Рішення

від 27.11.2020 по справі 927/863/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

27 листопада 2020 року м. Чернігів справа № 927/863/20

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Шморгуна В. В., розглянувши матеріали справи у порядку спрощеного позовного провадження

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю Енера Чернігів ,

код ЄДРПОУ 41823846, проспект Перемоги, 126Б, м. Чернігів, 14013

Відповідач: Комунальне підприємство Міськдобробут ,

код ЄДРПОУ 37370861, вул. Лупицька, 4, м. Бобровиця, Чернігівська область, 17400

Предмет спору: про стягнення 175 521,69 грн,

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

не викликались,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Енера Чернігів звернулось до суду з позовом до Комунального підприємства "Міськдобробут", у якому позивач просить суд стягнути з відповідача 175 521,69 грн, з яких 170707,82 грн заборгованості зі сплати за електричну енергію, 3131,05 грн пені, 782,76 грн - 3% річних та 900,06 грн інфляційних втрат.

Дії суду, пов`язані з розглядом справи.

Ухвалою суду від 28.09.2020 прийнято позовну заяву, відкрито провадження у справі та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідно до ч. 5, 7 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.

Також ухвалою від 28.09.2020 встановлено сторонам строки для подання заяв по суті, зокрема, відповідачу - п`ятнадцятиденний строк з дня отримання ухвали для подання до суду та позивачу, у порядку, визначеному ч. 1 ст. 172 Господарського процесуального кодексу України, відзиву на позов з доданими до нього документами.

У зв`язку з відсутністю фінансування на оплату поштових послуг, копії вказаної вище ухвали суду учасникам справи в паперовій формі засобами поштового зв`язку не направлялись.

Копія ухвали суду від 28.09.2020 отримана представником позивача особисто у приміщенні Господарського суду Чернігівської області 02.10.2020.

Відповідачу на підставі поданого ним клопотання від 30.09.2020 копія ухвали від 28.09.2020 була направлена на його електронну адресу miskdobrobyt@i.ua 05.10.2020 та згідно з електронним листом повідомлення суду, яким надсилалась ухвала, було відкрито та прочитано відповідачем 07.10.2020.

Тобто відповідач отримав ухвалу суду про відкриття провадження у справі 07.10.2020, а отже останнім днем строку для подання ним відзиву є 22.10.2020.

Згідно з ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Короткий зміст позовних вимог та узагальнені доводи учасників справи.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 110468 від 01.01.2019 в частині своєчасної оплати за поставлену у червні-липні 2020 року електричну енергію, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 170 707,82 грн, на яку позивачем нараховано 3131,05 грн пені, 782,76 грн - 3% річних та 900,06 грн інфляційних втрат.

Відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечень у встановлений строк до суду не надходило.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 4 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

Оскільки відповідач не подав відзив у встановлений судом строк, справа вирішується за наявними у ній матеріалами.

Обставини, які є предметом доказування у справі. Докази, якими сторони підтверджують або спростовують наявність кожної обставини, яка є предметом доказування у справі.

Товариство з обмеженою відповідальністю Енера Чернігів є постачальником електричної енергії споживачам на підставі ліцензії на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії споживачу, виданої Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг згідно з постановою №429 від 14.06.2018 (а. с. 19).

Комунальним підприємством Міськдобробут (далі - Споживач) підписано заяву-приєднання, відповідно до якої Споживач приєднався до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг ТОВ Енера Чернігів №110468 від 01.01.2019 з 01.01.2019 (а. с. 11).

Відповідно до п. 1.1, 1.2 договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг (далі - Договір) цей договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови постачання електричної енергії споживачам (далі - Споживач) постачальником універсальних послуг (далі - Постачальник), та укладається сторонами (далі - Сторони) з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом приєднання Споживача до цього договору згідно із заявою-приєднання, яка є додатком 1 до цього Договору. Умови цього Договору розроблені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14.03.2018 № 312, та є однаковими для всіх споживачів (а.с. 23-26).

Згідно з п. 2.1. Договору Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.

Обов`язковою умовою для постачання електричної енергії Споживачу є наявність у Споживача укладеного в установленому порядку з оператором системи договору про надання послуг з розподілу, на підставі якого Споживач набуває право отримувати послугу з розподілу електричної енергії. Споживачі можуть використовувати електричну енергію для професійної, господарської, підприємницької та іншої діяльності (п. 2.2. Договору).

Згідно з п. 3.3 Договору Постачальник за цим Договором не має права вимагати від Споживача будь-якої іншої оплати за спожиту електричну енергію, що не визначена у комерційній пропозиції, яка є додатком 2 до цього Договору.

У п. 3.4 Договору встановлено, що датою початку постачання електричної енергії споживачу є дата, зазначена в заяві-приєднанні.

