Постанова від 26.11.2020 по справі 905/161/15

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2020 року

м. Київ

Справа № 905/161/15

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Берднік І. С. - головуючого, Міщенка І. С., Сухового В. Г.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Міністерства юстиції України

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 27.04.2020

(у складі колегії суддів: Стойка О. В. (головуючий), Попков Д. О., Пушай В. І.), прийняту за результатами перегляду ухвали Господарського суду Донецької області від 10.03.2020 у справі № 905/161/15

за скаргою Обласного комунального підприємства Донецьктеплокомуненерго

про бездіяльність державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенка Владислава Андрійовича

у справі за позовом Приватного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України

до Обласного комунального підприємства Донецьктеплокомуненерго

про стягнення 57 153 704,14 грн,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2015 року Приватне акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (змінене найменування - Акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Нафтогаз України ) (далі - позивач, НАК Нафтогаз України ) звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до Обласного комунального підприємства Донецьктеплокомуненерго (далі - відповідач, Підприємство) про стягнення 57 153 704,14 грн, з яких 43 502 218,07 грн основного боргу, 3 709 519,88 грн пені, 9 202 340,75 грн інфляційних втрат та 739 625,44 грн 3 % річних.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 16.06.2015, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 19.08.2015, позов задоволено частково. Зменшено розмір стягуваної суми пені до 1 854 399,515 грн. Стягнуто з відповідача на користь позивача 43 502 218,07 грн основного боргу, 1 814 399,515 грн пені, 8 355 864,65 грн інфляційних втрат, 739 458,93 грн 3 % річних та 71 996,51 грн судового збору. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Стягнута судом заборгованість виникла за спожитий природний газ у січні-грудні 2014 року за договором купівлі-продажу природного газу від 28.01.2014 № 1000/14-КП-6, який використовувався Підприємством для виробництва теплової енергії, споживачами якої є підприємства, організації та інші суб`єкти господарювання (крім бюджетних організацій та установ).

Постановою Вищого господарського суду України від 23.11.2015 постанову Донецького апеляційного господарського суду від 19.08.2015 та рішення Господарського суду Донецької області від 16.06.2015 залишено без змін.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 01.10.2015 заяву Підприємства у порядку ст. 121 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) (у редакції, чинній до 15.12.2017) про відстрочку виконання рішення Господарського суду Донецької області від 16.06.2015 строком на 5 років задоволено частково. Надано відповідачу відстрочку виконання рішення Господарського суду Донецької області від 16.06.2015 строком на 1 рік та 2 місяці, тобто до 01.12.2016. У задоволенні решти вимог відмовлено.

На виконання рішення від 16.06.2015 Господарським судом Донецької області 30.09.2015 видано наказ, який позивачем пред`явлено до виконання 29.01.2018.

Згідно інформації про виконавче провадження 29.01.2018 заступником начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі - Виконавча служба) прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження № 55665509 з примусового виконання наказу Господарського суду Донецької області від 30.09.2015. Державний виконавець, який веде виконавче провадження: Яковенко Владислав Андрійович (далі - державний виконавець Яковенко В. А.).

Відповідач звернувся до державного виконавця Яковенка В. А. із заявою від 18.02.2020 № 505/26, в якій просив зупинити вчинення виконавчих дій в межах виконавчого провадження № 55665509 до моменту виключення відповідача з Реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії (далі - Реєстр), зняти всі арешти, накладені на майно Підприємства, винести відповідні постанови.

Заява обґрунтована тим, що включення Підприємства до Реєстру згідно з наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України (далі - Мінрегіон) від 08.09.2017 № 237 є підставою для зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні № 55665509 відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 34 Закону України Про виконавче провадження та зняття арешту, накладеного на майно боржника. Заява отримана Виконавчою службою 21.02.2020.

27.02.2020 Підприємство звернулось до Господарського суду Донецької області зі скаргою на бездіяльність державного виконавця Яковенка В. А., у якій просило:

визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця Яковенка В. А. щодо незупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні №55665509;

зобов`язати державного виконавця Яковенка В. А. винести постанову про зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні № 55665509.

Скаргу аргументовано тим, що державний виконавець Яковенко В. А., отримавши 21.02.2020 заяву Підприємства від 18.02.2020 № 505/26, не зупинив вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні № 55665509 попри те, що включення Підприємства до Реєстру згідно з наказом Мінрегіону від 08.09.2017 № 237 є підставою для такого зупинення відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 34 Закону України Про виконавче провадження шляхом винесення відповідної постанови, чим порушив права відповідача.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 10.03.2020 скаржнику відмовлено у задоволенні зазначеної скарги.

