної заборгованості, а саме: 14.04.2020р. у розмірі 1 758 232,75 грн. згідно рахунку від 30.09.2019р. №Пр/11865.

Ухвалою суду від 21.09.2020р. закрито підготовче провадження та справу призначено до розгляду по суті.

У судовому засіданні 19.10.2020р. судом оголошувалася перерва до 16.11.2020р., про що відповідач також повідомлений належним чином.

У судові засідання відповідач не з`явився та про причини свого нез`явлення суд не повідомив.

У судовому засіданні 16.11.2020р., за участю представника позивача, оголошено вступну та резолютивну частину ухвали, якою на підставі п.2 ч.1 ст.231 ГПК України закрито провадження в частині позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 1 758 232,75 грн. Також на підставі ст. 240 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, господарським судом встановлено:

24.06.2019р. між Державним підприємством "Адміністрація морських портів України" в особі Чорноморської філії державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (Адміністрація морського порту Чорноморськ) (Виконавець) та Державним підприємством "Морський торговельний порт "Чорноморськ" (Замовник) був укладений договір про відшкодування витрат з використання електричної енергії № 118-П-ЧФ-19, згідно умов якого Виконавець зобов`язується забезпечити постачання, а Замовник відшкодувати витрати за поставлену електричну енергію відповідно до умов Договору.

Відповідно до п. 1.1. Договору найменування Послуг: Відшкодування витрат з використання електричної енері ії (код ДК 021:2015: 09310000-5 - Електрична енергія).

Згідно п. 2.2. Договору Виконавець зобов`язаний своєчасно виставляти Замовникові рахунки па оплату та оформлення документів, відповідно до умов розділу 7 цього Договору.

Відповідно до п. 3.1. Договору Замовник зобов`язаний здійснювати відшкодування витрат за поставлену електричну енергію технологічними електричними мережами Виконавця за Додатком №1 Порядок формування величини вартості відшкодування витрат з використання електричної енергії Замовником .

Згідно п. 7.1. Договору розрахунковим періодом для відшкодування витрат за поставлену електричну енергію приймається один місяць з 1 по 30(31) число.

Відповідно до п. 7.4. Договору оплата вартості відшкодування витрат з використання електричної енергії здійснюється за фактом їх надання, на протязі 15 календарних днів з дати підписання Акту наданих послуг. У разі порушення строків оплати. Виконавець має право припинити надавати послуги на об`єкти Замовника. Банківські витрати но перерахуванню коштів банку несе Замовник.

Згідно п. 8.2. Договору в разі порушення Замовником терміну оплати наданих послуг, він сплачує Виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Відповідно до п. 13.1. Договору даний Договір набуває чинності з дня його підписання Сторонами та скріплення печатками, при цьому Сторони домовились, що даний Договір регламентує взаємовідносини між Сторонами, що виникли з 01.05.2019 року згідно ст. 631 ЦК України, і діє до 31.12.2019 року.

Також судом встановлено, що на виконання умов договору позивачем надано відповідачу з вересня по грудень 2019р. послуги на загальну суму 9 130 801,64 грн., що підтверджується актами здачі - прийняття робіт (наданих послуг), які підписані відповідачем без жодних зауважень, а саме:

- Актом № Пр/11 865 від 30.09.2019 на загальну суму 1 758 232,75 грн.,

- Актом № Пр/15076 від 31.10.2019р. на загальну суму 2 268 412,32 грн.,

- Актом № Пр/16061 від 30.11.2019р. на загальну суму 2 397 209,05 грн.,

- Актом № Пр/17272 від 31.12.2019р. на загальну суму 2 706 947,52 грн.

Також позивачем виставлено відповідачу рахунки на оплату наданих послуг № Пр/11865 від 30.09.2019 на суму 1 758 232, 75 грн.; - № Пр/15067 від 31.10.2019 на суму 2 268 412, 32 грн.; - № Пр/16061 від 30.11.2019 на суму 2 397 209, 05 грн.; - № Пр/17272 від 31.12.2019 на суму 2 706 947, 52 грн.

