Постанова

від 24.11.2020 по справі 911/2844/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" листопада 2020 р. Справа№ 911/2844/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яковлєва М.Л.

суддів: Мальченко А.О.

Шаптали Є.Ю.

за участю секретаря судового засідання: Майданевич Г.А.

за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання від 24.11.2020 року у справі №911/2844/19 (в матеріалах справи).

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги виконуючого обов`язки прокурора Київської області

на рішення Господарського суду Київської області від 25.05.2020, повний текст якого складено 12.06.2020

у справі № 911/2844/19 (суддя Щоткін О.В.)

за позовом виконуючого обов`язки керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури в інтересах держави

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Промоальт", 2. Ірпінської міської ради

про розірвання договору оренди земельної ділянки та договору про внесення змін.

В С Т А Н О В И В :

До Господарського суду Київської області звернувся виконуючий обов`язки керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури (даліпрокурор) з позовом від 13.11.2019 №1138вих-19 в інтересах держави в особі територіальної громади міста Ірпінь до Товариства з обмеженою відповідальністю Промоальт (далі відповідач 1, ТОВ Промоальт ) та Ірпінської міської ради (далі відповідач 2), в якому просить суд розірвати договір оренди земельної ділянки площею 3,5 га з кадастровим номером 3210900000:01:177:0005, яка фактично розташована за адресою: м.Ірпінь, вул.Чехова, 27, укладений 31.03.2006 між Ірпінською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю Київський науково-клінічний діагностичний центр (наразі Товариство з обмеженою відповідальністю Промоальт ) та договору від 21.05.2008 про внесення змін до нього.

Позовні вимоги прокурор обґрунтовує тим, що ТОВ Промоальт використовує земельну ділянку в порушення умов спірного договору, не виконуючи при цьому вимоги ст. 25 Закону України Про оренду землі , в тому числі порушує встановлені щодо об`єкта оренди обмеження (обтяження). За твердженнями прокурора, незважаючи на істотну зміну обставин, якими сторони керувались при укладенні вказаного договору, всупереч вимог ст. 652 Цивільного кодексу України , договір оренди земельної ділянки у м. Ірпінь по вулиці Чехова, 27, не змінювався та не розривався, попри те, що його умови не відповідали суті зобов`язання, а Ірпінською міською радою, при наявності очевидних порушень земельного та містобудівного законодавства, видавались дозвільні документи на проведення будівництва багатоквартирних будинків на земельній ділянці, яка мала бути використана для зведення хірургічного медичного комплексу.

Рішенням Господарського суду Київської області від 25.05.20 у справі № 911/2844/19 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Приймаючи вказане рішення суд першої інстанції вважає, що прокурором не доведено підстав для дострокового розірвання договору оренди земельної ділянки від 31.03.2006, з урахуванням договору про внесення змін до нього від 21.05.2008 № 1489, відповідно до положень ст. ст. 25 та 32 Закону України Про оренду землі .

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області у справі №911/2844/19 від 25.05.20 і ухвалити нове про задоволення позову прокурора в повному обсязі. Судові витрати стягнути з відповідача на рахунок прокуратури Київської області.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник зазначає, що суд першої інстанції, не надав належної правової оцінки усім обставинам справи з урахуванням наявних доказів у їх сокупності та безпідставно відмовив в задоволенні позовних вимог.

Крім цього, заявлено клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження, яке мотивоване тим, що копію повного тексту рішення заявник отримав 24.06.2020.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями 04.08.2020, справу №911/2844/19 передано на розгляд колегії суддів у складі: Яковлєв М.Л. - головуючий суддя; судді - Шаптала В.В., Разіна Т.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.08.2020 апеляційну скаргу виконуючого обов`язки керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури в інтересах держави на рішення Господарського суду Київської області від 25.05.20 у справі №911/2844/19 залишено без руху. Повідомлено виконуючого обов`язки керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури в інтересах держави про те, що воно має право усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.

25.08.2020 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду від скаржника надійшла заява про усунення недоліків у відповідності до ухвали Північного апеляційного господарського суду від 10.08.2020, а саме докази сплати судового збору у розмірі 2 881,50 грн.