Ухвала суду мотивована відсутністю підстав для зупинення вчинення виконавчих дій в межах виконавчого провадження № 55665509, оскільки заборгованість у даній справі є раніше реструктуризованою за ухвалою Господарського суду Донецької області від 01.10.2015, що відповідно до ч. 4 ст. 34 Закону України Про виконавче провадження виключає наявність підстав для зупинення виконавчих дій у виконавчому провадженні на підставі п. 10 ч. 4 ст. 34 цього Закону.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 27.04.2020 ухвалу Господарського суду Донецької області від 10.03.2020 скасовано. Скаргу Підприємства на бездіяльність державного виконавця Яковенка В. А. задоволено. Визнано неправомірною бездіяльність державного виконавця Яковенка В. А. щодо незупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні № 55665509 в частині стягнення суми основного боргу за поставлений природний газ, пені, інфляційних втрат та 3% річних. Зобов`язано державного виконавця Яковенка В. А. зупинити вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні № 55665509 з примусового виконання наказу Господарського суду Донецької області від 30.09.2015 у справі № 905/161/15 в частині стягнення суми основного боргу за поставлений природний газ, пені, інфляційних втрат та 3% річних. Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, покладено на Виконавчу службу.

Постанова суду апеляційної інстанції обґрунтована тим, що виключно факт укладення договору про реструктуризацію основного боргу між позивачем та відповідачем в порядку, визначеному Законом України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії , та його невиконання сторонами може бути підставою для застосування винятку щодо зупинення виконавчого провадження, передбаченого ч. 4 ст. 34 Закону України Про виконавче провадження , і ухвала суду першої інстанції від 01.10.2015, якою було відстрочено виконання рішення суду першої інстанції від 16.06.2015 до 01.12.2016, не є такою підставою, оскільки постановлена судом в порядку ст. 121 ГПК України (у редакції, чинній до 15.12.2017) і не містить посилань на реструктуризацію спірної заборгованості на підставі спеціальної норми відповідного законодавчого акта (ст. 5 Закону України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії ).

Також суд апеляційної інстанції зазначив, що включення Підприємства, що виробляє, транспортує та постачає теплову енергію, надає послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, до Реєстру, є підставою для зупинення виконавчих дій в межах виконавчого провадження № 55665509 відповідно до п. 10 ч.1 ст. 34 Закону України Про виконавче провадження в частині стягнення суми основного боргу за поставлений природний газ, пені, інфляційних втрат та 3% річних, тому незупинення державним виконавцем вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні після отримання заяви Підприємства є порушенням приписів ч. 2 ст. 34 Закону України Про виконавче провадження та права відповідача на участь у процедурі врегулювання заборгованості.

Окрім того, апеляційний господарський суд вказав про відсутність підстав для зупинення вчинення виконавчих дій в межах виконавчого провадження № 55665509 щодо стягнення суми судового збору, яка стягнута рішенням суду першої інстанції від 16.06.2015, оскільки судові витрати не є складовою заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії . Водночас суд зазначив, що Підприємство не заявляло про зупинення виконавчого провадження № 55665509 саме в частині стягнення суми судового збору і не оспорює відсутність підстав до зупинення вчинення виконавчих дій щодо судового збору.

Не погоджуючись з постановою Східного апеляційного господарського суду від 27.04.2020, у червні 2020 року Міністерство юстиції України (далі - Мін`юст) подало до Касаційного господарського суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права (ст. 34 Закону України Про виконавче провадження ), просило скасувати постанову апеляційного господарського суду від 27.04.2020, а ухвалу суду першої інстанції від 10.03.2020 - залишити без змін.

На обґрунтування касаційної скарги Мін`юст зазначило, що апеляційний суд неправильно застосував положення ч. 4 ст. 34 Закону України Про виконавче провадження та дійшов необґрунтованого висновку про відсутність у даному випадку винятків, передбачених цією статтею Закону, щодо зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні № 55665509 відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 34 Закону України Про виконавче провадження , оскільки заборгованість відповідача вже була раніше реструктуризована ухвалою Господарського суду Донецької області від 01.10.2015, якою було відстрочено виконання рішення суду першої інстанції від 16.06.2015 до 01.12.2016.

Ухвалою Верховного Суду від 30.07.2020 відкрито касаційне провадження у справі з підстави, передбаченої абз. 2 ч. 2 ст. 287 ГПК України. Ухвалено здійснити перегляд постанови суду апеляційної інстанції від 27.04.2020 без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.