Надані позивачем послуги не були оплачені відповідачем, що і зумовило звернення позивача до суду з даним позовом.

Після звернення позивача до суду з позовом відповідачем здійснено часткову оплату боргу в сумі 1 758 232,75 грн., у зв`язку із чим судом постановлено ухвалу про задоволення клопотання позивача та закриття провадження у справі.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з наступних мотивів.

Відповідно до вимог ч.ч.1,2 ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

У п.1 ч.2 ст.11 ЦК України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір, який в силу вимог ч.1 ст.629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами.

Як вище встановлено господарським судом, на підставі укладеного між сторонами договору про відшкодування витрат з використання електричної енергії №118-П-ЧФ-19, позивач зобов`язався забезпечити постачання, а відповідач зобов`язався відшкодовувати витрати за поставлену електричну енергію.

Відповідно до ч. 1 ст. 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Положеннями ст. 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Згідно зі ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

В силу вимог ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч.1 ст.525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Судом на підставі поданих позивачем доказів встановлено наявність заборгованості відповідача за послуги, які надані позивачем жовтня - грудні 2019р. в сумі 7 372 568,89 грн.

При цьому, відповідач не надав до суду жодних заперечень, а тим більш доказів, які спростовують наявність цієї заборгованості.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

У ч.2 ст. 551 ЦК України встановлено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

У п. 8.2. Договору в разі порушення Замовником терміну оплати наданих послуг, він сплачує Виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Перевіривши розрахунок пені, згідно з яким розмір пені становить 532 411,24 грн., господарським судом встановлено відповідність цього розрахунку обставинам справи щодо прострочення відповідача.

Клопотання відповідача про зменшення розміру пені залишається без задоволення господарським судом, з наступних мотивів.

Відповідно до ст.233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно з ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Отже, питання про зменшення розміру неустойки вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстав для вчинення зазначеної дії.

При цьому, зменшення розміру заявленого до стягнення штрафу є правом суду, за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення штрафу.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права викладений у постанові Верховного Суду України від 26.07.2018р. у справі №924/1089/17.

Позивач і відповідач є господарюючими суб`єктами, і вони несуть відповідний ризик під час здійснення своєї господарської діяльності. Зменшення (за клопотанням сторони) заявленої пені, що нараховується за неналежне виконання стороною своїх зобов`язань кореспондується із обов`язком сторони, до якої така санкція застосовується, довести згідно з ст. 74 ГПК України, ст. 233 ГК України те, що вона не бажала вчинення таких порушень, що вони були зумовлені винятковими обставинами та не завдали значних збитків контрагенту на підставі належних і допустимих доказів.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі № 910/9765/18 від 27.02.2019р.

На підставі аналізу поданих доказів та їх об`єктивної оцінки, із врахуванням ненадання відповідачем будь-яких доказів в підтвердження того, що даний випадок є винятковим, господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання відповідача.

При цьому, господарський суд не приймає до уваги посилання відповідача на скрутне фінансове становище, адже скрутне фінансове становище не є винятковим випадком в розумінні ст. 233 ГК України та не є підставою для зменшенню неустойки, яка підлягає стягненню та не є доказом винятковості такого випадку.

Також, господарський суд не приймає до уваги посилання відповідача на відсутність збитків понесених позивачем внаслідок затримки оплати наданих послуг, оскільки обов`язок доведення наявності підстав для зменшення пені покладений саме на відповідача.

Посилання відповідача на відсутність грошових коштів спростовуються відомостями, які містяться у Балансах (звітах про фінансовий стан) ДП «Морський торговельний порт «Чорноморськ» , які надані позивачем, та згідно з якими на рахунках відповідача у банках станом на 01.01.2020р. було 108 770 000 грн., а станом на 31.03.2020р. було вже 147 199 000 грн.