Розпорядженням керівника апарату суду №09.1-08/2710/20 від 26.08.2020, у зв`язку з перебуванням судді Разіної Т.І., яка не є суддею-доповідачем у відпустці, відповідно до підпунктів 2.3.25., 2.3.49. пункту 2.3. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, призначено повторний автоматизований розподіл справи №911/2844/19.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.08.2020, для розгляду апеляційної скарги у даній справі визначено колегію суддів у складі: Яковлєв М.Л. - головуючий суддя; судді: Мальченко А.О., Шаптала Є.Ю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 31.08.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою виконуючого обов`язки керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури в інтересах держави на рішення Господарського суду Київської області від 25.05.20 у справі №911/2844/19. Розгляд апеляційної скарги виконуючого обов`язки керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури в інтересах держави на рішення Господарського суду Київської області від 25.05.20 у справі №911/2844/19 призначено на 06.10.2020.

15.09.2020 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду від відповідача-2 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, як таке, що прийнято у повній відповідності до вимог законодавства України.

05.10.2020 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду від Києво-Святошинської прокуратури надійшла відповідь на відзив.

06.10.2020 у судовому засіданні оголошено перерву до 03.11.2020.

03.11.2020 судове засідання не відбулося, у зв`язку з перебуванням головуючого судді (судді-доповідача) Яковлєва М.Л. (з 02.11.2020 - 06.11.2020) у щорічної додатковій відпустці.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.11.2020 розгляд апеляційного провадження за апеляційною скаргою виконуючого обов`язки керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури в інтересах держави на рішення Господарського суду Київської області від 25.05.20 у справі №911/2844/19 призначено на 24.11.2020.

В судовому засіданні, яке відбулося 24.11.2020, представник скаржника підтримав вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити, а оскаржуване судове рішення скасувати.

Представник відповідача-1 в даному судовому засіданні заперечив проти задоволення апеляційної скарги.

Представник відповідача-2 в даному судовому засіданні заперечив проти задоволення апеляційної скарги та підтримав доводи викладенні у відзиві на апеляційну скаргу.

Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву, заслухавши представників учасників справи, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване судове рішення не підлягає скасуванню чи зміні, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 16.03.2006 року Ірпінською міською радою прийнято рішення № 1749-46-IV Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду ТОВ Київський науково-клінічний медичний центр під будівництво хірургічного медичного комплексу із спеціалізованою науковою та клінічною базою в м. Ірпінь, вул. Чехова, 27 (район санаторію Ірпінь ) , відповідно до п. 1 якого затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду.

Пунктом 2 вказаного рішення вилучено з земель Державного підприємства Київське лісове господарство земельну ділянку загальною площею 8,5 га і переведено до земель запасу міської ради.

Згідно з п. 3 рішення Ірпінської міської ради від 16.03.2006 № 1749-46-IV вирішено надати в оренду терміном на 25 років ТОВ Київський науково-клінічний медичний центр земельну ділянку площею 8,5 га в АДРЕСА_2 . Ірпінь, вул. Чехова, 27 (район санаторію Ірпінь ) під будівництво хірургічного медичного комплексу із спеціалізованою науковою та клінічною базою, за рахунок земель запасу міської ради з правом викупу.

На виконання зазначеного рішення 31.03.2006 року між Ірпінською міською радою (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Київський науково-клінічний медичний центр (орендар) було укладено договір оренди земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Запісочним О.В. та зареєстрований в реєстрі за № 1359 (далі договір № 1359).

Відповідно до ст. 124 Земельного кодексу України , передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Пунктом 1 договору передбачено, що орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування з правом викупу земельну ділянку несільськогосподарського призначення землі громадської та житлової забудови, яка знаходиться в місті Ірпінь Київської області по вулиці Чехова № 27.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно з ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України ).

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 792 Цивільного кодексу України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Спеціальним законом, що регулює суспільні відносини в Україні з питань оренди землі, є Закон України "Про оренду землі" за №161-XIV від 06.10.1998 , з наступними змінами та доповненнями (надалі - Закон №161-XIV).