Споживач розраховується з Постачальником за спожиту електричну енергію за цінами (тарифами), що визначаються відповідно до методики (порядку), затвердженої Регулятором, згідно з обраною Споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком 2 до цього Договору (п. 5.1 Договору).

Відповідно до п. 5.2, 5.6-5.9 Договору спосіб визначення ціни за електричну енергію зазначається в комерційній пропозиції Постачальника. Для одного об`єкта споживання (площадки вимірювання) застосовується один спосіб визначення ціни електричної енергії. Інформація про діючу ціну на електричну енергію має бути розміщена на офіційному веб-сайті постачальника не пізніше ніж за 20 днів до початку її застосування із зазначенням порядку її формування. Ціна (тариф) на електричну енергію має зазначатися Постачальником у рахунках на оплату спожитої електричної енергії за цим договором, у тому числі у разі її зміни. Розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць. Розрахунки за цим Договором здійснюються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання Постачальника (далі - спецрахунок).

За умовами п. 5.10 Договору оплата рахунка Постачальника за цим Договором має бути здійснена Споживачем у строки, визначені в рахунку, але не менше 5 (п`яти) робочих днів від дати отримання Споживачем цього рахунку, або протягом 5 (п`яти) робочих днів від строку оплати, зазначеного в комерційній пропозиції, прийнятої Споживачем.

У разі порушення Споживачем строків оплати Постачальник має право вимагати сплату пені. Пеня нараховується за кожен прострочений день оплати за цим Договором. Споживач сплачує за вимогою Постачальника пеню у розмірі, що зазначається у комерційній пропозиції (п. 5.11 Договору).

Згідно з п. 6.2 Договору Споживач зобов`язується, зокрема, забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії відповідно до умов цього Договору та пов`язаних з постачанням електричної енергії послуг згідно з умовами цього Договору.

У пункті 13.2 Договору сторони визначили, що цей Договір укладається на строк, зазначений в комерційній пропозиції, яку обрав Споживач , та набуває чинності з дати подання Споживачем заяви-приєднання. Умови цього Договору починають виконуватись з дати початку постачання електричної енергії, зазначеної Споживачем у заяві-приєднанні.

У заяві-приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, підписаної відповідачем, зазначені адреси об`єктів та ЕІС-коди точок комерційного обліку за об`єктами споживання.

Відповідно до комерційної пропозиції, що є додатком № 2 до Договору, розділом "Ціна (тариф) електричної енергії" передбачено, що постачання електричної енергії здійснюється за регульованими цінами (тарифами) на електроенергію, затвердженими Регулятором, які включають, в тому числі витрати на розподіл електричної енергії. Також в розділах: Спосіб оплати зазначено, що вона здійснюється споживачем у формі попередньої оплати з остаточним розрахунком, що проводиться за фактично випущену електричну енергію згідно з даними комерційного обліку. Попередня оплата здійснюється за 5 днів до початку розрахункового періоду у розмірі повної вартості заявленого обсягу споживання електричної енергії за відповідний розрахунковий період. Оплата здійснюється на поточний рахунок із спеціальним режимом використання Постачальника, зазначений у Договорі або розрахункових документах; Строк оплати - протягом 5 робочих днів від дати отримання рахунка; Розмір пені за порушення строку оплати - за внесення платежів, передбачених умовами Договору, з порушенням термінів, визначених цією комерційною пропозицією, Споживач сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

На виконання умов Договору позивач здійснював постачання електричної енергії відповідачу, на підтвердження чого надані акти прийняття-передавання товарної продукції - активної електричної енергії (а.с. 20-21), а саме:

- від 30.06.2020 № 110468/109095/1 у кількості 33854 кВт-год на загальну суму 93 293,88 грн (за червень 2020 року);

- від 31.07.2020 № 110468/12374/1 у кількості 26913 кВт/год на загальну суму 77 413,94 грн (за липень 2020 року).

Вказані акти були підписані відповідачем.

Усього у червні-липні 2020 року позивач поставив відповідачу електричну енергію на загальну суму 170 707,82 грн.

Позивач виставив відповідачу рахунки-фактури на оплату спожитого обсягу електроенергії:

- № 110468/109095/1/54160/1 від 30.06.2020 на суму 93 293,88 грн з ПДВ, який відповідач отримав 30.06.2020;

- № № 110468/12374/1 від 31.07.2020 на суму 77 413,94 грн з ПДВ, який відповідач отримав 31.07.2020.

Згідно з інформацією АТ Чернігівобленерго , наданою в листі від 02 .0 9.2020 № 04.2/4427, обсяги розподіленої електричної енергії КП Міськдобробут за червень 2020 року становлять 33854 кВт-год, за липень 2020 року - 26913 кВт-год (а. с. 27).