12.08.2020 Підприємство подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому заперечило доводи касаційної скарги, просило залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

18.08.2020 НАК Нафтогаз також подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому підтримало доводи касаційної скарги, просило задовольнити касаційну скаргу, скасувати постанову апеляційного господарського суду від 27.04.2020, а ухвалу суду першої інстанції від 10.03.2020 - залишити без змін.

Державний виконавець Яковенко В. А. не скористався своїм правом відповідно до ст.295 ГПК України та не подав до суду касаційної інстанції письмового відзиву на касаційну скаргу Мін`юсту.

Ухвалою Верховного Суду від 01.09.2020 зупинено касаційне провадження у справі №905/161/15 до розгляду об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 905/2912/15.

Ухвалою Верховного Суду від 19.11.2020 поновлено касаційне провадження у справі №905/161/15.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи, подані заперечення, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд дійшов таких висновків.

За змістом ст. 1 Закону України Про виконавче провадження виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частинами 1, 2 ст. 18 Закону України Про виконавче провадження встановлено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Підстави зупинення вчинення виконавчих дій передбачено у ст. 34 Закону України Про виконавче провадження .

30.11.2016 набув чинності Закон України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії , у ч. 1 ст. 1 якого вказано, що:

кредиторська заборгованість перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, є заборгованістю, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону;

процедура врегулювання заборгованості - це заходи, спрямовані на зменшення, списання та/або реструктуризацію заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиту електричну енергію шляхом проведення взаєморозрахунків, реструктуризації та списання заборгованості.

Цим Законом України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії передбачено, зокрема:

можливість проведення взаєморозрахунків щодо врегулювання заборгованості з різниці в тарифах для погашення кредиторської заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової енергії для населення, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води населенню (без урахування розміру зобов`язань із сплати неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за спожитий природний газ), не погашеної на початок місяця, в якому укладається договір про організацію взаєморозрахунків, а в разі її відсутності - кредиторської заборгованості перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води іншим категоріям споживачів (ч. 1 ст. 4);

що реструктуризації підлягає кредиторська заборгованість теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний станом на 01.07.2016 для виробництва теплової та електричної енергії, послуг з опалення та постачання гарячої води (без урахування суми неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за спожитий природний газ), не погашена станом на 31.12.2016. Реструктуризація заборгованості за спожитий природний газ, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону, здійснюється шляхом розстрочення на 60 календарних місяців рівними частинами з першого числа місяця укладення договору без відстрочення погашення заборгованості та з можливістю дострокового погашення. На реструктуризовану заборгованість не нараховуються неустойка (штрафи, пені), проценти річних, інфляційні нарахування, крім випадків повного або часткового нездійснення платежів за договором про реструктуризацію заборгованості, укладеним відповідно до цього Закону (ч. 1-3 ст. 5);

що Типовий договір про реструктуризацію заборгованості та порядок списання неустойки (штрафу, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за спожиту електричну енергію, затверджується Кабінетом Міністрів України. Кожна із сторін зобов`язана укласти договір про реструктуризацію заборгованості у строк, що не перевищує 10 календарних днів з дня його отримання, якщо сума за таким договором підтверджена актами звіряння між учасниками процедури врегулювання заборгованості. Дія цієї статті поширюється на всі підприємства централізованого водопостачання, водовідведення незалежно від форми власності. Протягом дії договору реструктуризації суб`єктам господарювання, що здійснюють постачання електричної енергії, не нараховуються та/або не підлягають стягненню заборгованість за куплену електричну енергію, штрафні, фінансові санкції, інфляційні нарахування, проценти річних у розмірі непогашеної кредиторської заборгованості, реструктуризованої ними відповідно до цього Закону підприємствам централізованого водопостачання, водовідведення (ч. 7-10 ст. 6);

що на реструктуризовану заборгованість за спожитий природний газ станом на 01.07.2016 неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню та не можуть бути предметом подальшого продажу, за умови повного виконання теплогенеруючими та теплопостачальними організаціями договору про реструктуризацію заборгованості. На заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом (ч. 1, 3 ст. 7).

Системний аналіз зазначених статей Закону України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних, теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії дозволяє зробити висновок про те, що цим Законом передбачено право підприємств централізованого водопостачання і водовідведення на врегулювання заборгованості за спожитий природний газ, яка виникла до 01.07.2016 та не погашена на момент набрання чинності законом шляхом проведення взаєморозрахунків за бюджетними фінансуваннями, укладення договору про реструктуризацію основного боргу в судовому чи позасудовому порядку, списання (розстрочення) заборгованості зі сплати інфляційних відсотків, процентів річних та неустойки.