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону №161-XIV орендодавцями земельних ділянок є громадяни та юридичні особи, у власності яких перебувають земельні ділянки, або уповноважені ними особи. Орендарями земельних ділянок є юридичні або фізичні особи, яким на підставі договору оренди належить право володіння і користування земельною ділянкою (ч. 1 ст. 5 Закону №161-XIV ).

Ст. 13 Закону №161-XIV визначено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Отже, договір оренди землі є договором, за яким у сторін виникають обов`язки щодо його виконання: в орендодавця виникає обов`язок передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а в орендаря - обов`язок використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства та сплачувати орендну плату в порядку і розмірі, встановленому договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 182Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Відповідно до п. 2 договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 8,5 га. На земельній ділянці знаходяться об`єкти нерухомого майна: хірургічний медичний комплекс із спеціалізованою науковою та клінічною базою в стадії проектування. Інші об`єкти інфраструктури відсутні (п. 3 договору).

Пунктом 7 договору передбачено, що його укладено на 25 (двадцять п`ять) років. Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державній реєстрації прав підлягають речові права на нерухоме майно, похідні від права власності, зокрема право оренди земельної ділянки.

Відповідно до ч. 4 ст. 334 Цивільного кодексу України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону; речові права на нерухоме майно та їх обтяжень, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону , виникають з моменту такої реєстрації (ч. 2 ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" ).

Правовий аналіз наведених вище приписів чинного законодавства свідчить про те, що орендар набуває речове право оренди земельної ділянки з моменту державної реєстрації такого права.

Ч. 1 ст. 15 Закону №161-XIV визначено, що істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Згідно з ч. 1 ст. 19 Закону №161-XIV строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років.

За умовами п. 14 договору земельна ділянка передається в оренду для будівництва та обслуговування хірургічного медичного комплексу із спеціалізованою науковою та клінічною базою.

Відповідно до п. п. 15, 16 договору категорія земель землі житлової та громадської забудови. Умови збереження стану об`єкта оренди: забороняється самовільна забудова земельної ділянки.

Пунктом 17 договору передбачено, що передача земельної ділянки орендарю здійснюється у 10-тиденний строк після державної реєстрації цього договору оренди за актом її приймання-передачі.

Договором передбачені обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки: на орендовану земельну ділянку встановлено обмеження (обтяження) та інші права третіх осіб згідно висновків про обмеження Ірпінського міського відділу земельних ресурсів № 316 від 14.03.2006 та Ірпінського міського відділу містобудування та архітектури № 285 від 10.03.2006: зміна цільового призначення тільки за проектами землеустрою; будівництво об`єктів згідно державних будівельних норм; дотримання вимог екологічного зонування згідно чинного екологічного законодавства (п. 27 договору).

Також п. 31 договору передбачено права орендаря, зокрема: самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі; за письмовою згодою орендодавця зводити в установленому законодавством порядку жилі, виробничі, культурно-побутові та інші будівлі і споруди та закладати багаторічні насадження. Орендар земельної ділянки зобов`язаний, зокрема: приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, зареєстрованим в установленому законом порядку; виконувати встановлені щодо об`єкта оренди обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором оренди землі (п. 32 договору).

Відповідно до п. 37 договору всі додатки, зміни та доповнення до цього договору мають бути вчинені в письмовій формі, з обов`язковим нотаріальним посвідченням, та підписані належним чином уповноваженими на те представниками сторін, з обов`язковим посиланням на цей договір.

Дія договору припиняється шляхом розірвання за: взаємною згодою сторін; рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом. Розірвання договору оренди в односторонньому порядку не допускається (п.п. 39, 40 договору).

На виконання п.44 договору його було зареєстровано у Ірпінському міському відділі № 2 Київської Регіональної філії Державного підприємства Центру Державного земельного кадастру, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 04.04.2006 за № 404.

31.03.2006 року між сторонами підписано акт прийому-передачі земельної ділянки, відповідно до якого Ірпінська міська рада передала, а ТОВ Київський науково-клінічний медичний центр прийняло в тимчасове користування на умовах оренди терміном на 25 (двадцять п`ять) років земельну ділянку загальною площею 8,5000 га для будівництва та обслуговування хірургічного медичного комплексу із спеціалізованою науковою та клінічною базою, яка знаходиться за адресою: м. Ірпінь, вул. Чехова, 27 (район санаторію Ірпінь ) згідно рішення сесії Ірпінської міської ради № 1749-46-ІV від 16.03.2006.