Доказів сплати за отриману відповідачем електричну енергію на загальну суму 170 707,82 грн матеріали справи не містять.

Оцінка суду.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлює, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно з ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (надалі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України "Про ринок електричної енергії".

Учасники ринку електричної енергії згідно статті 4 Закону України "Про ринок електричної енергії" провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладається, зокрема, договір про постачання електричної енергії споживачу.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 56 Закону України "Про ринок електричної енергії" постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу. Договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами.

Постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №312 затверджені Правила роздрібного ринку електричної енергії (далі - Правила).

У п. 2 вказаної постанови зазначено, що укладання договорів між споживачами та іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії відповідно до вимог Правил здійснюється шляхом приєднання споживачів до публічних договорів приєднання (договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, відповідних договорів про постачання електричної енергії) на умовах чинних договорів про постачання електричної енергії та про користування електричною енергією, укладених з відповідними постачальниками електричної енергії за регульованим тарифом, шляхом подання заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку до цієї постанови.

Відповідно до п. 1.2.15 Правил для договорів, які укладаються шляхом приєднання до умов договору, укладення договору можливе шляхом підписання заяв-приєднань, оплати виставленого рахунку, споживання будь-якого обсягу електричної енергії (за умови відсутності направлених заперечень щодо договірних умов в цілому чи частково) через особистий кабінет в електронній формі (в установленому законодавством порядку).

Договір між електропостачальником та споживачем укладається, як правило, шляхом приєднання споживача до розробленого електропостачальником договору на умовах комерційної пропозиції, опублікованої електропостачальником (п. 3.1.7 Правил).

Наведене узгоджується з умовами п. 3.2.5 Правил, за яким укладення споживачем договору про постачання електричної енергії споживачу або договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг відбувається шляхом приєднання споживача до договору на умовах обраної споживачем комерційної пропозиції, для чого споживач подає такому електропостачальнику заяву-приєднання.

Договір про постачання електричної енергії споживачу є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, та вважається укладеним з дати відкриття особового рахунка за об`єктом споживача або внесення змін до такого особового рахунка, про що споживач інформується у передбаченому договором порядку (3.2.13. Правил).

Частиною 4 ст. 63 Законом України "Про ринок електричної енергії" передбачено, що постачальник універсальних послуг здійснює постачання електричної енергії у порядку, визначеному правилами роздрібного ринку, та на умовах договору постачання універсальних послуг. Договір про постачання універсальних послуг є публічним договором приєднання та розробляється постачальником універсальної послуги на підставі типового договору, форма якого затверджується регулятором. Постачальник універсальних послуг розміщує договір постачання універсальних послуг на своєму офіційному веб-сайті.

Відповідно до ч. 1, 2, 3, 5 ст. 633 Цивільного кодексу України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Підприємець не має права надавати переваги одному споживачеві перед іншим щодо укладення публічного договору, якщо інше не встановлено законом. Актами цивільного законодавства можуть бути встановлені правила, обов`язкові для сторін при укладенні і виконанні публічного договору.

Положення ч. 1 ст. 634 Цивільного кодексу України передбачають, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

За приписами ч. 1 ст. 276 Господарського кодексу України загальна кількість енергії, що відпускається, визначається за погодженням сторін. У разі якщо енергія виділяється в рахунок замовлення на пріоритетні державні потреби (ліміту), енергопостачальник не має права зменшувати абоненту цей ліміт без його згоди.

Згідно з п. 4.12, 4.13, 4.14 Правил розрахунки між споживачем та електропостачальником (іншими учасниками роздрібного ринку, якщо вони беруть участь у розрахунках) здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії. Плата за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію вноситься не пізніше 20 числа наступного місяця, якщо договором не встановлено іншого терміну. Для здійснення розрахунків за фактично спожиту електричну енергію електропостачальник має сформувати та виставити споживачу платіжний документ у паперовій або електронній формі (у випадку згоди споживача на отримання електронного платіжного документа), на підставі даних комерційного обліку, отриманих у порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку. Платіжний документ формується електропостачальником за обсяг електричної енергії згідно з обраною комерційною пропозицією до договору про постачання електричної енергії споживачу. Платіжні документи надаються електропостачальниками споживачам безкоштовно. Платіжні документи на оплату надаються споживачам у відповідних структурних підрозділах електропостачальника, через персональну сторінку споживача на веб-сайті електропостачальника або електронною поштою, факсимільним зв`язком, поштовим зв`язком, кур`єром чи іншими способами з використанням інформаційних технологій у системі електронного документообігу у порядку, передбаченому договором про постачання електричної енергії споживачу.

За приписами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться у ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України.