Прийняття судового рішення про стягнення основного боргу, інфляційних, річних, пені не може бути перешкодою у застосуванні заходів врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій відповідно до Закону України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних, теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії , оскільки сторони вправі укласти угоду про реструктуризацію такого боргу на стадії виконання судового рішення, зокрема, затвердивши її ухвалою суду як мирову угоду.

Також не може бути перешкодою в укладенні договору про реструктуризацію у порядку ст. 5 Закону України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних, теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії також і наявність ухвали суду про відстрочення (розстрочення) виконання судового рішення про стягнення інфляційних та річних, прийнятої в порядку ст. 331 ГПК України (ст. 121 ГПК України у редакції, чинній до 15.12.2017) поза межами процедури реструктуризації, передбаченої цим Законом, оскільки це матиме наслідком обмеження особи у наданому їй законодавцем матеріальному праві на укладення в обов`язковому порядку угоди про реструктуризацію боргу відповідно до процедури, передбаченої ст.5 вказаного Закону.

Відповідно до п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії (який набрав чинності 30.11.2016) було внесено зміни до Закону України Про виконавче провадження , а саме:

доповнено ч. 1 ст. 34 пунктом 10, відповідно до якого виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі включення підприємств, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, послуги з постачання холодної води та послуги з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості відповідно до Закону України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії , з виконавчих проваджень, стягувачами за якими є НАК Нафтогаз України , її Дочірня компанія Газ України , ПАТ Укртрансгаз , постачальники електричної енергії, а боржниками - підприємства, що виробляють теплову енергію, транспортують та постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, та підприємства централізованого водопостачання та водовідведення, що надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, послуги з постачання холодної води та послуги з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем);

а також доповнено ст. 34 частиною 4, згідно якої виконавче провадження з підстави, передбаченої п. 10 ч. 1 цієї статті, зупиняється у частині стягнення заборгованості за спожитий природний газ, використаний станом на 01.07.2016 для виробництва теплової та електричної енергії, послуг з опалення та постачання гарячої води (з урахуванням суми неустойки (штрафу, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за спожитий природний газ), крім заборгованості, раніше реструктуризованої (розстроченої та/або відстроченої), у тому числі згідно з рішенням суду.

Оскільки метою внесення вказаних змін до Закону України Про виконавче провадження є створення механізму реалізації положень Закону України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії , а Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії є допоміжним механізмом для реалізації цього Закону і не можуть застосовуватися та тлумачитися ширше, ніж тіло самого закону, доповнення ст. 34 Закону України Про виконавче провадження частиною 4 щодо винятків у зупиненні виконавчого провадження зі стягнення реструктуризованої за судовим рішенням заборгованості, може стосуватися тільки реструктуризації, затвердженої ухвалою суду та проведеної в порядку, визначеному Законом України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії .

Виходячи з наведеного, укладення договору про реструктуризацію заборгованості на виконання приписів ст. 5 Закону України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії у позасудовому порядку чи із затвердженням його ухвалою суду, як мирової угоди сторін у справі, може бути підставою для застосування винятку щодо зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 34 Закону України Про виконавче провадження .

Інші судові ухвали, прийняті поза межами процедури реструктуризації заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, передбаченої Законом України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії , в тому числі ухвали про відстрочення/розстрочення виконання рішення суду, постановлених у порядку ст. 331 ГПК України (ст. 121 ГПК України у редакції, чинній до 15.12.2017), не належать до винятків, передбачених ч. 4 ст. 34 Закону України Про виконавче провадження , оскільки вони виходять за межі врегулювання заборгованості, передбачені Законом України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії , та не можуть охоплюватися Прикінцевими та перехідними положеннями цього Закону.

Така правова позиція наведена об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 16.10.2020 у справі № 905/2912/15.

Суд апеляційної інстанції, встановивши, що ухвала Господарського суду Донецької області від 01.10.2015, якою було відстрочено виконання рішення суду першої інстанції від 16.06.2015 до 01.12.2016, постановлена судом в порядку ст. 121 ГПК України (у редакції, чинній до 15.12.2017) та не містить посилань на реструктуризацію спірної заборгованості у порядку, встановленому ст. 5 Закону України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії , дійшов вірного висновку, що ця ухвала суду першої інстанції від 01.10.2015 не може бути підставою для застосування винятку, передбаченого ч. 4 ст.34 Закону України Про виконавче провадження , щодо зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 34 вказаного Закону, оскільки лише факт укладення договору про реструктуризацію основного боргу у позасудовому порядку чи із затвердженням його ухвалою суду, як мирової угоди сторін у справі, виключає можливість зупинення виконавчих дій у виконавчому провадженні.