12.12.2007 року Ірпінською міською радою було прийнято рішення № 1212-34-V Про дозвіл ТОВ КНКМЦ на складання технічної документації із землеустрою щодо передачі до земель запасу частини земельної ділянки в м. Ірпені по вул. Чехова, 27 . Зазначеним рішенням було розглянуто лист ТОВ КНКМЦ від 19.11.2007 за № 338 (вх. № 5648/01-07 від 20.11.2007) про відмову від оренди частини земельної ділянки площею 5,0 га за адресою: м. Ірпінь, вул. Чехова,27, та вирішено прийняти до земель запасу міста Ірпеня земельну ділянку площею 5,0 га, яка розташована за адресою: Ірпінь, вул. Чехова, 27, що знаходиться в оренді ТОВ КНКМЦ згідно договору від 31.03.2006 № 1359.

Рішенням Ірпінської міської ради від 18.04.2008 № 1530-45-V Про внесення змін до договору оренди земельної ділянки з Товариством з обмеженою відповідальністю Київський науково-клінічний медичний центр (код ЄДРПОУ 33439990) розглянуто вироблену КП Ірпенське земельно-кадастрове бюро технічну документацію по внесенню змін до договору оренди землі Товариства з обмеженою відповідальністю Київський науково-клінічний медичний центр для будівництва та обслуговування хірургічного медичного комплексу зі спеціалізованою науковою та клінічною базою за адресою: м. Ірпінь, вул. Чехова, 27 .

Пунктом 2 рішення було вилучено з користування ТОВ Київський науково-клінічний медичний центр та переведено до земель запасу Ірпінської міської ради частину земельної ділянки площею 5,0000 га, розташовану в м. Ірпінь, по вул. Чехова, 27, яка перебуває в користуванні ТОВ Київський науково-клінічний медичний центр на підставі договору оренди земельної ділянки площею 8,5000 га від 31.03.2006, який зареєстрований у Ірпінському міському відділі № 2 Київської Регіональної філії Державного підприємства Центру Державного земельного кадастру за номером 404 від 04.04.2006.

Залишено в користуванні ТОВ Київський науково-клінічний медичний центр земельну ділянку площею 3,5000 га для будівництва та обслуговування хірургічного медичного комплексу зі спеціалізованою науковою та клінічною базою за адресою: м. Ірпінь, вул. Чехова, 27 (п.3 рішення).

На виконання зазначених рішень між Ірпінською міською радою та ТОВ Київський науково-клінічний медичний центр 21.05.2008 укладено договір про внесення змін до договору оренди земельної ділянки, посвідченого приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Запсочним О.В. від 31.03.2006 за реєстровим № 1359, відповідно до п. 1.1. якого пункт 2 договору № 1359 сторони виклали у такій редакції: п. 2. В оренду передається земельна ділянка загальною площею 3,5 (три з половиною) га. .

29.05.2017 відбулась державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи ТОВ Київський науково-клінічний медичний центр , а саме: зміна повного найменування, зміна скороченого найменування, зміна видів діяльності, зміна складу або інформації про засновників, про що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань міститься запис № 13571050024001803 змінено найменування на ТОВ Промоальт .

Рішенням Ірпінської міської ради від 28.09.2017 № 2693-40-VІІ Про внесення змін в договір оренди земельної ділянки № 1359 від 31.03.2006 внесено зміни в преамбулу договору оренди земельної ділянки № 1359 від 31.03.2006 змінивши найменування орендаря на ТОВ Промоальт (п. 1 рішення);

- пункт 3 договору оренди земельної ділянки № 1359 від 31.03.2006 викласти в наступній редакції: на земельній ділянці об`єкти нерухомого майна відсутні (п. 2 рішення);

- пункт 14 договору оренди земельної ділянки № 1359 від 31.03.2006 виключити (п. 3 рішення).