Статтею 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Щодо заявленої до стягнення суми основної заборгованості.

Як встановив суд, позивач у червні-липні 2020 року поставив відповідачу електричну енергію на загальну суму 170 707,82 грн, що підтверджується наданими актами прийняття-передавання товарної продукції - активної електричної енергії, які підписані відповідачем.

Рахунки-фактури на оплату спожитої електричної енергії на загальну суму 170 707,82 грн були отримані відповідачем, при цьому заперечення або заяви щодо незгоди з нарахованою в платіжних документах сумою Споживачем (відповідачем) не подавалося.

Оскільки відповідач у порушення ст. 525, 526, 527, 530 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України взятих на себе зобов`язань не виконав та не сплатив кошти за спожиту ним у червні-липні 2020 року електричну енергію на загальну суму 170 707,82 грн у встановлений у Договорі строк, суд доходить висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за поставлену електричну енергію у розмірі 170 707,82 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо заявленої до стягнення пені.

Враховуючи порушення відповідачем строків оплати вартості електричної енергії, поставленого за Договором у червні-липні 2020 року, позивач нарахував та заявив до стягнення 3131,05 грн пені за період з 08.07.2020 по 15.09.2020, 782,76 грн - 3% річних за аналогічний період та 900,06 грн інфляційних втрат за липень-серпень 2020 року.

Як встановив суд, комерційною пропозицією, яка є додатком №2 до Договору, передбачено, що за внесення платежів з порушенням термінів, визначених цією комерційною пропозицією, Споживач сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

Частина 1 ст. 216 Господарського кодексу України передбачає, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов`язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі статтею 624 Цивільного кодексу України, якщо за порушення зобов`язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Зі статті 230 Господарського кодексу України випливає, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з п. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Суд, здійснивши перевірку розрахунку заявленої до стягнення пені, з урахуванням визначеного позивачем періоду та сум, дійшов висновку про правильне її нарахування відповідно до умов Договору та вимог чинного законодавства.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені у розмірі 3 131,05 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо заявлених до стягнення 3% річних.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором.

Суд, здійснивши перевірку розрахунку заявлених до стягнення 3% річних, з урахуванням визначеного позивачем періоду та сум, дійшов висновку про правильне їх нарахування, а відтак позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 782,76 грн є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Щодо заявлених до стягнення інфляційних втрат.

За змістом ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Згідно з положеннями ст. 1 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) - показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання.

Відповідно до ст. 3 вищевказаного Закону індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається, виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14.01.2020 у справі №924/532/19.

Суд, здійснивши перевірку розрахунку заявлених до стягнення інфляційних втрат, з урахуванням визначеного позивачем періоду та сум, встановив наступне.

Як вбачається з наданого розрахунку, позивач здійснив нарахування інфляційних втрат у розмірі 900,06 грн за липень-серпень 2020 року.

Відповідно до повідомлень Державної служби статистики України індекс споживчих цін (інфляції) у липні 2020 року становив 99,4%, у серпні 2020 року - 99,8%, тобто у вказаних місяцях мала місце дефляція, а відтак інфляційні втрати за цей період не можуть нараховуватись.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат у розмірі 900,06 грн є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Висновки суду.

Доказами у справі, відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків (ч. 2 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно з ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах "Трофимчук проти України", "Серявін та інші проти України" обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Судом було вжито усіх заходів для забезпечення реалізації сторонами своїх процесуальних прав та з`ясуванні усіх питань, винесених на його розгляд.

За наведених у їх сукупності обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Щодо судових витрат.

Судовий збір відповідно до ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. 13, 14, 42, 73-80, 86, 129, 165, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства Міськдобробут (код ЄДРПОУ 37370861, вул. Лупицька, 4, м. Бобровиця, Чернігівська область, 17400) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Енера Чернігів (код ЄДРПОУ 41823846, проспект Перемоги, 126Б, м. Чернігів, 14013, на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання № НОМЕР_1 у філії ЧОУ АТ "Ощадбанк", МФО 353553) 170 707,82 грн заборгованості за спожиту електричну енергію.

3. Стягнути з Комунального підприємства Міськдобробут (код ЄДРПОУ 37370861, вул. Лупицька, 4, м. Бобровиця, Чернігівська область, 17400) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Енера Чернігів (код ЄДРПОУ 41823846, проспект Перемоги, 126Б, м. Чернігів, 14013, на поточний рахунок № НОМЕР_2 в АТ "ОТП Банк") 3 131,05 грн пені, 782,76 грн - 3% річних та 2 091,22 грн судового збору.

4. У решті позову відмовити.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду, з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, у строки, визначені ст. 256 цього Кодексу.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/ .

Суддя В. В. Шморгун