З огляду на встановленні судом апеляційної інстанції обставини відсутності винятку, передбаченого ч. 4 ст. 34 Закону України Про виконавче провадження , щодо зупинення виконавчого провадження № 55665509, а також на те, що за судовим наказом від 30.09.2015 стягувачем є НАК Нафтогаз України , а боржником - Підприємство, що виробляє, транспортує та постачає теплову енергію, надає послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, яке наказом Мінрегіону від 08.09.2017 № 237 включене до Реєстру, що є прямою підставою для застосування положень п. 10 ч. 1 ст. 34 Закону України Про виконавче провадження , висновки суду апеляційної інстанції про наявність підстав для зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні № 55665509 відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 34 Закону України Про виконавче провадження в частині стягнення суми основного боргу за поставлений природний газ, пені, інфляційних втрат та 3% річних є обґрунтованими.

Відповідно до ч. 2 ст. 34 Закону України Про виконавче провадження виконавець не пізніше наступного робочого дня, коли йому стало відомо про обставини, зазначені в частині першій цієї статті, а з підстави, передбаченої пунктом 9 частини першої цієї статті, - у день надіслання виконавчого документа до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, зупиняє вчинення виконавчих дій, про що виносить відповідну постанову.

З`ясувавши, що державним виконавцем Яковенком В. А. після отримання 21.02.2020 заяви Підприємства про зупинення виконавчих дій, не було зупинено вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні № 55665509, незважаючи на наявність таких підстав, суд апеляційної інстанції правомірно вказав на порушення державним виконавцем Яковенком В. А. приписів ч. 2 ст. 34 Закону України Про виконавче провадження та права Підприємства на участь у процедурі врегулювання заборгованості відповідно до Закону України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії .

Доводи касаційної скарги Мін`юсту про те, що апеляційний суд неправильно застосував положення ч. 4 ст. 34 Закону України Про виконавче провадження та дійшов необґрунтованого висновку про відсутність у даному випадку винятків, передбачених цією статтею Закону, щодо зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні № 55665509 відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 34 Закону України Про виконавче провадження з огляду на те, що заборгованість відповідача вже була раніше реструктуризована ухвалою суду від 01.10.2015 про відстрочку виконання рішення від 16.06.2015, не заслуговують на увагу суду касаційної інстанції, оскільки ухвала про відстрочення/розстрочення виконання рішення суду, постановлена судом у порядку ст. 331 ГПК України (ст. 121 ГПК України у редакції, чинній до 15.12.2017), не є підставою для застосування винятку, передбаченого ч. 4 ст. 34 Закону України Про виконавче провадження , щодо зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 34 вказаного Закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Зі змісту касаційної скарги вбачається, що Мін`юст не оскаржує постанову суду апеляційної інстанції від 27.04.2020, прийняту за результатами перегляду ухвали суду першої інстанції від 10.03.2020, в частині висновків щодо порушення державним виконавцем Яковенком В. А. положень ч. 2 ст. 34 Закону України Про виконавче провадження та щодо незупинення виконавчих дій у виконавчому провадженні №55665509 відносно стягнення суми судового збору, тому суд касаційної інстанції не перевіряє обґрунтованість таких висновків суду апеляційної інстанції в силу положень ст. 300 ГПК України.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 308 ГПК України суд касаційної інстанції, за результатами розгляду касаційної скарги, має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно із ст. 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи те, що доводи касаційної скарги Мін`юсту про порушення і неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права (ст. 34 Закону України Про виконавче провадження ) при прийнятті оскаржуваної постанови від 27.04.2020 не знайшли свого підтвердження, Касаційний господарський суд, переглянувши постанову суду апеляційної інстанції від 27.04.2020 у межах доводів касаційної скарги, які стали підставами для відкриття касаційного провадження, вважає, що постанова Східного апеляційного господарського суду від 27.04.2020 прийнята з додержанням норм процесуального та матеріального права, а відтак підстав для її скасування не вбачає.

Оскільки суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (ч. 14 ст.129 ГПК України).

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Міністерства юстиції України залишити без задоволення.

2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 27.04.2020 у справі №905/161/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І. С. Берднік

Судді: І. С. Міщенко

В. Г. Суховий