13.11.2019 року між сторонами укладено договір про внесення змін до договору від 31.03.2006 року, відповідно до якого пункт 2 договору викладено в наступні редакції: в оренду передається земельна ділянка площею 3,5 (три з половиною) га з кадастровим номером: 3210900000:01:177:0005 ; пункт 14 до говору виключено; п. 3 викладено в наступні редакції: на земельній ділянці об`єкти нерухомого майна відсутні ; інші умови без змін.

У провадженні слідчого відділу Ірпінського відділу поліції головного Управління Національної поліції в Київській області перебуває кримінальне провадження № 42018111200000798 від 09.11.2018 року за ознаками кримінального правопорушення, за фактом службової недбалості посадових осіб Ірпінської міської ради у сфері містобудівної діяльності, порушення порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту відповідно до ст. 40 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності .

У зв`язку з чим, прокурор звернувся до суду з даним позовом, в якому зазначено, що в ході здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42018111200000798 було встановлено, що земельна ділянка площею 3,5 га у м. Ірпінь по вулиці Чехова, 27, ніколи не використовувалась ТОВ Київський науково-клінічний медичний центр для будівництва та обслуговування хірургічного медичного комплексу із спеціалізованою науковою та клінічною базою відповідно до умов договору оренди земельної ділянки від 31.03.2006 та договору про внесення змін до нього від 21.05.2008.

Крім того, прокурор зазначає, що у всіх документах замовником являється ТОВ Київській науково-клінічний медичний центр , а не відповідач-1.

Також документами передбачено будівництво багатоквартирного житлового буднику сімейного типу з вбудовано-прибудованими нежитловими приміщеннями громадського призначення та закладами охорони здоров`я (амбулаторія, стоматологічний кабінет, аптечний пункт), в той час як за умовами спірного договору оренди земельної ділянки № 1359 чітко визначено, що земельна ділянка передається в оренду для будівництва та обслуговування хірургічного медичного комплексу із спеціалізованою науковою та клінічною базою (п. 14 договору), а рішенням Ірпінської міської ради № 1530-45-V від 18.04.2008, на підставі якого вносились зміни до договору оренди земельної ділянки від 31.03.2006, було встановлено обмеження (обтяження) використання земельної ділянки, а саме: пунктом 4 вказаного рішення передбачено, що ТОВ КНКМЦ мало будувати на вказаній земельній ділянці міський пологовий будинок на 150 ліжок з гінекологічним відділенням виключно з подальшою безоплатною передачею його до комунальної власності територіальної громади м. Ірпеня.

Таким чином, посилаючись на норми ст. 25 Закону України Про оренду землі та ст. 651 Цивільного кодексу України , прокурор стверджує про наявність підстав для розірвання договору оренди земельної ділянки № 1359 від 31.03.2006 та договору про внесення змін до нього № 1489 від 21.05.2008, оскільки орендарем порушено встановлені щодо об`єкта оренди обмеження (обтяження), а також допущено істотне порушення умов договору, у зв`язку з використанням земельної ділянки всупереч визначеним умовам договору.

Предметом позову є розірвання договору оренди земельної ділянки та договору про внесення змін.

При цьому суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що із цим позовом звернувся виконувач обов`язків керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави.

Статтею 131-1 Конституції України встановлено, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює: підтримання публічного обвинувачення в суді; організацію і процесуальне керівництво досудовим розслідуванням, вирішення відповідно до закону інших питань під час кримінального провадження, нагляд за негласними та іншими слідчими і розшуковими діями органів правопорядку; представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно з частиною 3 статті 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Частиною 4 вказаної статті встановлено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу .

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Тобто імператив зазначеного конституційного положення встановлює обов`язок органів державної влади та їх посадових осіб дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень, що забезпечує здійснення державної влади за принципом її поділу. Як підкреслив Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 01.04.2008 № 4-рп/2008, неухильне додержання органами законодавчої, виконавчої та судової влади Конституції та законів України забезпечує реалізацію принципу поділу влади і є запорукою їх єдності, важливою передумовою стабільності, підтримання громадського миру і злагоди в державі.

Відповідно до частин 1, 3 статті 23 Закону України Про прокуратуру представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (абзаци 1-3 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" ).

При цьому розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (пункт 3 частини другої статті 129 Конституції України ).