Також судом враховуються посилання позивача на те, що інформація, яка міститься на офіційному сайті державних закупівель за електронним посиланням https://prozzoro.gov.ua/tender/search/?guery=01125672&value=2000000&date(tender)=01.07.2019%Е2%80%9401.01.2020 , свідчить, що за період з 01.07.2019 р. по 01.01.2020 р. ДП «МТП «Чорноморськ» здійснено 31 процедуру закупівель товарів, робіт та послуг лише на суми, які перевищують 2 млн. грн. кожна, на загальну суму майже 81 мільйон грн.

Окрім того, судом враховується, що розмір нарахованої відповідачем пені у відсотковому відношенні до суми боргу, який не сплачений позивачем на момент звернення до суду, становить 5,83% тобто розмір нарахованої відповідачу пені носить компенсаційний та стимулюючий характер і жодним чином не направлений на додаткове збагачення позивача.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Слід зазначити, що виходячи з положень ст. 625 ЦК України, право кредитора на стягнення 3% річних та інфляційних втрат не залежить від моменту пред`явлення вимоги про таке стягнення (до моменту погашення боргу або після цього). При цьому визначальним є наявність факту порушення боржником строків виконання грошового зобов`язання. Таким чином, право кредитора на стягнення 3% річних може бути реалізовано у будь-який момент при наявності вищезазначених вимог, передбачених законодавством.

Перевіривши розрахунок 3% річних, згідно з яким розмір 3% річних становить 60 494,60 грн., господарським судом встановлено відповідність цього розрахунку обставинам справи щодо прострочення відповідача.

Перевіривши розрахунок індексу інфляції, який здійснений позивачем, та згідно з яким розмір індексу інфляції становить 11 082,43 грн., господарським судом встановлено відповідність цього розрахунку обставинам справи щодо прострочення відповідача.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно зі ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно зі ст. 78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З огляду на вищевикладене, а також виходячи з того, що відповідач не надав до суду доказів, які спростовують позовні вимоги, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість і правомірність позовних вимог, а отже і їх задоволення.

На підставі ст.129 ГПК України витрати позивача по сплаті судового збору на покладаються на відповідача, із врахуванням при цьому .

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України,

В И Р І Ш И В:

1.Позов Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Чорноморської філії державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (Адміністрація морського порту Чорноморськ) задовольнити.

2.Стягнути з Державного підприємства "Морський торговельний порт "Чорноморськ" (68001, Одеська обл., м. Чорноморськ, вул. Праці, 6, код ЄДРПОУ 01125672, п/р НОМЕР_1 у філії Одеське ОУ АТ "ОЩАДБАНК", МФО 328845) на користь Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (01135, м. Київ, просп. Перемоги, 14, код ЄДРПОУ 38727770) в особі Чорноморської філії державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (Адміністрація морського порту Чорноморськ) (68001, Одеська обл., м. Чорноморськ, вул. Праці, 6, код ЄДРПОУ 38728418 п/р НОМЕР_2 в АБ "УКРГАЗБАНК" м. Київ, МФО 320478) заборгованість у розмірі 7 372 568 (сім мільйонів триста сімдесят дві тисячі п`ятсот шістдесят вісім) грн. 89 коп., інфляційні втрати у розмірі 11 082 (одинадцять тисяч вісімдесят дві) грн. 43 коп., пеню у розмірі 532 411 (п`ятсот тридцять дві тисячі чотириста одинадцять) грн. 24 коп., 3% річних у розмірі 60 494 (шістдесят тисяч чотириста дев`яносто чотири) грн. 60 коп., витрати по сплаті судового збору в розмірі 119 648 (сто дев`ятнадцять тисяч шістсот сорок вісім) грн. 36 коп.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст.241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складання повного рішення.

Повне рішення складено 26 листопада 2020 р.

Суддя Г.Є. Смелянець