Таким чином, відповідно до частини третьої статті 23 Закону України Про прокуратуру прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

У постанові Верховного Суду від 25.08.2020 у справі №915/162/19 зазначено, що прокурор може представляти інтереси держави в суді тільки у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

"Нездійснення захисту" має прояв в пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він обізнаний про порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Верховний Суд у постанові від 02.09.2020 у справі №911/980/18 також зазначив, що прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом.

Конституційний Суд України у рішенні від 08.04.1999 № 3-рп/99 з`ясовуючи поняття "інтереси держави" дійшов висновку, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України , так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорон землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

Наведене Конституційним Судом України розуміння поняття "інтереси держави" має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у статті 131-1 Конституції України та статті 23 Закону України "Про прокуратуру" .

У пунктах 37-40, 43-47 постанови Великої Палати Верховного суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 зазначено, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України Про прокуратуру , прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу . Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо .

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України Про прокуратуру , і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Частина четверта статті 23 Закону України Про прокуратуру передбачає, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб`єктом владних повноважень. Таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва.

Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.

У Рішенні від 05.06.2019 № 4-р(II)/2019 Конституційний Суд України вказав, що Конституцією України встановлено вичерпний перелік повноважень прокуратури, визначено характер її діяльності і в такий спосіб передбачено її існування і стабільність функціонування; наведене гарантує неможливість зміни основного цільового призначення вказаного органу, дублювання його повноважень/функцій іншими державними органами, адже протилежне може призвести до зміни конституційно визначеного механізму здійснення державної влади її окремими органами або вплинути на обсяг їхніх конституційних повноважень.

Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Частиною 6 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" , яка кореспондується з частиною 4 статті 236 ГПК України , встановлено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

За таких обставин, з метою дотримання принципу правової визначеності, та формування сталої судової практики суд апеляційної інстанції враховує висновки Верховного Суду щодо застосування конкретних норм права до спірних правовідносин.

З матеріалів справи вбачається, що в обґрунтування наявності підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді прокурор зазначив, що вимога про розірвання договору оренди від 31.03.2006 зі змінами до нього від 21.05.2008 - є задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно важливого та соціально значущого питання - захисту права власності на землю Українського народу, а органом, уповноваженим державою управляти землею та здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, Ірпінською міської радою не здійснено захист законних інтересів держави, не забезпечено повернення орендованої земельної ділянки, що в силу статті 23 Закону України Про прокуратуру є підставою для представництва прокурором інтересів держави.

Відповідно до частини 5 статті 60 Закону України Про місцеве самоврядування (в редакції чинній, на момент виникнення спору)органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об`єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

З положень Закону України Про місцеве самоврядування вбачається, що міська рада є самостійною юридичною особою з відповідною процесуальною дієздатністю щодо захисту прав та охоронюваних законом інтересів держави у судовому порядку, зокрема, у випадку порушення зазначених інтересів при укладенні договорів оренди комунального майна, а отже наділена правом звернення до суду за захистом порушеного права територіальної громади.

Як вбачається з матеріалів справи та зазначено вище, спірні договори було укладено на підставі відповідних рішень Ірпінської міської ради, яка є відповідачем по даній справі та заперечуючи проти задоволення позовних вимог.

Таким чином, суд апеляційної інстанції встановив недотримання прокурором порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" .

Колегія суддів звертає увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 08.09.2020 у справі №923/359/19.

Разом з тим прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №806/1000/17 та від 20.09.2018 у справі №924/1237/17 та у постанові Великої Палати Верховного суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18.

Крім того, Європейський Суд з прав людини неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі "Ф.В. проти Франції" (F.W. v. France) від 31.03.2005, заява № 61517/00, п. 27).

Оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, тому суд згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (наведену правову позицію викладено у пункті 50 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц).

Щодо предмету спору, то колегія суддів зазначає наступне.

Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України , Цивільним кодексом України , Законом України Про оренду землі , іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Приписами ст. 12 Земельного кодексу України (в редакції чинній на момент укладення спірного договору) передбачено, що до повноважень міських рад у галузі земельних відносин на території міст належить, зокрема: розпорядження землями територіальних громад; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу ; здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства.

За приписами ч. 1 ст. 93 Земельного кодексу України та ст. 1 Закону України Про оренду землі право оренди земельної ділянки це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Статтею 13 Закону України Про оренду землі визначено, що договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ст. 15 вказаного Закону (в редакції чинній на момент укладення спірного договору) істотними умовами договору оренди землі.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що договір оренди земельної ділянки № 1359 від 31.03.2006 містить всі істотні умови, передбачені Законом України Про оренду землі

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Законодавець визначає дотримання існуючих обмежень (обтяжень) щодо використання земельної ділянки як істотну умову договору оренди земельної ділянки, порушення якої орендарем згідно з нормами ч. 1 ст. 32 Закону України Про оренду землі та ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України може бути підставою для його розірвання за рішенням суду на вимогу другої сторони договору орендодавця.

Згідно з п. 4 рішення Ірпінської міської ради № 1530-45-V від 18.04.2008 встановлено обмеження (обтяження) на використання землекористувачем земельної ділянки площею 3,5000 га згідно п. 2.4. та 3.1.2 договору, затвердженого рішенням Ірпінської міської ради від 19.11.2007 № 1049-30-V Про затвердження договору про будівництво медичного комплексу з ТОВ КНКМЦ (будівництво міського пологового будинку на 150 ліжок з гінекологічним відділенням включно з подальшою безоплатною передачею його до комунальної власності територіальної громади м. Ірпеня).

Разом з тим, в зазначеному пункті відсутнє посилання на адресу земельної ділянки, а саме: м. Ірпінь, вул. Чехова, 27, відсутній кадастровий номер земельної ділянки 3210900000:01:177:0005, натомість є посилання на пункти 2.4. та 3.1.2. договору про будівництво медичного комплексу, затвердженого рішенням Ірпінської міської ради від 19.11.2007 № 1049-30-У. Зі змісту договору про будівництво медичного комплексу від 19.11.2007 вбачається, що ним обумовлено будівництво Медичного комплексу та Пологового будинку за іншими адресами: м. Ірпінь, вул. Комінтерна, 65, а також територія колишніх відстійників.

Крім того, в матеріалах справи відсутні будь-які докази порушення відповідачем-1 погоджених сторонами у договорі № 1359 встановлених обмежень (обтяжень) орендованої земельної ділянки площею 3,5 га, яка розташована у за адресою: м. Ірпінь по вул. Чехова, 27.

Щодо зміни об`єкта будівництва, визначеного у пункті 14 договору оренди земельної ділянки від 31.03.2006 № 1359, то відповідно до договору про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 21.05.2008 за реєстрованим № 1489, його було виключено з договору оренди земельної ділянки від 31.03.2006 № 1359.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо відсутності підстав для дострокового розірвання договору оренди земельної ділянки від 31.03.2006 та договору про внесення змін до нього від 21.05.2008 № 1489.

Щодо посилань прокурора на те, що земельна ділянка площею 3,5 га у м. Ірпінь по вул. Чехова, 27, використовується всупереч волі територіальної громади, то колегія суддів їх не бере до уваги оскільки прокурором ані до суду першої інстанції ані до суду апеляційної інстанції не надано обґрунтувань як саме спірні договору суперечать волі територіальної громади.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі Серявін та інші проти України вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Також, Європейський суд з прав людини зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Підсумовуючи все вищезазначене, колегія суддів дійшла висновку, що доводи заявника апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції, а тому скарга задоволенню не підлягає.

Наведені в апеляційній скарзі аргументи вичерпно спростовуються матеріалами справи.

Згідно статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судові витрати (судовий збір) на підставі ст.129 ГПК України покладаються на скаржника.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 252, 269, 270, 273, 275, 276, 281-285 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, - П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу виконуючого обов`язки прокурора Київської області на рішення Господарського суду Київської області від 25.05.2020 у справі № 911/2844/19 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 25.05.2020 у справі № 911/2844/19 залишити без змін.

3. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на скаржника.

4. Матеріали справи №911/2844/19 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст судового рішення складено 30.11.2020.

Головуючий суддя М.Л. Яковлєв

Судді А.О. Мальченко

Є.Ю. Шаптала